Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.9:630*2

Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Марфіна Наталя В'ячеславівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент, академік АН ВШ України КУРИЛО Володимир Іванович, Національний аграрний університет, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, ПЄТКОВ Сергій Валерійович, заступник начальника з наукової роботи Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ України кандидат юридичних наук, професор КОВАЛЬ Микола Васильович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться 13 грудня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, кім. 28

Автореферат розісланий “12” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ліси - це один з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища, найскладніше та найпотужніше рослинне угруповання за різноманітністю побудови та рівнем впливу на довкілля. Вони, як основний компонент біосфери завжди відігравали величезну роль у житті людини.

Лісами вкрито близько третини суходолу Землі, вони життєво необхідні людству з багатьох точок зору: екологічної, економічної, соціальної, культурної, духовної тощо. Оцінюючи якість людського життя, організація ООН з питань освіти, науки та культури розглядає до тридцяти одного показника, п'ятнадцять з яких тісно пов'язані з лісами.

В наш час з посиленням використання природних ресурсів постала загроза їх виснаження. Інтенсивна експлуатація ресурсів лісу та забруднення їх відходами різних видів і типів, істотно змінюють кількість та якість лісів, що неминуче впливає на всю природу, загалом, та на умови життя теперішнього і майбутніх поколінь людей.

В Україні проблеми довкілля постають з особливою гостротою, що спричинено високим рівнем забруднення, викликаного наявністю потужного промислового та аграрного комплексів і катастрофою на Чорнобильській АЕС. Крім того, екстенсивний тип розвитку української економіки призводить до нераціонального вжитку природних ресурсів, чим ще більше обтяжується екологічна ситуація у державі.

Наведені проблеми безпосередньо стосуються і лісових ресурсів держави, чим підвищується актуальність охорони, використовування та відтворювання лісів. Нинішня лісистість України є значно нижчою за середній показник по Європі. Для досягнення нормальних умов життя лісистість нашої країни необхідно істотно збільшити.

Сучасна лісогосподарська галузь України виявляється не спроможною належно задовольнити екологічні та економічні запити суспільства. Українські ліси дедалі більше потерпають від надмірного та часто незаконного вирубування, у зв'язку з чим зазнають неминучої деградації. З огляду на це, людство мусить домогтися стійкої рівноваги між інтересами економічного зростання та своїми соціальними потребами з одного боку і якнайповнішим збереженням природного довкілля з іншого.

Сприяти підвищенню рівня охорони та раціонального використання лісів повинна, в першу чергу, загальнодержавна політика проваджувана у галузі лісового господарства. При цьому, не аби яку увагу необхідно приділяти боротьбі з правопорушеннями у сфері лісового господарства та їх попередженню.

Незважаючи на значні досягнення української лісівничої науки і лісового господарства, в умовах малолісної України виняткового значення набуває проблема охорони, раціонального використання лісів та додержання вимог лісового законодавства.

За для виконання цих завдань, Україна як держава, що прагне стати демократичною та правовою, має організувати належний рівень державної боротьби з протиправними проявами у сфері лісового законодавства.

Серед різних засобів, що використовуються державою для боротьби з лісовими порушеннями чільне місце за законодавством України належить адміністративній відповідальності. Зумовлено це передусім тим, що значна кількістю правопорушень, скоєних у сфері лісового законодавства є правопорушеннями адміністративними. Боротьба з цими найбільш масовими протиправними проявами є актуальною з різних позицій, але насамперед важлива під кутом попередження відповідних правопорушень, виховання населення в дусі поваги до законів та формування законопослушної психології. При цьому важливе превентивне значення має своєчасне та законне притягнення винних до адміністративної відповідальності.

Зміни у лісовому законодавстві, зростання кількості відповідних адміністративних справ, виникнення у зв'язку з цим нових теоретичних та практичних питань обумовлює актуальність теми.

Забезпечення стабільної екологічно безпечної ситуації у державі слід безумовно розглядати у не від'ємному зв'язку з вирішенням проблем лісового фонду та не тільки як еколого-економічну і науково-технічну, але й як правову проблему, що вимагає опрацьованого правового регулювання, як на загальнодержавному рівні так і на регіональному рівні вдосконалення діяльності відповідних державних структур по застосуванню лісового законодавства, у тому числі і по законному та обґрунтованому застосуванню адміністративних мір відповідальності за лісові правопорушення.

Перехід до ринкових відносин, становлення нових форм власності і формування економічних зв'язків потребує відповідних змін та доповнень у лісоохоронному законодавстві, що стосується питань охорони, захисту та використання лісів, у тому числі і введення більш суворих санкцій за найбільш небезпечні адміністративні правопорушення у лісовій сфері.

Серед великої кількості правових інститутів, інститут адміністративної відповідальності виділяється тим, що торкається інтересів переважної більшості людей і майже не можливо виділити сферу, де б вона не застосовувалася. Адміністративна відповідальність за порушення у сфері лісового законодавства за кількісним показником її застосування переважає будь-які види юридичної відповідальності за порушення у зазначеній сфері, у зв'язку з чим є важливим інструментом боротьби з протиправними проявами та попередження відповідних правопорушень.

Необхідно відмітити, що в ході адміністративно-правової реформи, реформуванню інституту адміністративної відповідальності відведено важливе місце, але сьогодні юридична наука, на нашу думку, приділяє недостатню увагу цьому інститутові саме у галузі лісового законодавства.

Проблема адміністративної відповідальності за лісові порушення характеризується недостатністю наукової розробки і висвітлення у юридичній літературі. У 2001 році була захищена дисертація І.А. Куян, присвячена дослідженню проблеми адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення. А в 2003 році захищені дисертації Л.П. Коваленко з питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища та В.А. Зуєва де розглядались проблеми організаційно-правових аспектів природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Але виняткова важливість ролі лісів, як основного компоненту навколишнього природного середовища, вимагає деталізації наукового обґрунтування питань адміністративної відповідальності саме за порушення лісового законодавства. Таким чином, запропонована робота є першим в Україні дисертаційним дослідженням, що присвячене комплексному вивченню всього спектру питань адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері лісового законодавства.

Враховуючи сучасний стан досліджень у сфері адміністративної відповідальності, у роботі пропонуються шляхи вирішення проблем цього інституту за порушення норм лісового законодавства. Зокрема, значну увагу приділено вдосконаленню класифікаційних ознак адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства і на цій основі запропоновано визначення поняття адміністративної відповідальності у відповідній сфері, проаналізовано її співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень Національного аграрного університету, як частина науково-дослідної роботи університету, в контексті проведення у нашій державі земельно-правової і адміністративно-правової реформ та тісно пов'язана з реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998р. №810/98.

Тема дисертаційного дослідження узгоджується з напрямками реформування інституту адміністративної відповідальності згідно з Концепцією адміністративної реформи України та Основними напрямками державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Тема дисертації безпосередньо пов'язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми “Розробити теоретичні та технологічні основи відновлення пошкоджених лісових біоценозів у зонах природних катаклізмів (ожеледиця центральної, південної і південно-західної частини України) (номер державної реєстрації 0102U003628).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні комплексного та всебічного аналізу сучасного стану законодавчої бази адміністративної відповідальності за порушення у сфері лісового законодавства, її теоретичних засад та практики застосування. На основі проведених досліджень сформулювати пропозиції по удосконаленню чинного законодавства про адміністративну відповідальність за лісові правопорушення та обґрунтувати теоретичні нововведення відповідного правового підінституту.

Комплексність зазначеної мети передбачає постановку та вирішення наступних завдань: проведення аналізу еволюційного розвитку адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі лісового законодавства та вивчення її правової природи; встановлення ролі адміністративної відповідальності у сфері лісового законодавства в системі видів юридичної відповідальності та визначення її завдань; сформулювати поняття “адміністративної відповідальності за лісові правопорушення” визначивши її сутність та особливості; сформулювати поняття “адміністративного правопорушення у сфері лісового законодавства”, розкрити і уточнити його ознаки та склад; дослідити і проаналізувати матеріально-правові та процесуальні норми адміністративної відповідальності за лісові правопорушення і внести пропозиції щодо комплексного вдосконалення чинного законодавства з зазначених питань з метою приближення національного законодавства до міжнародних стандартів, відповідності його нормам Конституції України і принципам побудови правової та демократичної держави; з'ясувати та оцінити адміністративні стягнення, що накладаються за лісові правопорушення, та запропонувати шляхи їх вдосконалення; дослідити коло повноважень та провести класифікацію органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за порушення норм лісового законодавства і запропонувати шляхи вдосконалення їх адміністративно-юрисдикційної діяльності; з'ясувати порядок провадження у справах про адміністративні порушення лісового законодавства та запропонувати шляхи вдосконалення цього виду провадження; вивчити досвід закордонних держав у сфері адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства з метою впровадження найбільш перспективних та прийнятних методів регулювання у цій сфері в систему національного законодавства України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система суспільних відносин, які виникають у сфері широкого кола питань адміністративної відповідальності за лісові правопорушення.

Предметом дослідження є система матеріальних та процесуальних адміністративно-правових норм, що регулюють питання адміністративної відповідальності за лісові порушення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність науково-дослідницьких методів та прийомів теорії пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи й концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі адміністративного, лісового, екологічного, земельного права, соціології тощо. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

З метою визначення співвідношення та взаємозв'язку між інститутом адміністративної відповідальності загалом та адміністративною відповідальністю за лісові правопорушення застосовувались порівняльний та логіко-юридичний методи. За допомогою статистичних методів зібрано і проаналізовано емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження і проаналізована практика застосування адміністративної відповідальності у відповідній сфері.

Історичний метод дослідження застосований при розгляді питань теорії та практики регулювання адміністративної відповідальності за лісові порушення у минулому та простежено еволюційний розвиток цієї відповідальності.

Застосування порівняльно-правового методу дозволило виявити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні адміністративної відповідальності за лісові правопорушення в законодавстві зарубіжних країн та в Україні.

При вивченні адміністративних стягнень, що накладаються за порушення лісового законодавства застосовувались системний та статистичний методи. Метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності за лісові правопорушення.

Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дали змогу всебічно розглянути особливості адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства, її роль і місце в структурі інституту адміністративної відповідальності та в галузі адміністративного права України.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці представників вітчизняної та зарубіжної науки в галузі адміністративного, адміністративно-процесуального, екологічного, лісового права та інших юридичних наук, а саме українських вчених - В.Б. Авер'янова, В.І. Андрейцева, Л.Р. Білої, В.В. Богуцького, В.С. Бондар, Ю.П. Битяка, К.Л. Бугайчука, В.М. Гаращука, Є.С. Герасименко, А.П. Гетьмана ,З.С. Гладуна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, М.І. Городиського, Є.В. Доніна, Г.Г. Забарного, Н.І. Золотарьової, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.І. Коломоєць, В.К. Колпакова, В.В. Костицького, Ю.І. Крегул, В.І. Курила, Д.М. Лук'янця, М.І. Хавронюка, П.В. Мельник, А.О. Селіванова, П.А. Трачука, Ю.С. Шемшученка, С.М. Шершун, В.К. Шкарупи і багатьох інших та відомих російських вчених - Д.М. Бахраха, К.С. Бельського, Ю.М. Козлова, В.В. Лазарєва, М.І. Студенікіної та інших.

Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дисертаційне дослідження адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері лісового законодавства. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано низку наукових положень, пропозицій і висновків, які відрізняються певною новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє винести їх на захист. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:

уперше:

адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут інституту адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних але взаємопов'язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними мірами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, які забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію.

наведено висновок про те, що адміністративна відповідальність за порушення у сфері лісового законодавства регламентується значною кількістю правових норм, які входять до правового інститут адміністративної відповідальності і утворюють окремий її підінститут адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства, таке виділення зроблене автором на підставі особливостей об'єкта регулювання.

сформульовано поняття адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, встановлені її специфічні особливості, місце і роль у системі адміністративної відповідальності. Так, під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства слід розуміти підінститут адміністративної відповідальності, яка полягає у застосуванні з боку держави (уповноважених органів) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних та посадових осіб, які стали суб'єктами відповідного адміністративного правопорушення вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів.

сформульовано визначення поняття адміністративного лісового правопорушення на основі проведених досліджень у понятійному апараті адміністративної відповідальності. Так, адміністративне правопорушення у сфері лісового законодавства - це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у сфері захисту, охорони та використання лісів і яке завдає шкоди лісовому фонду і навколишньому природному середовищу загалом, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування мір адміністративного впливу.

визначено новий підхід до методики розрахунку розмірів адміністративних штрафів за лісові правопорушення та обґрунтована необхідність значного збільшення існуючих розмірів адміністративних штрафів за відповідні правопорушення, а також аргументовано застосування інших видів адміністративних стягнень.

сформульовано доповнення чинного КУпАП новою нормою, яку пропонується викласти у наступній редакції. “За наявності декількох пом'якшуючих адміністративну відповідальність обставин, що істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення ніж той що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”. Таке доповнення підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

сформульовано вдосконалення складу правопорушення передбаченого ст. 65 КУпАП шляхом розмежування незаконної порубки, пошкодження або знищення лісових культур та молодняку і незаконної порубки, пошкодження або знищення сухостою в лісах. Відповідно санкції за останнє наведене правопорушення повинні бути меншими ніж за незаконну порубку, пошкодження або знищення живих лісових культур.

обґрунтовано необхідність доповнення переліку складів правопорушень у зазначеній сфері, складом який передбачав би адміністративну відповідальність за незаконну продаж, перевезення або закупівлю лісових матеріалів.

дістали подальшого розвитку:

питання необхідності передачі функцій органів адміністративної юрисдикції по розгляду адміністративних справ у сфері лісового законодавства судам на основі проведеного дослідження у сфері повноважень відповідних органів.

визначення тенденції подальшого розвитку положення про адміністративну відповідальність юридичних осіб з урахуванням специфіки об'єкту регулювання, який становлять ліси.

проблемні питання надання належної правової допомоги особам що притягаються до адміністративної відповідальності за лісові правопорушення у контексті зрівняння прав адвокатів та представників і наведені шляхи їх вирішення.

положення про те, що за своєю формою нормативно-правові акти, які встановлюють відповідальність у сфері лісового законодавства, котра за своєю формою та змістом є по суті адміністративною і при цьому мають статус підзаконного (ПКМУ “Про затвердження правил відпуску деревини на пні в лісах України, ПКМУ “Про затвердження санітарних правил в лісах України) не відповідають нормам Конституції України щодо правової форми нормативного акту, яким може бути встановлений будь-який вид юридичної відповідальність. Тому запропоновано проведення щодо таких документів правової експертизи з метою визначення доцільності існування зазначених у них складів лісових правопорушень та розмірів встановлених за них стягнень, результатом якої повинна стати зміна статусу підзаконного нормативно-правового акту до статусу закону, або кодифікація відповідних складів правопорушення.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки адміністративного права та адміністративної відповідальності, як його структурної частини, створюють теоретичну основу для виділення підінститут адміністративної відповідальності - адміністративна відповідальність за лісові правопорушення, обґрунтовують її основні засади.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю оновити чинне законодавство та прискорити його розвиток відносно питань, які торкаються адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері лісового законодавства. Тобто, практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у законодавстві та іншій нормативній діяльності спрямованій на врегулювання відносин у сфері адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства та адміністративній відповідальності загалом, на вдосконалення та систематизацію чинного законодавства про адміністративну відповідальність у сфері лісового законодавства. Так, у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також до проекту Кодексу України про адміністративні проступки.

Матеріали дисертаційного дослідження дають можливість отримати цілісну інформацію про адміністративну відповідальність за лісові правопорушення в Україні, тому сформульовані автором положення мають також теоретичне значення та можуть бути використані:

- у подальшій науково-дослідницькій сфері для підготовки теоретичних робіт щодо інституту адміністративної відповідальності в цілому та адміністративної відповідальності у сфері лісового законодавства, її основних ознак, вдосконалення правового регулювання, а також при дослідженні питань адміністративної відповідальності у земельному та екологічному праві;

- у навчальному процесі одержані результати можуть бути використані при підготовці розділів та підрозділів підручників, навчальних посібників і методологічних матеріалів курсів: “Адміністративне право”, “Лісове право”, “Земельне право”, “Екологічне право”, “Адміністративна відповідальність”, при підготовці відповідних лекцій, а також у спецкурсах “Адміністративна відповідальність у сфері лісового законодавства” та “Адміністративні провадження”;

- результати дослідження можуть бути застосовані у практичній (правозастосовчій) діяльності при реалізації адміністративно-правових норм органами адміністративної юрисдикції та у правовиховній роботі з питань підвищення рівня правової культури населення. Використання одержаних результатів дозволить поліпшити адміністративно-юрисдикційну діяльність уповноважених органів, а в подальшому може стати підставою обґрунтування передачі функцій по розгляду адміністративних справ про порушення норм лісового законодавства судам.

Основні висновки дослідження впроваджені у навчальний процес при викладанні навчальних дисциплін “Екологічне право” та “Адміністративне право” на юридичному факультеті Білоцерківського державного аграрного університету (акт впровадження від17 червня 2007 року), а також при викладення навчальної дисципліни “Адміністративне право України” на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Національного аграрного університету (акт впровадження від 3 вересня 2007 року).

Крім того, результати дисертаційного дослідження активно впроваджуються у практичну діяльність Київського обласного управління лісового господарства в частині контрольно-інспекційної діяльності щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства (акт впровадження від 23 липня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані у ній положення, узагальнення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації ґрунтуються на опрацюванні та аналізі 243 наукових та нормативно-правових джерел, а також юридичної практики з застосування заходів адміністративного примусу за лісові правопорушення.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету. Основні положення й висновки дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету, доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на Науково-практичній конференції молодих науковців “Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації”, яка відбулася у Києві в лютому 2006 року, на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету України “Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти”, яка відбулась у Києві в листопаді 2006 року та на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2007”, яка відбулась у Дніпропетровську в січні 2007 року.

Публікації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і положення, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, що були опубліковані у виданнях, визначених ВАК України, як фахові для спеціальності “Правознавство”.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них основний текст - 188 сторінок, кількість використаних джерел - 243.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається її зв'язок із науковими програмами, визначаються мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, характеризуються його методологія, теоретична база та практичне значення, наукова новизна, викладаються основні положення, які виносяться на захист, відомості про апробацію результатів дослідження й структура дисертації.

Перший розділ “Теоретико-правові засади адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства” складається з двох підрозділів, у яких розглядаються історико-правові аспекти становлення адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства України як підінституту інституту адміністративної відповідальності та пропонується визначення поняття адміністративної відповідальності за лісові правопорушення.

У першому підрозділі “Історико-правові аспекти становлення адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства України” наведено історичний шлях становлення лісоохоронної справи і лісового законодавства на території українських земель з найдавніших часів до сьогодення.

Проведено аналіз розвитку та реальний стан адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства як підінституту інституту адміністративної відповідальності, на сучасному етапі. У роботі аналіз розвитку інституту адміністративної відповідальності загалом, та адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства зокрема, проведено у невід'ємному зв'язку із розвитком та становленням адміністративного права.

В результаті проведених досліджень автор прийшов до висновку, що лісоохоронні заходи здійснювалися в Україні з найдавніших часів. Про що свідчать історичні документи різних епох: літописи, положення, розпорядження, укази тощо. Звісно, адміністративна відповідальність цими документами не встановлювалась, оскільки на той час таких понять як адміністративна, кримінальна, цивільна, дисциплінарна відповідальність тощо, не було взагалі. Однак деякі міри відповідальності носили риси притаманні поняттю адміністративної відповідальності у її сучасному розумінні, що і дає підстави говорити про історію виникнення саме адміністративної відповідальності як заходу забезпечення охорони та використання лісів.

У вітчизняній правовій системі, найбільша кількість питань пов'язаних з порушеннями норм лісового законодавства врегульована інститутом адміністративної відповідальності, який на даний час потребує вивчення та удосконалення задля підвищення ефективності його застосування. Адміністративна відповідальність, як міра впливу, що має велике значення у сфері забезпечення вимог лісового законодавства, на жаль, досі не стала ефективним засобом профілактики і викорінення лісових порушень.

Підвищення ролі адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства обумовлене, насамперед, негативними наслідками науково - технічного прогресу. Широке застосування складної техніки, електрики, газу, радіоактивних елементів, продукції сучасної хімії, і т. п., потребує того, щоб суспільство потурбувалось про свою протипожежну, санітарну та інші види безпеки. Достатньо згадати про шкоду, яку спричиняють забруднення лісів промисловими відходами, виснаження лісових запасів держави та т. ін. Таким чином, виникла необхідність посилити як охорону людей, так і лісових багатств від негативних наслідків науково-технічного прогресу.

Проведені дослідження показують, що адміністративна відповідальність за порушення норм лісового законодавства як за радянських часів так і до сьогодні врегульована багатьма нормативно-правовими актами, які у своїй сукупності створюють законодавство про адміністративні правопорушення у цій сфері, тому є нагальна потреба систематизації законодавства про адміністративну відповідальність.

Особливе місце серед цих нормативних актів, безумовно належить Кодексу України про адміністративні правопорушення. На думку автора назва чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не досить чітко відображає зміст цього акту. Він не тільки містить перелік адміністративних правопорушень, а й встановлює санкції за їх скоєння, регулює систему стягнень, розміри, зміст кожного з них, принципи та строки їх накладення, а також містить велику кількість процесуальних норм, які регламентують процедуру притягнення до відповідальності. Тобто Кодекс України про адміністративні правопорушення регулює цілий комплекс питань адміністративної відповідальності, і фактично являє собою кодекс про адміністративну відповідальність.

У другому підрозділі “Поняття адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства” з метою визначення цього поняття простежено шлях виникнення та становлення відповідальності як такої, починаючи з поняття соціальної відповідальності, юридичної відповідальності, як елемента системи соціальної відповідальності та адміністративної відповідальності, як самостійного виду юридичної відповідальності.

Проаналізовано різні точки зору науковців на визначення понять відповідальність, юридична відповідальність у її позитивному та ретроспективному аспектах. Зроблено висновок про те, що з прийняттям у 1996 р. Конституції України розгляд поняття юридичної відповідальності у позитивному розумінні втратив своє значення. Дослідивши поняття юридичної відповідальності, що зустрічаються у науковій літературі, автор наводить власне визначення цього правового явища. Юридична відповідальність - це елемент системи соціальної відповідальності, яка врегульована законодавчими актами держави і є негативною реакцією з боку уповноважених суб'єктів на діяння, що проявляються в недотриманні встановлених заборон, невиконанні обов'язків, порушенні цивільно-правових зобов'язань, завданні шкоди або збитків і полягає у застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, певних засобів впливу, що тягнуть за собою позбавлення особистого, майнового чи організаційного характеру.

Зроблено висновок про те, що адміністративна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності і має багато спільних рис з іншими її видами. Найбільша їх кількість між адміністративною та кримінальною відповідальністю. При цьому відокремлення проведене за ознакою ступеня суспільної небезпеки, що є визначальною ознакою адміністративних правопорушень або злочинів.

В науці адміністративного права існує чимало поглядів на визначення поняття адміністративної відповідальності. Проведені у цій сфері дослідження надали можливість запропонувати власне формулювання поняття адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, що є формою правового регулювання з боку держави у вигляді державно-репресивного заходу (державного примусу) відносно осіб які вчинили адміністративне правопорушення, з метою їх покарання. При цьому притягнення до відповідальності здійснюється в адміністративному порядку і регламентується нормами адміністративного права, а суб'єктом притягнення до відповідальності виступає орган адміністративної юрисдикції, який не знаходиться з особою, що притягається до відповідальності у відносинах службового підпорядкування.

Враховуючи загальні ознаки адміністративної відповідальності та проаналізувавши специфіку відносин у лісовій сфері, ми прийшли до висновку що адміністративна відповідальність за порушення норм лісового законодавства є підінститутом адміністративної відповідальності і може мати, з урахуванням специфіки відповідних суспільних відносин (об'єкту), власне формулювання. Під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства слід розуміти підінститут адміністративної відповідальності, яка полягає у застосуванні з боку держави (уповноважених органів) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних осіб та посадових осіб (спеціальних суб'єктів), які стали суб'єктами відповідного адміністративного правопорушення вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів.

Другий розділ “Застосування адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства” складається з трьох підрозділів, у яких наводиться класифікація органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за лісові правопорушення, розкриваються підстави притягнення до адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства та визначається порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення лісового законодавства.

У першому підрозділі “Класифікація органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за порушення у сфері лісового законодавства”, в першу чергу, увага зосереджена на організаційно-правових основах та відповідних органах управління використанням та охороною лісів, оскільки належна реалізація зв'язків людини та природи багато у чому залежить від ефективної управлінської діяльності державних органів і їх посадових осіб. Безумовно, що як для природи загалом так і для лісу зокрема, важливе значення для забезпечення раціонального використання та охорони лісів має організація державного управління в цій області.

В основу класифікації органів державної влади, які здійснюють держане управління у сфері охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів покладено об'єм та характер їх компетенції, на підставі чого автором виділені державні органи виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції.

На думку автора, органами державної влади загальної компетенції, які здійснюють державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів є Верховна Рада України, Верховна Рада автономної республіки Крим, районні, обласні, сільські, селищні та міські ради, міські державні адміністрації, Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, а також Міністерство аграрної політики України та Державне агентство земельних ресурсів України. Такий перелік органів державної виконавчої влади загальної компетенції ґрунтується на тому, що вказані органи крім здійснення функцій державного управління у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів мають широке коло повноважень у інших сферах суспільних відносин.

Спеціально уповноваженим державним органам виконавчої влади з управління використанням та охороною лісів є Державний комітет лісового господарства України його структурні підрозділи та відповідні органи на місцях.

Класифікація органів, які мають право застосовувати міри адміністративного впливу у зазначеній сфері, проведена відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких такими органами є органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України. Підстава саме такої класифікації полягає у тому, що органи лісового господарства відносяться до органів спеціальної компетенції з управління лісовим господарством (Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях), а органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України відносяться до органів загальної компетенції з управління використанням та охороною лісів (Міністерство охорони навколишнього природного середовища).

Дослідження проведені у сфері повноважень державних органів, які застосовують заходи адміністративного впливу за вчинення лісових правопорушень, дають підстави стверджувати, що відповідні державні органи (посадові особи) повинні мати досить високий рівень правової культури або навіть спеціальну освіту, задля повного і всебічного вивчення обставин вчинення правопорушення та правильного застосування відповідних норм. З метою уникнення порушень прав осіб які притягаються до адміністративної відповідальності та проведення розгляду відповідних адміністративних справ на високому професійному рівні, на нашу думку, було б доцільним передати функції державних органів по розгляду адміністративних справ за порушення лісового законодавства судам. Тим більше, що згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування їх повноважень будь-яким іншим державним органам є неприпустимим.

У другому підрозділі “Підстави притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства” автором всебічно та комплексно розглянуті питання пов'язані з притягненням осіб до адміністративної відповідальності. Найбільша увага приділена складу адміністративного правопорушення як основній підставі адміністративної відповідальності, його елементам та ознакам. Розкриті теоретичні та практичні проблеми встановлення адміністративних стягнень за лісові правопорушення. Наведені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про адміністративні правопорушення.

Проаналізувавши поняття адміністративного правопорушення та дослідивши його основні ознаки і склад, автор пропонує визначення поняття адміністративного правопорушення у сфері лісового законодавства. Це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у сфері використання, відтворення, охорони та захисту лісів і яке завдає шкоди лісовому фонду і навколишньому природному середовищу загалом, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу.

При розгляді елементів складу адміністративного правопорушення автором приділена особлива увага об'єкту та суб'єкту правопорушення. Так, у роботі зазначається, що об'єкт лісових адміністративних правопорушень охоплюється родовим об'єктом екологічних правопорушень, при цьому, видовим об'єктом адміністративного лісового правопорушення виступають суспільні відносини, що складаються у галузі охорони та захисту лісів.

Характеризуючи суб'єкт адміністративного правопорушення автор зосереджує увагу на тому, що встановлюючи вік адміністративної відповідальності з 16 років, законодавець вважає, що людина без психічних вад у цьому віці здатна оцінювати фактичну сторону своїх вчинків і їх соціальну значимість, має певний рівень соціальної свідомості, а отже, й спроможна усвідомлювати правові заборони та наслідки їх порушення. Але не завжди біологічний вік людини співпадає з його психологічним віком і таке становище ніяким чином не пов'язане з психічним розладом чи іншим хворобливим станом. Саме тому неповнолітній внаслідок особливостей психофізіологічного розвитку, обумовлених віком, потребує особливої уваги при вирішенні питання про можливість бути суб'єктом адміністративного правопорушення та суб'єктом адміністративної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає основним видом стягнення за правопорушення у сфері лісового законодавства тільки штраф, що є невиправданим, здебільшого у зв'язку з мізерністю розмірів відповідних адміністративних штрафів, що робить ці стягнення недієвими. Тим часом нагальною є потреба переглянути розміри штрафів у бік їх значного збільшення, а також доповнити перелік основних видів адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись за порушення норм лісового законодавства, з метою ефективного запобігання правопорушенням у цій сфері і адекватного покарання за вчинені лісові порушення.

Необхідність дотримання процесуальних строків, що передбачені ст. 38 КУпАП є важливою обставиною при накладенні адміністративного стягнення. Але, з огляду на наведені у ній строки, після закриття кримінальної справи, здебільшого особу вже не можливо притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки слідство по кримінальних справах про порушення лісового законодавства триває, як правило, більше двох місяців. Тому склалася ситуація, коли особи, що вчинили дрібні правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, а правопорушники, які скоїли проступки, що межують зі злочином, ухиляються від будь якої відповідальності. Таким чином є необхідність доповнити ст. 38 КУпАП положенням про те, що направлення матеріалів справи органам прокуратури, попереднього слідства або дізнання зупиняє перебіг строку, встановленого для накладення адміністративного стягнення.

У роботі наголошується на тому, що чинний КУпАП містить як матеріальні так і процесуальні норми, завдяки чому є досить перевантаженим. На нашу думку, було б доцільним створити два окремі кодифіковані нормативні акти, одних з яких визначав би матеріальні норми - кодекс про адміністративні правопорушення, а другий регулював процесуальні питання - адміністративно-процесуальний кодекс.

Відповідно до норм чинного законодавства про адміністративну відповідальність, не допускається можливість застосування стягнення нижче нижчої межі але при цьому є можливим звільнення від адміністративної відповідальності. На думку автора, це дві крайності і у такій комбінації немає логіки. Тому, вважаємо за доцільне доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення нормою яка передбачала б умови та обставини застосування розміру адміністративного штрафу за лісові правопорушення нижче нижчої межі або можливість у процесі розгляду адміністративної справи застосувати інший вид стягнення ніж той, що передбачено у санкції статті. Це значно підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Автор пропонує наступну редакцію такої норми. “За наявності декількох пом'якшуючих адміністративну відповідальність обставин, що істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення ніж той що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”.

У третьому підрозділі “Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення” розглянуті різні точки зору науковці на визначення поняття, предмету та структури адміністративного процесу. На підставі проведеного дослідження, автор погоджується з позицією науковців, які є прихильниками широкого розуміння поняття та предмету адміністративного процесу (А. О. Селіванов).

У підрозділі обґрунтовано, що зазначений вид провадження є структурною частиною адміністративного процесу та співвідноситься із ним як частина і ціле. Це провадження відноситься до конфліктних або юрисдикційних видів адміністративних проваджень. Воно має послідовний стадійний характер, де кожна зі стадій складається з притаманних їй процесуальних дій які спрямовані на вирішення завдань та мети самої стадії, при цьому, загальна мета усіх стадій виявляється у повному, всебічному, оперативному та економічному розгляді справи і винесенні законної та обґрунтованої постанови, що відповідає завданням та меті всього провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У роботі обґрунтована необхідність закріплення на офіційному рівні єдиного зразка протоколу про адміністративне правопорушення, що сприятиме поліпшенню становища щодо порядку перевірки, у процесі вирішення адміністративної справи, відповідності складеного протоколу вимогам закону. Таке закріплення на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення є недоцільним, оскільки ним врегульована відповідальність у різних сферах суспільних відносин. Тобто такий зразок має бути підготовлений і закріплений нормативним актом державного органу спеціальної компетенції по кожному виду суспільних відносин. Для суспільних відносин у сфері охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, цим органом має стати Держаний комітет лісового господарства України.

Виконання постанови про накладення адміністративного штрафу покладено на органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України, які звертають постанову до виконання, а примусове стягнення штрафу є повноваженнями державної виконавчої служби. При цьому, склалася ситуація коли органи, що звертають постанову до виконання спочатку надають правопорушнику термін на добровільне погашення розміру штрафу і тільки після спливу встановленого строку передають постанову до державної виконавчої служби для примусового виконання. У свою чергу, державна виконавча служба прийнявши до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення знову надає винній особі термін для добровільного виконання постанови. Такий порядок виконання не відповідає принципам оперативності та економічності провадження у справах про адміністративні правопорушення. На нашу думку, постанова про накладення адміністративного штрафу повинна направлятись на примусове виконання одразу після її винесення, адже в процесі примусового виконання, державною виконавчою службою обов'язково надається термін на добровільне виконання постанови, а якщо постанова оскаржується виконавче провадження зупиняється, тому говорити про порушення будь-яких прав особи не має підстав.

Обґрунтована необхідність більш чіткого дотримання процесуальних норм органами (посадовими особами) адміністративної юрисдикції у зазначеній сфері. Непоодинокими є випадки складання одного протоколу про адміністративне правопорушення при наявності кількох правопорушень або кількох правопорушників. Досить часто в одному слуханні заслуховується декілька адміністративних справ та ведеться один протокол засідання. Така ситуація не сприяє індивідуалізації відповідальності, негативно відбивається на принципах всебічності та повноти розгляду справи. Виправлення цього становища здебільшого залежить від вищестоящих органів, які мають право застосовувати заходи впливу щодо підпорядкованих їм органів (посадових осіб), які розглядаючи адміністративну справу допустилися зазначених порушень.

Третій розділ “Стан та тенденції розвитку адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства” складається з двох підрозділів, у яких проведена характеристика зарубіжного лісового законодавства щодо застосування адміністративної відповідальності та наведені шляхи вдосконалення чинного законодавства України та теоретичної бази адміністративної відповідальності за лісові правопорушення.

У першому підрозділі “Загальна характеристика зарубіжного лісового законодавства щодо застосування адміністративної відповідальності” вивчено закордонний досвід регулювання питань адміністративної відповідальності у сфері лісового законодавства. При цьому, перевага у дослідах надається законодавству держав Східної Європи, правові системи яких найбільш схожі з системою права України, а сам інститут адміністративної відповідальності та його поняття, є аналогічним поняттю цієї правової категорії у вітчизняному законодавстві та науці.

На сам перед, заслуговують на увагу принципи визначення розмірів адміністративних штрафів за лісові порушення. Як правило, у законодавстві країн що розглядаються, санкція не містить конкретно визначеної грошової суми розміру штрафу за вчинене адміністративне правопорушення. А більшість правових систем не прив'язує суму штрафу до якихось встановлених у державі розмірів, як то мінімальний неоподатковуваний дохід громадян (наприклад, в Україні), або мінімальна заробітна плата (наприклад, у Росії). Штраф встановлюється здебільшого у розмірі реальної шкоди, а в деяких державах до суми реальної шкоди додається ще й майновий розмір наслідків, які ця шкода завдасть у майбутньому. Інший принцип визначення суми штрафу формулюється як встановлення розміру кратності від реально спричиненої шкоди.