Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства

Але не всі види розрахунків адміністративних штрафів, які містить законодавство країн Східної Європи можуть бути застосовані у національній системі права України. Так, розрахунок розміру штрафу виходячи з розміру середньомісячного заробітку по країні є неприйнятним для України. Використання такого коефіцієнту можливе лише у випадку якщо визначати розмір штрафу виходячи з середньомісячного заробітку конкретного правопорушника або керуватись статистичними даними щодо розміру середньої заробітної плати у місцевості де скоєно правопорушення чи проживає правопорушник. Таке розмежування є необхідним, оскільки середні доходи громадян у різних регіонах України значно відрізняються.

Видається доцільним перейняти опит зарубіжних країн щодо видів адміністративних стягнень за порушення лісового законодавства. Система адміністративних стягнень може бути доповнена такими заходами як обмеження, заборона або припинення діяльності господарюючого суб'єкта, що забруднює навколишнє середовище, а стосовно лісових порушень - має негативний вплив на ліс.

Безперечним є необхідність розширення переліку видів суб'єктів адміністративної відповідальності за порушення у сфері лісового законодавства шляхом встановлення нового виду цих суб'єктів - юридичних осіб. Такий підхід до визначення суб'єктів адміністративної відповідальності спостерігається у багатьох країнах, як то Росія, Угорщина, Чехія, Польща, де поряд з фізичними особами, до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства можуть бути притягнуті і юридичні особи.

У країнах Європи розповсюдженим є притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб за порушення норм лісового законодавства. Вбачається що таке положення заслуговує на детальний аналіз з боку українських науковців, але поспішне його прийняття неминуче призведе до руйнації національної системи права.

У другому підрозділі “Шляхи вдосконаленні інституту адміністративної відповідальності за порушення норм лісового законодавства” зазначено, що інститут адміністративної відповідальності потребує невідкладного та глибокого реформування, шляхи вдосконалення якого вже намітилися у теорії. В свою чергу адміністративна відповідальність за порушення норм лісового законодавства, являючи собою невід'ємну частину названого інституту, теж має бути реформована з урахуванням специфіки об'єкту її регулювання.

Серед функцій притаманних цій відповідальності (альтернативна, обмежувальна, правозахисна) важливе значення має превентивна або попереджувальна функція. Задля того аби превентивна функція мала реальне втілення необхідно, перш за все, значно підвищити обізнаність громадян у нормах лісового законодавства. Крім того, сприяти ефективності попереджувальної функції має встановлення більш суворих видів адміністративних стягнень за порушення лісового законодавства та значне збільшення існуючих розмірів адміністративних штрафів, що застосовується на даний час як єдиний вид основного стягнення у цій сфері.

На нашу думку, слід розширити сферу відносин адміністративної відповідальності, шляхом встановлення відповідальності юридичних осіб, оскільки останні порушують адміністративно-правові норми поряд з фізичними особами, особливо у галузі підприємницької діяльності, що безпосередньо стосуються норм лісового законодавства. Чинне законодавство на відміну від норм КУпАП передбачає притягнення до відповідальності, що має ознаки притаманні адміністративній не тільки фізичних, а й юридичних осіб, що цілком обґрунтовано в умовах зростання підприємництва і становлення ринкової економіки (Постанова КМУ “Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”). Але на даний час не можна говорити, що юридичні особи є суб'єктами адміністративної відповідальності. Санкції що застосовуються до них за порушення лісового законодавства можна визначити як міри впливу фінансової відповідальності.

Чинне законодавство України містить підзаконні нормативні акти, що визначають перелік порушень у сфері порядку ведення лісового господарства та використання ресурсів лісу і встановлюють покарання у формі грошових стягнень. (Постанова КМУ “Про затвердження санітарних правил в лісах України”). Існування підзаконних нормативно-правових актів, які встановлюють перелік правопорушень та відповідальність за них є неконституційним, оскільки згідно п. 22 ст. 92 КУ це прерогатива виключно законів України. Таким чином, є нагальна потреба у проведенні правової експертизи та наукової обґрунтованості відповідальності за ті дії, які встановлені у нормативних актах фактично, як адміністративні правопорушення лісового законодавства.

На даний час є необхідність посилення профілактики адміністративних проступків. Відповідні дії щодо профілактики лісових правопорушень та будь-яких інших груп адміністративних проступків, повинні мати наукове обґрунтування та включати вивчення стану і динаміки, структури і географії адміністративної деліктності. Розроблені профілактичні засоби мають бути не тільки загальними, а й деталізовані відповідно до тієї чи іншої групи правопорушень, в залежності від того на захисті яких суспільних відносин вони стоять. Наприклад, стосовно лісових правопорушень найважливішим засобом профілактики має стати роз'яснювальна роботи, що повинна проводитись відповідними державними органами серед населення, особливо молоді, у різних видах навчальних закладів.

У роботі, автор пропонує нову методику розрахунку розміру адміністративного штрафу за порушення лісового законодавства. Так, штрафні санкції за адміністративні правопорушення у сфері лісового законодавства, які мають матеріальний склад, повинні визначатися виходячи з розміру заподіяної матеріальної шкоди. А якщо мова йде про правопорушення з формальним складом при визначенні розміру адміністративного штрафу доцільно було б керуватись розміром середньої заробітної плати, але не загальним її визначенням, а тим її розміром який встановлений в межах конкретного регіону де скоєно лісове правопорушення та розглядається відповідна адміністративна справа з урахуванням розміру матеріальної шкоди яка могла би бути спричинена таким правопорушенням.

ВИСНОВКИ

Результатом наукового дослідження, проведеного у дисертаційній роботі є сформульовані автором висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання питань адміністративної відповідальності за правопорушення лісового законодавства України, що виносяться на захист:

1. Адміністративна відповідальність за лісові правопорушення як підінститут інституту адміністративної відповідальності розглядається у роботі в різних але взаємопов'язаних значеннях: 1) як вид державного примусу, що забезпечується різними мірами переконання та примусу; 2) як правовідносини, що виникають між державою в особі уповноважених органів і самим правопорушником; 3) як система юридичних норм, які забезпечують виявлення лісового правопорушення, встановлення правопорушника, доказування його винності, застосування до нього встановлених законом примусових мір впливу та їх реалізацію.

2. Під адміністративною відповідальністю за порушення норм лісового законодавства слід розуміти підінститут адміністративної відповідальності, яка полягає у застосуванні з боку держави (органів лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України) адміністративних стягнень у вигляді штрафу до фізичних осіб та посадових осіб (спеціальних суб'єктів), які стали суб'єктами відповідного адміністративного правопорушення вчинивши умисно або з необережності діяння, які посягають на встановлений порядок охорони, захисту та використання лісів.

3. Адміністративне правопорушення у сфері лісового законодавства - це протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони лісів і який завдає шкоди лісовому фонду і навколишньому природному середовищу загалом, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу.

4. На даний час, необхідним є істотне збільшення розмірів існуючих адміністративних штрафів за лісові правопорушення з метою сприяння додержанню суб'єктами вимог лісового законодавства та досягненню цілей адміністративної відповідальності, як то справедливе покарання винних та попередження вчинення відповідних адміністративних правопорушень. Таке збільшення автор пропонує провести на основі запропонованої ним нової методики розрахунку адміністративних штрафів за порушення норм лісового законодавства. Для лісових правопорушень з матеріальним складом розмір адміністративного штрафу повинен бути не менше розміру реально заподіяної шкоди, а збільшення штрафу понад матеріальний розмір заподіяної шкоди залежить від ступеня суспільної шкідливості. Для відповідних правопорушень з формальним складом, розмір адміністративного штрафу повинен базуватись на теоретично можливому розмірі заподіяння шкоди та ступеню суспільної шкідливості.

5. Обґрунтовано необхідність введення юридичних осіб до переліку суб'єктів адміністративної відповідальності з урахуванням специфіки об'єкту регулювання, який становлять ліси та виділення суб'єктів підприємницької діяльності, тобто, осіб що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи в окремий вид суб'єктів адміністративної відповідальності у сфері лісового законодавства.

6. Обґрунтована доцільність застосування на ряду з існуючим видом адміністративного стягнення інших основних видів стягнень за вчинені лісові правопорушення юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності. Це адміністративне призупинення будь-якої господарської діяльності на певний строк, якщо в процесі її здійснення завдається шкода або створюється загроза її заподіяння лісовому фонду, а також анулювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності або анулювання сертифіката (свідоцтва), тим більше, що останній вид адміністративного стягнення міститься у ст. 23 проекту КУпАП, але при цьому, застосування наведеного стягнення до юридичних осіб винних у вчиненні лісового правопорушення, не передбачено у проекті Кодексу України про адміністративні проступки.

7. Проведено класифікацію та вивчено повноваження органів, що застосовують міри адміністративного впливу за порушення норм лісового законодавства, на підставі чого запропоновано передати функції уповноважених органів по розгляду адміністративних справ за лісові правопорушення судам. Такий висновок обґрунтовано, крім іншого, невідповідністю положень, якими надається право розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства органам лісового господарства та органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України, положенням Конституції України. Зокрема, ст.124 КУ згідно якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

8. Закони і підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення лісового законодавства не складають єдиної цілісної системи, в певній мірі між собою не узгоджені, тому підвищення ефективності адміністративної відповідальності за лісові правопорушення вимагає проведення систематизації, в тому числі кодифікації нормативних актів, що її встановлюють. Адже високий рівень системності був і лишається запорукою законності, правильного та швидкого реагування на вчинені правопорушення. Кодифікація має бути проведена шляхом концентрації усіх без винятку норм, що регулюють питання адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства у КУпАП.

9. В світлі необхідності забезпечення осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності за лісові правопорушення, належною правовою допомогою розкриті проблеми зрівняння прав адвокатів та представників. У зв'язку з чим запропоновано розробити нормативну базу, якою передбачалась би відповідальність представників у разі надання ними некваліфікованої правової допомоги.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення який діє на даний час не допускає можливості застосування стягнення нижче нижчої межі але при цьому є можливим звільнення від адміністративної відповідальності. На думку автора, це дві крайності і у такій комбінації немає логіки. Тому, вважаємо за доцільне доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення нормою яка передбачала б умови та обставини застосування розміру адміністративного штрафу за лісові правопорушення нижче нижчої межі або можливість у процесі розгляду адміністративної справи застосувати інший вид стягнення ніж той, що передбачено у санкції статті. Це підвищило б рівень виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Автор пропонує наступну редакцію такої норми. “За наявності декількох пом'якшуючих адміністративну відповідальність обставин, що істотно знижують ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, з урахуванням особи винного, уповноважений орган (посадова особа) може призначити менш суворий вид стягнення ніж той що передбачений санкцією статті Особливої частини цього Кодексу або застосувати розмір адміністративного штрафу нижче нижчої межі, що встановлена у санкції статті Особливої частини цього Кодексу”.

11. Запропоновано вдосконалення складу правопорушення передбаченого ст. 65 КУпАП шляхом розмежування незаконної порубки, пошкодження або знищення лісових культур та молодняку і незаконної порубки, пошкодження або знищення сухостою в лісах. Відповідно санкції за останнє наведене правопорушення повинні бути меншими ніж за незаконну порубку, пошкодження або знищення живих лісових культур. Адже в більшості випадків вирубування або знищення сухостою в лісах, з екологічної точки зору, мають позитивний вплив на стан живих лісових культур.

12. Пропонується доповнити перелік правопорушень у сфері лісового законодавства, складом який передбачав би адміністративну відповідальність за незаконну продаж, перевезення або закупівлю лісових матеріалів.

13. Такі нормативно-правові акти, як Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України”, “Про затвердження санітарних правил в лісах України” та деякі інші, встановлюють відповідальність у сфері лісового законодавства, яка має всі елементи притаманні відповідальності адміністративній. При цьому згадані документи мають статус підзаконного нормативно-правового акту, що призводить до порушення норм Конституції України які регулюють питання правової форми нормативного акту, яким може бути встановлена адміністративна відповідальність. У зв'язку з наведеним, необхідно провести щодо таких документів офіційну правову експертизу з метою визначення доцільності існування зазначених у них складів адміністративних лісових правопорушень та розмірів встановлених за них стягнень. Результатом проведення такої експертизи повинна стати зміна форми підзаконного нормативно-правового акту до статусу закону, або кодифікація відповідних складів правопорушення.

14. Запропоновано переглянути розподіл повноважень між органами лісового господарства та органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України щодо розгляду адміністративних справ за порушення лісового законодавства. Згідно положень чинного законодавства, більшість складів адміністративних правопорушень у сфері лісового законодавства розглядаються обома видами зазначених органів. На практиці таке становище часто призводить до плутанини та суперечок між цими органами щодо їх компетенції при розгляді конкретних справ. Саме тому перерозподіл повноважень між компетентними органами шляхом встановлення виключної компетенції кожного з них сприятиме усуненню непорозумінь та встановленню зрозумілого всім суб'єктам адміністративного провадження, порядку притягнення до відповідальності та розгляду адміністративних справ даної категорії.

15. Оскільки чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення містить як матеріальні так і процесуальні норми, він є досить перевантаженим. Тому, автор пропонує створити два окремі кодифіковані нормативні акти, одних з яких визначав би матеріальні норми - кодекс про адміністративні правопорушення чи проступки, а другий регулював би процесуальні питання - адміністративно-процесуальний кодекс.

16. Є необхідність доповнити ст. 38 КУпАП положенням про те, що направлення матеріалів справи органам прокуратури, попереднього слідства або дізнання зупиняє перебіг строку, встановленого для накладення адміністративного стягнення. Така необхідність обґрунтована тим, що з огляду на строки давності накладання адміністративного стягнення, після закриття кримінальної справи, здебільшого особу вже не можливо притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки слідство по кримінальних справах за порушення лісового законодавства триває, як правило, більше двох місяців. Тому склалася ситуація, коли особи, що вчинили дрібні правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, а правопорушники, які скоїли діяння, що межують зі злочином, ухиляються від будь якої відповідальності.

17. Обґрунтовано закріплення на офіційному рівні єдиного зразка протоколу про адміністративне правопорушення, що сприятиме поліпшенню становища щодо порядку перевірки, у процесі вирішення адміністративної справи, відповідності складеного протоколу вимогам закону. Звісно таке закріплення на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення є недоцільним, тому зразок може бути визначений підзаконним нормативно-правовим актом.

18. Основним видом адміністративного стягнення за порушення норм лісового законодавства є штраф. Виконання постанови про накладення адміністративного штрафу покладено на органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України, які звертають постанову до виконання, а примусове стягнення штрафу є повноваженнями державної виконавчої служби. При цьому, склалася ситуація коли органи, що звертають постанову до виконання спочатку надають правопорушнику термін на добровільне погашення розміру штрафу і тільки після спливу встановленого строку передають постанову до державної виконавчої служби для примусового виконання. У свою чергу, державна виконавча служба прийнявши до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення знову надає винній особі термін для добровільного виконання постанови. Такий порядок виконання не відповідає принципам оперативності та економічності провадження у справах про адміністративні правопорушення. На наш погляд, було б доцільно направляти постанову про накладення адміністративного штрафу на примусове виконання одразу після її винесення, адже в процесі примусового виконання, державною виконавчою службою обов'язково надається термін на добровільне виконання постанови, а якщо постанова оскаржується виконавче провадження зупиняється, тому говорити про порушення будь-яких прав особи не має підстав.

19. Потребує впорядкування і практична діяльність органів (посадових осіб), які наділені повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення норм лісового господарства та розгляду відповідних справ. Непоодинокими є випадки складання одного протоколу про адміністративне правопорушення при наявності кількох правопорушень або кількох правопорушників. Досить часто в одному слуханні заслуховується декілька адміністративних справ та ведеться один протокол засідання. Така ситуація не сприяє індивідуалізації відповідальності, негативно відбивається на принципах всебічності та повноти розгляду справи. Виправлення цього становища здебільшого залежить від вищестоящих органів, які мають право застосовувати заходи впливу щодо підпорядкованих їм органів (посадових осіб), які розглядаючи адміністративну справу допустилися зазначених порушень.

20. Вивчення закордонного досвіду приводить до висновків про те, що законодавство більшості країн Заходу взагалі не передбачають адміністративної відповідальності за лісові порушення, оскільки під поняттям адміністративної відповідальності у цих країнах розуміються дещо інші відносини ніж у системі права України. В країнах Заходу під адміністративною відповідальністю розуміється відповідальність органів державного управління перед громадянами. Найбільш близьким до поняття адміністративної відповідальності за законодавством України є інститути адміністративної відповідальності країн Східної Європи.

Наведені висновки, що отримані автором в процесі всебічного дослідження проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері лісового законодавства, у разі їх реального запровадження в теорію науки про адміністративну відповідальність та відповідне законодавство, повинні сприяти поліпшенню ситуації щодо попередження лісових правопорушень, справедливого покарання за вчинені протиправні діяння, заповненню пробілів у складах відповідних адміністративних правопорушень та встановлять чіткий і оперативний порядок розгляду справ про адміністративні порушення лісового законодавства і поліпшать процес виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

адміністративний відповідальність лісовий законодавство

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Марфіна Н. В. Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення норм лісового законодавства // Держава та регіони. - 2005. - №2. - С. 73-78.

2. Марфіна Н. В. Співвідношення видів юридичної відповідальності за порушення норм лісового законодавства // Держава та регіони. - 2006. - №1. - С. 67-72.

3. Марфіна Н. В. Підстави та особливості притягнення до адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства // Адвокат. - 2006. - №8. - С. 23-27.

4. Курило В. І., Марфіна Н. В. Повноваження органів адміністративної юрисдикції у галузі лісового законодавства // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №2. - С. 56-60.

5. Марфіна Н. В. До питання адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері лісового законодавства // Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації: Матеріали науково-практичної конференції молодих науковців. - К. - 2006. - С. 34-36.

6. Марфіна Н. В. Правове регулювання земель лісового фонду // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти: Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету України (Київ, 17-18 листопада 2006р.). - К. - 2007. - С. 103-108.

7. Марфіна Н. В. До питання провадження у справах про адміністративні правопорушення лісового законодавства // Наука и образование - 2007: Материалы V международной научно-практической конференции. - Днепропетровск. - 2007. - С. 52-56.

Размещено на Allbest.ru