Менеджмент в органах внутрішніх справ (організаційно-правові основи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ПЄТКОВ Сергій Валерійович

УДК: 351. 74

МЕНЕДЖМЕНТ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ)

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Харків - 2005р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України БАНДУРКА Олександр Маркович,

Верховна Рада України, народний депутат.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ТИЩЕНКО Микола Маркович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри адміністративного права (м. Харків);

доктор юридичних наук, професор БІЛОУС Віктор Тарасович,

Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри оперативно-розшукової діяльності (м. Ірпінь).

доктор юридичних наук АНУФРІЄВ Микола Іванович, Національний економічний університет, доцент кафедри правового регулювання економіки (м. Київ).

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти та науки України, кафедра адміністративного та підприємницького права (м. Одеса).

Захист відбудеться „ 8 ” липня 2005 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 в Національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „ 6 ” червня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Адміністративно-правова реформа, яка відбувається в Україні має базуватись на сучасних досягненнях науки та досвіді вітчизняних та зарубіжних державних органів. Створення оновлених органів внутрішніх справ, котрі діють на основі законодавства суверенної держави; необхідність удосконалення роботи з персоналом; втілення досягнень науки в практичну діяльність органів внутрішніх справ; уміння ефективно працювати в кризових ситуаціях - це проблеми, які сьогодні необхідно вирішувати. А в перспективі - через удосконалення організаційної діяльності в ОВС і удосконалення взаємодії з громадськістю на засадах взаємоповаги та співробітництва досягти підвищення ефективності в роботі з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень. Реалізація цього завдання неможлива без ґрунтовної розробки організаційно-правових основ менеджменту в органах внутрішніх справ України.

Менеджмент в ОВС України перебуває на стадії розвитку. Нормативно-правову базу організаційно-керівної діяльності складають нормативні акти які базуються на застарілих командно-адміністративних підходах. В основі управління діяльністю органів внутрішніх справ України лежить принцип единоначальства, який веде до авторитаризму в керуванні персоналом ОВС України. Натомість основою менеджменту є координаційний підхід до здійснення керування, суттю якого є демократичні принципи: колегіальності, делегування повноважень, мотивації персоналу.

В теперішніх умовах розвитку громадянського суспільства та побудови правової держави керівники органів внутрішніх справ повинні знати і вміти застосовувати на практиці методи наукового менеджменту, а також мати знання з психології, політології та інших сфер науки. Поєднання теоретичних і практичних знань та рекомендацій стосовно керування організацією або колективом маємо в такій галузі науково-прикладних знань, як науковий менеджмент. На превеликий жаль, при підготовці спеціалістів для роботи в органах внутрішніх справ ще недостатньо уваги приділяється вивченню менеджменту, однак саме він дав життя цілій системі знань для здійснення ефективного керування діяльністю різних організаційних систем.

Унаслідок вивчення та впровадження у практичну діяльність державних органів основ менеджменту в таких провідних країнах світу, як США, Японія, Франція, Німеччина, Англія, Італія вдалося досягнути високого рівня розвитку в усіх галузях суспільно-політичного життя. Сьогодні країни, що розвиваються швидкими темпами, - Китай, Південна Корея та інші, своєму успіху в багатьох галузях державного будівництва завдячують умілому використанню методик та розробок наукового менеджменту.

Питання підвищення ефективності правоохоронної діяльності, які тісно пов'язані з проблемою якості обслуговування населення, перебувають сьогодні у центрі уваги закордонних учених. Розвивається новий напрямок наукового менеджменту - поліцейський менеджмент. Так, визначаючи головні підходи до створення нової моделі діяльності поліції, на першому Європейському конгресі з питань керування якістю роботи поліції (Мюнстер, ФРН, березень 1998 р.) підкреслювалось, що поліція розглядається як сервісна служба, яка надає послуги населенню на окремій території і повинна існувати для громадян, розвиваючи для них систему послуг. Особливості цієї політики та характер змін, яких зазнала поліція в результаті її реалізації, призвели до формування нового поліцейського менеджменту.

Впровадження в теорію і практику організації діяльності органів внутрішніх справ України концепції „менеджменту в органах внутрішніх справ” означає не просто зміну назв, а введення до теорії управління та адміністративного права і процесу цілого комплексу нових підходів та поглядів на діяльність керівників, роботу з персоналом, діяльність органів внутрішніх справ України. Саме в напрямку оптимізації керування правоохоронною системою мають відбуватися зміни і в Україні. Але вони повинні базуватись не на рішеннях тих або інших осіб, наділених владою, а на вивірених, науково обґрунтованих рекомендаціях та положеннях, які розроблені провідними науковцями нашої країни. Автор сподівається, що дослідження організаційно-правових основ менеджменту в органах внутрішніх справ сприятиме реформуванню ОВС у напрямку демократизації, професійного зростання, зменшення формалізму, бюрократизму та авторитаризму в діяльності керівних структур органів МВС.

Вибір теми дослідження зумовлений наступними чинниками, які актуалізують її значення безпосередньо для органів внутрішніх справ:

– науковою і практичною важливістю вивчення малодослідженої теми менеджменту в органах, структурах і підрозділах внутрішніх справ і з'ясуванні перспектив її подальшої розробки;

– переглядом існуючої практики здійснення організаційно-керівної діяльності в органах внутрішніх справ і обґрунтуванням потреби вдосконалення її відповідно до вимог і критеріїв ефективності;

– створенням організаційного механізму, який спонукав би керівників органів внутрішніх справ усіх ланок до таких дій, рішень, що повністю відповідають принципам менеджменту;

– з'ясуванням позитивних можливостей вивчення основ менеджменту під час підготовки майбутніх керівників органів внутрішніх справ;

– обґрунтуванням заходів, що вдосконалюють подальший розвиток організаційно-правового забезпечення впровадження менеджменту в органах і структурних підрозділах внутрішніх справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пп. 2.3, 2.4. „Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”, п. 3, 4 „Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.” затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та пп. 1.1.29, 1.1.39, 1.1.52 наказу МВС України „Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр.” № 755 від 5 липня 2004 р.

Дослідження проводилось у межах „Комплексної програми удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, „Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.”, схвалених Вченою радою університету 5 січня 1996 р. та „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.”, схвалених Вченою радою Національного університету 23 березня 2001 р.

Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу з підготовки кваліфікованих фахівців для органів внутрішніх справ України з урахуванням нових вимог щодо сучасних стандартів до професійного рівня керівників.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб через розвиток наукового менеджменту в органах внутрішніх справ підвищити ефективність діяльності органів внутрішніх справ України, і має як науково-теоретичний аспект, який полягає у всебічному аналізі основних фундаментальних положень сучасних досягнень у галузі наукового менеджменту, так і практичний - розробка конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо можливостей використання менеджменту в органах внутрішніх справ.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

– здійснити аналіз праць вітчизняних та зарубіжних авторів щодо підвищення ефективності діяльності організації;

– провести аналіз вітчизняного та закордонного досвіду щодо використання наукового менеджменту в діяльності організацій;

– дослідити роль професіоналізації керівної діяльності і використання принципів менеджменту в державних організаціях;

– окреслити значення особи менеджера в організації ефективного керування органами внутрішніх справ України;

– визначити зміст та основні завдання підбору менеджерів органів внутрішніх справ України;

– узагальнити основні напрями навчання керівників основам менеджменту для ефективної роботи;

– проаналізувати сучасні підходи до організації роботи менеджера з персоналом;

– розкрити основні напрями і з'ясувати позитивні можливості менеджменту персоналу органів внутрішніх справ України;

– викласти основи формування менеджером команди для досягнення цілей, які стоять перед органами внутрішніх справ;

– проаналізувати роль технологій менеджменту в органах внутрішніх справ як основи сучасного наукового менеджменту;

– розглянути стан та перспективи розвитку інформаційних та науково-технічних технологій в органах внутрішніх справ;

– з'ясувати можливості впливу менеджерів на прийняття рішень з оптимізації діяльності органів внутрішніх справ України та розглянути можливості колективних форм прийняття організаційних рішень.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері організаційної діяльності в органах внутрішніх справ, в цьому контексті предмет дослідження становлять організаційно-правові основи менеджменту в органах внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Під час вивчення, аналізу та узагальнення матеріалів, наукового обґрунтування теоретичних положень і висновків, розробки практичних пропозицій та рекомендацій автор керувався методом філософської діалектики як загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, в руслі якого відбувається розвиток менеджменту як суспільного явища і менеджменту як науки. Методи аналізу і синтезу застосовувались під час усієї роботи над проблемою, починаючи від добору фактичного матеріалу для дисертаційного дослідження, вивчення праць науковців та аналізу нормативної й емпіричної бази до обґрунтування висновків. Спираючись на основні засади вчення про державу і право, соціологічні та статистичні підходи до досліджуваної проблематики, при аналізові питань, що є предметом дослідження, використовувалися, зокрема, системний підхід (під час розгляду певних притаманних менеджменту рис), історичний метод (у висвітленні етапів розвитку певних поглядів на досліджувану проблему), структурно-функціональний метод (кожен із виділених елементів менеджменту розглядався як характерно-особливий прояв організаційної діяльності, що перебуває у взаємодії з іншими) та інші методи пізнання суспільних процесів і явищ. Як базовий у роботі використовувався порівняльно-правовий метод, завдяки якому встановлено рівень розвинутості нормативно-правової бази досліджуваної проблеми. Статистичний метод використовувався для ілюстрації необхідності впровадження положень теорії менеджменту в практичну діяльність органів внутрішніх справ України. Під час аналізу напрямів впливу менеджера на побудову взаємовідносин, що сприятимуть підвищенню ефективності праці персоналу, використовувались соціологічний та психологічний методи. Метод моделювання використовувався під час конструювання та вироблення практичних рекомендацій для здійснення менеджменту в органах внутрішніх справ України. Метод аналогії застосовувався для доведення переваг наукового менеджменту. Обрані теоретико-методологічні засади дозволили послідовно дослідити організаційно-правові основи менеджменту в органах внутрішніх справ України.

Стан наукової розробки досліджуваної проблеми характеризується тим, що питання організаційно-правової діяльності органів внутрішніх справ України в юридичній науці завжди були предметом дослідження. Це сприяло накопиченню відповідного теоретико-методологічного матеріалу та опублікуванню великої кількості наукових монографій, підручників, збірників, статей, в яких поряд з іншими проблемами теорії управління розглянуті деякі аспекти наукового менеджменту. Але безпосередньо менеджмент в органах внутрішніх справ не піддавався комплексному дослідженню з боку вчених-юристів України.

Вивчення можливостей застосування досягнень менеджменту в органах, структурах і підрозділах внутрішніх справ і на сьогодні залишається на недостатньому рівні. Лише за допомогою наукового аналізу ми зможемо адаптувати передові ідеї менеджменту, які використовують правоохоронні органи західноєвропейських країн, до сучасних реалій Української держави. Сьогодні поняття менеджменту в органах внутрішніх справ у ракурсі його ефективності, підвищення якості набуває нового змісту, а тому організаційно-правові основи менеджменту в діяльності органів внутрішніх справ потребують предметного наукового дослідження, пізнання сутності та соціально-юридичного характеру.

Нормативною базою дослідження стали нормативно-правові акти, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ: Закони України „Про державну службу”, „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції, „Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”, „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України” та інші. Ці правові акти є основою забезпечення ефективності організаційної діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ. Однак уже зараз деякі з них не відповідають сучасним вимогам, не можуть якісно і своєчасно вирішувати проблеми, пов'язані з організаційною діяльністю в ОВС, про що неодноразово наголошували у своїх працях українські вчені. Тому багато положень, що містяться в чинному нормативно-правовому забезпеченні організаційної діяльності в органах внутрішніх справ, очікують свого подальшого розвитку й удосконалення. Особливо актуально це стосовно питань нормативно-правового забезпечення менеджменту в ОВС.

Емпірична база дослідження ґрунтується на статистичних даних щодо діяльності ОВС України, публікацій у засобах масової інформації, матеріалах, зібраних під час проведення навчально-ознайомлювальних та навчальних практик у Запорізькому та Хортицькому РВ УМВС України в Запорізькій області, Київському та Центральному РВ ГУ та Євпаторійському МВ МВС України в АР Крим, стажуванні в УАСМ ГУ МВС України в АР Крим, матеріалах інтерв'ювань працівників міліції, опитуваннях і тестуваннях курсантів Запорізького юридичного інституту МВС України, Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ, а також анкетуваннях працівників підрозділів органів внутрішніх справ, що проводилися протягом 2000-2004 рр.

Вивчення значної частини наукового матеріалу з питань менеджменту, аналіз нормативної бази й опрацювання емпіричного доробку дозволив сформулювати власну точку зору на проблему еволюційного перетворення органів внутрішніх справ на сучасну організацію, в діяльність якої впроваджені передові досягнення в галузі наукового менеджменту.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження носить інноваційний характер і є однією з перших спроб висвітлення можливостей всебічного застосування менеджменту в органах внутрішніх справ. У дисертації на основі проведеного аналізу досягнень сучасної вітчизняної та зарубіжної науки в галузі менеджменту вперше:

– теоретично обґрунтовується необхідність застосування наукового менеджменту в діяльності органів внутрішніх справ України;

– сформульоване визначення „менеджмент в органах внутрішніх справ” виявлено і досліджено взаємовплив різних пов'язаних з ним чинників, зроблені теоретичні узагальнення щодо напрямків розвитку менеджменту в органах внутрішніх справ України;

– поняття „менеджмент в органах внутрішніх справ” розглянуте в комплексному взаємозв'язку з іншим категоріальним апаратом щодо організаційно-керівної роботи, виробленим вітчизняними та закордонними вченими;

– робота менеджера з формування команди для досягнення цілей розглянута як базовий елемент менеджменту і спосіб підвищення ефективності діяльності ОВС;

– розкриті основні напрями менеджменту персоналу в контексті можливості впливу на них з боку менеджера з метою підвищення ефективності діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України;

– обґрунтовується доцільність впровадження організаційних технологій менеджменту в діяльність органів внутрішніх справ України.

Автором підтримується точка зору, що менеджмент, будучи основою та суттю організаційної діяльності, притаманний державним структурам, якою, в свою чергу, є органи внутрішніх справ, в результаті проведене дослідження дозволило удосконалити:

– поняття „менеджмент персоналу”, „команда” та інші, пов'язані зі здійсненням ефективного керування органами внутрішніх справ у сучасних умовах розвитку громадянського суспільства;

– практичні рекомендації щодо модульного навчання курсантів вищих навчальних закладів основам менеджменту для роботи на керівних посадах в органах внутрішніх справ;

– конкретні шляхи щодо підвищення ефективності організаційних рішень в ОВС як у правоохоронній діяльності в цілому, так і під час кризових ситуацій зокрема.

Керуючись правилами логічного переходу від об'єктивного до суб'єктивного та причинно-наслідковими взаємозв'язками, в дисертації проаналізовано необхідність впровадження механізму конкурсного добору керівного складу ОВС та набули подальшого розвитку:

– загальнотеоретична концепція менеджменту персоналу ОВС, яка базується на застосуванні знань з наукового менеджменту;

– концепція професіоналізації організаційно-керівної діяльності в державних організаціях та доведена провідна роль менеджера-професіонала в підвищенні ефективності діяльності органів внутрішніх справ;

– питання пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням організаційно-керівної діяльності в ОВС.

Таким чином, у дисертаційному дослідженні, виконаному на основі чинної нормативно-правової бази, яка регулює організаційну діяльність в органах внутрішніх справ, сформульована низка раніше не захищених положень стосовно менеджменту в органах внутрішніх справ. А отже, дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням менеджменту в органах внутрішніх справ у ракурсі підвищення ефективності діяльності ОВС України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження в сукупності, розв'язуючи важливу науково-прикладну проблему адаптації досягнень наукового менеджменту в діяльність ОВС, можуть бути використані Міністерством внутрішніх справ України, іншими суб'єктами влади для вдосконалення здійснення організаційно-керівної діяльності, при розробці проектів нормативно-правових актів України, призначених регулювати організаційно-структурну побудову і правоохоронну діяльність органів, служб і підрозділів органів внутрішніх справ тощо.

Викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись у:

а) науково-дослідній роботі - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань менеджменту в органах внутрішніх справ та при розробці науково-практичних посібників й методичних рекомендацій з менеджменту в ОВС;

б) правотворчості - при підготовці закону „Про персонал органів внутрішніх справ України”, проекту „Концепції розвитку ОВС України та наказів МВС України”;

в) правозастосуванні - для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері менеджменту в органах внутрішніх справ;

г) навчально-виховному процесі (у вищих навчальних закладах МВС України) - під час підготовки навчальних планів та програм для вивчення дисциплін, пов'язаних з організацією діяльності ОВС;

д) практичній діяльності - як напрямок підвищення рівня організаційно-керівної роботи керівників різних підрозділів ОВС.

Положення дисертації впроваджені у практичну діяльність органів внутрішніх справ („Акт впровадження результатів наукових розробок у діяльність Головного управління МВС України в АР Крим” від 15.03.2005 р., „Акт впровадження результатів наукових розробок у діяльність полку міліції особливого призначення „Беркут” при ГУ МВС України в АР Крим” від 28.03.2005 р.).

Дисертант брав участь у розробці методичних рекомендацій і програм, спрямованих на підвищення рівня навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України, які апробовані у Кримському юридичному інституті НУВС (Акти впровадження науково-дослідних робіт „Методичні рекомендації щодо складання навчальних програм з дисциплін” та „Методичні рекомендації з організації відпрацювань пропущених занять і незасвоєних тем професійно-орієнтованих дисциплін” у навчальний процес від 24.06.2003 р.), у розробці „Положення про організацію роботи комендатури Кіровоградського юридичного інституту”, яке впроваджено в Кіровоградському юридичному інституті НУВС (Акт впровадження від 24.02.2005 р.).

Стосовно розвитку дисциплін наукового менеджменту у вищих навчальних закладах системи МВС України підготовлені методичні рекомендації, які використовуються в навчальному процесі (Узагальнення передового досвіду з організації навчальної та науково-методичної роботи під час викладання дисципліни „Управління в органах внутрішніх справ” доцента кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Кримського юридичного інституту НУВС, кандидата юридичних наук, доцента, майора міліції С.В. Пєткова” від 26.01.2005 р.).

Відповідно до п. 1.1.52 наказу МВС України № 755 від 05 липня 2004 р. дисертант здійснює керування розробкою впровадження наукового дослідження на тему „Управління органами внутрішніх справ в умовах надзвичайного стану” у практичну діяльність Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим (План від 27.11.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з використанням останніх досягнень наукового менеджменту, теорії управління, адміністративного права.

Положення, що містяться в працях опублікованих у співавторстві з: В.П. Пєтковим та О.О. Соломенчуком (2 навчальні посібники); Л.В. Самойлович (термінологічний словник); В.П. Ворушило, О.О. Іляшком, О.В Кривенком, В.П. Пєтковим (5 публікацій у наукових фахових журналах); О.К. Безсмертним, В.П. Ворушило, В.А. Петуховим, В.П. Пєтковим, О.В. Фандалюком, (6 методичних рекомендацій, положень, програм, матеріалів); В.П. Пєтковим (1 публікація, яка додатково відображає наукові результати дисертації), поряд з іншими науковими дослідженнями автора стали основою для викладених у відповідних підрозділах дисертації узагальнень. Персональний внесок до опублікованих колективних наукових праць пропорційний кількості співавторів.

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались. Одержані наукові результати та висновки щодо організаційно-правових основ менеджменту в органах внутрішніх справ, що містяться у дисертації, сформульовані та обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, оприлюднені за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи.

Розробка проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності організаційної діяльності в органах внутрішніх справ та запровадженням досягнень наукового менеджменту в навчально-виховну та практичну діяльність, знайшла своє відображення в навчально-методичному забезпеченні навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України та під час проведення навчальних занять з дисциплін „Принципи менеджменту”, „Управління ОВС”, „Основи управління в ОВС” „Адміністративна діяльність ОВС”, „Зв'язок ОВС з громадськістю”, „Тактико-спеціальна підготовка” та інших, навчально-ознайомлювальних та навчальних практик у Запорізькому юридичному інституті МВС України (м. Запоріжжя), Кримському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь) і Кіровоградському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (м. Кіровоград).

Основні результати досліджень, теоретичні та практичні висновки були обговорені на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі й міжнародних: науково-практичній конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 1998 р.), науково-практичному семінарі “Права людини і формування правової держави в Україні” (Харків, 1998 р.), ІІІ звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003 р.), IV звітній науково-практичній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2004 р.), семінарі щодо обміну досвідом між професорсько-викладацьким складом Кримського юридичного інституту НУВС та представниками-експертами Ради Європи (Франція), фахівцями з проблем поліцейської етики (Сімферополь, 2004 р.), регіональній науково-практичній конференції „Проблеми використання сучасних науково-технічних засобів в ОРД” (Кіровоград, 2004 р.), ІІІ звітній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (Кіровоград, 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретичні основи і практична діяльність правоохоронних органів у протидії злочинності в умовах розвитку демократії в Україні” (Кіровоград, 2005 р.), V звітній науково-практичній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 42 наукових працях, серед яких: 1 монографія; 4 навчальних посібники, 25 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, визначених Вищою атестаційною комісією України фаховими виданнями з юридичних наук; 12 праць, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які об'єднують 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основному тексту кожного розділу передує передмова з коротким описом вибраного напряму. У кінці кожного розділу сформульовані висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів. У заключних абзацах розділів подані посилання на особисті праці здобувача щодо розглянутої проблеми. Повний обсяг дисертації становить 510 сторінок, з яких основний текст - 364 сторінки. Список використаних джерел складається із 1258 найменувань і займає 116 сторінок. Додатки займають 30 сторінок. Структура дисертації зумовлена завданнями та внутрішньою логікою досліджуваної проблеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наводяться положення, що розкривають актуальність теми дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Формулюється мета, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження. Подається інформація про зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначається методологічна основа дисертації. Аналізується стан наукової розробки проблеми, емпірична і нормативна база дослідження. Подається інформація про апробацію і публікацію основних положень та результатів наукової праці. Окреслюється структура дисертації.

Перший розділ „Науковий менеджмент: ґенеза теорії та сучасні підходи” складається з двох підрозділів, в яких, виходячи з того, що органи внутрішніх справ є адміністративним органом, який потребує вдосконалення, як і інші державні органи, аналізуються підходи до підвищення якості організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ та можливостей запровадження сучасних підходів менеджменту до керування персоналом органів внутрішніх справ.

У підрозділі 1.1. „Висвітлення наукового менеджменту в працях вітчизняних та зарубіжних авторів” здійснено аналіз основних підходів до вивчення ефективної організаційної діяльності. Вихідним положенням дисертаційного дослідження стало, надане у Юридичній енциклопедії (за ред. Ю.С. Шемшученка), визначення менеджменту (англ. management - управління, завідування) як 1) управління діловою організацією; 2) організація ефективної роботи підлеглих; цілеспрямований вплив менеджера на підлеглих з метою забезпечення ефективного виконання завдань, що стоять перед ними; 3) політика забезпечення прийняття рішень за рахунок аналізу чинників, які впливають на його ефективність; 4) адміністрація, орган (група менеджерів), що здійснює управління як діловою, так і адміністративною (державний орган) організацією; 5) сукупність знань і умінь, що становлять основу мистецтва управління.

Автор підкреслює те, що науковий менеджмент у його сучасному розумінні до часу свого наукового осмислення пройшов декілька періодів розвитку. Він розвивався на рівні з розвитком суспільних відносин, зі своїми окремими особливостями, які характеризували існуючий стан суспільства, розвиток суспільних відносин, етапи державотворення та виробничі процеси. Розвиток організаційно-правових відносин спонукав до появи спочатку філософських думок щодо поліпшення керування, а пізніше - розвитку наукового менеджменту та його впровадження в практичну діяльність різних організацій.

Галузь застосування менеджменту практично не має меж. Він застосовується в державних і громадських організаціях, і там, де метою є отримання максимальної ефективності при мінімальних витратах. У зв'язку з цим існують різні професійні модифікації менеджменту. Використання менеджеральної моделі в адміністративних органах зарубіжних країн дозволило значно підвищити рівень їх діяльності.

Менеджмент в органах внутрішніх справ - різновид державного менеджменту, який забезпечує взаємодію систем, підрозділів і служб органів виконавчої влади як єдиного цілого з метою виконання поставлених перед ними завдань у зазначеній галузі. Без менеджменту діяльність органів виконавчої влади неможлива, як неможливе й регулювання суспільних відносин, керування матеріальним виробництвом. Скрізь необхідна координація, узгодженість, упорядкованість, цілеспрямованість груп людей і технічних механізмів. Коли порушуються принципи менеджменту, то в суспільстві виникають кризові явища, які виявляються у зниженні виробництва, занепаді духовності й моралі, збільшенні правопорушень.

Сучасний науковий менеджмент базується на дослідженнях таких теоретиків, як Ф. Тейлор, Г. Форд, Е. Мейо, М. Фолет, А. Файоль, М. Вебер та інших західноєвропейських учених, які розробили та апробували в практичній діяльності основні підходи до здійснення менеджменту в усіх сферах людського буття. Багатоаспектність менеджменту зумовила формування відповідних шкіл: класична школа наукового менеджменту; школа людських відносин; емпірична школа; школа соціальних систем; нова школа теорії менеджменту тощо.

Творчий доробок основоположників менеджменту мав величезний вплив на вітчизняних учених радянського періоду - О.К. Гастєва, П.М. Керженцева, М.Д. Кондратьєва, О.В. Чаянова, та інших, які перейшли від критики буржуазних учень наукового менеджменту до власних позитивних теоретичних розробок.

З початком становлення на межі 30-х pp. ХХ ст. в СРСР адміністративно-командної системи дослідження в галузі теорії управління були поступово згорнуті і не відновлювалися майже до 60-х pp. ХХ ст., коли Ю.А. Тихомиров, В.С. Основін, Г.І. Петров Г.Х. Попов, О.Є. Луньов та інші вчені почали досліджувати організаційну діяльність з адміністративно-правових позицій. Їх послідовники І.Л. Бачило, Г.Г. Зуйков, А.П. Іпакян, О.П. Коренєв, В.Д. Малков, В.А. Озолін, Г.А. Туманов, Н.С. Троїцький та інші в умовах тоталітарної системи закладали підвалини наукової організації керування в органах внутрішніх справ.

В Україні школа управлінців-правників була заснована в ІІ половині 60-х pp. ХХ ст. В.В. Цвєтковим. Питанням, пов'язаним з підвищенням ефективності державного менеджменту, і, зокрема, управління в органах внутрішніх справ України, присвячені праці провідних учених: В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.С. Венедиктова, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, Д.П. Калоянова, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, В.Г. Лукашевича, Н.П. Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, П.І. Орлова, О.І. Остапенка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших авторів, які розробили теоретичні та методологічні основи наукової організації керування в органах внутрішніх справ України.

Величезним внеском в теорію наукової організації керування, зокрема у вивчення нормативних актів щодо організації діяльності ОВС України як вираження і основи управління в ОВС України, є дослідження, проведені вченими із наукової школи очолюваної академіком О.М. Бандуркою. Його учнями досліджені різні напрями управлінської діяльності: управління виховно-виправним процесом (В.П. Пєтков, С.В. Нікітенко), організаційно-правові основи інформаційної політики (І.В. Арістова, Б.А. Кормич), управління ОВС в особливих умовах (Ю.В. Дубко, С.О. Кузніченко, Ю.Б. Оболенський), новітня методологія в управлінні ОВС (О.Г. Фролова, В.В. Ковальська).

На думку дисертанта, на особливу увагу заслуговує такий напрям досліджень, як управління персоналом ОВС України. В своїх працях В.Д. Сущенко основну увагу приділив теоретичним основам цього питання. В.О. Соболєв конкретизував методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ. М.І. Ануфрієв зробив детальний аналіз нормативного забезпечення роботи з персоналом в ОВС України. Питанням підвищення ефективності управління персоналом ОВС України з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема поліцейського менеджменту Великобританії, присвячені праці Н.П. Матюхіної. Питання взаємодії з громадськістю (паблік рілейшнз) досліджує І.Д. Казанчук. Правові способи управління конфліктами в органах внутрішніх справ також опинились у центрі уваги дослідників (О.О. Небрат, О.В. Кришевич). Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу ОВС України досліджують В.С. Венедіктов, М.І. Іншин, В.А. Пєтухов, В.В. Посмєтний та інші.

Таким чином, можемо констатувати, що науковий доробок українських учених є фундаментом для вдосконалення сучасної правоохоронної системи України і, безпосередньо, менеджменту в органах внутрішніх справ. Наріжним каменем цього фундаменту є положення менеджменту - відправної точки наукових досліджень і практичного досвіду.

У підрозділі 1.2. „Науковий менеджмент у діяльності організацій: вітчизняний та закордонний досвід” підкреслюється, що в сучасних умовах розвитку Української держави використання технологій менеджменту, напрацьоване зарубіжними країнами, є не просто необхідним, а життєво важливим. Кожному керівникові державної установи слід пам'ятати, що саме зараз вирішується питання, яке місце посідатиме його організація, його країна серед інших. Ми дуже багато втратили через свою самонавіяність, а отже, необхідно надолужувати втрачене, брати власну долю у свої руки. І в цьому контексті нехтування надбаннями цивілізації в галузі менеджменту є неприпустимим.

Відповідно до наказу МВС України № 491 від 15 травня 2003 р. „Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України” необхідно вдосконалювати науково-дослідну діяльність у сфері вивчення питань вдосконалення організаційно-правової діяльності та підготовки менеджерів для органів внутрішніх справ України.

У класичній системі здійснення організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ розглядалось у двох площинах: як зовнішня діяльність - виконання правоохоронних функцій держави щодо інших суб'єктів правовідносин, і як внутрішня - координація роботи працівників для здійснення зовнішніх функцій. Правоохоронні послуги - система заходів з профілактики та припинення порушень прав людини. Відповідно кадрове забезпечення було одним з елементів у виконанні поставлених державою перед системою ОВС завдань. У дисертації менеджмент в органах внутрішніх справ розглянуто у площині цілісної системи взаємопов'язаних функцій, які є основою для здійснення завдань та досягнення цілей, що стоять перед нею. В цьому контексті суттю менеджменту є підвищення ефективності діяльності ОВС і якості обслуговування населення.

Здійснюється порівняльний аналіз вітчизняних та закордонних підходів до визначення ролі менеджера в керівництві організацією. Констатується, що реалії перебудови суспільства - у найшвидшому конструюванні нового механізму організаційно-правової діяльності. Цей процес неприпустимо зводити лише до організаційної перебудови існуючих організаційних структур - важливо втілити нову ідеологію менеджменту, одночасно використовуючи все найбільш передове, найкраще, що є в нашій країні.

Базуючись на матеріалі першого розділу, можна зробити висновок про те, що вивчення та застосування елементів підходів до підвищення якості керівної діяльності, які використовуються в провідних організаціях Європи, США та Японії, дозволить значно поліпшити ситуацію, що склалася в такій важливій галузі, як державне регулювання, а особливо в органах внутрішніх справ. Цій галузі в наш час вкрай необхідні фахівці-менеджери високого ґатунку, здатні відродити та реформувати кращі традиції вітчизняної наукової школи в галузі управління та внести до неї сучасний позитивний досвід західних та східних провідних науково-прикладних шкіл. Такі ефективні менеджери будуть спроможні сформувати справжню команду для досягнення цілей, що стоять перед організацією, в якій вони працюють.

У другому розділі „Сучасні підходи до професіоналізації праці менеджерів в органах внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються питання, пов'язані з роллю керівника в ефективному адмініструванні та визначенням менеджменту як сукупності знань і умінь, що становлять основу мистецтва керування.

У підрозділі 2.1. „Місце і роль менеджера в організації діяльності органів внутрішніх справ України” наголошується, що визнання особливої ролі менеджерів у діяльності ОВС України поставило питання про професійне уособлення, спеціальну підготовку керівників. Якщо ми говоримо, що менеджер - це професія, в той час як лідерство - покликання, а керування - комплекс певних функціональних обов'язків особи, яка обіймає посаду начальника, то менеджер ОВС повинен уособлювати в собі всі ці складові для здійснення наукового менеджменту.

Дисертантом розглянуті типи менеджерів і стилі керування в колективах. Менеджер ОВС виступає в ролі адміністратора, організатора, спеціаліста-професіонала, психолога, громадського діяча, котрий виконує свої функції на визначеній території у своєму підрозділі, педагога, який проводить виховну роботу серед підлеглих.

Керівники повинні мати відповідні психологічні якості, а також відповідно до наказу МВС України № 527 від 6 липня 1999 р. „Про затвердження Інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів МВС України” повинні бути постійно в центрі уваги психологів.

Тільки при наявності добре підготовленого ядра менеджерів, особливо середньої ланки, можливо вирішити питання вдосконалення та реорганізації системи МВС у повному обсязі.

Аналізу методик добору кандидатів на керівні посади присвячено підрозділ 2.2. „Добір менеджерів в органах внутрішніх справ”.

Основою планування роботи по добору менеджерів ОВС є наказ МВС України № 1317 від 6 листопада 2003 р. „Про затвердження Інструкції про порядок добору та зарахування працівників органів внутрішніх справ України до резерву кадрів для переміщення на вищі посади та організації роботи з ними”.

Дисертант вважає, що слід приділити достатню увагу тому, щоб на керівні посади призначались справжні професіонали. Посади в ОВС, особливо посади менеджерів, відповідно до „Інструкції про порядок призначення працівників органів внутрішніх справ України на посади начальників міськрайлінорганів внутрішніх справ на конкурсній основі”, затвердженої наказом МВС України № 449 від 10 липня 2000 р., мають обійматися на конкурсній основі, саме це сприятиме підвищенню професіоналізму в роботі всіх підрозділів і служб.

Менеджер органу весь час оцінюється колективом, а ще більше - вищими посадовими особами, його начальниками. Оцінювання менеджера, його стилю керування, рівня підготовки, тісно пов'язано зі знаннями і вміннями, якими володіє керівник, а також з якістю виконання своїх функціональних обов'язків. Під час проведення атестувань персоналу ОВС, регламентованих наказом МВС України № 148 від 23 лютого 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України”, необхідно використовувати різні оцінки рівня професійності менеджерів.

Керівник будь-якого рангу повинен бути не просто фахівцем у визначеній галузі, але й менеджером. У той же час, на думку автора, сьогодні, більше ніж будь-коли, керівник повинен бути новатором, носієм творчих ідей. Йому необхідно бути вимогливим і здатним створити високу напругу в ефективній роботі колективу. Співробітник ОВС, який призначається на керівну посаду, повинен мати кваліфікаційний рівень не нижче „магістр менеджменту”. Адже чим вище керівна посада, тим більшу частину часу займають організаційні функції. Професійні питання керівник може вирішувати за допомогою відповідних фахівців, але проблеми менеджменту цілком лежать на ньому. Тому не можна працювати без знання основ наукового менеджменту та сучасних досягнень в організації діяльності колективу.

У підрозділі 2.3. „Підготовка менеджерів органів внутрішніх справ для ефективної організаційної діяльності” вивчаються питання, пов'язані зі створенням системи навчання керівних кадрів сучасним методикам наукового менеджменту.

Відповідно до наказу МВС України № 1444 від 25 листопада 2003 р. „Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України” та наказу МВС України № 1279 від 30 листопада 2002 р. „Про затвердження Концепції виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”, „Положення про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України” необхідно вдосконалювати виховну роботу та професійну підготовку персоналу ОВС.

Навчання менеджменту повинно проводитись у різних формах. Перша - це ознайомлення з основами менеджменту всіх молодих спеціалістів, які навчаються у вищих навчальних закладах МВС України (базове навчання). Друга - навчання перед переходом на нову посаду, спеціальне теоретичне і практичне навчання осіб, які перебувають відповідно до наказу МВС України № 335 від 27 квітня 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок формування в органах внутрішніх справ України резерву кадрів на висунення та організацію роботи з ними” у резерві висунення на керівні посади (посадове навчання). Третя - різноманітні курси підвищення кваліфікації керівників, які продовжують працювати на своїй посаді, в нових галузях науки, поновлення забутих знань (кваліфікаційне навчання).

Автор вважає, що однією з важливих проблем сьогодення є введення і подальше вдосконалення курсу „Менеджмент в органах внутрішніх справ” у вищих навчальних закладах МВС України. Основним завданням під час вивчення курсантами та слухачами курсу „Менеджмент в ОВС” є вивчення понять, принципів і методів наукового менеджменту, оволодіння створеними ним практичними рекомендаціями ведення організаційно-керівної діяльності.

Дисципліна „Менеджмент в ОВС” у вищих навчальних закладах МВС України має вивчатись комплексно за кредитно-модульною системою: „Вступ до менеджменту” (3-й семестр, 1 кредит - 54 академічні години, залік), „Менеджмент організації” (4-й семестр, 1 кредит - 54 академічні години, залік), „Менеджмент в державних службах” (5-й семестр, 1 кредит - 54 академічні години, залік), „Зв'язок ОВС з громадськістю” або „Паблік рілейшнз в ОВС” (6-й семестр, 1 кредит - 54 академічні години, залік), „Менеджмент в ОВС” (7-й семестр 2 кредити - 108 академічних годин, курсова робота, іспит), „Менеджмент кризових ситуацій” (8-й семестр, 1 кредит - 54 академічні години, залік).

Доречно розбивати дисципліни на певні блоки - модулі (один кредит - два модулі), в кінці кожного проводити контрольне тестування, і за підсумками тестувань - підсумкове оцінювання. Теоретичні питання менеджменту слід викладати на лекційних заняттях. Групові заняття слід проводити у вигляді штабних навчань, круглих столів, тренінгів, тощо.

Також треба підкреслити важливість викладення курсу „Менеджмент в ОВС” у тісному зв'язку з іншими загальноосвітніми, спеціальними та професійно орієнтованими дисциплінами.

На останньому курсі у вищих навчальних закладах МВС України доцільним є виконання курсантами дипломної роботи з менеджменту в ОВС. Питання з менеджменту в ОВС необхідно ввести до переліку питань державних іспитів.

Актуальним на сьогодні є створення Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України, в якій для більш якісного оволодіння знаннями з керування в ОВС доцільно ввести такі дисципліни: „Історія менеджменту”, „Теорія менеджменту”, „Документаційне забезпечення організаційної в ОВС”, „Психологія менеджменту в ОВС”, „Процес здійснення менеджменту в ОВС”, „Менеджмент в ОВС”, „Самоменеджмент керівників ОВС” та інші. При Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України слід створити центр з подготовки навчальних фільмів з менеджменту.

Дисертант пропонує інформацію про наукові конференції, семінари, круглі столи, що плануються у вищих навчальних закладах МВС України доцільно публікувати у спеціальній рубриці в газеті „Іменем закону” а підсумкові матеріали у журналі „Міліція України” та газеті „Іменем закону”.

Необхідним є укріплення навчально-методичної та наукової бази кафедр вищих навчальних закладів МВС України, на яких вивчаються дисципліни, пов'язані з науковим менеджментом: при кафедрах доречно створити бібліотеки з менеджменту; лабораторії з ефективного керування, в яких би на посадах наукових співробітників працювали фахівці з практичних органів; визначити провідні органи, підрозділи на базі яких потрібно проводити курси, практичні заняття тощо. Викладання дисциплін наукового менеджменту має відбуватися на сучасному рівні в аудиторіях з аудіо та відео обладнанням.

Вивчаючи дисципліни з циклу менеджменту, курсанти повинні не лише опанувати теоретичні основи менеджменту, а, насамперед, усвідомити свою особисту роль у системі органів внутрішніх справ, виробити основи стилю поведінки у спілкуванні з керівництвом і колегами по службі, навчитися адекватно реагувати на зміни, які відбуваються як в системі правоохоронних органів, так і в особистих стосунках з колективом. Саме основні положення менеджменту можуть допомогти молодим правоохоронцям стати в майбутньому вмілими та успішними керівниками. А вже досвідчені керівники можуть почерпнути з менеджменту ряд нових методик і порад щодо покращення рівня здійснення організаційної роботи в державних органах України.

Отже, на основі матеріалу, викладеному у другому розділі, автор робить висновок, що менеджер органів внутрішніх справ - це особа, яка має фахову освіту (магістр менеджменту), практичні навички керування персоналом органів внутрішніх справ, притаманні лідеру риси характеру, нормативно закріплені повноваження, відповідний авторитет серед підлеглих. Фахівці-менеджери в органах внутрішніх справ повинні володіти знаннями основних методів аналізу й проектування організаційних систем, вмінням здійснювати менеджмент, знанням і розумінням завдань соціального розвитку підрозділу, яким вони керують, умінням вирішувати нагальні проблеми соціального розвитку колективу; великим запасом юридичних знань; знанням та вмінням використовувати на практиці наукові методи менеджменту.

Третій розділ „Шляхи вдосконалення менеджменту персоналу органів внутрішніх справ” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлено менеджмент в органах внутрішніх справ України як цілеспрямований вплив менеджера на колектив з метою забезпечення ефективного виконання завдань, що стоять перед ОВС України.

На сучасному етапі ОВС України перебувають на шляху до євроінтеграції. Відбуваються процеси еволюційного розвитку і вдосконалення організаційно-правового забезпечення ОВС. У цьому контексті розглядаються питання добору та організації роботи з персоналом у підрозділі 3.1. „Підходи до добору та організації роботи з персоналом (аналіз світового та вітчизняного досвіду)”.

До персоналу ОВС України належать усі особи, які працюють у цих органах (підрозділах). Особливе місце в персоналі ОВС посідає особовий склад. До цієї категорії працівників ОВС належать громадяни України, призначені на посаду рядового та начальницького складу, а також курсанти навчальних закладів МВС, яким присвоєно спеціальне звання, передбачене „Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС” затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 26 липня 1991р.

...