Господарсько-правова відповідальність підприємців за порушення на споживчому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 346.548

Господарсько-правова відповідальність підприємців за порушення на споживчому ринку

Спеціальність 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Левчук Лада Ростиславівна

Донецьк 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук Кузьміна Світлана Анатоліївна, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем господарського права (м. Донецьк) Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Беляневич Олена Анатоліївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права (м. Київ) кандидат юридичних наук Звєрєва Олена Володимирівна, Донецький університет економіки та права, завідуюча кафедрою цивільного права та процесу (м. Донецьк).

Захист відбудеться "14" лютого 2008 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "11" січня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

споживчий продавець адміністративний санкція

АНОТАЦІЯ

Левчук Л.Р. Господарсько-правова відповідальність підприємців за порушення на споживчому ринку. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007. У дисертації на підставі аналізу законодавства України та інших країн, наукових робіт визначено зміст понять „споживчий ринок”, „споживач”, „продавець”, „якість продукції”, „партія товару”, чим вирішено проблему термінологічної узгодженості норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок; розкрито зміст понять захисту прав споживачів як принципу господарської діяльності і споживача як учасника господарських відносин. В роботі досліджені підстави та форми господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку та зроблені пропозиції щодо доповнення переліку порушень у цій сфері, за які повинна наступати господарсько-правова відповідальність. За результатами дослідження практики застосування спеціально уповноваженими державними органами адміністративно-господарських санкцій за порушення на споживчому ринку, сформульовано і внесено ряд пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України, з метою підвищення ефективності зазначених господарсько-правових санкцій: адміністративно-господарського штрафу, обмеження і припинення діяльності суб'єкта господарської діяльності, штрафних та оперативно-господарських санкцій.

Ключові слова: споживчий ринок, споживач, види господарсько-правової відповідальності, адміністративно-господарський штраф, обмеження і припинення діяльності суб'єкта господарської діяльності, штрафні та оперативно-господарські санкції, якість.

АННОТАЦИЯ

Левчук Л.Р. Хозяйственно-правовая ответственность предпринимателей за нарушения на потребительском рынке. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2007.

Диссертация посвящена исследованию хозяйственно-правовой ответственности предпринимателей за нарушения на потребительском рынке.

В первом разделе раскрывается содержание такого принципа хозяйствования, как защита прав потребителей, анализируется правовое регулирование потребительского рынка в Украине и за рубежом, в странах Европейского Союза, исследуется содержание и элементы механизма хозяйственно-правовой защиты участников потребительского рынка.

Обосновано, что соблюдение такого принципа хозяйствования, как защита прав потребителей обеспечивает развитие предпринимательства и рост качества удовлетворения нужд потребителей, содействует борьбе с нечестной деловой практикой, а также должно привести к оздоровлению экономики и процветанию нации в целом.

Аргументировано, что потребительский рынок включает в себя отношения по продвижению продукции от производителя до потребителя непосредственно или при участии оптовых и розничных торговых сетей. Таким образом, законодательство, которое регулирует отношения на потребительском рынке, состоит из нормативно-правовых актов, которые определяют деятельность производителя продукции, оптового и розничного продавца.

Исследован механизм хозяйственно-правовой защиты участников потребительского рынка, а также указано, что эффективность такого механизма во многом зависит от применения к нарушителям мер хозяйственно-правовой ответственности.

Во втором разделе исследуются нарушения на потребительском рынке. Основное внимание уделено формам хозяйственно-правовой ответственности за нарушения на потребительском рынке, порядку и особенностям применения хозяйственных санкций.

Путем анализа нарушений на потребительском рынке, выявлены нарушения, за совершение которых законодателем не предусмотрены какие-либо меры ответственности. Предложено дополнить ст. 23 Закона Украины „О защите прав потребителей” мерами хозяйственно-правовой ответственности за их совершение, а именно: за отказ продавца провести экспертизу товара, невыполнение требований по обмену товара надлежащего качества, нарушение требований по исчислению гарантийных сроков.

Установлено, что с целью защиты потребительских прав законодательством предусмотрено применение к нарушителям следующих форм хозяйственно-правовой ответственности: административно-хозяйственный штраф; приостановка деятельности субъекта хозяйствования; изъятие недоброкачественных товаров; прекращение субъектом хозяйствования производства продукции (выполнения работ, оказания услуг), отгрузки и реализации товаров, которые не отвечают требованиям нормативных документов; штрафные и оперативно-хозяйственные санкции.

Сделан вывод о необходимости уточнения содержания каждого из правонарушений, за которые Законом Украины „О защите прав потребителей” предусмотрена хозяйственно-правовая ответственность, поскольку ни в указанном Законе, ни в Положении о порядке наложения и взыскания штрафов за нарушение законодательства о защите прав потребителей содержание таких правонарушений четко не изложено, что позволяет вольную их трактовку. Аргументирована и целесообразность выработки единого подхода к определению размера стоимости изготовленной или полученной для реализации партии товара, выполненной работы, предоставленной услуги, поскольку практически все санкции начисляются исходя из такой стоимости.

В ходе анализа санкций, предусмотренных ст. 23 Закона Украины „О защите прав потребителей”, выявлено, что они урегулированы относительно применения их к плательщикам налога на добавленную стоимость и плательщиков фиксированного налога, а самый распространенный в стране предприниматель - плательщик единого налога остался вне зоны внимания Закона. Предложено уточнить пункты указанной статьи Закона, учитывая факт предоставления (не предоставления) предпринимателем - плательщиком единого налога приходных документов.

В третьем разделе по результатам проведенного исследования сформулировано и внесено ряд предложений по усовершенствованию действующего законодательства Украины с целью обеспечения терминологического согласования хозяйственно-правовых норм в законодательстве, которое регулирует потребительский рынок, а также повышения эффективности хозяйственно-правовых санкций, применяемых к субъектам хозяйственной деятельности за нарушения, допускаемые на потребительском рынке.

Предложено дополнить ст.1 Закона Украины „О защите прав потребителей” такими понятиями, как, „качество продукции”, „опасная продукция”, „партия товара”, а также усовершенствовать термины „потребитель” и „продавец”. Также дано определение понятия „потребительский рынок”.

Обоснована целесообразность в санкциях, предусмотренных ст. 23 Закона Украины „О защите прав потребителей”, дополнительно предусмотреть порядок расчета штрафа в случае не предоставления предпринимателями документов, которые подтверждают стоимость полученной для реализации партии товара, относительно которой установлены нарушения.

Аргументировано предложение об изменении санкции п.7 ст. 23 Закона Украины „О защите прав потребителей”, поскольку в отличие от реализации товара, услуги, как правило, предоставляются определенный период времени, тем не менее это не учтено при расчете штрафа. Кроме того, указано на необходимость более сурового наказания за недопущение проверяющих к проведению проверки.

Ключевые слова: потребительский рынок, потребитель, механизм хозяйственно-правовой защиты, административно-хозяйственный штраф, ограничение и приостановка деятельности субъекта хозяйствования, штрафные и оперативно-хозяйственные санкции, качество.

ANNOTATION

Levchuk L.R. Economic the responsibility of businessmen for infringements in the consumer market. - The Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree of Law in specialization 12.00.04. - Economic Law; Economic Procedure Law. - Institute of Economic and Legal Research of the National Academy of Science of Ukraine, Donetsk, 2007.

In the dissertation on the basis of the analysis of economic-legal and other acts, scientific works, definitely the maintenance of concepts „the consumer market”, „consumer”, „seller”, „quality of production”, „a party of production”, than the problem of a terminological coordination of norms in the legislation which adjusts the consumer market is solved; the maintenance of protection of the rights of consumers as to a principle of economic activities and the consumer as participant of economic attitudes is opened.

In work the bases and kinds of the economic-legal responsibility for infringement in the consumer market are investigated and offers concerning addition of the list of infringements in this sphere for which there should come the economic-legal responsibility are made.

Behind results of research of practice of application special representatives the state bodies of administrative sanctions for infringement in the consumer market, formulate and bring a number of offers rather bases current legislations of Ukraine, with the purpose of increase of efficiency of noted economic-legal sanctions: the administrative penalty, restriction and the termination of activity of the subject of economic activities, penal and operatively economic sanctions.

Keywords: the consumer market, the consumer, kinds of the economic-legal responsibility, the administrative penalty, restriction and the termination of activity of the subject of economic activities, penal and operatively economic sanctions, quality.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічні і соціальні перетворення в нашому суспільстві в значній мірі детермінуються станом та ефективним розвитком споживчого ринку. Тривалий час функціонуванню споживчого ринку не приділялося належної уваги. Це було пов'язано з тим, що домінантою суспільного виробництва виступало матеріальне виробництво. Ринкові перетворення змусили по-новому подивитись на усі стадії суспільного виробництва, в тому числі і на споживання.

Нині в Україні продовжуються реформи ринкової орієнтації. Особливого розвитку набуває торгівля різноманітними промисловими і продовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва. Досить часто ринок насичується неякісними товарами та послугами, що завдає шкоди всім учасникам споживчого ринку. У випадках скоєння порушень на споживчому ринку з боку суб'єктів господарювання особливою ефективністю відзначаються господарсько-правові засоби. Однак поки що в Україні не завершено створення повноцінного правового механізму, за допомогою якого можливо було б всебічно захистити права добросовісних учасників споживчого ринку, що викликає суттєву потребу в удосконаленні законодавства, яке регулює споживчий ринок, зокрема щодо господарсько-правової відповідальності у випадку випуску на споживчий ринок товару неналежної якості тощо.

І хоча відносини „виробник - споживач” є найпоширенішими в суспільстві, оскільки безпосередніми їх учасниками є фактично все доросле населення України, багато положень інституту захисту прав споживачів та господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку взагалі ще не мають наукового обґрунтування, а деякі з них потребують удосконалення.

Темі порушень на споживчому ринку, якості товарів та послуг були присвячені дослідження низки вчених, зокрема Л.Б. Вяткіної, А.М. Запорожця, О.В. Звєрєвої, Л.М. Іваненко, Т. Кагал, Т.М. Ковальчука, Е.Д. Корнілова, С.О. Косінова, Д.А. Лук'янця, В.Ф. Опришка, Г. Осетинської, Р.М. Ханик-Посполітак, М.С. Циганкова та ін. За останні роки було захищено кілька дисертаційних робіт з цієї тематики, серед яких роботи Л.М. Іваненко, Т.Є. Каудирова, Т.Г. Квятковської та деякі інші, проте проблема відповідальності за порушення на споживчому ринку розглядалася у цих роботах переважно крізь призму дослідження загальних питань цивільного права.

Актуальність обраного напрямку дослідження підтверджується і тим, що науково-теоретична розробка питань захисту споживчого ринку взагалі в теорії господарського права досліджена частково, тоді як саме господарсько-правова відповідальність за порушення на споживчому ринку є найдієвішою, оскільки господарські санкції застосовуються безпосередньо до правопорушника - суб'єкта господарської діяльності і здатні шляхом впливу на його професійну діяльність ефективно виконувати превентивну та штрафну (карну) функції, що сприятиме дотриманню прав споживачів з боку таких суб'єктів. Однак застосування передбачених законодавством господарських санкцій за порушення на споживчому ринку має суттєві недоліки та потребує удосконалення. Потребують термінологічної узгодженості і господарсько-правові норми, які містяться в законодавстві, що регулює споживчий ринок.

Вищенаведене свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України в межах теми „Організаційне та економіко-правове забезпечення захисту вітчизняних товаровиробників в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007345), у якій дисертантка брала участь як співвиконавець. У межах даної теми авторкою проведено аналіз господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку, на підставі якого виявлені основні проблемні питання застосування господарсько-правової відповідальності у зазначеній сфері та обґрунтовано шляхи їх вирішення.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних аспектів застосування господарсько-правової відповідальності до підприємців за порушення на споживчому ринку, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення такої відповідальності.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено та вирішено такі завдання:

доопрацювання змісту понять „споживчий ринок”, „продавець”, „якість продукції”, „партія товару”;

уточнення змісту понять „захист прав споживачів” як принципу господарської діяльності і „споживач” як учасника господарських відносин;

вирішення проблеми термінологічної узгодженості норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок;

виявлення особливостей застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення на споживчому ринку;

розробка пропозицій щодо удосконалення адміністративно-господарських, штрафних та оперативно-господарських санкцій за вказані порушення;

дослідження підстав застосування господарсько-правової відповідальності до підприємців за порушення на споживчому ринку та розробка пропозицій щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при скоєнні підприємцями порушень на споживчому ринку та застосуванні за такі порушення господарсько-правової відповідальності.

Предметом дослідження є господарсько-правова відповідальність підприємців за порушення на споживчому ринку (окрім порушень антимонопольно-конкурентного законодавства). Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України в даній роботі під підприємцями розуміються суб'єкти господарювання, які систематично здійснюють господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні низки наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні предмету та завданням дисертаційної роботи. Історико-правовий метод застосовано при дослідженні питання про історичний розвиток та сучасні тенденції застосування господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку. Метод системного аналізу застосовано при дослідженні та обґрунтуванні необхідності удосконалення та узгодження у юридичній науці понять „споживчий ринок”, „споживач”. Порівняльно-правовий метод використано в роботі при порівнянні вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо захисту прав споживачів та споживчого ринку в цілому, визначенні можливостей використання зарубіжного досвіду при розробці шляхів удосконалення господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку. У дослідженні застосовувалися також методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, порівняння та протиставлення для систематизації емпіричного матеріалу й отримання теоретичних результатів та практичних висновків для досягнення поставленої мети і завдань дослідження.

Теоретичну основу дослідження склали роботи вчених, які займалися вивченням проблем, що розглядаються у дисертаційному дослідженні, зокрема, крім вище зазначених, роботи О.А. Беляневич, Е.Д. Долан, Л. Ерхард, Г.Л. Знаменського, В.В. Лаптєва, Д.Е. Линдсей, Д.Х. Липницького, В.К. Мамутова, В.С. Мартем'янова, О.М. Новошицького, Е. Ньюл, У. Рор, Н.О. Саніахметової, В.С. Щербини та ін.

Емпіричну базу дослідження склали Конституція, закони, інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, практика діяльності Держспоживстандарту України та його територіальних органів, судова практика господарських судів України, а також спеціальна наукова література, в якій досліджуються проблеми недопущення порушень на споживчому ринку.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку, в якому обґрунтовані нові положення щодо удосконалення такої відповідальності.

Новизна результатів дослідження підтверджується наступним.

Уперше:

запропоновано ввести термін „споживчий ринок” у законодавство України та надано визначення цього поняття як сфери суспільного відтворення, в межах якої закінчує свій шлях пересування від виробництва до кінцевого споживання будь-яка продукція;

запропоновано ввести визначення „партія товару” - певна кількість товару одного типу, виду, ґатунку, найменування, з однаковими вимогами щодо якості, одного виробника, однієї дати виробництва, призначена для одночасного приймання, відвантаження чи зберігання, в упаковці одного виду чи без неї;

розкрито зміст захисту прав споживачів як принципу господарської діяльності, що полягає у дотриманні підприємцями у своїй діяльності прав та інтересів усіх учасників споживчого ринку, соціальній спрямованості бізнесу, виробництві і реалізації якісної продукції, дотриманні звичаїв ділового обороту тощо;

аргументовано доцільність окремого підходу до розрахунку санкцій, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”, щодо суб'єктів господарювання, які сплачують ПДВ, єдиний та фіксований податок з урахуванням обов'язковості ведення ними обліку доходів та витрат.

Удосконалено положення щодо:

визначення терміну „споживач”, зокрема обґрунтовано, що замість зазначеного терміну доцільно ввести поняття „кінцевий споживач” та „виробничий споживач” або „покупець”, а саме: кінцевий споживач - це тільки фізичні особи, що придбавають, замовляють, використовують чи мають намір придбати продукцію для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю; виробничий споживач - суб'єкти господарювання, які споживають (використовують, купують) ті чи інші товари, роботи, послуги у процесі своєї господарської діяльності;

визначення поняття „продавець” шляхом уточнення, що продавцем визнаються суб'єкти господарювання, які систематично на професійній основі за договорами реалізують чи пропонують до реалізації певні товари;

розміру санкцій, передбачених ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”, які доцільно викласти з урахуванням вартості одержаної для реалізації партії товару;

порядку застосування адміністративно-господарського штрафу та обмеження і зупинення діяльності суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів, з урахуванням вищезазначених пропозицій щодо визначення таких понять як „партія товару”, „споживач”, „небезпечна продукція” тощо.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

посилення на споживчому ринку ролі державних контролюючих органів шляхом доповнення підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, підвищення розміру штрафів та удосконалення самих санкцій, що накладаються ними на суб'єктів господарювання за порушення в сфері виробництва та введення продукції в обіг;

підстав застосування господарсько-правової відповідальності, а саме доповнення їх такими як: порушення вимог ч.2-6 ст.7 Закону України „Про захист прав споживачів” щодо обчислення гарантійних термінів; відмови продавця (виробника, виконавця) у визначений Законом термін провести експертизу товару (роботи, послуги) для визначення причини втрати її якості.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони конкретизують теоретичні засади господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку; висновки, пропозиції та рекомендації, викладені у роботі, можуть бути використані спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також у правотворчій діяльності органів державної влади та управління, інших суб'єктів господарювання. Окремі пропозиції можуть бути використані для удосконалення Закону України „Про захист прав споживачів”, Господарського кодексу України та деяких інших нормативно-правових актів.

Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисципліни „Господарське право України”, у подальших наукових дослідженнях.

Результати дослідження були використані Головним Донецьким (довідка № 02/18-170 від 12.01.2007 р.) та Головним Луганським обласними управліннями у справах захисту прав споживачів (довідка № 2214 від 27.07.2005 р.) при розробці практичних заходів, спрямованих на удосконалення порядку застосування адміністративно-господарських санкцій до порушників законодавства, що регулює споживчий ринок, а також Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандартом України) (довідка № 331-6-4/18 від 18.01.2007 р.) при підготовці нової редакції Закону України „Про захист прав споживачів”. Окрім того, основні положення дисертаційної роботи використані суддями Авдіївського міського суду Донецької області при розгляді справ за позовами про захист прав споживачів (довідка № 429 від 30.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто авторкою на основі аналізу наукових здобутків, чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.

Особистий внесок здобувачки у спільні публікації полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо доповнення і внесення змін у ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”, а також визначення поняття „споживчий ринок”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на Першій Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу '2004” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2005), Четвертій регіональній науково-практичній конференції „Пріоритети розвитку малого підприємництва Донбасу” (Донецьк, 2007), науково-практичних конференціях „Якість в Україні: інновації та турбота” (Київ, 2007) та „Контроль і випробування: проблеми, рішення, перспективи” (Київ, 2007), проведених в межах 16-го Міжнародного форуму „Дні якості в Києві-2007”.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 9 працях, з яких 3 статті у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 2,19 д. а., з яких 2,1 д.а. особисто належать авторці.

Структура і обсяг дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація також містить список використаних джерел із 231 найменування та 4 додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Господарсько-правові засади захисту споживчого ринку складається з трьох підрозділів, у яких розкривається зміст захисту прав споживачів як загального принципу господарювання, аналізується правове регулювання споживчого ринку України та законодавство інших країн і ЄС щодо захисту споживчого ринку. Досліджується механізм господарсько-правового захисту споживчого ринку, визначаються його елементи.

У підрозділі 1.1. "Захист прав споживачів як загальний принцип господарювання" розглянуті питання співвідношення інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Зазначено, що у відносинах на споживчому ринку найбільш вразливою ланкою є саме кінцевий споживач. Він потерпає від недобросовісних вітчизняних і зарубіжних підприємців, які постачають на ринок товари і послуги низької якості. Отже держава повинна створити передумови для його повноцінного захисту, у тому числі і шляхом державного регулювання підприємницької діяльності.

У роботі звертається увага на те, що збалансоване поєднання правил конкуренції та захисту прав споживачів як принципу господарювання може забезпечити нормальне функціонування ринку. Цей принцип полягає у дотриманні підприємцями у своїй діяльності прав та інтересів усіх учасників споживчого ринку, орієнтованості на задоволення потреб суспільства, виробництві і реалізації якісної продукції, врахуванні економічних інтересів споживачів і суспільства в цілому, дотриманні звичаїв ділового обороту тощо.

На основі проведеного аналізу зазначено, що у відносинах з економічно потужними виробниками товарів і послуг, а також підприємствами, організаціями торгівлі та послуг, недостатньо правових заходів захисту лише окремого кінцевого споживача, головне - охороняти колективні інтереси усіх учасників споживчого ринку.

Наведені у роботі аргументи свідчать, що ділова практика, правила поведінки комерційних організацій бездоганного бізнесу, запровадження досвіду роботи відділів технічного контролю минулих років можуть надати вельми суттєву допомогу при захисті споживчого ринку в цілому та прав пересічних кінцевих споживачів, а також розгляді спорів, де з одного боку опиняться і добросовісні підприємці, і споживачі.

У підрозділі 1.2. "Правове регулювання споживчого ринку України" зазначено, що роль держави у формуванні і розвитку споживчого ринку зводиться до здійснення необхідних заходів з нормативного регулювання, спрямованих на забезпечення дотримання усіма учасниками ринку економічного правопорядку і захисту їхніх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства. Головна мета державної політики у сфері споживчого ринку - це підтримка конкурентоспроможності вітчизняних виробників і водночас розвиток конкуренції на внутрішньому ринку, а також захист прав споживачів.

Зазначено, що споживчий ринок поєднує в собі відносини щодо просування товару (послуги) від виробника до кінцевого споживача або безпосередньо, або за участю оптових та роздрібних торговельних мереж, розглянуто правовий статус кожного з учасників цих відносин на споживчому ринку.

У роботі зазначається, що законодавство про споживчий ринок України складається з нормативно-правових актів, які регламентують діяльність на споживчому ринку виробників, оптових та роздрібних продавців.

Досліджено механізм господарсько-правового захисту учасників споживчого ринку як сукупність господарсько-правових засобів, за допомогою яких поведінка споживачів, суб'єктів господарської діяльності і державних органів у ході їхніх правовідносин приводиться у відповідність із вимогами і дозволами, що містяться в нормах права, і тим самим забезпечується захист законних прав і інтересів.

Зазначено, що ефективність механізму господарсько-правового захисту учасників споживчого ринку, і насамперед споживачів, значною мірою залежить від застосування до правопорушників заходів державного примусу у вигляді господарсько-правової відповідальності.

Обґрунтовано, що господарсько-правова відповідальність є найдієвішим засобом, що упереджує та припиняє порушення законодавства, яке регулює відносини на споживчому ринку, оскільки господарські санкції застосовуються безпосередньо до правопорушника - суб'єкта господарської діяльності і здатні шляхом впливу на його професійну діяльність ефективно виконувати превентивну та штрафну (карну) функції, що сприятиме дотриманню прав споживачів з боку таких суб'єктів.

Визначено елементи механізму господарсько-правового захисту учасників споживчого ринку, а саме: інтереси і дії підприємців, споживачів і держави, норми права, правовідносини у сфері виробництва та споживання та охоронні правовідносини, форми і способи захисту порушеного права.

У підрозділі 1.3. "Законодавство інших країн та ЄС щодо захисту споживчого ринку" зазначено, що однією з особливостей кінця ХХ - початку ХХІ сторіччя є активний вплив інтеграційних процесів на специфіку соціально-економічного розвитку країни. Не минула такого впливу й Україна, що на сучасному етапі визначила основним вектором своєї зовнішньої політики курс на інтеграцію до Європейського союзу (ЄС), з урахуванням чого досліджено законодавство та правове регулювання споживчого ринку інших країн та ЄС і визначено шляхи удосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів та технічного регулювання.

У ході аналізу іноземного досвіду побудови системи технічного регулювання та споживчої політики встановлено, що діяльність ЄС в області технічного регулювання протягом останніх двох десятиріч є одним з найважливіших напрямків програми створення і функціонування єдиного споживчого ринку. Вона спирається на ст.100 Римського договору, в якій йдеться про зближення законодавчих, розпорядчих та адміністративних актів держав-членів ЄС.

Зазначено, що Директиви ЄС щодо гармонізації встановлюють вимоги до продукції, яка є потенційно небезпечною для споживача, навколишнього середовища тощо. Введення в обіг продукції, що підпадає під дію директиви ЄС (і автоматично під дію національного законодавства кожної держави-учасниці), неприпустимо без дотримання основних вимог відповідного закону.

Законодавство країн ЄС у сфері технічного регулювання базується на європейських директивах Нового та Глобального підходу. Воно доповнюється так званою тріадою директив стосовно відповідальності за дефектну продукцію, загальну безпеку продукції та модульного підходу до оцінки відповідності та маркування знаком СЕ. Також існує велика кількість директив так званого „старого підходу” до окремих видів продукції. Діють спеціальні закони або урядові рішення про стандартизацію та сертифікацію, метрологію, контроль на ринку, акредитацію. Окремими законами та актами регулюється безпека харчової продукції та захист прав споживачів.

Встановлено, що нормативна база кожної з країн ЄС включає всі європейські стандарти (на сьогодні їх близько 18000), прийняті європейськими організаціями з стандартизації CEN та CENELEC. Кожна країна приймає їх як національні. Виявлено, що тільки незначну кількість складають суто національні стандарти (від 2 до 30 % від загальної кількості), які відображають специфіку економіки окремої країни. Стандарти є добровільними до застосування. Частина стандартів слугує доказовою базою відповідності вимогам європейських директив.

Зазначено, що узагальнена європейська модель захисту споживчого ринку може бути взята за основу в процесі реформування відповідної сфери в Україні. З іншого боку, зауважено, що Україні доцільно брати участь у розробці міжнародних норм, правил і стандартів, які представляють інтерес для її економіки, що сприятиме просуванню нашої держави на міжнародні ринки. Обґрунтовано і доцільність активізації ролі держави в підтримці та стимулюванні тих підприємств, які докладають зусиль до підвищення науково-технічного рівня виробництва та якості своєї продукції, а також до вдосконалення систем забезпечення якості й управління якістю.

Розділ 2. Загальні аспекти господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку складається з трьох підрозділів, що присвячені дослідженню підстав відповідальності на споживчому ринку з боку суб'єктів господарювання, а також форм господарсько-правової відповідальності за такі порушення і порядку застосування господарських санкцій за порушення на споживчому ринку.

У підрозділі 2.1. "Підстави господарсько-правової відповідальності" зауважено, що такими підставами є правопорушення, що припускаються на споживчому ринку, проте в Україні немає жодного нормативно-правового акту, в якому б містився вичерпний перелік порушень на споживчому ринку з боку суб'єктів господарювання. Шляхом аналізу норм законодавства, що регулює споживчий ринок, виявлено 11 порушень вимог такого законодавства, які тягнуть за собою застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій. Проте, в Законі України „Про захист прав споживачів” міститься низка інших порушень, за які законодавством не передбачено будь-якої відповідальності, або ж ця відповідальність носить вельми незначний для суб'єктів господарювання характер, що не сприяє усуненню та подальшому уникненню цих порушень.

Запропоновано доповнити ст. 23 Закону Україна „Про захист прав споживачів” заходами господарсько-правової відповідальності за скоєння таких правопорушень як: порушення вимог щодо обчислення гарантійних термінів, відмова продавця у проведенні експертизи продукції, невиконання вимог щодо обміну товару належної якості.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності є також порушення умов договорів, що складаються між суб'єктами господарювання щодо виробництва продукції та просування її на споживчому ринку. У зв'язку з цим питання обов'язкового обумовлення в таких договорах вимог щодо якості продукції та її відповідності певним технічним нормам та стандартам є вельми актуальним. Виходячи з цього, у дисертації наголошується на доцільності введення до Господарського кодексу України відповідних норм, які б зобов'язували контрагентів визначати у договорах вимоги до якості продукції шляхом посилання на певні стандарти, технічні умови, яким повинна відповідати продукція.

У підрозділ 2.2. "Форми господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку" досліджуються таки форми господарсько-правової відповідальності, як адміністративно-господарський штраф, обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Виявлено, що з метою захисту споживчих прав законодавством передбачено застосування до порушників таких форм господарсько-правової відповідальності: адміністративно-господарський штраф, обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання (вилучення недоброякісних товарів; припинення суб'єктом господарювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів; зупинення діяльності суб'єкта господарювання), а також штрафні та оперативно-господарські санкції, відшкодування збитків.

Зазначено, що штраф, як захід відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів, передбачений у ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”, ч.4, 6-7 ст.27 Закону України „Про рекламу” та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” є адміністративно-господарською санкцією, що передбачена ст.241 Господарського кодексу України.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання, вилучення недоброякісних товарів та припинення суб'єктом господарювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів, передбачено у якості адміністративно-господарських санкцій ст. 246 Господарського кодексу України, порядок застосування яких визначений у відповідних Положеннях, затверджених постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 року № 26/95-ВР.

Зазначено, що штрафні санкції за порушення на споживчому ринку передбачені у п. 3 ч. 9 ст. 8 та ч. 5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів”, тобто законодавчо у відносинах на споживчому ринку штрафні санкції визначені тільки з метою захисту самого слабкого учасника ринкових відносин - споживача. Щодо взаємовідносин на споживчому ринку суб'єктів господарювання (виробників, підприємств оптової та роздрібної торгівлі), то вони переважно мають захищати свої інтереси шляхом зазначення штрафних санкцій у договорах.

Проведений аналіз свідчить, що вище зазначена система господарських санкцій дозволяє впливати майже на всю сукупність відносин виробник - продавець - споживач, якщо в цих відносинах мають місце порушення суспільного господарського порядку.

Запропоновано доповнити перелік цілей застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначений у ст. 238 Господарського кодексу України ще й метою, притаманною адміністративно-господарському штрафу - попередження подальших правопорушень.

Обґрунтовано, що господарсько-правові санкції є дієвим засобом захисту споживчого ринку, оскільки виконуючи превентивну функцію, спонукають суб'єктів господарювання додержуватися вимог законодавства, що регулює відносини на споживчому ринку, проте, як вони самі, так і механізм їхнього застосування потребують певного удосконалення.

У підрозділі 2.3. "Порядок і особливості застосування господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку" розглядаються процедурні особливості порядку накладення господарських санкцій за порушення на споживчому ринку.

Зазначається, що аналіз порядку накладення та стягнення адміністративно-господарських штрафів свідчить про певну схожість з порядком, передбаченим для прийняття рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Зауважено, що ані в Законі України „Про захист прав споживачів”, ані в Положенні про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів не розкривається точний зміст кожного з правопорушень, за які передбачена відповідальність, що дозволяє по-різному трактувати зміст цих порушень. Так само відсутня і методика визначення розміру вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, хоча майже всі санкції нараховуються, саме виходячи з такої вартості.

Зазначено, що застосування санкцій, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, врегульовано щодо платників податку на додану вартість та платників фіксованого податку, а самий розповсюджений в країні підприємець - платник єдиного податку залишився поза увагою закону. Тобто норма зазначеної статті Закону дозволяє по-різному проводити розрахунок санкцій щодо порушників-платників єдиного податку. Таке становище призводить до оскарження підприємцями накладених на них санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів до господарських судів і наступної відміни санкцій.

Виявлено особливість у порядку застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу, яка полягає в тому, що порушник протягом певного часу (аж до повідомлення про розгляд справи) не знає, що в його діяльності виявлено порушення і що стосовно нього порушено справу і складено протокол.

Окрім того, на відміну від акту, який складається посадовими особами при перевірці дотримання суб'єктами господарської діяльності законодавства про захист прав споживачів, ані протокол про порушення законодавства про рекламу, ані рішення про початок розгляду справи, ані протокол засідання комісії не можна оскаржити у будь-якому порядку. Фактично єдиним документом, що має змогу оскаржити суб'єкт господарської діяльності, є рішення про накладення штрафу.

Аналіз особливостей застосування адміністративно-господарських санкцій виявив необхідність удосконалення як самих санкцій, так і порядку їх застосування.

Розділ 3. Основні шляхи вдосконалення господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку складається з двох підрозділів і присвячений питанням забезпечення термінологічної узгодженості господарсько-правових норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок, а також обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення форм господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку.

У підрозділі 3.1. "Забезпечення термінологічної узгодженості господарсько-правових норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок" обґрунтовується необхідність удосконалення таких понять, як „споживач”, „продавець”, „якість продукції”, „партія товару” тощо.

Шляхом аналізу нормативно-правових актів та праць науковців, зауважено, що в юридичній і економічній літературі нема чіткого, узагальненого визначення поняття „споживач”. При цьому розходження у трактуванні цього терміну стосуються не дії (споживає, замовляє, придбаває, використовує - тут суперечностей немає), а саме особи споживача і цілей, на які спрямована його дія.

Зазначено, що необхідно термінологічно відрізнити суб'єктів виробничого та кінцевого споживання.

Запропоновано поняття „продавець” у ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів” визначити як суб'єкта господарювання, який за договором, систематично на професійній основі реалізує або пропонує до реалізації товари споживачам. Ті самі доповнення щодо професійності та систематичності здійснення своєї діяльності повинні стосуватися і таких понять, як „виробник” та „виконавець”, а визначення „виконавець” необхідно доповнити і тим, що він діє на підставі оплатної угоди.

Виявлено, що різне тлумачення таких термінів, як „якість продукції”, „небезпечна продукція”, тощо призводить до неоднозначного визначення змісту правопорушення, за яке передбачена відповідальність за законодавством про захист прав споживачів. Запропоновано уточнення змісту цих термінів, що важливо для правильного застосування як адміністративно-господарського штрафу, так і для обмеження або зупинення діяльності господарюючого суб'єкта, що допустив порушення прав споживачів шляхом вироблення або реалізації неякісної, небезпечної чи фальсифікованої продукції.

Зазначено, що термін „партія товару” є визначальним для законодавства про захист прав споживачів, оскільки майже всі адміністративно-господарські штрафи, зазначені у ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” розраховуються, виходячи з відсоткової вартості одержаної для реалізації партії товару. Проте, у різних нормативно-правових актах партію товару визначено по-різному.

Запропоновано визначити термін „партія товару” у ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів” як певної кількості товару одного сорту, типу, виду, ґатунку, найменування, з однаковими вимогами щодо якості, одного виробника, однієї дати виготовлення, призначену для одночасного приймання, відвантаження чи зберігання, в упаковці одного виду чи без неї.

У підрозділі 3.2. "Удосконалення форм господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку" визначені шляхи подолання проблемних питань, пов'язаних із застосуванням господарських санкцій до підприємців, що скоюють порушення на споживчому ринку.

Запропоновано уточнити розмір санкцій у пунктах 2-8 ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”, додавши після слів „наданої послуги,” слова „у разі ненадання документів, що підтверджують таку вартість - у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (залежить від тяжкості правопорушення) за кожну партію товару, виконану роботу, надану послугу” та далі за текстом. Альтернативним варіантом викладення зазначених санкцій може бути накладення штрафів, у разі ненадання порушником документів, в яких зазначена вартість партії товару, виходячи із подвійного розміру вартості залишку таких товарів, встановленого на час перевірки.

Також запропоновано відокремити таку підставу для відповідальності як відсутність необхідної інформації про послуги, оскільки на відміну від реалізації товару, послуги надаються певний період часу, проте це не враховано при розрахунку штрафу. Окрім того, обґрунтована необхідність більш суворого покарання за недопущення перевіряючих до проведення перевірки, а саме: збільшення розміру адміністративно-господарського штрафу і тимчасове припинення діяльності господарюючого суб'єкта, у разі повторності вказаного порушення.

Аргументована доцільність уточнення розміру санкції, передбаченої ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення” наступним чином: „за (опис порушення) - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії тютюнових виробів; у разі ненадання документів, що підтверджують таку вартість - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Розмір відсотків вартості чи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в такому разі, встановлюється законодавцем в залежності від тяжкості порушення.

Обгрунтовано, що санкцію за відсутність документів, що засвідчують якість, яка була передбачена ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами”, проте виключена, доцільно поновити у законодавстві після приведення її змісту у відповідність до вимог діючого законодавства.

Зазначено, що потребує змін термінологічна база положень щодо захисту прав споживачів, які затверджені постановою Верховної Ради України 25 січня 1995р., адже з 1995 року в положення не було внесено жодних змін, проте такі зміни неодноразово були внесені в Закон України „Про захист прав споживачів” та інші нормативн0-правові акти, відповідно до яких розроблені ці Положення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення господарсько-правової відповідальності як найефективнішого засобу боротьби з порушеннями на споживчому ринку, які припускають суб'єкти господарської діяльності. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:

1. Обґрунтована доцільність забезпечення захисту прав кінцевих споживачів та споживчого ринку в цілому переважно господарсько-правовими методами, із застосуванням кримінально- та адміністративно-правових заходів як додаткових, що можуть використовуватися, коли інші будуть вичерпані.

2. Запропоновано три напрямки державного управління якістю продукції, а саме: розробка на державному рівні механізму реальної участі споживачів у визначенні стандартів; вдосконалення системи державних органів, що здійснюють контроль та нагляд за якістю продукції та більш чітке визначення кола їх повноважень; посилення відповідальності господарюючих суб'єктів за виготовлення та реалізацію неякісних та небезпечних товарів та розробка заходів державного стимулювання виробника якісних товарів.

3. Аргументовано удосконалення таких господарсько-правових понять, як „споживчий ринок”, „споживач”, „продавець”, „якість продукції”, „фальсифікований товар”, „небезпечна продукція”, „партія товару” наступним чином:

кінцевий споживач - фізична особа, що придбаває, замовляє, використовує чи має намір придбати продукцію для власних потреб, не пов'язаних з отриманням прибутку чи веденням підприємницької діяльності, та замінити ним поняття „споживач” у ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів;

виробничий споживач - суб'єкт господарювання, який споживає (використовує, купує) ті чи інші товари, роботи, послуги у процесі своєї господарської діяльності та для виконання обов'язків найманих працівників;

продавець - суб'єкт господарювання, який систематично на професійній основі за договорами реалізує чи пропонує до реалізації певні товари;

якість продукції - сукупність властивостей продукції, що визначає її здатність забезпечувати потреби людини, для яких вона призначена протягом терміну придатності;

фальсифікована продукція - продукція, якій з корисливою метою надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції і які не можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються;

неякісна продукція - продукція, якісні показники та споживчі властивості якої не відповідають зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах чи нормативно-правових актах, а також продукція, якість якої не може задовольнити потреб споживача у задекларованому обсязі;

небезпечна продукція - продукція, показники безпеки якої не відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах та нормативно-правових актах, а також продукція, споживання (використання) якої пов'язане з підвищеним ризиком для здоров'я і життя людини;

партія товару - певна кількість товару одного типу, виду, ґатунку, найменування, з однаковими вимогами щодо якості, одного виробника, однієї дати виробництва, призначена для одночасного приймання, відвантаження чи зберігання, в упаковці одного виду чи без неї.

...