Механізми функціонування системи державної служби в період суспільних реформ

А стратегія розвитку системи державної служби має корелювати із стратегією розвитку держави. Показано, що створення систем мотивації персоналу ускладнюється через наявність об'єктивних факторів, серед яких основними є політичні, соціальні, економічні, адміністративні, юридичні.

В умовах перехідного періоду, підвищення динаміки зовнішнього середовища та ступеня невизначеності результатів управлінських впливів на екзистенцію соціальних систем підвищується попит на активність і повноту використання творчого потенціалу кожного державного службовця. Це стає можливим тільки за умови застосування сучасних методів мотивації персоналу. Зроблено висновок про те, що мотивація персоналу в умовах перехідного періоду стає системоутворюючим фактором в системі державної служби. Автором були проведені дослідження щодо визначення рівня мотивації персоналу в системі державної служби, зокрема мотивації досягнення успіху в діяльності.

Таблиця 1 Аналіз теорій мотивації щодо використання їх у системі державної служби

Установлено, що для створення системи мотивації персоналу в підсистемах державної служби необхідно визначити мотиваційні профілі співробітників, тобто систему мотивуючих факторів співробітників у системі органів влади, за мотиваційними профілями встановити, що співробітники прагнуть отримати від своєї діяльності, та виявити основні механізми мотивації окремого співробітника.

Визначені підходи до створення сучасної системи мотивації в системі державної служби. Доведено, що стимули, які використовуються в системі державної служби для мотивації персоналу, не можуть бути статичними, а мають розвиватися разом із системою державної служби. Адже існуючий стан мотивації персоналу в системі державної служби вимагає створення та впровадження таких моделей систем мотивації, які були б адекватними сучасному рівню вимог щодо системи державної служби. Зокрема, це стосується таких питань, як: аналіз сучасних тенденцій мотивації персоналу; виявлення особливостей мотивації персоналу в умовах організаційного розвитку та змін; розгляд підходів до створення систем мотивації персоналу в контексті організаційного управління. Визначено, що для покращання механізмів мотивації в системі державної служби необхідно створити підсистему мотивації в цій системі. Для цього потрібно розробити Положення про систему мотивації в системі державної служби, підготувати й упровадити в практику необхідні методики для вивчення мотивації державних службовців, пов'язати систему мотивації із системою розвитку службової кар'єри в системі державної служби та з підсистемами оцінювання персоналу і мотиваційного моніторингу.

У четвертому розділі - “Механізми управління якістю в системі державної служби” - проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення механізмів управління якістю в системі державної служби, розглянуто організаційно-методичні засади управління якістю в цій системі. Складність одночасного вирішення цих завдань полягає в тому, що на практиці вони, як правило, суперечать одне одному. Збільшення обсягів і скорочення термінів підготовки і прийняття необхідних нормативно-правових документів найчастіше призводить до зниження їх якості, а підвищення якості звичайно пов'язане з додатковими витратами і зниженням продуктивності.

Показано, що покращання якості розробки та реалізації управлінських рішень викликає позитивну “ланцюгову реакцію”. Аналогічна реакція виникає і в разі вдало знайденого принципово нового рішення щодо підвищення якості функціонування державних органів у системі державного управління. Якісні нормативно-правові документи забезпечують ефективність роботи і самих органів державного управління та державного апарату в цілому, позитивно впливають на розвиток суспільства. Тому підвищення якості управління в системі органів державної влади є не просто проблемою, яку мають вирішити окремі місцеві державні адміністрації. Вона неминуче переростає в загальнонаціональну проблему - проблему якості життя народу.

У розділі розглянуті основні підходи до розв'язання проблеми якості та зроблені спроби адаптувати їх до організації ефективного управління якістю в системі державної служби (при підготовці управлінських рішень та наданні населенню необхідних послуг). Усе це потребує вміння гнучко й оперативно управляти якістю, використовуючи накопичений досвід у цій галузі. Якщо органи державного управління прагнуть успішно працювати в умовах перехідного періоду українського суспільства, то вони, крім відповідної матеріальної бази і персоналу, повинні мати сучасну систему управління якістю, організовану на високому фаховому рівні. При цьому управління якістю розглядається як цілісна система, що має концепцію, методологію і термінологію, становить самостійний науковий напрям, який сформований у рамках загального управління.

Упровадження систем управління якістю в органах виконавчої влади в контексті сучасного управління здійснювалося у кілька етапів. Етап зародження окремих елементів управління якістю в загальному процесі управління організації змінився етапом інтеграції, комплексним, системним підходом до управління якістю. Переваги комплексного управління якістю сприяли розробці спочатку національних, а потім і міжнародних стандартів ISO 9001:2001 зі створення систем якості, що стали широко впроваджуватися на підприємствах. Упровадження стандартів якості в діяльність державної служби України - нове багатоаспектне завдання. Програму його практичного вирішення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України про запровадження системи управління якістю відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 в органах виконавчої влади України.

Подальший розвиток процесу управління якістю в системі державної служби на сучасному етапі залежить від удосконалення теоретичної бази (концепції, методології і термінології в галузі якості із застосуванням різних підходів до управління якістю, відомих у науці управління) та методичного забезпечення вдосконалення цього процесу в системі державної служби. У розділі розглянуто загальні принципи і методологію управління й забезпечення якості, а також дані щодо визначення основних термінів у цій галузі. Для організації ефективної роботи з якості в систему державної служби має бути впроваджена система якості, забезпечені її чітке функціонування і постійне удосконалення відповідно до внутрішніх і зовнішніх умов, які постійно змінюються. Для підвищення якості нормативних документів і послуг необхідно також провести сертифікацію впровадженої системи якості на відповідність міжнародним стандартам ISO 9001:2000. Усе це разом з дотриманням чинного законодавства сприятиме успішному функціонуванню системи державної служби. Вирішальне значення в організації робіт з якості має позиція керівників системи державної служби, їх ставлення до якості функціонування як системи державної служби в цілому, так і її окремих підсистем.

У п'ятому розділі - “Механізми організаційних перетворень в системі державної служби” - досліджуються механізми організаційних перетворень у системі державної служби, підходи до побудови загальної функціональної моделі цієї системи (табл. 2). Зазначається, що на реалізацію державної політики з реорганізації системи державної служби впливають тіньова економіка, нерівномірність розвитку регіонів, недостатня кількість спеціалістів у галузі державного управління, які могли б в умовах транзитивних перетворень здійснювати підготовку та реалізацію всього комплексу законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо реформування. Поки що реформування системи державної служби відбувається повільно, без достатнього науково-методичного супроводження. І хоча при Головному управлінні державної служби України створено Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, він не в змозі охопити весь спектр науково-методичних проблем, пов'язаних з модернізацією системи державної служби.

Останнім часом у системі державної служби відбуваються процеси, які не узгоджуються не лише з теоретичними, науковими принципами щодо механізмів реформування, а і з чинним законодавством. У міністерствах, місцевих державних адміністраціях здійснюються реорганізаційні перетворення, в яких часто порушена логіка державного управління, певною мірою ігнорується закон самозбереження, який проявляється у вимогах щодо стабільності державної служби. Разом з тим системні та структурні зміни в системі державної служби не можуть бути необдуманими, необґрунтованими, хаотичними. Реорганізація системи державної служби, пошук “потрібної” організаційної структури в першу чергу необхідно спрямувати на вдосконалення стратегії державної служби. Організаційна структура “обслуговує” стратегію, вона має бути адекватною їй. Спроба встановити коректну відповідність стратегії і структури привели до необхідності розробки методів моделювання стратегій. Слід також розробити методи поєднання характеристик, що описують стратегію, з характеристиками організаційної структури. Головною метою таких заходів стала поява інтегрованої моделі “стратегія - проекція стратегії на структуру - структура”.

Основними гіпотезами щодо структури системи державної служби, яка розвивається, є: удосконалення всієї системи; розподіл усіх ресурсів між внутрішніми і зовнішніми функціями системи; надходження ресурсів ззовні; наявність передісторії системи.

Таблиця 2 Комплекс завдань, пов'язаних з процесами організаційних перетворень у системі державної служби

Упровадження організаційних змін у систему державної служби можливе різними шляхами. Одним з них може бути запровадження нових технологій прийняття управлінських рішень: оптимізація регламентів державних адміністрацій щодо розробки планів роботи, порядку внесення та розгляду проектів розпоряджень глави адміністрації, організаційної роботи з документами тощо. Встановлено, що, наприклад, оптимізація роботи з документами сприяє підвищенню оперативності при прийнятті управлінських рішень, які закріплюються у відповідних актах. Таким чином, підвищується гнучкість системи, її здатність вчасно реагувати на динамічні зміни зовнішнього середовища (економічні, політичні, соціальні, адміністративні та ін.). У розділі визначені основні підходи до процесів удосконалення механізмів організаційних перетворень у системі державної служби.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження підтвердило вихідну гіпотезу щодо необхідності впровадження теоретично обґрунтованої методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби, яка реалізується у процесах комунікації, мотивації, інноваційного розвитку, організаційних перетворень та управління якістю. Головні його результати свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки і рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне й практичне значення та в комплексі вирішують важливу наукову проблему щодо створення цілісної методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби у період суспільних реформ.

На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації.

1. Аналіз наукових праць за темою дослідження засвідчив, що проблема механізмів функціонування системи державної служби в Україні у період суспільних реформ дотепер ще не була предметом окремого комплексного наукового дослідження. У працях фахівців розглядаються різні аспекти теорії державного управління, системи державної служби, окремих механізмів її функціонування, проте наукова розробка проблеми формування методологічних засад вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби є недостатньою. Тим часом створення інституту сучасної професійної державної служби, що відповідає європейським стандартам, є необхідною умовою подальших демократичних, економічних та соціальних перетворень у нашій країні. Тому актуальною є потреба у всебічному дослідженні даної проблеми.

2. Механізми функціонування системи державної служби мають базуватися на синтезованих компонентах науки державного управління та методологічного забезпечення державної служби. За таких умов методологія визначається як сукупність науково обґрунтованих положень щодо механізмів функціонування системи державної служби, яка може бути піддана аналізу, побудована на загальних принципах формування й функціонування систем. Вона має містити складові, що поєднуються за такими ознаками: належністю до теоретичних засад (закони, закономірності, принципи, закономірності, категорійний апарат); практичним спрямуванням (форми, методи, інструментарій); ресурсним забезпеченням (політичні, інституціональні, кадрові, інформаційні, матеріально-технічні, часові ресурси) та оцінним характером (моніторинг результатів функціонування).

3. У процесах функціонування системи державної служби слід враховувати специфіку використання загальнонаукових та специфічних закономірностей функціонування великих, динамічних, відкритих, імовірнісних, самокерованих, текстологічних систем: загального взаємозв'язку та взаємодії, цілісності, залежності між рівнем різноманітності суб'єкта та об'єкта управління, єдності системи управління, пріоритету цілого над частиною, пропорційності і композиції, самозбереження, самоорганізації, синергії, врахування системи потреб, конкурентності кадрів, диференціалізації та універсалізації функцій.

4. Механізми функціонування системи державної служби з огляду на зміст основних понять категорійного апарату, сформульованих у дисертації, являють собою систему принципів, законів та процедур, які регламентують взаємодію системи державної служби та забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень щодо функціонування системи державної служби в період суспільних реформ. Це зумовлює необхідність урахування при розробці методології їх удосконалення особливостей державної служби перехідного періоду (динамічність, відкритість, імовірнісність, складність комунікативних зв'язків між підсистемами). Розвиток таких систем передусім пов'язується зі структурними змінами в системі й зовнішньому середовищі. Механізми функціонування визначають, як поводяться елементи системи в процесі її функціонування.

5. Розглядаючи механізм інновацій в системі державної служби, необхідно мати на увазі, що інновація є однією з імовірних реакцій системи на вплив зовнішнього середовища. Вивчаючи процес інновації, слід враховувати фактор часу, який дає змогу співвідносити процес інновації з іншими процесами, що відбуваються в системі. Доведено, що механізм інновацій є необхідним елементом розвитку державної служби в перехідний період. Запропоновано методику розвитку готовності державних службовців до прийняття інноваційних рішень. Вона може бути використана при підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації державних службовців, що дасть можливість формувати в них психологічну готовність до інновацій, уміння використовувати методи впровадження цих змін.

6. Доведено, що при розгляді механізмів мотивації в системі державної служби слід враховувати ціннісний аспект мотивації, який є особливістю суспільства перехідного періоду. Такий підхід пропонується реалізувати шляхом передачі керівниками частини своєї відповідальності за загальний результат безпосереднім виконавцям (створення тимчасових проектних груп у процесі виконанні окремих завдань). Запропоновано методологію створення системи мотивації державних службовців на базі інформації про їх потреби та поведінку. Досліджено, що розгляд механізмів мотивації в системі державної служби передбачає розробку сучасних моделей мотивації персоналу в умовах перехідного періоду. Такі моделі мають давати: по-перше, загальне уявлення про потенціал персоналу; необхідні структурні перетворення; відповідність людського потенціалу рівню складності діяльності в умовах суспільних реформ; по-друге, забезпечувати прогноз для оцінки часу й необхідних матеріальних ресурсів з метою мотивації, навчання і стимулювання необхідного типу поведінки окремих державних службовців і категорій персоналу в цілому.

7. Механізм організаційних перетворень у системі державної служби та її підсистем пов'язаний зі зміною цілей її функціонування, завдань, функцій тощо. Визначено, що процеси організаційних перетворень у системі державної служби мають охоплювати її цілі та стратегії, структури, елементи, технології функціонування (регламенти), ресурсне забезпечення (державні службовці, фінанси, нематеріальні ресурси та ін). Організаційні перетворення мають здійснюватись за узгодженою програмою, яка формалізується у вигляді відповідного документа та містить конкретні визначення щодо етапів та термінів реалізації.

З'ясовано, що якість реорганізаційних процесів в органах державного управління буде однаковою мірою залежати не тільки від опрацювання програми реорганізації та її реалізації, а й від готовності державних службовців до реорганізації, встановлення відповідного інноваційного та психологічного клімату, необхідних матеріальних та нематеріальних ресурсів.

Процеси адаптації (пристосування) системи державної служби до змінного середовища слід розглядати разом з процесами “самоконкуренції”, пов'язаної із самовдосконаленням, трансформацією та розвитком як системи державної служби і її елементів і компонентів, так і суспільства в цілому.

8. Доведено, що в процесі функціонування та розвитку системи державної служби комунікативні процеси відіграють одну з найважливіших ролей - забезпечення ефективного зворотного зв'язку із змінним зовнішнім середовищем. Ефективна внутрішньо- та зовнішньоорганізаційна комунікація є однією з необхідних складових успішного функціонування як системи державної служби, так і системи державного управління в цілому. Визначено, що система державної служби в цілому та її підсистеми мають бути пронизані мережею комунікаційних каналів, які покликані збирати, передавати та систематизувати інформацію про зовнішнє середовище, а також передавати повідомлення в зовнішнє середовище. Саме комунікація є засобом включення в зовнішнє середовище державної служби, забезпечує останній необхідний рівень взаємодії з аудиторіями, що її оточують.

9. Доведено, що при забезпеченні якості управлінських рішень та адміністративних послуг у системі державної служби необхідно враховувати додаткові елементи, які стосуються людського фактора в системі державної служби: культуру та етичні засади спілкування, доступність державних службовців для громадян, гнучкість форм та оперативність надання послуг, гігієну, безпеку, комфорт і естетику місця надання послуг, позитивний образ інституцій, що надають послуги. Обґрунтовано, що для підвищення якості функціонування системи державної служби після впровадження систем управління якістю в органи виконавчої влади необхідно провести сертифікацію згаданих систем на відповідність їх міжнародним стандартам ISO 9001-2001.

10. Наукові результати дослідження дають можливість визначити основні заходи щодо їх впровадження в практику державної служби, які б сприяли вдосконаленню механізмів її функціонування, а саме:

опанування методології вдосконалення механізмів функціонування державної служби, що має підвищити наукову обґрунтованість при розробці та реалізації її вихідних продуктів (управлінських рішень та послуг), покращити формування іміджу органів влади; гармонізувати нормативно-правове забезпечення процесів організаційного розвитку та управління якістю;

розробка Положення та створення спеціальної незалежної інституції, що не входить до складу Головного управління державної служби України, для реформування системи державної служби, яка б функціонувала на засадах дорадчого, консультативного органу з проведення якісного реформування державної служби, дасть можливість підходити до процесів реформування державної служби з позицій системності та цілісності. Ця структура має бути гнучкою, складатися з працівників, що мають професійну підготовку, необхідну для ефективного виконання поставлених завдань. До роботи в такій структурі необхідно залучити спеціалістів з бенчмаркінгу, реінжинірингу, управління якістю тощо;

запровадження в системі органів виконавчої влади підрозділів, які б здійснювали ефективний моніторинг зовнішнього середовища та сприяли ефективній комунікації органів влади із зовнішнім середовищем, розробляли стратегії вдосконалення комунікативних процесів, сприяли покращанню психологічного клімату. Такі підрозділи мають бути укомплектовані спеціалістами з моніторингу, оснащені відповідною технікою та сучасними методами здійснення моніторингу;

вирішення проблеми, пов'язаної з механізмами функціонування та розвитку системи державної служби, має бути багаторівневим і охоплювати всі рівні публічної влади: центральний, регіональний, місцевий для покращання системності та цілісності системи державної служби, а також продуктів цієї системи - управлінських рішень та послуг;

створення підсистеми мотивації в системі державної служби, розробка окремого нормативного акта про систему мотивації та стимулювання в системі державної служби дадуть змогу адаптувати і впровадити в практику необхідні методики для вивчення мотивації державних службовців, пов'язати систему мотивації із системою розвитку службової кар'єри державних службовців

ініціювання розроблення і прийняття національної програми з розробки стандартів діяльності в системі державної служби прискорить запровадження системи управління якістю в діяльність органів виконавчої влади;

запровадження в системі професійного навчання державних службовців спеціальних курсів з інноваційного розвитку дасть змогу підвищити рівень їх професіоналізму відповідно до вимог суспільства періоду суспільних реформ.

11. Дослідження виявило необхідність подальших розробок у даному науковому напрямі, зокрема:

вироблення наукового підходу до питань правового регулювання процесів функціонування та розвитку системи державної служби;

формування із сукупності правових актів щодо державної служби цілісної системи, яка б сприяла більш ефективному функціонуванню системи державної служби;

створення цілісної методології управління якістю в системі державної служби;

розробки для системи державної служби методології управління кризами та ризиками суспільного розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

державний служба інновація мотивація

1. Пахомова Т.І. Державна служба: система і особистість: Монографія. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2002. - 410 с.

2. Пахомова Т.І. Державна служба: парадокси дослідження // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч. 3. - C. 96-99.

3. Кривцова В.М., Пахомова Т.І. Інверсія мислення державних службовців як історико-психологічна проблема // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - C. 53-58. - Авторські - с. 55-58.

4. Пахомова Т.І. Деякі аспекти функціонування та розвитку організаційної системи державної служби у перехідний період // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - О.: ОФ УАДУ, 2000. - Вип. 4. - C. 70-74.

5. Пахомова Т.І. Деякі проблеми розробки моделей спеціалістів для системи державної служби у транзитивний період // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - О.: ОФ УАДУ, 2001. - Вип. 6. - C. 76-84.

6. Пахомова Т.І. Управління організаційним розвитком та змінами в контексті адміністративно-державного менеджменту // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - О.: ОФ УАДУ, 2001. - Вип. 5. - C. 55-62.

7. Пахомова Т.І. Готовність до інноваційної діяльності в контексті системно-психологічного підходу // Актуальнi проблеми державного управлiння: Зб. наук. пр. - О.: ОФ УАДУ, 1999. - Вип. 2. - С. 225-228.

8. Пахомова Т.І. Проблеми іміджу органу державного управління в контексті адміністративного реформування // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - О.: ОФ УАДУ, 2001. - Вип. 7. - С. 150-157.

9. Пахомова Т.І. Проблеми реструктуризації в системі державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 9. - С. 41-47.

10. Якубовський О.П., Пахомова Т.І., Драгомирецька Н.М. Стійкий суспільний розвиток у контексті антикризового управління // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - С. 367-373. - Авторські - с. 370-373.

11. Пахомова Т.І. Мотивація персоналу в системі державної служби // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3 (25). - С. 209-213.

12. Пахомова Т. Механізми управління ризиками та кризами в системі державного управління // Юрид. вісн. - 2006. - № 4. - C. 71-75.

13. Пахомова Т.І. Використання системної методології на сучасному етапі розвитку державного управління // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 2 (26). - С. 194-202.

14. Пахомова Т. Сучасні тенденції розвитку системи державного управління // Юрид.й вісн. - 2006. - № 2. - C. 89-95.

15. Пахомова Т.І. Механізми управління кризами суспільного розвитку в системі державного управління // Економіка і держава. - 2006. - № 8. - C. 64-66.

16. Пахомова Т.І. Механізми організаційних перетворень в системі державної служби // Економіка і держава. - 2006. - № 7. - С. 72-74.

17. Пахомова Т.І. Бенчмаркінг як інструмент управління якістю в системі державної служби // Економіка і держава. - 2006. - № 9. - С. 60-61.

18. Пахомова Т.І. Відкритість державної служби в контексті системної методології // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3 (27). - С. 206-210.

19. Пахомова Т.І. Державна служба як об'єкт системного розгляду // Cтатистика України. - 2006. - № 3 (34). - С. 100-104.

20. Пахомова Т.І. Державна служба як відкрита система // Менеджер. - 2006. - № 3 (37). - С. 132-135.

21. Пахомова Т.І. До питання про акмеологічне супроводження підготовки державних службовців // Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними та політичними процесами в регіоні (на прикладі Півдня України): Зб. наук. пр. - О.: ОФ УАДУ, 1998. - С. 289-292.

22. Пахомова Т.І. Формування системи іміджу державної установи в період становлення громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., м. Київ). - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - C. 204-207.

23. Пахомова Т.І. Державна служба в перехідний період: системно-психологічний підхід // Вісн. Одес. ін-ту внутріш. справ. - 1998 - № 4. - С. 145-150.

24. Пахомова Т.І. Деякі аспекти управління розвитком та змінами в контексті державно-адміністративного менеджменту // Зб. наук. пр. Нац. акад. СБ України. - 2001. - № 4. - С. 132-139.

25. Пахомова Т.І. Проблеми реінжиніринга та реструктуризації в органах державного управління // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. - О.: Юрид. л-ра, 2002. - Вип. 13-14. - С. 639-645.

26. Пахомова Т.И. Информационные ресурсы как фактор повышения эффективности исполнительной власти в Украине // Управление информационными ресурсами: Материалы науч.-практ. конф. (15 мая 2003 г., г. Минск). - Минск: Акад. упр. при Президенте Республики Беларусь, 2003. - С. 131-132.

27. Пахомова Т.І., Пахомов І.М. Конституційні проблеми реформування виконавчої влади в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - О.: Одес. нац. юрид. акад., 2002. - Вип. 16. - С. 292-296. - Авторські - с. 294-296.

28. Якубовський О., Пахомова Т. Реформування регіональних органів влади як складова підвищення якості їх функціонування // Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону: Матеріали наук.-практ. конф. (24 жовт. 2003 р., м. Одеса). - О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. - С. 47-56.

29. Пахомова Т.І. Концептуалізація вивчення державної служби з позиції системно-психологічного підходу // Перспективи. - 1998. - № 3-4. - С. 109-113.

30. Пахомова Т.І. Про закони побудови та функціонування системи державної служби // Право України. - 2003. - № 3. - С. 21-24.

31. Пахомова Т.І. Забезпечення якості та управління нею в органах публічної влади // Право України. - 2003. - № 8. - С. 35-40.

32. Пахомова Т.І. Стратегічне управління процесами організаційних перетворень у системі органів виконавчої влади // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: Зб. наук. пр. екон.-правов. ф-ту Одес. нац. ун-ту ім. І.І.Мечникова. - О.: Астропринт, 2003. - Т. 6 (Вип. 7). - С. 118-131.

33. Пахомова Т.І. Аналіз реорганізаційних перетворень в органах публічного управління в контексті регіонального розвитку // Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2003 р., м. Одеса). - О., 2003. - С. 346-350.

34. Пахомова Т.І. Стратегія управління якістю в органах публічного управління як необхідна складова їх ефективного функціонування // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали наук.-практ. конф. (24 листоп. 2004 р., м. Одеса) / Гол. ред. А.М. Пойченко. - О., 2004. - Т. 2. - С. 125-127.

35. Пахомова Т.І. Управління якістю в органах державного управління як необхідна складова їх ефективного функціонування // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю: У 2 т. (28 трав. 2004 р., м. Київ) / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - Т. 1. - С. 92-93.

36. Пахомова Т.І. Деякі методичні аспекти впровадження системи мотивації персоналу в систему регіонального управління // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (18 жовт. 2005 р., м. Одеса). - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 34-36.

37. Пахомова Т.І. Проблеми стратегічного планування регіонального розвитку в контексті охорони здоров'я // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (14-15 лют. 2003 р., м. Київ). - К., 2003. - С. 142-145.

38. Пахомова Т.І. Основні проблеми адаптації системи державної служби України до стандартів ЄС: процеси трансформаційних перетворень // Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського союзу: Матеріали щоріч. міжкафедр. наук.-практ. конф. (28 квіт. 2005 р., м. Одеса). - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - C. 82-86.

39. Пахомова Т. И. и др. Структура управления городом (субгородские административно-территориальные образования): Отчет рабочей группы / Рук. группы В.Пятов. - О., 2002 . - 48 с. - Авторські - с. 16 -28.

40. Пахомова Т.І. Моделі спеціаліста державної служби як фактор підвищення її ефективності та результативності // Вісн. Одес. ін-ту внутріш. справ. - 1999. - № 1. - С. 166-168.

41. Пахомова Т.И., Мазурик М.И. Постановка проблем в системе социоинженерного конструирования // Тр. Одес. политехн. ин-та: Научн. и производств.-практ. сб. - О., 1997. - Вып. 2. - С. 200-202.

42. Пахомова Т.І., Якубовський О.П., Драгомирецька Н.М. Управління ризиками та кризами суспільного розвитку. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 188 с. - Авторські - с. 4-156.

43. Якубовський О.П., Пахомова Т.І., Драгомирецька Н.М. Управління ризиками та кризами. - К.: НАДУ, 2005. - (Мультимед. посіб. дистанц. курсу).

44. Пахомова Т.І., Лазор О.Я., Миронова Н.С., Письменний В.Ю., Плахотнюк Н.Г. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади. - К.: НАДУ, 2006. - (Мультимед. посіб. дистанц. курсу).

Размещено на Allbest.ru