Відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за скоєння адміністративних проступків та порядок її реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за скоєння адміністративних проступків та порядок її реалізації

Шапаренко Сергій Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор ШАМРАЙ Василь Олександрович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ПЄТКОВ Сергій Валерійович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент ЮНІН Олександр Сергійович, Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, к. 4, кім. 28

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування адміністративного законодавства, поширення адміністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема специфіки відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС.

Військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС, поряд з іншими громадянами, визнаються суб'єктами адміністративної відповідальності (ст.15 КУпАП). Але їх правовий статус дещо відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в більшості випадків - і обов'язковістю трансформації їх загальної відповідальності у специфічну. Така нормативна регламентація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військового законодавства та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підтримання дисципліни у військах юрисдикція цивільних органів повинна була поширюватися на військовослужбовців лише за окремі адміністративні проступки. Після розпаду Радянського Союзу утворилася низка незалежних країн, які згодом переглянули і створили свою систему законодавства. В більшості країн аналогічні статті скасовані. В Україні формуються нові підходи до створення Збройних Сил нового зразка та модернізації військових формувань, які б відповідали потребам розумної достатності, були б орієнтовані на захист території держави і були підпорядковані цивільним органам влади. У зв'язку з цим змінюється становище військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, які за своїм правовим статусом наближаються або повинні бути наближеними до інших громадян. Ці питання є актуальними, вони існували ще до проголошення української незалежної держави і вимагають належного наукового осмислення та реалізації у сфері адміністративного права та управління.

На сучасному етапі розвитку державності серйозне значення слід приділяти профілактиці адміністративної деліктності як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негативне соціальне явище. Наукові розробки в цьому напрямі з'явилися порівняно недавно і не стосувалися питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об'єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосування. Ціла низка загальних теоретичних і практичних положень, що стосуються адміністративної відповідальності і порядку її реалізації, міститься у працях В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, Г.П. Бондаренка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, Р.А.Калюжного, Л.В. Коваля, А.П. Клюшніченка, В.В. Коваленка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Б.М. Лазарева, О.Є. Луньова, І.В. Мартьянова, В. І. Олефіра, В. П. Пєткова, С.В. Пєткова, Ю.С. Рябова, О.П. Рябченко, А.П. Шергіна, О.М. Якуби, Ц.А. Ямпольскої та інших науковців. Ці роботи стали теоретичним підґрунтям кодифікації адміністративного права, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адміністративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.

Проблеми профілактики адміністративних деліктів розглядалися у монографіях І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Л.В. Коваля, О.І. Остапенка, В.І. Ремньова, В.А. Юсупова, які започаткували і розвинули теорію адміністративної деліктології.

Крім того, дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у сфері управлінської діяльності проводили такі вчені, як М.В. Артамонов, В.Т. Білоус, М.В. Бєлоконєв, Ю.Ф. Кравченко, В.О.Кузнєцов, М.І. Кузнєцов, О.Є. Луньов, А.Ф. Мота, О.В. Негодченко, В.В. Чумак, В.О. Шамрай та інші. Розроблені ними положення мають побічне значення для з'ясування особливого статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС як суб'єктів адміністративної відповідальності, оскільки вони були сформульовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.

Викладені обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адміністративного законодавства, що регулюють відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за вчинення адміністративних проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми роблять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена в рамках планового комплексного дослідження у відповідності з п.п. 24, 28, 33, 44, 47 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ на 2002-2005 роки, п.п. 1.1; 1.2; 3.1; 6; 7 розділу І та п.п. 2; 3; 9 розділу VІІ Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також згідно Головних напрямків наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з'ясувати і вирішити теоретичні питання стосовно адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС з наступним виробленням пропозицій і рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства та використання їх у правозастосовчій діяльності суб'єктами адміністративної юрисдикції. Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:

- на підставі існуючих і виявлених ознак проаналізувати особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС з урахуванням їх правового статусу;

- встановити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, завчинення яких військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої адміністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;

- дослідити процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, встановити характерні особливості в юрисдикційній діяльності щодо цієї категорії справ;

- проаналізувати організацію та стан профілактики адміністративних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС заходів адміністративних стягнень за скоєння адміністративних проступків.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють адміністративну відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС як підінститут адміністративного права.

Методи дослідження. Для з'ясування процесу розвитку інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС використовувалися різноманітні наукові методи пізнання. Серед них: метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їхньої дії; застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити можливість існування обмеження загальної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у різних суспільно-політичних формаціях; за допомогою соціологічного та статистичного методів визначено теоретичну і практичну можливість та необхідність обмеження адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС; логіко-семантичний метод сприяв визначенню окремих, ключових категорій, а саме: "відповідальність", "мета", "можливість", "профілактика", "причини" й "умови" і дозволив здійснити кореляцію можливих наслідків від їх практичної реалізації.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці фахівців у галузі філософії, соціології, теорії права, адміністративного і кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології.

Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання адміністративної відповідальності та процесуального порядку її реалізації, правового статусу військових формувань, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, здійснення профілактики адміністративних правопорушень. Проведено порівняльне дослідження окремих напрямів відповідальності військовослужбовців та працівників поліції ряду зарубіжних країн (Канада, Російська Федерація, США, ФРН тощо).

У процесі дисертаційного дослідження автором використана практика застосування національного адміністративного законодавства, зокрема положень постанов Пленуму Верховного Суду України, а також практика військових судів Західного регіону України, стан правозастосовчої практики Закону України "Про боротьбу з корупцією", практика застосування судами конфіскації майна та аналіз судової статистики Верховного Суду України. Використані результати анкетування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, курсантів міліції в кількості 770 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед, тим, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням в науці адміністративного права, в якому з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки досліджено проблему адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС.

У результаті проведеного дослідження сформульовано концептуальний підхід вирішення питання притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, а також ряд нових положень і висновків, які відповідають ознакам наукової новизни. Основні з них такі: уперше:

- здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС;

- проведено класифікацію адміністративних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС, відповідно до якої виділено три групи проступків залежно від можливості застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС заходів адміністративної відповідальності;

обґрунтовано:

- підстави і доцільність встановлення адміністративної відповідальності для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за вчинення адміністративних правопорушень, що становлять певний рівень суспільної небезпеки і заміни адміністративної відповідальності на дисциплінарну у разі вчинення цією категорією осіб не значних адміністративних правопорушень;

- недоцільність застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС окремих видів адміністративних стягнень;

- можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності у разі порушення військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС адміністративних заборон і невиконання службових обов'язків;

- необхідність встановлення та закріплення в законодавстві України про адміністративну відповідальність права на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме вимогам Конституції України;

дістали подальшого розвитку:

- певні особливості здійснення профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та працівників міліції, що проявляються в об'єктах профілактики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб'єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб по попередженню правопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактичного впливу;

- підстави виключення відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у разі вчинення ними адміністративного правопорушення за виконання не правомірного наказу командира (начальника);

- відомча компетенція військових судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- підходи щодо необхідності використання для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців запобіжних властивостей адміністративної відповідальності, до якої притягаються військовослужбовці за вчинення адміністративних правопорушень, які становлять певний рівень суспільної небезпеки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності (при вирішенні практичних питань попередження адміністративних правопорушень серед особового складу військовослужбовців та працівників міліції), правотворчій діяльності,(при підготовці проектів нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми), науково-дослідницькій роботі (для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС), а також у навчально-виховному процесі військових та юридичних закладів освіти (зокрема, при викладанні відповідних тем курсу адміністративної відповідальності, курсу військового права, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури).

Основні результати дослідження реалізуються у навчальному процесі Академії управління МВС під час проведення семінарських і практичних занять із слухачами, що підтверджено актом про впровадження результатів наукових досліджень №56/4-564 від 16 квітня 2007 року. Окремі наукові положення, які містяться в дисертаційному дослідженні використані для підготовки навчально-методичних рекомендацій з навчальних дисциплін «Судові та правоохоронні органи», «Прокурорський нагляд», «Адміністративне право», які викладаються в Навчально-науковому інституті земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету (акт про впровадження №616 від 16 червня 2006 року), а також для проведення занять зі службової підготовки з начальницьким складом управління боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в місті Києві (акт про впровадження №1417-7/16 від 25 вересня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні ідеї, що характеризують наукову новизну, мету, завдання й підходи до їх вирішення та практичні результати отримані автором особисто. Ідеї та розробки, що належать Коропатнику І.М., в дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, а також кафедри адміністративного права Академії управління Міністерства внутрішніх справ України. Окремі положення й результати дисертаційного дослідження викладені в наукових доповідях на науково-практичних конференціях, зокрема: „Боротьба з протиправною діяльністю на державному кордоні України: теорія, практика, проблеми взаємодії”, міжвідомча науково-практична конференція (м. Хмельницький, 8 грудня 2005 р.); „Проблеми розвитку та модернізації податкових і правоохоронних органів України, боротьба з корупцією та злочинністю”, міжвузівська науково-практична конференція (м. Ірпінь, 30 травня 2005 р.); „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти”, міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 17-18 листопада 2006 р.); „Захист прав, свобод і законних інтересів громадян”, міжвузівська науково-практична конференція (м. Донецьк, 2001 р.); „Податкові та інші правоохоронні органи у ХХІ столітті: управління, діяльність, взаємодія”, міжнародна науково-практична конференція (м. Ірпінь, 2003 р.); „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”, Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Острог, 2005 р. та 2006 р.); „Миграция: проблемы и пути их решения”, международная научно-практическая конференція (г. Донецк, 2007 г.).

Публікації. За темою дисертації надруковано 4 статті у фахових наукових виданнях і 6 публікацій у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідженнями, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури кількістю 280 найменувань, додатків на 3 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, ступінь наукової розробки. Визначено мету й основні завдання дослідження, його методологічну і методичну основи, сформульовано поняття, положення та рекомендації, які зумовлюють наукову новизну дисертації, зазначена практична значущість результатів наукової роботи, наведені дані щодо їх апробації та публікації.

У першому розділі "Характеристика адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за скоєння адміністративних проступків" досліджуються теоретичні питання інституту адміністративної відповідальності, обмежений характер її застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, проведено аналіз специфіки обставин, що виключають адміністративну відповідальність для цієї категорії суб'єктів, досліджуються адміністративні стягнення та особливості їх накладення на військовослужбовців.

У підрозділі 1.1 "Поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС" розглядаються питання щодо з'ясування суті адміністративної відповідальності як специфічного різновиду юридичної відповідальності і характеристика особливостей її прояву для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу.

Поняття адміністративної відповідальності виводиться із загального поняття "юридичної відповідальності", оскільки це діалектичні і логічно взаємопов'язані категорії. Поряд із цим, адміністративна відповідальність характеризується специфічним поєднанням ознак примусовості (застосування санкцій) і добровільності (виконання обов'язку). Таке поєднання відображається конструкцією "зміни правового статусу особи", що проявляється в обмеженні існуючих у особи прав або у покладенні на неї додаткових обов'язків.

У роботі наведено чинники, які, на думку автора, зумовлюють деадміністративізацію відповідальності військовослужбовців. На підставі емпіричних досліджень робиться висновок про те, що який-небудь один чинник не може вважатися вирішальним, основним. На правове регулювання, відповідно до якого встановлюються обмеження адміністративної відповідальності у разі вчинення військовослужбовцями більшості адміністративних правопорушень, впливає сукупність вказаних чинників.

У підрозділі 1.2 "Правова характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС" здійснено аналіз обставин, що виключають адміністративну відповідальність, і їх особливостей щодо військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу. Крім того, в якості такої ж обставини розглядається виконання військовослужбовцем та особою рядового і начальницького складу ОВС неправомірного наказу.

Інститути крайньої необхідності і необхідної оборони закріплюються в законодавстві про адміністративні правопорушення з метою стимулювання активної правомірної поведінки громадян. Саме тому для більшості громадян вчинення дій у стані крайньої необхідності і необхідної оборони буде правом. Для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в силу виконання особливих функцій захист особи, власності, інших охоронюваних правом благ повинен розглядатися як обов'язок.

При дослідженні такої обставини, що виключає адміністративну відповідальність як неосудність, у дисертації вказується, що для військовослужбовців вона не є характерною. Відповідно до вимог військового законодавства до військової служби не можуть бути залучені особи, які хворіють на відповідні форми душевних захворювань, що розглядаються як один із критеріїв неосудності.

Специфічною обставиною, яка розглядається як така, що виключає адміністративну відповідальність, для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС виступає виконання неправомірного наказу. На підставі чинного законодавства, ретроспективного аналізу проблеми виконання неправомірного наказу, положень військового законодавства інших країн, а також теоретичних розробок вітчизняних вчених у галузі військового права автор доходить висновку про те, що юридична (кримінальна) відповідальність передбачена для цієї категорії суб`єктів лише за виконання явно злочинного наказу. Виконання наказу, що не є злочинним, не може тягнути для військовослужбовців юридичної відповідальності, оскільки специфіка військово-управлінських відносин передбачає неухильне виконання вимог вищих військових посадових осіб.

У підрозділі 1.3 "Адміністративні стягнення, які застосовуються при призначенні покарання військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу ОВС" розглядаються адміністративні стягнення, що застосовуються до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу за вчинення ними адміністративних правопорушень.

У перелік адміністративних стягнень, які можуть застосовуватися до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, входять: попередження, штраф, оплатне вилучення, конфіскація, позбавлення спеціального права. Крім того, в якості адміністративного стягнення розглядається заборона займати посади в органах державної влади й управління, яка застосовується як захід відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених Законом України "Про боротьбу з корупцією".

У дисертації обґрунтовуються положення, відповідно до яких такі адміністративні стягнення, як виправні роботи і адміністративний арешт, не повинні застосовуватися до військовослужбовців та працівників міліції. Зумовлено це тим, що такі заходи відповідальності супроводжуються впливом, який має певну тривалість у часі, що може позначатися на несенні військової служби. Особливо це стосується адміністративного арешту, коли порушник позбавляється волі.

Автор підтримує позицію, відображену у проекті Кодексу України про адміністративні проступки, відповідно до якої військовослужбовці строкової служби повинні бути звільнені від сплати штрафу. Грошові виплати, на які може поширюватися стягнення штрафу для цієї категорії громадян носить скоріше соціальний характер, а ніж характер винагороди за службу. Саме тому їм повинна забезпечуватися зміна цього стягнення на інше - адміністративне чи дисциплінарне.

При характеристиці правил накладення адміністративних стягнень звертається увага на те, що серед обставин, які пом'якшують відповідальність має враховуватися незадовільне матеріальне становище армії, що штовхає окремих військовослужбовців на вчинення адміністративних правопорушень Перелік таких обставин, на думку автора, необхідно доповнити вчиненням адміністративного правопорушення внаслідок службової залежності. Це сприятиме врахуванню специфіки вчинення військовослужбовцями окремих адміністративних правопорушень, які можуть бути і порушеннями по службі.

Для порядку накладення адміністративних стягнень на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу характерною є можливість широкого використання ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), яка передбачає звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу. У військовій сфері збереглася система громадських утворень, які об'єднують військовослужбовців за категоріями. Відповідно до вимог законодавчих і відомчих нормативних актів передбачається розгляд правопорушень військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу у судах честі, на зборах особового складу за категоріями військовослужбовців і застосування заходів громадського впливу до них.

Другий розділ "Юридична характеристика адміністративних проступків, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС" присвячений висвітленню питань, що стосуються загально-правових ознак адміністративного правопорушення, аналізу юридичного складу адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС несуть адміністративну відповідальність, класифікації адміністративних правопорушень, а також характеристиці процесуальних підстав притягнення військовослужбовців та працівників міліції до адміністративної відповідальності.

У підрозділі 2.1 "Поняття і юридичний аналіз адміністративних правопорушень, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС" при розгляді юридичних ознак адміністративного правопорушення, виходячи з положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, робиться висновок про те, що така ознака, як суспільна небезпека (шкідливість), повинна враховуватися при встановленні заборони на певну поведінку. При характеристиці об'єкта адміністративного правопорушення розглядається можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку, яким порушуються адміністративні заборони і службові обов'язки. Це питання розглядалося вченими в галузі адміністративного і військового права, але однозначного вирішення не здобуло. Пропонується надати можливість вирішувати це питання юрисдикційним органам у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Для характеристики адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу несуть загальну, поряд з іншими громадянами, відповідальність, суттєве значення має з'ясування ознак суб'єкта. Специфічні особливості правового статусу військовослужбовців не впливатимуть на кваліфікацію діянь, проте матимуть значення для вирішення питань про призначення стягнення і взагалі можливості реалізації адміністративної відповідальності. Така правова регламентація дала підставу для виділення, поряд із загальним і спеціальним суб'єктами, особливого суб'єкта, до якого належать і військовослужбовці.

Окремо досліджується питання адміністративної відповідальності військових посадових осіб, до числа яких належать військовослужбовці різних категорій, які відрізняються за своїм правовим статусом. Зокрема, дещо інакше потрібно розуміти поняття військових посадових осіб як суб'єктів адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією. На підставі загально визнаних міжнародно-правових положень і теоретичних розробок вчених - адміністративістів обгрунтовується, що до них не слід відносити військовослужбовців строкової служби, курсантів і слухачів військових навчальних закладів, осіб, які перебувають на посадах на військових підприємствах і в установах та виконують трудові функції і не наділені владними повноваженнями.

У підрозділі 2.2 "Класифікація адміністративних правопорушень. за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС" подається класифікація адміністративних правопорушень, вчинюваних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу. Під класифікацією розуміється поділ адміністративних деліктів за певними характерними ознаками.

На підставі аналізу чинного законодавства України виділяються три групи адміністративних правопорушень військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу. До першої з них належать адміністративні правопорушення, за вчинення яких адміністративна відповідальність може поширюватися на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу. Однак трансформація адміністративної відповідальності у дисциплінарну для військовослужбовців не виключається, оскільки матеріали про ці правопорушення можуть передаватися військовим командирам (начальникам) для застосування до порушників заходів дисциплінарного характеру. До другої групи належать корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Характерною особливістю цього виду адміністративних правопорушень є те, що військовослужбовці у разі їх вчинення у будь-якому разі нестимуть відповідальність нарівні з іншими особами - невійськовослужбовцями. За вчинення таких діянь заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну не допускається.

Третя група об'єднує адміністративні правопорушення, за вчинення яких військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Виходячи з концептуальних положень про соціальну зумовленість явища, з'ясована характеристика можливості, необхідності і доцільності обмеження адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу .

Досліджуючи можливість диференціації відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, проведено ретроспективний огляд радянського законодавства, дія якого поширювалася на території України та аналізується військове законодавство зарубіжних країн про відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС. Ці дослідження показують, що в різні часи і для різних суспільно-економічних формацій характерним є обмеження компетенції органів цивільної влади із застосування санкцій до військовослужбовців за проступки, що порушують не лише правила військової дисципліни, а саме: для військового часу або часу, коли збройні сили використовуються або плануються використовуватися у військових діях, зменшений перелік адміністративно-караних провин, за вчинення яких військовослужбовці можуть нести загальну відповідальність.

Обґрунтовується необхідність і доцільність урахування специфіки правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу для застосування до них заходів адміністративної відповідальності. За більшість адміністративних правопорушень військовослужбовці повинні відповідати у дисциплінарному порядку. Поряд із цим, справи про окремі адміністративні правопорушення повинні розглядатися і по них прийматися рішення загальними адміністративно-юрисдикційними органами. До цієї категорії варто відносити справи про адміністративні правопорушення, що характеризуються значним рівнем суспільної небезпеки.

У підрозділі 2.3 "Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу" розглядаються процесуальні положення реалізації відповідальності за адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу. У роботі зазначається, що особливості правового регулювання адміністративної відповідальності цієї категорії громадян повинні враховуватися на стадії розгляду та вирішення справи про адміністративні правопорушення. До цього моменту здійснення всіх процесуальних дій (складання протоколу про адміністративне правопорушення, застосування заходів процесуального впливу тощо) проводиться у загальному порядку.

Розглядаючи питання підвідомчості справ про адміністративні правопорушення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, автор підтримує позицію Д.М. Бахраха, який виділяє три рівні підвідомчості: родову, предметну і територіальну. Виділення родової підвідомчості дає можливість відмежувати компетенцію юрисдикційних органів і військового командування щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення військовослужбовців. Розмежування компетенції у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 15 КУпАП, підпадає під термін "альтернативна родова підвідомчість", оскільки у цих справах військовослужбовці можуть відповідати у загальному (адміністративному) або спеціальному (дисциплінарному) порядку. Для розмежування компетенції щодо розгляду справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, правила родової підвідомчості не діють, оскільки справи цієї категорії повинні розглядатися лише судами загальної юрисдикції.

Для усунення суперечностей між різними судовими ланками пропонується у законодавстві встановити положення, відповідно до якого справи про адміністративні правопорушення, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, у разі вчинення їх військовослужбовцями повинні розглядатися у військових судах.

В дисертації автор доходить до висновку, що трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців у дисциплінарну позбавляє права на розгляд їх справ юрисдикційними органами. Процесуальна діяльність на стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення спрямована безпосередньо на вирішення питання про застосування заходів адміністративної відповідальності. А тому провадження на цій стадії може виникати з двох причин: 1) неповнота протоколу про адміністративне правопорушення, що полягає у недостатності відомостей про особу порушника; 2) неправильна кваліфікація скоєного проступку. За таких обставин провадження підлягає закриттю, і матеріали справи направляються відповідним командирам (начальникам) по місцю проходження служби.

Розглядаючи стадію перегляду постанов за скаргами і протестами, автор вказує на суперечливість норм КУпАП положенням Конституції України стосовно можливості оскарження накладення адміністративних стягнень судами (суддями). Підтримується позиція щодо судового оскарження будь-яких постанов у справах про адміністративні правопорушення.

У роботі вказується на необхідність передбачення додаткових обставин, на підставі яких припиняється виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, крім тих, що закріплено у ст. 302 КУпАП. Також вказується на необхідність встановлення, поряд з іншими обставинами, що зумовлюють припинення виконання, і такої обставини, як трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у дисциплінарну.

У третьому розділі "Профілактика адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу" розглядаються питання профілактики адміністративних правопорушень, причини і умови, що породжують адміністративно-деліктну ситуацію серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, система суб'єктів профілактичної діяльності, заходи профілактичного впливу.

Профілактика адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу розглядається як діяльність держави загалом, її правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування у сфері державного управління, а також відповідного командування і військової громадськості з метою проведення загальних і спеціальних заходів, які мають своїм завданням недопущення, нейтралізацію чи ліквідацію причин та умов, що породжують адміністративні правопорушення або сприяють їм.

Причини конкретних правопорушень виводяться із суб'єктивних чинників, тобто таких, що залежать від волі особи. Чинники об'єктивного характеру сприяють процесу формування антигромадської спрямованості особи. До специфічних детермінант правопорушень військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу віднесено зміну морально-ціннісних орієнтирів, незадовільне фінансово-матеріальне забезпечення військових формувань, скорочення чисельності армії, незнання підлеглих окремими командирами, начальниками, їх потурання, безвідповідальність тощо.

Поряд із цим, для адміністративних правопорушень військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу характерні загальні чинники, що зумовлюють в цілому таке явище, як адміністративна деліктність і конкретні адміністративні правопорушення. Пояснюється це тим, що у разі вчинення військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу проступків, за які для них передбачено застосування адміністративних стягнень, вони будуть виступати як звичайні громадяни або посадові особи з певними загальними характеристиками.

Враховуючи специфіку правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, до системи суб'єктів попередження адміністративних правопорушень, автор включає органи і посадові особи так званої загальної компетенції, які здійснюють профілактичну діяльність не лише щодо зазначеної категорії суб`єктів, а й інших категорій громадян, а також органи і посадові особи, умовно, спеціальної компетенції, в коло обов'язків яких входить профілактика правопорушень лише серед військовослужбовців. До першої групи належать такі спеціалізовані суб'єкти, як органи внутрішніх справ, органи Служби безпеки України та інші органи виконавчої влади, що здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення. Друга група суб'єктів включає військові суди, військові прокуратури, військові комендатури (органи військового правопорядку) та їх посадових осіб, командування військових частин, закладів, підприємств і організацій.

У цьому розділі також розглядається діяльність військової громадськості як суб'єкта профілактики правопорушень серед військовослужбовців, подана характеристика окремих фізичних осіб - суб'єктів профілактики.

Заходи профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу поділяються на загальні і спеціальні залежно від безпосередньої мети попереджувальної діяльності.

Для загально-соціального впливу характерна комплексність, оскільки під його дію потрапляють причини і умови різноманітних правопорушень.

Спеціальні заходи щодо попередження адміністративних правопорушень здійснюють безпосереднє блокування причин і умов адміністративних правопорушень. Серед них виділяються заходи переконання і примусу. До перших належать правове виховання, яке широко використовується у військово-управлінських відносинах з метою попередження правопорушень. Заходи примусу включають адміністративно-попереджувальні заходи, припинення і відповідальності.

У застосуванні до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу адміністративно-попереджувальних заходів і заходів припинення певних особливостей немає, оскільки це не впливає на визначення конкретних стягнень, що стосуються різних видів відповідальності, а має на меті не допустити продовження антисуспільних проявів.

Звертається увага на необхідність використання запобіжних можливостей адміністративної відповідальності для попередження адміністративних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу й становлять певний рівень небезпеки та шкоди для суспільства.

адміністративний відповідальність правопорушення військовослужбовець

висновки

Особливості встановлення, регламентації та реалізації адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС на сьогодні ще не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність розв'язання цілої низки питань теоретичного та практичного значення. В зв'язку з цим, в результаті проведеного дослідження проаналізовано специфіку відповідальності цих суб'єктів у разі вчинення адміністративних правопорушень, що дало можливість обґрунтувати наступні наукові та практичні результати.

Враховуючи обмежений характер адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, поняття адміністративної відповідальності визначається як зміна правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, що здійснюється уповноваженим на те органом (посадовою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише визначених для даної категорії (особливих суб'єктів) адміністративних стягнень і проявляється або в обмежені прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов'язків за вчинення окремих адміністративних правопорушень в порядку і на умовах, передбачених нормами адміністративного законодавства.

Внаслідок того, що адміністративні правопорушення за ступенем суспільної небезпеки значно відрізняються від злочинних діянь, можливий варіант, коли в адміністративному законодавстві буде закріплена окрема обставина, що виключає адміністративну відповідальність саме такої категорії осіб, як військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, у разі вчинення ними діяння, що підпадає під ознаки адміністративного проступку, на виконання незаконного, неправомірного наказу навіть у випадку, коли невідповідність певним нормативним актам була очевидною для виконавця-підлеглого.

Враховуючи особливий правовий статус військовослужбовців строкової служби, цю категорію громадян необхідно звільнити від адміністративного штрафу у всіх випадках вчинення ними адміністративних правопорушень і застосовувати дисциплінарні стягнення, що матимуть більш значне попереджувальне значення.

На підставі аналізу загально-правових ознак адміністративного правопорушення, адміністративні правопорушення, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу на загальних підставах визначаються як протиправні, винні дії чи бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, порядок управління і за які законом передбачена можливість застосування, а у разі, коли такі діяння становлять корупційні або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, - обов'язкове застосування адміністративних стягнень.

Оскільки в результаті вчинення певних правопорушень військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу одночасно порушуються правила адміністративного характеру і функціональні службові обов'язки, то не слід виключати можливості поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності. Законодавче закріплення такого поєднання не вимагається, але у правозастосовчого органу має бути можливість вирішення питання про притягнення додатково ще до одного виду відповідальності. Підставами для кумуляції адміністративної і дисциплінарної відповідальності може послужити систематичне вчинення правопорушень, заподіяння значної шкоди тощо.

Суб'єктами корупції слід визнавати осіб, що виконують функції держави. Тому до їх числа не слід відносити військовослужбовців строкової служби, курсантів і слухачів військових навчальних закладів, осіб на військових підприємствах і в установах, що виконують трудові функції і не наділені владними повноваженнями.

Оскільки певні поняття, використані для позначення адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці відповідають у загальному порядку, підлягають поширеному тлумаченню, необхідно ч. 1 ст. 15 КУпАП сформулювати так, щоби вказувалися номери частин і статей, що передбачають склади адміністративних правопорушень. Це полегшить правозастосовчу практику, оскільки не вимагатиме додаткового тлумачення.

За більшість адміністративних правопорушень військовослужбовці повинні відповідати у дисциплінарному порядку. Поряд з цим, справи про окремі адміністративні правопорушення повинні розглядатися і по них виноситься рішення загальними адміністративно-юрисдикційними органами. До цієї категорії мають належати справи про адміністративні правопорушення, що характеризуються високим рівнем небезпеки, яка за об'ємом наближається до злочинів. У зв'язку з цим, друге речення ч. 1 ст. 15 КУпАП пропонується викласти у такій редакції: “Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За правопорушення, передбачені статтями 42, 44, 51 і частиною другою статті 41, статтями 78, 82 - 83, 90¹, 95, 167, 168¹, 170 (коли вони є порушниками санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 80, 81, 85, 121 - 128¹, частинами першою і другою статті 129, частиною четвертою статті 133, статтями 139 і 140, статтями 184¹ і 185, статтями 185⁶ - 185⁸, статтями 185¹⁰ і 212² КУпАП, а також за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, і порушення митних правил ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах”. Це не виключатиме можливості притягнення військовослужбовців у такому випадку до дисциплінарної відповідальності. Поєднання різних видів відповідальності в даному випадку відповідатиме суспільній небезпеці посягання.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення має бути прямо вказано, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 85, 121, 122, 122¹, 122², 123, 124, 130, 132, 184¹, 185⁶, 185⁸ і 212² КУпАП (та деякими іншими нормами у випадку встановлення адміністративної відповідальності за інші адміністративні правопорушення, справи про які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції), а також статтями 109, 112 - 118 Митного кодексу України та Законом України “Про боротьбу з корупцією”, у разі вчинення їх військовослужбовцями, повинні розглядатися у військових судах. Тому пропонується доповнити КУпАП статтею 221¹ такого змісту: “Стаття 221¹. Військові суди гарнізонів. Судді військових судів гарнізонів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 85, 121, 122, 122¹, 122², 123, 124, 130, 132, 184¹, 185, 185⁶ - 185⁸, 185¹⁰ і 212² цього Кодексу, а також статтями 109, 112 - 118 Митного кодексу України та Законом України “Про боротьбу з корупцією” у разі вчинення їх військовослужбовцями”.

Трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу у дисциплінарну виключає компетенцію органів і посадових осіб, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи стосовно цієї категорії громадян. Це пов'язане з тим, що накладання дисциплінарних стягнень входить у компетенцію лише керівництва військового формування. Тому, у разі виявлення органом чи посадовою особою, який розглядає адміністративну справу, що вчинене адміністративне правопорушення має каратися у дисциплінарному порядку, матеріали справи потрібно передати командирові (начальникові) правопорушника. Рішення питання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення військовослужбовця та особи рядового і начальницького складу на розгляд відповідних командирів (начальників) для накладання дисциплінарного стягнення повинно оформлятися постановою про закриття справи. У зв'язку з цим ст. 284 КУпАП необхідно доповнити ч. 3 такого змісту: “У справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу постанова про закриття справи також виноситься при передачі матеріалів на розгляд відповідних командирів (начальників)”.

На підставі нормативного регулювання, відповідно до якого військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу у разі вчинення адміністративних правопорушень несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом, слід також, поряд із загальними обставинами, встановити обов'язок припинення виконання постанови про накладання стягнення у випадку, коли особа не підлягає адміністративній відповідальності. В зв'язку з цим пропонується ст. 302 КУпАП доповнити частиною другою такого змісту: “Виконання постанови припиняється у разі, коли будуть виявлені обставини за ст. 15 цього Кодексу, якщо особа, до якої застосовується адміністративне стягнення, несе відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами”.

Для профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу характерними є певні особливості, що проявляються в об'єктах профілактики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб'єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб щодо попередження правопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактичного впливу. Що стосується попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу необхідно використовувати запобіжні властивості адміністративної відповідальності, яка повинна передбачатися за вчинення адміністративних правопорушень, що є загально-громадськими і становлять певний рівень суспільної небезпеки.