Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх cправ

УДК 340.0 (09) +351.741

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Роль органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у здійсненні політики держави на селі (1919-1939 рр.)

Шармар Ольга Михайлівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Чайковський Анатолій Степанович, Академія управління МВС України, проректор

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Мурашин Олександр Геннадійович, Відкритий Міжнародний університет розвитку людини "Україна", професор кафедри теорії та історії держави і права

- кандидат юридичних наук, доцент Чехович Валерій Анатолійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 26.09. 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

Автореферат розісланий 24.08.2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

Анотації

Шармар О.М. Роль органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у здійсненні політики держави на селі (1919-1939 рр.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2008.

У дисертації на основі вивчення нормативно-правових джерел, архівних документів і матеріалів здійснено комплексний історично-правовий аналіз правових засад діяльності ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) з реалізації політики держави на селі в 1919-1939 рр. Досліджено правові підстави становлення, розвитку та реорганізації цих органів, трансформації їх завдань і функцій у зв'язку із залученням до виконання аграрного політичного курсу радянської влади в Україні. Автором розкрито особливості функціонування ВУНК, ДПУ, НКВС в конкретних історичних умовах, їх нормотворчу діяльність, керівництво структурними підрозділами і громадськими формуваннями охорони порядку в сільській місцевості. Проаналізовано зміст відомчих актів органів внутрішніх справ і державної безпеки, спрямованих на проведення репресій на селі.

Ключові слова: політика держави на селі, аграрна політика, Всеукраїнська надзвичайна комісія, Державне політичне управління, Народний комісаріат внутрішніх справ, правові основи, репресії.

Шармар О.М. Роль органов ВУЧК, ГПУ, НКВД УССР в осуществлении политики государства на селе (1919-1939 гг.)

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - К.: Киевский национальный университет внутренних дел, 2008.

На основании изученных нормативно-правовых источников, архивных документов и материалов в диссертации осуществлен комплексный историко-правовой анализ правовых основ реализации органами ВУЧК, ГПУ, НКВД УССР политики государства на селе в 1919-1939 гг. В имеющихся научных работах не уделено достаточного внимания комплексному исследованию нормативно-правовых основ их деятельности по реализации политических решений в аграрном секторе Украины упомянутого периода. Научные труды, охватывающие предмет данного исследования в целом, отсутствуют. Историки и юристы анализировали лишь отдельные аспекты деятельности органов внутренних дел и государственной безопасности на селе в рассматриваемый период. Это позволяет утверждать, что данный вопрос не нашел комплексной научной разработки в историко-правовой науке.

Для более объективного исследования проблемы в работе предлагается периодизация процесса реализации органами внутренних дел и госбезопасности УССР политики государства в деревне. Она охватывает три этапа: первый - в условиях "военного коммунизма"; второй - в период новой экономической политики (НЭП), начала массовой коллективизации; третий - во время сплошной коллективизации, голодомора и завершения обобщения сельских хозяйств. В диссертации утверждается, что на этих этапах правоохранительные органы прибегали к репрессиям по отношению к сельским жителям с целью осуществления политического курса в аграрном секторе, что привело в начале 30-х гг. ХХ века к массовым жертвам в украинском селе.

На первом этапе главная задача органов ВУЧК, ГПУ, НКВД состояла в проведении реквизиций хлеба, осуществлении продразверстки, уничтожении "кулаков как экономической силы", обеспечении проведения сельскохозяйственных кампаний, функционирования советских коллективных хозяйств, а также в борьбе с крестьянским повстанческим движением, которое власть квалифицировала как "бандитизм". В обозначенный период в Украине органы ВУЧК осуществляли внесудебное рассмотрение дел о "бандитизме".

Введение НЭПа, предполагавшего рыночные отношения, повлекло демократизацию общественных процессов и реорганизацию ВУЧК в ГПУ. Реформа предусматривала избавление органов безопасности от судебных функций. Масштабные карательные операции НКВД, ГПУ против сельского населения постепенно ослабевают, что обусловило и угасание повстанческого движения. Акцент в их деятельности смещается на расширение агентурно-оперативной сети в сельской местности. В это время на органы внутренних дел и госбезопасности возлагается участие в обеспечении проведения сельскохозяйственных кампаний, в том числе и по экспорту хлеба. В конце 20-х годов прошлого века политический курс на индустриализацию и коллективизацию страны форсированными темпами, окончание НЭПа вызвал качественные изменения в функциях правоохранительных органов. Они вновь были наделены судебными полномочиями и участвовали в проведении хлебозаготовительных кампаний, насильственной коллективизации, раскулачивании крестьян, их выселении и депортации.

Деятельность силовых структур на третьем этапе автор квалифицирует как имеющую целенаправленный характер на уничтожение больших групп украинского населения, а в частности крестьянства. Основным заданием правоохранительных органов в реализации аграрного курса было неуклонное исполнение указаний советской власти в обеспечении посевной, хлебозаготовительной кампании, насильственной коллективизации, преодоление сопротивления сельского населения, раскулачивание, экспроприация хлеба, продуктов питания у крестьян, охрана хлеба, проведение массовых карательных операций.

В это время происходят существенные структурно-функциональные изменения в этих органах. В начале 30-х гг. ХХ ст. ГПУ УССР превратилось в организацию, объединяющую функции госбезопасности, охраны общественного порядка, исполнения наказаний, суда. На базе секретно-оперативного управления формируются особый отдел и секретно-политический отдел, непосредственно занимающиеся организацией массовых репрессий в украинском селе. Параллельно происходит усиление деятельности сети информаторов в сельской местности. Было реорганизовано и экономическое управление ГПУ УССР, в его состав вошло сельскохозяйственное отделение. Функционировал также отдел сельхозпредприятий и резервов. Его заданием был контроль за сохранностью зерновых фондов. В сентябре 1932 г. трансформируются и резервные кадры милиции: добровольные организации общества содействия милиции превращаются в бригады содействия. Они обеспечивают охрану колхозного и совхозного имущества. Под надзором ГПУ функционировали и политические отделы МТС, которые проводили репрессивную политику в деревне. В 30-х гг. ХХ ст. осуществлялась масштабная деятельность внесудебных органов НКВД в деревне.

Особое внимание в исследуемом периоде уделено нормотворческой деятельности органов внутренних дел, которая на третьем этапе, как правило, происходила с нарушением предусмотренных законодательством процедур принятия, оформления подзаконных актов, систематическим нарушением принципов законности, верховенства права, гуманизма. Последнее подтверждается постоянными попытками силовых структур перебрать на себя полномочия законодательных и судебных органов. Автор считает, что власть, опираясь на созданную юридическую базу, непосредственную организацию и реализацию репрессий на селе перекладывала на органы ВУЧК, ГПУ, НКВД, которые пытались действовать согласно требованиям времени, что и превратило их из правоохранительных в карательные.

В современных условиях особого внимания заслуживает опыт функционирования института "сельских исполнителей" и применение его в деятельности гражданских помощников участковых инспекторов милиции.

Ключевые слова: политика государства на селе, аграрная политика, Всеукраинская чрезвычайная комиссия, Государственное политическое управление, Народный комиссариат внутренних дел, правовые основы, репрессии.

Sharmar O.M. - Role organes enforcement agencies (Ukr. RSR) in exercising the state policy in village.

The dissertation on the degree of the candidate of Science in Law, by specialty 12.00.01 - the theory and the history of the state and law; the history of political and law sciences. - Kyiv: Kyiv National University of Internal Affairs, 2008.

The dissertation makes up the complex historical and law analysis of legal grounds of the activities National Committee of Internal Affairs (NCIF), Ukrainian Emergency Commission (UEC), State Policy Department (SPD) of the realization of state and village policy in the 1919th-1939th century on the base of by-laws studies, archive documents and materials. The legal grounds of setting, development and reorganization of the law enforcement agencies, transformation of their tasks and functions were investigated and are related with implementation of carrying agricultural political direction of soviet power in Ukraine. The author reveals peculiarities of the department's functioning in definite historical period, its norm creative activities, management of its own subdivisions and public formation of maintenance law and order in the village area. The context of agencies' acts of law enforcement service directed on repressions in the village was analyzed.

Key words: state policy in village, agricultural policy, law enforcement agencies, Ukrainian Emergency Commission, State Policy Department, National Committee of Internal Affairs, legal basis, repressions.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На шляху незалежності та демократизму Україна основним своїм обов'язком проголосила захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Водночас наша держава перебуває в складних соціально-політичних та економічних умовах. Це зумовлено низкою причин, зокрема інтенсивним зростанням корупції та злочинності. Для розв'язання зазначених та інших проблем влада має зосередити зусилля не на надзвичайних, репресивних заходах, а на вдосконаленні законодавства, дотриманні законності, ефективній реалізації правових норм тощо.

Однією з основних функцій держави, разом із забезпеченням правопорядку й законності є збереження та зміцнення національної безпеки. Зважаючи на негативний історичний досвід (залучення органів внутрішніх справ та державної безпеки до здійснення репресивними заходами політики влади, ігнорування демократичних засад, прав і свобод громадян), слід зазначити, що політичні маніпуляції їх діяльністю та спотворення правоохоронного призначення загрожують руйнуванням основ гуманізму і справедливості, системи ціннісних орієнтацій, унеможливлюють невідворотність покарання за злочини тощо. Переконливим прикладом цього є діяльність силових структур України з реалізації політики держави на селі в 1919-1939 рр. Особливості функціонування останніх, з одного боку, підтверджують важливість їх ролі у зміцненні та підтриманні правопорядку, з другого - доводять неприпустимість надання їм повноважень надзвичайного характеру, перетворення на карально-репресивний апарат для виконання завдань політичного характеру.

На початку 20-х рр. минулого століття органи ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР активно залучаються до здійснення політики держави шляхом усунення, а часто знищення опонентів влади, насамперед незадоволеного реформами повсталого селянства. Із запровадженням НЕПу робляться певні спроби визначення принципів функціонування цих виконавчих органів та їх правозастосовної діяльності в умовах демократизації суспільного життя. Однак з часом спостерігається поступове згортання демократичних процесів, формування законодавчої бази, яка забезпечувала репресивно-каральну діяльність ДПУ та НКВС УСРР (УРСР) у ході колективізації, розкуркулення, голодомору та подальшого функціонування колективних сільських господарств.

Актуальність дослідження зумовлена активізацією інтересу суспільства до означеного періоду, ухваленням Закону України "Про голодомор 1932-1933 рр. в Україні" від 28 листопада 2006 р., згідно з яким голодомор 1932-1933 рр. визначений як геноцид Українського народу. Розкриття та донесення до громадян країни і світової спільноти механізмів організації національної трагедії кінця 20-х - початку 30-х рр. має об'єднати народ у розбудові правової демократичної держави, громадянського суспільства, тих соціально-політичних інституцій, які унеможливлюватимуть реставрацію тоталітарного режиму.

Незважаючи на те, що еволюцію правового статусу, структури, функцій та діяльність органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) досліджувала значна кількість науковців, низка аспектів нормативно-правових основ їх розвитку та функціонування залишилися недостатньо вивченими. Їх об'єктивне висвітлення, аналіз дозволять показати місце та роль зазначених органів серед інших державних інституцій у здійсненні політики радянської влади на селі в 1919-1939 рр. Це сприятиме уникненню повторення помилок минулого у державотворчих процесах, у тому числі під час реформування правоохоронних органів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 "Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення". Робота виконана згідно з планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2006-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в проведенні ґрунтовного аналізу правових і організаційних основ функціонування органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР), наслідків їх діяльності в 1919-1939 рр. з реалізації політики держави на селі. Це дозволить заповнити прогалину в історії держави і права України, врахувати історичний досвід у реформуванні сучасної правоохоронної системи. Спираючись на отримані результати, передбачається напрацювати пропозиції, спрямовані на подальше підвищення позитивного іміджу МВС та СБ України, довіри до них суспільства, їх ролі й місця у забезпеченні правопорядку, національної безпеки, боротьби зі злочинністю тощо.

Для досягнення цієї мети були визначені такі наукові завдання:

проаналізувати нормативно-правові та організаційно-структурні основи функціонування органів ВУНК, ДПУ, НКВС у здійсненні політики держави в українському селі;

показати, яким чином політичний курс держави впливав на розвиток у 1919-1939 рр. нормативно-правових основ функціонування правоохоронних органів;

дослідити нормотворчу діяльність відомств, спрямовану на реалізацію політичних рішень радянської влади на селі в означений період;

провести ґрунтовний аналіз нормативно-правової бази, яка передбачала реорганізацію структурних ланок ВУНК, ДПУ, НКВС у зв'язку із залученням їх до здійснення політики держави в аграрному секторі;

окреслити чинники, які вплинули на перетворення цих органів з правоохоронних на репресивно-каральні у ході подій, що розглядаються;

визначити основні етапи залучення органів внутрішніх справ та державної безпеки у реалізації аграрної політики на селі, їх характерні риси;

встановити специфіку функцій ВУНК, ДПУ, НКВС в означений час, зумовлену змінами політичного курсу влади;

напрацювати рекомендації щодо нормативно-правового та організаційно-структурного забезпечення діяльності органів МВС та СБ України на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, зумовлені політикою радянської влади на селі у 1919-1939 рр.

Предметом дослідження є правові основи участі органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у здійсненні політики держави на селі, еволюція їх функцій, завдань і структури внаслідок зміни аграрного курсу протягом 1919-1939 рр.

Методи дослідження. У процесі дослідження автор застосував філософський (діалектичний), загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання державно-правових процесів і явищ. Так, із загальнонаукових використовувалися методи конкретно-історичний, порівняльно-історичний, функціонального аналізу, системно-структурний, метод герменевтики; із спеціально-наукових - історично-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний.

Метод діалектики, згідно з яким усі явища і процеси розглядаються з позицій законів єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечення, переходу кількісних змін у якісні, дозволив об'єктивно підійти до розкриття основних напрямів становлення, розвитку нормативно-правової бази діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС з реалізації державної політики в означений період, та умовно поділити його на три етапи. На першому етапі вона мала тоталітарні риси; на другому - яскраво виявляється дія діалектичного закону боротьби протилежностей та взаємозв'язку всіх явищ: уведення НЕПу призводить до демократизації суспільних процесів, зокрема й діяльності цих органів, кінець другого і третій - характеризуються прийняттям вищими державними органами, а також ОДПУ, НКВС СРСР, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) значної кількості нормативно-правових актів тоталітарного характеру, які призвели до якісних змін у діяльності ДПУ, НКВС і, як наслідок, перетворили їх на потужний карально-репресивний апарат.

За допомогою конкретно-історичного методу досліджувалися політико-правові підходи вищого партійного керівництва й уряду до розв'язання проблем організації охорони правопорядку і вироблення організаційно-правових основ діяльності органів правопорядку в умовах суспільно-політичної ситуації, що склалася в Україні у 1919-1939 рр.

Порівняльно-історичний метод дозволив простежити подібні та відмінні риси у функціонуванні органів внутрішніх справ та державної безпеки з реалізації політики держави на визначених нами трьох етапах.

Метод функціонального аналізу дав змогу з'ясувати функціональну відповідність органів ВУНК, ДПУ, НКВС завданням, що постали перед ними.

За допомогою системно-структурного методу досліджувалося їх місце і роль у системі державних органів.

Метод герменевтики, який полягає в ідентичному тлумаченні, інтерпретації нормативно-правових актів, документів, а також правовідносин, дозволив критично, всебічно й об'єктивно проаналізувати історично-правовий матеріал, роз'яснити його зміст, оцінити правові наслідки рішень органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ та державної безпеки, у здійсненні політики держави на селі.

Застосування історично-правового, порівняльно-правового, формально-юридичного методів дозволило розглянути ґенезу нормативно-правового забезпечення організації та діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС з реалізації аграрної політики, провести порівняльний аналіз нормативно-правових актів, що ухвалювалися на різних етапах означеного періоду, визначити характерні ознаки та специфіку законодавства.

Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення матеріалів фондів архівів України, а саме ЦДАГО, ЦДАВО, ДА МВС, ГДА СБ України. У дослідженні використано 127 архівних справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що, використовуючи архівні документи і матеріали, публікації в офіційній пресі, зроблено спробу комплексно та системно проаналізувати правові засади, нормотворчу та організаційну діяльність, місце та роль органів ВУНК, ДПУ, НКВС у здійсненні державної політики на селі в 1919-1939 рр. як складової державного механізму.

Конкретизація наукової новизни основних положень дисертації дозволяє констатувати, що в ній:

уперше:

комплексно розглядаються політико-правові підходи держави щодо формування нормативно-правової бази, яка регламентувала залучення органів ВУНК, ДПУ, НКВС для здійснення її політики в 1919-1939 рр.;

уведено в науковий обіг низку віднайдених архівних документів і матеріалів, проведено їх науковий аналіз;

окреслено основні етапи залучення органів внутрішніх справ і державної безпеки з реалізації державної політики на селі, їх характерні риси;

запропоновано, враховуючи досвід діяльності "сільських виконавців", встановлювати чисельність громадських помічників дільничного інспектора міліції не за кількістю сільських рад, а за густотою населення та масштабністю території села;

проаналізовано:

роль і місце ВУНК, ДПУ, НКВС в історично-правовій ретроспективі стосовно здійснення політики радянської влади в означений період;

механізм використання радянською владою органів ВУНК, ДПУ, НКВС як знаряддя репресивно-карального тиску на українське селянство;

політичні чинники, що вплинули на перетворення органів внутрішніх справ і державної безпеки з правоохоронних на репресивно-каральні, зокрема на селі;

законодавчі та відомчі нормативні акти цього часу як цілісну систему, яка використовувалася в оперативно-службовій діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС, спрямовані на виконання аграрної політики;

зумовлену змінами політичного курсу влади в українському селі специфіку функцій органів ВУНК, ДПУ, НКВС;

дістали подальший розвиток:

теза, що закономірна залежність структурно-функціональних реорганізацій у системі органів ВУНК, ДПУ, НКВС була зумовлена об'єктивними внутріполітичними чинниками;

позиція, що ефективність організації й діяльності органів внутрішніх справ і державної безпеки безпосередньо залежить від того, чи відповідає стан законодавства суспільним відносинам у сфері охорони правопорядку і зміцнення законності.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертаційному дослідженні, становлять вагомий внесок у розвиток історії держави і права України та історії ОВС. Результати дослідження можуть бути використані:

у законотворчій роботі - під час підготовки змін і доповнень до законодавчих та інших нормативно-правових актів у ході реформування МВС та СБ України, їх складових;

у науково-дослідних цілях - для подальшої розробки історично-теоретичних проблем історії держави та права України, діяльності вищих органів виконавчої влади, зокрема МВС і СБ України;

у навчальному процесі юридичних закладів освіти, насамперед вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, під час вивчення навчального курсу "Історія держави та права України" та спеціальних курсів "Історія правоохоронних органів України", "Історія міліції України", а також для підготовки відповідних курсів лекцій і навчальних посібників (акт про впровадження наукових розробок № 902 від 18.10.2007).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, науково-методичного центру з історії ОВС України, на міжнародній науково-практичній конференції "Безсмертя подвигу" (Київ, 22 квітня 2005 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції "Дні науки - 2006" (Дніпропетровськ, 17-28 квітня 2006 р.), підсумковій науково-практичній конференції "Формування особистості правоохоронця та його світогляду" (Київ, 30 березня 2007 р.), VI Міжнародній науковій конференції "Визнання світовою громадськістю голодоморів в Україні як геноциду українського народу" (Київ, 30 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертаційного дослідження викладені у десяти наукових працях, у тому числі в шести статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел (404 найменування). Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з них 182 сторінки основного тексту.

Основний зміст

У вступі обґрунтовуються актуальність і новизна теми дослідження, зазначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, вказується мета, завдання, об'єкт та предмет, методологічні, науково-теоретичні, нормативні основи, формулюються основні положення і висновки, що виносяться на захист. Показано теоретичне та практичне значення отриманих результатів, містяться відомості про їх апробацію, наведено дані про публікації у наукових виданнях.

Розділ 1 "Стан наукової розробки проблеми, теоретичні засади та джерельна база дослідження" складається з двох підрозділів і містить наукову характеристику історіографічної, теоретичної та джерельної бази за темою дослідження.

У підрозділі 1.1 "Стан наукової розробки проблеми та теоретичні засади дослідження" аналізується наукова література з проблеми, що розглядається. Напрями діяльності органів внутрішніх справ і державної безпеки, в тому числі й на селі, в означений час певною мірою вивчалися у радянський та пострадянський періоди. Визначено вагому роль у вивченні утворення та функціонування органів ВУНК, ДПУ таких радянських авторів як Г.А. Бєлов, В.Д. Голінченко, C.С. Дукельський, А. Малицький, Л.М. Маймескулов, П.П. Михайленко, А.Й. Рогожин, В.П. Портнов, П.Г. Софінов, В.В. Сташис. Істотний внесок у дослідження стосовно участі НКВС, ВУНК, ДПУ УСРР у боротьбі з селянським повстанським рухом, опозиційними організаціями та угрупованнями в 1919 р. та першій половині 20-х рр. ХХ ст. зробили вчені Б.М. Бабій, Д.Л. Голінков, Ю.С. Кукушкін, О.О. Кучер, А.В. Лихолат, І.Я. Тріфонов, Г.М. Шевчук та ін. Незважаючи на те, що їх праці мають заідеологізований характер, вони містять аналіз нормативної бази, яка визначала діяльність цих органів.

Починаючи з 20-х рр. ХХ ст. публікуються документальні видання, які містять нормативно-правові акти та матеріали діяльності надзвичайних комісій. Найбільш повна документальна інформація зосереджена у виданнях з грифами таємності, деякі з них мали матеріали оперативного характеру: "В.И. Ленин и ВЧК", "Ф.Э. Дзержинский - председатель ВЧК-ОГПУ", "Из истории войск ВЧК и пограничной охраны (документы и материалы 1917-1921)" тощо. У радянській історіографії 20-80-х рр. ХХ ст. тема діяльності ВУНК, ДПУ, НКВС на селі, яка, як правило, була репресивною, не могла стати об'єктом наукового дослідження насамперед тому, що висвітлення таких фактів показало б хибність ідеології правлячої партії. Перші наукові публікації, в яких йшлося про репресії проти українського населення, з'явилися на межі 80-90-х рр. минулого століття. На початку 90-х рр. ХХ ст., після розпаду СРСР вже в незалежній Україні розпочинається розкриття невідомих раніше фактів. Наприклад, з'явилися праці В.М. Даниленка, Г.В. Касьянова, С.В. Кульчицького, Ю.І. Шаповала, які висвітлюють хроніку політичного терору, що проводився за участю ДПУ, НКВС. Увага науковців зосереджується на вивченні нормативних актів і документів, у яких йдеться про перебіг селянського опору, спрямованого на перешкоджання становленню тоталітарного режиму в УСРР (УРСР) 1919-1939 рр. минулого століття. Ці питання досліджували: М.Т. Безотосний, А.В. Белаш, В.Ф. Белаш, В. Волковинський, В.Ф. Верстюк, О.І. Ганжа. Вагомий внесок у висвітлення діяльності ВУНК, ДПУ та міліції в боротьбі з селянськими повстаннями зробили такі вчені, як Д.В. Архієрейський, П.П. Захарченко, В.В. Ченцов. Селянському опору та його подоланню в ході кампанії "ліквідації куркульства як класу" присвячені праці В. Васильєва та Л. Віоли, М.А. Івницького, О.П. Єрмака, В.В. Ченцова, Є.П. Шаталіної та ін.

Для цілісного й об'єктивного висвітлення об'єкта і предмета дослідження використано збірники документів і матеріалів, зокрема "Колективізація і голод на Україні, 1929-1933 рр." за редакцією С.В. Кульчицького, упорядковані Є.П. Шаталіною та Г.М. Михайличенком, "Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів" за редакцією Ф.М. Рудича, Р.Я. Пирога. У них висвітлюються особливості політики радянської влади в українському селі та деякі аспекти участі правоохоронних органів у її реалізації. Крім цього, за часів незалежності вийшли збірники документів та матеріалів, які висвітлюють структуру НКВС, зокрема міліції, ДПУ: "Історія міліції України у документах і матеріалах" у 3-х т. за редакцією П.П. Михайленка, Я.Ю. Кондратьєва, "Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953", укладений І.Г. Біласом.

Серед сучасних російських науковців найбільше наблизилися до теми нашого дослідження А. Берелович, В. Данілов, Л. Віола, Н.А. Івницький, В.В. Коровін, Р. Маннінг, О. Мозохін, В.П. Наумов, А.М. Плеханов, Н.С. Плотніков, В.Н. Хаустов, А.Н. Яковлєв та ін. Ці вчені зробили акцент переважно на зібранні документів та матеріалів з висвітлення політичних кроків держави. На жаль, їх праці не мають необхідної кількості відомчих актів, які конкретизують напрями діяльності НКВС та ДПУ у виконанні аграрного політичного курсу в Україні.

Вагомим внеском у дослідження окресленої в дисертації проблеми стали видані в останні роки історичні праці: "ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи" Ю. Шаповала, В. Пристайка, В. Золотарьова, "Всеволод Балицький. Особа, час, оточення" Ю.І. Шаповала, В.А. Золотарьова, "Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х-1950-ті рр.)" В.М. Нікольського, "Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки" В.В. Ченцова, "За повідомленням радянських спецслужб" Р.Ю. Подкура. У них розглянуті структура та функції органів безпеки, їх участь у здійсненні аграрної політики.

Найбільш важливі історично-правові дослідження щодо теми дисертації здійснили О.П. Бенько, О.М. Мироненко, В.Т. Окіпнюк, О.І. Олійник, І.Б. Усенко, В.В. Ченцов, В.А. Чехович, В.М. Чисніков. Основну увагу вони приділили аналізу правових засад діяльності органів ДПУ та НКВС УСРР на тлі розвитку радянської правоохоронної системи, становлення тоталітаризму в 20-30-х рр. минулого століття. Окремі аспекти забезпечення політики радянської влади на селі органами ВУНК, ДПУ, НКВС в означений час та процес їх перетворення на репресивні висвітлено в наукових публікаціях Т.В. Вронської, Н.В. Платонової, В.М. Даниленка, В.А. Довбні, В.М. Кривоноса, Л.М. Маймескулова, О.Н. Ярмиша, О.М. Мовчана, О.І. Олійника та А.С. Чайковського. Дослідженням цієї проблеми займалися зарубіжні науковці, зокрема З. Гергард, Р. Конвест, Д.Е. Мейс.

Водночас загальною особливістю праць названих авторів є те, що вони не дають цілісного уявлення про роль правоохоронних органів у здійсненні аграрної політики. Як правило, частина з них присвячена лише характеристиці структури та функцій ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) чи конкретному вузькоспеціалізованому напряму їх діяльності. Це засвідчує, що наукові роботи, які загалом охоплювали б предмет нашого дослідження, в Україні відсутні. Враховуючи, що дослідники розглядали лише окремі аспекти діяльності правоохоронних органів у 1919-1939 рр., можна стверджувати, що дане питання комплексної наукової розробки не знайшло.

Автор у підрозділі через поняттєвий апарат розкриває теоретичну основу дослідження, а саме пропонує визначення термінів: органи внутрішніх справ, органи державної безпеки, здійснення політики держави на селі, аграрна політика, аграрні відносини.

У підрозділі 1.2 "Джерельна база дисертаційного дослідження" характеризуються використані у праці джерела. Їх згруповано в чотири умовні блоки, що містять відповідні категорії документів і матеріалів. До першого блоку належать архівні матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і державного управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Державного архіву МВС України (ДА МВС України), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБ України). Із фондів ЦДАВО України (1, 2, 5, 6, 8, 539, 3204, 3364) використано документи нормативно-розпорядчого характеру, які розкривають структуру, компетенцію та діяльність ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у 1919-1939-х рр., їх боротьбу з повстанським рухом та створення каральних інститутів. Особливий інтерес для вивчення окресленої проблеми становлять документи фондів ДА МВС України, зокрема: 45 (містить документи ОДПУ СРСР), 46 (зберігає документи ДПУ УСРР). Важливим історично-правовим джерелом стали документи і матеріали фондів ГДА СБ України 1, 9, 16, 42, 46, 68, які стосуються переважно 30-х рр. минулого століття. У фондах 1, 13 містяться матеріали про зміни у структурі та діяльності ДПУ УСРР початку 20-х рр. ХХ ст., а також про взаємодію їх з міліцією у боротьбі з селянським повстанським рухом, функціонування агентурно-оперативної мережі тощо. Віднайдені матеріали в ГДА СБ України та колекції документів "Голодомор 1932-1933 рр. в Україні" (фонди 42, 68) показують основні напрями діяльності ОВС у 30-х рр. ХХ ст. з виконання аграрної політики.

До другої групи джерел ми віднесли опубліковані збірники постанов, резолюцій і рішень з'їдів, конференцій і пленумів ЦК Комуністичної партії, з'їздів рад України, законів та розпоряджень уряду республіки, зокрема: "Комуністична партія в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК", "Збірник законів та розпоряджень уряду України" та ін.

Третю групу джерел становлять збірники документів і матеріалів, нормативно-правових актів, які розкривають політику влади в українському селі, структуру, функції та діяльність зазначених органів, зокрема: "Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД. 1918-1939" за редакцією А. Береловича, В. Данілова, "Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939" за редакцією В. Данілова та ін.

До четвертої групи джерел було віднесено періодичні видання 1920-1930 рр. (газети, відомчі видання), які містять фактичний матеріал, відсутній в інших джерелах: "Правда", "Известия ВЦИК", "Известия ВУЦИК", "Комуніст", "Селянська правда", "Більшовик України", "Известия ЦК КПСС" тощо.

Зазначений комплекс джерел, серед яких особливе місце посідають архівні документи, що вперше вводяться у науковий обіг, дозволив на належному науковому рівні виконати дослідницькі завдання.

Розділ 2 "Правові основи становлення та розвитку органів внутрішніх справ та державної безпеки УСРР в умовах "воєнного комунізму", їх участь у боротьбі з селянським повстанським рухом" містить характеристику політичного курсу "воєнного комунізму", правових основ утворення, функціонування органів внутрішніх справ і державної безпеки та залучення їх до здійснення аграрної політики.

У підрозділі 2.1 "Вплив політики "воєнного комунізму" на організацію, структуру та функції органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР, їх військових формувань (1919-1922 рр.)" розглянуто організацію, структуру та функціонування органів ВУНК, ДПУ, НКВС в умовах "воєнного комунізму". Так, НКВС УСРР виступав виконавчим органом ВУЦВК та забезпечував охорону громадського порядку в республіці. У лютому 1919 р. у складі НКВС УСРР організовується міліція, правовий статус якої регламентувався відомчою інструкцією (виданою у березні 1919 р.). Документ покладав на міліцію нагляд за виконанням громадянами декретів, законів, розпоряджень радянської влади з обліку, розподілу і дотримання "твердих" цін на вироби промисловості та сільського господарства. Для допомоги міліції в охороні громадського порядку на селі залучалися комітети незаможних селян (далі - КНС). Згодом, відповідно до положення НКВС УСРР від 12 серпня 1922 р., до його структури було введено відділ КНС.

З грудня 1918 р. при НКВС на правах відділу утворюється ВУНК, одним з основних завдань якої було застосування репресій стосовно будь-яких опорів радянській владі. Зокрема, для придушення селянських повстань у структурі ВУНК функціонували відділи по боротьбі з бандитизмом. ВУНК мала розгалужену мережу інформаторів, яка здійснювала нагляд за проведенням сільськогосподарських кампаній, функціонуванням сільських господарств і артілей, заготівлею палива, коливаннями в настроях селянства та його ставлення до політики радянської влади. Одним з основних завдань цих органів було знищення "куркульства" як економічної сили, здійснення продрозверстки та "червоного терору".

У підрозділі 2.2 "Правова регламентація функціонування органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (1919-1922 рр.) щодо здійснення політики держави на селі" аналізуються нормативно-правові засади діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС з виконання аграрного курсу. Згідно з інструкцією НКЮ від 19 грудня 1917 р. "Про революційний трибунал" та постановою ВЦВК від 6 жовтня 1918 р. "Про підсудність революційним трибуналам" встановлювалася підслідність справ ВУНК, яка включала боротьбу із саботажем заготівлі хліба та селянським рухом. Відповідно до декрету РНК РСФРР від 5 вересня 1918 р. запроваджувалася політика "червоного терору", що передбачала здійснення тотальних репресій за участю ВУНК. Прийняття 2 лютого 1919 р. українським урядом декрету "Про продовольство для РСФРР" запровадило централізацію процесу заготівлі хліба та санкціонувало вилучення лишків продовольства, дозволило ВУНК, НКВС експропріювати його в селян. У цей час вони уповноважувалися оголошувати воєнний стан та застосовувати вищу міру покарання на територіях, охоплених повстаннями. З метою подолання опору селян влада ухвалила низку рішень (постанова Ради робітничо-селянської оборони УСРР від 17 липня 1919 р. "Про придушення куркульських і білогвардійських заколотів на селі", інструкції РНК та ЦВК УСРР від 20 квітня 1920 р. та 8 грудня 1920 р. по боротьбі з бандитизмом), які передбачали репресії за участю ВУНК, НКВС. Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство цього періоду характеризується систематичним посиленням репресивних санкцій. У нормативних актах вживаються поняття "політичний злочин", "нещадне знищення", "розстріл на місці", "революційна законність", "революційна доцільність" тощо. Це свідчить про свавільні рамки законності, що призводило до грубого порушення прав людини і громадянина.

Мали місце й позитивні сторони діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР, наприклад у боротьбі зі злочинністю, яка не мала політичного забарвлення. Це боротьба з крадіжками, грабежами, розбоями, мародерством тощо. Крім того, в період голоду 1921-1923 рр. органи ВУНК надавали допомогу голодуючим, про що свідчить функціонування при ВУНК спеціальних комісій по боротьбі з голодом.

У підрозділі 2.3 "Правові та організаційні засади діяльності органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР по боротьбі із селянським повстанським рухом" характеризуються причини розгортання опору селян та нормативно-правові рішення радянської влади, відомчі акти ВУНК, ДПУ, НКВС і їх діяльність, спрямована на його подолання. У боротьбі з власними громадянами держава об'єднала сили Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА), ВУНК, ДПУ, НКВС, бойові підрозділи КНС, різні маневрові, винищувальні, каральні загони державного та партійного апарату. Для безпосереднього керівництва цією боротьбою наприкінці 1920 р. за участю співробітників ВУНК (пізніше - ДПУ) було сформовано воєнні наради для боротьби з бандитизмом з відповідними структурними одиницями на місцях (губернські та повітові), що проіснували до 1928 р. Їх основне завдання полягало у здійсненні контролю за засівом сільськогосподарських площ, виконанням продрозверстки та продподатку; розшуку та арешту повстанців і дезертирів РСЧА; роззброєнні цивільного населення; створенні КНС; "знищенні куркулів як економічної сили". З 1923 р. при всіх губернських та повітових військових нарадах з числа співробітників міліції, кримінального розшуку та ДПУ були утворені комісії по боротьбі з "кримінальним бандитизмом".

Для позбавлення соціальної бази повстанського руху на Правобережній Україні з ініціативи ДПУ СРСР було утворено Повноважне представництво ДПУ, яке функціонувало протягом 1922-1923 рр. У цей час ДПУ, НКВС у своїй діяльності керувалися законодавством УСРР і РСФРР, що передбачало різні репресивно-каральні заходи для боротьби з селянськими повстанцями: кругову поруку, взяття заручників, уведення воєнного стану, масові обшуки, арешти, виселення, заслання, ув'язнення в тюрмах і концтаборах, розстріли, оголошення поза законом ватажків повстанських формувань. Поряд з цим діяв інститут відповідальних, замінений у подальшому інститутом п'яти- та десятихатників. Підставою для застосування репресій у сільських місцевостях були дані агентурної роботи ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР. Співробітники органів безпеки, формуючи надзвичайні органи - "трійки", здійснювали позасудовий розгляд справ про бандитизм.

Розділ 3 "Нормативно-правові та організаційні основи діяльності ДПУ, НКВС на селі в період НЕПу та його згортання (1923-1929 рр.)" присвячено дослідженню нормативно-правових та організаційних основ діяльності органів НКВС, ДПУ, спрямованих на реалізацію НЕПу в українському селі та завершення цієї політики.

У підрозділі 3.1 "Структура та завдання НКВС УСРР" розглядається структура й функції НКВС УСРР, їх трансформація у зв'язку з уведенням НЕПу та залученням до виконання аграрного курсу політики держави. Завдання відомства полягало у забезпеченні систематичної взаємодії співробітників з працівниками адміністративної служби райвиконкомів, сільрад і сільських виконавців. На НКВС УСРР покладалося також керівництво та нагляд за діяльністю його місцевих органів, охорона революційного порядку, громадської безпеки, керівництво діяльністю органами міліції і карного розшуку, видання та розробка у передбачених законом випадках обов'язкових постанов; регулювання діяльності виконкомів з накладення адміністративних стягнень тощо. Зокрема в наказі Головного управління робітничо-селянської міліції від 5 червня 1923 р. № 520 "Про роботу міліції на селі" зазначалося, що працівник міліції є одним з основних виконавців політики держави в сільській місцевості. Для забезпечення порядку вводилися посади районних (дільничних) наглядачів міліції. Особливості діяльності міліції визначалися посадовими інструкціями: Інструкцією міліціонеру в сільській місцевості від 7 травня 1925 р. та Інструкцією районному (дільничному) наглядачу міліції сільського району від 18 травня 1925 р. Для сприяння органам міліції та органам місцевої влади в здійсненні політики держави згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР "Про сільських виконавців" від 9 липня 1924 р. вводився інститут "молодших і старших сільських виконавців", які діяли на громадських засадах і призначалися сільською радою на термін 3-4 місяці.

У підрозділі 3.2 "Функції і структура ОДПУ СРСР, ДПУ УСРР" розкривається питання залучення ДПУ до реалізації політики держави на селі через його структурні одиниці: відділ по боротьбі з бандитизмом, інформаційний відділ, економічний відділ, що включав у себе групу проведення контролю у сфері сільського господарства, інституту повітових уповноважених ДПУ. У 1923 році в центральному апараті ДПУ УСРР як самостійний підрозділ було сформовано економічний відділ, пізніше перетворений в економічну частину, а згодом - в економічне управління. Структурно до нього входив відділ сільського господарства. У червні 1923 р. при губвідділах ДПУ створюються економічні відділення, що складалися з трьох груп, одна з яких здійснювала агентурно-оперативну роботу у сфері управління промисловістю та сільським господарством. Важливим завданням ДПУ УСРР було забезпечення господарських заходів, зокрема кампанії з експорту хліба. Вони стали інструментом влади для ліквідації перманентних економічних криз, в тому числі й хлібозаготівельної. До середини 20-х рр. на ДПУ покладалося також знищення решток загонів селянських повстанців.

Протягом 1926-1927 рр. органи ДПУ беруть участь у встановленні вигідних для держави ринкових цін на хліб шляхом притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності спекулянтів, приватників, перекупників, куркулів. В умовах згортання НЕПу і посилення тоталітаризму НКВС та ДПУ залучаються із застосуванням надзвичайних заходів до проведення суцільної колективізації, хлібозаготівель, придушення протестів селян. Різкі зміни в політичних пріоритетах радянської влади зумовили розширення позасудових повноважень відомства (з 1929 р. ДПУ надається право розстрілу), поряд з Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР створюється Судова трійка.

У підрозділі 3.3 "Правове забезпечення діяльності органів ДПУ та НКВС УСРР" розглядається реорганізація ДПУ у першій половині 20-х рр. ХХ ст., яка призвела до створення системи спеціальних судових установ - НС та скасування надзвичайних органів - "трійок". Це сприяло посиленню законності у республіці, стримало на певний час перетворення НКВС та ДПУ УСРР в органи позасудової розправи. У своїй діяльності вони керувалися як політичними рішеннями радянської влади, так і прийнятими КК, КПК, ВТК УСРР, що містили демократичні засади. У кодексах вимагалося суворе дотримання принципу судового розгляду справ, які розслідувалися НКВС, ДПУ. Водночас законодавство залишало за ними право здійснення надзвичайних функцій (в умовах оголошення воєнного стану на територіях, охоплених селянськими рухом). Спільні акти ДПУ, прокуратури та Наркомату юстиції періоду згортання НЕПу свідчать про поступовий наступ органів безпеки на селянство. У 1928-1929 рр. влада видає низку рішень про залучення правоохоронних органів до проведення хлібозаготівельних кампаній і наділяє їх правами позасудової розправи.

Розділ 4 "Правові та організаційні основи діяльності ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) з реалізації політики держави на селі (1930-1939 рр.)" присвячено розгляду політики радянської влади на селі, спрямованої на здійснення форсованої суцільної колективізації, розкуркулення, голодомору, завершення усуспільнення сільських господарств за участі органів ДПУ, НКВС. радянський влада аграрний нквс

У підрозділі 4.1 "Трансформація завдань, функцій та структури ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у зв'язку з участю у втіленні політичного курсу радянської влади на селі" розкриваються структурно-функціональні зміни ДПУ, НКВС у ході здійснення аграрної політики. У 1930 р. відбувається ліквідація НКВС УСРР і міліція включається до ОДПУ. На початку 30-х рр. ХХ ст. ДПУ УСРР перетворилося в установу, що об'єднала функції кількох правоохоронних органів: державної безпеки, охорони громадського порядку, виконання покарань та судових органів. Це викликало структурну перебудову. Скасовується секретно-оперативне управління і на його базі створюються особливий відділ та секретно-політичний відділ, на які покладається організація масових репресій на селі. У складі секретно-політичного відділу діяло відділення сільської контрреволюції, яке займалося викриттям та ліквідацією "куркульсько-повстанських контрреволюційних організацій та угруповань". Паралельно відбувається посилення діяльності мережі інформаторів у сільській місцевості, зазнає реорганізації економічне управління ДПУ УСРР, до складу якого увійшло сільськогосподарське відділення. При ДПУ УСРР також функціонує відділ сільгосппідприємств і резервів. До його компетенції належало забезпечення якісного збереження зернових фондів та запобігання розкраданню хліба. Для посилення репресивного тиску на село у вересні 1932 р. трансформуються і резервні кадри міліції - добровільні організації товариства сприяння міліції перетворюються у бригади сприяння. На них покладалася охорона радгоспного та колгоспного майна. Крім цього, у 1932-1933 рр. політичні відділи МТС під наглядом та контролем ДПУ проводили заходи шляхом боротьби з "контрреволюційними проявами" на території МТС, радгоспів, колгоспів і охороняли соціалістичну власність.

У 1934 р. ДПУ УСРР було ліквідовано і натомість створено НКВС УСРР, що призвело до зміцнення судових повноважень відомства. У структурі НКВС формуються відділ резервів НКВС та його обласні інспекції, які здійснювали контроль і нагляд за збереженням і охороною хліба. Згідно з наказом НКВС СРСР та Комітету заготівель, що діяв при РНК СРСР, від 27 липня 1934 р. комендантами елеваторів та заготівельних пунктів призначалися співробітники НКВС. У другій половині 30-х років ХХ ст. проти селян розгортають масштабну діяльність позасудові органи НКВС (Особлива нарада, "трійки", "двійки").

У підрозділі 4.2 "Повноваження ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) з реалізації політики держави на селі" розкрито зміст нормативно-правових актів, які передбачали зміни в напрямах діяльності ДПУ, НКВС. Правовими засадами та формальним орієнтиром їх функціонування виступали акти вищих органів радянської влади (постанови, директиви, інструкції, резолюції тощо). Зміст останніх ДПУ та НКВС УСРР конкретизували у відомчих рішеннях: наказах, резолюціях, директивах, інструкціях. Вони розкривають багатоплановість діяльності силових структур у ході виконання аграрного курсу. Основне завдання правоохоронних органів полягало в неухильному здійсненні вказівок влади, а саме: забезпечення посівної, хлібозаготівельної кампаній, форсованої колективізації; придушення опору сільського населення; розкуркулення та вислання за межі УСРР; експропріація збіжжя, продуктів харчування; охорона хліба, проведення масових каральних операцій (арешти, розстріли); репресії щодо тих, хто опирався хлібозаготівлям, вступу в колгоспи; виявлення та облік ресурсів хліба, фуражу для організації належного постачання хлібом промислових центрів СРСР. Останнє призвело до численних жертв.