Теоретико-методологічні засади механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДонецЬкИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

«Теоретико-методологічні засади механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні»

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

УДК 334.012.64:65

ДОЛГАЛЬОВА

ОЛЕНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

Донецьк - 2007

Дисертація є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Лебединська Ольга Юріївна, Національна академія державного управління при Президентові України (м. Київ), професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом;

доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), завідувач кафедри економічної теорії та фінансів;

доктор економічних наук, професор Сьомкіна Тетяна Віталіївна, Макіївський економіко-гуманітарний інститут (м. Макіївка), завідувач кафедри економічної теорії, проректор з наукової роботи.

Провідна установа - Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя), кафедра державного управління та адміністративного менеджменту.

Захист відбудеться 21 лютого 2007 року о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сформована в Україні система державної підтримки малого підприємництва виконує свої регулятивні функції вкрай неефективно. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, а також відповідні регіональні програми носять декларативний характер, які в значній мірі обумовлюються правовим нігілізмом виконавчих органів влади як у центрі, так і на місцях. Так, за останні п'ять років на виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва розрахунковою вартістю 460,9 млн.грн. держава спрямувала 63,7 млн.грн., а в 2006 р. в державному бюджеті України було заплановано видатки для цих цілей лише в сумі 1,8 млн.грн. Аналогічна ситуація і з фінансуванням регіональних та місцевих програм розвитку малого підприємництва.

Порівняємо: підтримка розвитку сектора малого підприємництва урядом США складає щорічно близько 15 млрд. доларів.

Практика господарювання малих підприємницьких структур в Україні засвідчує, що вони поки не стали могутнім сегментом вітчизняної економіки. Частка малого бізнесу в ВВП України складає 11%, а чисельність підприємств малого бізнесу у розрахунку на 10 тис. осіб - 53; водночас у розвинутих країнах частка малого бізнесу в ВВП складає 50-60%, а на 10 тис. осіб припадає 500-700 підприємств малого бізнесу.

Така ситуація майже не змінюється в Україні протягом декількох років.

Незважаючи на загальну тенденцію до збільшення кількості підприємств малого бізнесу (з 7,2% у 2001 р. до 8,6% у 2002 р. та 7,5% за 2003 р.), у 2004 р. темпи приросту знижено майже у 2 рази, а у 2005 р. вони відновили рівень 2003 р. В середньому у 2005 р. по Україні темпи приросту становлять 3,9% порівняно з 2004 р. Крім того, в регіонах значно знизилися темпи приросту кількості підприємств малого бізнесу: тільки 4 регіону з 27 у 2005 р. мають збільшені темпи приросту порівняно з 2004 р., а в 23 регіонах дані показники значно нижчі від досягнутих за попередні роки.

Це свідчить про те, що в Україні ще не створено адекватних потребам розвитку економіки механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу. З огляду на це, нагально потрібно активізувати взаємодію структурних складових існуючих механізмів державної підтримки підприємств малого бізнесу, причому акцент має ставитися на підсиленні ролі держави. Вирішення цієї проблеми потребує системного осмислення й, відповідно, системного розв'язання, а також розробки відповідних теоретико-методологічних засад формування нових механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу. Заслуговує також на увагу адаптація систем управління розвитком підприємств малого бізнесу в зарубіжних країнах, незважаючи на те, що формування механізмів цього розвитку та їх конкретних форм розрізняються. Вони віддзеркалюють історію, традиції, тип національної культури, розміри країни, ступінь готовності до ринкових реформ, тобто взагалі мають відповідати об'єктивним умовам функціонування і стану розвитку підприємств малого бізнесу на конкретному часовому етапі.

Останнім часом в Україні проблеми формування малого підприємництва висвітлюються досить широким колом вчених та дослідників і є предметом дисертаційних досліджень. Серед них потрібно відзначити таких, як О.Алимов, М.Ануфрієв, І.Богатирьов, З.Варналій, С.Вовканич, Л.Воротіна, В.Гончаров, Л.Головко, О.Гудзь, Н.Гуляєва, А.Даниленко, Б.Данилишин, М.Долішній, С.Дорогунцов, В.Дорофієнко, С.Дрига, Л.Донець, М.Єрмошенко, С.Злупко, Ю.Канигін, Я.Клейнер, Г.Козаченко, М.Козоріз, С.Ксьондз, Н.Кубай, О.Кузьмін, О.Кужель, Н.Лата, О.Лебединська, Л.Лігоненко, М.Лисенко, І.Лукінов, К.Ляпіна, Д.Ляпін, В.Ляшенко, О.Лях, Н.Максимова, В.Мікловда, В.Міхалек, П.Мягков, Л.Ніколаєва, О.Орлов, О.Поважний, С.Поважний, С.Реверчук, Б.Сенчук, Т.Сьомкіна, Г.Чижиков, Т.Шашкова.

Загальним та спеціальним підходам і принципам в організації державного управління, формуванні державно-управлінських рішень, у тому числі й у сфері управління розвитком малого підприємництва в Україні, присвячені праці В.Бакуменка, Г.Губерної, А.Дєгтяря, С.Майбороди, О.Мордвінова, П.Надолішнього, В.Олуйко, В.Рижих, С.Серьогіна, Ю.Шарова, Л.Шкляра.

Проте проблему формування ефективної системи державного управління розвитком підприємств малого бізнесу на державному і регіональному рівнях не можна розглядати як повністю вирішену. Сьогодні необхідна цілісна системна методологія державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, при цьому суть проблеми далеко не завжди полягає в бюджеті або податках. Все це і зумовило актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України, яку затверджено на засіданні вченої ради ДонДАУ 28.01.1999 р., зокрема, за темами № 99.06.01 і 99.06.02 “Соціальний менеджмент та управління інформаційними процесами” (номери держреєстрації 0102U001295 і 0102U001294) та Донбаської національної академії будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, яку затверджено на засіданні вченої ради ДонНАБА 19.03.2001 р. та 09.04.2004 р., зокрема, за темами № К-1-03-01 “Організаційно-економічний аспект стратегії й тактики управління будівельними організаціями регіону в умовах ринку” (номер держреєстрації 0100U005543), № К-1-07-04 “Науково-теоретичні проблеми становлення та розвитку нових організаційних структур господарювання в Україні” (номер держреєстрації 0100U005544), а також Договору про спільну діяльність між виконавчим комітетом Макіївської міської ради та Донбаською національною академією будівництва і архітектури № 106-1 від 28.02.2006 р.

У цих дослідженнях автором було обґрунтовано теоретико-методологічні засади механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретико-методологічних і практичних засад механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні.

Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі задачі:

проведено комплексний аналіз теоретичних і методологічних основ державного управління процесами становлення і розвитку підприємств малого бізнесу в Україні та регіонах;

здійснено класифікацію факторів розвитку підприємств малого бізнесу, яка дозволяє виділити ті з них, що сприяють чи перешкоджають сталому розвитку підприємств малого бізнесу в Україні;

проведено аналіз основних функцій державного управління, спрямованих на розробку державної політики підтримки і стимулювання розвитку підприємств малого бізнесу;

виявлено підходи до оподаткування підприємств малого бізнесу в різних країнах і запропоновано концептуальні засади податкової реформи в Україні;

визначено особливості регіонального управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу;

запропоновано модель взаємостосунків підприємств малого бізнесу і органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на принципах рівності, партнерства, взаємної вигоди та взаємної відповідальності;

розроблено і запропоновано для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування програмне забезпечення оцінки і врахування впливу зовнішнього середовища на результати економічної діяльності підприємств малого бізнесу;

обґрунтовано нову форму реалізації функції прогнозування для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

удосконалено метод розрахунку інтегрального індексу стану сталого розвитку підприємств малого бізнесу в регіоні, як інструменту оцінки та міжрегіонального порівняння сталого розвитку в будь-яких регіонах України;

обґрунтовано поняття “механізм державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу” як сукупність засобів державного управління і способів активізації діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

розкрито сутність та запропоновано новий підхід до визначення комплексу структуроутворюючих елементів механізму управління розвитком підприємств малого бізнесу на обґрунтованих теоретико-методологічних засадах.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси державної підтримки малого підприємництва в Україні з його властивостями та суперечностями.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади структурування механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні того, що уповільнення темпів приросту кількості підприємств малого бізнесу можна змінити на їх сталий розвиток шляхом переходу від державної підтримки малого підприємництва до державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, що потребує розробки відповідної державної політики: від політики підтримки до політики розвитку і партнерства. Це потребує розробки відповідних механізмів її реалізації.

Методи дослідження. Методологічну базу механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу склав інформаціологічний підхід, який базується на вивченні конкретного виду будь-яких масових явищ, процесів природи і суспільства, який розкриває логіку наукового відображення об'єкту і впливу держави на економічні перетворення. На засадах такого підходу і виконано дисертаційне дослідження.

У дисертаційній роботі використано такі методи дослідження: методи системного підходу і статистичного аналізу - при розкритті соціально-економічної природи підприємств малого бізнесу як об'єктів державного управління; методи порівняльного економічного аналізу - при аналізі складових системи державного регулювання і підтримки малого підприємництва; факторно-результатний метод - при прогнозуванні розвитку економічної діяльності підприємств малого бізнесу; метод структурно-логічного моделювання - для побудови моделі формування регіональних стратегій розвитку підприємств малого бізнесу; метод експертних оцінок - при визначенні пріоритетів і розробці заходів податкової політики, а також при розробці програмного забезпечення оцінки і впливу факторів зовнішнього середовища на економічну діяльність підприємств малого бізнесу; методи логічного узагальнення результатів використано при формулюванні висновків. державне управління малий бізнес

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-практичної проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні, суть яких складає комплекс методів, засобів і прийомів наукового пізнання впливу держави на ефективний розвиток підприємств малого бізнесу, що надає можливість також розв'язати проблему максимального задоволення потреб суспільства в нових робочих місцях. Основні положення, які визначають наукову новизну, полягають у тому, що:

вперше:

доведено, що ефективність систем державної підтримки підприємств малого бізнесу безпосередньо залежить від ефективності адекватно створених механізмів управління цим процесом. У зв'язку з цим механізм державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу визначено як сукупність засобів державного управління і способів активізації діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, і які мають розглядатися в сукупності та єдності суб'єктів, об'єктів, цілей, принципів, методів, засобів та способів управління;

запропоновано теоретико-методологічні і практичні засади механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, які вирішують певне коло проблем цих підприємств. У зв'язку з цим, визначено відповідні засоби державного управління: організаційно-правові, ресурсні (до яких входять фінансові, майнові і кадрові), податкові та інформаційні, а також способи досягнення відповідних цілей;

удосконалено:

методичний підхід до формування Регіональної стратегії розвитку малого та середнього бізнесу в Донецькій області до 2010 року шляхом впровадження нового стратегічного напрямку, який стосується розвитку бізнес-освіти і в якому визначено необхідність запровадження системи соціального партнерства між державою, підприємствами, громадськістю, закладами бізнес-освіти;

класифікацію факторів розвитку підприємств малого бізнесу, яка дозволяє виділити фактори, що сприяють чи перешкоджають сталому розвитку підприємств малого бізнесу в Україні;

методи аналізу розвитку та функціонування підприємництва взагалі і підприємств малого бізнесу, зокрема, що дозволяє підтвердити тезу про об'єктивну необхідність державного управління цим розвитком у сучасній економічній системі;

функції державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, які спрямовані на розробку відповідної державної політики щодо малого підприємництва і, перш за все, стратегічне планування, найважливіше значення якого полягає в тому, що в ході його виконання повинен бути сформований комплекс ідей, який утворює загальний сенс політики і створює підвалини для формування механізмів управління цим процесом;

модель відносин між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування і підприємствами малого бізнесу, що враховує і погоджує взаємні внески в їх розвиток;

дістало подальший розвиток:

концептуальні засади податкової реформи в Україні, які дозволяють удосконалити діючий механізм оподаткування підприємств малого бізнесу і забезпечити їх сталий розвиток;

факторно-результатний метод прогнозування, на засадах якого розроблено відповідне програмне забезпечення і який посилює регулюючий вплив органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на сферу зовнішнього середовища підприємств малого бізнесу з метою забезпечення їх сталого розвитку;

форма реалізації функції прогнозування - аутсорсинг, яка підвищує рівень науковості державного управління, скорочує бюджетні витрати і сприяє підвищенню ефективності роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

метод розрахунку інтегрального індексу стану сталого розвитку підприємств малого бізнесу в регіоні, на основі якого можна провести оцінку та порівняння сталого розвитку в будь-яких регіонах України.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що теоретико-методологічні засади механізмів державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу доведено до рівня науково-методологічних розробок і практичних рекомендацій, які дозволяють повніше використовувати резерви підприємств малого бізнесу як фактора реалізації економічних і соціальних реформ в Україні, підвищити роль і відповідальність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Практична цінність отриманих наукових результатів підтверджується тим, що вони пройшли експертизу в Донецькій, Харківській, Луганській, Хмельницькій областях та місті Макіївка, а також в Українському фонді підтримки підприємництва (м. Київ) і мають позитивні відзиви, які містяться в довідках про впровадження: Донецька обласна державна адміністрація (довідка № 01-7618-17я/01 від 06.11.2006 р.), Харківська обласна державна адміністрація (довідка № 01-46/5733 від 14.11.2006 р.), Луганська обласна рада (довідка № 4/18-4 від 14.11.2006 р.), Макіївський міський виконавчий комітет (довідка № 3-06/11 від 13.11.2006 р.), Хмельницький національний університет (довідка № 25-06/11 від 10.11.2006 р.), Український фонд підтримки підприємництва (довідка № 152 від 16.10.2006 р.).

Результати наукових досліджень використовуються в навчальних курсах “Управління малим бізнесом”, “Менеджмент у невиробничій сфері” Донецького державного університету управління (довідка № 18/11-06 від 09.11.2006 р.) та Донбаської національної академії будівництва і архітектури (довідка 268-11 від 08.11.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, положення, розробки та висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ті ідеї і положення, що є особистим внеском здобувача. Конкретний внесок здобувача в ці праці зазначено у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися й опубліковані в матеріалах наукових конференцій: на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення у соціально-економічному розвитку регіону” (м. Слав'яногірськ, 2002 р.), на П'ятій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта в Україні: стан розвитку та шляхи удосконалення” (м. Слов'янськ, 2004 р.), на Першому міжнародному науково-практичному семінарі “Держава і регіони: пошуки згоди” (м. Святогірськ, 2005 р.), на Четвертій науково-практичній конференції вчених ДонНАБА (м. Макіївка, 2005 р.), на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (м. Ялта, 2006 р.), на Четвертій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів” (м. Святогірськ, 2006 р.), на Першій Міжнародній науково-практичній конференції “Наука и технологии: шаг в будущее - 2006” (м. Белгород, 2006 р.), на Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки-2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.) на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкових відносин” (м. Алушта, 2006 р.) та на Другій Всеукраїнській міждисциплінарній конференції “Бар'єри та можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Україні” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. За результатами дослідження за темою дисертації опубліковано 4 монографії, 24 наукові статті (всі у фахових виданнях), з них 2 - у журналах, 22 - у збірниках наукових праць, 12 тез доповідей на наукових конференціях різного рівня, 2 навчальних посібники. Загальний обсяг - 86 д.а. (особисто авторові належить 61 д.а.).

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, які викладено на 433 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 56 рисунків, 16 таблиць, які наведено на 65 сторінках, 6 додатків - на 73 сторінках. Список використаної літератури складається із 278 джерел, які наведено на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи державного управління процесами становлення і розвитку малого бізнесу. Загальновизнаною теорією, що пояснює необхідність державного регулювання економічними процесами за сучасних умов, є теорія ринкових дисфункцій, відповідно до якої держава втручається в ці процеси з метою усунення та недопущення проблем, з чим ринковий механізм не в змозі впоратися самотужки, спираючись виключно на дію закону попиту та пропозиції, конкурентний механізм та свободу прийняття рішень. У такому випадку цілком закономірною є постановка питання: розв'язання яких саме проблем розвитку підприємництва не може забезпечити ринковий механізм саморегулювання. Як доведено в дослідженні, це проблеми сталого розвитку підприємств малого бізнесу.

Аналіз літературних джерел з державного управління показав, що процеси підтримки малого підприємництва в Україні носять в основному регулятивний характер. Однак, державне управління не може обмежуватися тільки однією функцією - регулювання підприємницької діяльності, оскільки поза активним державним впливом опиняються важливі функції управління: прогнозування, планування, організація, стимулювання, контроль. Крім того, держава і ринок є двома частинами однієї господарської системи: держава має не тільки формувати загальні правила господарювання, а й діяти за ними. Однак, незважаючи на те, що державне управління офіційно визнано одним із основних видів громадської діяльності, в теорії й на практиці цей важливий фактор не використовується на тому рівні, який спроможний забезпечити сталий розвиток підприємств малого бізнесу.

У розділі наголошується, що застосування системного, логічного, історичного підходів до аналізу розвитку та функціонування малого підприємництва дозволяє підтвердити тезу про об'єктивну необхідність управління цим розвитком в сучасній ринковій економічній системі, і саме сталим розвитком підприємств малого бізнесу. Так, масове впровадження новітніх технологій, видозміна форматів взаємодії суб'єктів господарювання, посилення ефекту недосконалості інформації, наступальний характер змін в конкурентній боротьбі та інші фактори значно ускладнили процеси відтворення. Останнє, в свою чергу, не завжди має позитивний вплив на підприємництво. За умов посилення ролі кожного фактора у забезпеченні якісного розвитку національної економіки відсутність уваги з боку держави до сучасних проблем розвитку підприємництва, як наслідок, буде мати суттєві економічні й соціальні втрати.

Зазначається, що, формуючи вітчизняну модель державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, слід ураховувати, що й у держави, й у підприємців існують різні цілі, різні погляди, різні інтереси стосовно один одного. Так, підприємець вбачає в державі того суб'єкта, який здатен створити умови для досягнення підприємцем своїх цілей (максимізація прибутку, ефективність інвестицій, мінімізація ризику, захист власності тощо). Держава ж вбачає у підприємцях ту силу, яка здатна забезпечити реалізацію цілей більш високого порядку - зростання суспільного добробуту, підтримка зайнятості, укріплення національної економічної безпеки. Саме в полі перетину визначених цілей запропоновано формувати новий етап державної політики: від політики підтримки до політики розвитку підприємств малого бізнесу і партнерства.

Визначено, що система державного управління розвитком підприємств малого бізнесу в Україні знаходиться в стадії становлення. У своєму розвитку вітчизняна система державного регулювання підприємництва пройшла певні етапи, в яких державі відводилася і роль спостерігача, і роль жорсткого адміністратора. Але все це не дало позитивного результату. Тому виникла потреба в обґрунтуванні такої вітчизняної моделі державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, результати використання якої забезпечать раціональну та оптимальну діяльність підприємств малого бізнесу. В її функціонуванні слід дотримуватися методологічних принципів державного управління, а саме - принцип мінімальної достатності, принцип раціональності державних дій, принцип узгодження інтересів усіх суб'єктів економічної системи, науковості, системності та ін.

За результатами аналізу звітів державних установ щодо стану підприємств малого бізнесу в Україні за декілька років можна визначити, що, по-перше, наведений в них аналіз носить тільки порівняльно-кількісний характер. По-друге, пропозиції щодо формування заходів і напрямків розбудови малого бізнесу в країні носять не програмно-цільовий, а декларативний характер.

Це створило ситуацію, в якій дотепер немає чітких уявлень про якісний стан підприємств малого бізнесу: під впливом яких економічних факторів і процесів можна відслідкувати зміни у розбудові малого підприємництва і, в тому числі, підприємств малого бізнесу; в якій залежності знаходяться ці фактори один від одного; чи сформувалися вони у стійку систему і, відповідно, якою є ієрархія в цій системі факторів тощо.

У зв'язку з цим визначено, що інтенсивний розвиток середовища підприємств малого бізнесу не може відбуватися без втручання держави. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства повинна брати активну участь у формуванні політики сприяння розвиткові підприємств малого бізнесу, використовуючи для цього різні важелі і механізми.

Встановлено, що без наукового обґрунтування вирішення проблем, накопичених в малому бізнесі, органи державної влади будуть постійно знаходитись не тільки на метафізичному рівні уявлень про його стан, але й не будуть мати підґрунтя для стратегічного планування.

У дослідженні обґрунтовано, що серед заходів, спрямованих на розробку державної політики щодо розвитку підприємств малого бізнесу, на першому місці знаходиться стратегічне планування, найважливіше значення якого полягає в тому, що в ході його виконання повинен бути сформований комплекс ідей, який утворює загальний сенс програми і створює підвалини для формування раціональної структури дій розвитку підприємств малого бізнесу.

У зв'язку з цим доведено, що основною задачею державної політики, яка повинна узагальнювати всю логічну структуру планування розвитку підприємств малого бізнесу, є орієнтація програм на зміну умов (зовнішнього середовища) малого бізнесу і, за рахунок цього, ініціювання процесів змін в його стані, в його власній структурі, потенціалі і, врешті-решт - результативності.

Аналізуючи лише деякі глобальні проблеми державної підтримки малого підприємництва, є досить підстав для таких висновків:

по-перше, відсутність стратегічного планування сталого розвитку підприємств малого бізнесу як невід'ємної частини державного управління економічними відносинами; якість стану підприємств малого бізнесу в державі відображає якість відношення державних інституцій до нього;

по-друге, складність задач стратегічного планування програми підтримки сталого розвитку підприємств малого бізнесу визначається не кількісними його показниками, а складними трансформаційними економічними процесами і тенденціями, які впливають на процес його становлення і розбудови;

по-третє, якісний рівень стану розбудови малого підприємництва, обумовлений програмою стратегічного державного планування сталого розвитку підприємств малого бізнесу, є важливим соціально-економічним показником економічної стабільності держави.

При цьому слід мати на увазі, що можливе також виявлення альтернативних варіантів і їх оцінка. Все це лише підтверджує той факт, що управління процесом розбудови підприємств малого бізнесу, забезпечення їх сталого розвитку є складною науковою і практичною проблемою, яка потребує наукового вирішення багатьох задач і, перш за все, розробки відповідних теоретико-методологічних засад механізмів державного управління цим процесом.

Виходячи з цього, запропоновано пріоритетні напрямки нового етапу державної політики підтримки малого підприємництва об'єднати у чотири групи, кожна з яких має свою родову ознаку:

1. Організаційно-правова підтримка підприємств малого бізнесу забезпечує захист інтересів малого підприємництва, його безпеку та соціальний захист, формування сприятливого соціально-психологічного середовища малого підприємництва, розробку механізмів державного управління сталим розвитком.

Ресурсна підтримка забезпечує розвиток кадрового потенціалу підприємств малого бізнесу, підтримку менеджменту, маркетингу та кооперації малого бізнесу, підтримку міжрегіональної і зовнішньоекономічної діяльності підприємств малого бізнесу, фінансову підтримку державою суб'єктів підприємств малого бізнесу, забезпечення доступу підприємств малого бізнесу до сучасних технології “ноу-хау”, залучення підприємств малого бізнесу до системи державних замовлень.

Податкова підтримка забезпечує верховенство права, реалізацію презумпції невинності у стосунках між органами державної влади та платниками податків. Зміни до податкового законодавства мають набувати чинності виключно із дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та законів України “Про систему оподаткування” і “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; припинення практики запровадження змін до податкового законодавства непрофільними законами, перш за все, законом України “Про Державний бюджет”.

Інформаційна підтримка забезпечує організацію моніторингових обстежень, адміністративні процедури, спрямовані на гарантування певного рівня якості, досвідченості, кваліфікації провідників різноманітних послуг та продавців товарів, створення і регулювання діяльності державних інститутів інформаційної інфраструктури, регулювання діяльності приватних суб'єктів інформаційного забезпечення (державні інвестиції, податкові пільги, регулювання тарифів природних монополістів, сприяння притоку іноземних та вітчизняних приватних інвестицій тощо).

Розділ 2. Аналіз основних складових системи державної підтримки підприємств малого бізнесу в Україні. Аналіз правової складової системи державної підтримки підприємств малого бізнесу виявив, перш за все, такі проблеми, як: неефективний захист конкуренції у підприємницькій діяльності; низький стан впровадження державної регуляторної політики щодо перегляду регуляторних актів; відсутність закону, направленого на врегулювання істотних проблем, пов'язаних з поняттям “комерційної таємниці” і належним захистом власників комерційної таємниці від неправомірних дій третіх осіб; відсутність спеціального закону з питань безпеки підприємницької діяльності, а також наявність правових проблем при оформленні трудових відносин найманих працівників з суб'єктами малого підприємництва. Всі ці проблеми потребують удосконалення нормативно-правового забезпечення управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу.

Аналіз фінансової складової системи державної підтримки підприємств малого бізнесу (рис. 1) показав, що основною формою фінансування українських суб'єктів малого підприємництва сьогодні є власний капітал засновників, а найдоступнішим джерелом позикових коштів є кредити, питома вага яких в загальному обсязі позикових фінансових джерел складає близько 90 %.

Встановлено, що за роки незалежності в Україні не було сформовано надійного державного механізму фінансово-кредитної підтримки підприємництва, про що виразно свідчить сучасний стан розвитку сектору малого бізнесу. Враховуючи це, Україна потребує розробки якісної нової системи фінансово-кредитної підтримки, яка б базувалася на економічному підході та дотриманні принципів справедливості, рівності, прозорості, ефективності, адресності та поворотності державної фінансової допомоги.

Найголовнішим при розробці державного механізму фінансування підприємств малого бізнесу є його гармонійне поєднання з ринковим механізмом, що неодмінно матиме чисельні переваги, а саме: усунення викривлення конкурентної боротьби на фінансово-банківському ринку; економія витрат та розподіл ризику за рахунок включення до впровадження програм підтримки підприємств малого бізнесу фінансових посередників; зменшення впливу корупційних проявів за рахунок розподілу або розмежування центрів прийняття рішень; підвищення ефективності впровадження державних програм.

Рис. 1. Джерела фінансування підприємств малого бізнесу

Обґрунтовано, що внутрішній механізм регулювання процесу фінансування на підприємстві визначається на підставі внутрішніх процедур та базується на трьох основних складових: перша складова регулює питання формування, використання та примноження власного капіталу; друга складова спрямована на обґрунтування та визначення потреби у фінансуванні; дія третьої складової має бути направлена на створення привабливого фінансового іміджу підприємства, що, в свою чергу, передбачає створення на підприємстві внутрішньої системи оцінки власного кредитного рейтингу.

Визначено, що структура механізму фінансування має бути доповнена міжнародним елементом, представленим діяльністю міжнародних фінансових організацій з упровадження проектів та програм підтримки МП за участю державних установ України.

Аналіз податкової складової при вивченні досвіду зарубіжних країн показав, що більшість країн мають такі спільні податкові проблеми: податкові системи є складними для розуміння платниками податків та ефективного управління податковими органами, що призводить до виникнення все нових способів ухилення від сплати податків; проблеми нерівномірного розподілу податкового навантаження при оподаткуванні приватних підприємців, які є фізичними особами; значні розбіжності у ставках оподаткування фізичних осіб і компаній стимулюють останніх до прийняття рішень про інкорпорацію; система оподаткування компаній змушує здійснювати інвестиційну діяльність та реструктуризацію з податкових міркувань, а не за економічним обґрунтуванням, що негативно відбивається на якості капіталовкладень та розподілі обмежених ресурсів.

У зв'язку з цим, аналіз підходів до оподаткування малого бізнесу в різних країнах дозволяє зробити такий висновок: податкова політика є дієвим важелем регулювання діяльності підприємств малого бізнесу в промислово розвинутих країнах. Її застосування допомагає досить ефективно вирішувати проблеми цілеспрямованого розвитку підприємництва.

Враховуючи вітчизняний досвід, а також досвід зарубіжних країн в дослідженні запропоновано концептуальні засади податкової реформи в Україні. Ці засади дозволять створити дієвий механізм оподаткування підприємств малого бізнесу, який забезпечить їх сталий розвиток. Сутність цих засад полягає в наступному: забезпечення верховенства права; реалізація презумпції невинності у стосунках між органами державної влади та платниками податків; рівність і взаємна “симетрична” адміністративна та майнова відповідальність держави і платників податків; дотримання державою “букви закону” - будь-які зміни до податкового законодавства мають набувати чинності виключно із дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та законів України “Про систему оподаткування” і “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; відсутність конфлікту інтересів у системі оподаткування; належний нагляд і контроль з боку відповідних державних органів за податковими та митними органами; врахування світового досвіду, зокрема, кращих зразків ефективних моделей оподаткування країн-членів ЄС; припинення практики запровадження змін до податкового законодавства непрофільними законами, у першу чергу, законом про Державний бюджет України.

Аналіз інформаційної складової показав відсутність системи доступу підприємств малого бізнесу до сучасних технологій, доступу до інформації про державні та муніципальні закупівлі та програми, відсутність відкритості та доступності інформації на місцевому рівні про регуляторні акти, тендери за державні кошти. Існуюче інформаційне забезпечення управління розвитком підприємств малого бізнесу не дає змогу провести оцінку та порівняння цього розвитку в будь-яких регіонах України в режимі реального часу. У зв'язку з цим, в дисертаційній роботі запропоновано науково-методологічні засади побудови інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу.

Розділ 3. Особливості регіонального управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу. Проаналізовано особливості регіонального управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Донецькій області, виходячи з того, що діяльність підприємств малого бізнесу в регіоні є показовою для інших регіонів України. Ці дослідження виявили фактори, які негативно впливали на економіку регіону і зумовили ці особливості. Це, перш за все, підвищення тарифів на паливно-мастильні матеріали, підвищення тарифів на електроенергію, відтік прямих іноземних інвестицій у зв'язку з ліквідацією пільг у вільних економічних зонах Азов і Донецьк (рис. 2).

Рис. 2. Фактори, що негативно впливали на економіку Донецької області

Як наслідок цих дестабілізуючих факторів є невиконання державних і місцевих бюджетів, недофінансування державних і регіональних програм, у тому числі й програми розвитку підприємництва, звідси, несвоєчасна виплата заробітної платні і пенсій, зниження кількості зайнятих у реальному секторі економіки і зростання безробіття.

Це далеко не вичерпана сукупність факторів, які впливають на розвиток підприємств малого бізнесу. Але наведений перелік факторів є сукупністю тих змінних, які повною мірою визначають функції регіонального розвитку і які необхідно враховувати для того, щоб забезпечити достатній рівень ефективності розвитку регіонів. За цих умов й функціонували підприємства малого бізнесу в області.

Рис. 3. Кількість підприємств малого бізнесу в Донецькій області

У розділі зазначається, що загальна кількість підприємств малого бізнесу за підсумками 2005 р. незначно зменшилася та склала 26004 проти 26020 у 2004 р. (рис. 3).

Це 86,7% загальної кількості суб'єктів господарської діяльності області (у 2004 р. - 87,1%). Однак, як і раніш, не всі підприємства мали обсяги реалізації. У 2005 р. кількість підприємств, які реалізовували продукцію, роботи та послуги, скоротилася з 18593 у 2004 р. до 18002 в аналізованому році.

Як наслідок, зменшилася й питома вага працюючих підприємств у загальному числі підприємств малого бізнесу. Якщо у 2004 р. вона складала 71,5%, то у 2005 р. - 69,2%. Зменшення кількості підприємств малого бізнесу відбулося за рахунок укрупнення стабільно працюючих з них, які перейшли до розряду середніх.

Негативним фактором, що сприяв зменшенню кількості підприємств малого бізнесу, стало прийняття у березні 2005 р. змін до Закону України “Про податок на додану вартість”, яким до платників цього податку було віднесено тих суб'єктів малого підприємництва, річний доход яких перевищував 300 тис. грн. Тобто, підприємства малого бізнесу, що досягали цієї межі, повинні були нести додатковий податковий тягар, і ті з них, що мали скрутний фінансовий стан, вимушені були припинити свою діяльність (рис. 4).

Протягом року було створено 1143 підприємства, або 4,4% від загальної кількості підприємств малого бізнесу. Найпоширенішим шляхом утворення підприємств була організація абсолютно нових підприємств - 98,5% від створених. Найбільша кількість створених підприємств у містах Донецьку, Маріуполі та Макіївці.

В аналізованому році зазнали перетворень 4091 підприємство (15,7%), на яких відбулося 5116 структурних змін. Здебільшого структурні зміни пов'язані з орендними відносинами: так, взяття в оренду основних фондів склало 50,7% від загального числа змін, здавання в оренду основних фондів - 11,1%.

Часткове збільшення активів шляхом отримання або купівлі зазнали 24,9% підприємств у сукупності змін, часткове зменшення активів шляхом передачі або продажу - 8,4%. Значна частка підприємств малого бізнесу (47,2%) в 2005 р. не мала ніяких реорганізаційних процесів.

Рис. 4. Кількість підприємств малого бізнесу на 10 тис. осіб наявного населення в Донецькій області, одиниць

За період з 1998 р. по 2006 р. кількість підприємств малого бізнесу у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення зросла на 22 одиниці і склала 56, що на 7 одиниць нижче середнього показника в цілому по Україні.

У розрізі міст та районів області цей показник розподілився нерівномірно: так, у Донецьку він складав 112 підприємств, у м.Авдіївці - 97, м.Маріуполі - 75, тоді як в Красноармійському районі - 15, м.Дзержинську - 11.

Розміщення підприємств малого бізнесу по території області має ознаки диспропорційності, оскільки три чверті зосереджені у п'яти великих містах: 43,6% - у Донецьку, 14,5 - у Маріуполі, 6 - у Макіївці, 4,6 - у Краматорську, 3,8 - у Горлівці. Це обумовлено, насамперед, можливостями створення, функціонування і розвитку підприємств малого бізнесу (рис. 5).

Доведено, що в структурі підприємств малого бізнесу за видами економічної діяльності, як і раніше, превалюють сфери діяльності невиробничого характеру, особливо ті, які мають відносно швидкий оборот засобів.

Аналіз показав, що найбільш значущими бар'єрами для розвитку підприємств малого бізнесу є: складність і дорожнеча дозвільних процедур, велика кількість перевірок контролюючими органами, складність доступу до фінансово-кредитних ресурсів, складність доступу до інформації, технологій і якісних підприємницьких знань, вади податкової політики, проблеми в реалізації “регуляторної” реформи і проблемно працююча система реєстрації в “єдиному” вікні, недосконалість регіональної і національної політики в галузі підтримки і розвитку бізнесу.

Рис. 5. Розподіл кількості підприємств малого бізнесу по містах та районах Донецької області у 2005 р.

Як свідчать результати аналізу, регіональна політика в галузі розвитку підприємств малого бізнесу носить в основному декларативний і популістський характер. Регіональна політика в Україні зводиться переважно до ухвалення деяких програм розвитку підприємництва, які в більшості своїй малоефективні.

Регіональні програми розвитку малого підприємництва на 2003 - 2004 рр. і на 2005 - 2006 рр. націлені на збільшення кількості суб'єктів малого бізнесу і чисельності його найманих працівників шляхом створення відповідної інфраструктури підтримки цього сектора економіки, розробки механізмів фінансового сприяння розвитку малого бізнесу.

Разом з тим, формат Національних програм сприяння розвитку малого підприємництва, заданий методичними установками Міністерства економіки, не дозволяє регіональним програмам відігравати роль документа, який визначає стратегію розвитку малого і середнього бізнесу в регіоні на тривалу перспективу. Все це змушує в основу регіональної програми встановлювати довгострокову стратегію. Цю стратегію запропоновано розробляти на основі глибокого аналізу сильних і слабких сторін, загроз і можливостей для розвитку підприємств малого бізнесу в регіоні в цілому і на окремих територіях зокрема. У зв'язку з цим, напрямки формування регіональної стратегії доповнено новим стратегічним напрямком, в якому визначено необхідність запровадження системи соціального партнерства між державою, підприємствами малого бізнесу, громадськістю, закладами бізнес-освіти, і на цій основі обґрунтовано теоретичні й практичні засади формування механізмів підготовки бізнес-персоналу при ефективному поєднанні елементів державного регулювання і ринкового впливу.

Розділ 4. Методи прогнозування і планування сталого розвитку підприємств малого бізнесу для органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Теоретично обґрунтовано необхідність прогнозування сталого розвитку підприємств малого бізнесу. Узагальнено підходи до визначення сутності та призначення прогнозів як інформаційної основи для формування планових показників, прийняття управлінських рішень і вживання заходів щодо управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу з метою гармонізації їх відносин із зовнішнім середовищем.

У роботі обґрунтовано необхідність оцінки і врахування впливу зовнішнього середовища на результати економічної діяльності підприємств малого бізнесу. У зв'язку з цим, систематизовано фактори зовнішнього середовища за такими групами: організаційно-правові, ресурсні, податкові, інформаційні. За результатами оцінки ймовірного впливу цих факторів виявляються можливі шанси та ризики для підприємств малого бізнесу.

Розглянутий у дослідженні факторно-результатний метод прогнозування розвитку економічної діяльності підприємств малого бізнесу, сутність якого полягає у виявленні колективної думки спеціально сформованої групи експертів щодо ймовірного впливу факторів зовнішнього середовища на результати діяльності підприємств малого бізнесу, призначений для визначення перспектив економічного розвитку окремого підприємства малого бізнесу, для обґрунтування його стратегічних планів, як основа для прийняття рішення про доцільність розширення чи скорочення його економічної діяльності, про заснування нового підприємства малого бізнесу, фінансування підприємства потенційним інвестором чи кредитором тощо, а також для оцінки майбутнього розвитку підприємств малого бізнесу в цілому. Цей метод прогнозування реалізований шляхом вибіркового експертного опитування керівників підприємств малого бізнесу міст Макіївки та Донецька.

За результатами проведеного дослідження розроблено відповідне програмне забезпечення з метою удосконалення управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

У дослідженні визначено, що функції управління, які завдають особливо значного впливу на розвиток підприємництва в Україні, повинні залишитись (без права на делегування) за штатними працівниками (державними службовцями) органів виконавчої влади. Це нормотворчі, дозвільні, контрольно-заборонні, координуючі, інформаційні та деякі інші функції. Плануючи орієнтирні економічні показники у сфері підприємництва, органи виконавчої влади і надалі мають вирішувати подвійне завдання: по-перше, забезпечувати правові умови для розширеного відтворення і розвитку економіки як засади суспільного прогресу в країні, стабільність функціонування бізнесу, а по-друге, забезпечувати гарантований соціальний розвиток, достойне існування громадян, гармонійний регіональний розвиток.

Доведено, що, незважаючи на деяке скорочення загального обсягу функцій держави, її роль і значення в ринковій економіці має не тільки не знижуватися, а й набувати нових можливостей, які здатні допомогти узгодити інтереси суб'єктів підприємницької діяльності і загальні потреби суспільства.

У зв'язку з цим, запропоновано новий механізм виведення певних видів діяльності за межі органів виконавчої влади на основі проведення конкурсів і укладення з їх переможцями контрактів на виконання певних функцій - аутсорсинг. Міжнародна практика вже підтвердила, що аутсорсинг дозволяє впроваджувати ефективні методи здійснення адміністративно-управлінських процесів, ефективно контролювати витрати на цю діяльність, зосереджувати увагу органів виконавчої влади на основній діяльності, підвищувати якість інших, основних управлінських послуг, оперативніше запроваджувати нові їх види при одночасному скороченні кількості адміністративного і управлінського персоналу і, відповідно, витрат на їх утримання.

Підготовка до реалізації аутсорсингу в Україні вимагає розробки критеріїв відбору управлінських функцій і процесів, які можна і доцільно виконувати на умовах аутсорсингу; розробки вичерпного переліку функцій і видів управлінської діяльності, які за своїм змістом не включатимуться до сфери дії аутсорсингу; визначення вартості виконання функцій, які виконуватимуться на умовах аутсорсингу; створення конкурентного середовища між претендентами на виконання робіт за аутсорсингом і процедури конкурсу між претендентами на отримання відповідного контракту з органом виконавчої влади; розробки типових процедур проведення робіт на умовах аутсорсингу і на їх основі - конкретних процедур реалізації визначених функцій в окремих органах виконавчої влади; правового врегулювання видів і міри персональної відповідальності виконавця робіт; відпрацювання механізмів контролю ефективності аутсорсингу і моніторингу виконання умов контрактів; розробки положень про стимулювання органів виконавчої влади, які працюють над запровадженням нових форм реалізації функцій управління.

Запропоновано до сфери аутсорсингу віднести функцію прогнозування розвитку підприємств малого бізнесу в Україні. Нагальна потреба у нестандартній формі реалізації функції прогнозування пояснюється загрозливим поширенням в Україні тіньової економіки. Функція прогнозування має визначити цілі та бажаний стан суб'єктів підприємницької діяльності, якого необхідно досягти за певний (більш як п'ять років) період. За її допомогою можна буде опрацювати більш реальну концепцію і стратегію поведінки органів виконавчої влади щодо розв'язання об'єктивно існуючих проблемних економічних ситуацій; визначити терміни і можливі підходи до їх вирішення, видати очікувані результати. Ця функція має охопити передбачення подальшого розвитку підприємництва у певних галузевих секторах; визначити перспективи можливого розширення економічних прав суб'єктів господарювання; меж застосування до них засобів державного управління через господарсько-стимулюючу, ресурсну, податкову й організаційно-правову функції (у вигляді методів прямого впливу й інструментів адміністративно-правового характеру: державного замовлення, ліцензування, сертифікації, квотування, стандартизації, антимонопольної політики, санкцій та ін.). Розробка якісних, із глибоким знанням практики підприємницької діяльності, прогнозів найкраще розкриє потенціал аутсорсингу. Обґрунтовано, що ця форма реалізації функції прогнозування підвищить рівень науковості державного управління, скоротить бюджетні витрати на неї, тобто практично сприятиме підвищенню ефективності роботи органів виконавчої влади.

...