Захист у кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. 19 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, відповідно до якого визначається порядок кримінального провадження на території України. Завданням кримінального провадження відповідно до КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура окрема, із цього слідує необхідність належного, якісного та кваліфікованого захисту обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі. Належне забезпечення захисту окресленим суб'єктам відповідає не лише їх приватному інтересу, а й публічним інтересам держави та суспільства - забезпеченню правопорядку, утвердженню законного, справедливого та неупередженого судочинства, а відтак стабільної реалізації принципів верховенства права та законності. Наскрізною гарантією реалізації встановлених права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист є право залучення захисника. Важливість цього в суді першої інстанції є особливо зумовленою - саме в суді першої інстанції вирішується обвинувачення по суті.

За даними журналістських розслідувань за 2012 рік іменем України було винесено менше 0,17% виправдовувальних вироків Міжнародна практика вимагає не менше 15% таких судових рішень. Змагальність сторін обвинувачення і захисту, реальні можливості її реалізації та гарантії забезпечення, встановлені новим КПК України суттєво розширили процесуальні можливості сторони захисту. Враховуючи критичний дисонанс між декларованими Конституцією України, міжнародними договорами України стандартами в галузі прав людини і здійснення судочинства та правозастосовною практикою вважається актуальним дослідження участі захисника в кримінальному провадженні, зокрема в суді першої інстанції.

Право особи на захист та участь захисника в кримінальному провадженні відображена в наукових працях таких вчених як П.С. Елькінд, Л.Д. Кокорєв, Г.П. Саркісянц, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, А.Л. Ципкін, Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В Т. Нор, В.В. Долежан, В.В. Молдован, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, О.Д. Святоцький, В.П. Шибіко, О.Г. Яновська та ін.

Значна кількість наукових досліджень та наукових поглядів відображає неодностайність доктринальних підходів до дефініції та змісту захисту, права на захист, визначення правового статусу захисника, обсягу його прав та обов'язків, механізму їх реалізації на різних стадіях кримінального процесу. Крім того, численні зміни до законодавства, прийняття нового КПК України зумовили суттєві зміни до правового регулювання в кримінальному процесі, відтак нові теоретичні бачення ще мають виявитись - поступово із формуванням судової практики та виявленням правозастосування відповідно до нового КПК України.

Зміст та структура роботи. Предметом дослідження є участь захисника в суді першої інстанції у кримінальному провадженні. У курсовій роботі відображено розуміння поняття захист, право на захист, виявлено особливості діяльності захисника в суді першої інстанції, розглянуто процесуальні права та обов'язки захисника на стадії підготовчого провадження та судового розгляду, сформовано власні наукові висновки та пропозиції щодо правового регулювання окремих аспектів досліджуваного питання.

Для виконання роботи на рівні, що звичайно ставиться до наукових робіт студентів дослідницького вищого навчального закладу, з метою забезпечення повноти дослідження у роботі застосовано загально наукові та спеціально правові методи - діалектичний, формально-логічний, історично-правовий та системно-структурний, а також синергетичний метод, який знаходить свій вияв у дослідженні перспектив реалізації істотно нових за змістом норм КПК України через критерії самоорганізації та нелінійності.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.



1. Загальні положення про захист та участь захисника в кримінальному провадженні

1.1 Захист у кримінальному процесі

кримінальний захист суд

В правовій літературі та нормативних актах широко вживаним є поняття захисту - захист прав людини, правовий захист, захист від кримінального переслідування тощо.

На забезпечення та здійснення прав, свобод і інтересів людини та їх належний захист в Україні імплементовано низку міжнародних правових актів. Зокрема, Міжнародний Білль про права людини, який включає в себе Загальну декларацію прав людини 1948 року; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року; Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року; Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, спрямований на скасування смертної кари 1989 року; низку інших міжнародних правових актів, що стосуються прав людини безпосередньо при здійсненні правосуддя - Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких що принижують гідність видів поводження або покарання 1984 року; Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку 1979 року; Основні принципи застосування сили та вогнепальної збр\ої посадовими особами з підтримання правопорядку 1990 року; Основні принципи незалежності судових органів 1985 року; Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, що здійснюють судове переслідування 1990 року; Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ 1990 року; Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року з протоколами; Європейська Конвенція по запобіганню тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню і покаранню 1987 року; Правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі, прийняті Резолюцією 45/113 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року; Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх від 29 листопада 1985 року; Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, прийняті на Першому Конгресі Організації Об'єднаних Націй по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками 22 серпня - 3 вересня 1955 року та ін.

Легальне визначення поняття «захист» подано лише в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», захист розуміється як захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідна дефініція захисту фіксує в собі одразу два напрями законодавця:

1) захист в кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення є різновидом адвокатської діяльності, а отже функції захисту покладаються виключно на адвокатів;

2) захистом слід розуміти діяльність по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів.

Таке розуміння захисту з нашої позиції сприймається критично.

Перш за все, забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини, а отже і таких специфічних суб'єктів кримінального провадження як підозрюваний, обвинувачений, підсудний відповідно до ст. 3 Конституції України є головним обов'язком держави Конституцією України не встановлено жодних обмежень щодо кола суб'єктів щодо яких держава виконує цей обов'язок. Забезпечення прав, свобод та інтересів людини є функцією держави. Слід розуміти, що в аспекті кримінального процесу реалізація цієї функції знаходить свій вияв у тому, що кримінально-процесуальне законодавство за змістом своїх норм спрямоване на забезпечення прав, свобод та законних інтересів усіх суб'єктів процесу, в тому числі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, держава забезпечує дотримання та визнання прав, свобод та законних інтересів цих суб'єктів. При цьому інститут адвокатури як недержавного самоврядного органу щодо реалізації захисту нормативно не наділений делегованими повноваженнями. Крім того, дослідивши значення слова «захист» за Великим тлумачним словником сучасної української мови, знаходимо захист - заступництво, охорона, підтримка.

Із цього, вважаємо, що забезпечення прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого є метою захисту, сам же захист пропонуємо визначити як використання не заборонених законом способів, засобів та методів, спрямованих на запобігання та відвернення невизнання, обмеження чи порушення прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого або загрози такого невизнання, обмеження чи порушення.

Категорію захисту на думку В.О. Попелюшка слід розуміти в широкому, конституційному та вузькому - кримінально-процесуальному значеннях. Саме в останньому захист розглядається в цій роботі.

Конституція України містить норми, що безпосередньо стосуються права на захист у кримінальному процесі, зокрема в ній проголошується, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист; забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства; для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура. В Конституції України також закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб

Право особи на захист у кримінальному судочинстві є одним із найважливіших інститутів, що забезпечує додержання прав і свобод людини, характеризує демократизм правової системи, стан формування в Україні правової держави.

Право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист - це суб'єктивне право, яке повинно забезпечуватися державою, її компетентними органами і означає межі можливої, дозволеної поведінки, яку в межах закону обирає сама особа. У цьому й полягає цінність права на захист. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист - важлива гарантія встановлення істини та винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку Значення забезпечення прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного підвищується тим, що до нього можуть застосовуватись заходи державного примусу, зокрема, тримання під вартою, особистий обшук та обшук житла, накладення арешту на майно тощо. Право зазначених осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх стадіях кримінального провадження.

Відповідно до ст. 3 КПК України стороною захисту є підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

І. Ю. Гловацький, аналізуючи зміст КПК України, дійшов висновку, що фактично функцію захисту від необґрунтованого обвинувачення покладено також на слідчого, прокурора й суд. Але така функція захисту має характер лише дотичний, опосередкований дією засади законності, а не прямий. Фактично слідчий і прокурор виконують функцію обвинувачення. Суд також не виконує чисто функції захисту, оскільки його завдання - бути нейтральним щодо сторін.

Оскільки сторони обвинувачення і захисту відстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес набуває змагального характеру, що забезпечує повне, всебічне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи та її правильне, з врахуванням законних інтересів сторін, вирішення. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Визначення в Конституції України та інших актах законодавства права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист є свідченням демократичної, гуманістичної спрямованості кримінального процесу. Проте задля реалізації відповідних засад, забезпечення ефективного захисту передбачено участь у кримінальному провадженні захисника.

1.2 Захисник у кримінальному процесі

Відповідно до ст. 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Наведене попередньо визначення захисту також відображає захист як різновид адвокатської діяльності.

Законодавець значно звузив коло осіб, які можуть бути захисниками. Новий КПК обмежив коло осіб, які можуть брати участь у кримінальному провадженні як захисники, виключно адвокатами. Так, згідно з ч. 1 ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Доктринальне розуміння захисника відображено в чисельних працях вчених. Адвокат-захисник - представник законних інтересів обвинуваченого. Цього погляду на процесуальне становище адвоката-захисника дотримувались М.С. Строгович, Р.Д. Рахунов, Е.Д. Синайський, Є. А. Шеін, П.С. Елькінд та інші. «Адвокат-захисник обвинуваченого є представником обвинуваченого, подібно до того як адвокат, що захищає інтереси потерпілого, є представником потерпілого», - зазначає І. С. Кісенішський. Адвокат-захисник - самостійний суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності, що представляє законні інтереси підзахисного, - вважав Саркісянц. Захисник є самостійним учасником кримінального процесу і, як правило, не залежить від підзахисного у визначенні тактики захисту, своєї позиції в справі. І. Д. Перлов зазначає «Процесуальне становище захисника в кримінальному процесі визначається його повною рівноправністю. Закон надав захисникові рівні процесуальні права з обвинувачем та іншими учасниками процесу в суді, наділивши його широким колом прав для реального здійснення покладених на нього обов'язків».

Таким чином, слід вважати, що захисником в кримінальному процесі є адвокат, який як самостійний учасник процесу користується комплексом змагальних прав на рівні зі стороною обвинувачення в процесі доказування, під час судового розгляду, а також щодо оскарження рішень суду.

Відповідно до КПК України залучення захисника може відбуватись

1) підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні;

2) слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у випадках, якщо

- відповідно до вимог КПК участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів - участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного; обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

· щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

· щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

· щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

· щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

· щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

· щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

- підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;

- слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його;

- у випадках передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу».Процесуальні права та обов'язки захисника визначені у ст. ст. 46-47 КПК України. На нашу думку, якісно та змістовно права та обов'язки захисника доцільно розглянути в межах розкриття процесуальної участі захисника на різних етапах стадій попереднього провадження та судового розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, із прийняттям нового КПК України уніфіковано норми законодавства щодо того, хто є захисником та забезпечує право на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі; визначено порядок залучення захисника та випадки обов'язкової участі захисника. Разом з тим комплекс процесуальних прав та обов'язків захисника хоча й визначений у окремих статтях КПК, все же не консолідовано - окремі норми про здійснення функцій захисником містяться і в інших нормам кодексу.



2. Участь захисника на стадіях підготовчого провадження та судового розгляду в суді першої інстанції

2.1 Участь захисника в підготовчому провадженні

Кримінальному провадженню в суді першої інстанції присвячено Розділ IV КПК України.

Безумовно, безпосередньо при розгляді справи в суді першої інстанції участь захисника має бути найповнішою, адже «суд першої інстанції - суд, уповноважений на безпосереднє дослідження та встановлення в судовому засіданні обставин справи та винесення по ній відповідного рішення чи вироку». Кримінальне провадження в суді першої інстанції поділяють на кілька послідовних етапів: від попереднього провадження до проголошення вироку.

Вважаємо за можливе визначити попереднє провадження - це стадія кримінального провадження, в межах якої судом досліджуються матеріали кримінального провадження і заявлені сторонами обвинувачення та захисту клопотання і вирішується питання про подальший розвиток кримінального процесу.

На думку Тертишника В.М. стадія підготовчого провадження є «процесуальним фільтром», має на меті не допустити до судового розгляду неякісні матеріали кримінального провадження. Підготовче засідання призначається судом не пізніше п'яти днів з дня надходження матеріалів справи до суду. Підготовче провадження здійснюється із проведенням підготовчого судового засідання, яке відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими для судового розгляду. У підготовчому судовому засіданні суд, досліджуючи матеріали досудового розслідування, має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку кримінального провадження за угодами;

2) закрити провадження у випадку, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; а також у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Процесуальним оформленням відповідних рішень суду є відповідні ухвали.

Важлива роль участі захисника в попередньому провадженні розкривається через можливості реалізації функцій захисту - відповідно до ч. 2 ст. 315, ч. 4 ст. 46, ч. 3 ст. 42 КПК України захисник може заявляти клопотання про здійснення судового виклику певних осіб для здійснення судового допиту; витребування певних речей чи документів; клопотати про зміну чи скасування запобіжного заходу; про закриття провадження; про повернення обвинувального акта та клопотань сторони обвинувачення у випадку їх невідповідності вимогам КПК тощо; заявляти інші клопотання та заяви; висловлювати свої думки щодо клопотань сторони обвинувачення.

На думку Г.П. Саркісянца, захисник може зіграти активну роль в цій стадії процесу, звертаючись з клопотаннями, особливо у тих справах, в яких досудове слідство було проведення поверхово, на низькому рівні, з відхиленням заявлених клопотань захисту.

Важливо зауважити, що новий КПК України не передбачає можливості повернення справи на додаткове розслідування, таким чином активні та професійні дії захисника фактично можуть дозволити закрити кримінальне провадження, у випадку підстав на те, вже на цій стадії процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Таким чином, в разі прийняття у попередньому судовому засіданні ухвали про призначення судового розгляду у захисника з'являється можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, виробити власну правову позицію у справі, узгодити зібрані стороною захисту докази із позицією сторони обвинувачення та здійснити їх оцінку, виробивши стратегію захисту підозрюваного. На думку М.М. Михеєнка В.П. Шибіко, «знання матеріалів справи дозволить більш успішно здійснювати захист захиснику підсудного».

Власне, саме ознайомлення з матеріалами справи між попереднім судовим засіданням і судовим розглядом є стержнем подальшої діяльності захисника в процесі - на основі матеріалів провадження захисник має чітко зясувати:

- чи мало місце кримінальне правопорушення;

- чи є підстава для кримінальної відповідальності обвинуваченого;

- чи правильно кваліфіковано вчинене діяння стороною обвинувачення;

- чи наявні обставини, що виключають злочинність діяння

- Згідно ст. 93 КПК України сторона захисту наділена правом збирання доказів. Таким чином, новий КПК України по суті фокусує два напрями діяльності захисника до судового розгляду: формування власної доказової бази та вивчення та оцінка доказової бази обвинувачення.

2.2 Участь захисника на стадії судового розгляду в суді першої інстанції

Початок судового розгляду та здійснення доказування

Судовий розгляд є однією з основних стадій кримінального процесу. Центральне місце судового розгляду серед стадій кримінального судочинства обумовлено особливістю завдань, які покладаються на суд як на один із органів державної влади. Відповідно до положень ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Саме на суд покладено завдання захисту прав і свобод людини і громадянина, що випливає з ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Теоретично стадію судового розгляду розділяють на етапи: судове слідство, судові дебати, останнє слово обвинуваченого, ухвалення і проголошення судового рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Зі змісту ст. 350 КПК України слідує можливість захисника заперечити клопотання інших учасників судового провадження.

Відповідно до ст. 328 КПК Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім встановлених випадків. Наслідки неприбуття захисника в судове засідання визначені у ст. 324 КПК України. Так, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Окремі моменти підготовчої частини судового засідання додатково роз'яснені Вищим спеціалізованим судом України в Інформаційному листі «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Так, в судовому засіданні перевіряється явка учасників судового розгляду, учасника роз'яснюються їх права та обов'язки, видається пам'ятка про права та обов'язки учасників судового розгляду. Процесуальною дією, якою закінчується підготовча частина судового розгляду кримінального провадження, є видалення свідків із зали судового засідання, яке здійснюється судовим розпорядником за розпорядженням головуючого.

Після закінчення підготовчої частини судового розгляду головуючий оголошує присутнім про початок судового розгляду. Є.Г. Мартинчик зауважує, що суд вправі перейти до судового слідства тільки після того, як в підготовчій частині судового засідання реалізовані права всіх учасників процесу, в тому числі і підсудного та його захисника, і таким чином створені найбільш сприятливі умови для дослідження обставин та доказів по справі.

Судовий розгляд розпочинається з оголошення прокурором обвинувального акта. На цьому етапі захисник може при необхідності заявити клопотання про оголошення прокурором обвинувального акту в повному обсязі.

Вчені-процесуалісти обґрунтовано наголошують на тому, що судове слідство є основною і найважливішою частиною судового розгляду. Особлива значущість даної частини судового розгляду для сторони захисту пояснюється тим, що в ній суд за участю сторін досліджує всі обставини справи, докази для встановлення істини у справі та постановлення законного і обґрунтованого вироку.

Особлива роль судового слідства полягає в тому, що в ньому в повному обсязі здійснюється процес судового доказування, яке, як справедливо зазначають М.М. Михеєнко, В.В. Молдован та В.П. Шибіко, включає як процесуальну, так і розумову діяльність суду та інших учасників процесу по оцінці доказів та їх процесуальних джерел. Дослідження доказів є необхідним і найважливішим елементом доказування. Пленум Верховного Суду України справедливо звертає увагу судів на те, що відповідно до КПК України вирок може бути обґрунтовано лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, зважаючи на це, судам належить неухильно додержуватись вимог КПК України про безпосереднє дослідження всіх зібраних на досудовому слідстві і додатково поданих доказів.

Змагальність судового процесу, перш за все, розкривається через здійснення сторонами доказування. Як зауважував М.С. Строгович, «Все, що може робити в судовому розгляді прокурор для обґрунтування обвинувачення - це ж можуть робити обвинувачений і захисник для захисту».

Згідно зі ст. 349 КПК України після роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.

Саме на цьому етапі захисник може повноцінно реалізувати визначені ст. 22 КПК можливості з надання доказів, їх дослідження, висловлення власної позиції та оцінки. Крім того, захисник може заявити заперечення щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які на думку захисту, не стосуються предмету доказування.

Захисник для встановлення обставин, дослідження яких потребує спеціальних знань може клопотати про проведення експертизи відповідно до ст. 332 КПК України.

Важливою є участь захисника дослідженні доказів. Так, речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Захисник може звернути увагу суду на обставини, пов'язані з річчю та її оглядом; може ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали. Протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Захисник наділений правом ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, захисник вправі просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа. При дослідженні відео - та аудіо записів відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення. Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження. Захисник може надавати власні зауваження щодо демонстрованого, заявляти додаткові клопотання про залучення свідків, в разі якщо з демонстрації слідує наявність таких або може заявити про підробку звуко- і відеозаписів. При наявності підстав може відбуватися огляд на місці - захисник користується такими правами як можливість звертати увагу суду на обставини, що мають доказове значення, вказувати на необхідність фіксації технічними засобами. Щодо цього Н.А. Селіванов вказував, що огляд речових доказів у судовому засіданні дозволяє виявити нові ознаки, можливо упущені з виду слідчим, і таким шляхом заповнити прогалини досудового слідства.

В разі необхідності заявити докази на підтвердження обставин, які мають значення для вирішення питань кримінального провадження захисник може заявити клопотання про доповнення судового розгляду.

За наявності достатніх підстав захисник може клопотати про оголошення перерви в судовому засіданні. За цей час може здійснюватись залучення додаткових свідків, уточнення лінії захисту з обвинуваченим, вироблення тактики реагування на обставини, які були виявлені в процесі доказування в суді; за наслідками дослідження доказів захисник може виявити додаткові відомості та факти, які можуть бути використані для здійснення захисту.

Участь захисника в судових допитах

Допит під час судового слідства підсудних, потерпілих, свідків, експертів слід визнати основним методом, за допомогою якого здійснюється дослідження всіх обставин кримінальної справи. У зв'язку з цим, допит є центром судового слідства, що займає головне місце серед усіх процесуальних дій, які доводиться здійснювати суду та учасникам процесу, тому і якість захисту напряму залежить від професійного проведення адвокатом-захисником судового допиту підсудного, потерпілого, свідків, експертів. Метою проведення допиту адвокатом-захисником зазначених осіб є виявлення обставин, даних, що виправдовують його підзахисного, або тих даних, що пом'якшують відповідальність підсудного а також таких, які позитивно характеризують особу підзахисного. Т.В. Варфоломеєва справедливо зазначає, що допит у суді дозволяє встановлювати факти, що не потрапили в поле зору слідчого, віднайти неправильне, однобічне дослідження деяких обставин, дослідити докази, яким не надавалося належної уваги з точки зору захисту.

Для захисника допит у суді являє собою певний діалог між тим, хто допитує і тим, кого допитують, ініціатива ж повинна завжди належати тому, хто допитує, з метою отримання відповідей, що можуть бути використані для постановки нових, раніше можливо не передбачуваних запитань, для найбільш повного і ґрунтовного з'ясування обставин справи, щоб ні один факт, що може слугувати цілям захисту, не залишився нез'ясованим.

Не менш важливу роль ніж зміст допиту, відіграють методи його проведення. А.Л. Рівлін справедливо зазначає, що в умінні правильно сформулювати, належним чином задати питання і полягає, власно, мистецтво допиту у суді. По-перше, адвокат-захисник має звертати увагу на загальне формулювання питань, які він має намір задавати під час допиту. Запитання підсудному і свідкам адвокат-захисник повинен формулювати таким чином, щоб обставини, що необхідні йому для захисту, встановлювалися в тому вигляді, в якому вони мали місце в реальності, не допускаючи їх перекручення і не намагаючись створювати лише видимість фактів, можливо і вигідних для підсудного, але таких, що спотворюють істину по справі і здатних ввести в оману суд. Отже, при здійсненні допиту адвокат-захисник повинен з'ясовувати лише реальні обставини по справі і лише в цих реальних обставинах віднаходити матеріал для захисту. По-друге, запитання, що задаються адвокатом-захисником під час допиту повинні бути правильно сформульованими з точки зору синтаксису, тобто таким чином, щоб думка, що міститься в них, була цілком однозначно зрозумілою. Захисник не повинен допускати заплутаних запитань, із яких особа, що допитується, не може зрозуміти, про що конкретно вона повинна дати показання, оскільки на незрозуміле запитання часто і відповідь дається незрозуміла. По-третє, захисник повинен формулювати запитання, що задаються ним під час допиту, по можливості максимально стисло, оскільки стислість є необхідною умовою простоти і зрозумілості запитання. У випадку коли з'ясуванню підлягають складні обставини, або їх комплекс, доцільно поставити декілька послідовних запитань, ніж намагатись з'ясувати їх одним запитанням. Захисникові також не слід перевантажувати свої запитання непотрібними, зайвими словами, складними формулюваннями, зауваженнями, вступними реченнями тощо, оскільки це може відволікти увагу допитуваного від суті запитання. По-четверте, питання, що ставляться адвокатом-захисником під час допиту, повинні бути конкретні за своїм змістом. По\-п'яте, адвокату-захиснику слід уникати постановки навідних запитань, тобто таких, які містять готові відповіді на них.

Розглянуті вимоги мають загальний характер, але допит підсудних, свідків, потерпілих, експертів має свою специфіку, що залежить від процесуального становища зазначених осіб.

Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Захисник може задавати питання обвинуваченому, які дадуть змогу чітко відобразити позицію захисту, конкретизувати та пояснити обставини справи, які нез'ясовані або стороною обвинувачення трактуються інакше, ніж вважається захистом.

Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду. Захисник може заявити клопотання, за яким свідок допитується за відсутності певного допитаного свідка. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений. Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання. Захисник може заявити протест щодо запитань свідку з боку обвинувачення, якщо такі не стосуються обставин справи.

Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Потерпілому захисник може задавати питання для встановлення обставин справи; заявляти протест проти питань сторони обвинувачення.

КПК України встановлює особливості здійснення допиту неповнолітніх, малолітніх учасників судового розгляду.

Проведенням допитів та переходом до судових дебатів завершується судове слідство. Г.П. Саркісянц заявляв, що закінчення судового слідства повинно стати заключним акордом послідовно проведеної адвокатом захисної концепції, яка в кінцевому вигляді буде представлена перед судом у формі захисної промови.

Участь захисника в судових дебатах

Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду, коли учасники судового провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.

Перелік осіб, які мають право брати участь у судових дебатах, та послідовність їх виступів установлено законом. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 364 КПК у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.

Характерною особливістю судових дебатів є те, що у своїх промовах учасники судового розгляду мають право посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні під час судового слідства.

Закон містить вказівку на те, що суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, але головуючий може запинити учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі справи, що розглядається.

Обґрунтованою видається думка О.Д. Святоцького про те, що позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного, визначається протягом усього судового розгляду, але остаточно формулюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його промові під час судових дебатів.Значення промови адвоката-захисника під час судових дебатів важко переоцінити.

Підготовка адвоката до захисної промови, що починається задовго до судових дебатів і здійснюється на протязі усього судового розгляду справи та навіть у судових дебатах, після виголошення промови обвинувачем, є винятково важливим, відповідальним і складним моментом участі адвоката-захисника в кримінальному процесі.

Найважливішою передумовою успішної підготовки адвоката-захисника до захисної промови є остаточне узгодження з підсудним принципових моментів справи.

Прикметною вважаємо вироблену В.Г. Андрусівим структуру захисної промови: 1) вступна частина; 2) громадянсько-суспільна позиція щодо інкримінованого діяння; 3) виклад фактичних обставин справи та їх юридичної суті; 4) аналіз і оцінка наявних доказів; 5) аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; 6) міркування про доведеність чи недоведеність вини підсудного у вчиненні злочину; 7) дані, що характеризують особу підсудного та інших учасників процесу; 8) міркування з приводу міри та розміру покарання або звільнення від покарання чи виправдання; 9) питання, пов'язані з розв'язанням цивільного позову; 10) заключна частина.

В промові у судових дебатах захисник наділений можливістю

- спростовувати обвинувачення в повному обсязі і просити суд виправдати підсудного або заперечувати окремі пункти обвинувачення;

- дати пояснення діянню підсудного, доказуючи його меншу суспільну небезпеку, якщо доведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим стала очевидною в судовому розгляді;

- пропонувати кваліфікувати кримінальне правопорушення інакше;

- заявити про обставини, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого або які виключать злочинність діяння;

- висловитися щодо цивільного позову.

В судових дебатах захиснику варто дотримуватись і максимально зауважувати щодо принципу презумпції невинуватості - обвинувачений вважається невинуватим доти, поки суд в обвинувальному вироку не визнає його винним. І. А. Ребане вказував, що поки всі сумніви не усунені, слід визнавати, що вчинення підсудним інкримінованого йому злочину не доведено .

Згідно ч. 7 ст. 355 КПК України після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. По суті, захисник наділений стрижневою можливістю резюмувати наведені аргументи, висловлені позиції на захист обвинуваченого, забезпечивши лінійний перехід до останнього слова обвинуваченого, після якого суд видалиться до нарадчої кімнати для ухвалення вироку іменем України.



3. Специфіка участі захисника в особливих порядках кримінального провадження

Суттєвою новелою, яку привніс КПК України, що набрав чинності 19 листопада 2012 року стала поява особливих порядків кримінального провадження, правовому регулюванню яких присвячено Розділ VII Кодексу.

Главою 30 КПК України визначені особливі порядки провадження в суді першої інстанції - спрощене провадження щодо кримінальних проступків та провадження в суді присяжних.

Зважаючи на істотну новизну, відсутність сформованої та проаналізованої правозастосовної практики, проблеми доктринального бачення та відсутність змістовних роз'яснень з приводу вважаємо за правильне розглянути специфіку участі захисника в таких порядках кримінального провадження як провадження в суді присяжних та провадження на підставі угод.

Провадження в суді присяжних

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого може здійснюватися судом присяжних - два професійних судді та три присяжних.

На час написання роботи відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту набрання чинності КПК України судом присяжних в України ухвалено один вирок - обвинувальний. Відтак висновки та міркування викладені з цього питання сформовані на основі нелінійного аналізу.

О.П. Кучинська справедливо зазначає, що відродження в Україні суду присяжних і змагального процесу дають адвокатам необмежені можливості для здійснення захисту підсудного, але в цих нових умовах перед захисником постають і нові завдання, пов'язані з розробкою різноманітних прийомів для спростування доводів обвинувачення.

Досвід Російської Федерації втішає - запровадження суду присяжних зумовило зростання кількості виправдовувальних вироків - майже до 20% від загальної кількості.

Особливості участі адвоката-захисника в суді присяжних, зумовлені тим, що саме в такій формі здійснення правосуддя найбільш повно реалізовуватимуться такі правові принципи як змагальність, гласність, демократизм, рівність учасників процесу та інші. Провадження в суді присяжних потребуватиме від захисника високої професійної майстерності, що виражається не тільки в наявності у нього ґрунтовних юридичних знань, а й знань в галузі психології, риторики, вміння переконливо впливати на аудиторію.

Запроваджена в Україні модель суду присяжних, на нашу думку, кардинально не змінить напрями реалізації процесуальних прав захисника. Захисник залишається наділеним визначеним колом процесуальних прав та обов'язків. Проте, на нашу думку, суд присяжних може зумовити більш суттєві обмеження реалізації цих прав. Насамперед, під серйозний сумнів ставиться зваженість та обґрунтованість рішень щодо задоволення чи незадоволення клопотань, заяв захисника в судовому розгляді - це пояснюється суб'єктивним, некритичним ставленням присяжних.

Вважаємо за доцільне резюмувати наступне. Здійснення провадження в суді першої інстанції судом присяжних не впливає на процесуальні права та обов'язки захисника, при цьому можна припустити, що реальна їх реалізація може мати іншу динаміку в порівнянні з розглядом справи професійним суддею - під впливом суб'єктивної оцінки обставин справи, суб'єктивного та некритичного ставлення присяжних до обвинуваченого вирішення процесуальних питань, пов'язаних з реалізацією прав сторони захисту може або значно розширитись - клопотання захисника задовольнятимуться частіше, реальним стане можливість закриття кримінального провадження з визначених КПК підстав; або значно звузитись - негативне, викривальне ставлення до обвинуваченого, захисника може зумовити порушення принципу безсторонньості суду, що знайде свій вияв в відмові в задоволенні клопотань, заяв, відповідів захисника, неповному з'ясуванні обставин справи та прийняття по суті неправосудного рішення.

Провадження на підставі угод

Відповідно до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження.

Таким чином, в першому випадку роль захисника полягає в реалізації можливості і реального бажання підозрюваного або обвинуваченого вирішити питання, пов'язані із примиренням у зв'язку із вчиненням кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Захисник фактично представляє інтереси підзахисного і скеровує свої дії на досягнення домовленості з потерпілим щодо зобов'язань, які мають вчинитися на користь потерпілого та пов'язані із відшкодуванням шкоди.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Відтак, в цьому випадку роль захисника виявляється в забезпеченні консультування, роз'яснення відповідних наслідків підзахисному в разі укладання угоди. Завдання захисника полягає в з'ясуванні обставин вчинення правопорушення, винуватості підзахисного та вирішенні шляхів найоптимальнішого розвязку кримінального провадження. Одним із ключових завдань захисника вважаємо необхідність роз'яснення підозрюваному обмеження права оскарження вироку.

...