Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади
Призначення державного контролю у демократичному суспільстві. Його місце і роль як виду діяльності держави у механізмі взаємодії гілок державної влади. Види контролю, їх співвідношення та взаємодії. Особливості державного контролю у зарубіжних країнах.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.11.2013 |
| Размер файла | 54,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Методи контролю в залежності від свого призначення можуть бути поділені на дві групи. До першої групи слід включати методи, за допомогою яких здійснюється контрольна діяльність і які застосовуються при перевірках та ревізіях, при нагляді, при аналізі та оцінці ситуації у контрольній сфері. Друга група методів застосовується при реалізації результатів контролю і також характеризується різноманітністю своїх виявів.
Зміст і застосування методів державного контролю головним чином регулюються юридичними нормами, а вибір їх визначається в залежності від повноважень контролюючого органу та завдань, що перед ним стоять.
На думку дисертанта, методи контролю в переважній більшості застосовуються у певній сукупності, бо кожен з них при застосуванні виявляє якусь одну з сторін контрольованої діяльності, а в сукупності вони забезпечують ефективність здійснення контролю.
Зовнішнім виразом контрольної діяльності є форми державного контролю. Зміст державного контролю відзначається значною різноманітністю, в залежності від завдань, які покладаються на контролюючий орган, його повноваження та мету здійснення контролю. Відповідно до цього на практиці застосування різноманітних форм контролю зумовлюється багатьма чинниками, які беруться до уваги при їх виборі. Але сам вибір форм державного контролю у сфері виконавчої влади може мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, хоча, звичайно, переважають об'єктивні чинники та законодавчо закріплені форми державного контролю. Їх дослідженню та застосуванню в нових умовах присвячується четвертий підрозділ - “Розвиток форм державного контролю та їх правове забезпечення”.
Складні процеси побудови правової держави, перебудова економіки, зміна форм власності диктують необхідність виваженості при застосуванні тієї чи іншої форми державного контролю та пошуку таких форм, які б не були пов'язані з прямим втручанням держави у внутрішню оперативну діяльність суб'єкта і, разом з тим, забезпечували контрольованість процесів і ситуацій.
В адміністративно-правовій літературі відсутня загальновизнана класифікація форм державного контролю. У більшості випадків класифікація проводиться в залежності від суб'єкту, що здійснює контроль, або сфери контролю.
Серед форм парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади слід відмітити такі з них як депутатський запит, затвердження програми діяльності Уряду, заслуховування інформації про виконання загальносуспільних програм, діяльність окремих центральних органів виконавчої влади та їх керівників. Організаційними формами парламентського контролю, які мають важливе значення, є Рахункова палата, посада Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, постійні та тимчасові комісії, що створюються для проведення контрольно-ревізійних та слідчо-інспекційних дій. Слід відмітити їх важливу роль у здійсненні контрольних функцій за органами виконавчої влади. Разом з тим відсутність достатньої практики їх роботи поки що не дозволяє повною мірою забезпечувати ефективність контролю за цими сферами діяльності виконавчих органів і, особливо, що стосується контролю за забезпеченням прав людини. Це нова організаційна форма, і діяльність Уповноваженого з прав людини, яка хоч і визначена та регламентована законом, все ж не має достатнього досвіду, який мають аналогічні інститути в багатьох зарубіжних країнах. За тим і суспільство має сприйняти таку форму контролю, а органи виконавчої влади та посадові особи вбачати у ній авторитетну та кваліфіковану силу, яка здатна своїм авторитетом та наявними у її розпорядженні заходами впливу через державні органи та громадські об'єднання реалізовувати свою контрольну функцію.
Основними формами контролю органів виконавчої влади є перевірки та ревізії. Разом з тим поряд з ними усе активніше застосовуються аналіз інформаційних матеріалів, звіти, повідомлення, застереження тощо.
Сьогодні використання уже відомих і нових форм державного контролю дозволяє своєчасно застосовувати економічні та адміністративні важелі впливу на об'єкти контролю з метою активізації їх роботи, запобігання порушень діючого законодавства. Використання давно відомих форм контролю збагачується новим змістом. Кожна з них займає своє місце та застосовується до реальних ситуацій, доповнюючись новими формами контролю та їх можливостями при здійсненні контролю та реалізації його результатів.
На сьогодні процедури здійснення державного контролю у сфері виконавчої влади є найменш унормованою частиною механізму державного контролю. У законодавстві, що регулює контрольну діяльність процедурам приділяється найменше уваги. Розгляд цих питань у п'ятому підрозділі - “Процедури здійснення державного контролю у сфері виконавчої влади” - дозволив дійти висновку, що такий підхід зумовлений відсутністю належних теоретичних розробок та нормативно визначених загальних процедур контролю та їх виділення. Крім того на практиці питанням процедур здійснення контролю не приділяється належна увага, безпідставно вважається, що їх чітке визначення та закріплення у правових приписах не має суттєвого значення.
Такий підхід слід вважати хибним. Ретельна регламентація процедур контролю має не менш істотне значення ніж будь-які управлінські процедури, хоча й вони у більшості належним чином не регламентовані у відповідних правових актах.
Регламентація та чітке визначення процедур контролю мають суттєве значення як для однієї сторони - того, хто контролює, так і для другої - кого контролюють. Визначеність процедур контролю дисциплінує, підвищує організованість і дієвість сторін, дозволяє кожній з них займатися своєю справою, не дезорганізуючи роботу іншої.
Для визначення процедур контрольно-наглядового провадження вважається необхідним закріпити їх у розділі Кодексу адміністративних процедур, проект якого розробляється, за безпосередньою участю дисертанта.
У третьому розділі - “Організаційно-правові проблеми державного контролю в окремих сферах державного управління” - міститься аналіз стану здійснення державного контролю у сфері забезпечення прав і свобод громадян, державній службі та у державному секторі економіки; визначаються особливості його проведення у кожній з цих сфер та дається обґрунтування шляхів удосконалення здійснення державного контролю.
Державний контроль у сфері виконавчої влади має загальні ознаки та здійснюється на загальних засадах. Разом з тим він має свої характерні особливості у різних сферах державного управління. Вони обумовлені особливістю самої сфери, особливістю державного управління в ній, розвитком її на даному етапі і вагомістю для суспільного розвитку в цілому.
Боротьба за права і свободи людини починає свій відлік з початку історії людства і на сучасному етапі може інтерпретуватися як історія боротьби за межі прав людини в сучасному світі. Забезпечення і захист прав і свобод людини і громадянина та контроль за їх здійсненням розглядається у першому підрозділі - “Державний контроль щодо забезпечення захисту прав і свобод громадян як важлива умова демократизації суспільства”.
До найголовніших прав і свобод, які захищаються Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, відносяться: право на життя, свободу та особисту недоторканність; право на справедливий судовий розгляд громадянських і кримінальних справ; право на повагу до особистого та сімейного життя і таємниці листування; свобода думки, совісті і релігії, свобода виявлення поглядів (включаючи свободу думки); свобода мирних зборів і асоціацій, включаючи право вступати до профспілок; право на перегляд вироку судом вищої інстанції; право на одруження та створення сім'ї; рівні права і обов'язки чоловіка та жінки, що перебувають у шлюбі; право володіти майном; право на освіту; деякі права, що стосуються виборів; право на вільне пересування і свободу місця проживання; право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Незалежна, демократична Україна, проголосивши людину найвищою цінністю держави створює відповідну систему захисту прав людини, в якій важливу роль має відігравати державний контроль за забезпеченням прав і свобод громадян органами виконавчої влади та їх посадовими особами і державними службовцями.
Динамізм функціонування та характерні особливості виконавчої влади є тими обставинами, за яких громадяни мають постійне спілкування із органами виконавчої влади. Таке спілкування потребує суттєвого вдосконалення правового регулювання всіх аспектів взаємовідносин громадянина з органами виконавчої влади.
В умовах невиправдано високої централізації державного управління головним показником роботи є не якісне здійснення органом чи посадовою особою нормативно визначеної компетенції, функцій та повноважень, а механічне відтворення команд “згори”. Тому навіть саме поняття компетенції багато в чому втратило своє справжнє значення.
Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох випадках формулюються неконкретно, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовими особами. Окремі органи часто дублюють один одного, що призводить до паралелізму та неузгодженості в роботі. Все це, в сукупності, суттєво перешкоджає реалізації громадянами своїх законних інтересів та намірів у відносинах з відповідними органами і посадовими особами.
Враховуючи зазначене, необхідно суттєво підвищити якість адміністративно-правової регламентації структури та діяльності органів виконавчої влади шляхом більш чіткого і обгрунтованого закріплення функції і повноважень цих органів, а також уточнення і конкретизації їх взаємовідносин з громадянами.
Не менш важливе значення має необхідність подолання існуючої недооцінки ролі законів в правовій регламентації відносин між органами виконавчої влади і громадянами.
Слід суттєво підвищити роль законів у регулюванні сфери виконавчої влади, а також законодавчо позбавити більшість центральних органів виконавчої влади права видавати нормативні акти, що стосуються прав і свобод громадян.
Розвиток механізму захисту прав і свобод громадян в межах самої виконавчої влади, тобто по “адміністративній лінії”, вимагає цілеспрямованого руйнування певних стереотипів. За минулі роки людина просто вимушена була примиритися із засиллям бюрократичних зловживань, адміністративної тяганини в органах управління, з безвідповідальністю та безкарністю чиновників. Люди не звикли захищати свої права у стосунках з державними органами та їх посадовими особами, тим більше, звертатися за захистом до суду.
Якщо положення Конституції України щодо правового статусу громадянина вкрай наблизилися до міжнародно визнаної моделі правового статусу людини і громадянина у демократичній, правовій державі, то стосовно адміністративно-правової правосуб'єктності їх в Україні аналогічного наближення ще не відбулося.
Проголошені в Конституції України права і свободи людини і громадянина не можуть бути ефективно реалізовані без належного визначення адміністративно-правового статусу громадян і відповідної компетенції органів виконавчої влади. Це стосується і конституційних обов'язків громадян.
Виходячи з зазначеного доцільно:
удосконалити законодавство, що регулює права громадян щодо звернень в органи виконавчої влади і місцевого самоврядування та розгляду скарг посадовими особами цих органів;
інтенсивніше запроваджувати судовий адміністративно-правовий захист прав і свобод громадян України;
визначити особливий адміністративно-правовий статус окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросили притулку в Україні, осіб, які займаються бродяжництвом та інших) шляхом прийняття спеціальних законів.
У другому підрозділі - “Контроль у сфері державної служби: проблеми становлення і розвитку” - основна увага приділяється питанням формування системи контролю у державній службі.
Інститут державної служби із прийняттям Закону України “Про державну службу” отримав правову основу для свого існування і розвитку. Він має в першу чергу забезпечити органи виконавчої влади спеціалістами високої кваліфікації усіх рівнів, здатними самостійно виконувати поставлені завдання та приймати відповідні управлінські рішення.
Проведення адміністративної реформи в Україні передбачає одним із положень формування ефективної системи державної служби, становлення та діяльність якої здійснюється під контролем як відповідних державних органів, так і структур самої державної служби.
Програма кадрового забезпечення державної служби та програма роботи з керівниками державних підприємств, установ, організацій стали основою цілеспрямованої роботи Головного управління державної служби України (Головдержслужби) щодо практичного втілення в діяльність органів виконавчої влади системного формування кадрового складу, навчання, атестації, декларування доходів державних службовців.
Сьогодні повноваження Головдержслужби значно розширилися. На неї покладено завдання координації роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій, створення Генерального реєстру контрактів з категорією таких керівників.
На Головдержслужбу покладено контроль за дотриманням законодавства в органах державної влади та місцевого самоврядування. Вона вживає заходи щодо запобігання корупційним проявам, узагальнює звітність органів виконавчої влади щодо дотримання вимог законодавства по боротьбі з корупцією.
Контроль у сфері державної служби має чітку субординаційну залежність. Обіймаючи відповідну посаду, державний службовець здійснює контроль у межах своїх повноважень за державними службовцями, які безпосередньо йому підпорядковані. У свою чергу його діяльність контролюється керівником вищого рангу по відношенню до нього.
Отже, маємо чітку управлінську вертикаль, в якій керівник вищого органу контролює діяльність посадових осіб та державних службовців нижчого органу. Такий контроль, маючи своїм об'єктом безпосередню діяльність державного службовця, може розподілятися на контроль за виконанням державним службовцем своїх повноважень, контроль за виконанням управлінських рішень, за забезпеченням умов захисту прав і свобод громадян, за дотриманням правил поведінки державного службовця.
Контроль за належним виконанням державним службовцем своїх обов'язків має особливе значення. Мова тут іде, власне, про виконання відповідних функцій у системі виконавчої влади. Як свідчить досвід діяльності державної служби України, причина недоліків у діяльності органів управління чи її неефективність не стільки пов'язана з відсутністю правового регулювання чи його недостатністю, скільки, у більшості випадків, з безвідповідальністю, невиконанням або несумлінним відношенням державних службовців до своїх обов'язків.
Контроль як функція управління притаманний діяльності Головного управління державної служби України і прямо випливає з його завдань.
Так, Головне управління прогнозує і здійснює планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах. Але для того, щоб здійснювати прогнозування й планування потреби в кадрах, Головне державне управління повинно мати достовірну інформацію про стан справ. Тому воно повинно постійно і систематично аналізувати ситуацію із забезпеченням кадрами відповідних державних органів, контролювати процеси кадрових змін, вивчати питання забезпечення кадрами, враховуючи вимоги до кваліфікації, рівня освіти тощо. Тому контроль, як невід'ємний елемент управління, присутній при виконанні функції прогнозування і планування потреби державних органів і їх апаратів в кадрах Головним управлінням державної служби України.
Важливе значення функції контролю у діяльності Головного управління державної служби України слід відмітити і при забезпеченні ним реалізації загальних напрямів політики у сфері державної служби. Для того, щоб “забезпечувати” потрібно постійно, шляхом використання різних форм контролю володіти інформацією про те, наскільки діяльність державних органів та їх апарату відповідає загальним напрямам політики у сфері державної служби, щоб розробляти дієвий механізм відповідного забезпечення її реалізації у сфері державної служби.
Проведений аналіз завдань і функцій, закріплених у Положенні про Головне управління державної служби України, засвідчив що у діяльності Головдержслужби значне місце займає функція контролю. Вона охоплює різноманітні відносини, що виникають у сфері державної служби. На підставі аналізу Положення про управління Головдержслужби та визначених в них функцій було зроблено висновок про те, що контрольні функції Головдержслужби знайшли свою деталізацію у діяльності його управлінь. Контроль у сфері державної служби має нормативно-правове закріплення у законодавчих актах, що регулюють відносини у сфері державної служби, та здійснюється підрозділами Головдержслужби у повному обсязі.
Важлива роль, як на наш погляд, має належати Головдержслужбі при здійсненні контролю за дотриманням основних правил поведінки державними службовцями. Підготовлений проект Кодексу основних правил поведінки державного службовця містить основні вимоги до поведінки державних службовців і регулює суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації цих вимог. Контроль за дотриманням таких правил поведінки має здійснюватися безпосередньо Головдержслужбою. Тому у структурі Головдержслужби слід передбачити уповноваженого (посадову особу чи структурний підрозділ), який би здійснював контрольні функції у цьому напрямі та виконував наглядові повноваження як за дотриманням установлених правил поведінки державних службовців, так і надавав відповідні консультації державним службовцям з окремих питань.
Вимоги до державних службовців, що містяться у основних правилах поведінки, насамперед що стосуються їх відносин з громадянами, мають стати стандартами їхньої поведінки, що підлягають публічній оцінці та є основою визначення ефективності управлінської діяльності.
Поведінка державних службовців буде відповідати цим вимогам, стандартам лише за умови постійного і систематичного дотримання їх та здійснення дієвого контролю за відповідністю поведінки службовця цим вимогам.
Такий контроль не може здійснюватися епізодично, без належної системності та чіткої визначеності об'єкту контролю. Контроль за дотриманням основних правил поведінки державного службовця має стати основою діяльності підрозділу по контролю в структурі органу управління державною службою.
Метою такої структури має бути контроль, який би міг утримувати державних службовців від вчинення дій, що могли б призвести чи створити враження щодо: використання службового становища і посади задля власної вигоди; надання переваги певній організації чи особі; створення перешкод ефективності управлінської діяльності; втрати повної незалежності чи неупередженості у діях або рішеннях; прийняття рішення без дотримання встановленого порядку, чи такого, що може негативно вплинути на віру громадськості в чесність, професійність органів державної влади та управління, їх посадових осіб.
У третьому підрозділі - “Проблеми вдосконалення контролю у державному секторі економіки та його законодавче врегулювання” - державний контроль за сферою економіки розглядається як один з елементів механізму управління, спираючись на який та застосовуючи який держава зможе забезпечити соціальну спрямованість економіки, її керованість і розвиток.
Ситуація в країні складна, негативні процеси у сфері економіки продовжуються, триває спад виробництва, низька інвестиційна активність, складний стан у соціальній сфері. Щоб швидше вийти з такого стану необхідні спільні зусилля держави і суспільства в цілому. Держава найкращим чином може забезпечити економічний розвиток і взаємозв'язок його з іншими сферами. Ринкові відносини мають свої закономірності розвитку, але держава має теж свої важелі впливу, як через нормотворчу, так і через правозастосовчу діяльність, які вона застосовує у процесі управління.
Активна позиція держави і особливо органів виконавчої влади в регулюванні економіки неможливі без об'єктивного і всебічного контролю. В умовах реформування економіки суттєво зростає роль держави щодо забезпечення економічної безпеки діяльності господарюючих суб'єктів різних форм власності. Дієвий державний контроль спрямований на виявлення ситуації, критичне її осмислення та обгрунтований і доцільний вплив на формування економічних відносин в інтересах усього суспільства.
Активне державне регулювання, засноване на державній фінансовій базі, державній власності на матеріальні та нематеріальні ресурси, державному секторі економіки та контролі за збалансованим розвитком усіх складових елементів ринкового механізму, забезпечує соціальну орієнтацію цього розвитку.
Функція державного контролю у сфері економіки може посилюватися, розширюватися, поглиблюватися і звужуватися в залежності від потреби за певних умов економічного і політичного розвитку країни. Структура управління економікою має визначити і певний підхід до побудови системи державного контролю та пріоритетні напрями його здійснення, організаційні форми.
Посилаючись на зарубіжний досвід з цього питання, слід зауважити, що економічно розвинуті держави досить жорстко контролюють ситуацію у сфері економіки своїх країн. Такий контроль не зводиться до значної кількості ревізій та перевірок, що характерно для наших контролюючих органів. Вони замінюються інформаційно-аналітичною роботою, ознайомленням зі звітами, доповідями, повідомленнями та іншими інформативними матеріалами, що їх суб'єкти господарювання обов'язково мають оприлюднювати і подавати обов'язкові дані у відповідні установи. Контроль має гнучкий характер як щодо самих форм проведення, так і змісту контрольованих показників. Жорсткими залишаються за всіх умов лише форми фінансового контролю. В економіці діє державний і аудиторський контроль, де перший стосується витрачання державних коштів, виконання державних програм, а за допомогою другого задовольняються переважно інтереси власників.
В Україні державний контроль у сфері економіки лише на шляху розвитку. Модифікація ролі і призначення сучасної держави, посилення її соціальної функції, соціального змісту всієї її діяльності має реалізовуватися через контроль за розвитком сфери економіки і використання свого впливу на розвиток її в першу чергу в інтересах соціально незахищених верств населення з метою послаблення негативних наслідків входження в ринкові відносини.
Державний контроль у сфері економіки є різноманітним і багатоаспектним. Він може здійснюватися у формі збору інформації щодо процесів у економічній системі для вироблення планів і прийняття оперативних рішень, перевірок на місцях з поглибленим аналізом на практиці стану справ та усіх інших видів діяльності об'єкта, що контролюється, спостереження за дотриманням установлених норм, правил, стандартів. Такий всебічний контроль держава здійснює за управлінням своєю власністю, з правом застосування методів адміністративного впливу.
На сьогодні для державного контролю в сфері економіки характерним є наявність значної кількості контролюючих органів, що проводять перевірки, ревізії, обстеження без дотримання системності, а тим більше координації своєї діяльності з іншими органами контролю. Спроба унормованого упорядкування діяльності органів фінансового контролю шляхом координації проведення ними контрольних перевірок на дала суттєвих результатів. На практиці спостерігається схильність контролюючих органів до проведення надмірних ревізій і перевірок. Що ж до ефективності контролю, то вона частіше за все визначається кількістю проведених перевірок і ревізій, а аналіз ситуації в деяких випадках може й відслідковується, та результати його не знаходять належного застосування.
Перехід до ринкової економіки є довготривалим процесом. За цих умов особливе значення, як на наш погляд має контроль за такими складними та важливими процесами як структурна перебудова економіки, нагромадження і споживання, відтворення та модернізація основних виробничих фондів шляхом використання найновіших досягнень науково-технічного прогресу, ефективним функціонуванням інвестиційного комплексу. Такі процеси має контролювати Кабінет Міністрів та задіяні центральні органи виконавчої влади. Щоб контроль здійснювався систематично і професійно ним мають займатися інформаційно-аналітичні служби зазначених органів. За використання таких організаційних форм контролю можна чекати професійних підходів до здійснення функції контролю, своєчасного виявлення і уникнення несприятливих ситуацій у сфері економіки.
Державний контроль, здійснюваний органами виконавчої влади у сфері економіки, може мати загальний та спеціальний характер. У роботі дається аналіз проведення загального контролю органами виконавчої влади різних рівнів.
Діяльність органів надвідомчого та відомчого контролю за суб'єктами господарювання державного сектору економіки має бути чітко відрегульована. Координаційну функцію діяльності органів контролю у сфері економіки має взяти на себе центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом по здійсненню контрольних повноважень.
При налагодженій системі державного контролю у сфері економіки слід значну увагу приділити відомчому контролю. Такий контроль має різне призначення. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль для визначення стратегії розвитку галузі, розробки економічної політики, забезпечення виконання державних програм. Контроль, що здійснюється в основних ланках виробництва, спрямований на ефективність управління самим виробництвом. Це вже контроль оперативного управління, де важлива роль у здійсненні контролю належить безпосередньо керівникові.
За таких умов можна чекати відлагодженості та дієвості державного контролю у сфері економіки, і основне - його результативності забезпечення ефективності управління державним сектором економіки.
У “Висновках” дисертації узагальнюються результати дослідження та визначаються основні питання, вирішення яких, на думку здобувача, є пріоритетними у подальшій розробці системи органів державного контролю у сфері виконавчої влади.
Зазначається, що державний контроль як управлінська функція органів виконавчої влади України посідає важливе місце в їх діяльності. Він здійснюється на усіх рівнях і в усіх сферах державного управління. Ефективність його проведення тісно пов'язана з розвитком і діяльністю, структурною перебудовою системи органів виконавчої влади. Контроль є “похідною функцією”, але лише в тому розумінні, що він полягає в перевірці, аналізі та спостереженні за діяльністю, яка відбулася, чи має відбутися. Для ефективності здійснення контролю і визначення його результативності та подальшого розвитку, потрібно, щоб управління мало конструктивний, творчий, а не руйнівний характер. Як показало дослідження, лише за таких умов можна вести мову про запровадження ефективного контролю та подальші шляхи його удосконалення у процесі державного управління. За інших обставин розвиток державного контролю, його ефективність та виконання поставлених завдань може бути лише ілюзорним, бо це буде “контроль заради контролю”.
Таке твердження можна вважати одним з основних висновків роботи, який супроводжує усі інші висновки та результати дослідження, отримані автором у процесі дослідження.
Побудова демократичної правової держави має супроводжуватися зміцненням контрольної функції у сфері виконавчої влади, яка здійснюється на всіх рівнях і в усіх сферах державного управління. Завдання полягає у чіткій визначеності пріоритетних напрямків контролю, конкретизації суспільних відносин, які потребують постійного контролю з боку держави, органів виконавчої влади. Пріоритети контролю можуть змінюватися, але це лише питання їх вибору, а ніяк не заперечення державного контролю.
Наступний висновок, сформульований у процесі дослідження, стосується організаційно-структурної побудови системи органів державного контролю у сфері виконавчої влади.
Проведене дослідження діяльності суб'єктів державного контролю у сфері виконавчої влади дає підстави стверджувати, що на сьогодні ми маємо в Україні значну кількість органів контролю з різним правовим статусом, різними повноваженнями щодо здійснення контрольної діяльності і відсутність регулювання та координації функції контролю, принаймні на науково-методологічному рівні.
З цією метою вноситься пропозиція про створення органу державного контролю на рівні центральних органів виконавчої влади, який би був наділений спеціальним статусом. Такий підхід дозволить здійснювати регулювання та координацію діяльності усіх контролюючих органів у сфері виконавчої влади, в тому числі і центральних органів виконавчої влади з надвідомчими контрольними повноваженнями, і органів, що здійснюють відомчий контроль або контроль у конкретній сфері. З метою проведення послідовної політики державного контролю у сфері виконавчої влади та його координації пропонується створити Раду з питань координації державного контролю при Президенті України.
Наступним висновком є твердження про необхідність законодавчого визначення і регулювання функції контролю у сфері виконавчої влади. З цією метою слід прийняти Закон України “Про державний контроль у сфері виконавчої влади”, який би закріпив правові основи державного контролю у сфері виконавчої влади.
Комплексний підхід до дослідження проблеми контролю у сфері виконавчої влади дає змогу широко розглянути її у взаємозвя'зку з іншими проблемами системи державної влади і визначити можливі напрями та шляхи подальшого розвитку.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, розділи монографій
Андрійко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. - К.: Наук. думка, 1994. - 114с.
Андрийко О.Ф. Правовые вопросы автоматизации управления производственным объединением. - К.: Наук. думка, 1979. - 100с.
Андрийко О.Ф. Отраслевые автоматизированные системы - ОАСУ // Автоматизация управления народным хозяйством УССР. - К.: Наук. думка, 1983. - С.36-66
Андрийко О.Ф. Правовые вопросы информационного обеспечения РАСУ // Правовые проблемы РАСУ. - К.: Наук. думка, 1985. - С.196-225.
Андрийко О.Ф. Проблемы совершенствования правовой регламентации государственного управления в условиях компьютеризации // Правовые аспекты компьютеризации управления. - К.: Наук. думка, 1988 - С.30-54.
Андрійко О.Ф. Контроль у державному управлінні, шляхи подальшого його реформування // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. - К.: Оріяни, 1998. - С.212-222.
Андрійко О.Ф. Контроль у сфері державного управління // Державне управління: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С.221-251.
Андрійко О.Ф. Контроль за деятельностю управленческого аппарата существенная предпосылка развития демократизации в сфере государственного управления // Демократизация аппарата управления. - К.: Наук. думка, 1990. - С.259-284.
Андрійко О.Ф. Контроль в умовах централізації та децентралізації державного управління // Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. - К.: УАДУ, 1997. - С.413-430.
Андрійко О.Ф. Правовые вопросы использования електронно-вычислительной техники в сфере взаимодействия науки и производства // Интеграция академической науки и производства: организационно-правовое обеспечение. - К.: Наук. думка, 1990. - С.210-221.
Андрийко О.Ф. Стиль и этика хозяйственного руководителя в сфере отраслевого управления в условиях хозрасчета // Отраслевое управление в республике (организационно-правовой аспект). - К.: Наук. думка, 1991. - С.149-179.
Андрийко О.Ф. Действенный контроль деятельности аппарата управления предпосылка сочетания общественных и личных интересов // Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. - К.: Наук. думка, 1993. - С.125-139.
Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. - К., 1999. - 48с.
Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади. України. - К., 1999. - 45с.
Андрійко О.Ф. Розвиток системи державного контролю в контексті адміністративної реформи // Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. - К.: УАДУ, 1999. - 52с.
Статті у наукових виданнях та інші публікації
Андрійко О.Ф. Правові проблеми підвищення ефективності автоматизації управління народним господарством // Радянське право. - 1985 - №11. - С.43-46
Андрійко О.Ф. Роль і тенденції розвитку державного контролю у сфері державного управління // Юридичний вісник. - Одеса, 1994. - № 4. - С.33-36.
Андрійко О.Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин // Правова держава. - Вип. 4. - К., 1993. - С.49-53.
Андрійко О.Ф. Проблеми державного контролю в Україні // Правова держава. - Вип. 5. - К., 1994. - С.104-115.
Андрійко О.Ф. Контроль у правовій державі // Правова система України: теорія і практика. - К., 1993. - С.75-77
Андрійко О.Ф. Коментар до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” // Підприємництво і ринок України. - К., 1993. - № 6. - С.21-22.
Андрійко О.Ф. Контроль у сфері державного управління // Правова держава. - Вип. 7. - К., 1996. - С.129-138.
Андрійко О.Ф. Особливості правового статусу та діяльності державних службовців органів контролю у сфері виконавчої влади // Наукова доповідь-звіт “Організаційно правові засади формування і функціонування державної служби у сфері державної виконавчої влади України. - К., 1996. - С.15-17
Андрійко О.Ф. Адміністративне право: програма курсу для студентів Вищої школи права. - К., 1997. - 24с.
Андрійко О.Ф. Контроль у сфері державного управління // Правова держава. - Вип. 8. - К., 1996. - С.129-138.
Андрійко О.Ф. Цивільний кодекс та проблеми кодифікації адміністративного права // Українське право. - К., 1997. - №3. - С.53-56
Андрійко О.Ф. Адміністративне право. Навчально-методичні матеріали. - К.: НАУ, 1997. - 19с.
Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. Наукова доповідь. - К., 1999. - 21с.
Андрійко О.Ф. Державний контроль і реформування виконавчої влади // Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. - К.: Право, 1995. - С.141-143
Андрійко О.Ф. Сучасний контроль в ідеології державотворення // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції. - К., 1996. - С.207-209.
Андрійко О.Ф. Методологічні питання організації державного контролю // Проблеми методології сучасного правознавства. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - К., 1996. - С.103-104.
Андрійко О.Ф. Розвиток законодавства України з питань державного контролю // Матеріали науково-практичної конференції “Концепція розвитку законодавства України”. - К., 1996.
Андрійко О.Ф. Основні напрямки контролю в умовах розвитку державності України // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. - Харків, 1995. - С.133-134.
Андрійко О.Ф. Організація контролю у сфері виконавчої влади // Наукова доповідь “Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні” під загальною редакцією академіка НАН України Ю.С.Шемшученка, д.ю.наук, професора В.Б.Авер'янова. - К., 1995. - С.18-20.
АНОТАЦІЇ
Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади України. - Рукопис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук із спеціальності 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право - Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Київ. 1999
У дисертації досліджуються проблеми формування і розвитку системи органів державного контролю у сфері виконавчої влади України в умовах побудови демократичної правової держави. В роботі подаються висновки, пропозиції і рекомендації щодо вирішення організаційно-правових проблем побудови системи органів державного контролю у сфері виконавчої влади, координації їх діяльності та правового забезпечення здійснення державного контролю. Обгрунтовується необхідність створення центрального органу виконавчої влади - Комітету державного контролю - зі спеціальним статусом.
Основні результати дослідження знайшли відображення у Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції реформи адміністративного права України, проекті Кодексу основних правил поведінки державного службовця, Концепції Закону України про державний контроль за органами виконавчої влади та їх посадовими особами, при роботі над проектом Кодексу адміністративних процедур.
Ключові слова: держава, право, контроль, державний контроль, органи державного контролю у сфері виконавчої влади, Комітет з питань державного контролю.
Андрийко О.Ф. Организационно-правовые проблемы государственного контроля в сфере исполнительной власти Украины. - Рукопись
Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 27.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право - Институт государства и права им.В.М.Корецкого НАН Украины, Киев. 1999
В диссертации исследуются проблемы формирования и развития системы органов государственного контроля в сфере исполнительной власти Украины в условиях построения демократического правового государства. Дается характеристика государственного контроля как одной из разновидностей власти, как функции других ветвей власти и инструмента их взаимодействия. Рассматриваются основные принципы государственного контроля, их роль в его осуществлении, правовая основа контроля.
При характеристике видов государственного контроля в сфере исполнительной власти отмечается их разнообразие, которое позволяет со всех сторон проанализировать реальное состояние контролируемой ситуации, выбрать соответствующие механизмы для предупреждения или пресечения неправомерных действий или необъективных решений.
Рассматривается внешний и внутренний государственный контроль в сфере исполнительной власти, разнообразие контролирующих органов. Делается вывод о необходимости перехода от количественных показателей контроля к качественному и результативному осуществлению его в сфере исполнительной власти.
Обосновывается возрастание роли информационно-аналитического характера контроля в сфере исполнительной власти и его направленности на оценку состояния контролируемого объекта, рациональности управленческих решений и правомерности действий государственных органов и их должностных лиц.
Делается вывод о необходимости усовершенствования правовой регламентации осуществления государственного контроля в сфере исполнительной власти и принятия соответствующего законодательного акта.
Дается анализ состояния осуществления государственного контроля в сфере обеспечения защиты прав и свобод граждан, государственной службе, государственном секторе экономики Украины. Делается вывод о необходимости создания действенного государственного контроля в этих сферах как важного условия демократизации общества.
В работе подаются выводы, предложения и рекомендации по решению организационно-правовых проблем построения системы органов государственного контроля в сфере исполнительной власти, координации их деятельности и правового обеспечения реализации государственного контроля. Обосновывается необходимость создания центрального органа исполнительной власти - Комитета по вопросам государственного контроля - со специальным статусом.
Основные результаты исследования реализованы в Концепции административной реформы в Украине, Концепции реформы административного права Украины, проекте Кодекса основных правил поведения государственного служащего, Концепции Закона Украины о государственном контроле за органами исполнительной власти и их должностными лицами, при работе над проектом Кодекса административных процедур.
Ключевые слова: государство, право, контроль, государственный контроль, органы государственного контроля в сфере исполнительной власти, Комитет по вопросам государственного контроля.
Olga Ph.Andriyko. Organisational and legal problems of the state control in the executive power of Ukraine. - Manuscript
The dissertation for obtaining a scientific degree Doctor of sciences (Law), speciality 27.00.07 - Theory of Management; Administrative Law and Procedure; Financial Law - V.M.Koretzky Institute of State and Law of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv. 1999
The author investigates the problems of formation and development of the system of state control bodies in the executive power of Ukraine in the conditions of development of democratic and legal state. The thesis gives conclusions and recommendation to the solution of organisational and legal problems of development of the system of state control bodies in the executive power, to the co-ordination of their activity and legal support of realisation of the state control. The author proves the need for creation of the central body of the executive power - Committee of the state control - with the special status.
The basic results of the research are introduced in the Conception of administrative reform in Ukraine, Conception of reform of Administrative Law of Ukraine, project of the Code of the basic rules of behaviour of the state executive, Conception of the Law of Ukraine about the state control of executive power bodies and their officials, and also in the work on the project of the Administrative Procedures Code.
Key words: state, law, control, state control, the state control bodies of the executive power, Committee on the state control problems.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Становлення та розвиток державного контролю за нотаріальною діяльністю у правовій доктрині та законодавстві. Співвідношення поняття державного контролю із суміжними правовими поняттями. Організаційно-правовий механізм та шляхи реформування контролю.
дипломная работа [116,6 K], добавлен 09.04.2011Поняття та сутність державного контролю. Формування та розвиток державного контролю. Принципи державного контролю та його види. Стадії державного контролю, їх характеристика та особливості. Порівняльний аналіз формування та розвитку державного контролю.
контрольная работа [35,3 K], добавлен 10.12.2008Процес державного контролю у сфері господарської діяльності. Зворотній зв’язок у державному управлінні. Коригування діяльності управлінської системи. Термін перевірки дотримання вимог пожежної безпеки. Загальні повноваження органів державного контролю.
реферат [35,3 K], добавлен 23.04.2011Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади.
дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011Співвідношення взаємопов'язаних понять "процес", "провадження" та "процедура". Характеристика підходів щодо виділення стадій управління. Диференціація правового регулювання. Основні стадії провадження державного контролю господарської діяльності.
реферат [26,0 K], добавлен 23.04.2011Аналіз сучасної системи державного контролю за нотаріальною діяльністю, характеристика суб'єктів контролю за нотаріальною діяльністю. Функціонування нотаріату в Україні, його місце в системі державних органів охорони й управління суспільних відносин.
реферат [28,3 K], добавлен 10.08.2010Аналіз пріоритетності застосування окремих державно-правових засобів впливу у сфері підприємництва. Система органів державного контролю у цій сфері. Співвідношення повноважень органів виконачої влади щодо участі у реалізації конкурентної політики.
реферат [35,8 K], добавлен 27.12.2011Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Законодавчо-правова база здійснення контролю на всіх стадіях бюджетного процесу. Верховна Рада України - єдиний законодавчий орган держави, який здійснює парламентський контроль. Здійснення Рахунковою палатою контролю за використанням коштів бюджету.
контрольная работа [21,6 K], добавлен 26.02.2013Уточнення порядку державного контролю за використанням та охороною земель. Розмежування повноважень суб’єктів щодо здійснення державного контролю. Структура центрального апарату Державного агентства земельних ресурсів. Завдання Укргеодезкартографії.
реферат [21,3 K], добавлен 25.03.2015Форма державного правління: поняття та види. Конституційно-правові ознаки республіки. Види республік, їх характеристика. Види змішаної республіки. Особливості розподілу влади у змішаній республіці. Місце глави держави у системі органів державної влади.
дипломная работа [191,9 K], добавлен 23.05.2014Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції.
контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади.
контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011Сутність держави та її призначення. Поняття і види форм державного устрою в зарубіжних країнах. Унітарна держава. Федерація як одна з форм державного устрою. Принципи устрою федерації. Конфедерація. Співдружність як одна з форм державного устрою.
контрольная работа [31,7 K], добавлен 22.01.2008Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Поняття, загальні ознаки і структура державного апарату, основні принципи організації його діяльності. Поняття державного органу влади, історія розвитку ідеї конституційного розділення влади. Повноваження законодавчої, судової і старанної влади України.
курсовая работа [118,7 K], добавлен 14.10.2014Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Теоретичне та історичне обґрунтування принципу розподілу влад. Загальні засади, організація та реалізація державної влади в Україні. Система державного законодавчого, виконавчого, судового органів, принципи та основні засади їх діяльності і взаємодії.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 02.11.2014Дослідження завдань органів державного управління у сфері управління оборонним замовленням. Характеристика основних повноважень Верховної Ради України. Здійснення функцій правосуддя та контролю судовою владою. Аналіз генерального штабу Збройних Сил.
статья [22,5 K], добавлен 06.09.2017
