4) Юридична сила правотлумачних актів пов'язана із чинністю актів, норми яких стали об'єктом тлумачення. Прийняття нового юридичного акта чи зміна його окремих положень, які були розтлумачені, ведуть до втрати юридичної сили інтерпретаційного акта, що свідчить про його нижчу юридичну силу від юридичної сили акта, що став предметом тлумачення. В ієрархії юридичних актів інтерпретаційні акти слідують за актом, положення якого розтлумачено. Їх місце в системі юридичних актів визначається компетенцією органу чи установи, які ухвалили інтерпретаційний акт.

5) Сфера дії правотлумачних актів збігається зі сферою дії витлумачених норм та не може бути ширшою за неї. Дія інтерпретаційних актів у часі визначається чинністю норм права, що підлягають тлумаченню. Інтерпретаційні акти діють поряд з витлумаченими нормами, починаючи з моменту набуття ними чинності. Оскільки тлумачення не виходить за межі правових норм, а лише розкриває їх дійсне значення, то інтерпретаційні акти мають зворотну силу, межі якої визначаються моментом набрання чинності юридичним актом, що підлягає тлумаченню. Ця особливість відрізняє акти тлумачення права від нормативно-правових актів, які не можуть мати зворотну дію, крім випадків, коли це прямо передбачено законом та відповідає правовим принципам (наприклад, у разі, якщо новий закон пом'якшує покарання за певний злочин або декриміналізує діяння.

В інтерпретаційному акті може прямо вказуватися на необхідність перегляду раніше ухвалених рішень, які не відповідають викладеному в ньому тлумаченню норм права.

Інтерпретаційний акт припиняє свою дію у разі його скасування або заміни іншим інтерпретаційним актом, а також у разі припинення дії юридичних актів, положення яких виступали предметом тлумачення.

Названі особливості вирізняють інтерпретаційні акти серед інших юридичних актів, що включають деякі правотлумачні положення. Тлумачення норм права відбувається переважно в процесі судової та іншої правозастосовної діяльності при вирішенні конкретних справ. Відповідно інтерпретаційні положення можуть міститися в різних видах юридичних актів (наприклад, судових рішеннях, відомчих актах тощо). Правотлумачними актами є тільки ті акти, основною метою прийняття яких є роз'яснення змісту відповідних юридичних норм. В усіх інших актах, які містять інтерпретаційні положення, тлумачення виступає лише одним із засобів досягнення мети їх прийняття, якою можуть бути правозастосування, здійснення конституційного контролю тощо. Ця мета зумовлює віднесення їх до актів відповідного виду (правозастосовних актів, конституційного контролю та ін.).

Провідне місце серед актів нормативного тлумачення посідають рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Зміст цих актів становлять правотлумачні положення, які є загальнообов'язковими, що підтверджується положеннями ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України». Нерідко ці акти містять легальні дефініції термінів, що вживаються в законодавстві України, які набувають завдяки ним своєї юридичної визначеності («член сім'ї», «право на правову допомогу», «законодавство» та ін.).

Тлумачення потребують не тільки нормативні, а й індивідуальні юридичні акти, особливо ті, які розраховані на тривалу дію, мають юридично складний характер, спрямовані на індивідуальну регламентацію суспільних відносин, примусове здійснення прав і обов'язків (індивідуальні адміністративні акти, рішення юрисдикційних органів, правочини та ін.).

ВИСНОВКИ

Проблема тлумачення ще мало вивчена і потребує подальшого більш широкого розгляду. Всеохоплююче досліджувати її в рамках даної роботи неможливо, проте важливість її вивчення очевидна.

Складовий предмет даної роботи проаналізувати різноманітні аспекти проблеми тлумачення, виявити його необхідність у дотриманні законності і виконання норм права, досліджувати засоби і суб'єкти тлумачення.

Тлумачення нормативних актів надзвичайно важливо для застосування правових норм до конкретних фактів громадського життя, для здійснення правосуддя. Від правильного, всебічного і глибокого тлумачення нормативних актів багато в чому залежить зміцнення законності, охорона прав і законних інтересів громадян.

У ході роботи були розглянуті такі засоби тлумачення як текстовий, систематичний, історико-політичний. Причому для здійснення правильного тлумачення необхідне використання усіх із них.

Що стосується суб'єктів тлумачення, ними можуть бути як громадяни так і органи держави, проте офіційне тлумачення Конституції можуть здійснювати або законодавча або виконавча гілки влади або судова.

Зі сказаного в дійсній курсовій роботі можна зробити висновок про те, що теорія тлумачення права, як сукупність наукових знань про техніку, способи, види юридичних властивостей інтерпретаційних актів, складає сферу професійно необхідної для юриста інформації, які представлені у вигляді навичок і умінь. Ці досвідчення складають своєрідне мистецтво, що дає змогу професійно, розумно і вміло пізнавати, інтерпретувати і використовувати чинне законодавство для здійснення функцій та виконання завдань юридичної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

право юридичний казуальний

1 Нормативні джерела.

1. Інформаційне агентство "ЛІГА:ЗАКОН". URL http://search.ligazakon.ua/search/law/npa/ (2010-2013рр).

2. Інформаційне агентство «Для юриста» http://forlawyer.com.ua/knigi/zagalna-teorya-derzhavi-prava-cvk-mv/16304--5-tlumachennya-norm-prava-za-obsyagom-yih-pravovogo-zmstu.html.

3. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII.

4. Господарський Кодекс України від 16.01.2003р. № 436-IV.

5. Конституція України від 28.06.1996. N 254к/96-ВР.

6. Кримінальний Процесуальний Кодекс України від 13 квітня 2012 року N 4651-VI.

7. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV.

2 Наукова література.

1. Алексєєв С.С. «Общая теория права»: курс в 2-х т.м. юрид. Лит. - 2 том. с.310.

2. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. «Загальна теорія держави та права»: підручник. «Новий Світ - 2000» Львів, 2003. С. 417.

2. Соцуро Л.В. «Неофициальное толкование права». М., 2000. с.42.

3. Тодика Ю.Н. «Толкование конституции и законов Украины»: теорія і практика. - Харків: факт, 2003 . с.56.

4. Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Петришин О. В. «Загальна теорія держави і права» - Харків: Право, 2002. - 432 с.

5. Черданьцев О.Ф. «Толкование права и договора» - М.: Юніті - Дана, 2003. -- 381с.

Размещено на Allbest.ru