Істина як мета доказування у кримінальному провадженні

О. Чучукало в своїй статті „Істина як мета доказування " значну увагу приділяє розмежуванню понять „істина ", „достовірність " та „вірогідність ". На його думку поняття істини та вірогідності не збігаються. Істина - відповідність нашого знання об'єктивній дійсності, а достовірність - це не тільки істинність, а й обґрунтованість цього знання. Будь-яка вірогідність істинна, але не будь-яка істина вірогідна. Інтуїтивна здогадка, гіпотеза, версія можуть бути істинні, але лише після їх обґрунтування, підтвердження певними доказами вони стають вірогідним знанням. Істина - це відповідність нашого знання дійсності, а обґрунтованість - відповідність його певним фактичним даним, які можуть бути як істинні, так і помилкові. Саме неспівпадання понять „істина " та „вірогідність " обумовило надання доказуванню у кримінальному процесі виразного пересвідчу вального характеру. В цій сфері діяльності істину не можна вважати досягнутою, доки вона необґрунтована. [17]

Слід зазначити, що зауваження вище зазначеного автора є доречними. Адже в процесі доказування всі рішення по справі повинні бути обґрунтованими, інакше висновок може бути далеким від об'єктивного. Тому метою доказування має бути не лише істина, а саме достовірність отриманих доказів.

Висновок

В результаті розроблення курсової роботи були виведені відповідні висновки:

Ш витоки проблеми пошуку істини у кримінальному судочинстві беруть свій початок ще з античної правової думки, і з тих часів на формування уявлення про істину в суді наклали свій відбиток зміни типу процесу, світобачення, ідеології в суспільстві;

Ш у слов'янських народів історично досягнення справедливості при розгляді провадження у суді позначається терміном „правда”. При цьому, в працях з кримінального процесу вживались категорії „матеріальна правда”, „формальна правда” та ін. Термін „істина” потрапив у вітчизняний кримінальний процес через російську доктрину з європейської. На початку ХХ століття в юридичній літературі починає використовуватись категорія „істина”: безумовна, матеріальна, юридична і т.д.;

Ш у вітчизняній правовій доктрині історично склався домінуючий погляд, у відповідності з яким вимоги щодо „всебічності, повноти та об'єктивності” значною мірою ототожнюються з поняттям „істини” у кримінальному судочинстві;

Ш категорія істини визначає загальні вимоги до кримінально-процесуальної форми. Принцип істини - є основним принципом кримінального процесу, який пронизує всі його стадії й інститути. Сутність цього принципу полягає у прагненні до встановлення істини учасниками кримінального судочинства та її обов'язкового встановлення у результаті розгляду кримінальної справи судом;

Ш доказування (доведення) полягає у збиранні, дослідженні, оцінці й використанні доказів шляхом проведення процесуальних дій, у межах яких застосовуються методи й засоби пізнання;

Ш .функції обвинувачення, захисту та здійснення правосуддя, відіграють важливе значення у процесі встановлення істини у кримінальному провадженні та обумовлюють місце і роль окремих учасників кримінального судочинства;

Ш вітчизняне законодавство та наукова доктрина традиційно ставить завданням перед органами дізнання та досудового слідства встановлення істини у справі. Однак, з такою позицією не можна погодитись, тому що дані органи зобов'язані лише повно, об'єктивно і всебічно, у строки визначені законом, дослідити всі обставини події злочину для подальшого їх розгляду у судовому засіданні. Неприйнятною є така постановка завдання і з огляду на необхідність дотримання вимог презумпції невинуватості;

Ш мета встановлення істини у кримінальному провадженні повинна знайти своє відображення і в завданні кримінального судочинства, зокрема, завданням має бути охорона прав та законних інтересів його учасників, а також швидке і повне розкриття злочинів у відповідності з дійсними обставинами справи, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Список використаної літератури

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 21 лютого 2013 року: (Відповідає офіц. текстові) К.: Алерта, 2013. - 270 с.

2. Чудинов Э.М. Природа научной истины [Текст] / Э.М.Чудинов. - М., 1997. 298 с.

3. Состязательность и равноправие сторон в уголовном судопроизводстве: Учеб. пособие [Текст] / Т.Т. Алиев, Н.А. Громов, Л.М. Зейналова, Н.А. Лукичев. - М.: Приор-издат, 2003. - 112 с.

4. Троицкий М.М. Учебник логики. -- Т. І. -- М., 1886. -- С. 56.

5. Т ал ь б е р г Д.Г. Русское уголовное судопроизводство. -- Т. I. -- К., 1889. С. 6.

6. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. -- Т. 2. -- СПб., 1996. -С. 174.

7. Строгович М.С. Уголовный процесс. -- М., 1946. -- С. 73--74.

8. Л е н и н В.И. Полное собрание сочинений. -- Т. 18. - М.,2010. - 288 с.

9. Чангули Г.И. Конституционные принципы уголовного судопроизводства зарубежных социалистических государств. -- К., 1981. -- 230 с.

10. Мурадьян Е. М. Истина как проблема судебного права. - М., 2004.

11. Кримінальний процес України. -- Харків: Право, 2009. -- 60. - 306 с.

12. Луцький І.М. Значення спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі // Право України. - 2010. - №8. - С.188-196.

13. Прилуцький П. Філософсько-правовий погляд на проблему істини у кримінальному судочинстві // Право України. - 2005. - №5. - 30 с.

14. Эйсман А.А. Соотношение истины и достоверности в уголовном процессе Советское государство и право. - 1966. - № 6. - С. 92.

15. . Стратонов Василь Співвідношення пізнання та доказування в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. - 2010. - №1. - С.81.

16. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) / О.Ю.Хабло, О.С.Степанов, М.П.Климчук, Д.П.Письменний, К.Г.Горєлкіна, Ю.І.Азаров, О.В.Мельник, Н.С.Карпов, О.Г.Яновська, Л.Д.Удалова, А.В.Форостяний, О.В.Римарчук. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. - 200 с.

17. Чучукало О. Встановлення істини як мета доказування // Право України. - 2006. - №1. - С.57.

18. Павлишин А. Вплив процесуальної форми на встановлення істини у кримінальних справах. // Вісник прокуратури -2011. - №4. - С.75-82.

19. Козинець І. Щодо доцільності збереження принципу з'ясування істини у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 5.

20. Погорецький М. А. Ймовірність та достовірність у кримінально-процесуальному пізнанні .// Держава та регіони. Серія: Право. - 2004.- №1.

21. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / В.В.Рожнова, Д.О.Савицький, Я.Ю.Конюшенко, І.В.Чурікова, О.Є.Омельченко, Д.П.Письменний, М.Я.Никоненко, К.Г.Горєлкіна, О.Ю.Хабло, О.Г.Яновська. К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. - 280 с.

22. Зажицкий В.И. Истина и средства ее установления в УПК РФ: теоретико-правовой анализ // Государство и право. - 2005. - №6. - С.67-74.

Размещено на Allbest.ur