Правовий статус роботодавця

Водночас слід зауважити, що не зовсім ясно, які з цих прав є основними і на підставі яких актів вони визначаються. Видається, що в проекті ТК доцільно передбачити: перелік основних прав роботодавця, їхнє юридичне значення; перелік актів, на підставі яких ці права можуть конкретизуватися та деталізуватися; випадки можливого обмеження трудових прав роботодавців (наприклад, у разі ліквідації, в тому числі банкрутства, тощо).

До основних ознак правосуб'єктності роботодавців належать такі:

- можливість приймати і звільняти працівників;

- майнова самостійність роботодавця;

- здатність забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ведучи мову про правовий статус органів роботодавця(уповноважений ним орган), необхідно, на нашу думку, в трудовому законодавстві визначити правовий статус органа роботодавця, під яким належить розуміти керівника (одноособового чи колегіального органа), який представляє інтереси роботодавця без спеціальних на те повноважень відповідно до статутних документів чи інших нормативних актів. Представником роботодавця може бути як його орган, так і інша уповноважена на те роботодавцем особа.

Узагальнюючи аналіз тенденцій еволюції трудових відносин на українських підприємствах, можна визначити основні риси, що характеризують ділові стосунки між керівниками підприємств і найманими працівниками:

- зайнятість становить головну соціальну проблему для робітників та визначає їхню поведінку у відносинах з адміністрацією;

- керівники використовують страх робітників втратити місце як один з основних інструментів свого впливу на трудові відносини;

- загроза звільнення змушує робітників не вдаватися до активних форм протесту проти систематичного заниження заробітної плати та її тривалого не підвищення, погоджуватися з авторитарним стилем управління, шукати для себе додаткові джерела доходів.

Становлення в Україні соціально орієнтованої економічної моделі розвитку об'єктивно зумовлює створення умов для виникнення та функціонування різного роду суб'єктів господарювання: фізичних та юридичних осіб. Закономірно, що в цьому процесі важливою залишається роль держави, яка в правовідносинах діє через уповноважені державні органи та посадових осіб. Об'єднувальним чинником для цих суб'єктів є те, що всі вони виступають у ролі роботодавця.

Становлення соціального партнерства в Україні, розвиток колективно-договірного регулювання, вирішення колективних трудових спорів пов'язані з появою нових суб'єктів трудового права - організацій роботодавців та їхніх об'єднань. У зв'язку з цим і був прийнятий 24.05.2001 р. Закон України «Про організації роботодавців» [13], який заклав правові основи представництва роботодавців у механізмі соціального партнерства.

Слід звернути увагу, що за законом учасником організації роботодавців можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи, які використовують найману працю. Водночас аналіз Закону дозволяє зробити висновок, що об'єднання роботодавців--фізичних осіб може бути створене тільки у формі громадської організації, оскільки це єдина організаційно-правова форма об'єднань громадян, котра дозволяє вирішити специфічні завдання участі в системі соціального партнерства.

Організації роботодавців та їх об'єднання активно працюють над проблемами розбудови економічних і соціально-трудових відносин у країні: над становленням ефективного соціального діалогу на усіх рівнях управління: готують та проводять експертизу проектів законодавчих та нормативних актів у соціально-економічній сфері; опікуються вдосконаленням законів про соціально-трудові відносини; впроваджують у правове поле України економічного стимулювання роботодавця для створення нових робочих місць; беруть участь у безпосередньому управлінні фондами соціального страхування разом з урядом та профспілками; опікуються проблемами охорони праці; захищають інтереси вітчизняного товаровиробника в умовах СОТ; проводять послідовну роботу щодо участі держави у міжнародному розподілі праці та імплементації міжнародних норм законодавства в українське правове поле[6, с. 4].

Організації роботодавців України та їх об'єднання є активним учасником соціального діалогу між об'єднаннями організацій роботодавців, профспілками та урядом.

Список використаних джерел

1. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право: Навчальний посібник. -- К.: Атака, 2007. -- 384 с.

2. Болотіна Н.Б. Трудове право України : підруч. -- 3-тє вид., стер. -- К.: Вікар, 2005. -- 725 с.

3. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008?2009 роки від 15.04. 2008 р. -- http://www.rada.gov.ua.

4. Гетьманцева Н.Д. Організація роботодавців як суб'єкт соціального партнерства // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук, праць. -- Вип. 180. Правознавство. -- Чернівці: Рута, 2003. -- С. 73--77.

5. Гетьманцева Н.Д. Правова характеристика роботодавця як суб'єкта трудових відносин // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук, праць. -- Вип. 273. Правознавство. -- Чернівці: Рута, 2004. -- С. 55--57.

6. Жуков В.Соціальне партнерство - запорука злагоди в суспільстві // Праця і зарплата -- 2008. -- № 32 С. 4-6.

7. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 45. -- Ст. 397.

8. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1994. -- № 7. -- Ст. 32.

9. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 8. - Ст. 28.

10. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 37. - Ст. 308.

11. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -- № 36. - Ст. 361.

12. Закон України «Про охорону праці» від 16 06 1992р.// Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 49. -- Ст. 668.

13. Закон України «Про організації роботодавців» від 24. 05. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- № 32. -- Ст. 171.

14. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -- № 17. -- ст. 121

15. Кисельов І.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные норми труда. -- М.: Эксмо, 2005. -- С. 410.

16. Костюк В. Про правове становище роботодавця в КЗпП України та проекті Трудового кодексу України // Праця і зарплата - 2008. - № 35. - С. 4-6

17. Костюк В. Поняття та ознаки трудової правосуб'єктності в умовах кодифікації трудового законодавства: проблеми та напрями вирішення // Право України -- 2009. -- № 3. -- С. 48-53

18. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці: У 2 т. Т.І: 1919-1964; т. ІІ: 1965-1999. Женева, 1999. -- 819 с.

19. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 p. № 322-V1II // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - № 50. - Ст. 375.

20. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации : постатейный, научно-практический // [К. Я. Ананьев (рук. авт. колл. и отв. ред. и др.] -- 4-е изд., стер. -- М.: Омега-Л. -- 2007. -- 912 с.

21. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 23. -- Ст. 121.

22. Проект Трудового кодексу України. Реєстр. № 1108 від 4 грудня 2007 p., внесений народними депутатами України В. Г. Харою, Я. М. Сухим, О. М. Стояном. http://gska2, rada.gov.ua.

23. Пилипенко П.Д. Проблеми теорій трудового права. -- Львів. 1999. -С. 181-183.

24. Ротань В.Г., Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар Законодавства України про працю. - К.: Атака, 2008. - 680 с.

25. Ротань В.Г Працівник і роботодавець: як досягти балансу інтересів // Праця і зарплата - 2009. -- № 40. С. 4-6.

26. Середа О.Г. Проблеми правового регулювання діяльності організацій роботодавців // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий збірник / Відп. ред. В.Я. Тацій. -- Харків: Нац. юрид. акад. України. -- 2003. -- Вип. 61. -- С. 100--105.

27. Трудове право України : акад. курс / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; за заг. ред. Н.М. Хуторян. - К.: А.С.К., 2004. - 608 с.

28. Трунова Г. Правові аспекти діяльності організацій роботодавців як суб'єктів соціального партнерства // Юридична Україна - 2007. - № 8. - С. 63-67.

29. Чанишева Г. Колективні трудові відносини за проектом трудового кодексу України // Право України - 2009. - № 3. - С. 28-34.

30. Щербіна В. Соціальні та правові забезпечення соціального та належного морально - психологічного клімату роботодавцями і працівниками в умовах ринкових відносин // opac.library.vn.ua.

Додаток 1

Державне геологічне підприємство «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ»

Центральна лабораторія

НАКАЗ

13.02.1973

м. Дніпропетровськ № 38-К

Про прийняття на роботу

Прийняти:

Хоменко Лідію Іванівну на посаду інженера-хіміка у фізико-хімічний відділ з 14 лютого 1973 року з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом.

Підстава: заява Хоменко Л.І. від 14.02.1973 р.

Директор (підпис) Т.П. Сердечкін

З наказом ознайомлена: (підпис) Л.І. Хоменко 14.02.1973.

До справи № 04-12

Інспектор з кадрів (підпис) К.М. Сунько

15.02.1973

Додаток 2

Державне геологічне підприємство «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ»

Центральна лабораторія

Наказ

29.05.1994

м. Дніпропетровськ № 54-К

Про звільнення Хоменко Л.І.

Звільнити:

Хоменко Лідію Іванівну, інженера-хіміка 2-ї категорії, 30 травня 1994 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Нарахувати і виплатити Хоменко Л.І. вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.

Підстави:

1. Наказ про введення змін в організації виробництва і праці від 24.03.1994 р. № 98.

2. Згода виборного органу первинної профспілкової організації, Протокол № 8 від 27.05.1994 р.

Директор (підпис) Т.П. Сердечкін

Візи

Від переведення на запропоновані посади відмовилась (підпис) Л.І. Хоменко 29.05.1994 р.

Размещено на Allbest.ru