Об’єкт злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний університет "Одеська юридична академія"

Курсова робота на тему: "Об'єкт злочину"

Драганов Олексій Геннадійович

Одеса-2013

План

Вступ

1. Поняття та значення об'єкта злочину

1.1 Поняття об'єкта злочину

1.2 Значення об'єкта злочину

1.3 Класифікація об'єктів злочину "по вертикалі"

1.4 Загальний об'єкт

1.5 Родовий об'єкт

1.6 Безпосередній об'єкт

1.7 Класифікація безпосередніх об'єктів злочину "по горизонталі"

1.8 Предмет злочину, його співвідношення з об'єктом злочину

2. Поняття "потерпілого від злочину"

Висновок

Використана література

Вступ

Основною метою курсової роботи є комплексний аналіз теоретичних проблем визначення поняття та класифікації об'єкта злочину.

У своїй курсовій роботі поставлені такі задачі:

· систематизувати та узагальнити погляди вчених-правознавців нашої країни та зарубіжних країн на поняття об'єкта злочину;

· виявити притаманні об'єкту злочину ознаки, що дають змогу відмежувати його від предмету злочину, предмету охоронюваних суспільних відносин, предмету злочинного впливу;

· виділити та проаналізувати види об'єкту злочину;

· виявити проблемні питання в юридичній літературі, пов'язані із поняттям об'єкта злочину;

· проаналізувати розмежування злочинів за об'єктом під час кваліфікації.

Об'єктом курсової роботи є дослідження об'єкта злочину в вітчизняній та зарубіжній літературі, розподіл об'єктів злочину на види та проблемні питання, пов'язані із кваліфікацією злочинів в залежності від об'єкта.

Предметом курсової роботи є поняття об'єкту злочину, його співвідношення з поняттями предмету злочину, предмету охоронюваних суспільних відносин, предмету злочинного впливу.

У ході дослідження використано такі методи:

· історико-правовий метод (аналізуючи вчення про об'єкт злочину);

· порівняльно-правовий метод (використовувався при аналізі та порівнянні кримінального вітчизняного та зарубіжного законодавства. Також при порівнянні різних поглядів вчених-правознавців);

· конкретно-історичний метод (полягав у вивченні специфіки та динаміки розвитку об'єкта злочину в історичному контексті).

Актуальність теми полягає в тому, об'єкт злочину - надзвичайно важливий, елемент складу злочину. Будучи одним із чотирьох елементів складу злочину, об'єкт злочину дає можливість визначити суспільно-політичну сутність злочину. Саме об'єкт суттєво сприяє визначенню поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів, є провідним критерієм для класифікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК. Завдяки об'єктові з'ясовується характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, вирішується питання про правильну кваліфікацію діяння, а також про його відмежування від суміжних суспільно небезпечних посягань. Таким чином, правильне встановлення об'єкта злочинного посягання має велике теоретичне та практичне значення.

Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності з кримінального права, кримінології, криміналістики, кримінально-процесуального права. У дослідженні використані праці таких вчених, як М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, Ю.В. Баулін, М.Й. Коржанський, А.Н. Трайнін, Г.П. Новоселов, Е.А. Фролов, Г.А. Крігер та інші.

1. Поняття та значення об'єкта злочину

1.1 Поняття об'єкта злочину

Об'єкт злочину - це те, на що посягає особа, яка вчиняє протиправне діяння, і чому може завдати або завдає шкоди.

У кримінально-правовій літературі традиційно визнається, що об'єктом будь-якого злочину є суспільні відносини, тобто відносини між людьми у процесі їх спільної діяльності чи спілкування, які охороняються нормами права. Така точка зору цілком відповідала панівній у радянський період концепції - визнання у соціальній сфері лише категорії публічного і не сприйняття категорії приватного.

Із суспільного й особистого життя людини і громадянина було виключено право приватної власності, без якого людина лишалася самостійності, зацікавленості та ініціативи, повністю підпадала під опіку держави. Культ держави був головним. Сфера особистих благ, прав і свобод людини і громадянина визнавалася малозначною і другорядною у загальній ієрархії прав суспільства. Щоправда, у Конституції колишнього Союзу PCP та конституціях республік проголошувалися широкі особисті права людини і громадянина, але на практиці це виглядало декларацією.

Недооцінка значення людини в соціальному житті, її особистості зумовлювала те, що навіть поняття "людина" підмінялося та деякою мірою продовжує підмінятися знеособленим поняттям "особа як сукупність суспільних відносин". Людина як самостійна і найвища цінність не може бути зведена до носія суспільних відносин. Вона має природне, невід'ємне і невідчужуване право на життя, здоров'я, честь і гідність. Стаття 1 Загальної декларації прав людини проголошує: "Всі люди народжуються вільними і рівними в правах. Вони наділені розумом і совістю та повинні поводитися один щодо одного у дусі братерства". Держава має забезпечити охорону особистих благ, прав та свобод людини і громадянина. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид.перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.

Конституцією України закладено кардинально нові ціннісні орієнтації. Статтею 3 Конституції найвищою соціальною цінністю визнано людину Конституція України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141, а її права, свободи та їх гарантії відповідно до вимог цієї статті мають визначати зміст і спрямування діяльності держави. Крім того, визначення об'єкта як сукупності суспільних відносин надто загальне. Такі відносини можуть виступати як об'єкт злочинності в цілому. Об'єкт як елемент складу злочину вужчий і конкретніший. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид.перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.

Встановлення об'єкту злочину має велике теоретичне та практичне значення. Однак проблема об'єкту злочину ще достатньо не вирішена. Мається різнобічність тлумачення поняття об'єкту злочину в кримінально-правовій науці як в нашій країні так і за її межами.

Досить сказати, що даній проблемі в науці зарубіжних країн приділяється мало уваги. Такому положенню сприяє те, що в Загальних частинах кримінальних кодексів ряду країн, або в розділах, які містять загальні положення кримінального законодавства, відсутні вказівки на об'єкт злочину (Японія, Австралія).

Загальні частини кримінальних кодексів ряду країн містять норми де вказується на об'єкт злочину. Наприклад, ст. 1 КК Франції визначає об'єкт злочину як: "діяння, яке закони карають болісним або позорним покаранням". Кримінальний кодекс Німеччини (параграф 12 глава 11) визначає злочин як: "протиправне діяння за яке передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання" Як бачимо, об'єктом злочину закон зарубіжних країн називає сам злочин, а в окремих випадках правові норми.

Вчення про об'єкт злочину в науці кримінального права України являється одним з основних.

Потрібно відзначити, що проблема об'єкту злочину в нашій країні має свою історію і розвиток.

Так, видатний юрист М. Таганцев вважав, що об'єктом злочину являється: "юридична норма в її реальному бутті". В післяреволюційний період професор А. Піонтковський зробив висновок, що об'єктом злочину являються суспільні відносини. В той же час А. Піонтковський вважав, що об'єктом злочину можуть бути самі речі, матеріали і люди.

Таким чином не проводилось відмежування предмету і об'єкту злочину. Таке положення призводило до помилок при кваліфікації злочинних діянь. Тому, точка зору А. Піонтковського була піддана справедливій критиці спочатку Я. Брайніним, а потім і іншими вченими (Б. Нікіфоровим, М. Коржанським, В. Тацієм). Навіть у тих випадках, коли майно знищується або пошкоджується при вчиненні злочину, то шкода спричиняється не майну, а його власнику. Майно не може бути об'єктом злочину тому, що в житті існують відносини між людьми з приводу речей, а не між людиною і якоюсь річчю.

В юридичній літературі є й інші погляди. Один з них: об'єкт - це "інтерес". Аналіз кримінально-правових норм показує, що законодавець використовує категорію "інтерес" в окремих кримінально-правових нормах як об'єкт злочину. Так, в статті 364 КК України, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, інтереси служби, інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні чи громадські інтереси передбачені як об'єкт цього злочину. Поняття інтерес використовується і в інших статтях Кримінального кодексу (ст. 365 КК України - Перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 КК України - Службова недбалість).

В деяких підручниках з кримінального права також вказується на "інтерес" як об'єкт злочину.

В теперішній час теорія кримінального права виходить із того, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюються або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.

Суспільні відносини, як об'єкт злочину, мають внутрішню структуру. В науці кримінального права немає єдиної точки зору на структуру суспільних відносин. Все ж таки, найбільш розповсюдженим поглядом є той, що структурними елементами суспільного відношення являються: суб'єкти суспільних відносин; предмет суспільних відносин; соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.

Дана теза загальновизнана в теорії права. Такої думки дотримуються також вчені-криміналісти М. Коржанський, В. Тацій та інші.

Структурні елементи суспільних відносин знаходяться між собою в єдності і відділити один структурний елемент від іншого можливо лише при теоретичному аналізі.

1. Суб'єкти суспільних відносин - це учасники, тобто носії цих відносин. Суспільні відносини передбачають наявність двох сторін.

Суспільні відносини можуть виникнути між окремими громадянами. Наприклад, при крадіжці майна громадян (ст. 185 КК).

2. Другим елементом суспільних відносин являється предмет суспільних відносин. За визначенням В. Глистіна "предмет суспільних відносин це все те, з приводу чого і в зв'язку з чим існують ці суспільні відносини". Предметом суспільних відносин можуть виступати товари, майно, немайнові цінності та інше.

Цікавим є питання про співвідношення понять "предмет суспільних відносин" і "предмет злочину". Необхідно відрізняти предмет, як структурний елемент суспільних відносин і предмет злочину, як самостійну факультативну ознаку складу злочину. Це не одне і теж.

Наприклад, законодавець встановив кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). Предметом охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин являються справжні, тобто не підроблені гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї.

При скоєнні злочину, передбаченого ст. 199 КК України предметом злочину являються вже підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї. В деяких випадках предмет суспільних відносин і предмет злочину можуть співпадати. Наприклад, при крадіжці (ст. 185 КК).

Правильне визначення предмета суспільних відносин сприяє встановленню механізму злочинної дії на об'єкт злочину, а також точному встановленню шкоди, яка заподіяна об'єкту.

3. Третім структурним елементом суспільних відносин являється соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.

Під змістом суспільних відносин розуміється певна взаємодія, взаємозв'язок суб'єктів по відношенню до предмета суспільних відносин.

Для встановлення суті соціального зв'язку необхідно встановити характер діяльності суб'єктів, а також встановити зміст їх поведінки. При цьому необхідно визначити той соціальний зв'язок ту діяльність, яка поставлена під охорону кримінального закону.

Вагомою ознакою соціального зв'язку являється обов'язок певної поведінки суб'єктів суспільних відносин.

Так, наприклад, при крадіжці майна (ст. 185 КК) суб'єктами суспільних відносин виступають з однієї сторони держава, з другої сторони - громадянин.

Предметом суспільних відносин являється майно. Соціальний зв'язок (зміст відносин), полягає в тому, що одна сторона (власник) має право володіти і розпоряджатись майном. Інші суб'єкти повинні не порушувати цих прав. Саме такі відносини знаходяться під охороною кримінального закону. При скоєнні злочину суб'єкт (громадянин) порушує права іншого суб'єкта суспільних відносин (держави). В зв'язку з цим і порушуються суспільні відносини, які охороняються законом. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів//Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

1.2 Значення об'єкта злочину

Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну сутність злочину, з'ясувати його суспільне небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільне небезпечних посягань. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК. Усе це дає змогу зробити висновок, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. / Г.В. Андрусів, П,П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком-Інтер, 1997. - С. 129.

Значення об'єкта злочину визначається тим, що він є:

- обов'язковим елементом складу злочину, тому його відсутність виключає злочинність вчиненого і, як наслідок, можливість настання кримінальної відповідальності. Якщо вчинене діяння не заподіює шкоди охоронюваним законом про кримінальну відповідальність інтересам, воно не може бути визнано злочином. Об'єкт входить в підставу кримінальної відповідальності. Це означає, що для притягнення особи до відповідальності за конкретною статтею Кримінального кодексу необхідно встановити, на який об'єкт було направлено вчинення злочину, якому саме об'єкту ця шкода була заподіяна або створювалася загроза заподіяння такої шкоди,

- підставою розподілу Особливої частини КК на розділи. Так, до системи ОЧ КК входять двадцять розділів, які поєднують групи злочинів, що посягають на схожі за змістом інтереси. Кожний розділ містить у собі сукупність кримінальних деліктів, що можуть заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди однорідним суспільним відносинам;

- сприяє розмежуванню злочинів. Окремі склади злочинів мають низку тотожних ознак, завдяки чому розходження між ними можна провести тільки за об'єктом чи предметом посягання. Так, умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, чи вибуху іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК) за своїми об'єктивними ознаками має багато спільного із суміжним злочином - диверсією (ст. 113 КК), що вчиняється аналогічним способом. Однак, якщо злочинне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК посягає на відносини власності, то основним об'єктом диверсії є економічна безпека та обороноздатність України. У свою чергу злочини, передбачені статтями 199 і 200 КК, різняться в основному за ознаками предмета: при здійсненні фальшивомонетництва ним є підроблені гроші і цінні папери, у той час як при вчиненні злочину, передбаченого ст. 200 КК винний виготовляє чи збуває підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, що не є цінними паперами. Ще одним прикладом є ситуація, коли злочинець жорстоко б'є свою жертву. Через кілька днів потерпіла померла. Для того, щоб правильно кваліфікувати скоєне, необхідно встановити, на який об'єкт був спрямований умисел винного - життя чи здоров'я. Залежно від вирішення цього питання злочин буде кваліфікований як вбивство або заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, що призвело з необережності смерть потерпілої.

- підставою для проведення "межі" між злочинами та іншими правопорушеннями. Тільки кримінальні делікти посягають на такі суспільні відносини, як життя і здоров'я людини, статеву недоторканність і статеву свободу особи, зовнішню складову національної безпека України, мир і безпеку людства;

- істотним чинником, що впливає на характер і ступінь суспільної небезпеки злочину і, відповідно, враховується при виборі виду і розміру покарання. Суспільна небезпека злочину прямо залежить від змісту суспільних відносин, на які воно посягає. Так, суспільна небезпека умисного вбивства (ст. 115 КК), об'єктом якого є життя людини, багаторазово перевищує суспільну небезпеку побоїв і мордування (ст. 126 КК), що посягають на фізичну недоторканість особи. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.8. Баулін, В.І. Борисов та Ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - X.: Право, 1997. - С. 86.

1.3 Класифікація об'єктів злочину "по вертикалі"

У науці кримінального права найпоширенішою є триступенева класифікація об'єктів "за вертикаллю". Розрізняють загальний об'єкт, родовий (іноді його називають груповим Никифоров Б.С Обьект преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1960. - С. 106-121. або спеціальним Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992. - С. 31.) та безпосередній Курс уголовного права. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой й И.М. Тяжковой. - М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. - Т. 1. Учение о преступлении. - С. 207; Уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. М.П. Журавлева, А.Й. Рарога. - М: Институт международного права И экономики, 1996. - С. 37; . У деяких джерелах простежується ідея виділення в класифікаційному ряді ще й видового об'єкта. Вона детально обґрунтована у докторській дисертації М.И. Коржанського і в низці його публікацій Коржанский Н.И. Обьект й предмет уголовно правовой охраны. - М., 1980. - С. 73..

На думку Л.Д. Гаухмана, серед об'єктів злочину потрібно виділяти також і типовий об'єкт, або, як він його ще називає, - підзагальний та надродовий. Під типовим об'єктом він розуміє групу однотипних, суспільних відносин, на які посягають злочини і відповідальність за які передбачена статтями, вміщеними в один і той же розділ Особливої частини КК. Розмежовуючи загальний і типовий об'єкти, він вказує на те, що загальний об'єкт - це всі суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, а типовий - суспільні відносини, які забезпечують усі блага особи чи суспільні відносини, які забезпечують економіку Уголовное право: Часть Общая. Часть Особенная: Учебник/ Под общ. ред. Л.Д. Гаухмана, Л.М. Колодкина и С.В. Максимова. - М.: Юриспруденция, 1999. - С. 93..

Об'єкти по вертикалі доцільно класифікувати саме на загальний, родовий та безпосередній. Вперше у літературі радянського періоду така класифікація була запропонована А.А. Піонтковським Советское уголовное право. Общая часть. - М.: Юриздат, 1939. - С. 165..

У деяких джерелах також є виділення у межах тричленної класифікації, поряд із родовим, підгрупового (видового) об'єкта, коли в середині великої групи однорідних суспільних відносин розрізняються більш вузькі групи відносин, що відображають один і той же інтерес учасників цих відносин чи таких, що виражають деякі тісно взаємопов'язані інтереси одного і того ж об'єкта Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об обьекте преступления // Сборник научных трудов. Щодо доцільності такої класифікації В.Я. Тацій вказав, що вона має практичне значення і може бути використана у побудові глави про господарські злочини шляхом виділення в межах однієї глави окремих груп злочинів Таций В.Я. Объект й предмет преступления в советском уголовном праве. - X.: Вища школа, 1988. - С. 88..

Поділ на загальний, родовий і безпосередній об'єкти, як справедливо зазначає Г.А. Кригер та інші вчені, передбачає уточнення питання - проти яких саме суспільних відносин безпосередньо і, передусім, спрямоване те чи інше злочинне посягання і, відповідно, яким саме суспільним відносинам воно заподіює або може заподіяти шкоду Кригер Г.А. Об ошибочности освещения ряда вопросов в вузовском учебнике по Общей части советского уголовного права // Вестник Московского университета. - 1954. - N9 1. - С.139..

У радянському кримінальному праві донедавна рахувалася загальновизнаної тричленна класифікація об'єктів злочину (загальний, родовий, безпосередній), запропонована В.Д. Меньшагіним у 1938 р.. Хоча в багатьох випадках різні правознавці визначали родовий і безпосередній об'єкти різноманітним чином, а іноді називали тільки два види об'єктів - загальний і родовий, вважаючи, що безпосередній зливається з родовим, ця класифікація не викликала заперечень і признавалася правильної.

Вперше вона була піддана критиці Б.С. Нікіфоровим. Обгрунтовано вказавши на плутанину, що припускається деякими авторами при визначенні родового і безпосереднього об'єктів, він приходив до висновку, що тричленна класифікація не є строго науковою й універсальною.

Критика існуючої класифікації об'єктів цілком обгрунтована, тому що в багатьох випадках не всі види об'єктів були достатньо точно визначені і наповнені конкретним змістом. Таке положення на практиці призвело до того, що визначення безпосереднього об'єкта і встановлення його в конкретному діянні викликають значні затруднення і плутанину, наприклад, при визначенні безпосереднього об'єкта ряду особо небезпечних державних злочинів, злочинів проти порядку управління, господарських злочинів і деяких інших.

Вся сукупність існуючих у суспільстві відносин може бути подана у вигляді конкретної системи (загальне). Різноманітні сфери громадського життя виступають у цій системі її елементами, складовими частинами, створюючи її структуру. Кожна така самостійна сфера являє собою визначене соціальне встановлення (особливе), окремі сторони якого складають обособлені суспільні відносини (окреме).

Але навіть ті автори, що визнають недосконалою тричленну класифікацію об'єктів злочину, не відхиляють її. Розподіл об'єктів на загальний, родовий і безпосередній у навчальній і монографічній літературі існує і донині. Тому пропозиції про відмову від того або іншого виду тричленної класифікації об'єктів не можна визнати вичерпними. Так, наприклад, М.І. Федоров, заперечуючи проти традиційної тріади об'єктів (загальний, родовий, безпосередній), вважає, що загального об'єкта злочину не існує, що загальний об'єкт злочину - це тільки поняття, а не реальна дійсність, не реальні явища громадського життя. Тому, на думку М.І. Федорова, так названий загальний об'єкт ні для науки, ні для практики нічого не дає і від нього варто відмовитися.

1.4 Загальний об'єкт злочину

Визначаючи загальний об'єкт злочину, М.І. Бажанов зазначив, що ним називають усі суспільні відносини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992 - С. 31..

Фактично в це поняття входять і відносини власності, і відносини господарювання, і такі природні блага людини, як життя, здоров'я, інтереси миру та ін.

Загальний об'єкт злочину безпосередньо пов'язаний із проблемами оптимального здійснення кримінальної політики в нашій державі - визначення достатнього кола суспільних відносин, благ та інтересів, які приймаються під кримінально-правову охорону. Недавній історії відомі часи, коли саме невиправдано широке визначення загального об'єкта злочину призводило до зайвої криміналізації, яка є не чим іншим, як передумовою тоталітаризму. Процес створення нового Кримінального кодексу вирішив багато питань з визначенням саме загального об'єкта злочину. Так у КК України з'явились нові склади злочинів, що означало прийняття під кримінально-правову охорону нових суспільних відносин (наприклад, статті 236, 253, 362 КК України та ін.). Одночасно з кола кримінально-охоронюваних було виведено ряд суспільних відносин, кримінально-правова охорона яких на сучасному етапі розвитку держави була визнана як зайва (наприклад, статті 108-1, 155-5, 155-6, 206 ч. 1 КК України 1960 р. та ін.).

Звичайно, життя не стоїть на місці і загальний об'єкт злочину буде постійно змінюватись відповідно до розвитку суспільства та завдань, які стоять перед кримінальним законом. Практично 15-20 років тому ніхто не думав вводити в КК норми, які б охороняли інформаційне поле. Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій, можливості вчинення за їх допомогою або відносно інформації, яка зберігається в них, злочинів, зумовив нагальну потребу прийняття під кримінально-правову охорону суспільних відносин у галузі використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.

Однак не всі вчені однозначно визнають існування загального об'єкта злочину.

Наприклад, П.С. Матишевський та Є.В. Фесенко зазначили, що практично вся сукупність суспільних відносин не може бути об'єктом складу злочину. По суті, це об'єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об'єкта злочину. Отже, для введення так званого загального об'єкта у "вертикальну'' класифікацію об'єктів злочинів немає підстав. Ця класифікація, на їхню думку, вміщує лише два види об'єктів - родовий і безпосередній Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. / Г.В. Андрусів, П,П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком-Інтер, 1997. - С. 129.. Така ж точка зору простежується й у працях М.І. Федорова Таций В.Я. Объект й предмет преступления в советском уголовном праве. - X.: Вища школа, 1988. - С. 88.

Кригер Г.А. Об ошибочности освещения ряда вопросов в вузовском учебнике по Общей части советского уголовного права // Вестник Московского университета. - 1954. - N9 1. - С.139..

Очевидно, що така категоричність щодо заперечення наявності підстав для введення загального об'єкта у "вертикальну" класифікацію необгрунтована, оскільки такий об'єкт об'єднує вичерпне коло суспільних відносин, взятих під охорону кримінального закону. Якщо ж ті чи інші відносини не взяті під таку охорону, то заподіяння їм шкоди не є злочином. Загальний об'єкт дає змогу розкрити соціально-політичну сутність, суспільну небезпечність злочину. Він іноді допомагає відмежувати злочин від незлочинної поведінки.

За В.Я. Тацієм, відмова від триступеневої класифікації небажана тому, що на ній побудована система Особливої частини кримінального законодавства. "Триступеневому поділу - Особлива частина - глава Особливої частини - склад злочину - відповідає і триступеневий поділ об'єкта кримінально-правової охорони: загальний об'єкт - родовий об'єкт - безпосередній об'єкт. Найголовніше ж полягає у тому, що запропонована система класифікації відповідає потребам практики, логічна, адже вона заснована на співвідношенні філософських категорій загального, особливого і окремого" Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - X.: Выща школа, 1988. - С. 80..

Загальний об'єкт злочину об'єднує всю систему окремих суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Отже, виділення загального об'єкта має пізнавальне і практичне значення. Він показує суспільну небезпеку і спрямованість злочинного посягання на суспільні відносини. Відмова від загального об'єкта злочину призведе до затушовування і недооцінки суспільної небезпеки злочину і може завдати шкоду науці кримінального права і практику застосування кримінального законодавства. Д.Н. Розенберг справедливо думає, що не можна шукати спеціальний об'єкт, властивий окремій групі злочинів, не спираючись при цьому на правильне розуміння загального об'єкта.

Тричленна класифікація об'єктів злочину прийнятий і в кримінальному праві іноземних держав. Наприклад, Ф. Полячек розрізняє загальний (основний, по термінології автора) об'єкт злочину, особливий і окремий (індивідуальний) і вважає, що це розходження виходить із співвідношення окремого, особливого і загального.

Значення загального об'єкта злочину полягає також у тому, що завдяки йому визначається коло найбільш важливих суспільних відносин, благ та інтересів суспільства, які приймаються під кримінально-правову охорону.

1.5 Родовий об'єкт

На думку П.С. Матишевського та В.Є. Фесенка під родовим об'єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський І.; За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком-Інтер, 1997. - С. 129.. Існує визначення, запропоноване В.Я. Тацієм, згідно з яким родовий (груповий) об'єкт розуміється як об'єкт, що охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною та економічною сутністю суспільних відносин, які тому й охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних кримінально-правових норм Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.8. Баулін, В.І. Борисов та Ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - X.: Право, 1997. - С. 86.. Позицію В.Я. Тація підтримав М.І. Бажанов. Це єдиний об'єкт для певної (однорідної) групи злочинів. Він є критерієм класифікації всіх злочинів і кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме ця його властивість і є основою побудови Особливої частини КК України.

Не можна беззаперечно стверджувати правомірність цього погляду. Звичайно здебільшого основним критерієм класифікації злочинів і розміщення їх у розділи є родовий об'єкт, проте не він один. Зокрема, якщо розглядати, скажімо, злочини проти встановленого порядку несення військової служби (так звані військові злочини), то тут, очевидно, при віднесенні даних складів злочинів до цього розділу, був причетний не об'єкт, а суб'єкт злочину. Тому стверджувати, що при поділі Особливої частини на розділи береться до уваги родовий об'єкт - не зовсім правильно.

Родовий (груповий, видовий) об'єкт злочину - це група однорідних, тотожних за своїми характеристиками об'єктів, які охороняються єдиною групою кримінально-правових норм і перебувають між собою у відповідному співпідпорядкуванні.

Його значення полягає в тому, що він дає можливість диференціації, класифікації та структуризації злочинів у кримінальному законодавстві.

У процесі створення нового КК України було піддано докорінній ревізії саме родові об'єкти злочину - виділено нові родові об'єкти злочину (наприклад, "Злочини проти довкілля", "Злочини у сфері використання електронно-обчислюваних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж", "Злочини проти безпеки виробництва" та ін.); деякі раніше визначені родові об'єкти поділені (наприклад, "Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи" розділені на "Злочини проти життя та здоров'я особи", "Злочини проти волі, честі та гідності особи" та "Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості"); деякі родові об'єкти визначені по-новому, виходячи із сучасного розуміння їх змісту (наприклад, "Посадові злочини" - "Злочини у сфері службової діяльності").

Однак диференціація родових об'єктів здійснена в чинному кримінальному кодексі не до кінця. Приміром, злочини у сфері фінансової діяльності не були виділені за їх родовим об'єктом і залишились як складова у розділі VII КК - "Злочини у сфері господарської діяльності".

Під родовим об'єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об'єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, внаслідок чого використовується як критерій об'єднання окремих складів злочинів у групи і подальшого розміщення таких груп у Особливій частині КК. За таким принципом побудована, по суті, вся система Особливої частини, за винятком двох глав: 7 - посадові злочини, і 11 - військові злочини, конструкція яких враховує, насамперед, суб'єкт злочину. Значення родового об'єкта полягає і в тому, що його встановлення сприяє в ряді випадків більш точному з'ясуванню змісту ознак складу конкретного злочину і, в кінцевому підсумку, правильній кваліфікації злочинного діяння. Так, у теорії кримінального права і судовій практиці не було єдиної думки щодо кваліфікації дій посадових осіб, винних у порушенні правил техніки безпеки, що призвели до смерті потерпілих, які були сторонніми по відношенню до підприємства, де стався такий випадок. Зокрема, ряд науковців і юристів-практиків вважали, що такі дії можна кваліфікувати за ст.135. Але це не зовсім правильно. Родовим об'єктом злочину, передбаченому ст.135, є трудові права громадян. Трудові права осіб, які постраждали внаслідок порушення на виробництві правил техніки безпеки, але не мали відношення до діяльності цієї організації, установи або підприємства, не порушуються. У цих випадках - інший об'єкт посягання - нормальна діяльність посадових осіб підприємств, організації, установ будь-якої форми власності. Злочинні дії таких осіб треба кваліфікувати як посадовий злочин, зокрема, за ст.167 (халатність). А потерпілими від злочину, передбаченого ст.135, можуть лише особи, діяльність яких постійно або хоча б тимчасово пов'язана з даним виробництвом. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 2-ге вид., переробл. та доповн./Відп.ред. С.С. Яценко. - К.:А.С. К., 2002.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається в назві глави Особливої частини КК. Наприклад, глава ІУ "Злочини проти порядку управління". Родовим об'єктом виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини в сфері державного управління. Іноді родовий об'єкт злочину вказано в самій нормі кримінального закону. Так, у ст.231 як родовий об'єкт військових злочинів зазначений порядок несення військової служби.

Якщо родовий об'єкт злочину дозволяє встановити групову належність конкретного діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об'єктом посягання. Фріс П.Л. Об'єкт злочину (лекція). Івано-Франківськ, видавництво "Сімик" 2002 р.

1.6 Безпосередній об'єкт

Надзвичайно складним у теорії кримінального права виявилося питання про безпосередній об'єкт злочину. Як видається, це є головною причиною того, що більшість авторів наукових публікацій із цих питань уникають визначення безпосереднього об'єкта злочину.

Кожен зі злочинів, об'єднаних за ознаками спільності родового об'єкта, характеризується своїм безпосереднім об'єктом, установлення якого має важливе значення для правильної соціально-політичної оцінки злочину і його юридичної кваліфікації. У науці кримінального права під безпосереднім об'єктом визнаються ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він заподіює шкоду. Так, безпосереднім об'єктом при вбивстві є життя конкретної особи, при викраденні майна - державна, колективна або приватна власність (власність конкретної особи), при хуліганстві - громадський порядок у конкретному місці (кафе, на стадіоні, в кінотеатрі тощо). Безпосередній об'єкт є обов'язковою (конструктивною) ознакою будь-якого складу злочину. Без його точного встановлення суттєво ускладнюється або унеможливлюється здійснення правильної кваліфікації діяння Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник/ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та Ін.; § За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - X.: Право, 1997. - С. 87;.

Уточнюючи це поняття М.І. Бажанов висловив думку, що безпосередній об'єкт - це суспільні відносини, яким спричиняє шкоду конкретний злочин. Інакше кажучи, - це об'єкт окремого конкретного злочину Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992. - С. 32..

З родовим безпосередній об'єкт найчастіше співвідноситься як частина та ціле, але іноді вони збігаються за обсягом (наприклад, і родовим, і безпосереднім об'єктом убивства є життя особи). У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об'єкт: так, безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених статтями 121-126, є здоров'я особи, а злочинів, передбачених статтями 328-330 КК, - сфера охорони державної таємниці. У деяких нормах безпосередній об'єкт зазначається у диспозиції статті Особливої частини КК (наприклад, безпосереднім об'єктом державної зради називає суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України). Проте найчастіше безпосередній об'єкт конкретного злочину встановлюється шляхом тлумачення закону.

На думку деяких вчених, між родовим і безпосереднім об'єктом слід виділяти ще й видовий об'єкт (суспільні відносини одного виду), тобто об'єкт певного окремого виду злочину - крадіжки, вбивства, хуліганства тощо. Оскільки стаття КК передбачає (описує) не конкретний злочин, а його вид, то пропонується визнавати об'єктом цього виду злочину не безпосередній (конкретний), а видовий об'єкт, тобто об'єкт певного виду. Безпосередній об'єкт у такому разі є лише частковим випадком прояву, буття видового (окремого) виду суспільних відносин. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об обьекте преступления // Сборник научных трудов

1.7 Класифікація безпосередніх об'єктів "по горизонталі"

У теорії кримінального права наявна класифікація безпосередніх об'єктів злочинів "по горизонталі". Цю теорію досить ґрунтовно охарактеризував М.И. Коржанський Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно правовой охраны. - М., 1980. - С. 248. Проте, до М.И. Коржанського цю ідею висували й інші вчені, зокрема, одним із перших був Д.І. Розенберг. На той час це була смілива теоретична новація, яка набула визнання і наукового обґрунтування значно пізніше, ніж була висунута.

Зрозуміло, що така класифікація можлива лише на рівні безпосереднього об'єкта і позбавляється усякого сенсу на більш високих рівнях абстракції даної кримінально-правової категорії - загальному і родовому об'єктах. Виділення там, де це, зрозуміло, можна зробити, додаткового і факультативного об'єктів дає можливість предметно окреслити всю сферу соціальних зв'язків, що порушується злочином, і тим самим більш рельєфно виділити специфічні риси суспільної небезпеки самого посягання. Посягання злочинця, окрім основного, на додатковий, а іноді, і на факультативний об'єкти, завжди підвищує суспільну небезпеку діяння.

Враховуючи це, Є. А. Фролов вважає доцільним розрізняти серед декількох безпосередніх об'єктів основний, додаткові та факультативні об'єкти.

Необхідність такої класифікації виникає тоді, коли один і той же злочин одночасно завдає шкоди кільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої - ст. 187, - страждає власність і життя або здоров'я людини; при перевищенні влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством над особою - ч. 2 ст. 365, - об'єктами виступають відносини власності і особа потерпілого.

Такі злочини мають кілька безпосередніх об'єктів, з яких законодавець, як правило, вирізняє один, найбільш важливий, що зрештою і визначає суспільну небезпечність цього злочину, структуру відповідного складу і його місце в системі Особливої частини КК. Такий об'єкт традиційно називають основним безпосереднім об'єктом. Цей об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта злочину. Тому з'ясування цього об'єкта дає змогу правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК. З іншого боку, встановлення цього об'єкта в конкретно вчиненому злочині дозволяє визначити ту кримінально-правову норму, за якою повинне кваліфікуватися скоєне суспільне небезпечне діяння. Тому цей об'єкт є визначальним як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини, так і для кваліфікації вчиненого "багатооб'єктного" (назвемо його так умовно) злочину. Необхідно також зазначити, що основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більшою мірою, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали або могли настати.

Додатковим безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди. Таким об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону закону, або, іншими словами, відносини, визначені як такий об'єкт самим законодавцем.

Додатковий безпосередній об'єкт може бути двох видів:

· обов'язковий (необхідний);

· необов'язковий (факультативний).

Додатковий обов'язковий об'єкт - це такий об'єкт, що в даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об'єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим - життя або здоров'я людини.

Додатковий факультативний об'єкт - це такий об'єкт, який при скоєнні певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я громадян при хуліганстві). Встановлення того, що внаслідок певного злочинного посягання заподіяно шкоди також і факультативному об'єкту, за всіх інших рівних умов, є свідченням більшої суспільної небезпеки скоєного діяння і повинне враховуватися при визначенні міри покарання винному.

Додатковий об'єкт, так само як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціальної сутності вчиненого злочину, для встановлення тяжкості наслідків, що настали чи могли настати.

Ця властивість додаткового об'єкта часто використовується законодавцем для виокремлення кваліфікованих складів, наприклад, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. 3 ст. 189), або для утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм - ст. 257). Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с.104

Розгляд даних питань має важливе значення для перспектив подальшого дослідження проблем, пов'язаних із встановленням складу злочину як підстави кримінальної відповідальності особи та приведення доктрини кримінального права у відповідність до сучасних реалій врегулювання кримінально-правових відносин.

1.8 Предмет злочину та його співвідношення з об'єктом злочину

Від об'єкта злочину слід відрізняти предмет злочину "Советское уголовное право, часть Общая", М., 1952, стр. 179.. Якщо об'єкт виступає завжди у якості суспільних відносин, завжди є обов'язковим, необхідним елементом кожного складу злочину, то предмет злочину - це факультативна ознака складу злочину, який виявляється не у всіх злочинах.

Наприклад, при крадіжці об'єктом злочину є відносини власності, а предметом - майно, речі, цінності. При незаконному носінні зброї - об'єктом злочину є відносини громадської безпеки, а предметом - зброя. Однак предмет злочину відсутній у таких, наприклад, злочинах, як умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК), розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК), ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК).

Предмет злочину - це будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин - це визначення з точки зору механізму (процесу) вчинення злочину Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с.104 .

Предмет злочину - це будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину - це визначення з точки зору законодавчої конструкції складу злочину Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с.104.

Законодавець по-різному описує ознаки предмета злочину в законі про кримінальну відповідальність. Вибір того чи іншого способу (прийому) при законодавчому визначенні предмета злочину багато в чому залежить від характеру злочину, а також від індивідуальних властивостей його предмета.

Так, у багатьох випадках у самому законі йдеться лише про певний вид предметів, і через те будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності. Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак предмета злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу нових і нових предметів. злочин крадіжка правовий

Іноді законодавець безпосередньо в статті КК дає приблизний або вичерпний перелік предметів злочину, прагне максимально визначити їх у диспозиції кримінально-правової норми. Так, у ч. 1 ст. 204 КК дається приблизний перелік предметів злочину: в самому законі є вказівка на те, що ним можуть бути алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари.

Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить про те, що ті чи інші речі, а також цінності законодавець найчастіше вирізняє як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними чи шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин. До таких предметів необхідно віднести податки і збори (ст. 212), порнографічні предмети (ст. 301), вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263) та ін. З приводу корисних властивостей речей вчиняється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виокремлюються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Ці і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, у свою чергу, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину, що і визначає її нерозривний зв'язок з самим суспільне небезпечним діянням.

Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Такий збіг має місце, коли ті чи інші предмети, які входять до структури об'єкта злочину, законодавець наділяє додатково і функціями предмета суспільного відношення, тобто надає йому ще додатково й інше правове значення.

Так, збігаються предмет злочину і предмети суспільних відносин у таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство, й інших злочинах проти власності.

У зв'язку з викладеним виникає питання про місце предмета в складі конкретного злочину. Вважається, що предмет злочину не може претендувати на роль самостійної ознаки складу злочину. Таке рішення викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його Обов'язкових елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони і суб'єкта злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет же злочину, як уже зазначалося, є не обов'язковим, а факультативним стосовно загального поняття складу злочину. Отже, його можна називати лише ознакою, а не елементом складу злочину.

Слід мати на увазі, що предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди існує поряд з об'єктом. Саме об'єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину. Однак, якщо об'єкт злочину є обов'язковою ознакою складу злочину, то предмет - факультативною. Предмет відрізняється від об'єкта ще й тим, що йому не завжди завдають шкоди. Якщо шкода, завдана об'єкту, завжди має соціальний характер, то предмету злочину внаслідок суспільне небезпечного посягання насамперед завдається фізичної шкоди, яка викликає певні негативні соціальні зміни в об'єкті. Шкода предмету як матеріальній речі завдається, коли злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження чи змінення. Наприклад, при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому зовнішній вигляд (розведення сметани кефіром, спиртних напоїв водою, додавання до вершкової олії маргарину) (ст. 225 КК). Страждає предмет і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК); незаконне полювання (ст. 248 КК); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та ін.

Разом з тим при вчиненні цілого ряду злочинів предмет не зазнає шкоди. Це має місце тоді, коли злочин вчиняється шляхом створення (виготовлення) заборонених до виробництва предметів або шляхом безпосереднього посягання на інший елемент охоронюваних законом суспільних відносин.

Предмет злочину має важливе значення для питань кваліфікації діянь, визнання ступеня соціальної небезпеки злочину, оскільки фізичні чи соціальні властивості предмета злочину у багатьох випадках служать підставою для розрізнення суміжних злочинів, а також відмінності злочину від незлочинних дій.

Отже, щодо потреб кримінального права предмет має потрійне значення:

· предмет охоронюваних суспільних відносин;

· предмет злочину;

· предмет злочинного впливу. Кримінальне право України. Загальна частина - За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - С.128

2. Поняття "потерпілого від злочину"

У відповідності із чч. 1, 2 ст. 49 Кримінально-процесуального Кодексу України, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу²⁴ Кримінально - процесуальний кодекс України: Офіц. Видання. - К.:Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 272с..

В літературі дається більш детальне визначення цього поняття. Так, М. Михеєнко визначає потерпілим фізичну особу, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яка визнана потерпілою постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді, або ухвалою суду²⁵ Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. - С.76..

...