Конспект лекцій "Порівняльне правознавство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зінченко Олена Володимирівна

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

"Порівняльне правознавство"

ТЕМА: Порівняльне правознавство: загальна характеристика

1. Історія виникнення і розвитку порівняльного правознавства

2. Загальна характеристика, об'єкт, предмет та структура порівняльного правознавства

3. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

4. Функції місце та значення порівняльного правознавства в системі юридичних наук

5. Види досліджень у порівняльному правознавстві

1. Історія виникнення і розвитку порівняльного правознавства

6 етапів розвитку порівняльго правознавства:

1. Від 4 ст. о н.е до 18 ст. н.е - окремі способи поєднання різних державних утворень (аристотель, локк, руссо, монтеск'є, баккарія)

2. 1 половина 19 століття пов'язаний з використанням порівняльного методу (олін, бост, виноградов, ковалевський)

3. 2 п 19 ст пов'язаний з кодифікацією у Європі (масова кодифікація - момент оформлення романо-германської правової сім'ї

4. Кінець 19 початок 20 - використання порівняльно правового методу для вивчення феномена права (радбрух)

5. 20 ст. - створення теорії порівняльного правознавства

6. Сьогодення - поступове перетворення порівняльного правознавства на автономну юридичну науку.

2. Загальна характеристика, об'єкт, предмет та структура порівняльного правознавства

Порівняльне правознавство - це структурована, концептуальна понятійна система правових знань, систематизовані та взаємопов'язані уявлення про основні правові системи сучасності, теорії застосування порівняльного методу у науково-пізнавальному і практичному прикладному аспекті

Об'єктом порівняльного правознавства є правова реальність, тобто усі явища які пов'язані з правовою системою суспільства.

Предметом порівняльного правознавства є методологічні проблеми, співставлення вивчення основних проблем правових систем сучасності, це традиційне порівняльне законодавство.

Структура порівняльного правознавства

1. Структура Харитонова і Харитонової вонни вважають що поділя

• Вертикальне і горизонтальне порівняльне правознавство (історична і догматична компаративістика)

• Загальна і спеціальна компаративістика

• Порівняльне правознавство в сфері публічного та приватного права

2.Тихомирова і Мерсецянса:

• Загальна частина (історія, теорія, методологія, місце в системі юридичних наук)

• Особлива частина (тематика правових достіджень)

3. Ольги Скакун

• Загальне порівняльне правознавство (теорія правових систем)

• Особливе порівняльне правознавство (галузеве і внутрішньогалузеве)

• Спеціальне (предметне) порівняльне правознавство (проблеми освіти юриста, стан підготовки посадовців різних правових систем)

3. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

Порівняльно-правовий метод - це сукупність прийомів виявлення загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування правових систем і їх елементів за допомогою порівняння. Тобто здійснення пізнавальних операцій що дає змогу на основі фіксованої ознаки встановити подібність або відмінність суб'єктів у результаті парного співставлення.

4. Функції місце та значення порівняльного правознавства в системі юридичних наук

Функції:

1. Пізнавальна (спрямована на отримання нових знань, фіксування змін...)

2. Інформативна (сприйняття змін в суспільстві щодо змін у правовій системі)

3. Аналітична (знайдення витоків в закордонних правових системах)

4. Інтегративна (зближення законодавств)

5. Критична функція

6. Пропагандистська

7. Евристична (пізнання виникння, функціонування, розвитку парвових систем, наприклад взаємопроникнення англосаксонсьської та романогерманської авової сімей)

8. Наукового передбачення (прогнозування шляхів подальшого розвитку)

9. Методологічна

10. Допомога практиці

Місце в системі юридичних наук

1. Зв'язок з загальнотеоритични юридичними науками (ТДП, ІДПУ)

2. Зв'язок з галузевими юридичними науками

3. Пов'язане з наукою міжнародного права

4. Самостійна юридична наука, порівняльне державознавство.

5. Види досліджень у порівняльному правознавстві

Види:

1. Діахронне і синхронне (право вснує як у часі так у просторі);

2. Бінатрне і мультипорівняння;

3. Внутрішнє і зовнішнє

4. Мікро- мезо- та макропорівняння (залежно від рівня)

5. Нормативне і функціональне

Групи:

1. Історичне порівняння

2. Логічне порівняння

ТЕМА: Класифікація та типологія правових систем сучаності

1. Загальна зарактеристика правової карти світу

2. Поняття правової сім'ї. Класифікація та типологія провових систем

3. Мішані правові системи. Європейське право

4. Правова система України серед правових систем сучасності.

ООН нарахувала 192 країни з власними правовими системами.

1. Загальна зарактеристика правової карти світу

Правова карта світу - це складна система національних, субнаціональних, наднаціональних правових систем.

2. Поняття правової сім'ї. Класифікація та типологія провових систем

Правова сім'я - це більш або менш широка сукупність національних правових систем, об'єднаних спільністю історичного формування, структури, джерел, галузей та правових інститутів, правозастосування і понятійно-категоріального апарату юридичної науки.

Класифікація правивих сімей Рене Давіда

Рене Давід висунув ідею трихотомії правивих сімей:

• Романо-Германська

• Англо-Американська

• Соціалістична.

До цих трьох сімей наближаються всі інші.

Використовував 2 фактори, які знадодяться у взаємодії:

1. Ідеологічний (релігія, філософія...)

2. Критерій юридичної техніки

Цвайгерт використовував критерій правового стилю, який залежить від 5 факторів:

1. Походження та еволюція правової системи

2. Своєрідність правового мислення

3. Специфічні правові інститути

4. Природа джерел права і способи їх тлумачення

5. Ідеологічні фактори

Цвайгерт виокремив 8 правових сімей (він називав їх правовими колами):

• Романська правова сім'я (Французське та Італійське право)

• Германське право (німеччина, Австрія, Швейцарія)

• Скандмнавське (норвегія, Швеція...)

• Англо Американська (США, Канада, Великобританія)

• Соціалістична

• Далекосхідна

• Право ісламу

• Індуське право

Типологія правових систем:

1. Чисті правові системи та Мішані правові системи

2. Розвинуті та нерозвинуті правові системи (розвинені - писаний характер і має характер особливого соц. регулятора)

3. Материнські та дочірні правові системи

3. Мішані правові системи. Європейське право

Правова культурація - (основний чинник змішування правових систем) Процес глобальної трансформації, яку зазнає одна правова система від контакту з іншою правовою системою з використанням різних за природою та силою впливу засобів примусу.

За походженням мішані правові системи поділяються на 2 групи:

• Ті системи що є результатом зовнішнього втручання (шляхом примусу)

• Ті що вільно обраши змішаний характер (рецепція) [Ізраїль, Шотландія]

Найвідоміші комбінації елементів систем (правові альянси):

• Романо-германського і релігійного права; (Ірак, Іран, ОАК, Сирія, Сомалі, Таїланд, Туніс...)

• Романо-германського і місвево звичаєвого права; (Бенін, Буркіна Фасе, Конго, Малі, Нігер, Руанда, Того, Мадагаскар)

• Англо-американського і релігійного права; (Індія, Бангладеш, Бруней, Непал...)

• Англо-американського і місцево звичаєвого (Гана, Замбія, Ліберія, Сьєра Леоне...)

• Романо-германського релігійного і місцево звичаєвого; (Індонезія, Чад, Джибутія...)

• Англо-американського релігійного і місцево звичаєвого (Кенія, Нігерія, Пакистан, Танзанія...)

• Романо-германського англо-американського і релігійного. (Ізраїль, Шри-Ланка...)

• Романо-германського англо-американського місцево звичаєвого (ПАР, Зімбабве...)

• Романо-германського та англо-американського (Квебек, Луізіана, Шотландія, Пуерторіко, Мальта, Сейшельсткі острови...)

• Релігійного та місцевого звичаєвого правва (Судан...)

За поширенням у межах держави поділяються на:

• Незалежні

• Залежні

• Формальноз алежні.

4. Правова система України серед правових систем сучасності

Перебуває в статусі переходу від соціалістичного до романо германського типу

Фактори формування:

• Руська правда

• Магдебурзське право

• Гетьманщина (конституція Орлика)

• Перебування земель у складі різних держав

• Пебування в соціалістичному устрою

• Формування незалежної Фукраїни від 1990 до 1996 року

Риси:

• Генетичний зв'язок з романо-германською правовою системою; (провідна роль НПА, загальний характер норм права, кодифікація, поділ права на приватне і публічне);

• Євроінтегріційний вектор розвитку

• Обмежена можливість використання судового преценденту

Концепції приналежності до правивих сімей:

1. Належить до романо-германської

2. Належність до слов'янської правової сім'ї (перевага колективних елементів правосвідомості; колективні форми господарювання; тісний зв'язок з православним напрямом)

3. Приналежність до Євразійської сім'ї (Українське право має складну метафізику, акцент не на права людини а на обов'язки)

4. Східно-європейська правова сім'я

ТЕМА: Загальна характеристика романо-германської правової сім'ї

1. Особливості романо-германської правової сім'ї

2. Основні етапи розвитку

3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

4. Зв'язок романо-германської правової сім'ї з римським правом

5. Вплив канонічного права на формування романо-германського права

6. Публічне і приватне право

7. Правові системи що тяжіють до романо-германського типу

1. Особливості романо-германської правової сім'ї

Особливості:

• Органічний зв'язок з римським правом, історичні корені формувались у Римській імперії; (його почали використовувати у 13 ст. До цього був сумбур звичаєвого права);

• Поділ права на приватне і публічне (СРСР заперечував цей поділ);

• Строга галузева класифікація (розподіляється на галузі права);

• Стійка ієрархія джерел права і наявність конституції (конституція - основний закон)

• Верховенство законів (закони стоять за конституціями);

• Систематизація і кодифікація законодавства;

• Яскраво виражена доктринальність і концептуальність

• Утворення романо германського права на основі вивчення римського та канонічного права в італійських та французських університетах.

2. Основні етапи розвитку

Історичні аспекти формування

3 етапи розвитку:

1. Етап звичаєвого права (5-11 ст.) створюються передумови для створення єдиної контитентальної правової сім'ї. Одноманітний характер варварського права по всій Європі. З 5 по 8 століття вперше записано латиною варварські закони (свлічна правда 496 рік) від 6 ст. Кожне плем'я мало свої закони. Право мало архаїчний племінний примітивний звичаєвий характер.

2. Етап формування романо-германської правової сім'ї (12-18 ст.) на утому етапі можна сміливо говорити о появу романо германської правової сім'ї. Цей етап умовно можна розділити на 2 етапи середньовічча 12-15 ст. та період відродженні та просвітництва 16-18 ст. Західна Європа існувала як єдине ціле і тому в цей період суспільство знову нуждається в праві.

Можна виділити 5 обставин які впливали на створення Романо-германської правової сім'ї в середньовіччя:

• Рецепція римського права (звід Юстиніана)

• Діяльність європейських університетів

• Вплив канонічного права

• Створення міського права (хартії міської свободи - документи що оформлювали правовідносини сеньйора і міста; Магдебурзьке право)

• Створення торгівельного права (розвиток торгівлі; торгівельні суди; стоворюються засади нотаріату)

Особливістю формування романо германського права на відміну від англо саксонського права у середні віки не є наслідком поширення і посилення королівської влади.

Фундаментом романо-германської правової сім'ї служила спільність традицій західної європи.

Просвітництво

Епоха ренесансу випустила критичний дух, римське право вважалось розумом, а в 16 ст. вченим здається що це збірка старих норм і треба щось мініти.

В цей період виникає школа природного права, яка вимагала відійти від безоглядного підкорення римському праву. Вона вимагала щоб поряд з приватним правом потрібно формувати публічне право. Доктрина конституціоналізму - проявилась у прийнятті числених конституцій (біли спрямовані на обмеження державної владі забезпечення людської свободи). В цей час відбуваються зміни - основна формою на заході є національні держави які не визнавали владу папи римського та не визнавали верховенства священної римської імперії, відбувається лютеранська реформація, церковні суди втрчаають частину своєї юрисикції, кожна держава прагне суверенності і права самостійно видавати закони без стороннього впливу. Вестфальстка модень міжнародних відносин - нацоіоналізація юридичної науки і законодавства.

Критики римського права розпочали боротьбу за зміну зводу юстиніана і ці нові закони називають кодексами (18ст.). Кодекси повинні бути меншими за обсягами і легшими для сприйняття населеннями.

Перші кодекси з'являються на території Європи у 18 ст.

3. Етап законодавчого права (З 19 ст до сучасності)

Буржуазні революції відіграли важливе значення в цьому епапі, відмувається піднесення закону, закон з другорядного стає головним джерелом романо германського права.

Необхідність кодикації, в 19 ст відбувається кодифікація, спочатку були прийняті цивільні а потім створювались інші.

Кодифікація символізує остаточне завершення формування Романо-германської правової сім'ї. Відбувся процес формування як єдиного цілісного.

Суттєві зміни у сфері приватного пра відбулося злиття ідей романізованого права з ідеями природного права, найяскравіше виражене у сімейному паві (зміна стстусу жінки) право власності на землю, цив право пристосувалось до вільного ринку, з розвитком промисловості виникають нові форми торгівельної та господарської діяльності

У 20 ст з'являється право що регулює відносини у сфері інтернет, пов'язані з космосом, електронний підпис, електронна комерція.

У 20 ст відбулося зближення міжнародного права і права науіональних правових систем

У 2 половині 20 ст відбуваються Євроінтеграційні оцеси і їх активна діяльність призвела створення Євройських Співтовариств, які За маастрихтським договором сприяли створення ЄС. Завдяки уим факторам виникає право ЄС, у зв'язку з діяльністю ЄС киникає специфічне Європейське право яке називають "аккис комюнотер".

Можна відмітити діяльність ради Європи яка є гомим джерелом формування правових стандартів.

3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

Основними осередками культури у середньовіччі і відродження були університети які пояали створюватись у цьому періоді. В університетах вперше була усвідомлена ідея права як науки.

В той час в університетах не викладали практичне право, професор навчав методу завдяки якому суддя міг створити нові справедливі норми які відповідали б справедливості. Право вивчалось як содельорганізації, також вовчалось з поєднанням теології і філософії. Основний метод - схоластичний, базується на авторитеті книги.

В той час не викладалось місцеве право.

Вирішили відродити дослідження римського права.

У 17 столітті відбувається вивчення національного права (1679 у французському університеті в сурбоні була створена кафедра французського права).

У більшості країн європи національне право почали викладати в 18-19 столітті. Почалось відродження римського права.

Етапи засвоєння римських текстів у західноєвр. університетах:

1. 11-13 ст. Утворюється школа глосаторів (заснував Ірнеррій у Болонії 11 поч. 12 ст.) вони ставили примітки на рядках і вони були засобами для критичного аналізу. Результатом стало у 1250р. створення зібрання глосів. (96000 глосів)

2. 14-16 ст. Модернізація пандектного права Бартолос Бальбус ( постглосатори ). Брали до уваги і попередні глоси і прицьому враховували пісцеві прові джерела. Вони звертались до римських текстів.

Постглосатори вперше створили теорії договірного права на основі римських договорів.

Їх досяхнення - термін "юридична особа"

3. 16 - 1п.17 ст. час гуманістів (куцій, газіус, готофред) вини вирішили відмовитись від коментуванн глос і звернулись безпосередньо до зводу. Вони піддали тексти історичному і філологічному аналізу, вони мали намір побудувати струнку систему. Ці методи отримали назву - французський (раніше був італійський, критика).

Глосатори втрачають симпатію громадськості.

Головне досягнення цих шкіл:

Звдяки їх діяльності з'явилась західноєвропейська юридична наука (теоретичне правознавство).

На арену виходить нова школа - школа природного права. 17-18 ст перемагає в університетах.

Напрями впливу європейських університетів на розвиток Романо - германського права:

• Університети допомогли встановити транснаціональний характер правознавства на заході (1050-1350 зх європа була єдиним цілим і тому римське канонічне право було івищем без кордонів; усі викладачі і студенти розмовляли латиною, право набуло транснаціональної ідеології).

4. Зв'язок романо-германської правової сім'ї з римським правом

Класифікація рецепцій:

• Західноєвропейський тип тецерцій (глосатори)

• Східноєвропейський тип рецепцій (візантійський)

• Прямі рецепції (прямий контакт старої та нової цивілізації) наприклад розпад римської імпері, коли варвари трохи перейняли до себе.

• Похідні

• Явні рецепції

• Приховані рецепції (латентні) наприклад Англія, яка не запозичувала але вплив спостерігався.

5. Вплив канонічного права на формування романо-германського права

Найпоширенішим в період седньовіччя було канонічне право.

Канонічне право - сукупність законів і правил (канонів) встановлених або визнаних церквою. Ці норами канонічного права містяться в рішеннях церковних соборів, декретаріях. Ці норми використовувались незалежно від світських, це була паралельна правова системи. Нове канонічне право - 12-13 століття, яке було наслідком григоріанської реформації верховенство папи, незалежність духівництва від світського контролю це здайшло закріплення у диктатах в яких григорій 7 обгрунтував і записав свої права та обов'язки.

Після оголошення були суперечки про інвеститури, йшли суперечки про встановлення сану. Суперечності були до 1122 року, коли був украдений муромський конвердат де світську владу оформили від духовної.

Канонічне право піддавали компіляції. 1140 - декрет Граціяна, його було покладено в основу у вивченні канонічного права в університетах. На основі цього було 2 школи: декретистів та диктерералістів, і саме ці школи створили нову науку каноністику.

Пізніше всі акти папи об'єднувались шляхом компіляції.

1234 рік - норми канонічного права були об'єднані у збірник з 5 книг, це законодавство пояали називати зводом канонічного права. Представниками канонічного права створювались юридичні конструкції - було розроблено поняття вини. Воно суттюво вплинуло на життя європейських країн, яке полягало в тому що церковні установи на основі особої юрисдикції використовували на мирян (претендувалосна юрисдикцію сиріт, мандрівників...) також було закладено спадкоємне право, сімейне право, право власності, договірне право, кримінальне право.

Канонічне право обов'язково викладалось в середньовічних університетах і впливало на мислення юристів які потім повертались (було 2 спеціальності цивільне та канонічне право; якщо захищав диплом, присвоювало паралельно 2 ступня)

Вплив канонічного права на кримінальне право в часності на вину.

Вплив на торгівельне право якрез понятт справедливої ціни

Є родоначалником інституту виборів, інституту неосудності.

6. Публічне і приватне право

Франція визнає публічним конституційне, фінансове, адміністративне, міжнародне публічне

Цивільне торове морське - приватне право

Невизнаяений характер мають лісове, трудове, міжнародне приватне

Німеччина визнає публічним конституційне адміністративне податкове кримінальне крим проц цив проц

Цивільн торгове і все те що регулює питання конкуренції патентів, торгових знаків.

В усіх правових системах що належать до ром гер типу є характерними:

• Високий рівень абстрактності норм

• Схожість юр термінології

• Переважання матеріального над процесуальним

• Високий ступінь кодифікації

Нйбілъші розбіжності у адмін праві, тому що в кожній дкржаві свої органи.

Скандинавські і латино амереканські - тяжіють до ром нер типу.

ТЕМА: Джерела права романо-гернської правової сім'ї

1. Норма права джерела права та нормативно-право акти в Романо германській правовій сім'ї

2. Закон як джерело права

3. Загальні принципи в романо-германському праві

4. Звичаї в системі джерел Романо-Германського права

5. Доктрина в Романо-Германському праві

6. Судова практика в Романо-германській правовій сім'ї

1. Норма права джерела права та нормативно-право акти в романо- германській правовій сім'ї

Ососбливості норм у романо-германському праві:

• Загальний і абстрактний характер

• Пріоритет норм що містяться у Законодавстві

• Значна роль юридичної науки у створенні норм права

• Своєрідність зв'язку з судовою практикою (офіційно заперечується судова правотворчість)

Право склада

Тся не тільни з законодавчих норм, можеть бути вторинні, тобто ті які тлумачать. правові норми.

Тит Ливій вперше використав термін "джерело права".

У ром гер правовій сім'ї цим поняттям позначають змістовні та формальні джерела права. На першому місці стоїть закон.

Для всіх країн ром.-гер. сім'ї є загальними джерела права:

• Нормативно правові акти

• Правові звичаї

• Міжнародні договори

• Загальні принципи права

• Правова докирина

• Судова практика

Класифікація джерел

За схформальністю

• Формальні (НПА)

• Неформальні (доктрина, судова практика)

В залежності від юр сили, ступеня поширеності, соц значення:

• Первинні (НПА, звичаї)

• Вторинні (скдова практика, правова доктрина)

Класифікація нормативно-правових актів

За суб'єктами правотворчості:

• Нормативно правові акти органів держави, населення, об'єднань громадян

За способом правотворення:

• Акти встановлені державою

• Акти санкціоновані державою

За предметом регулювання:

• Нпа що мастять норми крим пра, цив права .....

За часом дії:

• Постійні

• Тимчасові

За обсягом і характером дії:

• Загальної дії

• Обмеженої дії

• Виключної дії

За юридичною силою:

• Закони

• Підзаконні акти

Загальна характеристика НПА в Романо-германській правовій сім'ї

• НПА а не будь які інші джерела права найчуттєвіше впливають на розвиток сім'ї в сучасному етапі

• НПА сім'ї є результатом правотворчості органів законодавчої і виконавчої влади, вони розраховані на багаторазове застосування і адресуються не окремій особі а відразу багатьом; мають загальнообов'язковий характер; забезпечуються і виконуються державою; викладаються у письмовій формі

• Відоме поняття закону і це є нацважливішим джерелом права

2. Закон як джерело права

На найвищому штабелі серед законів стоїть конституція як конституційний закон (кожнаидержава має власну писану конституцію)

На нижчому щаблі стоять міжнародні договори

На нижчому щаблі стоять кодекси (в усіх країнах було як мінімум 5 кодексів: кримінальний цивільний к. проц. ц. проц, торгівельний). Ведеться дискусія що сильніше кодекс чи закон.

Ще нижче підзаконні акти, які приймаються на виконання законів а є різновид яехкі приймаються не на виконання (акти делегованого законодавства)

3. Загальні принципи в романо-германському праві

Загальні принципи - це положення або правила об'єктивного права які можуть втілюватись а можуть і не втілюватись у законодавстві, але обов'язково застосувуються у судовій практиці і мають достатньо загальний характер.

Характерніриси загальних пнципів:

• Існування принципів як в самому законі так і поза законом

• Їх формулювання та визнання судовою владою

• Панування загальних принципів над позитивним правом

• Загальний характер

4. Звичаї в системі джерел романо-германського права

Існує 2 концепції:

Соціологічна - підкреслюють дуже високу роль звичаїв серед джерел права

Концепція позитивістської школи - зводять роль звичаїв нанівець, після кодифікації звичай застарів.

5. Доктрина в романо-германському праві

Протягом довгого часу ьула говним джерелом до 19 ст. , до того як відбулась кодифікація.

На сьогодні докирина створює для юриста словник понять, приймає учать в розробці проектів, створює методи ітд.

Різниця існує у відношення до доктрини у франції - не звертаються до коментарів, а німці надають ревагу постатейним найретельнішим коментарям.

Але існують спеціально створені органи які створюють проекти доктрин.

6. Судова практикав Романо-Германській правовій сім'ї

Постійно збільшується кількість збірників судів, якими користуються

Різниця в судоустрою також впливає на це.

Є загальні риси для судових систем (ієрархічний принцип) різниця в організації і функціонування в апеляційних та спеціалізованих судах, в деяких країнах є органи адвмінстративної стиції, а в деяких немає. Ускладнюючим є федеративна форма устрою деяких держав.

Судді в цих країнах як правило юристи які постійно займаються судовоюсдіяльність (відхід від римського принципу- в Римі претори були без юр освіти)

Судді отримують посаду довічно.

Наявність прокуратури, в англо американськомуправі прокуратура виконую дещо інші функції.

В деяких країнах збірки суд практики мають офіційний характер.

Стиль судових рішень повинен бути вмотивованим.

ТЕМА: Латино-американське право

1. Формування латино-американсткого права

2. Специфіка латино-американсткого права

3. Джерела латино-американського права

4. Структура латино-американського права

5. Особливості судових систем латино-американських прави

1. Формування латино-американсткого права

У більшості держав правові системи сформувались під впливом 4х культур:

• Індіанська

• Іспанська

• Французська

• Англо-американська

В історії становлення та еволюції латино-американсткого права виокремлюється 3 періоди:

• 10-15 ст. форумвання правових засад які заклали основу латино-американського права

• 15-поч. 19 ст. - колонізація

• Поч.19 ст. - сьогодення - пов'язаний зсформуваннямснаціональних правових систем після отримання незалежності.

1 етап:

На ютахамі були міста держави, які іноді нападали одне на одного.

Система управління в містах державах була однотипною, на чолі стояв вождь.

Влада зосереджувалась в руках 1 особи, влада переходила в спадок.

Держава інків була на великій території та вснувала як політичне об'єднання (тауянтінсую)

Найважливіше джерело права - правовий звичай, але розвиток суспільних відносин вимагав реформ, правителі намагались виготовляти джерела права, існувала судова практика. Регулюванн шлюбно сімейнихсвідносин не було одноманітним, переважно сім'я була моногамною, у ацтеків чоловік мав право мати декілька дружин і некілька наложниць. В інків багатожунство дозволялось лише для вождя. Шлюб укладався істя досягнення віку, чоловік 20 р.; жінка 16.

Кримінально правові відносини були розвинені, їх відрізняла проста та суворість, за щздійснення злочину - неодмінно призначалось покарання, були закріплені найтипічніші злочини.

2 етап:

Пов'язаний з колонізацією.

Повадажись

Було пошире законодавство Кастилії, норми складатхлись з норм римськогосправа та законодавства вестготів.

Було створено збірник законів у 9 томах, фого назвали новий звід.

В бразилії діяли ордонанси португалії.

3 етап:

Пов'язаний з утворенням незалежних держав і формуванням їх правових систем.

Один з перших документів цивільний кодекс Чилі. В якому вперше було згадано про юридичну особу.

Цивільний кодекс чилі на деуілька років раніше ніж італії закріпив принцип рівності гмадян чилі та іноземців. Повноліття наступало в 25 років, це було впливом Іспанськогос законодавства.

Наукова праця Тексейра Дефертаса, присв'ясхяенаисистематизації та кодифікаційхї законодавства, в ній викладалась латино-американстка система кодифікації.

Сильний вплив на розвиток правивих систем в 20 ст. військових диктаторських режимів.

2. Специфіка латино-американсткого права

Головною специфічною рисою латино американського права є його змішаний характер, це проявляється в тому що багато інститутів побудовано за романо германською системою, є очевидним у сфері приватного, а аткож вплинули можелі правового будівництва в рамках загального права, цей вплив є очевидним в сфері публічного.

В першу чергу - кодифіковане право, це сприяло розвиненому національному законодавству.

Сферу публічного права збудовано за зразком США, незалежні держави обирали республіканську президентську форму правління, а на той час єдиною такою республікою була тільки США з писаною конституцією.

Залишилось тільки 4 ферерації: мексика, венесуела, бразилія, аргентина.

Принципи побудови і функціонування судової системи держав латинської америки також запозичені з правової системи США. Яскраво це відображається в системі верховних судів, але не дивлячись на це, прецендент не є основним джерелом права.

В них функціонує інститут судового контролю конституційності законодавства, зей інститут запозичений у романо германського права.

Правові системи держав латинської америки традиційно перебувають під впливом католиуької церкви, який закріплено на офіційному рівні, більше ніж 90% сповідують католицизм. Пріоритети конкурдатів над національними законами в конституції Аргентини. Неоднорідність відносин держави та церкви.

Також треба звернути увагу на армію, в цих країнах вона має особливе місце і розглядається як гарант ефективного функціонування держави.

Тенденція до уніфікації законоадвства латино американських країн; намагаються відійти від посторення законодавства інших країн, поставлення національних особливостей на 1 місце.

Є 2 тенденції:

• Посилюються інтеграційні процеси

• Включення держав цього регіону до єдиного американсткого простору в масштабах континентів

3. Джерела латино-американського права

Джерелами права вважаються:

• Закони

• Акти делегованого законодавства

• Підзаконні акти

Судова практика, звичай, доктрина - другорядні джерела

Важливе місце займають конституційні норми, з початку 19 ст склалась практика вхконституційного місце. У всіх державах прийняті і діють конституції, 1826 прийнята перша конституція Болівії.

Латиноаменхриканські конституції збудованіна принципах конституції США.

В системі законодавства особливе місце займають кодекси, які побудовані на можелі романо гернської правової сім'ї, укладачі зазнили впливу від ЦК Франції (кодекс Наполеона).

У латиноамериканстких країнах поширені акти делегованого законодавства.

Інститут обов'язкового прецедентного права.

Звичай - допоміжне джерело права, має другордний характер. На територіях з корінними жителями - звичаям надається більша перевага. (аргентина та Бразилія надаютьт перевагу звичаям)

Доктрина - допоміжне джере права, офіційно необов'язкова, але впливає на законотворчу діяльність.

Загальноправові принципи отримали конституційне закріплення.

Взнання міжнародних договорів - загальнообов'язкове

4. Структура латино-американського права

Визнається поділ на приватне та публічне.

Особливості структури латино-американсткого права:

• Узгодженість та ієрархічність викладення правових норм в інститутах з яких складаються галузі права

• Норма права сприймається як правило поведінки загального абстрактного характеру, санкціонована державою і складає основу системи права.

• Визнанн поділу права на приватне та публічне

• Дуалізм приватного права (цивільне та торгове, вплив Франції)

• Правове регулювання торгових відносин здійснюється самостійно.

• Конституційне закріплення гілок влад (також була ще четверта гілка - виборча влада)

• У 20 ст. - мождернізація конституційного правва, поява державних інститутів власного походження

• У всіх правових системах особливе місце займає економічне законодавство (економіки цих країн озвивається під впливом іноземного капіталу)

• До початку 20 ст - не було заокнодат щодо робітників та щодо соц захисту, з 30х років розробляється трудове законодавство.

• Набуло розвитку адміністративне законодавство

• Вплив іспанського законодавства на розвиток кримінального права

• Скасовані варварські покарання феодальної епохи

5. Особливості судових систем латино-американських прави

Судові системи формувались під впливом романо германського і американського пава. Принципи побудови і функціонування побудовані за зразком судової системи США.

Інститут судового контролю за конституційністю законодавства - був запозичений з романо германського права.

Для судової системи держав латинської америки характерні єдині принципи формування та функціонування.

Судові органи є незалежними і підпорядковуються лише закону.

Всі суди поділяються на суди загальної та спеціальної юрисдикції.

Судді переважно призначаються. Терпін перебування від 4 до 10 років.

В усіх державах функціонує система адміністративної юстиції.

В багатьох державах латинської америки створений спец орган, "захисник народу" метою Кого є захист від свавілля державних органів.

ТЕМА: Скандинавське право

1. Формування скандинавського права

2. Правова співпраця скандинавських держав

3. Місце скандинавського права на правовій карті світу

4. Джерела сучасного скандинавського права

5. Структура сучасного скандинавського права

6. Місце судової системи в скандинавському праві

1. Формування скандинавського права

Основою є старогерманське право.

Закони Ола Кінга, закони Фростінга, стали підставою для створення Норвезького зводу, який має назву Звід землі.

Швеція 11-15 ст. Діяли норми звичаєвого та канонічного права, на їх основі прийнято перші загальнонаціональні кодекси та закони.

Автономність правової сім'ї пояснюється тим що данія норвегія швеція колись складали Кальмарську унію.

Після розпаду унія розділилась на 2 частина: швеція та фінляндія; данія норвенія ісландія.

1683 кодекс короля християна 5 (датський кодекс), охоплює всі сфери життя. Фактияно він не діє але офіційно свою дію не втратив.

Також був і шведський кодекс.

2. Правова співпраця скандинавських держав

Правова співпраця поятиається у 1872 - відбувся з'їзд скандинавських юристів де були вирішені приання щодосуніфікації та гармоназації законоадвства. Буда пропозиція створити цивільний кодекс для всіх країн, ; створити законодавство щодо торгівельного право .

З кінця 19 ст кніфікується морське право.

1899 датський професор ларсен, розробив цивільний кодекс, але він не вступив в дію.

Після 2 св війни - єдиний кодекс скандинавського уивільного права, не вступив в дію.

Розроблення закону про договори та інші операції в праві власності та в зобовязальному праві на протязі 15 років вступив в дію в різних державах.

В галузі сімейного права: ирівнення церковного до іивільного шлюбу, рівність чоловіка і жінки.

Створення північної ради - 1952 рік, це єдиний консультативний центр. Головне завдання - координація зусиль в усіх сферах життя країн.

3. Місце скандинавського права на правовій карті світу

Існують різні думки з цього приводу.

Спільне чи відмінне з романо-германською сім'єю:

• Вплив римського права значно менший ніж в країнах європи (не було університетів), ніколи не входили до римської імперії, отримали опосередковано

• Вплив романогерманського права після 17 ст після створення незалежних держав

• Поділ права на приватне та публвчне

• Кодифікація

• Правові системи скандинавських країн займають особливе місце на карті світу

4.Джерела сучасного скандинавського права

Усі джерела складають єдину систему, в яку входять:

• Закони

• Делеговане законодавство

• Судова практика

• Звичаї

• Доктрина

• Загальноправові принципи

• Міжнародно правові акти

Всю систему очолюють конституційні закони

Важливе місце займають акти делегованого законодавства, законодавчі органи приймают менше ніж делеговані органи.

Важливе місце займає судова актика, але вона є неоднаковою в різних державах.

Складається більше свободи у трактуванні судових рішень.

Звичай - допоміжна роль, його використовують лише у торговому та морському праві. Досить часто звичай є доповненням конституційного законодавства. (гренландія - звичай у крим праві)

Доктрина вважається допоміжним джерелом права, але при винесенні суд ухвал саме доктрина дозволяє виявити наміри законодавства.

На відміну від ром гер права, міжнародні договори не є обов'язковими, вони тільки імплементовуються в нац законодавство.

5. Структура сучасного скандинавського права

Високий рівень уніфікації.

Характеризується системністю.

Поділ права на приватне та публічне.

Структура визнає галузеву класифікацію.

Відсутні масштаби регулювання цивільних відносин єдиним кодексом.

Цивільно правові відносини регулюються окремими законами, так само і сімейне. Спадкові відносини - кодекс Християна 5.

Трудові - колективні договори між працедавцями та працівниками.

Мало уваги приділяється соц забезченню.

Є батьківщиною Омбудсману, в 1809 році запроваджено посаду "омбудсман юстиції"

6. Місце судової системи в скандинавському праві

Захист прав приватних осіб та громадян.

Мало чим відрізняються від органів романо германської сім'ї

В норвегії особливе місце займає скд імпічменту який контролює діяльність законодавчої та виконавяої влади.

порівняльне правознавство скандинавський американський

ТЕМА: Загальна характеристика англо-американської правової сім'ї

1. Особливості англо-американської правової сім'ї

2. Основні етапи розвитку англійської правової системи

3. Виникнення та реформування загального права

4. Загальне право. Поняття та особливості.

5. Право справедливості та його співвідношення із загальним правом

6. Правові системи країн співдружності націй

7. Правові системи Канади Австралії та Нової Зеландії, порівняльний аналіз

1. Особливості англо-американської правової сім'ї

Англо американська одна з найстаріший і найпоширеніших сімей.

Слід розрізняти групи англійського права і групу американського права.

Англійське право домінує.

Сфера застосування англійського права в великобританією обмежується лише англією та уельсом. Також в групу входить правова система північної ірландії, канада (окрім Квебеку), австралія, нова зеландія а аткож право деяких інших держав які були колоніями британської імперії (держави що є членами британської співдружності). Також деякі мішані - індія, бруней.

Також сюди входить система США, яка має деякі відмінності з англійською системою.

Сім'я загального права, використання такої назви пов'язане з визнанням прецедента.

Англо-саксонська - англійці ображаються на цей термін.

Особливості англійського права:

• Наступність права (з 1066 року англійське право розвивалось без змін, так як англія не знала загарблень; а також тому що старі судові акти не відкидались з часом, наприклад глостерський статут, закон про державну зраду).

• Відсутність рецепції римського права

• Судівський за своєю природою та змістом характер права

• Розвиток загального права юристами-практиками

• Менш абстрактний характер норм ніж у романо германському праві

• Виокремлення у англо-саксонському праві прецедентного і статутного права

• існування в англо саксонському праві загального права і права справедливості

• Виокремлення матеріального і процесуального права (процесуальне право переважає)

• Відсутність принципового значення поділу права на приватне та публічне

• Непоширеність кодифікації (1967 рік, в англії було запропоновано проект кримінального кодексу; якщо кодекси і існують то вони є результатом консолідації)

• Загальна судова процедура

• Важлива роль інституту суду прияжних

Прецедентів не створюють суди 1 інстанції та суди корони.

Прецендент складається з 2х частин:

• Racio decidendi (власне прецедент, обов'язвова для використання)

• Obiter dictum ("між іншим"; не є обов'язковою)

Сучасне англійське право має потрійну структуру:

• Загальне право (головна частина)

• Право справедливості

• Статутне право (писане право парламентського походження)

Не має галузевої роздільності.

Особливості американської правової системи:

• Спочатку вони хотіли відмовитись від англійського прецедентного права і взяти курс на романо германське.

• Подвійна система права (штатів та загальнодержавна)

• На противагу англійському права можнаизустріти поділення права на приватне та публічн, але американці під приватним розуміють лише контракти, зобов'язання з правопорушень, власність, сімейне право, право торгівельного обягу, право підприємства і бізнесу.

• На противану англі, систематично проводитья кодифікація законодавства на федеральному та штатному рівні. (перше видання у вигляді збірника у якому в хронологічному порядку друкуються тексти постанов які було прийнято конгресом США, найважливіші акти органів виконавчої влади; друге видання містить незброшуровані копії актів конгресу; третє - звід законів США).

Загальні ознаки англійського і американсткого права:

• Нявність судового прецедента як основгого джерела права

• Обов'язковість НПА, які можеть коригуватися судами

• Вдсутність поділу права на приватне і публічне

• Існує поділ на загальне право і право справедливості

• Казуїстичний характер

• Особлива роль процесуального права

• Певажаюча роль консолідованих актів (кодифіковані лише деякі)

• Відсутність чіткої галузевої класифікації

• Переважає поділ права за інститутами а не за галузями

Особливості англійського права:

• Наявність формалізованого прецедента (жорсткий від якого не можна відмовитись)

• Поділ системи права на загальне право, право справедливості і статутне право

Особливості американського права:

• Наявність конституції

• Дворівневий характер правової системи

• Високий рівень структурованості та систематизованості правової системи

• Існування в кожному штаті відмінної системи законодавства і прецедентного права

• Наявність значної системи консолідованих та кодифікованих актів

• Менш формалізований прецедент

• Здійснення функцій конституційного контролю загальними судами

• Поєднання переважаючої ролі судової практики із стрімким розвитком галузевого законодавства

Можна виділити плюси:

• Судді виступають в ролі творців права

Мінуси:

• Не можна велику кількість проблем вирізувати лише пецендентом

2. Основні етапи розвитку англійської правової системи

Розвивалось автономним шляхом, не знало з 1066 року завоювань, революцій.

4 періоди:

1. До 1066 року. Передував Норманському завоюванню.

2. Від 1066 до 1485 династія Тюдорів. Становлення загального права

3. Від 1485 до 1832 розквіт загального права і компроміс з правом справедливості

4. Від 1832 до наших днів.підсиленні значення державної адміністрації

1 період Англо-сансонський:

До цього періоду територія знаходилась під управлінням римської імперії. Після знищення рим імперії там прживали племена, які користувались звичаями та релігійним правом. Закони Етельберта (6 ст)- звичайна варварська правда. Закони Дарського короля Дамута, і саме ними знаменують перехід від племеннообщинного ладу до феодалізму (11 ст.)

Не існувало права спільного для всієї англії.

2 період

1066 рік Вільгельм завойовник завоював Англію.

Він продовжив дію права племен

Норманське завоювання було буде важливим оскільеи присло досвід державного управління який використовувався в норманському герцогстві.

Історичні аспкти:

• Англійські юристи зосередили увагу на процесі

• Англійські юристи визначили поняття юридичних категорій та понятійний апарат

• Завдяки історичним чинникам воно ніколи не знало поділу на приватне та публічне

• Відсутність рецепції римського права

3 період

Кінець 15 ст. загальне право піддається небезпеці, право справедливості робить конкуренцію

13 ст виникнення загального права

У 1875 році усі суди мають право застосовувати і прецеденти і право справедливості

Поглинання цивільним правом торгового права

4 період

У 1832 в англії була проведена радикальна правова реформа, починають приділяти увагу матеріальному праву

1873-75 була можифікована організація судів, в саме цей період була ліквідована різниця між судами загальними і судами справедливості (раніше позивач вирішував в який скд звертатист чи в канслерський чи королівський)

Розчистка застарілих норм, провели консолідацію, об'єднання у збірки

Тенденція до зближення з континентальним правом

3. Виникнення та реформування загального права

Основна формула в загальному праві - судовий захист передує праву

Скди мали публічно правовий характер

З 1616 діє рішення що юрисдикція суду лорд канцлера здійснюється відповідно до принципів справедливості.

Вища судова інстанція - палата лордів (приймає апеляції). До палати лордів входять - лорд канцлер, ординарні лорди з апеляці, пери.

Верховний скд англії та уельсу : апеляційний, верховний, суд корони

Високий суд: королівської лави, канцелярські, сімейні

Створюється ряд законів, які використовуються в судах

Іноді застосовується звичай

Відбувся процес рецепції загального права

4.Загальне право. Поняття та особливості

Загальиправо це перш за все прецедентне право

Склад і співвідношення правових записів у загальному прецедентному праві характеризується такими особливостями:

• Основи юридичного регулювання створюють не загальніинорми закону а вндивідуальні акти, тобто судові рішення, які в кожному випадку вирішують дан конкретну правову ситуацію і одночасно за певних умов набувають якості прецедента, тобто джерела праваа

• Закони за певними вийнятками (конституція це виняток) відіграють додаткову роль залежну від прецедентного права

• У зв'язку з правотворчим значенням судових рішень, бузпосередньо регулююче значення мають правові ідеї та принципи права

5. Право справедливості та його співвідношення із загальним правом

...