Правовий режим зони митного контролю в системі адміністративно-правових режимів

У якості приклада можливо навести вимоги митного режиму експорту - здійснити фактичний вивіз товару за межі митної території України. Слід відмітити, що вимоги вивозу товару за межі митної території України застосовується до багатьох митних режимів. Іноземні товари можуть знаходитись на митній території України обмежений термін часу, після чого вони повинні бути замовлені у митному режимі імпорту або вивезені з митної території України у відповідності з іншими митними режимами. Ця вимога також характерна до митних режимів митного ліцензійного складу (у випадку якщо товари, які зберігаються на митному ліцензійному складі призначені до вивозу з митній території України у відповідності з митним режимом експорту), магазину безмитної торгівлі, тимчасового вивозу, реекспорту.

У межах одного митного режиму можуть встановлюватися вимоги, умови, обмеження не тільки загального характеру, але і ті, які відносяться до певних видів товарів. Так, умовою митного режиму імпорту є додержання порядку маркування певних підакцизних товарів. Товари, які розташовані під митним режимом митного ліцензійного складу та призначені для вивозу у відповідності з митним режимом експорту, повинні бути вивезені не пізніше трьох місяців з моменту їх розташування під митним режимом митного ліцензійного складу [17].

Розташовуючи товари під певним митним режимом, особа яка переміщує товари, повинна дотримуватися усіх встановлених законодавством обмежень та вимог.

Діяльність митних органів України пов'язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення та митний контроль здійснюються особовим складом підрозділів регіональних митниць, митниць, і є його повсякденною роботою. Як і будь-яка діяльність, робота з виконання митного контролю та митного оформлення потребує належної організації. Тобто всі операції, які здійснюються в процесі митного оформлення та контролю, мають бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці. Така робота проводиться в митних органах України Управлінням організації митного контролю Держмитслужби України та відділами організації митного контролю регіональних митниць. У митницях функція з організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створені підрозділи (відділ, сектор) [17].

Управління організації митного контролю Державної митної служби України підпорядковується заступнику Голови ДМСУ, відділ організації митного контролю регіональної митниці - начальнику регіональної митниці та одному із його заступників. Структура Управління організації митного контролю затверджується Головою ДМСУ, відділу організації митного контролю - начальником регіональної митниці.

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

- підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

- аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;

- запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

- організація взаємодії митних органів (підрозділів) зі службами прикордонного, санітарного, фіто санітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю;

- розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

- удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснюється на регіональному (регіональні митниці, митниці) та центральному (центральний апарат ДМСУ) рівнях. Регіональні митниці на підставі практичної роботи оперативних підрозділів збирають, узагальнюють, систематизують та аналізують інформацію щодо діючого порядку митного оформлення та контролю, розвитку інфраструктури регіональної митниці та підпорядкованих їй митниць, виявляють проблемні питання, визначають передовий досвід і готують пропозиції ДМСУ щодо вирішення проблемних питань, розповсюдження передового досвіду, вдосконалення порядку митного контролю та митного оформлення. Передові форми та методи митного контролю, а також заходи з підвищення їх ефективності впроваджуються регіональною митницею у практику роботи підпорядкованих митниць. На підставі отриманої від митниць інформації ДМСУ (управління центрального апарату) готує проекти законодавчих актів і нормативні акти з питань митної справи й організації та розвитку митної інфраструктури. Одним з елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України - це територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту (аеропорту) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна [18, с.245].

Пункти пропуску поділяються:

- за видами транспортного сполучення - на залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішохідні;

- за категоріями поїздок - на міжнародні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях, районах, та транспортних засобів, що їм належать);

- за характером транспортних перевезень - на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські;

- за режимом функціонування - на постійні, тимчасові, цілодобові й такі, що працюють у визначений на підставі двосторонніх договорів час.

2.2 Зони митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до Митного Кодексу України, створюються зони митного контролю [17].

Зона митного контролю - спеціально відведене місце, де митні органи здійснюють необхідні митні формальності щодо зовнішньоекономічних вантажів та транспортних засобів, які ці вантажі перевозять.

Зона митного контролю в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від зон митного контролю, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонений в'їзд до країни та інше.

Зони митного контролю можуть розрізнятися за типом залежно від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний), напрямків транспортних потоків та магістральних шляхів. Для здійснення заходів митного контролю, інфраструктура зони митного контролю, як правило, потребує наявності таких основних елементів:

o службові приміщення для працівників митниці;

o місця для розвантаження, перевантаження та навантаження вантажів;

o місце для проведення митного огляду з наявністю технічних засобів контролю;

o майданчик для стоянки транспортних засобів;

o склади тимчасового зберігання (у випадку зміни транспорту або непрямого перевантаження);

o майданчик для стоянки затриманих транспортних засобів;

o відповідну інфраструктуру транспортного руху (залізничні колії, автомобільні дороги тощо) або пасажиропотоку ("зелений" та "червоний" коридори) тощо.

За необхідності в зонах митного контролю передбачають створення окремих транспортних смуг, що обумовлено можливістю блокування провідного руху на період проведення митного контролю вантажу або транспортного засобу та прийняття рішення стосовно пропуску вантажів через митний кордон.

Зонами митного контролю також є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі та інші території, в яких діють спеціальні митні режими.

Порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються митними органами за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України митні органи у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю [17].

Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 329 МК України митний контроль здійснюється в пунктах пропуску через митний кордон України. З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митного законодавства в пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Згідно з ч.14 ст. 4 МК зона митного контролю -- місце, визначене митними органами у пунктах пропуску через митний кордон України або у інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури". Це, як правило, територія, що прилягає до митного кордону в місцях його перетинання товарами і транспортними засобами, в місцях знаходження митних і вільних митних складів, на території магазинів безмитної торгівлі, а також в інших місцях митного оформлення і контролю. Таким чином, зони митного контролю -- спеціально виділені та означені місця, що призначені для зберігання товарів і транспортних засобів, а також проведення з ними вантажних та інших операцій під митним контролем [17].

Порядок створення зон митного контролю, їх межі, режим їх функціонування визначаються Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон створюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань митної справи за погодженням з уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань охорони державного кордону України. У більшій мірі у зонах митного контролю, створених в межах пунктів пропуску на митному кордоні, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать іншим органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у МК, розміщуються з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та з питань охорони державного кордону України. Порядок надання таких дозволів визначається Кабінетом Міністрів України [19,с.45].

На територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, митний орган визначає території зон митного контролю за умови виконання підприємством вимог, що забезпечують здійснення митного контролю у повному обсязі. При цьому переміщення товарів та інших предметів на території зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею.

Якщо товари і транспортні засоби прибувають в години, коли митний орган не працює, то вони повинні бути поміщені на митний склад. На митному складі створюються відповідні умови для проведення митного контролю. Власники складів повинні:

-- виключити можливість вилучення товарів поза митним контролем;

-- не ускладнювати здійснення митного контролю і не втручатись в дії контролерів;

Митні процедури -- операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків та зборів.

-- дотримуватися умов ліцензії на створення митного складу і виконувати вимоги митних органів, надавати їм безоплатно приміщення, обладнання і засоби зв'язку для здійснення митного контролю і митного оформлення;

-- вести облік товарів, що зберігаються на митному складі, і надавати митним органам звітність про них.

На практиці в зонах митного контролю, що створені в пунктах міжнародних пасажирських перевезень, з метою швидкого пропускання пасажирів через митний кордон може проводитися двоканальний митний контроль за системою «зеленого» і «червоного» коридорів. Організація такого пропускання ґрунтується на знанні пасажирами вимог митного законодавства та правил митного оформлення. «Зеленим» коридором, як правило, користуються ті пасажири, що мають при собі товари, які можуть бути оформлені безмитно та без отримання спеціальних дозволів. Інші пасажири проходять через «червоний» коридор із заповненням та поданням митних декларацій. Втім така організація пропуску пасажирів через митний кордон України в разі необхідності не виключає можливості здійснення повного чи вибіркового контролю [17].

2.3 Здійснення митного контролю

Митні органи в межах своїх повноважень з метою законності переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та фізичними особами мають право здійснювати митний контроль шляхом перевірки документів, огляду, переогляду та інших форм, що не суперечить законам України.

У пунктах пропуску через митний кордон або в інших місцях митної території, в межах якої митниця здійснює митний контроль, визначається зона митного контролю. Режим її -- це порядок доступу та перебування в таких зонах службових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, та громадян, що проходять митний контроль або уповноважені пред'явити контролю товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Зони митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон встановлюються в місцях оформлення пасажирів, транспортних засобів, вантажів.

На території та в приміщенні підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, митниця визначає території зон митного контролю за умови виконання підприємством вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Митне законодавство передбачає проведення митного контролю в таких основних формах:

1) перевірка документів і відомостей, необхідних для митних цілей;

2) митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, переогляд, особистий огляд);

3) облік товарів і транспортних засобів;

4) усне опитування фізичних і посадових осіб;

5) перевірка обліку і звітності;

6) огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних складів, магазинів безмитної торгівлі, вільних зон, інших місць, де можуть заходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, або здійснюється діяльність, контроль за якою покладено на митні органи [20,с. 153-155]

Перевірка документів і відомостей, необхідних для митних цілей полягає у вивченні документів, установленні відповідності їх оформлення і заповнення встановленим правилам і нормам. Ця форма митного контролю може передувати іншим формам митного контролю: огляду, обліку і т.д. Проте в окремих випадках митний контроль може обмежитися тільки перевіркою документів.

За своїм призначенням документи, необхідні для митних цілей, як правило, діляться на такі групи: транспортні; торгові; митні; інші.

До транспортних документів належать: накладні, коносаменти, декларації, дорожні відомості, передатні відомості, багажні та ін.

До торгових документів належать: контракти, договори, рахунки-фактури, специфікації, інвойси, пакувальні аркуші та ін.

До митних документів належать документи, що видаються митними органами або оформляються за їх участю, наприклад: ліцензії на відкриття митного складу, складу тимчасового зберігання (СТЗ), магазину безмитної торгівлі; кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення; документ контролю доставки (ДКД), декларація митної вартості (ДМВ); вантажна митна декларація (ВМД); свідчення про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення під митним контролем і т. п.

До інших документів належать установчі документи осіб, що підтверджують їх права на здійснення зовнішньоторговельної діяльності, дозволи різноманітних державних органів, наприклад: дозволи органів, що здійснюють ветеринарний і фіто санітарний контроль; дозволи Міністерства культури і т. д [21,с. 171].

Прикладом аналізованої форми митного контролю може служити перевірка фінансово-господарської діяльності осіб, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон, митних брокерів або інших осіб, що здійснюють діяльність, контроль за який покладено на митні органи і відображені в документах. При цьому посадові особи митних органів вправі вимагати безоплатного надання будь-якої документації (включаючи банківську) та інформації, що стосується здійснення зовнішньоекономічної й іншої господарської діяльності, яка має відношення до митної справи.

Митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд) являє собою фактичний контроль. Митний огляд - це адміністративна дія, що полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через кордон, відповідності товарів, що перевіряються, даним, узагальненим у вантажній митній декларації, а також даним, зазначеним у дозвільних документах державних органів; запобігання ввезенню або вивезенню заборонених товарів; виявлення схованого провозу товарів; виявлення товарів, що переміщуються без документів; визначення характеристик товару залежно від інших цілей огляду.

Огляд проводиться шляхом: скресання тари та упаковування товарів, установлення їх найменування; підрахунку кількості товару; у разі необхідності - оцінки якості товару; перевірки всіх місць, порожнин, конструктивних особливостей у транспортних засобах і товарах з метою виявлення схованок, сховищ, в яких можуть бути сховані товари.

Для виконання зазначених цілей застосовуються технічні засоби митного контролю (ТЗМК), а також такі засоби, як прощупування, проколювання, розбирання конструктивних деталей, вузлів і агрегатів, порушення цілісності усього або частини предмета і т. п [22,с.60-69].

Проведення митного огляду може здійснюватися в таких видах:

ідентифікаційний огляд - огляд, проведений у спрощеному порядку з метою встановлення фактичної відповідності товарів їх опису і кількості, заявленій декларантом, визначення країни походження товарів, тобто йдеться про зовнішню ідентифікацію товарів;

огляд з перерахунком кількості вантажних місць без їх скресання, з вибірковим скресанням, зі скресанням усіх вантажних місць;

огляд з перерахунком кількості предметів у вантажних місцях (вибірково або всіх);

огляд з вимірами і визначенням характеристик товару з узяттям проб і зразків або без них;

огляд, спрямований на виявлення схованок, приховувань, контрабанди.

Митним законодавством установлено перелік товарів, що підлягають в обов'язковому порядку митному огляду. До них належать товари:

а) що підлягають обкладенню акцизним податком або близькі за найменуванням в описовій частині документів з акцизними товарами;

б) що підлягають обкладенню митом;

в) що підпадають під заходи нетарифного регулювання;

г) близькі за найменуванням до зазначеного в пунктах б) і в), коли класифікація по ТН ЗЕД СНД викликає сумнів і розв'язати його не можна без фактичного огляду;

д) стосовно яких є оперативна інформація [23,с. 115].

Переогляд транспортних засобів, товарів, предметів може бути проведено за наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон транспортні засоби, товари, предмети містять:

предмети контрабанди;

предмети -- безпосередні об'єкти порушення митних правил;

предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю, або загрожувати життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

продукцію, що містить пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду та ін., що суперечить відповідним нормам Конституції України;

товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав промисловості або інтелектуальної власності;

щодо яких не було здійснено митного оформлення [24,с. 118-119].

Якщо є достатні підстави вважати, що громадянин переміщує через митний кордон України товари, які підлягають обліку і контролю інших державних органів; товари, з яких справляється мито, митні збори та інші митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонене або обмежене, митний орган має право провести огляд, а також переогляд ручної поклажі та багажу з розпакуванням багажу цього громадянина.

З метою припинення переміщення через територію України товарів, заборонених для транзиту, огляду та переогляду можуть також підлягати ручна поклажа і багаж громадян, які перетинають транзитом територію України.

Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи його уповноваженого представника, який діє на підставі належним чином оформленого доручення.

Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу в разі відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюється:

якщо є достатні підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин чи можуть завдати матеріальної шкоди громадянам, підприємствам;

якщо громадянин чи його представник не з'явився впродовж місяця з дня надходження несупроводжуваного багажу;

якщо товари пересилаються в міжнародних поштових відправленнях;

в разі залишення на території України ручної поклажі й багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію України.

Огляд та переогляд ручної поклажі і багажу в разі відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання [25,с. 101].

Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює Міністерство доходів і зборів України.

Розглядаючи таку форму митного контролю, як огляд, варто виокремити особистий огляд, застосовуваний до фізичних осіб. Проведення особистого огляду припускається у виняткових випадках за рішенням начальника митного органу або особи, що його заміщає, тільки у разі наявності достатніх підстав припускати, що фізична особа, яка перетинає кордон або знаходиться в зоні митного контролю або транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародних сполучень, приховує при собі і не видає за вимогою посадової особи митного органу товари, що є об'єктами порушення чинного законодавства, контроль за виконанням якого покладено на митні органи.

На митному посту особистий огляд може також проводитися за письмовою постановою керівника поста або особи, яка його заміщує, з обов'язковим повідомленням протягом доби керівника відповідного митного органу про підстави і результати такого огляду.

Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари.

Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені [26,с. 113].

Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником.

Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником -- також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі. Копія протоколу надається громадянинові.

Облік товарів і транспортних засобів застосовується в зв'язку з тим, що на митні органи покладено обов'язок вести статистичний облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, розміщуються на митних складах, складах тимчасового зберігання, перевезених митними перевізниками і т.д.

Облік здійснюється, зокрема шляхом ведення різноманітних реєстраційних книг і часописів, до яких вноситься інформація про товари і транспортні засоби. Це можуть бути часописи реєстрації ВМД, часописи, в яких зазначається інформація про товари, розміщені на СТЗ і т.п., часописи обліку транспортних засобів, що перетинають митний кордон, тощо.

Для забезпечення митного контролю посадовими особами митного органу може проводитися усне опитування громадян та посадових осіб підприємств [27,с. 146].

Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю -- це отримання посадовою особою митного органу інформації, що має значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

У ході усного опитування складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Ця форма митного контролю характерна, наприклад, для контролю речей громадян, що перетинають митний кордон, коли працівник митного органу проводить опитування на предмет виявлення предметів, заборонених до ввезення/вивезення валюти і т. п.

Перевірка обліку і звітності. Прикладом даної форми контролю може служити контроль митними органами стану обліку товарів на складі тимчасового зберігання. За письмовою вимогою уповноваженої посадової особи митного органу власник складу зобов'язаний надати звіт про товари, що зберігаються, або про товари, що знаходилися на зберіганні, і транспортні засоби протягом періоду, обумовленого митним органом. Звіт складається за встановленою формою і подається протягом визначеного терміну з дня пред'явлення такої вимоги [28,с. 163].

Митний орган вправі робити інвентаризацію товарів і транспортних засобів, що зберігаються на складі.

Огляд територій і помешкань СТЗ, магазинів безмитної торгівлі, вільного складу, вільних, митних зон, інших місць, де можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, або здійснюється діяльність, за якою необхідний митний контроль. Переміщені об'єкти, що підлягають огляду, є зонами митного контролю.

Основна вимога, запропонована до них, складається у разі будь-якої можливості вилучення товарів, розміщених під обраний митний режим, минаючи митний контроль.

Конструкція і розміщення приміщень, облаштованість територій, що є зонами митного контролю, також повинні сприяти цілісності товарів і забезпечувати неможливість доступу до них сторонніх осіб. За вимогою митного органу приміщення повинні бути обладнані подвійними запірними устроями, одне з яких має перебувати у розпорядженні митного органу.

Відповідно до митного законодавства митний контроль може здійснюватися також в інших формах, наприклад шляхом спостереження, обстеження, аналізу тощо [29,с.32].

Основними формами митного контролю є перевірка документів на товари і транспортні засоби, митний огляд товарів і транспортних засобів.



3. Зона митного контролю в системі адміністративно-правових режимів

3.1 Правовий режим зони митного контролю

Відповідно до Митного кодексу України Митні органи, будучи самостійній складовій частиною системи виконавчої влади, винятково й безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи у межах своїх повноважень мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав [17].

Шляхом установлених законодавством форм і методів вони виконують свої функції й реалізують повноваження в області переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, застосовують коштів митного регулювання, стягують митні платежі, мита, податки, здійснюють митний контроль і митне оформлення. Вони здійснюють діяльність, що по своєму юридичному змісті є розпорядницькою. У межах своєї компетенції вони видають нормативні й інші юридичні акти по митній справі. [30,с. 152].

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються Митним Кодексом та іншими законами України.

Митні органи створюються, реорганізуються й ліквідуються вищими органами. Митні органи являють собою єдину систему, у яку входять Державний митний комітет, регіональні митні керування, митниці , митні пости. У сфері митного контролю створене керування по митному контролі, що планує роботу митних органів по здійсненню митного контролю й організує в цих цілях взаємодія із прикордонними військами, санітарно-карантинними, ветеринарними й іншими державними органами. У керуванні розробляються рекомендації щодо зон митного контролю, скарги на дії посадових осіб митного органа.

Регіональне митне керування з питань митного контролю організує й контролює виробництво органами нижчого підпорядкування митного контролю. Воно перевіряє правильне й однакове застосування правил митного контролю.

Митниці з питань митного контролю забезпечують правильне застосування митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України, організують, координують і контролюють проведення посадовими особами митниці й нижчестоящих митних постів, перевірки документів і відомостей, необхідних для митних цілей, митного огляду, включаючи особистий огляд, що є винятковою формою митного контролю, обліку товарів і транспортних засобів.

Митні пости, що входять у єдину систему, здійснюють свою діяльність безпосередньо під керівництвом митниці або під керівництвом регіонального митного керування, у випадку безпосереднього підпорядкування керуванню з питань митного контролю. Митні пости здійснюють контроль за дотриманням всіма юридичними й фізичними особами правил, порядку й умов митної справи.

Митний контроль здійснюється відділами митного контролю й митних постів у місцях їхнього розташування й інших місць, обумовлених законодавством про митну справу. Так, Митним кодексом України передбачене створення зон митного контролю, під яким розуміється територія уздовж митного кордону, у місцях митного оформлення, у місцях знаходження митного органа й інших спеціально певних місцях, наприклад, митні склади, склади тимчасового зберігання.

Кодексом також визначені митні режими, які перебувають у зоні митного контролю, відповідно до яких здійснення виробничої й комерційної діяльності, переміщення товарів, транспортних засобів через границю таких зон і в їхніх межах допускаються тільки з дозволу митних органів і під їхнім контролем [30,с.123].

Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання:

а) захист економічних інтересів України;

б) контроль за додержанням законодавства України про митну справу;

в) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;

г) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

е) комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;

є) здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України;

ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;

з) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

й) співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;

І) ведення митної статистики [25,с.254]

Державний митний комітет України утворюється Президентом України. Голова Державного митного комітету України призначається відповідно до чинного законодавства України.

Територіальні митні управління створюються Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація і ліквідація митниць та інших митних установ України здійснюється Державним митним комітетом України за погодженням з Міністерством фінансів України. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та створення інфраструктури митних органів України здійснюється за рахунок державного бюджету.

Митні органи України, морські та річкові судна, які перебувають в їх розпорядженні, мають прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, ще перебувають у розпорядженні митних органів України, мають розпізнавальний знак. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами.

Державні та інші органи, що відповідно до законів України не здійснюють загального керівництва митною справою, не вправі приймати рішення, які входять у компетенцію митних органів України, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів.

У разі виявлення під час здійснення митного контролю ознак злочинів, що не належать до контрабанди, начальник митного органу України чи особа, яка його заміщує, повідомляє наявні дані органам попереднього слідства.

У свою чергу інші правоохоронні органи повідомляють митним органам України наявні факти правопорушень, пов'язаних з порушенням митних правил або контрабандою.

Товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю.

Митне оформлення може бути завершено тільки після закінчення зазначених видів контролю. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на своєчасне і повне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів, а також із змінами в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються митної справи.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на безпосереднє одержання інформації від митних органів, які на їх вимог уможуть на сплатній основі оперативно надавати їм таку інформацію.

Під час здійснення своїх функцій митні органи України можуть співпрацювати з митними та іншими органами іноземних держав та з міжнародними організаціями.

Міністерство доходів і зборів має право:

? представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

? проводити в межах своєї компетенції переговори і укладати угоди з органами та установами іноземних держав;

? залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівниками) до розгляду питань, що належать до її компетенції;

? утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи;

? одержувати безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України статистичні дані, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

? скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції. [31]

Міністерство доходів і зборів здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Держмитслужба у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Міністерство доходів і зборів у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення Міністерства доходів і зборів є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Міністерство доходів і зборів у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Міністерства доходів і зборів підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством.

Державну митну службу України очолює Голова, якого призначає Президент України. Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство доходів і зборів завдань і здійснення своїх функцій [32,с.190].

Голова Міністерства має заступників, які призначаються відповідно до законодавства України. Голова розподіляє обов'язки між заступниками, визначає ступінь відповідальності керівників підрозділів центрального апарату Міністерства . Голова:

? здійснює керівництво Міністерством доходів і зборів;

? організовує роботу колегії Міністерства і головує на її засіданнях;

? є розпорядником коштів;

? затверджує штатний розпис центрального апарату і положення про її структурні підрозділи;

? призначає у встановленому порядку на посади та звільняє з посад керівників регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, структурних підрозділів центрального апарату;

? присвоює у встановленому порядку персональні звання та вносить Кабінету Міністрів України подання про присвоєння відповідних персональних звань працівникам Міністерства доходів і зборів;

? представляє у встановленому порядку працівників, які найбільше відзначилися в роботі, до нагородження державними нагородами і президентськими відзнаками;

? вносить у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законодавчих та інших актів з питань, що належать до повноважень Міністерства;

? здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.



Висновок

Митний контроль багато в чому визначає характер і зміст діяльності митних органів. Основна мета митного контролю - виявлення, шляхом різних перевірок відповідності митних операцій і дій положенням і нормам митного законодавства.

Митний контроль розуміють як загальний статус (правовий режим) переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів і як сукупність перевірочних заходів.

У цей час однієї з першочергових завдань, що стоять перед Україною, є розробка раціональної зовнішньоекономічної політики, сприятливі умови для просування українських товарів на зовнішні ринки, розвитку співробітництва в сфері міжнародної торгівлі. Переживаючи серйозні труднощі, гостро потребуючи підтримки вітчизняних експертів, країна коштує перед необхідністю захисту національних інтересів, з яких першочергові - економічні.

Найважливіший елемент системи державного керування зовнішньоекономічними зв'язками - митна структура, і в першу чергу, система митного контролю. Разом з тим, механізм правового регулювання цієї сфери митного регулювання (як і митного регулювання взагалі) недосконалий. Величезний масив різнорідних найчастіше суперечних один одному нормативних актів навряд чи може забезпечити ефективний захист інтересів як держави, так і часток осіб.

Більшість авторів визнають нагальну потребу приведення всього масиву нормативно-правових актів по митній справі в цілому, і по митному контролі - зокрема - у струнку систему. Є надія, що цьому буде сприяти прийняття нового Митного кодексу.

Велике значення у зв'язку із загальним ростом злочинності є боротьба з посадовими злочинами працівників митних органів, корупцією в сфері митного контролю.

Митний контроль являє собою дії посадових осіб митного органа, здійснювані у встановленій послідовності й спрямовані на забезпечення дотримання діючого митного законодавства, а також міжнародних договорів і встановленого порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, у тому числі дотримання мер нетарифного регулювання, при переміщенні товарів і транспортних засобів під певний митний режим.

При ввозі митний контроль починається з моменту перетинання товарами й транспортними засобами митного кордону, а при вивозі - з моменту прийняття митної декларації.

Митний контроль при ввозі завершується в момент випуску товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено Митним кодексом України. При вивозі товарів і транспортних засобів за межі митної території України, митний контроль завершується в момент перетинання митного кордону України.

Таким чином, митний контролю є важливим елементом митної справи, а в цілому це один з базових інститутів будь-якої економіки. Незважаючи на його недосконалість, можна сказати, що його механізм у цей час функціонує досить успішно й має великий потенціал розвитку й удосконалювання.



Список використаної літератури

1.Адміністративне право України: [навчальний посібник]: [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін]; за заг. ред. В.В. Галунька. -- Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. -- Т. 1: Загальне адміністративне право. -- 320 с. ISBN 978-966-1510-53-0 ISBN 978-966-1510-54-7, с. 252-262

2.Галунько В.В. Адміністративно-правові режими: [Електронний ресурс] / В.В. Галунько, Ю.В. Гридасов // ACTUAL PROBLEMS OF CORRUPTION PREVENTION AND COUNTERACTION. - 2011. - Режим доступу: http://www.law-property.in.ua/

3. Адміністративне право: навч. посіб. / З. Р. Кісіль, Р. В. Кісіль. - 3-тє вид. - К.: Правова єдність, 2011. - 695 с.

4. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве/ С. С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1989. - 288 с.

5. Бляхман Б. Я. Пра-вовой режим в системе регулирования социальных отношений. Кемерово, 1999.

6. Шамсумова Э. Ф. Правовые режимы(те-оретический аспект): дис. … кандидата юрид. наук: спец. 12.00.01 / Шамсумова Э. Ф.; Уральск. юрид. ин-т МВД России. - Екате-ринбург, 2001. - 213 с.

7. Бахрах Д. Н. Административное право: учебник[для вузов] / Д. Н. Бахрах. - М.: Изд-во БЕК, 1999. - 368 с.

8. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: Полный курс М.: изд-во Тихомиров М.Ю., 2001. - 652 с.

9. Козлов Ю.М., Овсянко Д.М., Попов Л.Л. Административное право: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. / под ред. Л.Л. Попова. - М.: Юристъ, 2005. - 703 с.

10. Адмiнiстративне право України: Пiдручник / За ред. Ю. П. Битяка. Х., 2001.

11. Адміністративне право: Коваль Л.В. Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. -- К.: Вентурі., 1998. -- 208 с.

12. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 18 серп. 2011р.: (ОФІЦ.ТЕКСТ).-К.: ПАЛИВОДА А.В.,2011.-56 с.

13. Адміністративне право України (Підручник для юридичних ВУЗів і фак) Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.; За ред. Ю П Битяка. - Харків:, Право, 2000. - 516 с.

14.Щербина В.С. Господарське право: підручник / B.C. Щербина. - 4-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 640 с.

15. Дубініна, А. А. Митна справа: підручник. - К., 2010. - 320 с.

16. Митні інформаційні технології: навчальний посібник / за ред. П. В. Пашка. - К.: Знання, 2011. - 391 с.

17. Митний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 1 верес. 2013 року: (ОФІЦ.ТЕКСТ).-К.: ПАЛИВОДА А.В., 2013.-344 с.

18. Таможенное дело: учебник для вузов / под ред. Н. Д. Эриашвили. - М.: Юнити-Дана: Закон и право, 2011. - 375 с.

19. Митне право України: аспекти провадження у справах про порушення митних правил: навчальний посібник / А.В. Зименко.- Харків: Право, 2010.- 160 с

20. Дьомін Ю.М., Дьоміна С.Ю., Железняк Н.М. та ін. Митне право України: Навч. пос. / За заг. ред. Юлдашева О.Х. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 232 с.

21. Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Посібник. Одеса: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. - 226 с.

22. Курило Т.В. Митне право України. Навчальний посібник. - Львів: видавництво "Новий Світ-2000", видавець Краснощеких А.А., 2007. - 240с.

23. Макогон Ю.В., Яценко А.Б. Митна справа: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

24. Основи митної справи в Україні: Навч. посіб. / За ред. П.В. Пашка. - К., 2004. - 732 с.

25. Основи митної справи: Навч. посіб. / За ред. П.В. Пашка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К., 2002. - 318 с.

26. Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навч. посібник. - Харків: Еспада, 2002. - 296 с.

27. Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навчальний посібник. Вид, 3-є, доповнене й перероблене. - Харків: Еспада, 2004. - 352 с

28. Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 360 с.

29. Митне право України: Навч. Посібник / В.Я. Настюк , М.Г. Шульга.-Харків: Нац.юрид.акад. України,2001,-114 с.

30. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: Учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак. - К.: Вентури, 2000. - 208 с.

31. Про затвердження Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із залученням митними органами спеціалістів та експертів для участі в здійсненні митного контролю, та у справі про порушення митних правил: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. №574 // - 2003. - №17. -

32. Кивалов С.В. Организационно-правовые основы таможенного дела в Украине. - Одесса, 1994. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru

...