Організаційно-правові основи проведення виборів Президента України

Правову основу для застосування саме такого підходу становить частина друга ст. 36 Конституції України, якою передбачено, що саме політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. На жаль, чинний Закон України «Про вибори Президента України» не закріплює виключності політичних партій при вираженні політичної волі громадян. На нашу думку, цей недолік чинного Закону необхідно виправляти. Звичайно, після свого обрання особа, яка обрана Президентом, як глава всієї держави, що виступає від її імені, є представником усього народу, при цьому на разі повинні бути створені правові гарантії проти насильницьких форм утвердження партії влади. Такий підхід поділяють далеко не всі, хто опікується сьогодні цими проблемами. Одним з найсерйозніших обгрунтувань, які використовуються противниками запровадження вимоги щодо партійного висування кандидатів на виборах Президента України, є положення про те, що не можна обмежувати права громадян, які не мають партійної підтримки при їх кандидуванні на президентських виборах. Однак при цьому треба мати на увазі дві речі: по-перше, чинний Закон України «Про вибори Президента України» містить положення, якими дозволено партіям та їх блокам висувати як членів партій, так і позапартійних громадян (частина шоста ст. 22 Закону). І таке положення, відповідно до ст. 22 Конституції України, не може бути скасоване, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючи прав і свобод; по-друге, при проведенні виборів Президента йдеться про серйозну політичну діяльність на найвищому державному рівні, причому вибори відбуваються передовсім за рахунок державних коштів. Отже, закон повинен створити умови для того, щоб до балотування об'єктивно допускалися авторитетні, загальновідомі особистості, які мають широку громадську підтримку.

Крім визначення кола суб'єктів, у питанні висування кандидатів вагоме значення мають також і підстави реєстрації кандидатів. Чинним Законом закріплюється лише інститут збирання підписів на підтримку кандидатури особи, що висунута кандидатом у Президенти України. Так, частина перша ст. 28 цього Закону передбачає, що претендент має бути зареєстрований як кандидат у Президенти України, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менш як один мільйон громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як ЗО тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України.

Як відомо, зазначеними вище законопроектами, внесеними на розгляд Верховної Ради України нинішнього скликання, передбачено одночасне застосування й інституту збору підписів, і внесення грошової застави.

Для визначення правової оцінки цим двом інститутам слід насамперед відповісти на такі запитання: по-перше, що являє собою збір підписів на підтримку претендента -- чи це виключно спосіб реєстрації кандидатів на виборні посади чи це також і спосіб опосередкованої агітації на виборах; по-друге, яким чином розглядати застосування грошової застави -- чи це також виключно спосіб реєстрації кандидатів або ж певне обмеження участі окремих осіб, політичних партій тощо залежно від їх фінансової спроможності.

З огляду на такі моменти доцільно згадати, що у виборчому законодавстві країн світу існують різні умови, критерії, вимоги щодо реєстрації кандидатів на виборах. Найпоширенішою умовою реєстрації кандидатів на виборах є внесення грошової застави -- грошового внеску, встановленого виборчим законом розміру. Крім грошової застави, у виборчій практиці як в Україні, так і за кордоном запроваджуються й інші підстави для реєстрації кандидатів на виборні посади, зокрема -- збір встановленої законом кількості підписів громадян на підтримку кандидата, а також підтримка кандидата не просто громадянами, а встановленої законом кількості відповідних посадових осіб, парламентарів та ін. Зазначені підстави для реєстрації кандидатів на виборах можуть застосовуватися як паралельно, так і окремо.

На нашу думку, кожна з таких підстав для реєстрації має свій сенс і свої недоліки. Збір підписів як громадян, так і відповідних посадових осіб має метою насамперед продемонструвати, що кандидат на виборах має значну громадську підтримку, авторитет серед політиків, громадських та державних діячів. Внесення грошової застави суб'єктом балотування є засобом підтвердження серйозності намірів політичних партій, їх об'єднань, кандидатів брати участь у виборах, що дозволяє виключити з числа кандидатів осіб, які використовують виборчу кампанію як засіб самореклами і не виражають інтересів виборців, а також не мають відповідних ділових та професійних якостей. Крім розміру грошової застави, виборчим законодавством встановлюються також відповідні умови, за яких грошова застава повертається кандидатам повністю або частково (Росія, Україна), а в деяких країнах взагалі не передбачено повернення кандидатам, партіям внесених ними коштів (Австрія, Греція, Туреччина).

У виборче законодавство Української держави інститут грошової застави був вперше запроваджений у 1993--1994 роках. Зокрема, частиною дев'ятою ст. 23 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 18 листопада 1993 р. (з наступними змінами і доповненнями) передбачалось, що претендент на кандидата у депутати може бути зареєстрований як кандидат у депутати, якщо його підтримують своїми підписами не менше 300 осіб виборців відповідного виборчого округу. При реєстрації вносилася грошова застава в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Грошова застава поверталася особі, яка внесла її, в разі коли кандидат одержить на виборах не менше п'яти відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Застава, що не підлягала поверненню, зараховувалася до Державного бюджету.

У Законі України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. грошова застава також була однією з обов'язкових підстав, однак лише для реєстрації списку кандидатів у депутати в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Відповідно до пункту 8 частини першої ст. 24 цього Закону грошова застава вносилася виключно політичною партією, виборчим блоком політичних партій на рахунок Центральної виборчої комісії у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і поверталася згідно з частиною дванадцятою ст. 42 тим партіям, виборчим блокам партій, які взяли участь у розподілі депутатських мандатів.

Чинний Закон України «Про вибори народних депутатів України», прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня 2001 p., вперше запровадив грошову заставу як єдину обов'язкову підставу для реєстрації кандидатів у народні депутати України. Відповідно до частини п'ятої ст. 43 цього Закону грошова застава повертається політичним партіям, виборчим блокам політичних партій, які взяли участь у розподілі депутатських мандатів, а також депутатам, обраним в одномандатних виборчих округах.

На президентських виборах в Україні грошова застава жодного разу раніше не використовувалась. Отже, положення стосовно грошової застави є суттєвою новелою поданих до Верховної Ради України законопроектів. На нашу думку, грошову заставу необхідно розглядати як певну, виражену в грошовій формі гарантію відповідальності кандидата, політичної партії, виборчого блоку політичних партій, певну запоруку або засіб підтвердження серйозності їх намірів щодо участі у виборчому процесі, яка обов'язково вноситься при реєстрації кандидатів відповідною виборчою комісією, засіб захисту виборців від участі у виборчому процесі як кандидатів тих осіб, які не мають серйозного наміру балотуватися на виборах, адже у разі програшу на виборах грошова застава не повертається.

Крім того, слід також наголосити на порушену нами проблему скорочення строків виборчого процесу по виборах Президента України. Залишення виключно грошової застави саме створює резерв для скорочення строків виборчого процесу до 120 днів.

При вирішенні питання щодо необхідності запровадження виборчим законом грошової застави слід також мати на увазі й те, що у разі реєстрації кандидати отримують досить суттєву фінансову та організаційну допомогу з боку держави, передусім це досить серйозне бюджетне фінансування виборчої кампанії, зокрема видатків на передвиборну агітацію (наприклад, виготовлення інформаційних плакатів кандидатів, політичних партій, виборчих блоків партій, оплата виступів на телебаченні, по радіо тощо).

Підсумовуючи питання щодо необхідності запровадження грошової застави на виборах Президента України, нагадаємо, що рішенням Конституційного Суду України від ЗО січня 2002 р. № 2-рп/2002 у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 43 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про виборчу заставу)[13] визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), зазначені положення цього Закону. При цьому Конституційний Суд України визнав, що грошова застава за своєю правовою природою не є майновим цензом.

На жаль, автори проектів Закону України «Про вибори Президента України» пропонують альтернативні умови реєстрації кандидатів -- збір підписів або грошову заставу. З одного боку, це результат досягнення політичного компромісу у Верховній Раді України. Крім того, абсолютно зрозуміло, що народні депутати України не можуть дозволити собі відмовитись від практичного використання методів та форм ведення передвиборної агітації поза межами строків, визначених законом, адже збирати підписи на користь того чи іншого кандидата без пропагування його особистості, ідей партійної організації або їх блоку просто неможливо. Однак дозволимо собі нагадати, що на минулих президентських виборах Центральна виборча комісія провела у місячний строк перевірку 1 млн. 200 тис. підписних листів, в яких було близько 24 мли. підписів громадян. У результаті перевірки дев'ять претендентів були зареєстровані кандидатами у Президенти України, шістьом претендентам у такій реєстрації було відмовлено через відсутність відповідної кількості підписів виборців. На жаль, Верховний Суд України не взяв до уваги висновки і докази Центральної виборчої комісії, зобов'язавши зареєструвати цих шістьох осіб. Центральна виборча комісія, безперечно, виконала рішення Верховного Суду. Однак практика застосування положень закону, пов'язаних зі збором підписів, говорить сама за себе -- цей інститут неефективний, він не відображає реального стану підтримки громадянами кандидатів на виборах. Так, всі шість кандидатів, зареєстрованих Центральною виборчою комісією за рішенням Верховного Суду України, набрали разом лише 1,74%, в той час коли, наприклад, «проти всіх» проголосувало 1,81% виборців.

Із тексту законопроекту вбачається, що законодавець використав і запровадив у проекті досить жорсткі норми щодо порядку збирання підписів виборців та підстав їх неврахування. Наприклад, передбачено, що не враховується підпис виборця, якщо замість нього міститься підпис іншої особи; підписи, зібрані на підприємствах, в установах, організаціях; підписи, які зібрані насильно, шляхом підкупу, обману. І одночасно закріплено вибіркову перевірку цих підписів. Про результати збирання підписів Центральна виборча комісія складає відповідний протокол, а про неврахування приймає відповідне рішення. При цьому виникає просте практичне запитання: як скласти протокол з конкретними цифрами в результаті проведення вибіркової перевірки, як це передбачено частиною дванадцятою ст. 49 законопроекту? Причому проект Закону не містить критеріїв вибіркової перевірки. Практично такий взаємовиключний механізм перевірки достовірності підписів виборців неодмінно стане підставою для його неоднозначного сприйняття суб'єктами виборчого процесу. Разом з тим треба звернути увагу на те, що правовий механізм перевірки підписів виборців, передбачений чинним Законом України «Про вибори Президента України», взагалі недосконалий, такий, що вимагає прийняття Центральною виборчою комісією актів, які врегулювали б чимало питань процедури перевірки підписів.

Ще одне дуже симптоматичне введення авторів законопроекту -- це розширення компетенції судових органів на виборах. Причому парламентарі досить часто самі визначають як негативну практику підміни судами функцій організаторів виборів. Однак у пропонованому законопроекті помічаємо тенденцію суттєвого розширення функцій і повноважень Верховного Суду України при реєстрації кандидатів, а особливо при скасуванні рішення про реєстрацію кандидатів. Фактично частина четверта ст. 55 законопроекту запроваджує нову для Верховного Суду України функцію скасування рішення про реєстрацію кандидатів ще до вирішення спору з цього питання, тобто у безспірному порядку. Здається, ця новела є не кращим запозиченням із зарубіжного виборчого законодавства. Російське виборче законодавство 2002--2003 років містить аналогічний механізм скасування рішень про реєстрацію кандидатів. Суди повинні, вважаємо, бути наглядовою інстанцією щодо дотримання законності при здійсненні дій або бездіяльності, прийнятті рішень організаторами виборів.

Висновки

В ході курсової роботи нами були досягнуті всі задачі, тому, можна зробити висновок що, важливою стадією виборчого процесу є висування та реєстрація кандидатів у Президенти України. Право висувати кандидата на пост Президента України належить політичним партіям, які були зареєстровані в Міністерстві юстиції не пізніше як за один рік до дня виборів. Це право реалізується партією як безпосередньо, так і через об'єднання партій, до виборчого блоку.

Основи виборів Президента України встановлюються Конституцією України, згідно з якою Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх десяти років і володіє державною мовою. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103 Конституції України). Організація і проведення виборів Президента України регулюється Конституцією України, Законом України «Про вибори Президента України » в редакції від 18 березня 2004 р., Законом України «Про Центральну виборчу комісію» та іншими.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року його повноважень. У разі довгострокового припинення повноважень вибори Президента проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення його повноважень.

Вибори президента будь-якої країни безпосередньо народом - це більш демократична практика, ніж вибори президента парламентом (ФРН) або колегією вибірників (США). У сучасних умовах такі вибори передбачені конституціями Австрії, Фінляндії, Румунії, Словенії, Литви тощо. Однак це відмінність не має принципового значення. Головним у цьому випадку є те, що шляхом загальних виборів Президент України отримує свій мандат безпосередньо від народу, який дає йому можливість бути політично незалежною, автономною щодо інших гілок державної влади в Україні фігурою.

Право висування кандидатів на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також шляхом самовисування у порядку, визначеному законом. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (ст. 85 Конституції України).

Вибори Президента України здійснюються на принципах: 1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; 2) політичного плюралізму та багатопартійності; 3) публічності та відкритості; 4) свободи передвиборної агітації; 5) рівності всіх кандидатів на пост Президента України; 6) рівних можливостей доступу кандидатів до засобів масової інформації.

Вибори Президента України є загальними. Право обирати Президента мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними.

Вибори Президента України є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах і кожен виборець має один голос. Вибори є прямими, що означає, що Президент обирається безпосередньо народом. Голосування на виборах Президента України є таємним; контроль за волевиявленням виборців забороняється. Підготовка і проведення виборів Президента здійснюється шляхом прозорих і відкритих для громадськості процедур.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Територія цього округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Рішення про їх утворення приймається Центральною виборчою комісією (далі - ЦВК) не пізніш як за 110 днів до дня виборів. Список територіальних округів із зазначенням їх номерів ЦВК публікує в офіційних засобах масової інформації.

Для проведення голосування та підрахунку голосів на виборах Президента України територія селищ, міст, районів у містах, які входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Виборчі дільниці можуть бути звичайними, спеціальними та закордонними.

Для організації роботи з виборів Президента утворюються виборчі комісії: Центральна, територіальні (225), дільничні (понад 30 тисяч). Центральна виборча комісія (ЦВК) є державним органом, який утворюється відповідно до Конституції України та Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Територіальні комісії утворюються не пізніше як за 80 днів до дня проведення виборів Президента України. До їх складу включаються всі внесені представники від кандидатів на пост Президента України. Голова, заступник голови та секретар територіальної виборчої комісії не можуть бути представниками одного і того ж кандидата. Це має суттєве значення для забезпечення режиму законності в процесі проведення виборів.

Повноваження виборчих комісій різних рівнів визначаються їх завданнями і функціями. Зокрема, Центральна виборча комісія приймає обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань Закону « Про вибори Президента України », контролює використання призначених на проведення виборів коштів Державного бюджету України, проводить реєстрацію кандидатів на пост Президента України, вирішує питання використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації, забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів, здійснює контроль за надходженням і використанням коштів особистих виборчих фондів кандидатів, забезпечує централізоване виготовлення бюлетенів встановленого зразка тощо.

Територіальна виборча комісія здійснює в межах відповідного територіального виборчого округу контроль за додержанням законодавства про вибори Президента України, утворює виборчі дільниці, встановлює їх нумерацію, спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій, контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення, реєструє офіційних спостерігачів від кандидатів та партій (блоків) у відповідному територіальному окрузі, встановлює підсумки голосування по округу тощо.

Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці, організовує на виборчій дільниці голосування, проводить підрахунок голосів, поданих в день голосування на виборчій дільниці, розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги з питань підготовки виборів та організації голосування на дільниці і приймає по них рішення тощо.

Для проведення виборів Президента України виконавчими органами сільських, селищних, міських (де немає районних рад), районних у містах рад або органами, що відповідно до закону здійснюють їх повноваження, складаються загальні списки виборців по кожній виборчій дільниці, в які включаються всі громадяни, які на день виборів досягли або досягнуть вісімнадцятирічного віку.

Кандидат в Президенти може брати участь у виборах якщо його кандидатуру підтримає своїми підписами не менше як 500 тисяч громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менше як по 20 тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України. ЦВК у триденний строк з дня реєстрації кандидата приймає рішення про затвердження форм підписного листа для кожного кандидата.

Ніхто не має права примушувати виборця підтримати кандидата, платити коштами, товарами або послугами за підписи, а також перешкоджати йому в підтримці конкретних кандидатів. В одному підписаному листі повинні бути підписи мешканців лише одного населеного пункту. Забороняється організовувати збір підписів на підприємствах, в установах і організаціях.

Якщо висування кандидата на пост Президента України здійснюється шляхом самовисування, то громадянин, який відповідно до Конституції може бути обраний Президентом України, повинен надати в ЦВК засвідчене у встановленому порядку заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України.

У заяві про самовисування має бути підтверджено згоду кандидата на оприлюднення його біографічних відомостей, а також декларації про майно і доходи. У заяві про самовисування кандидат в Президенти зобов'язується передати протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права і припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які вважаються за законом несумісними з постом Президента України.

Агітацію за або проти кандидатів на зборах, мітингах, у дискусіях, пресі, на радіо і телебаченні. За рахунок коштів, які виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії, ЦВК забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів. Їх виготовляють з розрахунку - по п'ять плакатів кожного з кандидатів на одну виборчу комісію.

Кандидатам у Президенти України надається право безкоштовного користування державними засобами масової інформації шляхом надання їм рівноцінного і однакового за обсягом часу мовлення на загальнодержавному рівні, а також у межах окремих регіонів. Вони мають право на безкоштовне розміщення текстів своїх передвиборних програм обсягом до 12 тисяч друкованих знаків у газетах «Голос України » і « Урядовий кур'єр».

Забороняється брати участь у передвиборчій агітації особам, які не є громадянами України, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам. Участь у передвиборній агітації забороняється також членам виборчих комісій під час виконання ними своїх службових обов'язків. Фінансування передвиборної агітації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Законодавство встановлює гарантії діяльності кандидатів на пост Президента України. Кожен з них має право мати в кожному з територіальних округів по одній довіреній особі, а також п'ять довірених осіб на території загальнодержавного виборчого округу.

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 8- ї до 20 - ї години. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом тієї країни, в якій були утворені ділянки. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за сім днів до дня виборів. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчі бюлетені видаються виборцям членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців за умови пред'явлення документа, що засвідчує його особу. У бюлетені для голосування виборець робить позначку «плюс» або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата, за якого він голосує.

Підрахунок голосів на виборчій дільниці здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії в тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Під час підрахунку голосів ніхто не має права робити відміток або записів на бюлетенях для голосування. У новому виборчому законі дуже детально виписана процедура підрахунку голосів. На підставі протоколів дільничних виборчих комісій територіальна виборча комісія на своєму засіданні підраховує результати виборів по округу. У свою чергу, ЦВК на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних округів не пізніше як на десятий день з дня виборів встановлює результати голосування з виборів Президента України, про що складається протокол.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При повторному голосуванні обраним Президентом України вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

На нашу думку, практика реалізації виборчого законодавства в Україні все ж схиляє до того, що суди повинні долучатись до виборчих справ лише у випадках, коли виникають відповідні спори, коли йдеться про поновлення порушених виборчих прав тих чи інших суб'єктів виборчого процесу. Всі інші питання організації підготовки та проведення виборів відповідно до законодавства про вибори Президента України повинні належати до виключної компетенції системи виборчих комісій.

Необхідно забезпечити демократичну процедуру проведення голосування в день виборів Президента України і захист об'єктивних чесних результатів цього голосування. Нам треба все зробити, щоб не допустити зловживання, фальсифікації, безпорядки у день виборів», - поставив завдання.

Насамперед йдеться про чинний закон про вибори, який містить низку неконституційних норм і відкриває можливості для фальсифікацій виборів. Закон, прийнятий раніше і оскаржений Конституційним Судом, залишається у тій самій редакції без змін. А це - підґрунтя для того, щоб через війну судів дискредитувати українські вибори на багатьох-багатьох дільницях.

Є необхідність забезпечення правопорядку. На жаль, Міністр внутрішніх справ займається політичною роботою і йому немає коли відповідати за ввірену ділянку роботу.

Кримінальний кодекс передбачає суворе покарання для фальсифікаторів і повинен виконуватися. У судах має бути організовано чергування в день виборів і в дні встановлення результатів виборів.

На наше глибоке переконання, від інституту збору підписів на загальнодержавних виборах треба відмовлятися. Він неефективний у великих масштабах, це -- фікція, самообман і зайва трата часу та ресурсів як суб'єктів, так і організаторів виборчого процесу.

Список використаних джерел

1. Сакс О. О моделях демократии // Курьер ЮНЕСКО. 1992, апрель -май. С. 24.

2. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. Вид. 3-тє, виправл. та доповн. К.: Атіка, 2004. 512 с.

3. Положення про порядок реєстрації та статус офіційних спостерігачів на виборах Президента України Відповідно до статті 38 Закону України "Про вибори Президента України" (474-14).

4. Закон України "Про вибори Президента України".

5. Конституція України.

6. Ставнійчук М.І. Уніфікація юридичних процедур як актуальна проблема сучасного розвитку законодавства України про вибори і референдуми / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003. С. 140-144.

7. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 14. Ст. 81; № 28. Ст. 237; № 44. Ст. 387; 2001. № 9. Ст. 38; 2003. № 27. Ст. 209; № ЗО. Ст. 247.

8. Проект Закону України «Про вибори Президента України» (реєстраційний номер 2047 від 31 липня 2002 року).

9. Юзьков Л.П. Конституційні закони: утвердження концепції, становлення практики // Радянське право. 1991. № 5. С. 13.

10. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: курс лекцій для студ. юрид. вузів і ф-ів. К.: Вентурі, 1995. С. 149.

11. Ткачук Марко. Чи потрібен Україні партійний Президент? // http: www. pravda. com.ua/18.07.2003.

12. Вісник Конституційного Суду України. 2002. № 1.

Размещено на Allbest.ru