Поняття бюджетного права України

- право на поділ видатків місцевих бюджетів на такі, що пов'язані з виконанням (1) власних повноважень і (2) делегованих повноважень органів виконавчої влади (ст. 92 і 93 Бюджетного кодексу);

- право спрямовувати кошти загального фонду місцевого бюджету на фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань (ст. 88-90 Бюджетного кодексу);

- право на фінансування програм соціально-економічного розвитку своєї території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов'язаних із розширеним відтворенням (ст. 91 Бюджетного кодексу);

- право на власні і закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності (п. З ст. 7 Бюджетного кодексу);

- право на забезпечення збалансованості своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без урахування доходів від місцевих податків і зборів;

- право органів місцевого самоврядування одержувати компенсацію з державного бюджету у разі, коли держава не забезпечує заздалегідь їх видатки щодо виконання рішень державних органів;

загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

До другої групи повноважень належать:

- право всіх представницьких органів місцевого самоврядування затверджувати свої бюджети (п. 4 ст. 138, 143 Бюджетного кодексу);

- право на гарантовану державну дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, установленому законом.

Автономна Республіка Крим і місцеві ради можуть приймати бюджети з дефіцитом, але тільки в частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит цих бюджетів покривається за рахунок запозичень. Не допускається затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів з дефіцитом (ст. 72 Бюджетного кодексу). Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністративні, виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідних представницьких органів можуть одержувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в межах бюджетного періоду в порядку, визначеному Міністерством фінансів України (ст. 73 Бюджетного кодексу). В межах повноважень, установлених щорічними рішеннями про відповідні бюджети, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктів підприємництва лише на умовах платоспроможності, певного терміну, майнового забезпечення і зустрічних гарантій, одержаних від цих суб'єктів. Оскільки бюджетна система України побудована на принципі єдності, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад зобов'язані надавати необхідну інформацію Міністерству фінансів України для проведення розрахунку розмірів міжбюджетних трансфертів та інших показників. Місцеві фінансові органи розробляють інструкції щодо підготовки бюджетних запитів відповідно до Типової форми бюджетних запитів, визначеної Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів у строки і в порядку, встановленому місцевими фінансовими органами. Бюджетний кодекс містить окремі заборони відносно Державного і місцевих бюджетів. Так, п. 8 ст. 13 не допускає створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами.

Органам місцевого самоврядування Бюджетний кодекс України (ст. 85 ч. 2) забороняє планувати і здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів (ст. 86 Бюджетного кодексу), а також здійснювати впродовж бюджетного періоду витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Бюджетний кодекс забороняє надання позик з одного бюджету іншому (ст. 73 Бюджетного кодексу України).

ВИСНОВОК

З огляду на проведене дослідження можна зробити такий висновок , що бюджетний процес носить нормативний і директивний характер. В Бюджетному кодексі України дано визначення бюджетного планування - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Таким чином бюджетний процес складається з наступних стадій: складання проекту бюджету; розгляд проекту бюджету;затвердження бюджету; виконання бюджету.

Якщо ж розглядати задачі бюджетного планування, то вони є такими: забезпечення необхідними фінансовими ресурсами програм економічного і соціального розвитку;виявлення резервів і джерел додаткових капіталів у фізичних і юридичних осіб для виконання задач, передбачених бюджетом;визначення доходів по окремих джерелах поступлень із загального обсягу доходів бюджету;визначення видатків бюджету по видах затрат, цільовому призначенню і загальному обсягу видатків;розподіл доходів і видатків бюджетної системи між окремими ланками бюджетної системи;утворення державних, матеріальних і бюджетних резервів;здійснення контролю за фінансовою і господарською діяльністю підприємств і установ.

При цьому складання і виконання бюджету - це функція виконавчої влади, а розгляд і затвердження - це функція законодавчої влади.

Бюджетним кодексом України чітко визначено, що бюджет є центральною ланкою фінансової системи держави, а фінанси, як уже зазначалося, це система грошових відносин, у процесі яких утворюються і використовуються централізовані грошові фонди, потрібні для виконання завдань і функцій держави або органу місцевого самоврядування. Тому сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері бюджету, і становлять бюджетне право, є основним розділом фінансового права.

У зв'язку з постійним рухом та завданнями, які має бюджет як основний фінансовий план держави, необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом, щоб забезпечити своєчасне й повне надходження доходів, та раціонального, цільового й ефективного використання коштів. Саме в цьому аспекті виникає юридичне значення бюджету у вигляді нормативно-правового закріплення бюджетних повноважень суб'єктів бюджетних відносин.

Бюджет, затверджений на рівні закону на поточний бюджетний період, надає фінансовій діяльності органів виконавчої влади обов'язкового характеру, оскільки приписи закону мають конкретно-адресний характер і зобов'язують ці органи їх виконувати. Закон про бюджет покладає на орган виконавчої влади обов'язок зібрати певну суму коштів і дозволяє витратити зібрані кошти на фінансування видатків, пов'язаних із забезпеченням виконання функцій держави.

Отже, можна зробити висновок, що державний бюджет безпосередньо впливає на кожного громадянина і від нього залежить будуть люди жити добре, чи не дуже( у фінансовому плані ).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України

2.Бюджетний кодекс України

3.Податковий кодекс України

4.Кодекс України про адміністративні правопорушення

5. Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори”. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №30. - Ст. 336.

6. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Відомості Верховної Ради України. 1993. - №17. - Ст. 184.

7. Додаток 1 до листа ДПАУ від 28.02.2007 р. N 4082/7/17-0217. Урядовий кур'єр, 2007. - №55.

8. Про Державний бюджет України Закон України ///Відомості Верховної Ради України, 2006. - №9-10. - Ст. 96.

9. Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами…Закон України//// Відомості Верховної Ради України, 2001. - №10. - Ст. 44.

10. Про податок з доходів фізичних осіб ..Закон України///Відомості Верховної Ради України, 2004. - №52. - Ст. 564.

11. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 - х т. - М.: Юрид. лит., 1982. - Т. 2. - 359 с.

12. Башняк О.С. Принципи оподаткування та їх реалізація у податковому законодавстві України. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2005. - 190 с.

13. Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2002. - 189 с.

14. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 1996. - 24 с

15. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги. Теория и практика: Учебное пособие. С.-Пб.: Специальная литература, 1996. - 285 с.

16. Костенко Ю.О. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2002. - 19 с.

17. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник. - Харків: Легас, 2001. - 304 с

8. Кушнарьова Т.Є. Податкові органи в системі суб`єктів податкових правовідносин. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. - 188 с.

19. Мамонов И.В, Омельяненко А.В. Введение в основы теории налогообложения. - Краснодар: ООО БК «Группа Б», 2000. - 231 с.

20. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'яточенко та ін. / За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464 с.

21. Соколов А.А. Теория налогов. - М.: ООО «ЮрИнфоР-Пресс», 2003. - 505с.

22. Турчинов О.В. Основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні. - К.: Інтертехнодрук, 1998. - 68 с.

23. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. М.: Юристъ, 1996. - 400 с.

24. Фінансове право: Курс лекцій. К.: Правові джерела, 1998. - С.97; В.И. Гуреев. Налоговое право. М.: Экономика, 1995. - 253 с.

25. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. - М.: Наука, 1088. - 254 с.

Размещено на Allbest.ru