Теоретичні проблеми представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражних судах

Розділ четвертий “Особливості прокурорсько-представницьких правовідносин на стадії перевірки рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду” складається з трьох підрозділів і присвячений проблемним питанням виявлення і опротестування прокурором незаконних та необгрунтованих арбітражних судових актів.

У підрозділі 4.1. “Приводи та підстави ініціації прокурором перевірки рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду” зазначається, що незважаючи на складність і різноманітність спорів, що вирішуються арбітражними судами, в основному вирішення відповідає вимогам закону, розглядається на підставі повноти, всебічності та об'єктивності аналізу фактичних обставин і доказів.

Разом з тим, не поодинокі випадки прийняття арбітражними судами рішень, ухвал, постанов (далі - рішення), що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, у яких порушуються процесуальні норми та строки розгляду і, навіть, допускається тяганина. Практика свідчить, що кожне третє незаконне судове арбітражне рішення скасовується або змінюється за протестами прокурорів, судом задовольняється кожний другий принесений ними протест. Отже, на даній стадії арбітражного судочинства ця діяльність потребує вдосконалення, а у цих умовах, важливою є наступна форма представництва прокурором інтересів у суді - виявлення і опротестування незаконних і необгрунтованих рішень.

У дисертації наводиться характеристика приводів і підстав для ініціації прокурором перевірки рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду. На думку автора, приводами такої ініціації виступають: а) заяви сторін і інших осіб, що приймають участь у справі; б) заяви громадян-підприємців, що не приймали участі у справі, але зацікавлених у перегляді судового акту, оскільки винесеним по справі рішенням, порушені їхні права та інтереси, які охороняються законом; в) повідомлення підприємств, установ, організацій, що посилаються на обгрунтовані доводи про неправильність винесеного судового рішення; г) інші повідомлення та звернення, які надійшли до прокуратури з цих питань.

Підставами для ініціації прокурором зміни або скасування рішення є: 1) неповне з'ясування арбітражним судом обставин , що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які арбітражний суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні арбітражного суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування арбітражним судом норм матеріального чи процесуального права, якщо це призвело до прийняття незаконного судового акту.

Однією із гарантій законності судових рішень, що приймаються по господарським спорам, може стати нова стадія арбітражного процесу. Її обгрунтування дане у дисертаційному дослідженні. За аналогією з цивільним процесом пропонується назвати це провадження касаційним. Необхідність введення касаційного провадження викликана явною процесуальною незахищеністю прав власника, що приймає участь у розгляді господарського спору. Фактично негайний вступ у законну силу рішення арбітражного суду дозволяє стороні по справі розпорядитися предметом спору (грошові кошти, майно і т.п.), не чекаючи можливого оскарження (опротестування) рішення.

Саме тому рекомендується встановити термін (в ініціативному варіанті місячний), у перебігу якого особа, що приймає участь у справі, або прокурор зможуть вивчити справу і, при наявності до того підстав, скористуватись правом на порушення провадження з перегляду рішення. Тут для прокурора не повинно бути обмежень з форми власності у відношенні до суб`єктів оскарження (звернення). У зв`язку з цим слід зробити інстанційні зміни у організації арбітражного судочинства, відмовившись від зберігшого зв`язок з держарбітражем порядку перегляду рішення судді арбітражного суду головою (заступником голови) цього ж суду. У роботі обгрунтовано необхідність утворити також самостійну апеляційну інстанцію з перевірки законності та обгрунтованості рішень арбітражних судів і запропоновані з цього приводу обсяг і межі повноважень прокурора.

У підрозділі 4.2. “Порядок подачі протесту прокурора про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду” аналізується правове становище посадових осіб органів прокуратури, яким надано право на принесення протесту щодо розглянутої арбітражним судом справи.

Аналіз процесуальних прав прокурорів на ций стадії арбітражного судочинства дозволив автору відмітити деяку непослідовність чинного законодавства. Констатується, що прокурор вправі опротестувати незаконні та необгрунтовані рішення арбітражного суду у випадках, коли він брав участь у процесі або коли рішення у справі зачіпає інтереси держави (ст.29 АПК). Отже, якщо справу розглянуто за участю прокурора або рішення зачіпає інтереси держави, він має право принести протест в порядку нагляду, керуючись правилами, встановленими розд.ХІІ АПК, ст.38 Закону України “Про прокуратуру”. Питання про участь прокурора у перевірці рішення в порядку нагляду, як це передбачено ст. 104 АПК , може бути вирішено арбітражним судом незалежно від того, чи порушено справу за його заявою, чи принесено ним протест.

Таким чином, прокурор може принести наглядовий протест у випадках: а) якщо він брав участь в арбітражному процесі; б) незалежно від участі у ньому. В першому випадку протест вправі принести прокурор, що брав участь у розгляді арбітражної справи, незалежно від свого посадового становища; у другому - тільки спеціально уповноважена посадова особа органів прокуратури (ч.3 ст.91 АПК).

У розділі ХІІ АПК дане питання вирішене інакше. Прокурор, який бере участь у процесі, якщо він не є посадовою особою, названою у ч.3 ст.91 АПК, не вправі опротестувати незаконне і необгрунтоване рішення арбітражного суду. Отже, у стадії перевірки останніх у порядку нагляду для одних учасників арбітражного процесу (сторін, третіх осіб) чинне одне правило, для інших (прокурорів) - друге, тим самим порушується їх рівність. На погляд дисертанта, прокурору, який бере участь у арбітражному процессі, повинно бути надане право принесення протесту в порядку нагляду незалежно від його посадового становища на будь-яке рішення, до будь-якого арбітражного суду.

У дисертації підкреслюється особливе значення інституту перевірки та опротестування прокурором арбітражних судових актів в порядку нагляду і відзначається, що подання ним протесту про перегляд справи є окремою формою представництва інтересів шляхом його вступу у справу, що вирішена арбітражним судом. Це не є формою нагляду прокурора за судовою діяльністю, оскільки перегляд здійснюється арбітражною інстанцією, про що свідчить і назва розділів ХІІ, ХІІІ АПК. Прокурор, у даному випадку, використовуючи надані йому законом повноваження, лише ініціює такий перегляд і бере в ньому участь. Водночас, ініціювання прокурором перегляду незаконного та необгрунтованого рішення є своєрідною формою контролю суспільства за законністю рішень у господарських спорах, які ухвалює судова гілка влади. Державна влада в Україні єдина, і три її гілки (законодавча, виконавча та судова), а також прокурорська влада повинні не тільки взаємодіяти, але й здійснювати взаємоконтроль.

Підрозділ 4.3. “Подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови арбітражного суду за нововиявленими обставинами” містить у собі критичний аналіз положень розділу ХІІІ АПК, які безпосередньо впливають на реалізацію повноважень прокурора на цій стадії арбітражного процесу. Зазначається, що однією із підстав для перегляду рішення, ухвали, постанови арбітражного суду є виявлення нових обставин, що мають суттєве значення для справи, які не були і не могли бути відомі заявникові (розд. ХІІІ АПК). У цьому випадку прокурор звертається до арбітражного суду з поданням про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

При цьому автор звертає увагу на додержання строку на таке звернення, а також на те, що в ст.113 АПК не передбачений обов`язок прокурора направляти копії свого подання сторонам. Така вимога законом визначена лише для заявника. Водночас, в практичній діяльності арбітражного суду і прокуратури направлення прокурором таких копій важається за необхідне. І з цим варто погодитись. Особливістю норми про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами є те, що подання прокурора з вказаних підстав направляється не до наглядової арбітражної судової інстанції, а до арбітражного суду, який прийняв рішення. В роботі обгрунтована потреба нормативного закріплення переліку нововиявлених обставин.

Розділ п'ятий “Особливості прокурорсько-представницьких правовідносин у виконавчому провадженні у випадках представництва інтересів держави в арбітражному суді” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню актуальних питань нагляду прокуратури за законністю виконавчого провадження.

У підрозділі 5.1. “Предмет і межі нагляду прокуратури за законністю виконавчого провадження у випадках представництва інтересів держави в арбітражному суді” зазначається, що з прийняттям 24 березня 1998 р. Закону України “Про державну виконавчу службу”, а 21 квітня 1999 р. - Закону України “Про виконавче провадження” у правовому режимі регулювання виконання рішень судів (у тому числі арбітражних) відбулися докорінні зміни. Законом України “Про державну виконавчу службу” визначені основи організації та діяльності такої нової інституції, як державна виконавча служба, її завдання, а також правовий статус державних виконавців.

На забезпечення своєчасності і повноти виконання судових рішень державним виконавцем спрямовується контроль у порядку підлеглості начальника відділу державної виконавчої служби та нагляд за законністю органів прокуратури (ст.8 Закону України “Про виконавче провадження”). Насамперед, у ч.2 ст.8 цього закону відмічається, що нагляд за законністю виконавчого правадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом. Це, по суті, надає прокуратурі нове “поле нагляду”, актуальність якого важко переоцінити, у зв`язку з чим, необхідно правильно визначити предмет і межі, форми і методи здійснення прокурорського нагляду.

На підставі висловлених в юридичній науці положень про предмет прокурорського нагляду (В.В. Гаврілов, Ю.М. Грошевий, В.Д. Ломовський, В.Я. Чеканов, та ін.) здобувач приходить до висновку, що предметом нагляду прокуратури за законністю виконавчого провадження є додержання органами Державної виконавчої служби встановленого законом порядку (процедури) відкриття, здійснення та закриття виконавчого провадження. Зазначається, що ця діяльність прокуратури найбільш слабко розроблена на сьогодні в теорії прокурорського нагляду.

За своєю сутністю нагляд прокуратури за законністю виконавчого провадження дисертант розглядає як складову та завершальну частину представництва. В той же час за характером застосованих у цій сфері наглядових заходів, форм і методів ця діяльність найбільш близька до нагляду за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд). Вказується, що об'єктом прокурорського нагляду за законністю виконавчого провадження є відносини, які виникають у виконавчому процесі і, у першу чергу, законність актів і дій (бездіяльність) державного виконавця.

Автор підкреслює дві особливості діяльності прокурора у виконавчому провадженні. По-перше, це його дії, як учасника арбітражного процесу, якими він добивається своєчасного і повного виконання рішення суду на захист інтересів держави. Вона, у свою чергу, розкладається на передбачені законом дії (заява сторони чи подання прокурора), спрямовані на звернення судового рішення до виконання, відстрочку або розстрочку його виконання, а також заходи про примусове виконання рішення державним виконавцем. По-друге, це діяльність, яка реалізується з використанням загальнонаглядових форм і методів виявлення порушень законності у виконавчому провадженні, причин цих порушень і умов, що їм сприяли, та реагування на них.

У зв'язку з тим, що Закон України “Про виконавче провадження” не конкретизує предмет і, саме головне, повноваження прокурорів щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів державними виконавцями, доцільно у даному законі, а також у новому Законі України “Про прокуратуру” передбачити окрему норму, яка відображала б специфіку цього нового напряму прокурорської діяльності. Є рація видати наказ Генерального прокурора України “Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів державними виконавцями”.

У підрозділі 5.2. “Форми і методи прокурорського нагляду за законністю виконавчого провадження у випадках представництва інтересів держави в арбітражному суді” досліджуються важливі не тільки в теоретичному, але і в безпосередньо практичному відношенні питання щодо забезпечення засобами прокурорського нагляду виконання рішень арбітражного суду в повному обсязі, особливо у справах майнового характеру за позовами прокурорів.

Автор зазначає, що форми і методи нагляду прокуратури за додержанням і застосуванням законів на сьогодні встановлені Законом України “Про прокуратуру”. Виходячи з уже визнаного в науці (А.І. Долгова, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, Л.А. Ніколаєва та ін.) і прокурорській практиці підходу, здобувач пропонує таку класифікацію форм і методів прокурорського нагляду за законністю виконавчого провадження: 1) форми та методи виявлення порушень закону, причин порушень і умов, що їм сприяли; 2) форми та методи усунення порушень закону, причин порушень і умов, що їм сприяли; 3) форми та методи попередження порушень закону, причин порушень і умов, що їм сприяли. В дисертації детально аналізуються всі вищезгадані форми та методи, розкривається специфіка дій, що приймає прокурор по кожній з них.

Зокрема, основними засобами нагляду прокуратури за законністю виконавчого провадження, на думку дисертанта, виступають: а) вплив на стягувача (вимога, припис, подання), щоб понудити його звернутися, на підставі виконавчого документа, до державного виконавця з заявою про примусове виконання рішення; б) оцінка правомірності затвердження судом мирової угоди та відмови стягувача від примусового виконання рішення. Адже, при встановленні фактів затвердження судом мирової угоди або відмови стягувача від примусового виконання рішення, якщо це суперечить закону чи порушує інтереси держави, прокурор повинен діяти у рамках компетенції, визначеної розділом ХІІ АПК та главою 3 розділу ІІІ Закону України “Про прокуратуру”. Відповідно до них він має право опротестувати незаконні та необгрунтовані рішення арбітражного суду.

У той же час право прокурора на звернення до державного виконавця з заявою на відкриття виконавчого провадження (п.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”) поставлено, на погляд здобувача, в залежність від попередньої участі прокурора в арбітражному судочинстві по справі, на виконання рішення по якій ним подається заява.

Завершальний шостий розділ дисертації “Організація діяльності органів прокуратури по представництву інтересів держави в арбітражному суді” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню актуальних питань організації роботи прокуратури по участі в арбітражному судочинстві на захист інтересів держави.

У підрозділі 6.1. “Проблеми організації роботи прокуратури по представництву інтересів держави в арбітражному суді” досліджуються поняття і значення організації роботи прокурорів з представництва інтересів держави в арбітражному судочинстві. Аналізуючи погляди Л.М. Давиденка, І.Я. Клівера, В.В. Кравчука, В.П. Рябцева, В.І. Шинда та ін. на сутность і зміст організації та діяльності прокуратури, в дисертації дається обгрунтування трактовки організації представницької роботи у вузькому і широкому розумінні.

Вузьке значення зводиться до упорядкування представницької праці (з метою підвищення її ефективності), а саме: правильний розподіл обов'язків між співробітниками прокуратури; обгрунтоване планування представницької роботи; контроль за виконанням запланованих заходів; створення належного порядку та умов праці. Організація в широкому розумінні охоплює: впорядкування і оптимізацію прокурорської системи; обгрунтований розподіл представницької праці; своєчасну постановку перед підлеглими працівниками і підпорядкованими прокуратурами оперативних завдань і контроль за їх виконанням; оцінку виконаної представницької роботи та інші управлінські заходи.

В дисертації наводиться характеристика елементів організації роботи прокурорів по участі в арбітражному процесі і особливо організації роботи районної (міської) прокуратури по пред'явленню позовів до арбітражного суду на захист інтересів держави. Зазначається, що ефективність використання цього-одного з найважливіших правових засобів боротьби з правопорушеннями залежить перш за все від правильної організації роботи районного (міського) прокурора.

Організація цієї роботи, на думку здобувача, досить многогранна і в загальному вигляді включає: а) розподіл обов'язків між працівниками прокуратури по підготовці матеріалів для пред'явлення позовів; б) інформаційне-аналітичне забезпечення цієї діяльності; в) вивчення (узагальнення) практики пред`явлення позовів (заяв); г) облік позовної роботи.

Дисертант вважає, що в сучасних умовах у прокуратури з'явились нові і досить важливі повноваження по зверненню до арбітражного суду на захист державних інтересів, що є специфічною формою суспільного впливу на економічні процеси, спрямованого на додержання законності у господарській діяльності. Тому в органах прокуратури необхідне належне організаційно-правове забезпечення цієї роботи, зокрема, створення в облпрокуратурах (прирівняних до них) спеціального відділу по забезпеченню участі прокурорів у арбітражному судочинстві на захист інтересів держави.

У підрозділі 6.2. “Особливості взаємодії арбітражного суду і прокуратури по запобіганню порушень законодавства у сфері господарських відносин” підкреслюється значимість і показується специфіка взаємодії арбітражних судів та органів прокуратури як одного із вагомих факторів зміцнення законності в економічних правовідносинах держави.

Взаємодія органів прокуратури з арбітражною судовою владою у зміцненні законності та господарського порядку, на думку здобувача, визначається правовими умовами, а саме: а) способами і можливостями різного роду ініціювання прокурором арбітражного процесу (направлення до суду заяв, подань, протестів); б) участю прокурора в розгляді арбітражним судом господарських спорів; в) взаємним контролем арбітражного суду і прокуратури законністі дій і рішень одного за другим; г) сукупністю правових засобів із забезпечення виконання рішень арбітражного суду.

Разом з цим виявляється, що і нині зберігається така перспективна форма контактів органів прокуратури і арбітражних судів, як надсилання останніми до прокуратури повідомлень про виявлені порушення законності у сфері господарських відносин, які зачепляють інтереси держави, а також винесення з цих питань окремих ухвал. На погляд дисертанта, доцільно винесення арбітражними судами окремих ухвал для усунення порушень законнності або недоліків у діяльності підприємств, установ чи організацій; державного або іншого органу, в тому числі прокуратури. Тим самим господарське судочинство буде більш ефективно впливати на додержання законності в економічній сфері, відновлення порушеного права учасників арбітражного процесу.

У підрозділі 6.3. “Теоретичні аспекти оцінки і вимірювання ефективності діяльності прокуратури по представництву інтересів держави у арбітражному суді” досліджуються проблемні питання оцінки якості та ефективності роботи прокурорів по представництву інтересів держави в арбітражному судочинстві.

Дисертантом розвинуті дослідження вчених (Л.М. Давиденко, С.А. Ємельянова, А.П. Сафонова, К.Ф. Скворцова, А.Ф. Смирнова та ін.) про поняття і критерії визначення ефективності прокурорської діяльності. При цьому підкреслюється, що поняття ефективності є єдиним як для прокурорської роботи в цілому, так і для окремих її ділянок. Вона, як обгрунтовано відмітив у літературі В.Г. Михайлов, визначається як ступінь досягнення прокурорами цілей, поставлених в законі та інших нормативних актах. З наведених визначень випливають два основних положення. Перше полягає у тому, що ефективність як показник державної, владної, в тому числі і прокурорської діяльності є ступінь досягнення мети, яка стоїть перед органами прокуратури. Другим моментом є те , що по-справжньому ефективною можна визначити лише таку роботу, яка забезпечила досягнення потрібної мети з найменшими витратами (виходячи з критеріїв, які стосуються нормування прокурорської праці).

Першочерговими, на думку автора, є розробка і практичне застосування методики виміру ефективності діяльності органів прокуратури.

Практичне значення даної проблеми полягає в тому, що оцінка ефективності прокурорської роботи є діючим інструментом управління в органах прокуратури. На погляд здобувача, вирішення даної проблеми дозволить: а) створити завершену і, звісно ж, обгрунтовану теоретичну концепцію, що визначить поняття ефективності роботи прокуратури й основні підходи до її виміру; б) визначити критерії та основні показники ефективності прокурорської праці, як в загальному, так і на окремих її напрямах.

Завдання, закріплені в ст.34 Закону України “Про прокуратуру” і які конкретизовані в наказі Генерального прокурора України №8-1998р., виступають в якості запрограмованого, а саме бажаного результату, і в цілому розумінні можуть вважатися критерієм оцінки роботи прокуратури по здійсненню представництва інтересів держави в арбітражному суді. Співвідношення між задачею-критерієм і фактичним результатом виконаної представницької праці вказує на ступінь ефективності даної діяльності.

Для забезпечення результативності запропонованої методології необхідно, насамперед, встановити сукупність таких даних: про своєчасність, обгрунтованість та кількість пред'явлених прокурором до арбітражного суду позовів на захист інтересів держави; про якість підтримання їх у суді; про якість реагування прокурора на необгрутовані і незаконні судові рішення; про стан виконання судових рішень по справах за позовами прокурорів.

Це потребує застосування на практиці різних методів, і в першу чергу: а) статистичного методу, який заключається у використанні показників державної статистичної звітності і найбільш придатний для одержання уявлення про стан представництва інтересів у суді; б) метода якісного аналізу, який дає більш поглиблене уявлення про представницьку діяльність прокурорів у арбітражному судочинстві (він припускає як вивчення справ, по яких прокурори приймали участь, так і ознайомлення з матеріалами інформаційного забезпечення представництва, що є у прокуратурі, а також результатами їх реалізації); в) соціологічного методу, що включає опитування учасників арбітражного процесу (суддів, представників сторін тощо) з приводу оцінки діяльності прокуратури у арбітражному судочинстві на захист інтересів держави. У підрозділі детально розкривається сутність та зміст цих методів.

У висновках викладені загальні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовані положення, що складають наукову новизну одержаних результатів, зокрема такі, що стосуються обгрунтування положення про необхідність розгляду представницької функції органів прокуратури як нового та перспективного напряму її діяльності, змісту представництва інтересів у суді, аналізу кожного з його структурних елементів під кутом зору стадій та проваджень арбітражного процесу, конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

арбітражний суд нагляд прокуратура

Основні положення дисертації викладені в таких працях

1. Монографії, брошури, навчальні посібники

1. Руденко Н.В. Основы теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде Монография: Алчевск:ДГМИ,Издат.-полиграф.центр “Ладо”,1999.-23,6 друк.арк.

2. Суржан Д.А., Троценко И.А., Руденко Н.В. Прокурорский надзор за рассмотрением жилищных дел в судах:Учеб.пособие.-Издание второе.-Москва ИПК Прокуратуры СССР.-1990.-4,0/1,5/ друк.арк.

3. Руденко Н.В. Правовая ответственность и экономические санкции за природоохранные нарушения:Учеб.пособие.-Черкассы:НИИТЭхим.-1991.-3,0 друк. арк.

4. Руденко Н.В. Методика обращений прокурора в суды или арбитражные суды с исками о возмещении ущерба, причиненного в результате нарушения законодательства об охране окружающей природной среды, и о прекращении экологически опасной деятельности // Метод.пособие. Северодонецк, АО “Импульс”-1993.-2,5 друк.арк.

5. Вернидубов И.В., Руденко Н.В., Сапунков В.Й, Суржан Д.А. Природоохранные иски прокурора:Учеб.пособие.-Харьков.-ИПК Генпрокуратуры Украины.-1997.-3,0/2,5/ друк.арк.

6. Давыденко Л.М., Каркач П.М., Мычко Н.И., Руденко Н.В. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ законодательства) // Учеб.пособие. Под ред. Л.М. Давыденко. Харьков. -Медиагруппа.-1999.-4,75/1,5/ друк.арк.

2. Статті у наукових фахових виданнях

1. Руденко М.В. Про форму прокурорського нагляду за юрисдикційною діяльністю арбітражу // Радянське право.-1990.-№11.-0,5 друк.арк.

2. Руденко М.В. Розширення гласності - одна з умов ефективності прокурорського нагляду // Радянське право.-1990.-№3.-0,5 друк.арк.

3. Руденко М.В. Нагляд за виконанням законодавства про адміністративні правопорушення // Радянське право.-1991.-№3.-0,5 друк.арк.

4. Руденко М.В. Концептуальні основи нагляду органів прокуратури // Радянське право.-1991.-№8.-0,5 друк.арк.

5 Руденко М.В. Нагляд прокурора за виконанням атмосфероохоронного законодавства // Право України.-1992.-№ 9.-0,5 друк.арк.

6. Руденко М.В. Компетенція природоохоронного прокурора (на допомогу прокурорам) // Право України.-1992.-№12.-0,5 друк.арк.

7. Руденко М.В. Нагляд прокурора за виконанням законодавства про охорону вод (методичні рекомендації) // Право України.-1993.-№4.-0,4 друк.арк.

8. Руденко М.В. Участь прокурора в арбітражному судочинстві // Право України.-1994.-№1-2.-0,5 друк.арк.

9. Руденко М.В. Позови прокурора про відшкодування шкоди навколишньому природному середовищу: проблеми і реальність // Право України.-1994.-№11-12.-0,5 друк.арк.

10. Гусаров В.М., Руденко М.В. Контролюючи органи і прокурорський нагляд // Право України.-1995.-№1.-0,4/0,2/ друк.арк.

11. Гусаров В.М., Руденко М.В. Стратегія прокурорського нагляду // Право України.-1995.-№8.-0,3/0,2/ друк.арк.

12. Глаговський В.А., Руденко М.В. Становлення і розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) Право України.-1996.-№1.-0,5/0,4/ друк.арк.

13. Руденко М.В. Методика прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону підземних вод // Право України.-1996.-№5.-0,5 друк.арк.

14. Руденко М.В. Щодо усунення підміни прокуратурою інститутів контролю і нагляду в сфері управління // Право України.-1996.-№9.-0,5 друк.арк.

15. Руденко М.В. Прокуратура у світі реалізації положень Конституції України // Право України.-1996.-№11.-0,5 друк.арк.

16. Руденко Н.В. Конституция Украины и правовой статус прокуратуры // Предпринимательство,хозяйство и право.-1997.-№4.-0,4 друк.арк.

17. Руденко М.В. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України.-1997.-№5.-0,5 друк.арк.

18. Руденко М.В., Глаговський В.А. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді (теоретичний і практичний аспекти) // Право України.-1997.-№11.-0,5/0,4/ друк.арк.

19. Руденко М.В. Проблеми представництва прокуратурою екологічних інтересів у суді (теоретичний аспект) //Вісник Академії правових наук України (м.Харків).-1998.-№3(14).-0,5 друк.арк.

20. Руденко Н.В., Середа Г.П. Концепция реформирования органов прокуратуры // Юридический весник (Одесса).-1998.-№3.-0,5/0,3/ друк.арк.

21. Руденко М.В. Представництво прокурором інтересів держави у арбітражному суді (теоретичний аспект) // Право України.-1998.-№5.-0,5 друк.арк.

22. Руденко Н.В. Институт представительства прокуратуры как способ защиты интересов гражданина и государства // Предпринимательство,хозяйство и право.-1998.-№8.-0,5 друк.арк.

23. Руденко М.В. Прокуратура у Сполучених Штатах Америки // Право України.-1998.-№9.-0,5друк.арк.

24. Середа Г.П., Руденко М.В. Корисний підручник з прокурорського нагляду. Рецензія на книгу:”Прокурорський нагляд в Україні”:Підручник для юрид.вузів і факультетів / І.Е.Марочкін, Ю.М. Грошевий, О.Б.Черв'якова та ін. За ред. проф.Ю.М.Грошевого і доц. І.Е.Марочкіна.-Донецьк,1997.-256с // Право України.-1998.-№11.-0,2/0,1/ друк.арк.

25. Руденко М.В. Методика здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері поводження з відходами // Право України.-1999.-№1.-0,5 друк.арк.

26. Руденко Н.В. Арбитражный суд и прокуратура: особенности взаимоотношений в обеспечении общественного хозяйственного порядка // Предпринимательство, хозяйство и право.-1999.-№1.-0,5 друк.арк.

27. Руденко Н.В. Прокурор в арбитражном процессе: аспекты прошлого и настоящего // Предпринимательство, хозяйство и право.-1999.-№5.-0,5 друк.арк.

28. Руденко Н.В. Отстаивать государственные интересы, или ещё раз о правовом положении прокурора в арбитражном процессе // Предпринимательство, хозяйство и право.-1999.-№9.-0,5 друк.арк.

29. Руденко М.В. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлення та сучасний стан взаємовідносин // Право України.-2000.-№2.-0,5 друк.арк.

30. Руденко Н.В. Проблемы участия прокуроров Украины в гражданском (арбитражном) судопроизводстве // Предпринимательство, хозяйство и право.-2000.-№3.-0,5 друк.арк.

31. Руденко М.В. Проблемні питання представництва прокуратури в арбітражних судах // Вісник Акад. правових наук України.- №3(22). -Харків. Право,2000.-0,5 друк.арк.

32. Солодкий В.І., Руденко М.В. Предмет, межі, форми та методи прокурорського нагляду за законністю виконавчого провадження // Вісник прокуратури. - 2000. - №4. - 0,5 друк.арк.

33. Руденко Н.В. Доказательственная деятельность прокурора в арбитражном процессе // Предпринимательство, хозяйство и право.-2000.-№7.-0,5 друк.арк.

34. Руденко М.В. Проблемні питання прокурорського нагляду за законністю виконання рішень арбітражних судів // Право України.-2000.-№7.-0,5 друк.арк.

35. Руденко Н.В. Содержание прокурорско-представительских правоотношений в надзорном производстве арбитражного суда // Предпринимательство, хозяйство и право.-2000.-№10.-0,5 друк.арк.

3. Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відображають наукові результати дисертації

1. Руденко Н.В. О правовом статусе помощника прокурора // Социалистическая законность.-1990.-№8.-0,4 друк.арк.

2. Руденко Н.В. К природе - по-хозяйски // Хозяйство и право.-1990.-№11.-0,5 друк.арк.

3. Руденко Н.В. Так дальше нельзя. Прокурор о нарастающей угрозе окружающей среде // Хозяйство и право.-1991.-№12.-0,5 друк.арк.

4. Руденко Н.В. О концепции надзора прокуратуры: Тез. науч.сообщ. Респуб. науч.-практ.конф. "Закон Украины "О прокуратуре": теория и практика его применения":18 марта 1992 г.-Харьков.Юрид.акад.-1992.-0,2 друк.арк.

5. Руденко Н.В. Почему бессилен прокурорский надзор? // Рабочая газета.-1995.-29 авг.-0,3 друк.арк.

6. Руденко Н.В. Соотношение государственного контроля и прокурорского надзора:Тез.науч.сообщ. // Проб.розв.прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. Матер.респуб.наук.практ.конф. 26.12.95 р.-Київ,Вентури.-1996.-0,5 друк.арк.

7. Руденко М.В. Державний контроль: думки про його реорганізацію (більше не завжди краще) // Уряд.кур'єр.-1996.-10вер.-0,3 друк.арк.

8. Руденко Н.В. Прокуратура и положения новой Конституции Украины // Законность.-1997.-№1.-0,4 друк.арк.(Росія).

9. Руденко Н.В. Роль прокуратуры в охране окружающей природной среды // Прокурорская и следственная практика (орган Генеральных прокуроров стран СНГ), М.-1997.-№3.-0,5 друк.арк.

10. Руденко Н.В. Прокуратура Украины в свете реализации положений новой Конституции Украины // Государство и право.-1997.-№6.-0,5 друк.арк. (Росія).

11. Руденко Н.В. Иск за антиэкологию // Закон и бизнес.-1997.-9июл.-0,3 друк.арк.

12. Руденко Н.В. На что законодатель направит взгляд прокурора ? // Закон и бизнес.-1997.-10 дек.-0,3 друк.арк.

13. Руденко Н.В. Нужны ли специализированные прокуратуры? // Голос Украины.-1998.-18 февр.-0,2 друк.арк.

14. Руденко Н.В. Становление прокуратуры в Украине: Аспекты прошлого и настоящего // Віче.-1998.-№4.-0,5 друк.арк.

15. Руденко Н.В. Представительство прокуратуры в суде: украинский вариант // Законность.-1998.-№7.-0,5 друк.арк.(Росія).

16. Руденко Н.В. Некоторые проблемы развития конституционной модели прокуратуры: организационно-процессуальный аспект // Право и практика.- 1998.-№8.-0,5 друк.арк.

17. Руденко Н.В. Арбитражно-судебное представительство прокуратуры: история, теория, проблемы // Проблеми организаціі прокуратури й оптимизації її діяльності в сучасних умовах.-Зб.наук.праць.-Харків.-ІПК Генеральної прокуратури України.-1998.-0,5 друк.арк.

18. Давыдов В.В., Руденко Н.В. Прокурор на защите интересов государства и гражданина // Голос Украины.-1998.-13 окт.-0,5/0,3/ друк.арк.

19. Руденко М.В. Використання досягнень науки і техніки у боротьбі з екологічними злочинами // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю: Мат. наук.-практ. конф. 19 лист. 1997 р., м.Харків // Відп.ред. проф. В.С.Зеленецький, доц. Л.В.Дорош.-Харків:Право,1998.-0,2друк.арк.

20. Руденко М.В. Потрібна прокуратура перехідного періоду. Деякі проблеми організації і діяльності органів прокуратури // Закон і бізнес.-1999.-№1.-6 січ.-0,4 друк.арк.

21. Руденко Н.В. Прокурор в арбитражном процессе // Арбитражный и гражданский процесс.-1999.-№1.-0,5 друк.арк.(Росія).

22. Давыдов В.В., Руденко Н.В. Как воспримут прокуроры "интересы государства" // Голос Украины.-1999.-15 июн.-0,3/0,2/друк.арк.

23. Руденко Н.В. Прокурорский надзор: вчера, сегодня, завтра? // Зеркало недели (межд.общ.-полит.еженед.)-№35(256).-1999.-4сент.-0,8 друк.арк.

24. Руденко Н.В. Оценка качества и эффективности деятельности прокурора по представительству интересов гражданина и государства в суде (методологический аспект) // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: Зб.наук.праць.-Х., ІПК Генеральної прокуратури України.-1999.-0,5 друк. арк.

25. Руденко Н.В. История и теория прокурорского представительства в суде Право и практика.-№11.-июнь 1999.-0,5 друк.арк.

26. Руденко Н.В. Прокурор в арбитражном процессе Украины // Законность.-1999.-№12.-0,5 друк.арк. (Росія).

27. Руденко М.В. Щодо питання про екологічний контроль // Вісник прокуратури.-2000.-№1.-0,3 друк.арк.

28. Руденко Н.В. “Интересы государства” в структуре арбитражно-процессуальной деятельности прокуратуры Украины // Прокурорская и следственная практика (орган Генеральных прокуроров стран СНГ), М.-2000.-№1-2.-0,5 друк.арк.

29. Давыдов В.В.,Руденко Н.В. Нужен ли прокурор в гражданском (арбитражном) судопроизводстве? // Голос Украины.-2000.-21 марта.-0,5/0,3/ друк.арк.

30. Руденко М.В. Роздуми прокурора про екологію // Юридичний вісник України.-2000.-№11(8-15 березня).-0,4 друк.арк.

31. Руденко М.В. Прокурорська система має бути сумісна з культурою й історією країни // Віче.-2000.-№5.-0,5 друк.арк.

32. Руденко Н.В. Почему необходимо развитие сети природоохранных прокуратур, или как создать эффективную систему экологического представительства // Юридическая практика.-2000.-№27(133), 6 июля.-0,5 друк.арк.

33. Руденко Н.В. Специализация прокуратуры в Украине // Законность.-2000.-№8.-0,4 друк.арк.(Росія).

АНОТАЦІЯ

Руденко М.В. Теоретичні проблеми представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражних судах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню актуальних теоретичних проблем представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражних судах України, яке розглядається як комплексний (міждисциплінарний) процесуальний інститут, перспективний напрям наукових досліджень. Аналізуються питання, пов'язані із з'ясуванням змісту та структури представницької функції прокуратури та її реалізації в арбітражному судочинстві на захист інтересів держави. Показані особливості прокурорсько-представницьких правовідносин на окремих стадіях арбітражного процесу, розглянуті проблемні питання прокурорського нагляду за законністю виконання рішень арбітражних судів. Охарактеризовані організаційні аспекти діяльності прокурорів по участі в арбітражному судочинстві, сформульовані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства про прокуратуру, а також арбітражно-процесуального законодавства з питань участі прокурора в арбітражному процесі.

Ключові слова: представництво прокурора в суді, інтереси держави, виконавче провадження, організація роботи, досудові представницькі повноваження.

АННОТАЦИЯ

Руденко Н.В. Теоретические проблемы представительства прокуратурой интересов государства в арбитражных судах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена исследованию актуальных теоретических проблем представительства прокуратурой интересов государства в арбитражных судах Украины. Представительская функция органов прокуратуры рассматривается как комплексный (междисциплинарный) процессуальный институт, перспективное направление научных исследований.

Анализируются вопросы, связанные с уяснением понятия, содержания и структуры представительской функции прокуратуры, её процессуальной природы. Определено понятие “интересы государства”, под которыми понимаются закрепленная Конституцией Украины и законами государства система фундаментальных ценностей в наиболее важных сферах жизнедеятельности украинского народа и общества (политической, экономической, социальной, военной, экологической, научно-технологической, информационной и др.).

Произведён обстоятельный анализ исторических аспектов взаимоотношений прокуратуры с арбитражными органами. Деятельность прокурора в арбитражном процессе рассматривается в качестве самостоятельного направления работы органов прокуратуры, востребованного внутренней логикой социально-экономических преобразований, нуждающихся в эффективно действующем механизме защиты публичных приоритетов в хозяйственной деятельности. Сделан вывод, что в Украине положено начало формирования и развития нового вида представительства интересов - прокурорского, призванного усилить гарантию защиты интересов государства в порядке арбитражного судопроизводства.

Значительное место в диссертации отводится анализу содержания прокурорско-представительских правоотношений на отдельных стадиях арбитражного судопроизводства. С учётом специфики каждой из исследуемой стадии формулируются конкретные предложения по совершенствованию правового и процессуального положения прокурора в арбитражном процессе. Как особый вид государственной деятельности представительство прокурором интересов осуществляется в арбитражном процессе посредством возбуждения искового, надзорного или иного производства, либо участия в нем, начавшемся по инициативе прокурора или других лиц. Обосновываются социальная необходимость и фактическая возможность использования обращений прокурора с исками в арбитражные суды в целях оперативного пресечения правонарушений, возникающих из гражданских, административных и иных отношений в сфере хозяйственной деятельности, обеспечения режима законности, а также для возмещения причинённого ущерба и привлечения виновных лиц к ответственности.

Исследуются предмет, пределы, а также объём полномочий прокурора при осуществлении надзора за законностью исполнительного производства в случаях представительства интересов государства в арбитражных судах. Особое внимание уделено правовым средствам прокурорского реагирования на выявленные нарушения законности при исполнении решений, определений, постановлений арбитражных судов. Надзор за законностью исполнительного производства предлагается рассматривать как составную (завершающую) часть представительской функции органов прокуратуры.

Рассматриваются проблемы организации деятельности прокуратуры по представительству интересов государства в арбитражном суде, особенности взаимодействия прокуратуры и арбитражного суда по предотвращению нарушений законодательства в сфере хозяйственных отношений. Отмечается, что взаимодействие прокуратуры с арбитражными судами в деле укрепления законности и хозяйственного общественного порядка определяется, как правило, правовыми условиями. Указывается на необходимость принятия дополнительных мер для усовершенствования этой работы. Предложены оптимальные организационные меры по повышению качества и эффективности представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде.

Разработаны предложения, направленные на совершенствование законодательства о прокуратуре, об арбитражном суде, а также арбитражно-процессуального законодательства, относительно участия в арбитражном процессе прокурора.

Ключевые слова: представительство прокурора в суде, интересы государства, исполнительное производство, организация работы, представительские полномочия.

ANNOTATION

Rudenko M.V. Theoretical issues of the state interests representation in the arbitrary courts by prosecutor's office. - Manuscript.

Dissertation for the acqussition of the Doctor of legal sciences academic degree in the speciallty field 12.00.10 - judicial system; prosecutor's and attorney's offices. - The National Legal Academy of Ukraine nemed after Yaroslav Mudryi, Kharkiv, 2000.

The paper is dedicated to the research of actual theoretical issues of the state interests representanion in the arbitrary courts of Ukraine by prosecutor's office, which is considered to be a complex interdisciplinary legal institution, prespective trend of scientific studies. The issues under analysis are connected with determination of the meaning and structure of the representative function of the prosecutor's office and its realization in the arbitrary legal procedure for defending the state interests. Some peculiarities of the prosecutor's representative legal relations are disclosed on the specific stages of the arbitrary procedure, problematic issues of prosecutor's supervision on legality of execution of the arditrary court`s decisions are considered. Organization aspects of prosecutor`s activity in participation in the arbitrary legal procedure are characterized, recommendations concerning the improvement of the legislation in force about prosecutor's office and arbitrary-procedural legislation concerning the issues of the prosecutor's participation in the arbitrary procedure are formulated.

Key words: prosecutor's office, arbitrary court, representation, state interests, execution, organization of work, prejudicial representative power.

Размещено на Allbest.ur

...