Самогубство та доведення до самогубства: заходи протидії

Отже, на нашу думку, головними превентивними антисуїцидальними заходами залишаються ті, що планувалися ще за радянських часів, але не були здійснені - поліпшення добробуту населення, подолання бідності, його реальний соціальний захист.

У підрозділі 3.2. “Спеціальні заходи попередження самогубств” визначаються суб'єкти спеціальної профілактики - органи, установи й організації, які підпорядковуються МВС, Генпрокуратурі, МОЗ та Мінпраці, Міносвіти України, а також розкриваються їх обов'язки й завдання. Дисертант обґрунтовує необхідність вживання таких заходів, як: створення спеціального матеріального фонду підтримки вразливих верств населення, постійна антисуїцидальна освітня та виховна робота, спеціальний моніторинг суїцидонебезпечних популяцій, кадрове забезпечення навчальних та інших закладів, установ і організацій фахівцями-суїцидологами. Пропонується реорганізувати психологічні служби, можливо, об'єднавши їх з суїцидологічними службами, вивести з підпорядкування тих різних міністерств та управлінь, в яких вони нині надають психологічну допомогу, а підпорядкувати спеціальній державній комісії при Мінпраці, а на місцях - комісіям сільських, селищних, районних у містах, міських, обласних рад, створити їх спеціальні уповноважені органи, які б займалися антисуїцидальною соціально-психологічною роботою - суїцидологічну службу, центри суїцидологічних служб; кардинально змінити їх орієнтацію, зробити їх абсолютно конфіденційними.

Дисертант також зауважує на важливість посилення попереджувальної діяльності в окремих контингентах, зокрема серед працівників органів внутрішніх справ, СБУ, військовослужбовців тощо. Головними мають стати заходи їх соціально-економічного захисту (повернення пільг і переваг, виплата компенсацій, поліпшення житлових умов тощо). Пропонується низка заходів і щодо засуджених, які утримуються в місцях позбавлення волі, девіантів, мігрантів. Обґрунтовується і потреба запровадження інституту релігійного піклування. У роботі також пропонується оновлена система наукових і технічних заходів.

Серед визначених заходів попередження доведення до самогубства особливо ефективними є, як вважає дисертант, удосконалення кримінально-правового законодавства з метою посилення його ефективності, створення механізму заінтересованості суб'єктів профілактичної діяльності у її результатах, зміцнення співпраці з громадськістю.

У підрозділі 3.3. “Індивідуальна профілактика самогубств і доведення до самогубства” зазначається, що така превенція здійснюється щодо причин і умов, а також щодо особистості самогубця й особи винного у доведенні до самогубства або у вчиненні інших злочинів, пов'язаних із наслідками у вигляді вчинення самогубства потерпілим. Головну роль на індивідуальному рівні мають відігравати саме фахівці-психологи та суїцидологи. Автор послідовно розглядає етапи індивідуального попередження самогубств (виявлення суїцидонебезпечних особистостей; вивчення їх у контексті суїцидогенних причин і умов та можливостей впливу на них; безпосередній профілактичний вплив), а також види профілактичної діяльності (первинну, вторинну, третинну профілактику). На цій підставі обгрунтовуються пропоновані напрями (та заходи) попереджувальної діяльності на індивідуальному рівні (виховний, психологічний, медичний). Дисертант підкреслює, що особливість попередження самогубств на індивідуальному рівні полягає в тому, що вплив на особистість повинен мати двосторонній характер. Тобто всі зусилля суб'єктів попередження мають бути спрямовані, з одного боку, на створення зовнішніх умов, які збільшать можливе число альтернатив і, відповідно, спростять пошуки виходу з конфлікту; з іншого, - на мобілізацію внутрішніх ресурсів особистості, що передбачає не тільки психотерапевтичний вплив на осіб зі сталою суїцидальною тенденцією, а також на розробку питань педагогіки, посилення антисуїцидальної пропаганди, щоб виробити в особистості життєву стійкість та здатність знаходити адекватні форми реагування на несприятливі ситуації, - самоактивізацію особистості. Серед заходів попередження доведення до самогубства називаються також сприяння працевлаштуванню незайнятих осіб, зміцнення сім'ї, подання матеріальної, педагогічної психологічної допомоги сім'ям і самотнім людям, підвищення культурного й освітнього рівня, поліпшення дозвілля.

У заключній частині дисертації підсумовуються результати дослідження проблеми явища самогубства та доведення до самогубства в Україні. Зазначено, що нині Україна переживає “епідемію” самогубств. На підставі ретельної кримінологічної характеристики самогубців, винних у доведенні до самогубства та потерпілих від цього злочину подано “узагальнені портрети” самогубця, потерпілого від доведення до самогубства та винного у вчиненні цього злочину. Визначаються також і групи ризику, на які, в першу чергу, слід зорієнтувати заходи протидії самогубству. Вперше відкрито зауважується, що теоретично до самогубства може вдатися будь-яка людина, якщо причини й умови, відповідно до її індивідуальних особливостей, будуть значними і спрацює відповідний механізм (факти самогубства реєструвалися серед усіх статевих, вікових, національних, соціальних, професійних груп тощо). Більш того, кожному самогубству передує не одна, а кілька причин, проте на загально-соціальному та спеціально-кримінологічному рівнях головною причиною самогубства в Україні є вкрай незадовільне економічне становище переважної більшості населення і, відповідно, його соціальна незахищеність. На індивідуальному рівні в системі причинного комплексу лідирували психологічні причини. Дисертант доводить, що самогубство можна ефективно попереджати, вживаючи систему заходів, розроблених у дослідженні. Також пропонуються конкретні новели до кримінального законодавства України і зміна порядку розгляду матеріалів за фактом смерті внаслідок самогубства. Серед попереджувальних заходів звертається увага на відкриття інформації Міноборони України та СБУ про вчинення самогубства і злочинів, пов'язаних із вчиненням самогубства потерпілим, з метою мінімізації явища в цих відомствах. Також подається авторське визначення понять самогубство, доведення до самогубства, пропонується нова класифікація самогубців.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

самогубство профілактика злочин

1. Шестопалова Л.М. Самогубство як явище: Наук. нарис. - К.: НАВСУ, 2000. - 60 с.

2. Шестопалова Л.М. Аналіз віктимологічної сторони самогубств // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. - 1998. - № 4. - С. 135-142.

3. Шестопалова Л.М. До питання про причини суїциду // Право України. - 1998. - № 9. - С. 41-44.

4. Шестопалова Л.М. До питання суїциду в місті // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. - 1998. - № 3. - С. 81-88.

5. Шестопалова Л.М. Евтаназія та самогубство // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Зб. наук. праць. - К.: КІВС, 2000. - С. 70-75.

6. Шестопалова Л.М. Кримінально-правові заходи попередження самогубств // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. - 2001. - № 2. - С. 16-20.

7. Шестопалова Л.М. Медико-правові аспекти самогубств // Укр. суд.-мед. вісник. - 1999. - № 2. - С. 6-9.

8. Шестопалова Л.М. Суїцид в Україні та Росії: порівняльний аналіз // Право України. - 2000. - № 8. - С. 41-44.

9. Шестопалова Л.М. Фольклор та самогубство // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Зб. наук. праць. - К.: КІВС, 2000. - С. 56-62.

10. Шестопалова Л.М. Про посилення ефективності статті 99 КК України // Актуальні проблеми вдосконалення національного законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 25-26 квіт. 2001 р. - К.: Правові джерела, 2001. - 148 с. - С. 92-94.

АНОТАЦІЯ

Шестопалова Л.М. Самогубство та доведення до самогубства: заходи протидії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2001.

У роботі досліджуються теоретичні проблеми та пропонуються практичні заходи попередження самогубств і доведення до самогубства на підставі аналізу кримінологічних характеристик, причин і умов існування цього явища в Україні упродовж останнього десятиліття ХХ ст. Подається соціально-правова і психологічна оцінка самогубства в історії цивілізації і в сучасній Україні. Здійснено кримінально-правовий аналіз доведення до самогубства і обґрунтовано його відмежування від суміжних складів злочинів. Проаналізовано основні наукові підходи до явища самогубства та його причин. Визначено “групи ризику” осіб, схильних до вчинення самогубства, складено “узагальнені портрети” винного у доведенні до самогубства та потерпілого від цього злочину, а також самогубця. На підставі триєдиного підходу до причин самогубства, які діють на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях, розроблено комплекс заходів протидії самогубству в Україні. Внесено конкретні пропозиції до законодавства, практичної діяльності органів прокуратури, внутрішніх справ, а також судових органів щодо мінімізації суїцидальних виявів на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Ключові слова: самогубство, доведення до самогубства, причини самогубства, попередження самогубств.

АННОТАЦИЯ

Шестопалова Л.М. Самоубийство и доведение до самоубийства: меры противодействия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - криминальное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2001.

В работе исследуются теоретические проблемы и предлагаются практические меры предупреждения самоубийств и доведения до самоубийства на основании анализа социальных, в том числе криминологических, характеристик, причин и условий существования этого явления в Украине в течение последнего десятилетия ХХ ст. В частности, на основе сплошного исследования материалов уголовных дел, возбужденных по статье “Доведение до самоубийства” КК Украины, материалов об отказе в возбуждении уголовных дел по факту смерти вследствие совершения самоубийства, ежесуточных информационных сведений о совершении самоубийств жителями г. Киева в 1995-1999 гг. определяются “группы риска” лиц, склонных к совершению самоубийства. Составлены “обобщенные портреты” самоубийцы, лица, виновного в доведении до самоубийства, и потерпевшего в результате совершения этого преступления. Разработаны конкретные предложения относительно минимизации суицидальных проявлений в Украине на общесоциальном, специально-криминологическом и индивидуальном уровнях, определены субъекты такой профилактики, их права и обязанности.

Уделяется внимание рассмотрению социально-психологической сущности самоубийства в Украине, исследуются социально-исторические подходы к пониманию самоубийства, а также его социально-правовая и психологическая оценка и природа. Предлагается новая классификация самоубийц, основным критерием которой является интенсивность суицидальной деятельности в плане отказа от доведения решения о самоубийстве до конца. Уточняется обоснование размежевания различных видов насильственной смерти (убийства, несчастного случая, эвтаназии и самоубийства). Диссертант, анализируя существующие в литературе определения самоубийства, разрабатывает собственное. Дается криминально-правовой анализ доведения до самоубийства, обосновывается размежевание этого и смежных составов преступления. Автором предлагается также определение доведения до самоубийства.

Исходя из трехуровневого подхода тщательно исследуются причины и условия совершения самоубийства и доведения до самоубийства. Делается вывод о том, что как на общесоциальном, так и на специально-криминологическом и индивидуальном уровнях действует не одна, а целый комплекс причин совершения самоубийства. При этом среди общесоциальных и специально-криминологических причин автор выдвигает на первое место причины социально-экономического характера, в то время как на индивидуальном уровне, по его мнению, в причинном комплексе лидируют причины психологического порядка.

Опираясь на результаты проведенного исследования, диссертант предлагает стройную систему предупреждения самоубийств, в том числе самоубийства как реакции на совершенное в отношении потерпевшего преступление и, в частности, вследствие доведения до самоубийства.

Ключевые слова: самоубийство, доведение до самоубийства, причины самоубийства, предупреждение самоубийств.

ANNOTATION

Shestopalova L.M. The suicide and driving to suicide: the ways of prevention. - Manuscript.

Candidate thesis on law, specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; penal law. - The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2001.

The theoretical problems are researched and practical measures are suggested with the aim to prevent the suicide and driving somebody to suicide on the basis of analysis of criminological characteristics, causes and conditions of existence of this phenomenon in Ukraine during the last decade of XX century. The work is devoted to social and legal, and psychological evaluation of the suicide in the history of the civilized mankind and in modern Ukraine. The criminal legal analyzes of driving somebody to suicide is given in the thesis. Also the grounds for delimiting the mentioned crime from the adjacent crimes is suggested. The author analyzed a number of research approaches to suicide as a phenomenon and studied the rezones of suicide. The author determines “the groups of risk” of persons, inclined to committing suicide, composes “the generalized portraits” of suicide himself, guilty in driving somebody to suicide and victim of this crime. The complex of antisuicidal measures was elaborated on the principles of threefold approach to legal social, special criminological and individual reasons of suicide in Ukraine. A number of propositions to minimize suicidal demonstrations on general social, special criminological and individual levels are made to the legislation, work of the procurator's office, internal affairs' agencies and courts.

Key words: suicide and driving somebody to suicide, causes of suicide, the ways of prevention of suicide.

Размещено на Allbest.ru