Законність і правопорядок

Законність і державна дисципліна не тотожні, обсяг їх нормативної основи не збігається. Якщо законність спирається лише на правові акти загального характеру (правові норми), то державна дисципліна, як і решта видів дисципліни, - ще й на конкретні розпорядження, тобто на індивідуальні акти.

Важливим видом дисципліни є трудова дисципліна, що полягає у виконанні правил внутрішнього трудового розпорядку. Актуальним завданням нашого суспільства є удосконалення дисципліни, виконання законів, підзаконних актів, договорів, інших обов'язкових рішень. У систематичній роботі щодо зміцнення правопорядку, законності, дисципліни потрібно домагатися стабільності правових актів, щоб нове рішення приймалося лише після виконання попереднього рішення або виникнення нових обставин.

Серед інших видів дисципліни можна назвати: - військову - полягає у неухильному дотриманні військовослужбовцями правил поведінки, встановлених законами, воїнськими уставами, наказами; - фінансову - полягає у дотриманні бюджетних, податкових та інших фінансових приписів; - технологічну - полягає у дотриманні встановлених способів і порядку виробничої діяльності; - договірну - виявляється у неухильному додержанні сторонами умов договору між ними та інші.

Усталеність дисципліни залежить від рівня правового виховання. У правовій практиці діє принцип: незнання закону не звільняє правопорушника від відповідальності; скоївши правопорушення, не можна посилатися у своє виправдання на незнання закону.

Отже, основна вимога будь-якого виду дисципліни - це найсуворіше виконання законів й інших нормативних та індивідуальних актів, заснованих на законах. Законність є серцевина, основа дисципліни. Це й визначає тісний їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Зміцнення державної дисципліни невіддільне від процесу зміцнення законності.

Таким чином, зміцнення правової охорони державного і громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку в роботі державного апарату. Порушення законності у його діяльності, як уже зазначалось, особливо, коли воно стає системою, перешкоджає здійсненню функцій держави, порушує упорядкованість, синхронність роботи.

Висновки

В результаті проробленого дослідження можна зробити висновки, що законність - один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової держави.

Усі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. А для цього слід вирішити два взаємопов'язані у масштабах держави і суспільства завдання: по-перше, створити належні умови для неухильної реалізації всіх правових приписів і, по-друге, забезпечити ефективний нагляд і контроль за належною їх реалізацією. Відповідно до цього, законність розглядається у двох аспектах. По-перше, законність як правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативно-правових актів у всіх сферах державного і суспільного життя. У цьому аспекті законність означає явище, покликане створювати сприятливі умови для втілення приписів законів і підзаконних актів у повсякденну практику життя держави та суспільства. По-друге, законність як існування належного та ефективного контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм, виявлення правопорушень і притягнення винних у їх здійсненні до юридичної відповідальності.

Таким чином, сутність законності полягає в забезпеченні, насамперед, державою реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права, а також у належній реакції держави на кожне правопорушення. Тим самим у державі й суспільстві забезпечується встановлений законами та іншими нормативними актами порядок суспільних відносин.

Законність вимагає, щоб при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не було місця суб'єктивізму та сваволі, щоб велась рішуча боротьба з різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушеннями прав і законних інтересів громадян, а також з протиправною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність покликана забезпечити відповідність поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам. Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність повинна пронизувати всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяльності в суспільстві.

Законність і правопорядок протистоять сваволі, порушенню законних прав і інтересів громадян, організацій. Це підкреслює те, що законність і правопорядок близькі друг до друга, використовуються в одному понятійному ряді, але не збігаються за змістом. Правопорядок означає забезпечення і реалізацію суб'єктивних прав, дотримання юридичних обов'язків усіма громадянами, посадовими особами, органами й організаціями. Він визначається як система суспільних відносин, що складається на основі права і законності, як організація громадського життя, що відбиває якісний стан суспільних відносин чи стан фактичної упорядкованості суспільних відносин, що виражають реальне, практичне здійснення вимог законності. Законність спрямована на забезпечення загальнообов'язковості права, правопорядок - результат такого забезпечення. Перша безпосередньо примикає до закону, виражається у вимогах його дотримання, другий - до здійснення суб'єктивних прав, виконанню юридичних обов'язків. Такий хід міркувань вказує на взаємозв'язок даних правових явищ з іншою категорією - правомірною поведінкою або дисципліною.

Право, законність, правопорядок та дисципліна - це різні по змісту і характеру категорії: право - це встановлена законом державна воля й інтереси, їхня об'єктивна форма, що має нормативну визначеність; законність - якісна сторона правової діяльності суб'єктів права і їхнього поводження; властивість методу, принципу, режиму; правопорядок - стан правового життя суспільства, упорядкована система правових відносин і їх властивості; дисципліна - це точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та іншими соціальними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті.

Право і законність - своєрідні інструменти, що дозволяють вирішувати поставлені задачі і досягати визначених цілей. Є законність - є порядок. Немає законності - настає беззаконня, сваволя, анархія. Тому міцність і досконалість правопорядку знаходяться в прямої залежності від якості нормотворчого і правореалізаційного процесу. Якщо законність виступає як причина, то правопорядок - як наслідок. Слід зазначити, що при аналізі законності ми маємо справу насамперед з кількісними і якісними характеристиками, а при розгляді правопорядку - зі станами і їх якістю. Якщо право, законність і правопорядок виступають юридичною основою суспільства і функціонування державної влади, то цілком природно напрошується висновок про шляхи зміцнення цієї основи, про тенденції її розвитку. Чим краще люди розуміють об'єктивні вимоги розвитку суспільства і держави, тим активніше вони беруть участь у досягненні національних цілей. Тому представляється виправданим розгляд деяких тенденцій у розвитку правового порядку. Отже, правопорядок - це юридичне оформлення одного з найважливіших властивостей розвитку матерії в її вищій формі - соціального життя. Чим вище рівень цивілізації, тим рішучіше відкидаються дезорганізуючі фактори - злочинність, зловживання, попирання прав і свобод особи, сваволя і беззаконня. З кожним новим етапом розвитку суспільства, з розширенням демократичних початків і активізації особистісного фактора зростає необхідність у стабілізації, урегульованості і гарантованості зв'язків і взаємин, взаємодій людей. Така обставина породжує стійку тенденцію систематичного зміцнення і зміцнення правопорядку. Тому суспільство - держава - народ повинні постійно займатися рішенням цих проблем. Дана тенденція обумовлена об'єктивними потребами й інтересами людей, що повинні використовувати всі правові засоби, особливі право і законність, для постійного зміцнення всіх сторін правового порядку.

закон юридичний правовий

Список використаних джерел

1. Бєлкін М.Л. Єдність правозастосування як гарантія забезпечення законності в державі / М.Л. Бєлкін // Університетські наукові записки. - 2012. - № 3. - С. 10-16.

2. Гринюк Р.Ф. Правова держава: теоретико-методологічні проблеми співвідношення держави і права //Держава і право. - 2002. - 5. - С. 30-36.

3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2012. - 432 с. - С. 186-188.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права: Підручник. - К.: Кондор, 2010. - 353 с. - С. 206.

5. Кміта О.В. Теоретичні проблеми співвідношення понять законності та правопорядку у контексті розвитку сучасної правової науки // Бюлетень Міністерства юстиції України. - № 1 (39). - 2005. - С. 99-107.

6. Конституція України

7. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид фак. вузів. - К.: Вентурі, 2006. - С. 109-110.

8. Крижанівський А. Правопорядок як феномен правової реальності // Юридический вестник. -2004. - №1. - C. 69-74

9. Крижанівський А.Ф. Право і правопорядок: грані співвідношення / А. Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми держави і права. - 2006. - №29. - С. 12-18.

10. Крижанівський А.Ф. Сучасний правопорядок: контури теорії / А.Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - №49. - С. 251-258.

11. Крыжановский А.Ф. Право и правопорядок: взаиморазверстка правовых категорий / А.Ф. Крыжановский // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - №45. - С. 34-39.

12. Рабінович П. Ефективність юридичних гарантій законності: до методики її виявлення / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - № 1. - С. 17-27.

13. Савенко Д.Л. Принципы верховенства права и законности: понятие и соотношение / Д.Л. Савенко // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - № 62. - С. 658-664.

14. Самохвалов В.В. Принципи та вимоги законності як гарантії й справедливості // Держава і право. - 2001. - №12 - С. 31.

15. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2011. - 656 с. - С. 454.

16. Скрипнюк О.В. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. - К., 2010. - С. 136-138.

17. Теория права и государства / Под ред В.В. Лазарева - М., -2011. - С. 297.

18. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В., Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2012. -368 с. - С. 254-256.

19. Ткаченко Ю.В. Конституційна законність як принцип конституційного ладу / Ю.В. Ткаченко // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 875-883.

20. Юридична енциклопедія. В 6 т. - К.,1998. - Т.2. - С.498.

Размещено на Allbest.ru