Договір комісії в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Договір комісії в сучасних умовах

Розділ 2. Договір комісії

§ 1. Поняття, сторони та сфера застосування договору комісії

§ 2. Предмет договору комісії

§ 3. Форма, порядок укладення та строк договору комісії

§ 4. Права та обов'язки сторін за договором комісії

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

цивільний договір комісія право

Радикальні економічні й політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Їх фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднання з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.

В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб'єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форми власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.

Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб'єктів товарно-грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей.

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що в сучасних умовах переходу до ринкової економіки відчувається підвищений інтерес суспільства до вивчення цивільного права і цивільного законодавства, а особливо договорів як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. Це пояснюється насамперед тим, що всі суспільні відносини пов'язані з володінням і розпорядженням майном, ґрунтуються на цивільно-правових засадах.

Метою даної роботи є дослідження договору комісії, як одного з договорів цивільних правовідносин (а саме договору про надання послуг), його певних особливостей, форми, порядку укладення, та прав і обов'язків сторін.

З огляду на тему даної роботи особливу увагу слід приділити тому, що перехід до ринкової економіки супроводжується звуженням впливу держави на майнові відносини і, отже, розширенням свободи вибору партнерів у господарських зв'язках, а також визначенням умов договору за погодженням сторін.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. В першому розділі розглянуто використання договору комісії в сучасних умовах, його застосування в зовнішньоекономічній діяльності. В другому розділі основна увага приділяється договору комісії, як одному з видів цивільно-правового договору. В висновках стисло підсумовується наведений матеріал. Робота закінчується наведеним списком використаних джерел та літератури.

Розділ 1. Договір комісії в сучасних умовах

Договір комісії опосередковує відносини, як правило, з надання торговельних послуг шляхом вчинення угод однією особою для другої (торгове посередництво).

Визначення цього договору дано у ст. 395 ЦК України. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

У радянські часи, коли він опосередковував економічні відносини, які вимикали при плановому веденні народного господарства, договір комісії використовувався як засіб збуту товарних надлишків, які створювалися в силу тих чи інших причин, а також реалізації через відповідні органи матеріально-технічного постачання зайвих та невикористаних на підприємствах і організаціях матеріалів, обладнання, транспортних засобів. Організації споживчої кооперації укладали договори комісії, згідно з якими вони приймали на себе зобов'язання по заготівлі продуктів для торгових організацій; забезпечували реалізацію надлишків виробленої колгоспами сільськогосподарської продукції, тим самим звільняючи їх від не властивих їм торговельних функцій. Окремі громадяни мали можливість через комісійні магазини реалізовувати окремі, непотрібні їм предмети домашнього вжитку, а також одяг, взуття й інше. У сфері зовнішньої торгівлі комісійні операції здійснювалися через радянські зовнішньоторговельні організації, які укладали спеціальні угоди з іноземними фірмами на поставку і продаж товарів.

У сучасному економічному обороті договір комісії, предметом якого перш за все є цінні папери, опосередковує також різного роду банківські операції.

Цінні папери являють собою майнові права, які виражені в певних документах. В країнах романс-германської системи права ці документи називаються цінними паперами, а в країнах англо-американської системи права - оборотними документами.

Цінні папери і оборотні документи, закріплюючи права вимоги, розглядаються в національних системах як рухомі речі. Відповідно, вони визнаються об'єктами купівлі-продажу, схову, застави та інших майнових угод, здійснюваних з речовими об'єктами права власності. На них поширюються норми права, які забезпечують захист володарів рухомими речами. Але, будучи об'єктами речового права, цінні папери і оборотні документи з огляду на властиві їм правові особливості, підпорядковані спеціальному правовому режиму. В них втілюється грошовий чи фінансовий капітал, який має перевагу над всіма іншими формами капіталу. Разом з тим в цих документах, які відносяться до товаророзпорядчих, «представлені» великі маси товарів, і вони виступають як інструменти ринкового товарного обігу.[17,с.24]

Одним з основних завдань будь-якого виробничого підприємства є розширення ринків збуту власної продукції. Опанувавши свій національний ринок, виробник намагається розширити ринки збуту за рахунок виходу на міжнародні ринки. Але існуючий рівень конкуренції робить практично неможливим вихід на ринки іноземних країн без залучення посередників, які б достатньо знали і вже опанували місцевий ринок, а також були б зна-йомими з умовами міжнародної торгівлі. Залучаючи посередників, підприємці одночасно зменшують витрати та ризики, пов'язані з опануванням ринку інших країн.

Найбільш розповсюдженою формою торгового посередництва, при якому одна сторона (торговий представник) здійснює свою діяльність згідно з даним йому дорученням за певну винагороду е торгове представництво.

В свою чергу, торгове представництво залежно від того, чи діє представник від свого власного імені чи від імені іншої особи поділяється на пряме чи непряме.

Під прямим представництвом слід розуміти відносини, коли одна особа (представник) має право здійснювати угоди від імені і в інтересах іншої особи (довірителя).

Під непрямим торговим представництвом слід розуміти відносини, коли одна особа (комісіонер) здійснює угоди від свого імені, але на користь і за рахунок другої особи (комітента).

Слід відмітити, що інститут непрямого представництва (комісії) як в Україні, так

і в ряді країн континентальної Європи, серед форм торгового представництва набув найбільшого поширення.

Здійснення зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії (доручення) передбачено і Цивільним кодексом України (ст. 395). Відповідно до нього між суб'єктами господарської діяльності України можливе укладання договорів «комісії», які можуть бути підставою для здійснення подальших зовнішньоекономічних операцій у межах повноважень, наданих цими договорами.

Однією з умов здійснення зовнішньо економічної операції є наявність таких договорів:

- договір комісії між суб'єктами господарської діяльності України щодо здійснення певних послуг (юридичних дій);

- зовнішньоекономічний договір (контракт між українським суб'єктом зовнішньо-

економічної діяльності та його іноземним контрагентом.

При укладанні договору комісії з іноземним елементом треба враховувати не тільки загальні вимоги, передбачені чий ним законодавством України і зокрема Главою III Цивільного Кодексу Україні "Угоди» (ст. 194 проекту Цивільного Кодексу України), а й певні вимоги до зовнішньоекономічної угоди (контракту), передбачених ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньо економічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів Украї-ни та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при скла-данні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважа-ються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньо-економічної діяльності не потрібний дозвіл будь-якого органу державної влади, управлін-ня або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок не додер-жання форми, якщо додержано вимог законів України.

Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни. де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

- продавцем -- у договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем -- у договорі майнового найму;

- ліцензіаром -- у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;

- охоронцем -- у договорі зберігання;

- комітентом (консигнантом) -- у договорі комісії (консигнації);

- довірителем -- у договорі доручення;

- перевізником -- у договорі перевезення:

- експедитором -- у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

- страхувачем -- у договорі страхування;

- кредитором -- у договорі кредитування;

- дарувальником -- у договорі дарування;

- поручителем -- у договорі поруки;

- заставником -- у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.

До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіцій-но реєструється.

До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукці-он, конкурс або знаходиться біржа.

До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначе-ними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце встановленому ст. 16 цього Закону.[18,c. 33].

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені та за рахунок комітента.

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії зовнішньоторговельний договір (контракт) з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються (експортуються) за цим договором (контрактом), до нього не переходить. Власником товарів з моменту передачі їх іноземним контрагентом (або до моменту передачі іноземному контрагенту) є комітент.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Стороною зовнішньоторговельного контракту, укладеного за участю повіреного, залишається власник товарів - довіритель.

При укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на підставі договорів комісії (доручення) має бути враховано документи, за якими визначаються інтереси комітента (довірителя), порядок проведення взаєморозрахунків між контрагентами та право власності на товари, що є об'єктом зовнішньоекономічної угоди.

Відповідно до чинного законодавства, декларування товарів здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування (ст. 46 Митного кодексу України).

Під іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування, слід розуміти суб'єктів господарської діяльності, які мають відповідні повноваження Державного митного комітету України щодо надання послуг з декларування товарів.[18,с 33].

Одним із різновидів комісійних операцій є операції консигнації, які досить широко застосовуються у зовнішньоекономічній діяльності і зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці товарів, які мало відомі місцевим покупцям.

Ні в чинному Цивільному кодексу України, ні в його проекті договору консигнації не передбачено. Тільки в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 12 лютого 1993 року договір консигнації названо як вил торгово-посередницького договору та в п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1994 р. № 882 Порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (із змінами, внесеними постановою КМ № 1297 (1297-98-п) від 17.08.98 р.) визначено, що «до опера-цій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, відносяться операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язу-ється за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.»

Проте слід мати на увазі, що у разі укладання зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу або інших угод щодо товарів, які є предметом консигнаційного договору (контракту), необхідно керуватися правилами оформлення, що стосуються обраних контрагентами угод.

У зв'язку з відсутністю на території України консигнаційних складів, їхні функції вико-нують митні ліцензійні склади (МЛО, що належать суб'єктам господарської діяльності.

Основні вимоги до митних ліцензійних складів, порядок управління ними, їх функціонування. розміщення та випуск товарів з МЛС регламентуються наказом Державної митної служби України від 31.12.96 р. № 592 «Про затвердження Положення про відк-риття та експлуатацію митних ліцензійних складів».

Цим Положенням встановлено, що умовами для розміщення вантажу на МЛС є представлення до митного органу договору на зберігання товарів на митному ліцензійному складі, зовнішньоекономічного договору, транспортних та інших документів.

Договір зберігання має укладатися з урахуванням:

- особливостей та терміну зберігання тих чи інших товарів;

- визначення терміну зберігання;

- міри відповідальності сторін;

- порядку відшкодування збитків.

При митному оформленні вантажу у вільне використання, згідно з умовами зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу, консигнатором формуються відповідні партії товару на підставі рахунків-фактур власника вантажу на заявлений консигнатором обсяг.

Крім того, відповідно до існуючого порядку на митних ліцензійних складах дозволено розміщувати товари за умови представлення до митного органу вантажної митної декларації (ВМД), оформленої в режимі «митний склад».

Під режимом «митний склад» слід розуміти митний режим, за якого ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного регулювання й інших обмежень, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території.[18,c. 34].

Перед тим як розглянути переваги, які дає застосування договору комісії, слід зауважити, що законодавство України, яке регулює посередницьку діяльність у сфері товарообігу, істотно відстає від торгівельної практики. Попри те, що фактично в торгівельній діяльності беруть участь торгові агенти, брокери, консигнатори і консигнанти і так далі законодавство України не визначає їх юридичний статус і суть діяльності, і тому вкрай необхідно в проекті нового Цивільного кодексу України передбачити окремий розділ, який би детально регламентував правове положення цих суб'єктів.

Застосування договорів комісії дає комісіонерам змогу:

- маючи вихід на зовнішній ринок, використовувати свої можливості для здійснення зовнішньоторговельних операцій за рахунок комітента (власника вантажу);

- отримувати певну винагороду за надані послуги.

Використання договорів комісії дозволяє комітенту:

- використовуючи можливості посередника (комісіонера), реалізувати (придбати) певний товар на зовнішньому ринку;

- розширити ринки збуту продукції, що виробляється (при здійсненні експорту);

- здійснювати операції з товарами з меншим ризиком, поклавши його на посередник

комісіонера.

Отже, значення договору комісії в сучасних ринкових умовах зростає із зростанням потреб населення та бажань їх задоволення через представників. Його застосування відкриває широкі можливості як перед комітентами: юридичними чи фізичними особами (підприємцями) в здійсненні їх діяльності, так і перед споживачами - в задоволенні своїх потреб на вигідних для них умовах (місце, ціна).

Розділ 2. Договір комісії

§ 1. Поняття, сторони та сфера застосування договору комісії

Суб'єкти торговельної діяльності, які спеціалізуються на виробництві і реалізації товарів, завжди заінтересовані в тому, щоб знизити загальний рівень товарних запасів, зменшити загальну кількість торговельних операцій і в той же час наблизитися до споживача.

Законодавство України, що регулює посередницьку діяльність у сфері товарообігу, істотно відстає від торговельної практики. Незважаючи на те, що фактично в торговельній діяльності беруть участь торгові агенти, брокери, консигнатори та консигнанти і т.д., законодавство України не визначає їх юридичний статус та суть діяльності. .[15,с.539]

У міжнародній практиці торгове посередництво виражається у таких видах послуг: кредитування сторін, рекламні заходи, страхування товарів та ін.

Щоб зрозуміти суть договору комісії, необхідно звернутися до норм міжнародного торгового права і, звичайно, до норм цивільного права України.

Визначення договору комісії дано у ст. 395 ЦК України. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

З даного визначення можна зробити висновок, що за договором комісії вчиняються угоди не безпосередньо особою, зацікавленою в їх кінцевому результаті, а за її дорученням і за її рахунок іншою особою.

За угодами, що їх укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені. Це характерна риса договору комісії.

Слід розрізняти внутрішні правовідносини комітента з комісіонером, що встановлюються договором комісії, і зовнішні правовідносини комісіонера з третіми особами, з якими він укладає угоди за дорученням комітента. Треті особи при укладенні договору з комісіонерами не мають ніякого відношення до комітента. Із зовнішньої сторони комісіонер виступає перед третіми особами як власник товару, як сторона договору. Укладаючи договір з третіми особами від свого імені як самостійний розпорядник товару, комісіонер передає покупцеві право власності, незважаючи на те, що він не є власником проданого товару. За комітентом право власності на комісійне майно зберігається до того моменту, поки воно не продано комісіонером і не перейшло у власність третіх осіб. Якщо майно індивідуально-визначене, то право власності зберігається за комітентом до моменту укладення договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою. Якщо майно визначено родовими ознаками, то право власності зберігається за комітентом до моменту передачі комісіонером цих речей третій особі. Кінцевим правовим результатом є той, який настає при вчиненні комісіонером угод з третіми особами.

Внутрішня сторона взаємовідносин між комітентом і комісіонером де в чому має спільні риси із взаємовідносинами довірителя і повіреного. Основою таких взаємовідносин є договір доручення.

Схожість договору доручення та договору комісії полягає в тому, що і в договорі доручення є третя особа, а також у тому, що на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої сторони (довірителя чи комітента). Але між ними існують і істотні відмінності. Так, за договором комісії комісіонер укладає угоди від свого імені, а за договором доручення повірений виступає від імені довірителя. У комісіонера виникають права та обов'язки щодо третьої особи, повірений же ніяких прав та обов'язків за укладеними угодами не набуває. Договір комісії зумовлює виникнення двох правовідносин: між комісіонером і комітентом, комісіонером і третіми особами. За договором доручення ніяких правовідносин між повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем і третіми особами.

Для договору комісії необхідно, щоб намір комісіонера перенести на іншу особу наслідок даних угод з третіми особами збігся з наміром комітента прийняти на себе наслідки угод, що укладаються. Комісіонер укладає угоди не для себе, а для комітента, що дав доручення, тому комісіонер зобов'язаний передати комітентові майно, отримане для нього, а також набуті для нього права та обов'язки. Тобто, якщо у зовнішніх правовідносинах спочатку носієм усіх прав та обов'язків за угодами з третіми особами є комісіонер, то внаслідок внутрішніх правовідносин між комітентом і комісіонером майнові наслідки цих угод мають бути зрештою перенесені на комітента.

Для виникнення договору комісії потрібна згода сторін. Інакше кажучи договір комісії вважається укладеним з того моменту, коли у відповідній до закону формі сторони виявили свою взаємну волю щодо всіх істотних умов договору. Це означає, що права та обов'язки сторін з'являються ще до передачі майна комітентом комісіонерові.

Договір комісії є двостороннім, тобто таким, у якому кожна сторона (комісіонер і комітент) має певні права та обов'язки. Звідси випливає, що договір комісії є оплатним, адже кожна сторона зобов'язується вчинити на користь іншої сторони певну дію. Зокрема комісіонер зобов'язується укласти на користь комітента передбачену договором угоду, а комітент -- сплатити обумовлену винагороду. Ознака оплатності є настільки характерною, що право на винагороду у комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором. Хоч договір комісії між громадянами може бути і безоплатним, проте не тому, що це передбачено законом, а тому, що на це є воля сторін.[15, с.540]

Сторонами договору комісії є комітент і комісіонер. Комітент -- це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок іншій особі вчинити певні угоди. Комісіонер -- це особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Комісіонером можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації у межах своєї спеціальної правоздатності, зокрема державні та кооперативні комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. №37, учасниками сторін торговельного процесу на комісійних засадах є господарюючий суб'єкт, що приймає товар на комісію (комісіонер), і громадянин, підприємство, установа, організація, які здають товар на комісію (комітент). Дозволяється приймати на комісію вироби кооперативів, малих підприємств, громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.д. Господарюючим суб'єктам за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади дозволяється приймати певне майно від державних організацій, кооперативних, сімейних, колективних та приватних підприємств, установ, вузів. [6]. Таким чином у Правилах перелічені суб'єкти, які можуть бути комітентами.

Крім комітента і комісіонера, у відносинах комісії бере участь третя особа, з якою комісіонер укладає угоду в інтересах комітента. Не будучи стороною у договорі, третя особа в принципі є учасником комісійних відносин у стадії виконання договору, оскільки вона набуває тих прав, які мав комітент щодо майна. Проте, сам по собі цей перехід прав не пов'язує у правовому відношенні комітента і третю особу, адже третя особа не може заявити претензії до комітента щодо якості набутого майна, так само і комітент не може стягнути вартість майна з третьої особи. Комітент і третя особа не відповідають один перед одним, з усіма претензіями кожен з них може звертатися лише до комісіонера.

За часів Радянського Союзу аж до середини 50-х років найбільш широке застосування комісійний договір одержав у відносинах між громадянами, що здають майно на комісію, і спеціалізованими магазинами, що займаються його реалізацією за винагороду. Починаючи з 1953 р. був введений і одержав широке поширення комісійний продаж сільськогосподарської продукції через систему споживчої кооперації. Потім договір комісії став використовуватися постачальницько-сбутовими організаціями для реалізації наднормативних, зайвих і невикористовуваних матеріальних цінностей державних підприємств.[10,с.356]

Зараз договір комісії має широку сферу застосування як у внутрішньому, так і зовнішньому оборотах. Договір комісії укладають комісійні магазини з громадянами, іншими юридичними особами на продаж товарів широкого вжитку. Організації споживчої кооперації укладають договори комісії з виробниками щодо продажу надлишків сільськогосподарської продукції. Договір комісії укладають також з підприємствами, товарними біржами для реалізації матеріалів, устаткування тощо. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, і виробничі кооперативи реалізують через комісійні магазини товари, що виготовляють. Зовнішньоторговельні об'єднання також виконують комісійні доручення організацій на закупівлю імпортних товарів за кордоном.[15,с.541-542].

Новою сферою застосування договору комісії є посередницькі послуги при біржовій торгівлі, які надають покупцям члени біржі - підприємства, брокерські фірми та брокери. [10,с.357]

Як особливий вид договорів, договір комісії регулюється законодавством ФРН, Франції та Швейцарії. У країнах з дуалістичною системою приватного права договір комісії розглядається як торгова угода і регулюється торговими кодексами. Найповніше договір комісії і пов'язані з ним відносини врегульовано в Німецькому цивільному праві та Швейцарському обов'язковому законі. В сучасному обігу договір комісії опосередковує різного роду банківські операції. Відносини між комісіонером і комітентом у цих державах регулюються погодженими сторонами умовами комісії, спеціальними нормами торгового законодавства і торговими звичаями.

У праві Великобританії та США договору комісії як такого немає. Там існує так званий агентський договір, згідно з яким одна особа (агент) вчиняє дії за дорученням і за рахунок іншої особи (принципала).[9,с.373] Створений в основному судовою практикою Великобританії агентський договір нині не лише широко використовується в майновому обігу всередині держав загального права, а й є також одним із найпоширеніших видів міжнародних угод. Агентський договір може бути спрямований на вчинення як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних зобов'язань між принципалом і третьою особою. Як правило, агент діє від імені принципала і відповідно укладені ним або за його сприянням угоди створюють права та обов'язки безпосередньо для принципала. Судова практика допускає й інші способи вступу агента у відносини з третіми особами при здійсненні покладеного на нього принципалом доручення, а саме: а) агент має право діяти від свого імені, не розкриваючи перед третьою особою існування принципала; б) агент може вказати на те, що він виступає за дорученням і за рахунок принципала, не розкриваючи його ім'я. Незалежно від того, як виступає агент у відносинах з третіми особами, економічний результат вчинених ним угод лягає на принципала. Незалежно від способу виступу агента -- це, як підкреслюють англійські юристи, становить одну з особливостей права Великобританії порівняно з континентальним правом -- принципал має право пред'являти вимоги з укладеної агентом угоди безпосередньо до третьої сторони за наявності у агента повноваження на вчинення тієї чи іншої дії. Визнані судовою практикою Великобританії та США способи виступу агента при здійсненні взятого ним на себе перед принципалом зобов'язання (вчинення як юридичних, так і фактичних дій) свідчать про те, що агентський договір призначений регулювати відносини, опосередковані в континентальному праві трьома видами договорів, а саме договором доручення, договором комісії і договором про посередництво. Агентський договір є важливою підставою створення відносин з товарного представництва [9, с. 373-374.]

Різновидом комісійних операцій є операції консигнації. До операцій консигнації належать операції з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (терміну угоди) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнантові. Такий договір часто зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. На відміну від договору комісії, у договорі консигнації не може встановлюватися право консигнатора на відшкодування йому витрат зі зберігання майна консигнанта. Всі витрати зі зберігання сплачує консигнатор. Поставлений на консигнацію товар є ніби пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Як і в договорі комісії, право власності на товар до моменту його продажу третій особі належить консигнантові і до консигнатора не переходить [15, с.543]

§ 2. Предмет договору комісії

Договір комісії відноситься до групи договорів по наданню послуг. Предметом цього договору е надання комісіонером послуг комітенту, тобто основним обов'язком комісіонера є вчинення, за дорученням комітента, однієї або декількох угод від свого імені. Закон не визначає переліку угод, що можуть бути вчинені комісіонером за дорученням комітента. Представляється, що це можуть бути будь-які угоди, які не суперечать сутності цього договору. Йдеться не тільки про такий найбільш розповсюджений предмет договору комісії, як вчинення комісіонером від свого імені на користь комітента договору купівлі-продажу, але й про інші цивільно-правові договори (міни, схову тощо).[19,c. 33].

В статті 395 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є угода чи угоди, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства [16,с.215]. Найчастіше це купівля-продаж речей, страхування або відправка певних вантажів тощо. Тобто предметом договору комісії є юридичні акти (угоди), а не фактичні дії, як, наприклад, у договорах перевезення, схову тощо.

Здійснюючи угоду купівлі-продажу товарів, комісіонер діє за рахунок комітента, тобто він не купує товари у комітента, який залишається власником цих товарів до передачі їх у розпорядження остаточного покупця. З цього моменту власником товарів є остаточний покупець, а комісіонер лише протягом певного часу володіє товаром, що продається, але ніколи не є його власником.

Майно, з приводу якого може бути вчинений комісійний договір, частіше точно визначається у нормативних актах. У них часто вказуються речі, які не підлягають прийняттю на комісію. Так, у Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами дано приблизний перелік речей, з приводу яких можуть бути і не можуть бути укладені договори комісії. Зокрема, на комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання, як нові, так і ті, що були у користуванні, але не потребують ремонту чи реставрації і відповідають санітарним вимогам, а також антикварні й унікальні речі та твори мистецтва.[3,С.350] Господарюючим суб'єктам за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади дозволяється приймати від відповідних організацій конфісковане, безгосподарне майно і те, що перейшло у спадщину до держави, вилучене у громадян для відшкодування заподіяної шкоди на виконання вироків і рішень суду, від державних, кооперативних, сімейних, колективних і приватних підприємств, установ та організацій -- лишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню, крім заборонених законом.

Не приймаються для комісійного продажу такі товари: зброя, боєприпаси (крім мисливської і спортивної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, які продаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини і вибухові засоби, отруйні речовини, наркотичні психотропні та отруйні засоби, лікувальні засоби та вироби медичного призначення, державні еталони одиниць, фізичних величин, армійське спорядження, тканини та інші товари військового асортименту, формене обмундирування, білизна із штампом установи, організації, підприємства, газові плити і балони до них без документа служби газового господарства, що підтверджує їх придатність для використання, товари побутової хімії, товари з простроченим терміном зберігання, товари від неповнолітніх віком до 18 років, піротехнічні вироби, іграшки для дітей віком до трьох років.[15,с.545]

§ 3. Форма, порядок укладення та строк договору комісії

Відповідно до ст. 396 ЦК України договір комісії незалежно від складу його учасників і суми укладається у письмовій формі. Мається на увазі проста письмова форма. Недодержання такої форми позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на покази свідків (ст. 46 ЦК України). Залежно від виду договору комісії комісійне доручення може оформлятися різними документами, зокрема квитанцією, нарядом тощо. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами громадяни України повинні пред'являти паспорт або документ, що його замінює, іноземні особи -- відповідну посвідку на проживання в Україні або національний паспорт з відміткою про перебування в Україні.[ 3, С. 351]

Договір комісії на продаж сільгосппродукції може бути укладений шляхом видачі колгоспові накладної організацією споживчої кооперації, яка приймає продукти. У договорі (накладній) зазначається найменування продуктів, дата їх прийняття, ким здано продукти, їх кількість і якість, а також продажна ціна, встановлена за погодженням сторін, строки розрахунків (ч. 2 ст. 396 ЦК України).

Товари або продукцію від юридичних осіб приймають відповідно до товарно-супровідних документів та за наявності інформації про товар (щодо якості, кількості тощо), викладеної згідно із законодавством про мови. Нові товари вітчизняного та зарубіжного виробництва приймають на комісію за наявності у комітента -- господарюючого суб'єкта (крім фізичної особи, яка не має статусу підприємця-громадянина) документів, що підтверджують належну якість товарів, а товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, -- за наявності сертифіката відповідності або його копії чи свідоцтва про визнання іноземного сертифіката у державній системі сертифікації.[15,с.546]

Товари, що не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, приймаються на комісію за наявності гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на імпортовану продукцію. Якщо на завезені з-за кордону партії товарів, що були у вжитку, відсутні дані щодо їх безпеки для здоров'я населення, то приймання на комісію таких товарів, їх реалізація та використання дозволяються лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи. Гарантійні терміни на нові товари встановлює виробник. Щодо товарів, на які гарантійні терміни не встановлено, покупець має право пред'явити продавцеві (виробникові) відповідні вимоги, якщо недоліки виявлено протягом шести місяців від дня передачі товарів покупцеві. Відповідальність за відповідність товарів характеристикам, вказаним у квитанціях, несе комісіонер. [6]

Приймаючи товари на комісію, комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик. Перший примірник квитанції видається комітентові, другий залишається у комісіонера. Товарний ярлик повинен мати той самий номер, що й квитанція. Для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару. При продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається.[5]. Згода комітента з умовами здавання товару на комісію, його продажу та умовами повернення не реалізованого товару підтверджується підписом комітента у двох примірниках квитанції. Якщо комітент не згоден з цими умовами, комісіонер має право відмовити в прийманні товару.

Технічно складні товари, на які не вийшли гарантійні терміни користування, приймають на комісію разом з паспортом і гарантійним талоном, що при продажу передаються покупцеві.

При здачі товару на комісію комітент за домовленістю з комісіонером встановлюють ціну на комісійний товар на підставі ринкового попиту. Працівники господарюючого суб'єкта зобов'язані інформувати комітента про існуючі ціни на товари, які здаються на комісію. Продажна ціна речі, прийнятої комісійним магазином, визначає угодою сторін, але вона не повинна перевищувати державних роздрібних цін на відповідні речі. Продажна ціна антикварних та унікальних речей, творів мистецтва встановлює комісійний магазин за спеціальною оцінкою. Продажна ціна лишків сільгосппродуктів, прийнятих організацією споживчої кооперації від колгоспів для продажу на комісійних засадах, визначається угодою сторін (частини 1, 2, і 4 ст. 401 ЦК України).

У певних випадках може бути знижена ціна на товар, що зданий на комісію і не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів). Зокрема, якщо товар не реалізовано у строк, то ціна може бути знижена на 30 відсотків від встановленої сторонами первинної вартості товару, а якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 днів, то ціни знижують на 40 відсотків від залишкової ціни після першого зниження. [15,с.547]

Раніше вказаних строків може бути знижена ціна на зданий товар на вимогу комітента. У даному разі уцінка товару відображається на всіх примірниках квитанцій, де ставиться підпис комітента, і на товарному ярлику. Товари, прийняті на комісію, виставляються у торговельному залі для продажу не пізніше наступного дня після прийняття.

Для продажу певних товарів комісійний магазин повинен мати ліцензію, зокрема на спортивну і мисливську вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а також холодну зброю, спеціальні засоби, заряджені сполуками сльозоточивої і дратівної дії, магазин реалізує на підставі ліцензії встановленої форми, яка видається органами внутрішніх справ.

Будь-яка особа може купити товар зданий на комісію. При продажу товару продавець виписує товарний чек, де зазначається номер чи найменування торговельного підприємства, номер товарного ярлика, назва товару, гарантійні терміни, ціна реалізації, дата продажу та прізвище продавця.

Певні товари можуть купувати лише громадяни, які мають на це дозвіл органів внутрішніх справ за місцем проживання. Це, зокрема, стосується тих товарів, які можуть продавати комісійні магазини, що мають ліцензію. За набуті комісійні товари покупець може розрахуватися готівкою. Також покупцям дозволяється за згодою комісіонера проводити розрахунки через установи банків з їх особистих рахунків. Якщо комісійні товари знімаються з продажу, то це оформляється актом, і товари повертаються комітентові на підставі письмового розпорядження керівника суб'єкта господарювання.

Чинне законодавство не визначає терміну договору комісії. Договір комісії може бути укладений як з вказівкою строку його виконання, так і без вказівки строку. Проект ЦК України (ст. 1069) встановлює, що договір комісії може бути укладений на певний строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання [7].

Законодавство, зокрема наказ МЗЕЗторгу України "Про внесення змін і доповнень до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами" від 8 липня 1997 р. встановлює строк реалізації товару, що зданий на комісію, -- 60 календарних днів. По закінченні цього строку товар повертається комітентові або на нього знижується ціна.

§ 4. Права та обов'язки сторін за договором комісії

Зміст договору комісії складають права і обов'язки, що належать його учасникам, в тому випадку, «...коли йдеться про зміст договору в його якості правовідношення...».

Розглядаючи більш детально зміст комісійних правовідносин, необхідно відзначити, що більшість цивілістів вважають, що «змістом зобов'язання є право кредитора вимагати вчинення (або утримання від вчинення) певної дії і обов'язок боржника вчинити (або не вчинити) дану дію».

Оскільки, моє дослідження стосується прав та обов'язків суб'єктів комісійних правовідносин, необхідно визначити поняття суб'єктивного права суб'єктивного обов'язку.

«Суб'єктивне право -- це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб».

«Юридичний обов'язок є приписана зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи».

Зобов'язання, що виникає з договору комісії, як і більшість цивільно-правових зобов'язань, має складну структуру, «коли кожний з учасників е не тільки носієм прав або тільки обов'язків, але носієм і тих і других. Інакше кажучи, такі відносно складні по своїй структурі зобов'язання характеризуються засадами взаємності; кожна сторона має права і несе обов'язки». При цьому права однієї сторони відповідають обов'язкам іншої і навпаки[19,c. 41].

Отже, основним обов'язком комісіонера є виконання узятого на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах, найвигідніших для Комітента (ст. 399 ЦК України). Будучи самостійним контрагентом щодо третьої особи, комісіонер повинен здійснити в інтересах комітента всі права та виконати всі обов'язки, які випливають з угоди з третьою особою, укладеною для виконання доручення. Що стосується комітента, то комісіонер зв'язаний з ним умовами даного доручення. Наприклад, умова про продажну ціну речі, яку прийнято на комісію, визначається угодою сторін, і комісіонер на свій розсуд, не має права змінити ціну вказану в договорі. Лише у виняткових випадках якщо комь тент не з'являється для переоцінки речі за викликом магазин знижує ціну відповідно до правил. Комісіонер має право відступати від вказівок комітента в тих випадках якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав своєчасно відповідь на свій запит. Наприклад у разі необхідної термінової реалізації продукції, що швидко псується.

Комісіонер зобов'язаний виконати взяте на себе зобов'язання на умовах, найвигідніших для комітента. Як правило у договорі комісії встановлюється порядок визначення ціни за якою комісіонер продає товари комітенту. Вона може встановлюватися як мінімальна (з наданням комісіонеру права визначати кінцеву продажну ціну) або як Максимальна, але при цьому в договорі обумовлюється, щоб підвищення ціни не призвело до зниження попиту на товар. Якщо комісіонер укладе угоду на умовах вигідніших ніж ті, які були зазначені комітентом, то вся вигода надходить комітентові якщо в договорі не передбачено інше.

Часто відступи від вказівок комітента стосуються ціни за якою комісіонер має продати майно. Якщо комісіонер продасть майно за ціною більш низькою без згоди на це комітента або за відсутності поважних причин, він зобов'язаний відшкодувати комітентові різницю між цінами.

По-іншому вирішується питання, коли комісіонер купить майно за ціною вищою, ніж призначив йому комітент. Якщо комітент не бажає прийняти таку покупку, він зобов'язаний заявити про це комісіонерові без зволікання, після одержання повідомлення про укладення угоди з третьою особою. В іншому разі купівля визнається прийнятою комітентом. Комісіонер, який купив майно за ціною, вищою ніж обумовлена комітентом, може прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Внаслідок цього комітент не зазнає збитків від підвищення ціни і тому не має права відмовитися від укладеної для нього угоди (ч. 2 ст. 400 ЦК України).

Комісіонер повинен виконати всі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з угоди, яку він уклав з третьою особою (ч. 1 ст. 402 ЦК України). Проте може статися так, що укладену комісіонером угоду виконує сама третя особа. За загальним правилом, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою (покупцем) своїх зобов'язань за угодою, зокрема за несплату вартості набутого товару. Перед комітентом комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, а не за її виконання третьою особою. Але якщо у договір комісії буде включено положення про обов'язок комісіонера переконатися у платоспроможності покупця, комітент матиме право вимагати від комісіонера відшкодування збитків. У зв'язку з тим, що такий обов'язок комісіонера прямо не випливає із закону, а є додатковим, комісіонер має право на окрему винагороду за її виконання. Угода про це називається делькредере (ч. 2 ст. 402 ЦК України) і застосовується, як правило, в операціях зовнішньої торгівлі, коли, наприклад, експортно-імпортна організація на зовнішньоторговельному ринку залучає як комісіонера іноземну фірму чи особисто діє як комісіонер.

Якщо третя особа порушує угоду, яку уклав з нею комісіонер, останній зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази, а комітент, який отримав таке повідомлення, має право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи. В даному випадку комітент виступає як особа, якій комісіонер передав свої права, а для третьої особи контрагентом залишається комісіонер.

Після виконання комісійного доручення комісіонер зобов'язаний передати комітентові отримані гроші (якщо доручення стосувалося реалізації товарів) або товари (якщо доручення стосувалося їх набуття), а також передати комітентові усі права щодо третьої особи, які випливають з угоди, зокрема право вимагати оплати товарів, набутих через комісіонера у кредит. Комітент зобов'язаний у свою чергу прийняти все отримане за угодою, оглянути набуті для нього комісіонером товари і повідомити останнього про недоліки, якщо вони є, щоб він мав можливість пред'явити продавцеві (третій особі) відповідні претензії або позов і, крім того, звільнити комісіонера від зобов'язань, прийнятих ним на себе по виконанню доручення перед третьою особою.

Захищаючи інтереси комітента, комісіонер, у фактичному володінні якого перебуває майно комітента, має право пред'явити позов від свого імені до третіх осіб як за згодою комітента, так і без його згоди. Комісіонер має право пред'явити вимоги, які відповідають характерові його правовідносин з третіми особами (договірні, позадоговірні). Претензії та позови пред'являються від імені комісіонера (комітента), але за рахунок комітента.

Обов'язком комісіонера є збереження майна, яке передано на комісію, від пошкодження і втрати. Комісіонер відповідає перед комітентом за його втрату і пошкодження. Відповідальність комісіонера у разі порушення цього обов'язку настає лише за умови, якщо майно пошкоджено з вини комісіонера. У такому разі останній повинен відшкодувати комітентові заподіяні збитки. Для звільнення від відповідальності комісіонер має довести, що втрата або пошкодження майна відбулися за обставин, які він не міг відвернути при додержанні всіх запобіжних заходів.

...