Договір комісії в сучасних умовах

Комісіонер після прийняття товарів від комітента або після набуття товарів для комітента зобов'язаний не допустити їх втрату, недостачу або пошкодження, а якщо вони сталися з його вини, то відшкодувати комітентові збитки. Приймаючи товари, комісіонер зобов'язаний оглянути їх, перевірити їх якість і кількість. Якщо при огляді буде виявлено пошкодження або недоліки, комісіонер повинен застосувати заходи щодо охорони прав комітента і терміново повідомити його про це. Невиконання комісіонером цих обов'язків тягне за собою відшкодування ним завданих комітентові збитків. Такий самий обов'язок виникає у комісіонера, якщо він не виконав умов договору про страхування майна або коли це майно підлягало обов'язковому страхуванню відповідно до закону. При цьому комісіонер повинен відшкодувати збитки в сумі, яку за пошкоджене або втрачене майно можна було б отримати у вигляді страхового відшкодування.

Після виконання доручення комісіонер зобов'язаний надати комітенту Звіт і передати йому все отримане за виконаним дорученням, а також передати комітенту за його вимогою всі права стосовно третьої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою (ст. 404 ЦК). Закон не встановлює для Звіту певної форми, з цього випливає, що Звіт може бути наданий як в письмовій так і в усній формі. Зміст Звіту може стосуватися різноманітних аспектів виконання комісійного доручення (витрат комісіонера по виконанню комісійного доручення, якості придбаного комісіонером для комітента майна, його вартості тощо). У тому випадку, якщо у комітента виникнуть заперечення по Звіту, він зобов'язаний повідомити про це комісіонера в тримісячний термін зі дня його отримання. Якщо у зазначений термін заперечень не надійшло -- Звіт вважається прийнятим.

Разом зі Звітом комісіонер передає комітенту всі права стосовно третьої особи, що випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою. По справедливому зауваженню Б. Б. Черепахіка це означає, що оскільки по договору комісіонера з третьою особою набуває прав і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, то зобов'язальні наслідки договорів, укладених комісіонером у виконання комісійного доручення, настають для комісіонера, а не для комітента. В .той же час усі речевоправові наслідки наступають для комітента, хоча стороною відчужувальио-набувальної угоди значиться не він, а комісіонер. Закон встановлює право комітента вимагати переводу на нього також і прав зобов'язального характеру, що належать комісіонеру по угоді з третьою особою, якщо остання цю угоду порушила (ч. З ст. 402 ЦК). У цьому випадку йдеться про поступку права вимоги.

Обов'язку комісіонера надати комітенту Звіт про виконання комісійного доручення і передати йому все отримане за угодою з третьою особою відповідає кредиторський обов'язок комітента:

1) прийняти від комісіонера все виконане за дорученням;

2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і сповістити останнього без зволікання про виявлені в цьому майні недоліки;

3) звільнити комісіонера від зобов'язань, прийнятих їм на себе по виконанню доручення перед третьою особою (ст. 405 ЦК).

Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням. Цей обов'язок лежить на ньому лише в тому випадку, якщо предмет виконання є належним. В тому ж випадку, якщо комітенту запропоновано неналежне виконання, він повинен мати право відмовитися від його прийняття. В тому випадку, якщо виконання залежить від комісіонера, комітент подає вимоги до нього (наприклад, якщо комісіонер придбав не те майно, що повинен був придбати). Якщо ж виконання залежало від третьої особи, вимоги подаються до третьої особи (наприклад, якщо третя особа передала майно в неналежному стані).

Комітент зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером і сповістити його без зволікання про виявлені недоліки. Це повідомлення не носить характер претензії до комісіонера, воно необхідно для того, щоб залучиш комісіонера до обгрунтування претензії, що адресується продавцю майна.

Комісіонер за свою посередницьку діяльність отримує від комітента винагороду, яка зазначена у договорі. Це може бути певний відсоток від суми угоди, а в зовнішньоторговельних угодах закон допускає визначати комісійну винагороду як частину різниці між призначеною комітентом ціною і тією вигіднішою ціною, за якою комітент укладе угоду. Окрім цього, він зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, понесені внаслідок виконання комісійного доручення. Але, комісіонер вправі і самостійно утримати належні йому по договору комісії суми з усіх доходів, що надійшли до нього за рахунок комітента.[19,c.45]. Такі самі правила встановлено і для винагороди, за делькредере, тобто тут розмір комісійної винагороди також визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом.

Крім винагороди, комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонерові витрати, пов'язані з виконанням ним доручення. Це можуть бути витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та інші, але лише ті, які є дійсно необхідними, щоб забезпечити належне виконання покладеного на комісіонера доручення.

За загальним правилом, комісіонер не має права на відшкодування витрат зі зберігання майна, яке перебуває у нього. Проте, договором можуть бути встановлені й інші умови.

Всі витрати з доставки сільгосппродуктів, що здаються на комісію, до зазначеного у договорі місця їх продажу відносяться за рахунок комітента, якщо у договорі не передбачено інше.[15, с.549-552]

§ 5. Припинення договору комісії

Договір комісії може бути скасований комітентом в односторонньому порядку в будь-який час. У зв'язку з цим він зобов'язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за укладені ним до скасування доручення угоди, а також відшкодувати йому понесені перед цим витрати. Комісійна винагорода не сплачується, якщо комітент скасує доручення до укладання комісіонером відповідних угод з третіми особами. Комісіонер у такому разі має право лише на відшкодування зроблених ним витрат, а комісійний магазин у тому числі і витрат по зберіганню речі (ст.412 ЦК України).

Скасувавши доручення, комітент повинен протягом місяця з дня одержання відмови розпорядитися майном, що є у комісіонера (частина друга ст.411 ЦК України). Якщо комітент у зазначений строк не розпорядиться майном, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер вправі здати це майно на зберігання за рахунок комітента чи з метою покриття своїх вимог до комітента продати його за можливо більш вигідною для комітента ціною.

Комісіонер, на відміну від комітента, не може вільно і безпідставно відмовитись від виконання прийнятого доручення. Він вправі це зробити тільки за наявності однієї з трьох умов: якщо це передбачено договором, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії (частина перша ст.410 ЦК України). Якщо комісіонер відмовиться від виконання прийнятого доручення внаслідок порушення договору комісії комітентом, він може одержати як відшкодування понесених витрат, так і комісійну винагороду (частина третя ст.410 ЦК України). За будь-яких обставин комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом такого повідомлення (частина друга ст.410 ЦК України). Комітент, зі своєї сторони, в межах місячного строку з дня одержання відмови, зобов'язаний розпорядитися майном під загрозою його продажу комісіонером або здачі на зберігання третім особам за рахунок комітента. []

Якщо комісіонер відмовиться від договору внаслідок неможливості його виконати, яка настала з вини комітента, то він, крім відшкодування заподіяних витрат, має право отримати комісійну винагороду відповідно до виконаної ним частини доручення.[15,с.553]

Комісійне доручення припиняється також у разі смерті комітента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, а також внаслідок припинення юридичної особи, яка виступає як комітент. Проте комісіонер зобов'язаний продовжувати виконання даного йому доручення до того часу, поки від правонаступників чи представників комітента не надійдуть відповідні вказівки (ст.409 ЦК України).

Висновки

В сучасних умовах зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної власності. Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових комерційних структур. Договором визначається також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, умови управління діяльністю юридичної особи та виходу засновників з її складу, тобто сфера застосування договору розширюється як у відносинах між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами, так і між самими громадянами. Отже, один з найважливіших документів у цивільному праві - це договір, який має свої властивості і специфіку, та укладається згідно чинного законодавства.

Договори у цивільному праві мають певну класифікацію. Один з них - договір комісії.

В статті 395 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є угода чи угоди, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента (частина перша ст.395 ЦК України). Договір комісії є консесуальним, двостороннім (взаємним) і оплатним.

Сторони в договорі називаються комітентом і комісіонером. Комітент -- це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер -- особа, яка приймає комісійне доручення. Комітентом можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності, наприклад: державні та кооперативні комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації тощо. Комісіонер, виконуючи доручення комітента, укладає угоди з особами, які називаються третіми особами.

Договір комісії завжди є оплатним.

Різновидом комісійних операцій є операції консигнації. До операцій консигнації належать операції з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (терміну угоди) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнантові. Такий договір часто зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. На відміну від договору комісії, у договорі консигнації не може встановлюватися право консигнатора на відшкодування йому витрат зі зберігання майна консигнанта. Всі витрати зі зберігання сплачує консигнатор. Поставлений на консигнацію товар є ніби пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Як і в договорі комісії, право власності на товар до моменту його продажу третій особі належить консигнантові і до консигнатора не переходить.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституція (Основний Закон) України// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.

2. Цивільний кодекс Української РСР. Затверджений Законом від18 лютого 1963 року. Офіційний текст із змінами та доповненнями за станом на 4 березня 1996 року.-Київ,1996.

3. Законодательство о торговле. --Ч.2. - К., 1990.

4. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Про внесення змін і доповнень до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами", затверджених наказом МЗЕЗторгу вад 13 березня 1995 р. № 37 від 8 липня 1997 р. // Урядовий кур'єр. -- 1997 -- 6 листопада.

5. Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. № 37

6. Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена наказом МЗЕЗторгу від 8 липня 1997 р. № 343 // Закон і бізнес. - 1997. - № 46

7. Проект нового Цивільного кодексу України. // Українське право. - 1996, - №2 (спецвипуск).

8. Бірюков А.І, Заіка Ю.А. та ін. Цивільне право України. - К.Наукова думка, 2000.

9. Гражданское и торгоое право капиталистичесикх государств. -- М., 1993.

10. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник/ Под ред. Е.А.Суханова.-М.: Издательство ВЕК, 1994.-432 с.

11. Дашкова Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладення до виконання. - К, 1996.

12. Підопригора О.А., Боброва Д.В. та ін. Цивільне право.-Київ:Вентурі.-1995.-416 с.

13. Терехов В.С. Теорія цивільного права. - Київ: Софія,1993.

14. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ Д.В.Боброва, О.Д.Дзера, А.С.Довгет та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-К.: Юрінком Інтер, 2000.-864 с.

15. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ Д.В.Боброва, О.Д.Дзера, А.С.Довгет та ін.; За ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-К.: Юрінком Інтер, 2000.-784 с.

16. Цивільне право: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. -К.:Вентурі, 1996.-480 с.

17. Назаренко В. Щодо використання договору комісії в сучасних умовах.//Предпринимательство. - Хозяйство и право.-2000.-№3 - 24 с.

18. Назаренко В. Використання договору комісії у зовнішньоекономічній діяльності.//Предпринемательство.-Хозяйство и право.-2000.-№2-31 с.

19. Сибіта О.М. Права і обов`язки сторін по договору комісії.//Вісник Вищого Арбітражного Суду України.-2000.-№2 - 41 с.

Размещено на Allbest.ru