Конституційні засади виконавчої влади в Україні
Виконавча влада в Україні, особливості її організації. Поняття уряду держави, його функції. Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі виконавчої влади. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, її здійснення у містах Києві та Севастополі.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.05.2014 |
| Размер файла | 80,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
з конституційного права України
на тему: "Конституційні засади виконавчої влади в Україні”
КИЇВ - 2011
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Виконавча влада в Україні
- 1.1 Поняття уряду держави та його функції
- 1.2 Кабінет Міністрів України - вищий орган в системі виконавчої влади
- Розділ 2. Організація виконавчої влади в Україні
- 2.1 Конституційні засади формування Кабінету Міністрів України та порядок призначення Прем'єр - Міністра України
- 2.2 Компетенція і акти Кабінету
- 2.3 Відповідальність Кабінету Міністрів України
- Розділ 3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади України
- 3.1 Здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі
- 3.3 Аналіз Закону України "Про центральні органи виконавчої влади в Україні"
- Висновок
- Література
Вступ
На мою думку дослідження даної теми має велику актуальність на сьогоднішній день. Адже сучасна людина повинна бути обізнаною в сфері суспільного життя. Особисто я вважаю, що кожен має знати історію, розвиток, традиції свого народу та своєї країни. Як саме формується наше суспільство. Якими органами влади твориться наша держава. Відомо, що існує три основних гілки влади. Це законодавча, виконавча і судова. Вони тісно пов'язані між собою, оскільки тяжко уявити цілісну, провідну та успішну країну хоча б без однієї із цих трьох гілок влади. Наша держава вважається молодою країною серед інших. Але за 20 років Незалежності ми не зуміли досягти позитивної та досконалої як законодавчої влади, так і виконавчої. Багато недоліків можна спостерігати, досліджуючи дані питання. На жаль, ми багато чуємо слів, щодо реформ у законодавчому житті суспільства, низку пропозицій, щодо виконавчої влади та зміни у судоустрої країни, але слів замало. Потрібні рішучі дії.
Об'єктом дослідження теми моєї курсової роботи є органи виконавчої влади. Саме дослідження понять уряду держави, усіх органів виконавчої влади, їх функцій, систем, прав та обов'язків є завданням даної курсової роботи. Тому так важливо затвердити такі принципи та засади парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, які зафіксують його як дійсний засіб формування режиму законності у державі. Із цією метою парламент має отримувати інформацію про реальний стан діяльності органів виконавчої влади, аналізувати розвиток подій за відповідних умов і при потребі впливати на їхній перебіг. Тобто парламент у притаманних йому організаційних формах, за допомогою відповідних прийомів і методів має контролювати діяльність органів виконавчої влади та спрямовувати їх на забезпечення потреб громадян та впровадження режиму законності в сфері державного управління.
виконавча влада україна конституційний
Мета дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних проблем виконавчого процесу, науковому визначенні його змістовного обсягу, визначенні стадій виконавчого процесу, розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, а також у використанні отриманих наукових знань у правовій діяльності.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми виконавчої влади, а саме визначення сутності, її особливостей і складових, місця у правовій дійсності, тенденцій розвитку та удосконалення.
Дослідження даної теми на сучасному етапі цікаве та відіграє значу роль у розвитку майбутнього правника. Виконавча влада достатньо складна і багатогранна. Існує безліч нюансів, які необхідно знати і розуміти.
Згідно з Конституцією України, нам відомо, що вищим виконавчим органом є Кабінет Міністрів. Аналіз конституційних засад Кабінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України. У президентських республіках та деяких дуалістичних монархіях уряд як колегіальний орган відсутній або не має самостійного конституційного статусу і відіграє роль дорадчого органу при главі держави, який виступає одноосібним главою виконавчої влади. Найчастіше уряд називається Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів. Але в окремих країнах використовуються інші назви, наприклад, Державна Рад (Норвегія, Швеція), Федеральна Рада (Швейцарія), Федеральний Уряд (ФРН) тощо.
В Україні можливо характеризувати дуалізм виконавчої влади. Виходячи з цієї концепції, визначено так званий двоїстий центр цієї влади, який складається з двох функціонально поєднаних суб'єктів - Президента і Кабінету Міністрів. За таких умов, з одного боку, правовий статус уряду, який очолює Прем'єр-міністр, аж ніяк не може мати якесь другорядне значення, адже саме на уряд покладається основний тягар організаційної роботи з реалізації функцій і повноважень виконавчої влади. Відповідний статус Кабінету Міністрів визначений в ст.113 Конституції України.
Розділ 1. Виконавча влада в Україні
Виконавча влада-сукупність органів державної влади, наділених компетенцією в галузі державного управління та матеріальними, фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами, необхідними для її реалізації в організаційних і правових формах та із застосування методів діяльності, що передбачені Конституцією України для виконавчої гілки влади.
Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади, на думку В.Б. Авер'янова, полягає в тому, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку. [1]
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. (ст.113 КУ)
Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю "по вертикалі" (нижчі органи і посадові особи підпорядковані вищим), що дозволяє забезпечити реалізацію управлінських функцій та виконання не лише рішень парламенту і глави держави, а й рішень вищих органів і посадових осіб виконавчої влади (акти нижчих органів можуть бути скасовані вищими).
1.1 Поняття уряду держави та його функції
Під урядом держави розуміють колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчої діяльності в державі. Саме уряд відіграє провідну роль у системі здійснення виконавчої влади. Конституційно - правовий статус Кабінету Міністрів України як уряду України обумовлює дві його основні функції.
1. Керівна та виконавча діяльність в різних сферах держаного життя.
2. Спрямування, координація та контроль над органами виконавчої влади.
Можливо охарактеризувати такими рисами систему органів виконавчої влади:
- згідно із ст.113 КУ Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчої влади;
- Кабінет Міністрів України поширює свою діяльність на всю територію України, оскільки він є загальнодержавним органом виконавчої влади;
- Кабінет Міністрів України - це колегіальний орган виконавчої влади, тобто він працює в системі колегіального прийняття рішень. Згідно з ч.1 ст.114 КУ до складу Кабінету Міністрів входять: Прим'єр міністр України, Перший віце - прим'єр - міністр, три віце - пим'єр міністри, мінітри.
Звичайно, уряд має свої функції. Виконуючи їх, органи виконавчої влади діють від імені держава. Існує три групи функцій уряду. Це випливає із юридичної літератури.
Функції уряду як колегіального органу, о реалізується шляхом проведення засідань уряду (розробка, прийняття та здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни, здійснення політики уряду, прийняття актів тощо).
Окремі функції уряду, що виконуються першим віце-прем'єр-мністром і віце-прем'єр-міністрами.
Функції, що виконуються кожним членом уряду.
Об'єктами діяльності, впливу органів державної влади в Україні є, насамперед, політична, господарська, соціальна, культура (духовна) та інші найбільш важливі сфери суспільного життя.
Діяльність виконавчої влади ґрунтується на певних принципах - керівних засадах їх організації та діяльності. На жаль, проблема принципів
організації та діяльності органів виконавчої влади існує лише теоретично, оскільки Конституція України не визначила принципи та на сьогоднішній день відсутній закон України про Кабінет Міністрів.
Органи виконавчої влади досить різноманітні. Їх можна класифікувати за певними критеріями: походження, порядок організації та діяльності, характер компетенції, час дії, назва тощо. За походженням - первинні (Кабінет Міністрів України) та похідні (центральні та місцеві органи виконавчої влади); порядком організації та діяльності - колегіальні (Кабінет Міністрів України) і єдиноначальні (міністерства, державні комітети та ін.); характером компетенції - загальної (Кабінет Міністрів України), галузевої (Міністерство хорони здоров'я та ін.), міжгалузевої (Міністерство фінансів України та ін.), спеціальної (Служба безпеки України та ін.); за часом дії - постійні (Кабінет Міністрів України), тимчасові (спеціально створені органи); за назвою - кабінет, рада, міністерство, комітет, служба тощо.
Порядок організації та діяльності уряду України визначається Розділом 6 Конституції України та законами України. Наприклад, Закон України "Про Кабінет Міністрів Укрїни", Законом України "Про місцеві державні адміністрації", Конституцією Автономної Республіки Крим та ін.
Уряд є найважливішою складовою частиною і центральною ланкою всього державного механізму. Він виступає як основний державний орган, що забезпечує проведення внутрішньої й зовнішньої політики держави, під його керівництвом знаходиться державний апарат, фінанси країни, іноземні справи.
Статус і роль уряду залежать від форми правління. В президентських республіках, а також країнах, що поєднують риси абсолютної і дуалістичної монархії, уряд розглядається як сукупність радників при главі держави, повноваження яких залежать від повноважень останнього, оскільки він виступає главою уряду. Таким чином, уряд тут, як правило, не складає єдиного колегіального органу. В країнах з парламентарними
формами правління уряд виступає колегіальним носієм виконавчої влади, який є відповідальним перед парламентом за політичний курс, який він проводить.
Аналізуючи конституційний статус уряду - Кабінету Міністрів України, можна дійти висновку, що загалом він обумовлений змішаною формою правління в нашій державі, оскільки уряд є відповідальним перед Президентом України і одночасно підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом загальної компетенції у системі органів виконавчої влади, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
До основних урядових завдань, закріплених у ст.116 Конституції України, належать:
забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності;
здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;
виконання Конституції й законів України, актів Президента України;
забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури;
забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
вжиття заходів щодо гарантування обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.
1.2 Кабінет Міністрів України - вищий орган в системі виконавчої влади
Саме Кабінет Міністрів України очолює систему органів виконавчої влади В Україні. Він відповідальний пере Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України (ст.113 КУ).
Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади; взаємовідносини Кабінету Міністрів України з іншими вищими органами державної влади; склад та порядок формування Кабінету Міністрів України; строк повноважень, компетенція Кабінету Міністрів України; акти Кабінету Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою, підконтрольний Верховній Раді України, що керується у своїй діяльності Конституцією, законами України та постановами Верховної Ради України.
Потрібно зазначити, що в умовах реалізації в Країні конституційно - правових реформ Кабінет Міністрів України набуває нового конституційного статусу, стає одним з найбільш впливових вищих органів державної влади. Саме він формує і репрезентує функції коаліції депутатських фрацій, до складу якої входить більшість депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Тобто, Кабінет міністрів України є політичним органом держаної влади.
Розділ 2. Організація виконавчої влади в Україні
Сьогодні категорія "виконавча влада" дістає своє визначення і в теоретичних проектах і житті. Прийняття Конституції України змінило статус органів виконавчої влади. Замість термінів "держане управління", "органи державного управління", "виконавчі та розпорядчі органи", з'явились поняття "виконавча влада" та "органи виконавчої влади". Така зміна понять має глибокий соціальний зміст і випливає з історичних змін, що відбуваються в самій сутності української державності, в організації та функціонуванні державної влади. [2, ст.23]
У літературі даються різні визначення поняття виконавчої влади. Так, наприклад, в "Політологічному енциклопедичному словнику" міститься наступне визначення: "Виконавча влада - одна з трьох гілок державної влади, котра організовує і спрямовує зовнішню і внутрішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини". [3, ст.47]
Виконавча влада (англ. executive power rule) згідно з теорією "розподілу влади" - влада правозастосовна, на яку покладається функція виконання законів, що приймаються парламентом, тобто законодавчою владою. Колпаков вважає: що виконавча влада - це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізувати веління законодавчої влади. [4, ст.36]
На підставі норм Конституції України можна стверджувати, що органи виконавчої влади відрізняються від інших державних органів, по-перше, предметом і сферою діяльності. Вони не приймають закони, як Верховна Рада, а забезпечують управління економікою усієї країни, вирішення всіх управлінських справ. Виконавчою владою охоплюються майже усі сфери суспільного життя: економічна, бюджетно-фінансова, культурна, сфера забезпечення прав і свобод людини і громадянина тощо. Масштаби функціонування виконавчої влади є найбільш широкими в державі. У ій сконцентрована фактична державна міць.
По-друге, виконавча влада від інших гілок влади відрізняється своїм призначенням та змістом діяльності. Організовувати реалізацію прийняття законів основний обов'язок, що покладається на органи виконавчої влади. Виконавча влада становить широку сукупність держаних органів та установ, які здійснюють владно-політичні та владно-управлінські функції у відповідній сфері і забезпечують реалізацію прийнятих законів і рішень на всій території країни. [51. ст.47]
По-третє, виконавча влада здійснюється системою спеціально створених суб'єктів - органами виконавчої влади, наділених виконавчою компетенцією, що не притаманна органам законодавчої та судової влади. Органи виконавчої влади діють самостійно в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією України, законами України, та іншими нормативним актами. Вони мають державно-владні повноваження, без яких орган держави втратив би свою специфіку, не зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити своє призначення у механізмі держави.
Не можна на погодитися з думкою В. Авер'янова, що "конкретні питання компетенції, організації та порядку діяльності як Кабінету Міністрів та і інших органів виконавчої влади визначені (або мають бути визначені) в окремих законах про кожний вид органів виконавчої влади.
По-четверте, виконавча влада відрізняється від інших гілок влади специфічними методами своєї діяльності, що використовуються для досягнення її цілей.
Виконавчій влади та системі її органів присвячено розділ 6 Конституції України: "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади". Цю систему органів утворюють суб'єкти виконавчої влади, якими є: органи загальної компетенції - вищі органи в системі органів виконавчої влади, та органи спеціальної компетенції - центральні органи державної виконавчої влади та місцеві органи державної виконавчої влади.
Очолює систему органів виконавчої влади вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України.
Середньою ланкою цієї системи є міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів України.
Органи виконавчої влади України місцевого (територіального) рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції - місцеві державні адміністрації, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, і, по-друге, органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні відповідних місцевих органах виконавчої влади.
Виконавчій гілці влади притаманні як ознаки інших гілок влади так і ознаки, які суттєво відрізняють її від інших гілок влади.
Ознаки,що притаманні усім гілкам влади:
- відносна самостійність у системі єдиної державної влади;
- організаційний характер впливу на суспільні відносини;
- має конкретне суб'єктивне визначення і уособлюється в діяльності спеціальних структур, наділених державною відповідною компетенцією;
- влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими, а також офіційно визнаними державою суб'єктами;
- універсальність існування в часі і просторі, тобто виконавча влада здійснюється безпосередньо й на всій підпорядкованій державі території.
- А ознаки притаманні лише виконавчій гілці влади можна виділити наступні: вторинність, і певною мірою підвладність законодавчій владі. Питання "підвладності" має досить актуальний характер, оскільки у ст.6 КУ зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, чим закріплена рівність трьох гілок влади. Для виконавчої влади характерна так звана "подвійність" підпорядкування, оскільки вона значно залежить та підпадає під вплив як Президента України так і Верховної Ради з огляду на їх повноваження у сфері виконавчої влади. Існування поняття "дуалізму" виконавчої влади, означає фактичний поділ її між Президентом України та Кабміном, причому президент не являючись головою виконавчої влади та не належачи не до одної з гілок влади має досить вагомий вплив на виконавчу гілку влади з огляду на його широкі повноваження в сфері організації та кадрової політики щодо органів виконавчої влади. Також відсутність законодавчого регулювання майже всіх ланок виконавчої влади, що часто призводить до непорозумінь між окремими ланками. У зв'язку із змінами у суспільному житті постійно проводиться реформування цієї гілки влади з метою вдосконалення та підвищення ефективності в роботі органів виконавчої влади.
- Можна зазначити, що виконавча влада є інструментом "в розпорядженні як держави так і її органів", за допомогою управлінської діяльності якого реалізуються приписи законодавчої влади, а сама виконавча влада є відносно самостійною гілкою державної влади, що має притаманні їй функції, які здійснюються системою її органів на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів з метою реалізації прав і свобод людини.
2.1 Конституційні засади формування Кабінету Міністрів України та порядок призначення Прем'єр - Міністра України
Згідно із ст.114 Конституції України, яка наголошує:
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.
Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, схваленою Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Перші три частини цієї статті присвячені питанням, пов'язаним зі складом Кабінету Міністрів України та порядком його формування.
Вони дають підстави до висновку, що Прем'єр-міністр розподіляє обов'язки між своїми заступниками, керує роботою Кабінету Міністрів та головує на його засіданнях, а у відсутності Прем'єр-міністра ці обов'язки виконує Перший віце-прем'єр-міністр.
Закон України "Про Кабінет Міністрів України" передбачає такі вимоги до членів уряду:
Членами Кабінету міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку.
Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове складення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів.
Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та Регламентом Верховної Ради України.
Закон України "Про Кабінет міністрів України" передбачає, що у разі внесення Президентом України до Верховної Ради України подання про призначення на посаду Прим'єр-міністра України у строк, визначений Конституцією України, подання про призначення на зазначену посаду вносить до Верховної Ради України коаліції депутатських фракцій У Верховні Раді України. Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Прем'єр-міністра України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліцій. В цьому випадку подання про призначення Прем'єр-міністра України підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліцій, та оголошується на пленарному засіданні Верховної Ради України особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Процедура призначення Прем'єр-міністра України визначається Регламентом Верховної Ради України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
Так, Президент України про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України подається до Верховної Ради України письмово не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції від коаліції щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України. До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України додаються відомості про:
1) освіту;
2) фах;
3) трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії;
4) декларацію про доходи;
5) членство у керівному органі чи наглядовій раді підприємства обо організації, що має на меті одержання прибутку.
Усі зазначені відомості подаються державною мовою і підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями і відповідає на їх запитання. Він виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.
Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прим' - міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.
Повноваження Прем'єр-міністра відповідно до ст.115 Конституції автоматично припиняються у зв'язку з обранням нового Президента. Новообраний Президент узгоджує з Верховною Радою кандидатуру майбутнього Прем'єр-міністра. Перед внесенням на розгляд Верховної Ради кандидатура Прем'єр-міністра обговорюється у відповідних комітетах і може також розглядатися у депутатських групах (фракціях). Відповідно до діючого регламенту Верховної Ради кандидат на посаду Прем'єр-міністра виступає з доповіддю про Програму майбутньої діяльності Уряду. У разі, якщо запропонована Президентом кандидатура на посаду Прем'єр-міністра не дістала підтримки необхідної кількості депутатів, Президент представляє Верховній Раді у десятиденний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться нове обговорення і голосування. Рішення про згоду народних депутатів України на призначення Прем'єр-міністра приймається таємним голосуванням. Про затвердження Прем'єр-міністра Верховна Рада приймає спеціальну постанову.
Стосовно складу Кабінету Міністрів слід мати на увазі, що він залежить від структури органів виконавчої влади, яка, у свою чергу, визначається метою та завданням діяльності цієї влади у той чи інший період. За діючим законодавством постійним органом уряду є його Президія. До її складу входять Прем'єр-міністр України, заступники Прем'єр-міністра, міністри, міністр Кабінету Міністрів.
Загальний порядок формування персонального складу Кабінету Міністрів України такий. Відповідно до ч.3 ст.114 та п.10 ст.106 Конституції Президент за поданням Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади. Слід підкреслити, що зазначені повноваження Президент здійснює на підставі пропозицій Прем'єр-міністра, який добирає відповідних кандидатів та відстоює перед Президентом свою точку зору.
Певною мірою на діяльність Кабінету Міністрів впливають повноваження Верховної Ради щодо згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Відповідно до ст.87 Конституції Верховна Рада за пропозицією не менш як третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Уряду та навіть прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради.
Президент України за поданням Прем'єр-міністра України утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.
Слід зазначити, що у більшості країн світу до складу уряду поряд з його головою входять міністри, державні міністри, міністри без портфеля. Державні міністри очолюють найбільш важливі сфери діяльності уряду і в силу цього координують діяльність деяких суміжних міністерств (як, наприклад, у Франції, Португалії). Міністри без портфеля, як правило, виконують окремі доручення голови уряду.
У більшості країн світу Конституції не визначають кількісний склад уряду, оскільки таке питання звичайно регулюється актами глави держави про призначення уряду. В деяких країнах (зокрема латиноамериканських) подібна регламентація протирічить офіційній доктрині, яка стверджує, що ніякий конституційний бар'єр не повинен стримувати зростання обсягу і форм реалізації урядової діяльності. Проте законодавство ряду країн встановлює як мінімальну, так і максимальну кількість членів уряду. До складу уряду Норвегії, наприклад, можуть входити прем'єр-міністр і не менше семи міністрів. До складу уряду Ірландії можуть входити від семи до п'ятнадцяти міністрів.
Також, виходячи із світового досвіду, доцільно було б передбачити певні вимоги, яким повинні відповідати кандидати в міністри. Можна дійти висновку, що вимоги до кандидата в міністри Кабінету Міністрів України можуть бути такі. Він має бути громадянином України за народженням або через десять років після натуралізації (як це передбачено, наприклад, законодавством Швеції, Мексики, Парагваю). Доцільно визначити є вікові обмеження - не молодше двадцяти п'яти років (як, наприклад, у Бразилії, Норвегії) і не старше, наприклад, шістдесяти п'яти років. Звичайно, згідно з Конституцією України, кандидат у міністри повинен володіти державною мовою.
Також слід, нарешті, вирішити питання про долю міністрів, які є депутатами Верховної Ради України, оскільки законодавство країн світу вирішує це питання по-різному.
Так, у країнах з президентською формою правління, а також в Австралії, Нідерландах, Норвегії, Франції члени уряду не можуть бути депутатами. Наприклад, згідно з конституцією Франції депутат парламенту, який призначений міністром (або міністр, якого обрано до парламенту), повинні протягом місяця зробити відповідний вибір. У таких країнах, як Велика Британія, Австралія, Індія, Нова Зеландія та ін., навпаки, міністри повинні бути депутатами. Так, згідно з Конституцією Австралії жоден з міністрів не має права займати свою посаду більше трьох місяців, якщо він не є членом парламенту. В ряді країн (Данія, Ірландія, Фінляндія) міністри можуть, але не зобов'язані бути депутатами.
Було б доцільним у VI розділ Конституції України включити норму, що забороняє професійну діяльність кандидатів у міністри, зайняття ними інших посад, які оплачуються (як це передбачено законодавством Франції, Румунії, ФРН).
Згідно з Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. №915, питання, що належать до повноважень Кабінету Міністрів України, розглядаються на його засіданнях, а також Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами, урядовими комітетами та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів України органами.
Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України, який спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Прем'єр-міністр України спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Основною організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання.
Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України детально визначається Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України.
Так, засідання Кабінету Міністрів України проводяться щосереди і починаються о 10-й годині. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів формується Міністром Кабінету Міністрів на основі перспективних і поточних програм і планів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, а також доручень Прем'єр-міністра. Він складається з трьох розділів:
концептуальні засади реалізації урядової політики (проекти концепцій нормативно-правових актів);
проекти нормативно-правових актів (законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів);
інформація, звіти.
Засідання Кабінету Міністрів України проводяться під головуванням Прем'єр-міністра України.
Засідання Кабінету Міністрів України вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин його членів. При цьому члени Кабінету Міністрів України повинні брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України особисто, а якщо міністр не може бути присутнім на засіданні з поважних причин, то за погодженням із Прем'єр-міністром України замість нього в засіданні може брати участь із правом дорадчого голосу його перший заступник.
У разі потреби з питань, включених до порядку денного, на засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання. Перелік цих осіб визначається Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями керівників органів, визначених відповідальними за підготування розглядуваних питань, і узгоджується з Прем'єр-міністром.
На засіданнях можуть бути присутніми працівники Служби Прем'єр-міністра, а також керівники структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів, які безпосередньо проводили аналіз та експертизу поданих матеріалів. їх перелік визначається Міністром Кабінету Міністрів.
Рішення Кабінету Міністрів України приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів України, присутніх на засіданні. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра України.
Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства (крім законопроектів, головним розробником яких є Міністерство юстиції України), загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні й тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо). До складу постійних і тимчасових робочих органів залежно від покладених на них завдань включаються представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також народні депутати України, представники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їхньою згодою.
Постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України є Урядовий комітет, який формується із членів Кабінету Міністрів України, а головою комітету за посадою є Перший віце-прем'єр-міністр або Віце-прем'єр-міністр.
До основних завдань Урядового комітету належить формування та проведення державної політики у відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України.
Урядовий комітет: розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню; розглядає, врегульовує розбіжності щодо проектів нормативно-правових актів, схвалює ці проекти та інші документи, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України; розглядає інші питання, пов'язані з формуванням і реалізацією державної політики у відповідній сфері.
За станом на 31 травня 2004 р. утворено п'ять урядових комітетів:
З питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності;
Економічного розвитку та з питань європейської інтеграції;
Соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку;
З питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій;
З реформування аграрного сектору.
Організаційною формою роботи Урядового комітету є його засідання, які проводяться мірою потреби в один і той же день тижня. Порядок денний засідання Урядового комітету формується відповідальним секретарем Урядового комітету, визначеним із працівників структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів з питань організаційного забезпечення підготування і проведення засідань урядових комітетів, і подається для затвердження голові Комітету.
2.2 Компетенція і акти Кабінету
Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов'язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній.
Слід зазначити, що законодавство більшості країн світу не містить розгорнутих положень, що стосуються компетенції Уряду. Як правило, до основних повноважень уряду відносяться здійснення загального керівництва та управління справами держави, виконання законів, що стосуються уряду, складання і реалізація державного бюджету, координація діяльності окремих міністрів і відомств.
Що стосується питання про організацію та діяльність Кабінету Міністрів України, то ст.116 Конституції України наголошує:
Кабінет Міністрів України:
забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України;
вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно закону;
розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
виконує інші функції, визначені Конституцією України та законами України, актами Президента України.
У статті окреслюється функціональний зміст компетенції Кабінету Міністрів. Її загальний обсяг визначається організаційно-правовим статусом Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади.
Перелік функціональних напрямів діяльності Кабінету Міністрів починається з таких ключових цілей та завдань виконавчої влади, як забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції, законів України та актів Президента України. Діяльність Кабінету Міністрів має також цілком відповідати справі демократичної сутності нашої держави, головними обов'язками якої, згідно ст.3 Конституції, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Головне функціональне призначення Кабінету Міністрів конкретизується п. п.3 - 8 цієї статті шляхом визначення його завдань у сферах економічній, науково-технічній, екологічній, соціальній, духовно-культурній, правоохоронній, обороноздатності і національної безпеки. Особливої уваги набуває такий важливий напрям діяльності Кабінету Міністрів, як спрямування і координація роботи міністерств та інших органів виконавчої влади.
Останній пункт статті свідчить, що наведений перелік напрямів діяльності Кабінету Міністрів не є вичерпним, оскільки він виконує і деякі інші функції, визначені Конституцією, законами України та актами Президента. Наприклад, в Конституції окремо визначена функція Кабінету Міністрів здійснювати законодавчу ініціативу в парламенті (ст.93 Конституції України).
На думку Фрицького О.Ф. (Науковий вісник, №2, 1996р.) до повноважень Прем'єр-міністра має бути включена найважливіша прерогатива глави уряду будь-якої країни, яке полягає, як правило, у визначені основних напрямів політичного курсу уряду, координації діяльності окремих міністерств. Наприклад, у відповідності з конституцією ФРН державний канцлер встановлює основні напрями політики і несе за це відповідальність. На погляд автора не можна визначити однакові для всіх міністрів повноваження. Досить показовим у цьому відношенні є досвід Німеччини. Так, регламент федерального уряду надає особливі права ряду міністерств. Зокрема, міністр фінансів повноважений схвалювати понад бюджетні і позабюджетні витрати, що дає можливість здійснювати фіксальність контролю за іншими галузями та урядом в цілому.
Ст.117 Конституції надає правове підгрунтя такому напрямку діяльності Кабінету Міністрів, як видання нормативно-правових актів. В ній зазначено:
Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Кабінет Міністрів України дає на підставі та виконання вимог Конституції, законів України та актів Президента, у зв'язку з чим йому надане право вирішувати такі питання виконавчої влади, які не відносяться згідно з Конституцією або законами до компетенції Президента і Верховної Ради. З цією метою Конституція встановлює види правових актів уряду України - постанови і розпорядження та зазначає, що вони є обов'язковими для виконання на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів повинні оформлюватися найбільш важливі рішення, які мають нормативний характер. Рішення з оперативних, інших поточних питань видаються у вигляді розпоряджень.
Існує спеціальна процедура підготовки правових актів Кабінету Міністрів, передбачена положенням про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів від 8 липня 1993 року, і передбачає підготовку як тексту акту, так і пояснювальної записки до нього, в якій подаються необхідні обґрунтування і прогнози очікуваних соціально-економічних та інших наслідків його реалізації.
Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр і вони набирають чинності з дня їх підписання, якщо інші строки не передбачені в цих актах.
Кабінет Міністрів України повинен здійснювати контроль за виконанням прийнятих ним правових актів через підлеглих йому органи або безпосередньо.
Указом Президента "Про єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27 червня 1996 року в Україні запроваджується Державний реєстр нормативних актів Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку.
Слід зазначити деякі приклади вирішення неузгодженості взаємовідносин між законодавчою і виконавчою владами. Найбільш типовий приклад - Конституція Франції 1958 року, де міститься перелік питань, з яких парламент приймає закони, а також визначені питання, з яких нормативні акти видають органи виконавчої влади. Ці акти виконавчої влади не розглядаються як закони та не мають назви закону, але насправді вони регулюють питання, які відносяться до предмета закону (акти регламентарної влади). В інших випадках за уповноваженням парламенту виконавча влада наділена правом приймати акти, які мають силу законів (делеговане законодавство). До речі, у 1994-1995 роках таке право було надано Верховною Радою України Кабінету Міністрів, який мав повноваження приймати декрети-акти, що за своєю силою дорівнюються законам.
2.3 Відповідальність Кабінету Міністрів України
Це питання визначене ч.2 ст.113 Конституції України, в якій сказано, що Кабінет Міністрів відповідальній перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст. ст.85, 87 Конституції України.
У згаданому розділі доцільно було б закріпити загально визначені в усьому світі принципи колективної, індивідуальної і солідарної відповідальності міністрів.
Перший з них означає, що всі міністри несуть колективну відповідальність перед Президентом незалежно від їхньої позиції при прийнятті урядом того чи іншого рішення. Колективна відповідальність міністрів може сполучатися з індивідуальною відповідальністю останніх за доручену їм сферу діяльності. Нарешті, принцип солідарності означає, що міністри несуть солідарну відповідальність за політику і рішення уряду, навіть якщо будь-який міністр формально не брав участь у прийнятті того чи іншого рішення або був проти нього. Міністр, який не згоден з рішенням уряду, повинен або приєднатися до нього або піддати у відставку. Члени уряду не вправі публічно піддавати критиці діяльність уряду і в той же час залишатись в його лавах.
Розділ 3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади України
Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосередньо підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Президента іншому центральному органу виконавчої влади.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" в Україні існують такі види (організаційно-правові форми) центральних органів виконавчої влади:
міністерства;
державні комітети;
центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство - родова назва найважливіших центральних органів виконавчої влади. Вперше міністерства були утворені в країнах Західної Європи в XVI-XVII ст., в Російській імперії вони були засновані 1802 р., а в Україні під назвою "народні секретаріати" міністерства виникли влітку 1917 р.
Міністерство України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні провадження державної політики у визначеній сфері діяльності. За станом на 31 травня 2004 р. в Україні було створено 16 міністерств:
аграрної політики;
внутрішніх справ;
охорони навколишнього середовища;
економіки та з питань європейської інтеграції;
палива та енергетики;
закордонних справ;
культури і мистецтв;
з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
оборони;
освіти і науки;
охорони здоров'я;
праці та соціальної політики;
промислової політики;
транспорту;
юстиції;
у справах сім'ї, дітей та молоді.
За характером компетенції міністерства поділяють на галузеві - такі, що здійснюють керівництво дорученими ним галузями (наприклад, освіти, юстиції, охорони здоров'я), міжгалузеві - здійснюють керівництво в кількох суміжних галузях (наприклад, зв'язку, енергетики і електрифікації) та функціональні - керують певними сферами управління (наприклад, економіки, фінансів).
Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Правову основу діяльності міністерств, як й інших центральних органів виконавчої влади, становлять Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, України укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України.
Основні завдання міністерства визначені в Загальному положенні про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 року № 179/96. Так, згідно з Загальним положенням міністерство:
бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;
прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;
бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;
готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;
розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;
реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);
вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;
готує пропозиції про вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;
бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх упровадження, затверджує галузеві стандарти;
вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;
видає в передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;
виступає державним замовником наукових досліджень комплексного характеру;
бере участь у підготування міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;
здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;
складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;
розробляє пропозиції про визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;
бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства);
забезпечує виконання завдань мобілізаційного підготування та мобілізаційної готовності держави в межах визначених законодавством повноважень;
забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;
здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Ці завдання конкретизовані в положеннях про окремі міністерства, які затверджуються указами Президента України. Так, наприклад, завдання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) визначені в Положенні про Міністерство, затверджене Указом Президента України від 10 лютого 2004 р. № 176/2004:
...Подобные документы
Кабінет Міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади України. Місце Кабміну у системі виконавчої влади, порядок його формування та склад. Зміна балансу гілок влади в Україні після прийняття Закону "Про Кабінет Міністрів України".
реферат [26,3 K], добавлен 09.02.2009Становлення Кабінету Міністрів України, діяльність урядів за часів незалежності. Поняття виконавчої влади. Порядок формування Кабінету Міністрів України. Структура та розподіл повноважень між посадовими особами уряду України, взаємодія з іншими органами.
курсовая работа [81,5 K], добавлен 30.09.2014Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Вищий орган виконавчої влади. Функції Кабінету Міністрів. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права. Відповідальність та кваліфікація злочину "Незаконне зберігання наркотичних засобів".
контрольная работа [17,5 K], добавлен 28.02.2014Місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади. Внутрішня структура та організація роботи Кабінету Міністрів, його компетенція та повноваження. Склад та порядок формування уряду. Акти Кабінету Міністрів та організація їх виконання.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 23.02.2011Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства. Регламент Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.
контрольная работа [45,7 K], добавлен 02.04.2011Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади, конституційні засади його формування. Порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра України. Повноваження і акти Кабінету Міністрів України, питання про його відповідальність.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 06.03.2010Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Уряд – це колегіальний орган виконавчої влади, сфера його діяльності, основні права та обов'язки. Функції Ради Міністрів Польщі. Різновиди актів Уряду та обов'язковість їх виконання в державі. Відповідальність виконавчої влади перед Президентом, народом.
реферат [20,6 K], добавлен 27.06.2010Конституційний статус та ієрархічний характер системи місцевих органів виконавчої влади. Склад і структура місцевих державних адміністрацій, їх компетенція. Основні галузеві повноваження, взаємовідносини з іншими владними та громадськими інституціями.
реферат [33,5 K], добавлен 05.12.2009Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Україна як правова демократична держава. Місце Кабінету Міністрів України в системі органів державної виконавчої влади. Аналіз організаційно-правових аспектів діяльності Президента України. Характеристика державної виконавчої влади, основні задачі.
контрольная работа [46,8 K], добавлен 22.09.2012Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Закони, закономірності та принципи державного управління. Конституційні основи компетенції Верховної Ради. Елементи статусу Президента України. Центральні органи виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій. Особливості судової влади.
курс лекций [2,7 M], добавлен 07.12.2010Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції.
контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Виникнення теорії розподілу влади та її значення. Поняття системи розподілу влади в державі та її правове закріплення. Головне призначення законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституція України, Верховна Рада та Конституційний Суд держави.
курсовая работа [33,2 K], добавлен 21.11.2011Поняття та механізми сервісно-орієнтованої держави, її характерні ознаки. Складові елементи зазначеного механізму: система органів виконавчої влади, сукупність правових норм, що регламентують структуру системи органів виконавчої влади та її розвиток.
статья [21,2 K], добавлен 24.04.2018
