Відповідальність за порушення у сфері господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Відповідальність за порушення у сфері господарювання

1.1 Поняття господарсько-правової відповідальності

1.2 Зміст господарської відповідальності

1.3 Функції господарсько-правової відповідальності

2. Форми господарсько-правової відповідальності

2.1 Поняття господарсько-правових санкцій, їх класифікація

2.2 Відшкодування збитків

2.3 Штрафні та оперативно-господарські санкції

2.4 Адміністративно-господарські санкції

2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових cанкцій

2.6 Конфіскація, як форма господарської відповідальності

3. Межі господарської відповідальності

3.1 Поняття меж господарської відповідальності

3.2 Підстави зменшення та збільшення меж господарської

відповідальності, звільнення від господарської відповідальності

3.3 Досудове врегулювання спорів. Мирова угода

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Правовий господарський порядок, якого прагне дійти українське суспільство, передбачає для рівних перед законом суб'єктів господарської діяльності ефективний механізм застосування взаємної відповідальності за їх правопорушення у сфері господарювання. Як свідчить господарська практика, в останні роки суб'єкти господарювання все частіше звертаються до такого механізму для захисту своїх прав. Так, за даними господарського суду Донецької області за період 2008 року про відшкодування збитків розглянуто 71 справу щодо застосування штрафних санкцій як складової основних вимог у позовах майнового характеру, - 490 справ. Разом з тим аналіз правозастосовної практики свідчить про неоднозначність вирішення судовими органами та самими суб'єктами господарювання питань щодо видів, підстав, форм тощо господарсько-правової відповідальності, що призводить до оскарження рішень про застосування такої відповідальності та зайвих витрат суб'єктів цих відносин. При цьому певна частина проблем застосування зазначеної відповідальності стосується господарсько-правової відповідальності в цілому, а вже тоді - такої відповідальності суб'єктів господарювання, а тому саме у такій послідовності та взаємозв'язку ці питання і потребують першочергового вирішення. юридичний відповідальність право

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері вирішення господарських спорів та відповідно призначення відповідальності сторонам, що в судовому порядку била визначені як винуватці порушення господарських зобов'язань.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, ноукові публікації, що розкривають тему господарської відповідальності та практики її застосування.

Методологічною основою дослідження є загальні методи дослідження, такі як: аналізу, синтезу, порівняння та логіко-юридичний метов.

Метою дослідження є виявлення найбільш істотних проблем пов'язаних з інститутом господарської відповідальності на основі практичного аналізу українського законодавства та внесеня пропозицій щодо їх вирішення.

Значну частину положень про відповідальність суб'єктів господарювання за результати своєї діяльності у господарсько-правових відносинах узагальнено та визначено з прийняттям Господарського кодексу України (далі - ГК України), в якому цим питанням присвячено розділ V. Крім того, окремі аспекти відповідальності знайшли своє вирішення у низці спеціальних законодавчих та підзаконних актах, а також у рекомендаціях, листах і постановах вищих судових органів щодо розгляду конкретних справ. У той же час аналіз правової основи господарсько-правової відповідальності та її застосування свідчить про необхідність подальшого вдосконалення багатьох положень.

У науковій літературі зазначені аспекти відповідальності суб'єктів господарювання були предметом дослідження у працях: А.Г. Бобкової, М.І. Брагинського, С.Н. Братуся, О.М. Вінник, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, А.С. Комарова, Д.Х. Липницького, М.С. Малєїна, В.К. Мамутова, Ю.Г. Матвєєва, С.Б. Мельник, В.Д. Примака, В.М. Хоменко та багатьох ін. У різній площині питання господарсько-правової відповідальності висвітлювались у кандидатських дисертаціях І.С. Канзафарової, Т.С. Ківалової, Л.Р. Левчук, О.М. Новошицького, О.О. Отраднової, І.А. Сікорської, докторських дисертаціях С.С. Амосова, О.А. Беляневич, О.П. Подцерковного, В.С. Щербини та ін. Разом з тим ціла низка питань щодо підстав, видів та форм відповідальності зазначених суб'єктів в нових економічних умовах після прийняття Господарського та Цивільного кодексів України залишається дискусійною і потребує теоретичного доопрацювання. [8,9]

1. Відповідальність за порушення у сфері господарювання

1.1 Поняття господарсько-правової відповідальності

Об'єктивні зміни економічного устрою України, які відбулися останнім часом, призвели до кардинального реформування системи правового регулювання економічних відносин. При цьому перехід до ринкових відносин в Україні супроводжувався переоцінкою можливості до саморегуляції підприємницького середовища та недооцінкою ролі та функцій держави, яка відповідно до ст. 13 Конституції України має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Такі умови зумовили зростання ролі як юридичної відповідальності у цілому, так і господарсько-правової, зокрема, метою якої є захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин та забезпечення таким чином правопорядку у сфері господарювання. На це вказує суттєве збільшення в останні роки кількості звернень до суду стосовно застосування чи оскарження застосування господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим аналіз практики свідчить і про наявність низки практичних проблем, що зумовлені спірністю чи дискусійністю теоретичних засад щодо такої відповідальності.Певною мірою частина теоретичних питань щодо господарсько-правової відповідальності була вирішена після прийняття Господарського кодексу України (далі - ГК України), де відповідальності за правопорушення у сфері господарювання присвячено окремий розділ, у якому, зокрема, вперше отримали нормативне визначення загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, систематизовано форми такої відповідальності, а також підстави та порядок їх застосування. Дієвість зазначених норм уже підтверджена їх широким застосуванням у судовій практиці.

Однак залишаються аспекти господарсько-правової відповідальності, які потребують термінового доопрацювання, серед яких і уточнення визначення такої відповідальності.[10]

У теорії господарського права багато років точаться дискусії щодо визначення, підстав, умов, форм відповідальності у сфері господарювання. Зокрема до цього питання звертались: Л.Ф. Винокурова, О.М. Вінник, В.В. Лаптєв, Д.Х. Липницький, М.С. Малеїн, В.К. Мамутов, О.П. Подцерковний, Б.М. Поляков, В.С.Тадевосян, В.М. Хоменко, В.С. Щербина та багато інших, проте щодо визначення господарсько-правової відповідальності думки вчених різняться. [11,12]

Дослідження теоретичних засад господарсько-правової відповідальності відноситься до складних завдань, що зумовлено, по-перше, відсутністю єдиного наукового підходу до юридичної відповідальності в цілому, оскільки розуміння такої відповідальності залишається дискусійним, по-друге, наявністю різної судової практики застосування чи оскарження відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, напрацюванню єдиного підходу до визначення господарсько-правової відповідальності певною мірою заважають наполягання представників науки цивільного права на тому, що цей термін тотожній із терміном „цивільно-правова відповідальність”, хоча в самому цивільному праві до останнього часу не вироблено остаточно ані поняття цивільно-правової відповідальності, а ні єдиного поняття договірної чи деліктної відповідальності. Разом з цим мають місце непоодинокі твердження щодо відсутності власних ознак у господарсько-правової відповідальності, з чого нібито слідує висновок про достатність норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для регулювання відповідальності учасників господарських відносин попри те, що практика таких відносин спростовує твердження.

Для дослідження господарсько-правової відповідальності має значення дискусія, яка традиційно ведеться в теорії права щодо позитивної та негативної відповідальності. Аналіз юридичної літератури дозволяє дійти висновку, що виділяються два концептуальних напрямки щодо визначення поняття юридичної відповідальності. Перший напрямок - позитивний, тобто , на думку його прихильників, юридична відповідальність - це складова частина соціальної відповідальності, це обов'язок діяти правомірно, відповідальне відношення суб'єктів права до своїх обов'язків. При цьому окремі автори вважають, що позитивна і негативна відповідальність - два різні, самостійні явища, які не можуть бути охоплені єдиним поняттям. На їх думку, позитивна відповідальність пов'язана з ретроспективною в тому відношенні, що остання служить одним із засобів попередження правопорушень, але ці поняття відповідальності відрізняються за змістом та цілями.

Інші автори дотримуються думки, що аспекти юридичної відповідальності (негативний і позитивний) - це не окремі дві форми відповідальності, а діалектично взаємозв'язані аспекти юридичної відповідальності. Ця позиція зводиться до того, що позитивний аспект властивий відповідальності за вчинене правопорушення у вигляді добровільних дій, наприклад, при добровільному відшкодуванні збитків, тоді як негативний аспект - це відповідальність за правопорушення у примусовому порядку.

З урахуванням особливостей юридичної відповідальності у сфері господарювання більш обґрунтованим вбачається підхід, заснований на взаємозв'язку позитивного та негативного аспектів зазначеної відповідальності.Крім того, для розгляду господарсько-правової відповідальності представляє інтерес розуміння позитивної відповідальності В. В. Лазаревим, яка, на його думку, означає розуміння її суб'єктом того вантажу, який він несе на своїх плечах, розуміння того, що прийдеться нести відповідні втрати, якщо він не справиться з покладеним завданням. [13]

З урахуванням такого підходу учасники господарських відносин уже з моменту їх створення та участі у господарських відносинах повною мірою мають бути готові нести відповідні негативні наслідки за неналежне виконання взятих на себе обов'язків відповідно до законодавства та договорів, інших актів, тобто готові нести позитивну відповідальність.

Наразі позитивний аспект господарсько-правової відповідальності закріплено в господарському законодавстві, зокрема відповідно до ст. 49 ГК України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян та їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, органів місцевого самоврядування і держави. Фактично такий аспект закріплено як принцип законності та забезпечення правопорядку в господарській діяльності, що підтверджує нормативність позитивної господарсько-правової відповідальності. Про доцільність саме такого сприйняття господарсько-правової відповідальності свідчить і судова практика, у якій зустрічаються позови щодо захисту прав суб'єктів господарювання з посиланням на ст. 49 ГК України.В основі дискусій щодо господарсько-правової відповідальності в негативному аспекті лежать також підходи до такої юридичної відповідальності в цілому.

При цьому найбільш усталеними визначеннями відповідальності є наступні:

1) це правовідношення між державою в особі її органів (суду, спеціальних інспекцій тощо) і правопорушником, до якого застосовуються юридичні санкції з негативними для нього наслідками (позбавлення волі, штраф, відшкодування шкоди тощо);

2) це міра державного примусу за скоєне правопорушення, пов'язане з потерпанням винним втрат особистого (організаційного) чи майнового характеру;

3) це передбачений правовими нормами обов'язок суб'єкта права потерпати негативні для нього наслідки правопорушення. [7,14]

Зважаючи на те, що сутність юридичної відповідальності єдина для будь-яких її видів, то зазначене може бути взяте за основу і щодо господарсько-правової відповідальності, хоча кожне з них потребує уточнення.

У теорії господарського права також висловлюються різні точки зору та підходи до визначення господарсько-правової відповідальності в зазначеному аспекті, переважна частина яких зводиться до того, що вона є наслідком правопорушення.

Господарсько-правову відповідальність визначають через правовідношення чи охоронне правовідношення. Так, М.С. Малеїн визначає господарсько-правову відповідальність як правовідношення, яке виникає з порушення обов'язку, встановленого законом чи договором, що виражається у формі невигідній для правопорушника, через осуд його винної поведінки, майнових наслідків, настання яких забезпечується можливістю державного примусу. [15] Як бачимо, автор використовує у своєму визначенні наступні ознаки господарсько-правової відповідальності: державний примус, потерпання невигідних для правопорушника майнових наслідків й осуд. При цьому дані ознаки обє'днуються категорією «правовідношення», за допомогою якої автор намагався виразити сутність відповідальності.

При цьому державний примус у господарському праві, у тому числі й при застосуванні мір господарсько-правової відповідальності, може носити як опосередкований (схований, непрямий), так і безпосередній характер, що невластиве, наприклад, кримінальному праву, де державний примус має винятково безпосередній вираз. Тому можна погодитись з тими авторами, які стверджують, що господарсько-правову відповідальність не слід ототожнювати з державним примусом, бо це тільки одна з її ознак.

Разом з тим деякі автори надають державному примусу ключове значення в змісті юридичної відповідальності, у тому числі щодо господарсько-правової відповідальності. Основоположником концепції, яка відводить таке значення державному примусу, є С. М. Братусь. [16] Подібна позиція знайшла підтримку й в інших авторів, які визначають відповідальність як державний примус до несення негативних майнових наслідків правопорушення, яке завжди пов'язане із суспільним осудом поведінки правопорушника.

Така точка зору викликає окремі заперечення, перш за все, тому, що державний примус може застосовуватися не тільки для реалізації господарсько-правової відповідальності, але і для мір захисту учасників господарських відносин. При цьому зобов'язана особа вправі добровільно відновити порушене нею право іншої особи (становище). Добровільне виконання чи виконання в стані примусу - це лише форми виконання обов'язку, які не мають ніякого впливу на саме існування обов'язку і супроводжуючої його відповідальності.Отже, безпосередній державний примус у рамках господарсько-правової відповідальності не виступає визначальною ознакою, хоча безумовно присутній.Деякі автори розглядають поняття відповідальності в тісному зв'язку із санкцією правової норми. Так, російський дослідник О.Е. Лейст визначає відповідальність як реалізацію санкції. Такий підхід називають у літературі «нормативним», тому що особлива увага приділяється санкції як елементу структури правової норми. Крім того, у даному підході можна побачити зв'язок з позицією, відповідно до якої сутність господарсько-правової відповідальності полягає в застосуванні мір відповідальності (санкцій). Однак, зважаючи на те, що застосування санкцій - це хоча і достатньо важливо для відновлення права суб'єкта господарювання, однак ще не означає сам факт такого відновлення, а тим більше несення негативних майнових наслідків, то зведення відповідальності, а саме господарсько-правової тільки до такої форми реалізації є дискусійним. [17]

Близьким до вказаної вище позиції є визначення, яке пропонує О. М. Вінник, а саме: господарсько-правова відповідальність - це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення, проте визначення такої відповідальності через засоби впливу лише частково відображає сутність зазначеної відповідальності. [11]

Заслуговує на увагу визначення господарсько-правової відповідальності, запропоноване В. М. Хоменко, який стверджує, що така відповідальність - це регламентовані нормами права суспільні відносини між державою та госпорганом-правопорушником, що полягають у настанні визначених негативних наслідків для госпоргану, який допустив невиконання або неналежне виконання приписів правових норм, актів планування чи умов договору у вигляді виникнення додаткового обов'язку, не існуючого до здійснення правопорушення. У своєму визначенні автор звертає увагу на сутність зазначеної відповідальності і як на суспільні відносини, і як обов'язок.Натомість сучасні представники науки господарського права вважають, що найбільш послідовну позицію в питанні визначення поняття господарсько-правової відповідальності, займає В. К. Мамутов, на думку якого господарсько-правова відповідальність - це потерпання (або несення) безпосередньо господарським органом (учасником господарських відносин - від авт.) несприятливих економічних наслідків у результаті застосування до нього передбачених законом санкцій (заходів відповідальності) економічного характеру.

Наведені та інші підходи до визначення господарсько-правової відповідальності свідчать, з одного боку, про єдність сутності такої відповідальності та юридичної відповідальності в цілому, з іншого - про наявність специфічного змісту господарсько-правової відповідальності, що безпосередньо пов'язано з особливостями господарських правовідносин.З цього випливає, що зміни, які сталися з господарськими правовідносинами за останні роки, вимагають уточнення і змісту, а отже і визначення господарсько-правової відповідальності. [18]

Для цього доцільно систематизувати, виявити та конкретизувати ознаки зазначеної відповідальності в нових економічних умовах, на які неодноразово звертали увагу науковці. Так, Д.Х. Липницький називає наступні ознаки господарсько-правової відповідальності:

1) суб'єктами відповідальності є як суб'єкти господарювання, так й інші учасники відносин у сфері господарювання;

2) притягнення до господарсько-правової відповідальності передбачає потерпання несприятливих наслідків економічного характеру, незалежно від того, застосовуються тільки грошові санкції або тільки ті, які обмежують правоздатність суб'єкта господарювання;

3) господарсько-правова відповідальність застосовується у формі визначеної системи економічних санкцій, передбачених господарським законодавством, укладеними договорами, локальними нормативними актами суб'єктів господарювання;

4) господарсько-правова відповідальність застосовується в разі правопорушення;

5) на відміну від цивільно-правової, адміністративно-правової, кримінальної, господарсько-правова відповідальність настає незалежно від вини правопорушника. Як правило, тільки форс-мажорні обставини виключають господарсько-правову відповідальність;

6) з точки зору форми дана відповідальність є юридичною, оскільки передбачає вплив на правопорушника як безпосередньо потерпілим, так і за допомогою суду.

Зазначені ознаки в основному можна підтримати, хоча окремі з них потребують уточнення.

Ознаки господарсько-правової відповідальності називає також О.В. Сукманова, у тому числі і за порушення умов договору про надання консультаційних послуг, хоча за змістом вони мало відрізняються від вищенаведених. [19,20]

На ознаки господарсько-правової відповідальності чи відповідальності за правопорушення у сфері господарювання вказують й інші автори. Так, найбільш повно представлені загальні (родові) та специфічні (видові) риси (ознаки) такої відповідальності О. М. Вінник, яка, зокрема, серед видових називає:

1) сферу застосування; юридичні та фактичні підстави; презумпцію вини порушника та особливості визначення вини;

2) суб'єктний склад такої відповідальності; спрямованість переважно на майнову базу порушника; зміст, яким є заходи впливу (санкції) майнової спрямованості; наявність декількох порядків застосування, кожна з яких заслуговує на увагу. [20]

Виявлені вказаними авторами ознаки господарсько-правової відповідальності фактично отримали підтвердження у відповідних нормах ГК України (розділ 5) та цілком відображають її сутність і особливості. Тому цілком можна погодитись щодо єдності думки стосовно самостійності господарсько-правової відповідальності відносно інших видів юридичної відповідальності.

Водночас викликає заперечення визначення указаної відповідальності, яке О.П. Подцерковний наводить як загальновизнане, а саме: господарсько-правова відповідальність - це потерпання (несення) суб'єктами господарювання негативних економічних і (та) правових наслідків у результаті застосування до них передбачених законодавством санкцій за господарські правопорушення через те, що, по-перше, це не лише відповідальність суб'єктів господарювання, а і певного кола учасників господарських відносин; по-друге, правові наслідки за господарські правопорушення в багатьох випадках передбачені не лише законодавством.

Таким чином, наведені та інші теоретичні засади юридичної відповідальності, норми ГК України стосовно відповідальності за правопорушення у сфері господарювання (розділ V), існуючі підходи до визначення господарсько-правової відповідальності дозволяють узагальнити її ознаки та уточнити її визначення.

Серед ознак такої відповідальності, перш за все, слід відмітити:

1) спрямованість на захист прав та законних інтересів учасників господарських відносин та забезпечення правопорядку у сфері господарювання;

2) підставою її застосування є вчинення учасником господарських відносин господарського правопорушення, яке полягає в порушенні зобов'язань або правил здійснення господарської діяльності;

3) поєднання позитивного і негативного аспектів, як обов'язку добровільно нести негативні наслідки, так і потерпати такі наслідки в примусовому порядку;

4) державний примус до несення негативних наслідків правопорушення в разі відмови від добровільного потерпання таких наслідків;

5) це потерпання несприятливих економічних наслідків, тобто негативних наслідків майново-організаційного характеру, передбачених нормами господарського законодавства чи договорами, локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.

З урахуванням наведеного господарсько-правова відповідальність - це потерпання (несення) добровільно чи в примусовому порядку учасниками господарських відносин несприятливих економічних наслідків, передбачених господарським законодавством, договорами, локальними нормативними актами суб'єктів господарювання, за скоєне ними господарське правопорушення. [21]

1.2 Зміст господарської відповідальності

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

· юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);

· фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності - правопорушення;

· зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника);

· можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно.

Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в тому числі засновницький - як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки застосування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нормативно-правові акти різної юридичної сили: кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання", що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 ("Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди"), ст. 23 ("Відшкодування моральної шкоди"), глава 19 "Позовна давність" (статті 256-268), глава 29 "Захист права власності" (статті 386-394), параграф 2 "Неустойка" і параграф 7 "Притримання" глави 49, глава 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", глава 82 "Відшкодування шкоди" та ін.

Підставами виникнення зобов'язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу - мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює непередбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов'язань (за відсутності відповідних заборон в законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності п господарському праві також має свої особливості. Відомо, що в класичному складі правопорушення (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) третій елемент (об'єктивна сторона правопорушення) складається з протиправної поведінки, негативних її наслідків та причинного зв'язку між ними, а четвертий елемент (суб'єктивна сторона правопорушення) - ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків (вина, мотиви, цілі). Проте в господарському праві згадані складові об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення мають бути присутні при застосуванні, як правило, такої форми відповідальності, як відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій - ще й вини. Проте відповідно до Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов'язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснений господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності - порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад.

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Разом з тим цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на повний термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'язань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

· сфера застосування - господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);

· юридична підстава - акти господарського законодавства та господарські договори;

· фактичні підстави - господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;

· презумпція вини порушника та особливість визначення впни (про що йтиметься далі);

· суб'єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб'єкти господарювання, суб'єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб'єктів господарювання; контрагенти суб'єктів господарювання за господарськими договорами);

· спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках - на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);

· змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/ або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються та економічних інтересах порушника;

· порядок застосування залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позовний (ст. 222 ГК України); б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку (ст. 235 ГК України); в) спеціальний - уповноваженими органами - ст. 238 ГК України). [2,3,4]

1.3 Функції господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність як важлива складова господарського правопорядку виконує важливі функції.

Функції господарсько-правової відповідальності - це напрями ЇЇ дії, той господарський результат, що настає в результаті застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (властиві будь-якій юридичній відповідальності), так і спеціальні функції (є характерними переважно для господарсько-правової відповідальності). До категорії перших належать попереджувально-стимулююча, штрафна (функція покарання за правопорушення), до категорії других - компенсаційно-відновлювальна, інформаційна, сигналізаційна.

Попереджувально-стимулююча функція господарсько-правової відповідальності (як і будь-якої юридичної) виявляється в тому, що не лише застосування господарсько-правової відповідальності, а й сама загроза її застосування примушує учасників господарських правовідносин (насамперед суб'єктів господарювання) діяти правомірно, аби уникнути негативних наслідків у результаті застосування такої відповідальності. Ця функція однаковою мірою притаманна всім видам та формам господарсько-правової відповідальності (господарсько-правовим санкціям).

Штрафна функція (функція покарання за вчинене правопорушення) незначною мірою характерна для господарсько-правової відповідальності, хоча в певних випадках відіграє значну роль (сплата штрафної неустойки, яка передбачає і сплату суми неустойки, і повного відшкодування збитків; у окремих випадках це можуть бути господарсько-адміністративні штрафи за заборонені законом дії у сфері економічної конкуренції, якщо вони створили лише загрозу обмеження конкуренції на ринку, не завдавши шкоди її учасникам).

Компенсаційно-відновлювальна функція - як провідна в системі функцій полягає у відновленні порушеного правопорядку й усуненні наслідків неправомірної поведінки суб'єкта господарювання. Завдяки застосуванню господарсько-правової відповідальності неправомірна діяльність припиняється, деформовані господарські зв'язки нормалізуються, спричинена шкода компенсується, порушені права відновлюються, обов'язки виконуються, нездійснені платежі спрямовуються за призначенням, неправомірно отримані доходи вилучаються. Ця функція притаманна усім видам та формам господарсько-правової відповідальності, втім переважно - відшкодуванню збитків, штрафним санкціям (сплаті неустойки).

Сигналізаційна функція - виявляється в тому, що застосування до суб'єкта господарювання господарсько-правової відповідальності є сигналом для нього про необхідність поліпшення своєї роботи з метою уникнення в майбутньому втрат від застосування такої відповідальності, а для контрагентів такого господарюючого суб'єкта сигналом про необхідність зважити доцільність продовження з ним договірного зв'язку або розірвання існуючого.

Роль інформаційної функції полягає в інформуванні учасників господарського життя про негаразди в діяльності їх партнерів (якщо до останніх застосовуються господарсько-правові санкції контролюючими органами, контрагентами тощо), а відтак у доцільності корегування своїх відносин з ними. Застосування таких санкцій до самих учасників господарського життя надає їм відповідну інформацію про можливі негаразди у власній діяльності (і відповідно - необхідність її поліпшення) або порушення їх прав та законних інтересів (якщо санкції ст. 292 застосовуються неправомірно) і необхідності вжиття відповідних заходів. [2,22]

2. Форми господарсько-правової відповідальності

2.1 Поняття господарсько-правових санкцій, їх класифікація. Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки застосування санкцій. У свою чергу господарсько-правова санкція становить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або відповідний орган (суд, господарський суд).

Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні. Термін «економічні» означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економічною. Це негативний економічний вплив на правопорушника, щоб стимулювати його виконати зобов'язання.

Термін «майнові санкції» є юридичним еквівалентом попереднього терміна і означає, що з точки зору форми господарсько-правова відповідальність є юридичною відповідальністю. Цю відповідальність застосовують лише у правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові (економічні за змістом) санкції.

Господарсько-правові санкції класифікуються:

· за критерієм змісту впливу - грошові (сплата неустойки, господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та натуральні (заміна неякісної продукції на якісну);

· за критерієм безпосередньої спрямованості - майнові (конфіскація, сплата неустойки, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний штраф) та організаційні (господарсько-організаційні, оперативно-господарські санкції);

· за характером порушених відносин - санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб'єктами господарювання (сплата неустойки, відшкодування збитків, оперативно-господарські санкції), і санкції, що застосовуються у вертикальних відносинах, тобто між компетентним державним органом та суб'єктом господарювання (господарсько-правова конфіскація, господарсько-адміністративний штраф, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції; крім того, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють:

· відшкодування збитків;

· штрафні санкції;

· оперативно-господарські санкції;

· конфіскація;

· господарсько-адміністративні штрафи;

· планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

· господарсько-організаційні санкції. [21,2]

2.2 Відшкодування збитків

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану суб'єкта господарського права за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника.

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічно врегульовано законом. Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів:

- у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами. Так, продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків;

- у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;

- згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою;

- у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильного навантаження, пакування, кріплення вантажу.

Чинним господарським законодавством передбачаються й інші випадки відшкодування господарюючими суб'єктами збитків.

Переваги і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

переваги - є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

недоліки - складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу, до того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недосконалими); необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення - протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника (якщо інше не передбачено законом або договором).

Склад збитків визначається статтею 224 Господарського кодексу України. Це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження застосування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стягувати певну складову збитків або б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки).

Відшкодування збитків відбувається в претензійно-позовному порядку.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. [21,2]

2.3 Штрафні та оперативно-господарські санкції

Штрафна господарсько-правова відповідальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідальність щодо тих видів господарських правопорушень, за вчинення яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні (каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відповідальність може застосовуватися «понад завдані збитки», якщо законом або договором не встановлено інше.

Штрафну відповідальність застосовують згідно із законодавством у вигляді штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило, нормативними актами, що регулюють окремі види господарських відносин (положення про поставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути та ін.).

Розрізняють три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумінні, пеню та неустойку. Всі вони покликані виконувати штрафну, каральну функцію, хоч мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законодавством трьома способами:

штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, що їх сплачують перевізник і відправник за невиконання плану вантажних перевезень. Їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно кожного виду транспорту;

штраф у процентному відношенні до суми всього зобов'язання або невиконаної частини зобов'язання. Наприклад, якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості;

штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом. Наприклад, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час навантаження або розвантаження вантажів їхніми засобами ці суб'єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п'ятикратної вартості пошкодженого майна.

Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання. Неустойка застосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочення виконання майнових зобов'язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочення виконання зобов'язань загалом не залежить від терміну прострочення виконання. Наприклад, за прострочення або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8% вартості непоставленої у строк продукції за кожною окремою позицією номенклатури. Зазначена неустойка є штрафною, оскільки сторона, яка порушила умови договору поставки, відшкодовує іншій стороні заподіяні внаслідок цього збитки без зарахування сум неустойок.

Разом з тим, законом або договором передбачаються так звані залікові неустойки. Залікова неустойка має місце в тому разі, коли правопорушник відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.

Види неустойки за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки).

Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основному в разі прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарської діяльності.

Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процентному відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконано. Тобто розмір цієї санкції збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на запобігання господарського правопорушення чи зменшення його шкідливих наслідків.

Такі санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою державного примусу, а оперативним втручанням, що хоч і зачіпає майнову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його контрагентові, який вдався до оперативних санкцій. Внаслідок цього оперативні санкції можна застосовувати незалежно чи поряд зі стягненням штрафних санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект.

Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю поділяються на два види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також у відмові від прийняття виконання та від зустрічного виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на зміну правовідносин (переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції). [21,2,23]

2.4 Адміністративно-господарські санкції

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

· вилучення прибутку (доходу);

· адміністративно-господарський штраф;

· стягнення зборів (обов'язкових платежів);

· застосування антидемпінгових заходів;

· припинення експортно-імпортних операцій;

· застосування індивідуального режиму ліцензування;

· зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів діяльності;

· анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання

певних видів діяльності;

· обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

· скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

· інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законами.

Прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.

Господарсько-адміністративний штраф може застосовуватися:

а) у процентному або кратному відношенні до суми порушення;

б) в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Господарсько-адміністративний штраф застосовується:

а) лише у вертикальних відносинах;

б) за постановою компетентних органів (антимонопольних - за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами - за порушення державної дисципліни цін і т. ін., як правило, в судовому порядку);

в) без додержання претензійного порядку;

г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава).

У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф.

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції - це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб'єкта у зв'язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:

· підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

· позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з порушенням умов їх надання;

· виключення зі звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

· віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання, не донарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

Планово-госпрозрахункові санкції застосовує сам суб'єкт господарювання - правопорушник, а у разі якщо він цього не зробить - компетентні органи, які виявили факт правопорушення.

Розрізняють юридичні (закон) та фактичні (протиправна поведінка) підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій.

Господарсько-організаційні санкції - це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) суб'єкта господарювання, що їх застосовують компетентні державні органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності.

До них належать:

· обмеження або призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених у його діяльності недоліків (у разі недодержання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);

· призупинення дії ліцензій;

· скасування державної реєстрації;

· примусова реорганізація (у зв'язку з допущеним суб'єктом підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення);

· примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Господарсько-організаційні санкції застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

Господарсько-правова відповідальність наступає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Юридичні підстави - той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

...