Поняття комерційної таємниці в договірному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Документи, що становлять комерційну таємницю

1.1 Поняття та суть комерційної таємниці

1.2 Документи, що становлять комерційну таємницю, вимоги до їх оформлення та зберігання

2. Наведення прикладів написання документів

3. Охорона праці

3.1 Теоретичні відомості та суть охорони праці

3.2 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. При стрімкому економічному, політичному та соціальному розвитку, який спостерігається в Україні та інших країнах, виникає потреба знання, вміння та навичок у написанні та оформлені документів. комерційний інформаційний рекламний

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об'єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв'язку. У зв'язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці. Зрозуміло, що комп'ютерні технології - не єдина загроза комерційній таємниці. За підрахунками американських фахівців, втрата 20% інформації, що становить комерційну таємницю, веде до розорення фірми (організації) протягом місяця в 60 випадках із 100.

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

В Україні інститут комерційної таємниці поки що знаходиться на стадії становлення, і для вітчизняного законодавства його розробка актуальна як ніколи. Відсутність достатнього правового регулювання негативно дається взнаки на динаміці розвитку приватного сектору економіки, наприклад, надходження інвестицій.

Дана тема досліджувалася у публікаціях багатьох вчених, таких як: С. Климчук, Т. Крисенко, Г.П. Терентьєва, Ю.М. Кузнєцов, Г.В. Черевко, О. Литвин, Г.В. Черевко, О. Крижанівського, А. Марущака, А. Локшин, М. Галянтича, О. Радутного та інших.

Метою курсової роботи є теоретичний розгляд поняття комерційної таємниці в договірному праві.

Згідно до мети ставимо такі завдання:

· розглянути документи, що становлять комерційну таємницю;

· навести приклади написання документів;

· з'ясувати теоретичні відомості та суть охорони праці;

· дослідити охорону праці в Україні.

Об'єктом даної роботи виступає комерційна таємниця.

Предметом - документи, що містять комерційну таємницю.

Методи дослідження: аналіз, синтез, статистичний, математичний, наукової абстракції, системний аналіз літератури та періодичних видань, знайомство зі спеціалізованими публікаціями з ресурсів Інтернет та інші.

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

1. Документи, що становлять комерційну таємницю

1.1 Поняття та суть комерційної таємниці

Ринкова економіка передбачає існування конкуренції. За таких умов дуже важливо зберігати відомості, що стосуються комерційної таємниці підприємства.

Цінність науково-технічної інформації призвела до того, що наукові дослідження, розробки і найновіші технології та інновації, наприклад у США, були віднесені до сфери посиленої охорони і багато фірм створили свої служби безбеки, до функцій яких, разом з охороною рухомого і нерухомого майна, входять попередження і запобігання розголошенню секретів фірми.

Суть поняття комерційної таємниці полягає в таких положеннях:

· це будь-яка ділова інформація, що має дійсну або потенційну цінність для підприємства з комерційних причин, просочення якої може завдати шкоди підприємству;

· вона не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах;

· ці відомості відповідним чином позначені, і фірма здійснює належні заходи щодо збереження і конфе-денційності;

· ця інформація не є державним секретом (поняття державної таємниці дане в статті 1 розділу 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.94 р.) і не захищається авторським і патентним правом [4];

· ця інформація не стосується негативної діяльності підприємства, яка може завдати шкоди суспільству (порушень законів і неефективної роботи, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

Відповідно до ст. 505 ЦК «комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію» [2].

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу. Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна розглядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про інформацію", "конфіденційна інформація -- це відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні, окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених умов."

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають у сфері обігу комерційної таємниці. Саме тому доцільно розглянути її зміст, складові та умови, при яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці відносяться.

До умов, при яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці, належать:

· дійсна чи потенціальна комерційна цінність інформації в силу незнання її третіми особами;

· відсутність вільного доступу до цієї інформації на законній основі;

· вживання власником інформації необхідних заходів до охорони її конфіденційності.

Забезпечення збереженості конфіденційної інформації підприємства вимагає дотримання наступних умов:

· визначення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства;

· забезпечення порядку їх захисту.

Якщо ці умови не будуть виконані, то підприємство не матиме законної підстави для притягнення до відповідальності працівників за розповсюдження чи передачу відомостей, які становлять комерційну таємницю.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК).

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита.

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

· інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;

· відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

· вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Відомості комерційної таємниці підприємства можна умовно поділити на два великих блоки:

1) науково-технічна (технологічна) інформація;

2) ділова інформація.

Науково-технічна інформація містить: відомості про конструкції машин і обладнання; схеми; матеріали, що використовуються; рецептури; методи і способи виробництва (особливо про нові вироби, що розробляються); нові технології, напрями модернізації відомих технологій, процесів і обладнання; програмне забезпечення персональних комп'ютерів.

Ділова інформація містить:

· відомості про фінансову сторону діяльності підприємства, крім фінансових звітів (стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити та ін.);

· відомості про розмір прибутку, собівартості виробленої продукції та ін.;

· плани розвитку підприємства (тактичні і стратегічні);

· плани й обсяги реалізацій продукції (плани маркетингу, дані про характер і обсяг торгових операцій, про рівні цін, наявність то варів);

· аналіз конкурентоспроможності виробленої продукції, ефективність експорту та імпорту, прогнозований час виходу на ринок;

· плани рекламної діяльності;

· списки торгових та інших клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про взаємовідносини з ними, їх фінансове положення, проведені операції, умови діючих і нових контрактів та ін.

Комерційна таємниця є власністю підприємства. Якщо комерційна таємниця є результатом спільної діяльності з іншими підприємствами, заснованої на договірних засадах, то вона може бути власністю двох сторін. Ця обставина повинна знайти відображення в договорі. Слід зазначити, що єдиної постанови на позначення грифа обмеження доступу до документа, що містить комерційну таємницю, не не існує. Таким грифом можуть бути терміни: "комерційна таємниця", "секрет підприємства", "таємниця підприємства" та ін. Подібний обмежувальний гриф не є грифом таємності, а лише вказує, що право власності на дану інформацію закріплене законодавством.

Охорона комерційної таємниці має моральну, економічну та політичну основу.

Моральною основою охорони комерційної таємниці є біблійна заповідь: «Не вкради».

Економічною основою - заохочення нововведень.

Політичною основою - могутнє лобі крупного бізнесу, що є володільцем більшості промислових секретів.

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Якщо потенційний конкурент підприємства бажає отримати інформацію про таємниці підприємства, йому необхідно буде здійснити деякі дії, які порушують законні права підприємця і громадянина, а це суперечить чинному законодавству України і переслідується законом.

1.2 Документи, що становлять комерційну таємницю, вимоги до їх оформлення та зберігання

Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Підприємства, визначаються Директором Підприємства з урахуванням інтересів підприємства та вимог чинного в Україні законодавства.

Перелік основних документів, що можуть належати до комерційної таємниці [8]:

1) документи, що відображають внутрішні витрати підприємства, закладені в ціну продукції, яка реалізовується;

2) спеціальні умови (у т. ч. і усні) в договорах на отримання і поставку продукції, які створюють підприємству цінові та номенклатурні переваги на ринку;

3) документи, які відображають стратегічні й тактичні плани діяльності підприємства;

4) документи про спеціальні особливості реалізуємої продукції, якщо такі є;

5) рівень заробітної плати провідних спеціалістів;

6) документи, що характеризують співробітників фірми з тієї чи іншої сторони

Для безпосереднього визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, на підприємстві створюється спеціальна комісія, яка займається групуванням і уточненням інформації для цього переліку.

Чисельність такої комісії не повинна перевищувати чотирьох-п'яти осіб. Створюється вона з найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів і представників служби безпеки підприємства, ознайомлених як з діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів. До її складу бажано включити:

· фахівця, який володіє фінансовими питаннями, кон'юнктурою ринку та інформацією щодо діяльності конкуруючих фірм (як правило, це фінансовий менеджер);

· фахівця, який досконало знає систему організації роботи підприємства, її особливості;

· фахівця з питань зв'язків з іншими підприємствами, а також з укладення контрактів і договорів;

· фахівця, який володіє всіма відомостями про продукцію, що випускається, її технологічний цикл і виробництво, про проходження усіх видів інформації (усної, документальної, у вигляді зразків, вузлів, блоків, готової продукції).

Якщо підприємство є досить великим або виготовлена продукція має різнорідний характер, можна створити кілька таких груп: одну -- головну, з метою координації та узагальнення результатів роботи, інші -- залежно від необхідності по кожній окремій ділянці.

З іншого боку, не виключено, що підприємство може складатися лише з кількох осіб, особливо на початкових етапах розвитку. Тоді, справді, таку мету здатен вирішити один керівник за умови, що він буде володіти всією необхідною інформацією. Однак, щоб уникнути суб'єктивних помилок, краще розглядати ці питання щонайменше удвох.

Як уже було сказано, у групі повинні бути провідні фахівці, які володіють повним обсягом даних, що можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Однак це не означає, що варто обов'язково ознайомлювати всіх залучених експертів з конкретною інформацією, яка може становити комерційну таємницю, якщо раніше вони її не знали. У більшості випадків досить, якщо хоча б один з них детально обізнаний з окремим питанням, що розглядається, а інші мали про нього загальне уявлення. Такий підхід зробить роботу групи більш раціональною і виключить уже на першому етапі можливі передумови до необгрунтованого поширення комерційної таємниці.

При оформленні переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, у своїй діяльності комісія має керуватися наступним:

· якщо підприємство має у своєму розпорядженні інформацію, яка належить до державної таємниці, її слід виділити в окрему позицію, оскільки цей вид інформації охороняється законодавством України про державну таємницю;

· в окрему позицію також слід виділити ту інформацію, яка не є комерційною таємницею згідно з Постановою № 611;

· обов'язково до комерційної таємниці мають бути віднесені різні види «ноу-хау»;

· різні договори також повинні вважатися комерційною таємницею, причому як сам текст договору, так і факт їх укладення;

· мають бути віднесені до комерційної таємниці й відомості про винаходи і рацпропозиції, які не захищені авторським або патентним правом.

Крім затвердження такого переліку на керівника підприємства покладається також обов'язок щодо встановлення порядку захисту комерційної таємниці. Серед методів такого захисту можна виділити:

· розробку положення про комерційну таємницю на підприємстві;

· розробку інструкцій щодо дотримання співробітниками режиму нерозголошення комерційної таємниці;

· включення до статуту підприємства розділів, які регламентують захист комерційної таємниці;

· розробку угоди про нерозголошення комерційної таємниці, що укладається з особами, котрі мають доступ до цієї інформації.

Положення про комерційну таємницю є основним документом у захисті інформації від несанкціонованого доступу.

У положенні про комерційну таємницю на підприємстві потрібно відобразити:

· загальні положення щодо функцій керівництва підприємства у сфері захисту інформації, розмежування доступу до цієї інформації;

· порядок приймання та обліку інформації, що містить комерційну таємницю;

· механізм забезпечення збереження інформації, що є комерційною таємницею, порядок проведення інвентаризації такої інформації. Саме в цьому розділі слід відобразити механізм забезпечення доступу до комерційної таємниці сторонніх осіб (включаючи органи державної влади, які мають право на отримання певної інформації). Як правило, тут має бути норма, згідно з якою сторонні особи допускаються до ознайомлення з документами, що містять комерційну таємницю, лише з дозволу керівника за наявності письмового запиту. При цьому такі особи повинні або укласти угоду з підприємством про нерозголошення комерційної таємниці, або видати розписку про таке нерозголошення;

· порядок розповсюдження комерційної таємниці;

· порядок виключення інформації зі складу комерційної таємниці.

Дотримання цих норм дозволить керівництву підприємства відчувати себе впевненіше і в процесі проведення перевірки контролюючими органами. Для того щоб перевіряючі отримали доступ до такої інформації, вони повинні дотримуватися всіх процедур, що встановлені на підприємстві. І, звичайно, підписавши документ про нерозголошення комерційної таємниці, такі особи не мають права використовувати у своїй діяльності отриману інформацію без згоди керівництва підприємства.

Документи складаються і друкуються в суворо обмеженій кількості екземплярів, яку визначає керівник підприємства або структурного підрозділу. Документи обмеженого користування (ДОК) підготовляються з дозволу керівників підприємства, беруться на інвентарний облік і в справи не підшиваються. На таких документах підрозділ безпеки проставляє штамп “ДОК”.

Кожен вид документа повинен мати визначену сукупність реквізитів і їхнє розташування відповідно до вимог ДСТ.

Кожен додаток до документа повинен мати самостійну порядкову нумерацію аркушів або сторінок.

При відправленні документа із супровідним листом після слова “Додаток” у листі вказується найменування кожного додатка, його реєстраційний номер, номери і кількість доданих примірників, їхній гриф і кількість сторінок.

Документи, що підлягають реєстрації, здаються виконавцями в підрозділ безпеки разом з чернетками.

Забраковані або надруковані зайві документи здаються в підрозділ безпеки для знищення за актом.

Якщо документ, підготовлений і надрукований як несекретний, за рішенням керівника підприємства або керівника підрозділу безпеки підпадає під категорію “Комерційна таємниця”, він реєструється в підрозділі економічної безпеки. Для цього надаються всі екземпляри надрукованого документа і чернетки. Кількість екземплярів надрукованого документа і сторінок зданих чернеток підтверджується підписами виконавців і працівника підрозділу безпеки на звороті останнього екземпляра зданого документа.

У випадку нестачі сторінок, екземплярів або чернеток керівником підрозділу економічної безпеки здійснюється службове розслідування.

Як правило, документи з грифом “комерційна таємниця” виконуються у зареєстрованих робочих зошитах, що видаються виконавцям підрозділом економічної безпеки. Дозволяється виготовлення чернеток документа на окремих сторінках, зареєстрованих у підрозділі економічної безпеки.

Уся кореспонденція, що надходить на адресу підприємства із грифом “комерційна таємниця”, приймається тільки працівником підрозділу економічної безпеки, що перевіряє правильність адреси, цілість упаковки і відбитків печаток, їхню відповідність найменуванню відправника, звіряє номери вкладень, зазначені на пакеті, з номерами, зазначеними в реєстрі (розносній книзі або розписці). При виявленні ушкоджень упакування й інших невідповідностей складається акт. Пакети реєструються в журналі форми № 1.

При розкритті пакетів перевіряється відповідність вказаних на них облікових номерів номерам, що знаходяться в пакеті документів, їх кількість і наявність усіх сторінок документів. При розбіжностях складається акт.

Пакети з позначкою “Особисто” розкриваються особисто адресатом. У журналі форми № 2 робиться запис “Пакет з позначкою особисто”.

Помилково надіслані документи повертаються відправнику.

Після розкриття пакетів документи негайно реєструються в журналі форми № 2. При реєстрації на першій сторінці вхідного документа проставляються обліковий (вхідний) номер, дата реєстрації, кількість сторінок основного документа і додатків до нього. Несекретні додатки до

документа, якщо вони не підлягають спільному зберіганню, передаються в канцелярію під розписку на супровідному листі.

Після реєстрації документи передаються для розгляду керівникам підприємства або особі, якій вони адресовані.

Документи з грифом обмеження доступу формують в окрему справу, на обкладинці якої в правому верхньому ріжку роблять позначку комерційна таємниця". На звороті обкладинки вміщують список працівників, які мають право користуватися документами внесеними до даної справи.

Забороняється вилучення із справи чи переміщення документів з грифом "КТ" з однієї справи в іншу без дозволу керівництва і відміток в "Журналі реєстрації документів з грифом "КТ".

Документи з грифом "КТ" забороняється виносити з офісу. Лише у виключних випадках керівник чи його заступник можуть дозволити співробітникам виносити такі документи з будівлі для узгодження, підписання та ін. із застосуванням необхідних заходів запобігання.

На підприємстві повинен бути суворий порядок розмноження документів з грифом "КТ". Вони повинні розмножуватись з дозволу керівництва підприємства у спеціально відведеному приміщенні. Усі копії документів "КТ" беруть на облік у спеціальному журналі чи в "Журналі реєстрації документів з грифом "КТ". Кількість примірників документів з грифом "КТ" має бути обмежена, і кожен примірник готується для раніше визначеного адресата чи виконавця. Розмноження документів потрібно виконувати в присутності службової особи, яка відповідає за документ. Усі неякісні копії документу нею забираються і підлягають знищенню.

Зберігаються такі справи у сейфі, що опечатується посадовою особою, яка відповідає за їх зберігання. Доступ до цього сейфа іншим працівникам має бути заборонений.

Обіг (видача та повернення) документів з грифом „КТ" відображається в Журналі обліку видачі документів з грифом „КТ" [6, c. 96-97].

Документи, що мають гриф обмеження доступу, видають та приймають під розписку, при цьому забороняється:

- вилучати зі справи чи переносити до іншої справи документи, що мають гриф обмеження доступу, без дозволу керівника та позначок у „Журналі реєстрації документів з грифом обмеження доступу";

- виносити з приміщення документи без спеціального дозволу керівника;

- розмножувати документи без дозволу керівника (якщо є дозвіл, то розмноження здійснюють у присутності відповідальної особи, а браковані примірники одразу знищують).

Усі справи, доступ до яких обмежено, обов'язково вносять до номенклатури справ підприємства.

Після закінчення календарного року наказом керівника призначається спеціальна комісія, яка обов'язково має:

- перевірити наявність усіх документів;

- відібрати документи для зберігання в архіві;

- визначити документи для знищення.

Перевірка наявності документів з грифом „КТ" за рішенням керівництва підприємства може здійснюватися з іншою періодичністю, наприклад після закінчення кварталу. При втраті конфіденційного документа про це негайно інформують керівника підприємства. Вживаються всі заходи, щоб розшукати документ. Для розслідування факту втрати керівник підприємства створює спеціальну комісію. У випадку, коли розшук не дав позитивних наслідків, складається акт, а до журналу реєстрації вноситься про це відповідний запис.

При звільненні з роботи співробітника, відповідального за документи з грифом „КТ", здійснюється перевірка наявних документів, які передаються заново призначеній особі. Про це складається акт приймання-передачі, що затверджується керівником підприємства або його заступником.

На особу, яка на підприємстві була допущена до „КТ"і звільнилася з роботи, зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації поширюється ще протягом двох років після звільнення, якщо інший термін не був обумовлений трудовою угодою. При передачі справ до архіву на документи з грифом „КТ" складається окремий опис. Архівне зберігання таких документів здійснюється в опечатаних коробках у приміщенні, куди забороняється несанкціонований доступ. На документи з грифом „КТ", що відібрані для знищення, складається акт. Процес знищення відбувається у присутності комісії. При цьому робиться все належне, щоб виключити можливість поновлення наявної у цих документах інформації.

Передаючи справи до архіву, складають окремий опис документів, що мають гриф обмеження доступу. У приміщенні архіву такі документи зберігають в опечатаних скриньках. Несанкціонований доступ до них суворо заборонено [14, с. 206-208].

2. Наведення прикладів написання документів

Діловодство в разі роботи з документами, що містять комерційну таємницю, має свої особливості. Так, наказом керівника призначається посадова особа (особи), яка відповідає за облік, зберігання та використання документів, що мають гриф обмеження доступу. Нею може бути і секретар, для якого робота з документами належить до основних службових обов'язків, або відповідальний працівник, для якого виконання цих функцій становитиме додаткове навантаження.

Гриф конфіденційності, на відміну від грифу таємності, означає, що право власності на інформацію, яка міститься в документі, належить підприємству.

Якщо інформація, що становить комерційну таємницю, міститься в документах, які належать підприємствам-партнерам, то про нерозголошення її має бути зазначено в тексті, договорі між цими підприємствами.

Якщо на документі не проставлено гриф обмеження доступу й у тексті немає вказівок на конфіденційність, то це означає, що автор та особи, які підписали чи затвердили документ, передбачили всі можливі наслідки вільної (без обмеження доступу) роботи з документом.

На документі з грифом „КТ" („Конфіденційно") зазначається кількість примірників документа і місцезнаходження кожного з них.

Наприклад:

Складений у двох примірниках:

Прим. Л"° 1 - на адресу прим. Ks 2 - до справи 01.08.

На звороті або в резолюції документа з грифом „КТ" керівник пише прізвище тих посадових осіб, яким дозволено користуватися цим документом.

Наприклад:

Дозволяю:

1. Краюшкіну В. О.

2. Ананьеву Д. М.

Дата Підпис керівника _____________

Друкування документів з грифом „КТ" здійснюється централізовано, у спеціально відведеному для цього приміщенні або на робочому місці, куди заборонено вхід стороннім. Віддруковані та підписані документи передаються для реєстрації посадовій особі, яка відповідає за їх облік. Чернетки і варіанти документа знищуються цією особою з підтвердженням факту знищення записом на копії вхідного документа.

Наприклад:

чернетка (і варіанти) знищено.

Дата Підпис________________

Усі документи з конфіденційною інформацією повинні реєструватися окремо від решти документів у Журналі реєстрації документів з грифом КТ.

Таблиця 2.1 Журнал реєстрації документів з грифом КТ

№ індекс докум.	Дата реєстрації докум.	Дата індекс, (для вхідн	куди	К -сть прим.
			Звідки надійшов чи відправл.	Короткий 3 заголово	К-сть арк	Виконавці	Примітки

Усі документи, що надходять з грифом „комерційна таємниця", одержує відповідальна особа чи секретар-реферєнт, які обов'язково перевіряють кореспонденцію на цілісність. Якщо якихось документів не вистачає, то складають акт (у двох примірниках, один з яких направляють адресантові).

У Переліку відомостей, що є комерційною таємницею підприємства бажано вказати конкретний строк, на який та чи інша інформація набуває статусу комерційної таємниці.

Структурні підрозділи та співвиконавці повинні бути ознайомлені з Переліком у частині, що їх стосується, керуватися ним у своїй роботі й приводити у відповідність до нього грифи документів.

Виконавець і керівник, перш ніж підписати будь-який документ, оцінюють його на наявність інформації, що є комерційною таємницею підприємства.

За наявності таких відомостей на першому, титульному аркуші в правому верхньому куті потрібно поставити гриф. Наприклад, «КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ».

Зняття з інформації статусу комерційної таємниці підприємства здійснюється після закінчення контрольного строку або внаслідок настання певних обставин (поява нового зразка, витік інформації до конкурента тощо).

Це рішення приймають ті самі особи, що затвердили Перелік.

В основі такої системи роботи повинна лежати зацікавленість виконавців як у виявленні нових об'єктів захисту, так і у визначенні оптимального моменту зняття обмежень на поширення інформації.

При опублікуванні інформації, що раніше була закритою, рекомендується приділяти більше уваги її практичній цінності та ексклюзивності, щоб зацікавити в її використанні потенційних споживачів як у межах країни, так і за кордоном. Разом з тим обсяг опублікованих даних не повинен бути достатнім для самостійного впровадження їх без додаткової інформації розроблювача.

Перед тим як взяти з працівників підписку про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, керівництву підприємства необхідно здійснити певні процедури:

· видати наказ по підприємству про встановлення комерційної таємниці (Додаток А);

· затвердити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю (Додаток В);

· затвердити форму зобов'язання (договору) про нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею (Додаток С).

Незалежно від обраного підприємством шляху захисту комерційної таємниці працівник, приступаючи до виконання своїх обов'язків, має бути поінформований:

· про порядок і процедуру набуття матеріалами, документами та виробами статусу комерційної таємниці підприємця;

· про правила, пов'язані з доступом до інформації, що є комерційною таємницею;

· про обов'язки й обмеження, що покладаються на виконавців, допущених до відомостей конфіденційного характеру (наприклад, діловодство, облік, збереження, розмноження, обробка інформації тощо);

· про порядок прийому представників інших суб'єктів підприємницької діяльності та передачі їм інформації;

· про відповідальність за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства, або за порушення встановленого порядку роботи з ними.

Далі наведемо приклад договору про захист комерційної інформації(про конфіденційність).

ДОГОВІРДОГОВІР про захист комерційної інформації(про конфіденційність)про захист комерційної інформації(про конфіденційність)

м. ____________ "____" ___________ 199 ___ р.

СТОРОНА, ЯКА РОЗКРИВАЄ: ________________________________,

в ___________________________________________, що діє на підставі _____________________________________________________________,

з одного боку, і

СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ: _________________________________,

в особі ____________________________________________________,

що діє на підставі ____________________________________________,

з іншого боку,

уклали Даний Договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. СТОРОНА, ЯКА РОЗКРИВАЄ, передає СТОРОНІ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, певну інформацію, яку вважає конфіденційною або секретом фірми, а саме таку, що стосується:

______________________________________________________________________________________________________________________________.

СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, може отримати цю інформацію для цілей:

____________________________________________________________ ________________________________________________________________.

Передача інформації обумовлена співробітництвом сторін і ________ _________________________________________________________________.

2. ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

Сторони підтверджують розуміння важливості питання та погоджуються взяти на себе наступні зобов'язання:

2.1. Протягом ______ років з дати укладення Даного Договору СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, не буде розголошувати ніякої інформації, отриманої нею від СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, що є секретом фірми або конфіденційною, будь-якій іншій особі, підприємству, організації, фірмі та не буде використовувати цю інформацію для своєї власної вигоди, за винятком мети, яка названа вище у явному вигляді.

2.2. СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, буде дотримуватися такого самого ступеня секретності з метою уникнення розголошення або використання цієї інформації, котрого СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, дотримувалася б у розумній мірі стосовно своєї власної конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації такого самого ступеня важливості.

3. ОСОБЛИВІ УМОВИ

3.1. Будь-яка інформація, передача якої оформлена в письмовому вигляді та віднесена обома сторонами до договору, вважається конфіденційною або секретом фірми (протокол про передачу інформації, Додаток № 1).

3.2. Інформація не буде вважатися конфіденційною або секретом фірми, і СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, не буде мати ніяких зобов'язань відносно даної інформації, якщо вона задовольняє один з наступних пунктів:

- вже відома СТОРОНІ, ЯКА ОДЕРЖУЄ;

- є або стає прилюдно відомою у результаті невірної, недбалої або навмисної дії СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ;

- легально отримана від третьої сторони без обмеження та без порушення договору;

- надана третій стороні СТОРОНОЮ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, без аналогічного обмеження на права третьої сторони;

- незалежно розроблена СТОРОНОЮ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, за умови, що особа або особи, які її розробили, не мали доступу до конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації;

- дозволена до випуску письмовим дозволом СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ;

- розкрита урядові на вимогу урядового органу, і СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, докладає максимальних зусиль, щоб добитися поводження з цією інформацією, як з конфіденційною або такою, яка є секретом фірми, або якщо її розкриття вимагає Закон.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

4.1. СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, буде відповідальна за:

а) ненавмисне розголошення або використання конфіденційної інформації, якщо вона не дотримується такого самого високого ступеня обережності, якого вона б дотримувалася у розумних межах стосовно своєї власної конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації аналогічної важливості, і, після виявлення ненавмисного розголошення або використання цієї інформації, не намагається припинити її ненавмисне розголошення або використання;

б) несанкціоноване розголошення або використання конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації особами, які працюють або працювали на неї (СТОРОНУ) за наймом, якщо їй не вдається охороняти цю інформацію з таким же високим ступенем ретельності, якого вона б дотримувалася у розумних межах стосовно своєї власної конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації аналогічної важливості.

4.2. СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, призначає вказану нижче особу своїм Відповідальним за секретність для отримання за її дорученням усієї конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації згідно з договором. СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, може змінити свого Відповідального за секретність шляхом письмового повідомлення СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, про ім'я та адресу її наново призначеного Відповідального за секретність у ___-денний термін після призначення.

4.3. Уся інформація, яка видається СТОРОНОЮ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, СТОРОНІ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, у будь-якій формі згідно з договором, буде й залишиться виключною власністю СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, і дані та будь-які їх копії повинні негайно повертатися СТОРОНІ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, за письмовою вимогою або знищуватися, на розсуд СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ.

5. РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

5.1. Жодна із сторін не буде розголошувати факт існування договору без попередньої згоди другої сторони.

5.2. Договір не може бути доручений або переданий СТОРОНОЮ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, в силу Закону або зміни керівництва. Будь-яка спроба СТОРОНИ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, доручити договір без попередньої письмової згоди СТОРОНИ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, буде недійсною. Якщо третя сторона учинить позов або іншу юридичну дію на предмет розкриття будь-якої конфіденційної інформації, СТОРОНА, ЯКА ОДЕРЖУЄ, негайно повідомить СТОРОНУ, ЯКА РОЗКРИВАЄ, і забезпечить їй у розумних межах таку допомогу, якої СТОРОНА, ЯКА РОЗКРИВАЄ, буде вимагати для запобігання розголошенню.

6. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Даний Договір підлягає юрисдикції та тлумаченню у відповідності до законів _______________________________________________________.

6.1. Сторона, яка виграла в будь-якому позові або судовому розгляді між сторонами, який витікає із Даного Договору або пов'язаний з ним, буде мати право на відшкодування в розумних межах гонорарів її адвокатам та витрат, зазнаних у зв'язку з будь-яким таким позовом або судовим розглядом.

6.2. У випадку встановлення вини СТОРОНИ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, у розголошенні конфіденційної або такої, яка є секретом фірми, інформації, СТОРОНА, ЯКА РОЗКРИВАЄ, на власний розсуд має право відшкодувати збитки, зазнані у зв'язку з розголошенням або використанням цієї інформації, або отримати від СТОРОНИ, ЯКА ОДЕРЖУЄ, штраф у розмірі, обумовленому письмовим чином при передачі інформації.

7. ІНШІ УМОВИ

7.1. Даний Договір складений у 2-х оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

7.2. Усі усні застереження за Даним Договором не мають сили. Договір може бути видозмінений або доповнений лише в письмовій формі, підписаній обома сторонами.

7.3. Даний Договір укладений на термін від "__" ______ 199_ р. до "__" _____ 199_ р.

7.4. Відповідальний за секретність ____________________________.

Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторін

3. Охорона праці

3.1 Теоретичні відомості та суть охорони праці

Перш ніж розглянути поняття "охорона праці", звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б її "охорони".

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця - це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. А. П. Чехов казав: "Людина повинна трудитись, працювати в поті чола, хто б вона не була, і в цьому полягає зміст і мета її життя". Відомий також вислів А. Бебеля про те, що "без праці суспільство не може існувати".

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть виявлятися негативні наслідки праці. Ось чому поняття "праця" та "охорона праці" є супутніми.

Охорона праці -- це [10]:

1. система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

2. діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПЗ - запобігання травматизму та професійним захворюванням; СБНУП - створення безпечних і нешкідливих умов праці; ЗЗП - збереження здоров'я та працездатності; ППП - підвищення продуктивності праці; ПАС - попередження аварійних ситуацій.

Об'єктом охорони праці є здоров'я і працездатність людини, а предметом - засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.

Рис. 3.1 Охорона праці та її складові [10]

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

* обов'язкове соціальне страхування працівників від н ещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

* пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезп ечних умовах праці.

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організаці ї праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці , які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чин ників під час трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо в пливу виробничих чинників на здоров'я людини та встановле ння граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабо раторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих мі сцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов'язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорі й працівників з метою збереження їхнього здоров'я чи здоров'я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система за - конодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України [9]:

* «Про охорону праці»

* «Про охорону здоров'я»

* «Про пожежну безпеку»

* «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності»

* «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист»

* «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення»

* «Про цивільну оборону»

* Кодекс законів «Про працю України».

Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці відповідно до Закону України “Про охорону праці” буває дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Відповідальність за порушення вимог законо давчо-нормативних документів з охорони праці [10]

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який приймає на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці, у вигляді штрафу. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи спеціально уповноваженого державного органу нагляду за охороною праці - Держгірпромнагляду, а також представники інших державних наглядових органів. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцят ирічного віку.

Матеріальна відповідальність охоплює відповідальність як працівника, так і власн ика об'єкта господарювання. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, 10 заподіяну об'єкту господарювання через порушення ними покладених на них обов'язків, в тому числі і порушення правил безпеки праці. Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна об'єкту господарювання протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Цю відповідальність, зазвичай, обмежують певною частиною заробітку працівника і вона не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа об'єкта господарювання незалежно від форм власності, а також громадянин - власник об'єкта господарювання чи уповноважена ни м особа. Кримінальну відповідальність визначають у судовому порядку.

3.2 Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Технічний прогрес постійно, мов тінь, супроводжують техногенні аварії та нещасні випадки. За статистичними даними МОП, кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає і становить на теперішній час приблизно 250 млн щорічно (685 тис. виробничих травм на день). Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинутих державах. Так, у країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близько 10 млн осіб; з них майже 8 тис. гинуть. В Україні щоденно на виробництві травмуються в середньому 140-180 осіб, з них 20 стають інвалідами, а 3-4 гинуть.

Статистичні дані свідчать, що:

- кожних три хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання у світі помирає одна людина;

- в Україні внаслідок травм кожних шість годин гине одна людина;

- кожної секунди у світі на виробництві травмується чотири людини;

- в Україні кожних вісім хвилин травмується одна людина;

- кожного місяця у світі на виробництві травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.

Від травматизму, не пов'язаного з виробництвом, у 2012 році потерпіло 2,0 тис. осіб, із них загинуло - 0,7 тис. осіб; кількість людино-днів непрацездатності складала 39 тис. людино-днів, а у розрахунку на 1 потерпілого - 19,5 людино-днів.

Із наведеної в табл.3.1. динаміки травматизму в Україні видно, що простежується позитивна тенденція до зниження виробничого травматизму. Частково це пов'язано з падінням обсягів виробництва, а відтак - зменшенням несприятливих виробничих чинників, що впливають на працюючих осіб, та скороченням чисельності останніх, а також збільшенням частки приватних підприємств, де часто-густо випадки травматизму на підприємстві приховуються.

Таблиця 3.1 Травматизм, пов'язаний з виробництвом, в Україні [13]

Однак зниження абсолютного показника виробничого травматизму не означає, що проблем стало менше і немає підстав для серйозної стурбованості ситуацією з охорони праці. Це підтверджує й той факт, що при зменшенні коефіцієнта частоти травматизму К - кількості випадків травматизму на 1000 працюючих, коефіцієнт тяжкості травматизму Кг - кількість втрачених людино-днів на один випадок травматизму повільно зростає.

Рис. 3.3 Травматизм на виробництві у 2012 році за регіонами [13]

Однак необхідно зазначити, що показники стану охорони праці суттєво відрізняються за окремими галузями виробництва (табл. 3.2.).

Високотравмонебезпечною в нашій країні є добувна промисловість. Так, наприкла, на кожний мільйон тонн видобутого вугілля гине в середньому троє шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий, а в Росії - майже у шість разів.

Таблиця 3.2 Нещасні випадки на виробництві за видами економічної діяльності у 2012 р.[13]

Витрати, пов'язані з нещасними випадками, становлять значну суму. Так кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, європейській) обходиться приблизно в 500-1000 швейцарських франків на день. У яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні - поки що невідомо (немає статистичного обліку всіх витрат та методики їх визначення). Однак відомо, що за кілька останніх років в Україні витрати на відшкодування втрат потерпілим на виробництві та ліквідацію наслідків нещасних випадків приблизно у 20 разів перевищували витрати на заходи з охорони праці.

За кордоном підприємці підрахували і давно дійшли висновку, що економічно вигідніше вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.

Збереження життя і здоров'я людини не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої держави. Так, проаналізувавши статистичні дані стосовно нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися в Україні протягом останніх п'яти років, можна зробити наступні висновки: в Україні щорічно одержують травми у невиробничій сфері близько 2 млн осіб; з них майже 70 тис. гине, що приблизно в 40 разів перевищує кількість загиблих на виробництві. За основними уражаючими чинниками нещасні випадки невиробничого характеру розподіляються наступним чином (середня кількість загиблих за рік): самогубства і самоушкодження - 11-12 тис; транспорт - 10-11 тис; отруєння алкоголем - 9-10 тис; інші випадки отруєнь - 3-4 тис; насильницькі дії - 5-6 тис; утоплення - 4-5 тис; природні чинники - 3-4 тис; пожежі - 3-4 тис; випадкові падіння - 2-3 тис. Найбільше смертельних випадків на 1000 мешканців зареєстровано в Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Харківській областях та в м.Києві.

Слід зазначити, що в Україні є високим не лише рівень виробничого та невиробничого травматизму, а й професійної захворюваності. Так за статистичними даними за кілька останніх років у нашій державі щорічно реєструється близько 2,5 тис. осіб, у яких виявлено професійні захворювання. За галузями промисловості профзахворювання розподіляються наступним чином: вугільна промисловість 60-62%; металургія 12-14%; машинобудування 8-9 %; сільське господарство 3-4 %; інші 10-15 %. Саме ці галузі й зумовлюють регіональний розподіл профзахворюваності в Україні (за областями): Донецька 42-44 %; Дніпропетровська 17-18 %; Луганська 9-10 %; Львівська 8-9 %; Волинська 3-4 %. Серед професійних захворювань переважають захворювання пилової етіології (38-40%) та вібраційно-шумова патологія (29-31 %).

На думку вітчизняних та іноземних фахівців, які за програмою МОП проводили дослідження в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою працівників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80 % ) засобів виробництва.

Федерація професійних спілок України оцінює сучасний стан охорони праці в Україні, як критичний.

Критичний стан охорони праці в Україні підтверджується даними державної статистичної звітності, науковими дослідженнями Інституту праці АМН України, та матеріалами членських організацій ФПУ про:

- незадовільні умови праці;

- високу захворюваність працюючого населення;

- значні показники виробничого травматизму;

- явно недостатнє фінансування заходів і засобів з охорони праці;

- неповне виконання та недостатня ефективність державної політики у

сфері охорони праці та здоров'я працівників.

...