Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами

Підроблення документів, а так само службове підроблення, зокрема внесення в офіційні документи завідомо неправдивої інформації і надання таких документів з метою одержання дотацій, субсидій, субвенцій чи кредиту, має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. 222 та ст. 358 або ст. 366 КК України, залежно від обставин справи.

ВИСНОВКИ

Узагальнює висновки, які зроблені під час проведеного дослідження, і звертає увагу на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами стало одним з найнебезпечніших видів кримінально-караної поведінки у сфері здійснення державою, суб'єктами господарювання фінансової діяльності. Подолання негативних тенденцій в кредитно-фінансовій системі держави можливо тільки за допомогою системи заходів, які мають охоплювати всі сторони суспільного життя. Правові гарантії захисту прав суб'єктів господарської діяльності, їх економічні інтереси вимагають встановлення обґрунтованих та адекватних заходів відповідальності за шахрайські дії з фінансовими ресурсами.

Як підсумок проведеного дослідження автор висловлює конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства. Так, ст. 222 КК України пропонується сформулювати таким чином:

“ С т а т т я 222. Незаконне одержання фінансових ресурсів

1. Одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків шляхом надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам у разі відсутності ознак заволодіння чужим майном,--

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчиненні повторно, а так само, якщо діями з фінансовими ресурсами, одержаними у спосіб, передбачений частиною першою цієї статті, завдано великої матеріальної шкоди,--

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Завідомо незаконне одержання громадянином -- підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів внаслідок помилки або недбалості уповноважених на їх видачу осіб, що завдало великої матеріальної шкоди, якщо ці дії не передбачені частиною першої цієї статті,--

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.

З урахуванням доповнень до конструкції ст. 222 КК України, які нами пропонуються, істотно змінилася б сама суть даного злочину.

По-перше, назва ст. 222 КК України охоплювала б різні форми незаконного одержання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів як шляхом надання завідомо неправдивої інформації, так і її замовчуванням. Закінчення даного злочину було б перенесено на момент фактичного одержання фінансових ресурсів, тоді змінився б і його предмет, ним були б самі фінансові ресурси, назва статті відповідала б диспозиції сформульованої у ній норми.

По-друге, відбулася б криміналізація завідомо незаконного одержання фінансових ресурсів, якщо це стало можливим внаслідок використанням помилки або недбалості уповноваженої службової особи (пасивний обман), адже суспільна небезпечність таких дій є очевидною. Відповідальність за такі дії доцільно передбачити, якщо умисними діями винної особи спричинено велику матеріальну шкоду в розумінні примітки до ст. 218 КК України, а санкцію за вчинення цих дій - обмежити лише застосуванням штрафу з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що пояснюється менш небезпечним характером діяння, які виражені у пасивному обмані.

По-четверте, вбачається доцільним пом'якшити санкцію частини другої, замінивши позбавлення волі її обмеженням з огляду на специфіку виконання даного покарання - обов'язкове залучення засудженого до праці та суто економічний характер злочину.

З урахуванням висловлених пропозицій ст. 212 КК України ми пропонуємо доповнити самостійною другою частиною, яку викласти у такій редакції:

“2. Надання особами, переліченими у частині першій цієї статті, завідомо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків,--

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.

Відповідно ч. ч. 3 - 4 ст. 212 КК України перейменувати у ч. ч. 4 - 5 цієї статті.

Значним позитивним вкладом у протистояння злочинності у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарської діяльності та забезпечення надійного захисту їх економічної безпеки може стати справедливе і якісне застосування кримінально-правових норм. Багатоаспектність та складність цієї проблеми вимагають вжиття в системі боротьби з даними злочинами комплексу заходів, не тільки пов'язаних з притягненням до правової відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової), але й заходів фінансового контролю за діями господарюючих суб'єктів.

Отже, в дисертації проведено широкий кримінально-правовий аналіз складу злочину “Шахрайство з фінансовими ресурсами”, вчинення якого є підставою кримінальної відповідальності за ст. 222 КК України, розглянуті проблеми кримінально-правової кваліфікації і питання вдосконалення кримінального закону та запропоновані шляхи їх розв'язання, що сприятиме індивідуалізації відповідальності за вчинення злочинів даної категорії, а відтак підвищенню якості здійснення правосуддя у кримінальних справах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

1. Мойсик В., Андрушко П. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрями вдосконалення // Юридичний вісник України. - № 14(145). - 1996. - С. 25-37;

2. Мойсик В., Дудоров О. Порівняльно-правовий аналіз законодавства США та України про відповідальність за ухилення від сплати податків // Адвокат. - 1998. - №2. - С. 12 - 17;

3. Мойсик В., Дудоров О. Шахрайство з фінансовими ресурсами і суміжні склади злочинів // Адвокат. - 1999. - №4. - С. 5 - 11;

4. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Відповідальність за ухилення від сплати податків: законодавство, практика застосування і напрями вдосконалення // Юридичний вісник України. - 1998. - 2-8 квітня; 9-15 квітня; 23-29 липня;

5. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Роз'яснення Пленуму сприятимуть усуненню розбіжностей у судовій практиці // Вісник Верховного Суду України. - 1999. - №3 (13). - С. 16 - 22;

6. Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 148⁵ КК України) // Вісник Верховного Суду України.- 2000. - №2(18).-С.32-37;

7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. (Андрушко П.П., Мойсик В.Р. - коментар до ст. ст. 212, 222 КК України). - К.: “ФОРУМ”. 2001. - С. 325 - 340, 361 - 371;

8. Мойсик В.Р. Про об'єкт і предмет шахрайства з фінансовими ресурсами // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - №1 (29). - С. 34 - 41;

9. Мойсик В.Р. До питання про відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від інших злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - №4 (32). - С. 26 - 30;

Размещено на Allbest.ru