Характеризуючи ступінь і вплив капітальних потоків (насамперед короткострокових), можна зробити такий важливий висновок. З погляду керованості може бути більш ефективним контроль саме за припливом капіталу, ніж за відпливом. Це, насамперед, пов'язане з тим, що легше контролювати призначення капіталу, який імпортується в країну, ніж джерела його експорту. Іншою причиною є те, що відплив капіталу більше, ніж приплив, асоціюється з економічною кризою чи економічними ускладненнями, за яких агенти ринку все ж знайдуть можливості уникнути наявних механізмів контролю. Тому парадоксальним, але доцільним заходом виступає лібералізація експорту капіталу з установленням певних бар'єрів для його імпорту, що сприятиме інвестиційному оздоровленню економічного середовища країни, оскільки міжнародні інвестори оцінюватимуть ризик втрати своїх ресурсів як низький.

Для формування зваженої економічної політики важливими є також такі наслідки, що випливають з аналізу застосування валютного курсу як стабілізаційного індикатора.

1. Вільно плаваючий валютний курс залишає країну без чітких цінових сигналів, що ускладнює інвесторам визначення своєї поведінки та зважування ризиків. А для малої відкритої економіки, яка активно залучається до міжнародної торгівлі, непередбачуваність і повна залежність від зовнішніх шоків можуть виявитися катастрофічними.

2. Валютний курс для нових економік може слугувати не тільки корисним індикатором для монетарної політики, а й необхідним заходом фіскальної політики для збалансування економічного середовища. Вільно плаваючий курс може не забезпечувати такого цільового індикатора, а тому інфляційний чинник здатний зашкодити втіленню добрих намірів уряду. На противагу цьому фіксований режим виглядає привабливо, проте йому притаманний один суттєвий недолік - утримувати його довго надзвичайно важко.

Іншою системною складовою стабілізаційної політики є політика стосовно міжнародних резервів, у формуванні яких в найближчі роки можуть відбутися зміни, що стосуються, насамперед, впровадження євро і його виходу на рівень міжнародних валют. В роботі аналізується важливість євро для поширення та поглиблення європейської інтеграції. Визначено, що хоча євро вже утвердився у Європі, проте ще не завоював “авторитету” міцної глобальної валюти. Перспективи євро у переважній більшості аспектів визначатимуться ставленням до цієї валюти приватного сектора, бажанням утримувати та підтримувати валютну стабільність, оскільки оцінка будь-якої валюти як “несприятливої” для приватного сектора може означати намагання замінити її на іншу, більш привабливу, з неминучим розбалансувальним впливом на світові фінансову та валютну системи.

Проаналізовано міжнародний досвід впровадження стабілізаційних програм на основі валютної стабілізації, а також провали, пов'язані з впровадженням таких програм, та розгортання валютних криз. Аналіз дав змогу виявити проблеми, які безпосередньо впливають на вироблення політики, зокрема це проблема політичного ризику. Визначено, що головною причиною повторюваних помилок у фінансовій політиці держав перехідної економіки в останнє десятиліття стала їх нездатність відмежувати фінансову чи економічну політику від політичного протиборства і втручання різних політичних угруповань, які, як правило, намагаються використовувати адміністративні ресурси державної влади для перерозподілу обмежених національних ресурсів.

Валютно-фінансові кризи в різних регіонах світу в 90-ті роки показують, наскільки згубною для держав може бути недалекоглядна макроекономічна і фінансова політика в умовах фінансової глобалізації. Стабільність світової фінансової системи вимагає від держави проведення раціональної ринково орієнтованої політики відповідно до тенденцій світової економіки, а також прозорої фінансової політики.

У четвертому розділі - “Утвердження стабілізаційних процесів в Україні” - обґрунтовується, що в останні три роки Україна досягла певних успіхів у зміцненні стабілізаційних тенденцій, що в багатьох аспектах пов'язано з раціональними та виваженими макроекономічними політичними заходами. Припинення (з початку 2000 р.) нарощування кредитування уряду (насамперед, через купівлю центральним банком країни державних цінних паперів, в основному короткострокових) на противагу тому, що відбувалося протягом 90-х років, мало найсприятливіший вплив на розвиток стабілізаційної політики, започаткування тенденцій до підвищення життєвого рівня населення, слугувало суттєвим чинником послаблення інфляційного та девальваційного тисків, залучення інвестиційних капіталів у країну.

Стверджується, що в попередні роки (аж до 1999) монетарна політика значною мірою була підпорядкована обслуговуванню бюджетних потреб держави, наслідком чого були постійні валютні й інфляційні шоки, проїдання капіталів, зниження добробуту переважної більшості населення. Часткове звільнення Національного банку України (далі - НБУ) від обслуговування фіскальних потреб держави у 2000-2002 роках (крім забезпечення виплат за зовнішніми боргами), безперечно, позитивно впливало як безпосередньо на розвиток монетарної політики, так і на стимулюючі заходи, спрямовані на реальний сектор, а тому монетарна політика, нарешті, стала чинником стабільності і сприяння зростанню.

З аналізу випливає, що протягом останніх років (до 2001 року включно) в Україні спостерігалося неухильне зниження рівня бюджетних доходів як частки ВВП. Хоча за останні роки доходи від консолідованого бюджету України як частка ВВП стабілізувались на рівні 24-26% ВВП (з певним підвищенням приблизно на 3 відсоткових пункти у 2002 р.), проте за зіставлюваних умов значно поступаються рівню 1997 року - 30,1% ВВП. Вказане загальне зниження зумовлено переважно зниженням надходжень від двох основних видів податків (на додану вартість та на прибуток підприємств), що точно відображає хворобливий стан української економіки і пояснюється:

існуванням значної частки прибуткових підприємств, які або звільнені від оподаткування, або діяльність яких підтримується значними податковими пільгами;

збитковістю близько 50% підприємств;

підвищенням рівня збитковості збиткових підприємств.

Спроби нарощування податкових надходжень адміністративними заходами у кращому разі мали тимчасові результати, однак загалом призводили до нарощування недоплат та заборгованостей. Тому до політичних рекомендацій належить докорінне реформування податкової системи, яка має стати всеохопною, рівномірною та справедливою, а ключові вимоги визначаються так:

єдині справедливі умови оподаткування для всіх, що означає послідовне зниження та ліквідацію пільг та привілеїв;

зниження податків для всіх; при цьому принциповим стає не величина податкових ставок, а те, щоб їх сплачували всі відповідно до стабільних законів у грошовій формі, а не шляхом різноманітних залікових чи інших негрошових схем;

Головне завдання монетизації фіскальної сфери полягає в тому, щоб, скасувавши приховане субсидування, змусити підприємства самостійно заробляти в ринкових умовах потрібні їм кошти, що є необхідною умовою оздоровлення державних фінансів.

Визначено, що характерною особливістю стабілізаційного періоду
в 2000-2003 роках був високий приплив валюти, що дало змогу, незважаючи на зазначене зниження кредитування уряду, послідовно нарощувати пропозицію грошей в економіці. Як нарощування валютних активів, так і підтримка курсу в 2000-2003 роках стали можливими завдяки активізації зовнішнього сектора, що також відіграв вагому роль в економічному зростанні останніх років. Практично все нарощування пропозиції грошей відбулося завдяки активним інтервенціям НБУ на міжбанківському ринку з купівлі доларів.

Закріплення цінової та валютної стабільності, необхідність забезпечення обслуговування зовнішніх боргів вимагають високого рівня міжнародних резервів. Обґрунтовано, що в Україні у другій половині
90-х років саме втрата резервів була одним з вагомих чинників фінансових дисбалансів, підвищення ризиків фінансової неспроможності. Перехід до режиму плаваючого валютного курсу був абсолютно виправданим і нині відповідає тенденціям, які утверджуються в світі. Це, крім більшої гнучкості впровадження монетарної політики, зумовлено тим, що резерви, незважаючи на трирічне наповнення за рахунок інтервенцій на валютних ринках, залишаються ще на порівняно низькому рівні.

У розділі проводиться деталізований аналіз формування та утвердження стабілізації у різні періоди 1996-2003 років, що дає змогу зробити висновки та запропонувати рекомендації стосовно політики держави у різних економічних сферах за різних економічних умов.

Зокрема, виділивши характерні періоди валютної динаміки, можна прослідкувати її вплив на зовнішньоекономічний розвиток:

валютна стабілізація - з четвертого кварталу 1996 року по другий квартал 1998 року, а також починаючи з другого кварталу
2000 року - стрімке зростання й утримання на більш високому позитивному рівні (порівняно з попереднім середньостроковим періодом) зовнішньоторговельного сальдо з країнами світу (крім Союзу незалежних держав; у ці ж стабілізаційні періоди спостерігається послідовне нарощування прямих іноземних інвестицій;

девальваційні шоки - починаючи з другого кварталу 1998 року до початку 2000 року - значне погіршення торговельного сальдо порівняно з країнами далекого зарубіжжя, незважаючи на, здавалося б, значні валютні вигоди, унаслідок випереджального здешевлення гривні; у цей самий період суттєве скорочення прямих іноземних інвестицій.

Вказані вияви можуть слугувати якісною оцінкою (вигод і втрат) цінової та валютної стабільності економіки України, адже раціонального інвестора приваблює тільки стабільний і передбачуваний економічний простір, і така стабільність виявляється вже більш вагомим інвестиційним чинником порівняно з короткостроковими девальваційними вигодами.

Іншим важливим висновком з аналізу є те, що в разі стрімкого нарощування пропозиції грошей у національній економіці виникає пропорційний девальваційний тиск. Засобом же уникнення такого тиску є прискорення темпів нарощування ВВП і/або експорту. В Україні в минулі три роки зростання діяли обидва фактори, що слугує логічним обґрунтуванням, чому при високому нарощуванні грошової маси у 2001-
2003 роках (монетарний чинник інфляції й девальвації) утримувався стабільний курс гривні і низький рівень інфляції.

Фінансова стабільність безпосередньо впливає на макроекономічні складові, зокрема є чинником інвестиційної привабливості, знижує вартість доступу до кредитних ресурсів, сприяє формуванню платіжної і бюджетної дисципліни, а надалі укріплює стабільність національної грошової одиниці, що, в свою чергу, сприяє підвищенню життєвого рівня населення.

У п'ятому розділі - “Перспективи міжнародної економічної інтеграції для України” - аналізуються зовнішньоекономічна проблематика України, реалізація завдання щодо залучення країни до міжнародного поділу праці та активної участі в міжнародних інститутах, насамперед СОТ.

Визначено, що саме від раціональності та ефективності торговельних зв'язків залежить і формування привабливого інвестиційного клімату, і підвищення суспільно-політичного іміджу нашої країни, і можливості активізації участі України в європейських та міжнародних інститутах. Стимулами до реформувань мають бути внутрішні чинники, а їх метою має стати суттєве підвищення життєвого рівня українського народу. Водночас прозорість намірів та політики, в тому числі щодо головних напрямів інтеграційних процесів, надасть країні додаткових переваг та вигод. Стверджується, що саме зміцнення в Україні стабілізаційних процесів заклало великі можливості якнайшвидшого входження до міжнародних інститутів, прискореного розширення та поглиблення економічної і політичної співпраці та інтеграції у світові структури.

Розвиток міжнародного співробітництва, в тому числі в економічній сфері, вимагає створення та запровадження механізмів цивілізованого регулювання зовнішньоторговельних відносин та сприяння конкуренції. Визначальна роль у такому “регуляторові” належить Світовій організації торгівлі. Хоча в рамках СОТ вдалося вже досягти значних успіхів у сприянні і розвиткові міжнародної торгівлі та інвестицій, проте до повної гармонізації ще далеко. Україна, попри труднощі, пов'язані з інтеграцією в світову економіку, має активізувати свою діяльність у вказаній сфері, тому на найближчу перспективу зусилля уряду (та й усіх гілок влади загалом) мають спрямовуватися на якнайшвидше досягнення членства у СОТ (не заперечуючи необхідності продовження співпраці з іншими світовими інститутами, насамперед Міжнародним валютним фондом та Світовим банком).

У розділі аналізується участь окремих країн світу у впровадженні та розвитку формування сучасного міжнародного торговельного простору. Країни, проводячи широку лібералізаційну політику, водночас знаходили механізми помірних протекціоністських заходів, які загалом можуть бути узгоджені з вимогами СОТ. Отож досвід країн світу свідчить, що за виваженої політики, поміркованості та наполегливості у переговорному процесі в багатьох випадках завдання збереження галузей та виробництв не суперечило політиці відкритості та зовнішнього сприяння, і внаслідок уміло проведених переговорів поступки і лібералізація (у рамках СОТ) не означають демонтажу сформованої у країні системи зовнішньоекономічного регулювання, в якій держава зберігає ключову роль.

Важливим є висновок щодо необхідності впровадження політики не “захисту національного виробника”, а підтримки і сприяння конкурентоспроможності разом із зменшенням непродуктивного виробничого “тягаря”.

Визначено, що вступ до СОТ потребує системних перетворень, у тому числі у формуванні та реалізації економічної політики держави, а тому є складною і всеохопною програмою. Більше того, саме через СОТ будуть впроваджуватися та поширюватися нові принципи та інструменти державного регулювання економічних та соціальних процесів.

Запровадження норм та правил СОТ є фактично реформуванням українського регулятивного середовища. А тому підготовка до вступу в цю організацію є продовженням економічного реформування, а сам прийом свідчитиме про відповідне міжнародне визнання реформаторських зусиль України.

Доведено, що вступ до СОТ надає позитивного імпульсу розвиткові системи державного управління загалом - визначає довгострокові орієнтири світової торговельної політики, сприяє зменшенню рівня корумпованості, підвищує стабільність державних фінансів та платіжного балансу країни. Вищий рівень державного управління, в свою чергу, є важливим чинником формування привабливого іміджу країни, отож і забезпечення припливу нових інвестиційних капіталів та розвитку підприємництва, що є запорукою підвищення добробуту населення, подальшого утвердження стабілізаційних процесів.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу й дають можливість зробити висновки стосовно розвитку та утвердження стабілізаційних процесів в Україні, а також виробити рекомендації державної політики, спрямовані як на включення країни в інтеграційні процеси сучасного глобалізаційного світу, так і на стійке підвищення життєвого рівня громадян України.

1. Головними тенденціями в сучасній геоекономічній ситуації, незважаючи на деяке призупинення темпів світового економічного зростання, залишаються відкриття національних ринків, залучення прямих іноземних інвестицій, сприяння розвиткові конкуренції, підтримка вітчизняних виробників на міжнародних ринках. В сучасному геоекономічному просторі формується новий тип економічних відносин, які базуються не на торговельній кооперації, а на пріоритеті інвестиційних зв'язків. Саме новій інвестиційній моделі властиві переваги глобалізації, яка знижує (а надалі й ліквідує) різні бар'єри на шляхах транскордонного переміщення товарів, капіталів та послуг, що, у свою чергу, позитивно впливає на відносини між країнами, в тому числі політичні.

Тому для країн і співтовариств, які хочуть скористатися досягненнями і можливостями сучасної цивілізації, одним з найвагоміших завдань державного управління є впровадження заходів щодо якнайшвидшого включення країни в новий сучасний геоекономічний простір.

2. Україна, утверджуючи статус стабільної економіки, об'єктивно перебуває на перетині глобалістичних тенденцій, що надає країні як унікальний шанс, скориставшись її вигодами, швидко увійти у світове співтовариство, так і посилює ризик бути відкинутою на узбіччя світового процесу. Оцінки ступеня інтеграції України в процеси глобалізації досить суперечливі, а невизначеність України у своїх геополітичних та геоекономічних пріоритетах утруднює вироблення політики.

Тому завданням Української держави є сприяння розвиткові конкурентоспроможної економіки, активізація дво- та багатосторонніх переговорів в рамках міжнародних інститутів, імплементація та неухильне додержання прийнятих економічних та політичних зобов'язань, пошук та розширення прибуткових ніш у світогосподарському механізмі. Стверджується, що ефективність національної політики визначається не захистом внутрішніх ринків від міжнародної конкуренції, а стимулюванням вітчизняного бізнесу з метою активного включення у світові економічні процеси.

3. Визначено, що глобальна економіка вимагає створення інститутів, що насамперед забезпечуватимуть функціонування ринків. При цьому національні та міжнародні інвестори вимагають наявності прозорої правової держави, стабільних систем прав власності та особистості, отож національні держави покликані відігравати більш вагому роль в інтегрованому світі. Спеціальна роль держави полягає в тому, щоб створити умови зростання і компенсувати наслідки недобросовісної економічної конкуренції стосовно національних виробників на міжнародних ринках.

Розширення ринків вимагає, щоб практично кожна держава у світі зважала на ситуацію (насамперед, економічну), яка склалася в сусідніх країнах чи країнах-партнерах. Тому перед державою постає завдання розробки та впровадження нових управлінських стратегій, спрямованих на координацію та узгодження заходів економічної політики з міжнародними процесами і врахування політичних заходів країн-партнерів.

4. Макроекономічна стабілізація нерозривно пов'язана з фінансовою стабілізацією, залученням міжнародних капіталів, насамперед у формі прямих іноземних інвестицій. Завданням держави є послідовне впровадження заходів, які підвищують інвестиційну привабливість країни загалом та її регіонів зокрема, у тому числі шляхом надання більших прав і повноважень органам місцевого самоврядування.

Високий рівень державного споживання, який все ще залишається, ускладнює економічний розвиток, у тому числі витісняючи ресурси з більш ефективного приватного сектора. Визначено, що зниження державних витрат на неефективні державні програми може вивільнити певні кошти для інвестицій держави в інфраструктуру, що стане додатковим чинником економічних перетворень та інвестиційної привабливості. Середньо- та довгостроковим завданням держави є утвердження інвестиційно-інноваційної політики, що, в свою чергу, сприятиме включенню країни у глобалізаційні процеси.

5. Важливий висновок економічної політики випливає з аналізу балансу попиту-пропозицій у системі національних рахунків, згідно з яким внутрішнє виробництво (додана вартість) та імпорт дорівнюють поглинанню (споживання плюс інвестиції) та витратам іноземців на вітчизняні товари (експорт). Тоді будь-які обмеження на компоненту пропозиції (наприклад, імпорт) безпосередньо негативно позначаються і на складових попиту - це вимагає скорочення поглинання або експорту, внаслідок чого зменшується доход країни. Додатковим наслідком є те, що будь-які штучні обмеження на імпорт (для підтримки або поліпшення рахунку поточних операцій) незмінно знизять також обсяг інвестиційного капіталу і надходження від його реалізації.

Таким чином, завданням державного управління є поширення та посилення заходів, що не обмежують, а підтримують складові пропозиції (додана вартість та імпорт). Це сприятиме підвищенню доходу країни та розширенню її експортних можливостей.

6. Іншим ключовим встановленим взаємозв'язком є те, що національна приватизаційна стратегія і приплив прямих іноземних інвестицій у країну є взаємозалежними категоріями як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді, причому приватизація впливає на характер таких інвестицій через сформовану структуру власності.

Незаперечним наслідком для державного управління є необхідність підтримки максимально відкритих і зрозумілих приватизаційних програм та схем для того, щоб інвестиційне середовище справді могло вважатися привабливим з погляду міжнародних інвесторів.

Отже, можна зробити такі принципові висновки, спрямовані на подальший розвиток економічної політики стосовно поліпшення інвестиційно-приватизаційного середовища:

- чим більше країна залучає прямих іноземних інвестицій, тим більшим буде нарощування її експорту, і тим більше змінюватиметься (в позитивному напрямі) структура експорту;

- ліберальні зовнішня торгівля та інвестиційний режим є найважливішою умовою залучення прямих іноземних інвестицій; водночас спеціальні поступки і пільги іноземним інвесторам хоча й мають короткочасний стимулюючий характер, проте загалом вносять деструктивні елементи у формування інвестиційного середовища;

- приватизація великих державних стратегічних підприємств за участю зовнішніх інвесторів є найбільш ефективним способом залучення ресурсів, спрямованих на реформування і розвиток, створює середовище, що стимулює прямі іноземні інвестиції також у сектори економіки з одночасною підтримкою зовнішньоторговельного розвитку;

- політична невизначеність (зокрема, напередодні виборів) змушує інвесторів відкладати прийняття стратегічних рішень; прямі іноземні інвестиції не надходять у країну тоді, коли вона їх особливо потребує. Для їх залучення має бути створене сприятливе ділове середовище.

7. Обґрунтовано, що ключовим чинником позитивної спрямованості макроекономічної стабілізації є виважена валютна політика, недопущення розгортання валютних криз. Для зняття напруження на валютних ринках країни вдаються до девальвації національної грошової одиниці.

Однак номінальна девальвація проявляється у двох “протилежних” для вітчизняної економіки напрямах: призводить до реальної девальвації, а отже до подорожчання імпортних товарів, здешевлення вітчизняного експорту, наслідком чого є зменшення величини імпорту, або ж спричиняє підвищення внутрішнього рівня інфляції, знижує купівельну спроможність та добробут населення. Інакше кажучи, девальвація не означає автоматичного поліпшення торговельного балансу, принаймні за відсутності структурних реформувань і/або зміни зовнішньоторговельної структури девальвація може призвести навіть до менших обсягів залученої валюти.

Потребують також вдосконалення механізми протидії девальваційним тискам. Тимчасові заходи підтримки національної валюти шляхом валютних інтервенцій за відсутності реформувань, що підвищували б інвестиційну привабливість країни, означають лише втрату валютних резервів, підвищення в подальшому девальваційного тиску.

8. Світова тенденція до нарощування міжнародних резервів, а також необхідність забезпечення міцної національної грошової одиниці ставить завдання щодо продовження політики залучення валютних ресурсів. Встановлено, що існуючий рівень міжнародних резервів в Україні ще не адекватний високим вимогам утвердження стабілізації та реалізації довгострокової політики стійкого зростання. Тому ключовим завданням у сфері валютної політики як базової компоненти впроваджуваної в Україні стабілізаційної політики є спрямованість у середньо- та довгостроковій перспективі на нарощування валютних резервів, їх адекватність розвиткові економічного національного та світового середовища.

9. Визначено, що стабільність курсу, утримувана в останні три роки загалом ринковими засобами, надавала можливість розширення зовнішньоекономічної діяльності. Справедливим є і зворотне - зовнішньоторговельний успіх дав змогу отримати ресурси, які сприяли уникненню валютної кризи, ризик якої на початку 2000 і 2001 років був високим.

Експортна спроможність в найближчі роки залежатиме від розвитку конкурентоспроможних ефективних підприємств, їх залучення до міжнародного бізнесу. Враховуючи встановлений у роботі системний макроекономічний зв'язок між стабілізацією, приватизацією та експортною спроможністю, завданням державної політики є необхідність подальшого розвитку прозорих приватизаційних процесів, лібералізація зовнішньоторговельної політики, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації та подальшому розширення припливу капіталів.

10. Дискусійним є питання стосовно розширення сфери євро як резервної валюти, подальшої взаємної динаміки долара та євро. Перспективи євро здебільшого визначатимуться ставленням до цієї валюти приватного сектора, бажанням утримувати та підтримувати валютну стабільність, оскільки оцінка валюти як “несприятливої” для приватного сектора матиме розбалансувальний вплив на світові фінансову та валютну системи. Тому завданням Національного банку України є поступове розширення “портфелю” міжнародних резервів відповідно до позиції євро у системі валютних резервів світу загалом.

11. В Україні припинення (з початку 2000 р.) нарощування кредитування уряду на противагу тому, що відбувалося протягом 90-х років, мало найсприятливіший вплив на розвиток стабілізаційної політики, і було суттєвим чинником послаблення інфляційного та девальваційного тисків. Доведено, що в найвагомішій стабілізаційній складовій - нарощуванні резервів - монетарна і валютна політика, запроваджувані Національним банком України, в цілому відповідали завданням макроекономічної стабілізації і наповнення резервів, що, в свою чергу, слугувало запорукою підтримки національної грошової одиниці.

Отже, завданням держави є недопущення включення політичних чинників у визначення політики органів грошово-кредитного регулювання і принесення “в жертву” стабільності валютної та монетарної політики заради підтримки окремих галузей чи виробників, а також недопущення популістських передвиборчих великих бюджетних виплат, фінансованих центральним банком країни.

Також обґрунтовано, що фінансова система України залишатиметься слабкою, поки не буде реформовано систему власності, створено сучасну інфраструктуру сприяння розвитку відносин власності, досягнуто включеності до міжнародних фінансових потоків. Тому в умовах глобалізації реформування фінансової системи має бути узгодженим і проводитися якнайшвидше з метою недопущення втрат фінансово-банківської системи, пов'язаних з подальшою лібералізацією світогосподарських зв'язків.

12. Визначення європейської інтеграції як стратегічного завдання України вимагає розробки та впровадження низки заходів щодо розбудови та поліпшення економічних відносин між Україною та країнами Європейського Союзу. Саме від раціональності та ефективності торговельних зв'язків залежить і формування привабливого інвестиційного клімату, і підвищення суспільно-політичного іміджу нашої країни, і можливості активізації її участі в європейських та міжнародних інститутах. При цьому визначається, що стимулами для реформувань мають бути внутрішні чинники і метою має стати суттєве підвищення життєвого рівня українського народу.

13. Вступ до Світової організації торгівлі потребує системних перетворень, у тому числі і щодо формування та реалізації економічної політики держави, а тому є складною і всеохопною програмою. Більше того, саме через цю організацію будуть впроваджуватись та поширюватись нові принципи та інструменти державного регулювання економічних і соціальних процесів. Визначено, що запровадження норм та правил Світової організації торгівлі є фактично реформуванням українського регулятивного середовища, продовженням і поглибленням реформування соціально-економічного середовища загалом. Стверджується, що внаслідок кращого доступу на зовнішні ринки після приєднання до Світової організації торгівлі, навіть за умови зростання обсягів імпорту, платіжний баланс не зазнає значних втрат, а тому і не справлятиме суттєвого негативного впливу на макроекономічну стабільність взагалі.

14. Першочергового вирішення на державному рівні в середньостроковій перспективі потребують завдання з прискорення процесу гармонізації законодавства до норм та принципів Світової організації торгівлі, що вимагає узгодження дій Верховної Ради та уряду. Результативність вступу України до Світової організації торгівлі (і надалі набуття членства в ній) є одним з інтегрованих критеріїв ефективності державної політики: дотримання оголошених намірів підтверджуватиме ефективність впроваджуваних політичних заходів; провал згаданих процесів (якими б аргументами він не виправдовувався) означатиме також неефективність інституту держави; і разом з тим жодні окремі успіхи не зможуть розцінюватись як стратегічні досягнення, якщо втрачаються стратегічні цілі та орієнтири. Отож забезпечення вказаної результативності належить до ключових завдань сучасної Української держави.

15. Доведено, що макроекономічна стабілізація та інституційне будівництво на сьогодні мають розглядатися з єдиних позицій, взаємно доповнюватись та підкріплюватись для реального економічного і фінансового розвитку, і зовнішньоекономічна лібералізація в такій системі перебуває на ключових позиціях. Запропоновані заходи розвитку стабілізаційної політики сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної політики загалом, а впровадження запропонованих механізмів, інструментів та заходів надасть країні позитивного імпульсу з прискорення трансформаційних перетворень й стійкому підвищенню добробуту населення. Урахування результатів дослідження також дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації:

Верховній Раді України прискорити прийняття законів щодо укріплення інституту приватної власності, гарантування прав кредиторів та інвесторів, розбудови ринкових та позаринкових інститутів, ширшого залучення прямих іноземних інвестицій; не допускати застосування популістських заходів (зокрема нормативних актів), що можуть порушити макроекономічну стійкість навіть за наявності короткострокових несистемних ускладнень на окремих ринках; якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, затвердити довгострокову Стратегію розвитку України; вдосконалити аналіз відповідності нових законодавчих актів положенням Світової організації торгівлі , накласти мораторій на прийняття законодавчих актів, запровадження яких може суперечити вимогам цієї організації;

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції і надалі спрямовувати зусилля на якнайшвидший вступ країни до Світової організації торгівлі (до кінця 2004 року); послідовно впроваджувати заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості як країни загалом, так і окремих підприємств зокрема, у тому числі на регіональному рівні; приватизаційна програма має стати складовою структурної політики та узгоджуватися із стратегією країни на підвищення добробуту її громадян.

Національному банку України проводити раціональну стимулюючу монетарну політику, що узгоджується із середньостроковими та стратегічними завданнями уряду України, забезпеченням вчасного і повного виконання країною зовнішніх зобов'язань. Політика наповнення резервів має стати домінуючою, відповідати завданням досягнення стабільності національної грошової одиниці і не може підпорядковуватись згладжуванню короткострокових курсових коливань або визначатись політичними мотивами.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії, розділи в монографіях

1. Юрчишин В. Макроекономічна стабілізація в Україні: факти, тенденції, проблеми /Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 256 с.

2. Юрчишин В. Валютні кризи: Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 200 с. (рецензія у журналі "Фінанси України").

3. Ефективність державного управління / Ю.Бажал, О.Кілієвич, О.Мертенс, В.Юрчишин та ін.; Заг. ред. І.Розпутенка: Моногр. - К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002. - 420 c. (Авторські розділи в колективній монографії: 5,6,7 - 109 с.).

Статті в наукових фахових виданнях

4. Розпутенко І., Юрчишин В. До проблеми розвитку системи державних цінних паперів // Вісн. УАДУ. - 1996. - № 2. - С. 35-40. - Авторських 3 с.

5. Розпутенко І., Юрчишин В. Методологічні зауваження стосовно розвитку інвестиційного процесу в Україні // Вісн. УАДУ. - 1996. - № 3. - С. 73-75. - Авторських 2 с.

6. Юрчишин В. Деякі уроки стабілізаційної політики країн Балтії для України // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 1. - С. 46-50.

7. Юрчишин В. Макроекономічна модель стану і стимулювання української економіки // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 3-4. - С. 72-78.

8. Юрчишин В. Деякі уроки валютної кризи в Україні // Вісн. УАДУ. - 1998. № 3. - С. 114-119.

9. Юрчишин В. Вияви монетарної політики у короткостроковому аспекті // Зб. наук. пр. УАДУ. - 1998. - Вип. 1. - С.377-380

10. Юрчишин В. Полегшити борговий тягар? // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 4. - С. 82-87.

11. Ільченко-Сюйва Л., Юрчишин В. Рахунок поточних операцій платіжного балансу у макроекономічній моделі стабілізаційної політики // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 2. - С. 69-78. - Авторських 6 с.

12. Khoroshkovskiy V., Yurchyshyn V. Development of the Ukrainian Economy in the first half of 1999. Чи вдасться уникнути подальшого занепаду (Економічний розвиток України у першому півріччі 1999 року) // Working Papers in Ukrainian Studies. - 1999. - № 7. - 10 c. - Авторських - 5 с.

13. Юрчишин В. Прояви циклічності в українській економіці // Зб. наук. пр. УАДУ. - 1999. - C. 83-88.

14. Юрчишин В. Цілі й завдання збалансованого бюджету // Вісн. УАДУ. -1999. - № 4. - C. 162-166.

15. Khoroshkovskiy V., Yurchyshyn V. From crisis to growth? Від кризи до зростання? // Working Papers in Ukrainian Studies. - 2000. - № 11. - 14 c. - Авторських 7 с.

16. Дурманова О., Юрчишин В. Джерело валютної стабільності // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2000. - Вип. 1. - C. 186-191. - Авторських 3 с.

17. Юрчишин В. Вияви курсового та процентного взаємовпливу // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 3. - C. 171-175.

18. Local and Regional Tax Administration in Ukraine / I.Rozputenko, V.Yurchyshyn, etc // Local and Regional Tax Administration in transition countries. - Budapest: OSI/GLI, 2000. - Р. 349-400. - Авторських 9 с.

19. Хорошковський В., Юрчишин В. Деякі порівняльні аспекти економічного зростання // Економіка України. - 2000. - № 12. - C. 4-12. - Авторських
5 с.

20. Магера Н., Юрчишин В. До проблематики стимулювання інвестиційної привабливості регіонів // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2000. - Вип. 2. - Ч. ІІ. - С.141-146. - Авторських 3 с.

21. Кілієвич О., Юрчишин В. Стосовно моделі держави у глобалізованому світі // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 1. - С. 213-220. - Авторських 5 с.

22. Юрчишин В. Глобалізація - тимчасовий феномен чи нова довгострокова реальність? // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 3. - С. 91-97.

23. Юрчишин В. Розширення імпорту - чинник зростання // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 234-240.

24. Юрчишин В. Суперечливість проявів макроекономічних чинників зростання // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 65-72.

25. Хорошковський В., Юрчишин В. Інвестиційні потреби лібералізації та розвитку // Статистика України. - 2002. - № 1. - С. 42-45. - Авторських 2 с.

26. Юрчишин В., Стойко О. У пошуку раціональної економічної політики // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 2. - С. 391-394. - Авторських 2 с.

27. Хорошковський В., Юрчишин В. Монетарні витоки цінової стабільності зростання // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 3. - С. 135-141. - Авторських 3 с.

28. Юрчишин В. Монетарне розширення на підтримку зростання // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 161-165.

29. Юрчишин В., Магера Н. Інвестиційна спроможність регіонів - кризові диспропорції зростання // Вісн. УАДУ. - 2003. - № 1. - С. 303-310. - Авторських 5 с.

30. Юрчишин В. Макроструктура ВВП - суперечливість виявів зростання // Статистика України. - 2003. - № 1. - С. 62-66.

Наукові роботи, представлені на конференціях

31. Юрчишин В. Зауваження щодо зв`язку валютного ринку і ринку державних облігацій // Актуальні проблеми реформування державного управління: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. наук - пед. персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Акад. 29 трав. 1997 р., Київ. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - С.199-201.

32. Юрчишин В. Макроекономічні чинники формування раціонального бюджету // Система державних фінансів України: шляхи забезпечення прозорості та оптимальної децентралізації фінансових потоків: Матеріали форуму експертів. - К.: Вид-во “К.І.С”, 2001. - С. 24-30.

33. Yurchyshyn V. Ukraine - Desirable Growth after Heavy Stagnation? // Ten Years of Economic Transformation. - 2001. - Vol. 1. - № 16. - P. 246-273.

34. Khoroshkovsky V., Yurchyshyn V. Monetary Expansion to Sustain Growth and Integration // Global Business and Tachnologies Association International Conference “Beyond Boundaries: Challenges of Leadership, Innovation, Integration, and Technology”. - Rome, 2002. - P. 650-655. - Авторських 3 с.

35. Юрчишин В. Оцінка сучасної монетарної політики України // Фінансово-банківська система України у європейському вимірі. - К.: Вид-во “Козаки”, 2002. - С. 87-96.

36. Юрчишин В. Окремі аспекти формування ринку послуг у контексті СОТ / СОТ: проблеми членства України та його наслідки: Матеріали конф. УАДУ за участю укр. експертів та міжнар. консультантів. - К.: Вид-во “К.І.С”., 2003. - С. 88-108.

Інші статті, видання, матеріали

37. Савченко О., Тарабухин О., Юрчишин В. Роль и место новой национальной валюты в стабилизационной политике развивающихся стран // Финансов. риски. - 1996. - № 4. - С. 24-28. - Авторських 2 с.

38. Юрчишин В. Вплив девальвації на розвиток економіки України // Вісн. НБУ. - 1997. - № 4. - С. 30-32.

39. Юрчишин В. Моделі впливу монетарної експансії на економічне зростання // Финансов. риски. - 1997. - № 2. - С. 91-94.

40. Юрчишин В. Стан і тенденції розвитку економіки України у макроекономічній моделі // Финансов. риски. - 1997. - № 3. - С. 54-59.

41. Розпутенко І., Юрчишин В. Структура і динаміка розвитку макроагрегатів ВВП // Финансов. риски. - 1997. - № 4. - С.61-67. - Авторських 3 с.

42. Sartore D., V.Yurchyshyn V., Zabotin Y., Salkin G. Financial Optimization in the New Independent States Financial Institutions. - Venicе: GRETA, 1997. - 350 p. - Авторських 75 с.

43. Куценко В., Розпутенко І., Юрчишин В. “Тінь” економічних реформ в Україні // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 2. - С. 39-51. - Авторських 7 с.

44. Юрчишин В. Долги, которые мы выбираем // Финансов. риски. - 1998. - № 2. - С. 65-68.

45. Yurchyshyn V. Models of the Economic Stabilization and Growth of Countries in Transition: Their Implementation in the Case of Ukraine // Research Support Scheme. - 1998. - № 1084. - 13 p.

46. Юрчишин В. Рахунок поточних операцій платіжного балансу та валютна складова в системі державних фінансів // Сучасна економічна теорія і державні фінанси. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - С.349-423.

47. Юрчишин В. Бюджетні ризики економічної політики // Финансов. риски. - 1999. - № 3-4. - С. 41-48.

48. Schularick M., Yurchyshyn V. Eastern Europe: a fresh start for the latecommers? // Deutsche Bank Research Topic - 2000. - January. - P.7-9. - Авторських 1 с.

49. Секарєв О., Юрчишин В. Зовнішній борг та валютний курс - дзеркальне відображення // Финансов. риски. - 2000. - № 3. - С.54-58. - Авторських
3 с.

50. Юрчишин В., Ведмидь Я. Макроэкономическая недостаточность // Финансов. риски. - 2001. - № 2. - С. 19-23. - Авторських 3 с.

51. Дорошенко Л., Магера Н., Юрчишин В. В поисках инвестиционной привлекательности // Финансов. риски. - 2002. - № 4. - С.100-107. - Авторських 3 с.

52. Юрчишин В., Яхно О. ЄС і НАТО - реалістичність намірів для України // Економічні аспекти розширення НАТО. - К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002. - С.54-74.

53. Юрчишин В. Конкурентоспроможність і конкуренція в умовах глобалізації // Ефективність державного управління: Конкурентна політика. - К.: Вид-во “К.І.С”, 2003. - Вип. 2. - С. 179-206.

54. Магера Н., Юрчишин В. Економічне зростання - довгострокова українська реальність? // Екон. часопис. - 2003. - № 5. - С. 17-21. - Авторських 3 с.

АНОТАЦІЇ

Юрчишин В.В. Стабілізаційна економічна політика в Україні в епоху глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2003.

У дисертації здійснено системний аналіз становлення стабілізаційної політики в Україні, впливу світових глобалізаційних процесів на українське макроекономічне середовище, визначено напрями та механізми державного управління, спрямовані на утвердження стабілізаційних процесів та формування політики розвитку.

Комплексно проаналізовано стан та динаміку розвитку макроекономічного середовища в Україні, визначені якісні та структурні зміни, які сприяють економічному зростанню. На основі аналізу світового досвіду та уроків валютно-фінансових криз розвинуто концептуальні засади реалізації монетарної та валютної політики як базових складових стабілізаційної політики. Визначено роль і місце потоків капіталів як стабілізаційних чинників, а також їх вплив на поширення приватизаційних процесів та формування експортного потенціалу країни.

Обґрунтовані пріоритетні завдання державної політики щодо вдосконалення механізмів, інструментів та заходів сприяння зростанню та розвитку, прискорення трансформаційних перетворень, результатом чого стане довгострокове економічне зростання та стійке підвищенню добробуту населення.

Ключові слова: глобалізація, стабілізаційна політика, економічне зростання, валютні кризи, інвестиції, міжнародна інтеграція.

Юрчишин В.В. Стабилизационная экономическая политика в Украине в эпоху глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2003.

В диссертации осуществляется системный анализ становления и развития стабилизационной политики в Украине, влияния мировых глобализационных процессов на украинскую макроэкономическую среду, связанных с ними вызовов и рисков, определены направления и механизмы государственного управления, способные обеспечить устойчивый долгосрочный экономический рост и развитие, а также включение Украины в современные мирохозяйственные связи.

Комплексно проанализировано состояние и динамика развития макроэкономической среды в Украине, определены качественные и структурные изменения, которые содействуют экономическому росту. На основе анализа мирового опыта и уроков валютно-финансовых кризисов последних лет, которые имели международное проявление, развиты концептуальные основы формирования и реализации монетарной и валютной политики как базовых составляющих стабилизационной политики.

Определены роль и место потоков капиталов как стабилизационных факторов, исследованы факторы стимулирования притока прямых иностранных инвестиций, их влияние на расширение приватизационных процессов, формирование института эффективного собственника, развитие экспортного потенциала страны, включение в международные экономические интеграционные процессы.

Обоснованы приоритетные задачи государственной политики по усовершенствованию механизмов, инструментов и мер по поддержке экономического роста и развития, ускорению трансформационных преобразований, в результате чего будет достигнуто устойчивое повышение благосостояния население.

Установлено, что денежно-кредитная и валютная политика последних лет в Украине соответствуют задачам экономического развития страны, обеспечивают стабильность валютного курса и наполнение валютных резервов. Рост чистых внешних активов Национального банка Украины значительно превышал снижение его внутренних активов, что способствовало повышению предложения денег. При этом, поскольку снижение внутренних активов в основном происходило за счет ограничения кредитования правительства, результатом такой политики стало также снижение инфляционного и девальвационного давления, повышения жизненного уровня населения, привлечения инвестиционных капиталов.

В диссертации получило дальнейшее развитие установление взаимосвязи между фискальной, валютной и внешнеэкономической политикой. Обосновано, что провалы стабилизационной политики прошлых лет во многом объясняется слабой бюджетно-налоговой дисциплиной, продолжающимся ростом задолженностей. Стабильность не могла быть обеспечена лишь монетарными инструментами, поэтому к ключевым задачам развития стабилизационных процессов относится бюджетно-налоговое реформирование, призванное сформировать прозрачное равное справедливое налоговое поле. Доказано, что стабильность валютного курса, которая в последние годы удерживается в основном за счет рыночных механизмов, является позитивным фактором расширения взаимовыгодного торгового сотрудничества, что, в свою очередь, способствует наполнению валютных резервов и снижению рисков валютных кризисов.

Сделаны выводы, что, несмотря на значительное повышение роли Национального банка Украины, финансово-банковская система Украины в целом не отвечает требованиям современного глобализированного мира, характеризуется слабостью и оторванностью от мировых финансовых потоков. Характерной чертой финансово-банковской системы также является недостаточная капитализация, дорогие и краткосрочные кредитные ресурсы, низкое качество кредитного портфеля.

Утверждается, что финансовая система страны будет оставаться ослабленной, пока не произойдет реформирование в сфере собственности, обеспечение контрактного права, не будет сформирована современная информационная инфраструктура. Обосновано, что перспективы присоединения к Всемирной организации торговли требуют активизации реформирования для предотвращения невосполнимых потерь как непосредственно в финансовой сфере, так и в макроэкономике вообще.

В диссертации раскрыто значение и влияние на экономическое пространство Украины международных торговых и финансовых потоков. Определены направления и перспективы развития международной экономической политики, которые ныне формируются в рамках Всемирной организации торговли, а также механизмы государственной политики содействия сотрудничеству Украины с указанным международным институтом в целях повышения конкурентоспособности украинской экономики, активной включенности в мирохозяйственные связи.

Ключевые слова: глобализация, стабилизационная политика, экономический рост, валютные кризисы, инвестиции, международная интеграция.

Vasyl V. Yurchyshyn. Stabilization economic policy in Ukraine in epoch of a globalization. - Manuscript.

The thesis for a Doctor of Sciences Degree in Public Administration by speciality 25.00.02 - mechanisms of Public Administration. - National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine - Kiev, 2003.

The thesis is dedicated to systematic analysis of stabilization policy development in Ukraine, influencing by globalization, formulation Public Policy measures which is capable to ensure steady long-term economical growth and development, and also actuation of Ukraine in modern global economic cooperations.

It has been proven that the present economic achievements of Ukraine are based on non-reformed structure of the economy. Thus the condition and dynamics of macroeconomic environment development, definition of qualitative and structural changes is examined and generalized to sustain stabilization policy and economical growth. A role and place of capital flows as a main stabilization factors, and also their (flows) influence on privatization process promotion and exports expansion.

On the basis of the analysis of world experience and lessons of currency crisises which had international scope, some fundamentals for comprehensive implementation of monetary and currency policy as base components of stabilization of policy are advanced. It is insisted that strong monetary policy is a key factor of economic growth in recent years in Ukraine. Some problems of the financial sector development to stimulate economy in Ukraine are examined and policy perspectives for Ukraine to accelerate international integration are expanded.

Keywords: a globalization, stabilization policy, economic growth, currency crisis, investment, international integration.

Размещено на Allbest.ru

...