Соціально-економічні фактори викликають зміну соціально-економічного середовища, формування соціально-економічної ситуації, що зумовлює появу в діяльності органів місцевого самоврядування нових функцій, зокрема управління комунальним майном, управління вільними економічними зонами, управлінських служб з підтримки малого бізнесу і підприємництва, із стимулювання конкуренції, регулювання відтворювальних процесів на території (лісонасадження, рекультивація земель), моніторингу рівня життя населення тощо.

Здійснюється аналіз факторів місцевого самоврядування за такою класифікацією: генетичні фактори, еволюційні, інтеграційні та прогностичні фактори.

Здійснено оцінку факторів, які тією чи іншою мірою стосуються діяльності органів місцевого самоврядування.

У складі всіх факторів, що визначають особливості діяльності органів місцевого самоврядування, їх склад, структуру та принципи і методи, якими вони керуються, можна визначити групу інших факторів, що є надзвичайно диверсифікована і не менш важлива, ніж проаналізовані вище групи факторів. В її складі є як лімітуючі, так і фактори, що стимулюють розвиток місцевого самоврядування.

До групи інших факторів ми відносимо всі ті фактори, що не ввійшли до попередніх груп. Серед них, наприклад, екологічні фактори, на які необхідно особливо зважати в наш час, оскільки вони можуть переважати усі інші, разом узяті фактори (так, у зоні відчуження, що виникла в результаті Чорнобильської катастрофи, життєдіяльність є взагалі неможливою; очевидно, що в зонах екологічних конфліктів структура органів місцевого самоврядування повинна бути специфічно відповідною до проблемної ситуації території).

Надзвичайно важливим серед інших факторів є злочинність, що, безперечно, впливає на структуру місцевого самоврядування як суспільної реальності, а в результаті - і на діяльність самоврядних органів.

Акцентується увага на якостях особистості як факторі діяльності органів місцевого самоврядування. Від таких якостей залежить ефективність діяльності депутатського корпусу, голови ради, членів виконавчих комітетів, різних комісій тощо.

У третьому розділі - “Оцінка організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування через його сучасні проблеми і регіональні особливості” - здійснено класифікацію сучасних проблем функціонування органів місцевого самоврядування в умовах трансформації українського суспільства, проведено аналіз політико-правових проблем, досліджено принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування у світлі соціально-економічних проблем, проаналізовано регіональні особливості діяльності органів місцевого самоврядування, виявлено роль органів місцевого самоврядування в сучасній регіональній політиці.

Проведене дослідження свідчить, що окремі групи проблем, зокрема проблеми становлення і розвитку самого місцевого самоврядування та проблеми, що їх повинні розв'язувати органи місцевого самоврядування, потребують застосування специфічних підходів не тільки до вивчення, а й до розробки системи заходів, спрямованих на їх розв'язання.

На основі дослідження сформульованих у науковій літературі проблем місцевого самоврядування автор запропонував власну їх класифікацію, згідно з якою усі проблеми, які тією чи іншою мірою пов'язані з місцевим самоврядуванням, умовно можна поділити на дві великі групи:

- проблеми відновлення і розвитку місцевого самоврядування як політико-правового інституту (інститутів) та формування державою системи гарантій діяльності органів місцевого самоврядування щодо здійснення визначених функцій;

- проблеми, які повинні розв'язувати безпосередньо територіальна громада, представницькі органи - рада (сільська, селищна, міська, районна, обласна) та голова (сільський, селищний, міський); виконавчі, функціонально-галузеві і територіальні органи місцевого самоврядування. У складі кожної групи виділено політико-правові, соціально-економічні і регіональні проблеми.

Пропонується класифікація наявних у науковій літературі, засобах масової інформації, нормативно-правових актах оцінок проблем місцевого самоврядування, яка має такий вигляд: евристичні, експертні, пізнавально-критичні, споживацькі та службові оцінки, а також виявлені фактори першого і другого порядку, які впливають на якісні і кількісні характеристики оцінок проблем місцевого самоврядування.

Усі групи оцінок мають надзвичайно важливе значення: усі вони в кінцевому рахунку сприяють розвиткові місцевого самоврядування. Проте кожна з них здійснюється, виходячи з власного (ясна річ, узагальненого) бачення еталона місцевого самоврядування. У деяких представників згаданих груп еталоном виступають зарубіжні моделі місцевого самоврядування, дехто конструює свій еталон, який є адекватним відображенням власних інтересів і т.ін.

У цьому розділі на прикладі аналізу окремих питань з політико-правових проблем місцевого самоврядування показана їх багатогранність і глибина. Зроблено висновок, що їх розв'язання здійснюється в процесі функціонування правової системи України, розвиток і вдосконалення якої має здійснюватися крізь призму інтересів та цінностей людини в умовах реальної демократії.

Наголошується, що однією з найважливіших проблем управління, в тому числі і проблем місцевого самоврядування, є рівень кваліфікації кадрів.

Зазначимо, що в наш час важко переоцінити роль органів місцевого самоврядування, яку вони можуть відіграти в розв'язанні економічних проблем шляхом сприяння створенню нових форм господарювання і малого бізнесу. Ця роль зможе проявитися насамперед ось у чому: роздержавлення і приватизація об'єктів місцевого господарства в цілому і комунальної власності зокрема; надання фінансової допомоги малому і середньому бізнесу; створення цільового фонду підтримки малого і середнього бізнесу; надання пільгових кредитів та інших коштів (пожертвування великих підприємств регіону, добровільні внески підприємців, громадян та ін.) для створення мережі малих підприємств соціально-економічної інфраструктури; надання допомоги в оренді приміщень; надання аудиторських, юридичних та інформаційних послуг; створення ринкової інфраструктури для малого та середнього бізнесу.

Досліджуються соціально-економічні проблеми місцевого самоврядування.

Зазначається, що регіональні особливості діяльності органів місцевого самоврядування зумовлюються дією низки факторів, найважливішими серед яких є: географічне положення територіальних громад; величина та конфігурація адміністративно-територіальної одиниці, яка виступає просторовою базою розміщення територіальної громади; особливості політико-адміністративного устрою України; характер територіальної організації українського суспільства.

Говорячи про регіональні особливості місцевого самоврядування, не можна не згадати і про екологічні проблеми та їх територіальні особливості. У зв'язку з цим доцільно наголосити на нових підходах до розв'язання таких проблем, що їх розробляють сучасні вітчизняні учені. При цьому на рівні місцевого самоврядування необхідно звертати особливу увагу на єдність людини і довкілля. Про таку єдність необхідно постійно пам'ятати, розв'язуючи будь-які проблеми місцевого самоврядування.

Саме тому екологічна компонента регіонального управління і місцевого самоврядування повинна включати широкий спектр заходів - від формування досконалого законодавства до розвитку і зміцнення екологічної свідомості широкого загалу. Вирішення таких завдань можливе лише за наявності досконалої та достовірної інформації. Використання саме такої інформації є об'єктивною необхідністю, яка щоразу, ставить нові вимоги до процесів гармонізації розвитку людини і довкілля. Отже, тільки завдяки налагодженому екологічному моніторингу на рівні місцевого самоврядування можна зберегти людину і природу в їх нерозривній органічності.

Ефективний розвиток суспільства можливий лише при злагодженому функціонуванні всіх ієрархічних рівнів управління, тобто при такому функціонуванні, яке забезпечило б узгодженість місцевого, регіонального і національного розвитку. Незважаючи на це, в наш час практично відсутні економічні теорії, які б могли повноцінно розкрити і пояснити узгодженість (взаємозв'язаність чи може навіть органічну єдність) місцевого і регіонального розвитку. Актуальність створення таких теорій особливо зросла в наш час, коли в розвинених державах світу в умовах демократії і самоврядування виникли нові ідеї місцевого розвитку. В основі цих ідей - використання переваг території (ресурсних, інфраструктурних та інших) для стимулювання такої економічної діяльності, яка є, по суті, органічною функцією населення.

Ось тут і постає з особливою гостротою питання регіональної політики і тієї ролі місцевого самоврядування, яку воно повинно відіграти в її реалізації. Адже цілком зрозуміло, що регіональний розвиток, реалізація загальнонаціональних інтересів аж ніяк не є простою сумою результатів місцевих розвитків. Отже, відразу постає питання про компроміси, які, очевидно, повинні розв'язуватися на користь більшості і на користь національної безпеки в сучасному надзвичайно динамічному світі. Такі компроміси можливі при відпрацьованому на належному рівні законодавстві.

Сьогодні загострилась проблема координації організаційного впорядкування і систематизації діяльності всіх регіональних органів управління, особливо щодо чіткого визначення функцій і меж загального керівництва й управління регіоном, інформаційного забезпечення такого управління. Необхідно, на наш погляд, створити сучасну (ринкоспрямовану) загальнотериторіальну інформаційну інфраструктуру регіону, регіональну статистику, в тому числі з виділенням сільської місцевості та міст. Комплекс усіх цих питань можна раціонально вирішувати при створені різних типів регіональних автоматизованих систем управління, які покликані інформаційно якнайповніше забезпечити елементи технології регіонального управління.

Вивчення регіональних проблем місцевого самоврядування дало змогу зробити висновок, що регіональним особливостям розвитку територіальних суспільних систем повинні відповідати чітко виражені регіональні особливості діяльності органів місцевого самоврядування, методи, які вони використовують для реалізації відповідних функцій. Встановлено, що від розв'язання регіональних проблем залежить не тільки подальший стабільний розвиток окремих територіальних утворень (одиниць) - міст і сільських поселень у різних регіонах України, а й українського суспільства в цілому, оскільки тільки за умов розв'язання проблем місцевого самоврядування можливе будівництво політично й економічно незалежної демократичної держави, пріоритетом стратегічного розвитку якої є інтереси людини.

У четвертому розділі - “Інформаційне забезпечення реалізації принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування” розкривається роль інформатизації діяльності як фактора побудови інформаційного суспільства, подається концепція інформатизації діяльності органів місцевого самоврядування, аналізуються особливості застосування комп'ютерних технологій для забезпечення реалізації принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування на наявній матеріально-технічній базі, характеризуються підходи до забезпечення захисту інформації.

Для створення надійних основ інформаційної діяльності органів місцевого самоврядування, що потребує серйозних наукових напрацювань і багатоваріантних пропозицій, які б відразу проходили випробування практикою, пропонується власна модель інформатизації діяльності у сфері управління, в основі якої лежать:

- по-перше, інформаційна взаємодія у вигляді постійного внутрішнього обміну інформацією між органами управління на конкретній самоврядній території і споживачами управлінських та громадських послуг;

- по-друге, зовнішня інформаційна взаємодія у вигляді постійного обміну інформацією органів управління на конкретній території самоврядування, споживачів управлінських та громадських послуг, засобів масової інформації через міжнародну систему Internet.

У дисертації висвітлюються й обґрунтовуються доцільність, особливості і соціально-економічні наслідки формування інформаційної системи моніторингу управлінських рішень та створення інтегрованої системи обробки інформації для обслуговування діяльності органів місцевого самоврядування. Показано, що вдосконалення функціонування органів місцевого самоврядування сьогодні залежить від швидкості впровадження і широти застосування сучасних комп'ютерних технологій.

Наводиться огляд законодавчо-правової бази, яка регламентує сферу інформатизації в Україні. Показано, що неузгодженість та ситуативний підхід при її формуванні обумовили наявність цілого ряду проблем правового регулювання інформаційних відносин: колізії правових норм та їх суперечливе тлумачення при застосуванні на практиці; суперечливе та некоректне тлумачення правового змісту поняття “інформаційні відносини” (у зв'язку з тим, що законодавчі та підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини, об'єктом яких є інформація, приймалися в різний час без узгодження понятійного апарату); неоднакове тлумачення тотожних за назвою та формою понять і категорій, що приводить до їхнього неоднозначного розуміння та застосування на практиці; розбіжності у розумінні структури і складу системи законодавства в сфері інформаційних відносин та підходів до їх формування (нерідко, в окремі закони включають норми, виражені в підзаконних нормативних актах, що приводить до колізій норм, а, найчастіше, і до ігнорування норм закону на користь норм підзаконного акту); концептуальна неузгодженість нових правових актів, у сфері суспільних інформаційних відносин, з раніше прийнятими.

Перелічені проблеми уже фактично сформували необхідність визначення методології, систематизації інформаційного права, розробки його концепції, доктрини, що відповідали б вимогам практики.

Аналізуються можливості сучасних інформаційних технологій та особливості їх застосування у самоврядуванні, вивчається рівень розвитку технічного та програмного забезпечення, здійснюється огляд досвіду, отриманого на шляху інформатизації органів самоврядування на прикладі кількох міст - обласних центрів, оцінюються деякі рішення щодо інформатизації муніципальних структур, реалізовані в розвинених державах світу, висвітлюються підходи до загальної концепції інформатизації сучасного міста в умовах України.

При цьому певний акцент робиться на надзвичайно актуальному питанні - реалізації інформаційного обігу, зокрема електронного документообігу в органах місцевого самоврядування, адже наявна практика інформатизації міських рад та їх виконавчих органів, як правило, розпочинається саме з цього.

Суттєвим є те, що можливості комп'ютерних мереж дають змогу реально використовувати синергетику групи. Безперечною перевагою інформатизації (геоінформаційних технологій) є можливість “накладання” (комплексна оцінка) різних вузькоспеціалізованих даних на одну і ту ж територію. Це саме той випадок, коли отримується принципово нова інформація, результат синтезу тематичних прошарків. Саме в такий спосіб визначаються вартість земельних ділянок, зони підвищеного екологічного забруднення, пункти розміщення об'єктів і багато іншого.

Як показує практика, інформаційне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування не лише вдосконалює форми та методи, а й породжує нові елементи їх діяльності. Вдосконалення функціонування органів місцевого самоврядування не просто залежить, а детермінується швидкістю впровадження і широтою застосування сучасних інформаційних технологій. Про це засвідчують наявні і такі, що розробляються, концепції інформатизації міста та спроби їх реалізації в умовах великих міст України, зокрема таких як Київ, Львів, Луцьк, Харків.

Таким чином, інформатизація муніципальної структури веде до: підвищення продуктивності праці персоналу; зростання ефективності діяльності організації; поліпшення оперативності її роботи; економії коштів та чіткої інвентаризації ресурсів; підвищення виробничої дисципліни; прийняття збалансованих рішень; отримання принципово нової інформації; можливості моделювання і прогнозу ситуацій; прозорості процесу прийняття рішень.

Що ж до структури системи інформатизації міст, то в ній виділено такі функціональні складові: інформатизація управління містом з питань компетенції міської влади, визначеної нормативно-правовими актами України; інформатизація управління та забезпечення функціонування комунальних підприємств та організацій комунальної власності (міського господарства); інформатизація управління та підтримка функціонування підприємств та організацій державної власності на території міста, в тому числі управління частками державного майна в акціонерних товариствах, що функціонують на території міста; інформатизація населення, тобто задоволення інформаційних потреб кожного мешканця міста.

Для успішної інформатизації міста в цілому необхідне створення міської інформаційної інфраструктури, яка повинна включати в себе: організаційні структури щодо узагальнення первинної (вхідної) інформації, різноманітної спрямованості (баз даних); приймально-передавальне інформаційне середовище в складі сучасних технічних засобів зв'язку для передачі даних і застосування інформаційних технологій щодо використання інформаційних ресурсів; систему баз даних і знань, у тому числі галузевого, міжгалузевого, професійного та проблемно-орієнтованого призначення як вхідну інформацію для обґрунтування управлінських рішень; локальні та регіональні інформаційно-обчислювальні мережі, що об'єднують бази даних і знань, відповідне технічне оснащення, придатне для підключення до загальнодержавної та міжнародної інформаційної мережі; систему сервісного обслуговування інформаційної мережі міста.

Синергетичний ефект, який місто отримає від інформатизації, полягатиме в узгодженості та підвищенні якості управлінських рішень, що їх приймає керівництво міста. У зв'язку з цим програма інформатизації міста матиме велике практичне значення й оцінюватиметься не лише економічними, а й соціальними критеріями підвищення рівня життя територіальної громади міста.

П'ятий розділ “Тенденції диверсифікації та вдосконалення організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування” присвячений пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування, зміцненню економічних основ місцевого самоврядування, перспективним напрямам удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування через використання нових принципів та застосування нових методів.

Матеріал, представлений в п'ятому розділі, засвідчує, наскільки важливо дбати про перспективи розвитку принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування. При цьому наголошується на необхідності вдосконалення законодавства України в царині місцевого самоврядування. Адже якщо вже сьогодні неможливо уявити собі демократичну, соціальну і правову державу без повноцінного місцевого самоврядування, то в перспективі тим більше. Ефективність подальшого розвитку місцевого самоврядування залежить від пошуку шляхів удосконалення та інтенсивності впровадження нових методів і принципів діяльності органів місцевого самоврядування, від розвитку його функцій. Відзначено, що розвиток функцій місцевого самоврядування залежить від визначення науково обґрунтованого співвідношення загальнодержавних, регіональних та місцевих (колективних, групових та особистих) інтересів за ієрархією управлінської вертикалі.

Автор наголошує на важливості концентрування уваги на таких інструментах стратегічного управління, як використання програм і стратегій розвитку територіальних громад, генеральних планів розвитку населених пунктів та інших документів, а також на необхідності обов'язкового їх вивчення працівниками самоврядних органів, що сприятиме узгодженню державного і самоврядного управління та дотриманню інтересів територіальних громад.

Для того, щоб стратегії соціально-економічного розвитку регіонів були реальним й ефективним інструментом управління регіональним розвитком, необхідно, на думку автора, їх в обов'язковому порядку погоджувати з самоврядними органами управління в межах регіону, для якого розробляється стратегія. Доцільно також, щоб стратегічні плани розвитку територіальних громад проходили експертизу у відповідних органах державної влади. Це дало б змогу узгодити їх із заходами державного значення і на цій підставі отримати додаткові ресурси розвитку.

Особливо актуальною в наш час є розробка генеральних планів і стратегій соціально-економічного розвитку малих міст. На думку багатьох фахівців, учених, управлінців, саме малі міста повинні відіграти провідну роль в економічній, політичній та соціальній стабілізації в країні. У процесі розробки стратегічної мети розвитку малого міста, як і будь-якого іншого територіального утворення (великого міста, сільського населеного пункту), повинні брати участь на тих чи інших засадах спеціалісти-містобудівельники та фахівці, які володіють методами стратегічного планування і постійно працюють над такими проблемами.

У розділі підкреслюється, що подальший розвиток місцевого самоврядування залежить насамперед від зміцнення його економічних основ. Аналізуючи нові наявні підходи до розвитку фінансів місцевих органів влади, підкреслюється, що органи місцевого самоврядування не можуть не володіти повноваженнями у сфері фінансово-кредитних відносин, господарської діяльності тощо, і це повинно бути чітко і недвозначно закріплено в законодавстві.

Підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування потребує зміцнення економіки України, вдосконалення регіональної політики. І, звичайно, необхідно удосконалити адміністративно-територіальний поділ держави.

Розглядаються варіанти зміни територіального устрою України, вдосконалення обласного поділу на основі територіального критерію і наявності центрів міжрайонного значення. З точки зору приведення нашого законодавства у відповідність з європейськими вимогами, пропонується скористатися офіційно визначеними Єврокомісією підходами при проведенні адміністративно-територіальної реформі Україні, зокрема щодо відповідності наших адміністративно-територіальних одиниць (АТО) наявній в Євросоюзі класифікації адміністративно-територіальних одиниць (NUTS), який передбачає існування п'яти рівнів АТО.

Зауважується, що універсальних моделей чи алгоритмів щодо організації території не існує, а доцільність тих чи інших змін диктується загальнодержавними завданнями та конкретними обставинами. Для того, щоб наші зусилля не були марними, потрібно врахувати явні чи приховані тенденції цього процесу і, безумовно, бути обачними.

Подаються пропозиції з удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в перспективі. Пропонується розробити типові схеми самоврядування з визначенням концептуальних підходів до формування структури управління містом з урахуванням його величини. Зважаючи на те, що місто - єдиний організм, розробити, відповідно до складності його будови, схему управління ним.

На основі врахування того, що функціонування органів самоорганізації населення розширює соціальну основу місцевого самоврядування, забезпечує умови для реалізації громадянами їх конституційних прав на участь в управлінні державними і громадськими справами, автор аналізує політико-правову природу нових форм самоорганізації населення.

Підкреслюється, що майбутнє, безсумнівно, урізноманітнить форми народовладдя, адже без активної участі населення у державно-суспільній сфері життя розвиток є неможливим.

Висновки

У дисертації наведено розв'язання актуальної наукової проблеми науково-теоретичного обґрунтування методологічних підходів до визначення ролі, принципів і методів (у першу чергу організаційно-функціональних) діяльності органів місцевого самоврядування та здійснено розробку науково-прикладних підходів, моделей застосування ними організаційно-функціональних принципів і методів діяльності в сучасних умовах у контексті інтеграції до Європейського співтовариства, які забезпечують практичне використання отриманих наукових результатів. Проведені дослідження принципів та методів діяльності органів місцевого самоврядування й узагальнення його результатів у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження зроблено такі основні висновки та сформульовано пропозиції:

1. Утвердження демократії в країнах Західної Європи, США, Канади, демократичні перетвореннях у країнах Східної Європи - учасницях колишнього Варшавського Договору стали наслідком пошуку ефективного управління суспільством. Суперечність між державою і громадянином було вирішено на його користь. Відповідно людина, ставши в центрі політики, почала оцінювати діяльність органів управління (в першу чергу муніципальних) через призму якості пропонованих ними послуг. Процеси децентралізації, впровадження принципу субсидіарності, конкурентне середовище, підвищення рівня вимог людини до різноманітності та якості отримуваних нею послуг, збільшення її впливу на владу зумовили пошук нових моделей побудови та організації діяльності муніципальних інститутів, у тому числі з використанням інформаційних технологій та технологій зв'язку. Зміни в суспільних відносинах позначились на методах і формах управління соціально-територіальними системами. Зокрема, управління містами еволюціонувало від простого, детермінованого, переважно авторитарної і прямої дії до складного, структурованого, з включенням у ряді випадків окремих елементів державного управління, вдосконаленням факторів демократизації, колегіальності, колективності, самоорганізації і самоврядування. Причому, якщо велика частина проблем, що виникають у малих і середніх містах, успішно розв'язується стандартними методами, то складні проблеми, переважаючи у великих містах, потребують концептуально іншого підходу, орієнтованого, в першу чергу, на розв'язання слабоструктурованих і неструктурованих проблем. У зв'язку з цим зміщуються акценти з управління процесами (функціонування) на управління структурою (розвитком) міста, що є принциповою методологічною посилкою у розв'язанні проблем, оскільки управлінню розвитком більше відповідає програмно-ситуаційне і проблемно-орієнтоване управління організаційними структурами матричного типу. Зміна управлінських цінностей порушила проблему диверсифікації принципів та пошуку відповідних методів діяльності органів місцевого самоврядування. Таким чином, виникла потреба створення належного теоретико-методологічного та науково-прикладного обґрунтування, особливо організаційно-функціональних принципів та методів, що забезпечило б їх ефективне застосування органами місцевого самоврядування у своїй діяльності для реалізації муніципальної політики.

2. На основі ретельного вивчення багатьох вітчизняних та зарубіжних джерел наукової інформації в роботі здійснено аналіз та визначено концептуальні підходи до розгляду становлення діяльності органів місцевого самоврядування в перехідний період, зважаючи на динамічність суспільних змін і необхідність відповідного реформування муніципального управління. У процесі теоретичного осмислення розкрито особливості управлінсько-правничих відносин у системі органів місцевого самоврядування як в особливій полісистемній організації. За результатами вивчення встановлено орієнтири реформування муніципального управління. Показано, що в умовах трансформації суспільства і влади органи місцевого самоврядування, вирішуючи завдання як системного, так і загальноцивілізаційного переходу, повинні послуговуватися у своїй діяльності новими методами, що відповідають принципам місцевого самоврядування.

3. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної політико-правової практики досліджено нормативно-правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та визначено закономірності розвитку елементів системи місцевого самоврядування. Крізь призму науки управління, регіональної економіки, соціології, розміщення продуктивних сил подано розгорнуту характеристику організаційно-правової, територіальної та матеріально-фінансової основ діяльності міських органів місцевого самоврядування. Досліджено зміст і дано оцінку принципів формування та діяльності органів місцевого самоврядування. Розроблено класифікацію цих принципів. З'ясувавши, що в основі функцій органів місцевого самоврядування лежать принципи їх діяльності, сформовано за добраними критеріями класифікацію цих функцій.

Визначено суть методів діяльності органів місцевого самоврядування в контексті науки державного управління і місцевого самоврядування. Окреслено конкретні методи діяльності органів місцевого самоврядування, виходячи з питань, що охоплюються сферою їх компетенції. Аналіз цих методів та аналіз сьогоднішніх політико-правових і соціально-економічних реалій показав необхідність впровадження нових методів управління на місцевому рівні, що потребує нових досліджень, їх апробацій практикою, критичного запозичення досвіду розвинених демократичних країн.

4. Будь-яке дослідження теоретичних основ функціонування тих чи інших об'єктів чи явищ є неповним без аналізу факторів (чинників) їх виникнення і розвитку. Тому виявлено фактори формування організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування, досліджено їх суть та визначено роль, яку вони відіграють у розвитку місцевого самоврядування в Україні. Запропоновано класифікацію факторів. Усі фактори поділено на два блоки: фактори формування органів місцевого самоврядування; фактори формування принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування. Структура факторів у розрізі обох блоків однакова і включає такі групи: історичні, політичні, соціально-економічні, соціокультурні, технологічні фактори та ін.

На основі вивчення особливостей прояву історичних факторів у формуванні організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування виділено три періоди:

- період виникнення розрізнених самоврядних принципів і методів в управлінні (з найдавніших часів - до впровадження Магдебурзького права);

- період апробації самоврядних принципів і методів управління в містах (від запровадження Магдебурзького права на початку ХІІ ст. - до першої, оформленої в письмовому вигляді згідно з канонами юридичної науки Конституції Пилипа Орлика);

- період пошуків ефективних форм реалізації місцевого самоврядування (від Конституції Пилипа Орлика - до наших днів).

Дослідження історичних факторів привело до висновку, що місцеве самоврядування є органічною формою самоорганізації населення в межах конкретної території, яка проявляється на певному етапі розвитку держави.

Оцінено роль сучасних політичних факторів формування органів місцевого самоврядування, організаційно-функціональних принципів і методів їх діяльності як виняткову за значенням. Аналіз політичних факторів дав змогу зробити висновок, що в незалежній Україні вони в цілому є сприятливими для розвитку місцевого самоврядування.

На основі узагальнення практики діяльності органів місцевого самоврядування зроблено висновок, що на сьогоднішній день існує ціла низка проблем фінансового, політичного та правового характеру, які стоять на перешкоді реального здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій.

При цьому встановлено, що з розвитком законодавчо-нормативного поля держави зростає стимулююча роль політичних факторів стосовно розвитку місцевого самоврядування, поліпшення діяльності його органів. Виявлено, що одночасно діяльність органів місцевого самоврядування виступає не менш потужним фактором розвитку політичної сфери України.

Установлено, що соціально-економічні фактори детермінують формування структури органів місцевого самоврядування, визначення ними функціонально-організаційних принципів і застосування методів у процесі діяльності. При цьому доведено, що від ефективності діяльності органів самоврядування залежить рівень соціально-економічного розвитку територіальної громади, ступінь задоволеності населення умовами життєдіяльності в її межах, рівень і спосіб життя громадян. Для узгодженого розвитку діяльності самоврядних органів відповідно до соціально-економічних потреб громадян обґрунтовано необхідність запровадження соціально-економічного моніторингу територіальної громади.

При дослідженні інших факторів акцент зроблено на особистісних якостях працівників органу місцевого самоврядування.

5. Соціально-територіальні утворення є відкритими системами, що перебувають під впливом зовнішнього конкурентного середовища. Щоб мінімізувати його впливи чи адаптуватися до них, ці соціально-територіальні організми використовують механізми самоорганізації, самоуправління та самоврядування. В останньому випадку утворюється система органів самоврядування, яка будується так, щоб через функціонування максимально забезпечити потреби людини.

Органи місцевого самоврядування, оскільки в їх утворенні беруть участь і держава, і громада (держава визначає порядок їх формування, а територіальна громада обирає представницькі органи, укомплектовує органи управління), повинні забезпечувати баланс інтересів обох сторін. Для цього, використовуючи надані повноваження, органи місцевого самоврядування добирають відповідні методи, через які можна як посилити, так і мінімізувати зовнішні впливи.

Таким чином, виконавчі органи є специфічними елементами (сенсорами) соціально-територіальних утворень, через які держава впливає на ці утворення, а утворення - на державу.

Управлінські та громадські послуги, що їх надають органи місцевого самоврядування, змінюються. Цей фактор, а також швидкозмінне середовище, в якому проходить діяльність органів місцевого самоврядування, спонукає їх до пошуку і використання нових принципів і методів, в першу чергу - організаційно-функціональних, які дадуть можливість ефективно залучати для досягнення мети як внутрішні ресурси територіальної громади, так і зовнішнього середовища (регіону, держави, міждержавних організацій), налагоджуючи взаємодію механізмів різних управлінських систем (самоврядної, державної) з механізмами самоорганізації та самоуправління. Основна роль у цьому належить системі органів місцевого самоврядування.

6. Вивчені й узагальнені підходи до дослідження діяльності органів місцевого самоврядування, які автор поділив на дослідження проблем діяльності органів територіального самоврядування в рамках зарубіжного досвіду, зокрема вивчення проблем формування нових методів і дотримання найважливіших принципів працівниками органів самоврядування і, відповідно, - в межах вітчизняного досвіду. В рамках першого підходу розглядаються два напрями: 1) вивчення методів і принципів діяльності органів місцевого самоврядування з точки зору місця та ролі останнього в політико-правовому та соціально-економічному розвитку окремо взятої держави; 2) дослідження методів і принципів діяльності органів місцевого самоврядування в рамках інститутів місцевого самоврядування в зарубіжних державах з метою виявлення найраціональніших форм та методів роботи, оптимальних адміністративних структур та засобів нормативного регулювання, запровадження яких в Україні сприятиме розвитку демократії та добробуту населення. Використані підходи до вивчення принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування в рамках другого підходу засвідчують, що якість і рівень застосування цих принципів і методів потребують вдосконалення і уточнення. Без цього неможливо забезпечити реальність місцевого самоврядування в Україні.

7. Динамічна зміна середовища, в якому працюють органи місцевого самоврядування, поява конкуренції (альтернативних надавачів громадських послуг) вимагає від них не тільки відкритості, прогнозування, врахування змін зовнішнього середовища, забезпечення зворотного зв'язку із споживачами послуг, а й орієнтованості на інновації, пошуку таких нових принципів і методів діяльності, що відповідають змінам у зовнішньому середовищі. Перехід до нової ідеології діяльності органів місцевого самоврядування призводить до зміщення акцентів в управлінні з адміністративних на економічні та соціально-психологічні методи, а електронна організація муніципального управління, яка впроваджується сьогодні, повинна будуватися і функціонувати на принципах, що узгоджуються з постулатами Європейського співтовариства щодо загальних інформаційних служб. Досліджуючи стан розвитку суспільних відносин у сфері інформаційних технологій та їх вплив на розвиток та вдосконалення організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування в Україні, можна зробити висновок, що єдине управління й ієрархічна структура цих виконавчих органів перебувають у протиріччі з тяжінням до автономії і децентралізації ефективно автоматизованого робочого місця муніципального службовця. Електронне врядування забезпечує виконання лише тих управлінських дій, які алгоритмізуються. Воно не в змозі замінити висококваліфікованих службовців органів місцевого самоврядування з творчим підходом до пошуку шляхів розв'язання муніципальних проблем.

Зовнішня та внутрішня муніципальна політика безпосередньо зумовлюється здатністю органів місцевого самоврядування організовувати збір та використання інформації. Оскільки органи місцевого самоврядування виступають активними учасниками інформаційних відносин, то на них покладається виконання важливих завдань та функцій у галузі розвитку останніх. Здійснюючи відповідними методами регулюючу діяльність, спрямовану на розвиток інформаційної сфери, що охоплює не тільки телекомунікації, інформаційні системи чи засоби масової інформації, а всю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних із створенням, збереженням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації в усіх її видах: ділової, розважальної, науково-освітньої, пізнавальної та ін. - органи місцевого самоврядування виступають суб'єктами державної інформаційної політики.

8. Розроблені в дисертації науково-прикладні положення і підходи створюють систему технологій реалізації функцій органами місцевого самоврядування відповідними методами. Завдання вибору методів діяльності розв'язується як оптимізаційна задача в тримірному просторі - результативність, економічність, ефективність. Розв'язання актуальної з позиції ефективного використання ресурсів проблеми оцінки і вибору методу здійснюється за допомогою експертних оцінок та економіко-математичних розрахунків. Запропоновані положення і підходи доповнюють комплекс засобів орієнтації муніципального управління на соціально-визначений кінцевий результат. Застосування запропонованих рекомендацій має враховувати регіональні особливості здійснення місцевого самоврядування та ступінь реалізованості пріоритету функції.

9. Одержані в дисертації наукові результати можуть бути використані у своїй діяльності органами місцевого самоврядування. Більшість науково-теоретичних і методологічних положень дисертації має характер засобів формування відповідної культури муніципальних службовців. Це відповідає стратегії на інтеграцію до Європейської співтовариства і завданням адміністративної реформи в Україні. Спираючись на позитивні результати, отримані під час апробації запропонованих підходів, до здійснення вибраними методами органами місцевого самоврядування відповідних функцій, можна стверджувати, що розроблені науково-прикладні положення можуть лягти в основу типових рекомендацій для українських міст.

10. Подальші дослідження у предметній галузі мають здійснюватися в рамках проведення муніципальних реформ, які повинні наблизити нас до європейських стандартів місцевого самоврядування. Подальше реформування бюджетних відносин, розвиток ресурсного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та розвиток системи гарантій виконання функцій і повноважень органами місцевого самоврядування потребують подальшого вдосконалення методів діяльності та науково-теоретичного їх обґрунтування.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. - Л.: Літопис, 2001. - 326 с.