Теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві

Проведене анкетування осіб, засуджених до позбавлення волі, та працівників правоохоронних органів свідчить, що 59 % засуджених відповіли, що суворе покарання здатне утримати від вчинення злочину. Приблизно такі самі результати (51 %) одержано й під час опитування правоохоронців, однак лише 24 % із них згодні з тим, що справедливе покарання обов'язково має бути суворим. Цей відсоток значно вищий у засуджених до позбавлення волі й становить 44 % від опитаних осіб.

Обґрунтовано, що запобігання вчиненню суспільно небезпечних протиправних діянь є метою, яка властива будь-яким заходам кримінально-правового впливу. Однак законодавець, визначаючи межі кримінально-правових санкцій, повинен враховувати, що санкції є лише одним з аспектів під час здійснення процесу попередження злочинів та суспільно небезпечних діянь, передбачених у КК України. Оскільки ці діяння, по-перше, зачіпають інтереси всього суспільства й виявляються в усіх сферах соціального життя; по-друге, запобігання злочинам є надзвичайно різноманітною діяльністю та здійснюється різними методами. Закон про кримінальну відповідальність не є ані єдиним, ані головним чинником у боротьбі зі злочинністю. Цій меті слугує весь комплекс соціально-економічних, ідеологічних, правових та інших заходів. Досвід застосування закону про кримінальну відповідальність переконливо довів обмежені можливості покарання в досягненні цілей спеціальної та загальної превенції. Доказом цьому є запровадження заходів кримінально-правового впливу, не пов'язаних із відбуванням покарання, пошуком не тільки вітчизняними правниками, а й фахівцями з цієї проблеми світової спільноти їх нових форм, які відповідали б сучасним реаліям життя.

Розділ 4. “Диференціація відповідальності у кримінальному праві як підґрунтя встановлення санкцій” містить три підрозділи.

У підрозділі 4.1 “Поняття диференціації відповідальності у кримінальному праві” констатується, що в чинному кримінальному законодавстві термін „диференціація” не вживається, однак він широко використовується криміналістами, що у свою чергу не означає єдності думок у розумінні сутності та підстав диференціації. Зокрема, до сьогодні остаточно не визначено різницю між диференціацією та індивідуалізацією відповідальності, не з'ясовано питання підстав диференціації кримінальної відповідальності. Питання диференціації кримінальної відповідальності є відносно новим у кримінально-правовій доктрині. Розробляти його почали під кінець 90-х рр. ХХ ст., коли постала необхідність у дослідженні інтеграційних процесів кримінальної відповідальності. Тому визначення терміна „диференціація кримінальної відповідальності” на сьогодні проходить своє становлення.

На підставі проведеного аналізу поглядів учених, які займалися дослідженням питання диференціації кримінальної відповідальності та аналізу чинного КК України, зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку кримінально-правової доктрини та законодавства слід вести мову не лише про диференціацію покарання, кримінальної відповідальності, а й про диференціацію заходів кримінально-правового впливу. У зв'язку з цим обґрунтовано, що більш повно розкривають сутність цього процесу не терміни „диференціація покарання” та „диференціація кримінальної відповідальності”, а „диференціація відповідальності у кримінальному праві”. санкція покарання диференціація відповідальність

Суб'єктом такої диференціації є законодавець, який, враховуючи типову суспільну небезпечність вчиненого діяння, визначає межі відповідальності особи, яка його вчинила.

Обґрунтовано, що диференціацію відповідальності у кримінальному праві можна визначити як процес, здійснюваний законодавцем, що полягає в розподілі заходів кримінально-правового впливу залежно від певних обставин (типової суспільної небезпечності вчиненого діяння, особи, яка вчинила це діяння) і покликаний досягти їх індивідуалізації, мети застосування та реалізувати принципи кримінального права. З'ясовано, що встановлення кримінально-правових санкцій не може здійснюватися поза межами диференціації відповідальності. Цей законодавчий процес знаходить своє відображення у кримінально-правових санкціях.

У підрозділі 4.2 “Співвідношення диференціації та індивідуалізації відповідальності у кримінальному праві” обґрунтовано, що індивідуалізація відповідальності в кримінальному праві нерозривно пов'язана з диференціацією відповідальності, є похідною від неї. Обстоюється позиція, що на сучасному етапі розвитку кримінального законодавства, як і у випадку диференціації, мову слід вести про індивідуалізацію не тільки покарання, кримінальної відповідальності, а й заходів кримінально-правового впливу. У зв'язку з цим обґрунтовано, що більш повно розкривають сутність цього процесу не терміни „індивідуалізація покарання” та „індивідуалізація кримінальної відповідальності”, а „індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві”. Встановлено, що індивідуалізація, як і диференціація кримінальної відповідальності, у доктрині кримінального права досліджується в кількох аспектах: як принцип і напрям кримінальної політики; як діяльність правозастосовних органів.

На підставі проведеного аналізу існуючих підходів у вирішенні дискусійних питань індивідуалізації відповідальності, дисертант робить висновок, що суб'єктом індивідуалізації застосування заходів кримінально-правового впливу (відповідальності в кримінальному праві) є суд. Суть цього процесу полягає в обранні конкретного заходу кримінально-правового впливу, конкретизації його змісту залежно від обставин вчиненого та особи, щодо якої застосовано такий захід впливу. Під час індивідуалізації суд, спираючись на передбачені в законі форми реакції держави на вчинене суспільно небезпечне діяння (диференціації заходів кримінально-правового впливу), обирає доцільний захід впливу та конкретизує його зміст для конкретної особи.

Індивідуалізація, на відміну від диференціації, не є операцією (у логічному значенні цього слова) поділу (ділення), а є наслідком, що ґрунтується на результатах такої градації, обсязі несприятливих кримінально-правових наслідків стосовно конкретної особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, передбачене законом про кримінальну відповідальність, і становить небезпеку для суспільства.

У підрозділі 4.3 „Урахування диференціації та індивідуалізації відповідальності при встановленні кримінально-правових санкцій” дисертант обстоює позицію, що диференціація заходів кримінально-правового впливу є підґрунтям встановлення санкцій, оскільки саме в ній законодавець передбачає той „потенційний вплив” на особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Зроблено висновок, що законодавець здійснює диференціацію двома шляхами - визначаючи систему заходів кримінально-правового впливу та шляхом конкретизації їх змісту в нормах кримінального закону. У зв'язку з цим обґрунтовується доцільність у майбутньому в законі про кримінальну відповідальність чітко визначити в межах окремої структурної його частини систему заходів кримінально-правового впливу, які може і зобов'язаний застосовувати суд за вчинення суспільно небезпечного діяння. Саме від того, наскільки „якісно” диференційовано в законодавстві застосування заходів кримінально-правового впливу, залежить не лише їх індивідуалізація, а й ефективність закону про кримінальну відповідальність.

Розділ 5. “Юридична конструкція як засіб юридичної техніки встановлення (побудови) кримінально-правових санкцій” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 5.1 “Кримінально-правова санкція як юридична конструкція” присвячений аналізу кримінально-правової санкції як юридичної конструкції. З'ясовано, що загальнолексична характеристика терміну «конструкція» має два значення: процесуальний та статично-структурний. У першому випадку цим терміном позначається процедура, процес побудови, створення чого-небудь, причому саме шляхом з'єднання, об'єднання, синтезу розрізнених елементів у єдине ціле. У другому випадку цей термін позначає сам підсумковий результат даної процедури, тобто структурне (має структуру, що складається з пов'язаних елементів) статичне утворення, яке створене як продукт конструювання. Проведений аналіз положень теорії права свідчить, що юридичні конструкції розглядають у двох аспектах: як конструкцію, яка відображається у нормах права, а також як доктринальне поняття, теоретичну конструкцію, яка застосовується правовою наукою як метод пізнання права та розглядається як певний штучно створений засіб вирішення конкретних завдань, як інструмент, розроблений для виконання відповідної функції - на впорядкування суспільних відносин. Так, кримінально-правова санкція як юридична конструкція є розробленою доктриною права та прийнятою юридичною науковою спільнотою ідеальною моделлю, яка дозволяє теоретично осмислити, нормативно закріпити, виявити в правовому тексті та в реальних юридичних відносинах закономірний, послідовний, логічний взаємозв'язок структурних елементів різноманітних правових явищ. Таке тлумачення юридичної конструкції дозволяє не лише усвідомити правову дійсність, а й цілеспрямовано, раціонально впливати на неї.

Вказуючи на слабку розробленість питання про структуру юридичної конструкції, автором запропоновано елементами конструкції „кримінально-правова санкція” визнавати: 1) суб'єктний склад - санкції застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене у КК України; 2) зміст - санкції визначають обсяг заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до таких осіб. Саме ці складові елементи визначають права та обов'язки не лише особи, яка зазнає кримінально-правового впливу, а й спеціальних органів держави, оскільки визначає межі можливого „втручання” держави у права особи.

Встановлено, що конструкція „кримінально-правова санкція” є „індуктивною конструкцією”. Такий висновок випливає з того, що на сучасному етапі розвитку кримінального права, враховуючи всі можливі форми кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння, кримінально-правову санкцію вже не можна ототожнювати тільки з покаранням. Способом вирішення такого протиріччя є побудова на наявному матеріалі позитивного права нової мисленнєвої структури - поняття „кримінально-правова санкція”. Важливо підкреслити, що сам масив позитивного права в цьому випадку залишається зовні незмінним, але виникає новий спосіб його осмислення юридично, з'являється нова мисленнєва одиниця, яка співвідноситься з позитивним правом, оновлене поняття. Це поняття усуває існуючі недоліки, дозволяючи по-новому тлумачити це «старе» право так, як вимагає практика.

У підрозділі 5.2 “Поняття „побудова санкцій” та фактори, які впливають на їх побудову” встановлено, що в науковій літературі поняття „побудова санкцій” є достатньо відомим, однак науковці у переважній більшості навіть не намагалися дати йому визначення. На підставі аналізу поглядів вчених-правників на визначення цього терміну обґрунтовано, що встановлення (побудова) кримінально-правових санкцій - це діяльність законодавця з конструювання санкції кримінально-правової норми, що полягає у встановленні залежно від суспільної небезпечності діяння видів заходів кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння.

Більш узагальнено можна сказати, що встановлення кримінально-правових санкцій - це визначення їх меж. Однак ці межі не зводяться лише до визначення виду та розміру покарання. Вони охоплюють і різні форми прояву кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння.

Цей процес охоплює не лише аксіологічний аспект, а й спонукає вчених узагальнити правила, які використано під час конструювання кримінально-правових санкцій. Оскільки санкція кримінально-правової норми може відображатися як в нормах Загальної, так і Особливої частин КК, вважаємо за доцільне окремо говорити про способи закріплення санкцій у нормах Загальної частини КК України та, відповідно, способи їх закріплення в Особливій частині КК України.

Застосовуючи відповідний захід кримінально-правового впливу за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння до особи, яка його вчинила, законодавець з метою диференціації цих заходів повинен виходити з того, що ці заходи застосовуються, по-перше, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, по-друге, за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння.

Таким чином, фактори, які враховуються під час конструювання кримінально-правових санкцій і впливають на характер заходів кримінально-правового впливу (зміст санкції), можна класифікувати на три групи: ті, що стосуються особи, яка вчинила протиправне діяння; ті, що стосуються самого суспільно небезпечного протиправного діяння та, відповідно, ті, що стосуються як особи, яка вчинила протиправне діяння, так і суспільно небезпечного протиправного діяння.

Аналіз судової практики свідчить, що суд, обираючи відповідну форму реалізації кримінальної відповідальності, у 100 % проаналізованих вироків зважає тяжкість злочину; характеристику особи винного; наявність (відсутність) попередньої судимості; обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання, не конкретизуючи ці обставини. У подальшому, вмотивовуючи своє рішення, суд окремо вказує у 68 % - на каяття у вчиненні злочину; у 67 % - наявність неповнолітніх дітей або інших осіб, які знаходяться на піклуванні; у 66 % - визнання вини; у 56 %, крім тяжкості злочину, окремо суд відзначає ще й тяжкість наслідку; у 40 % - думку потерпілої особи; у 38 % - явку з повинною; у 34 % - скрутне матеріальне становище винного; у 23 % - згоду винного відшкодувати заподіяні збитки (або їх фактичне відшкодування); у 19 % - наявність або відсутність роботи у винного; у 13 % - інші обставини.

До факторів, які враховуються під час встановлення санкцій і стосуються кримінально-правової санкції як юридичної конструкції (форми санкції), що має нормативне закріплення, належать обумовленість санкції диспозицією, взаємозв'язок у санкції кримінально-правової норми положень Загальної та Особливої частин КК України, уніфікація санкцій.

У підрозділі 5.3 “Прийоми та правила юридичної техніки, які застосовуються при конструюванні кримінально-правових санкцій” автор зазначає, що у теорії права за ступенем узагальнення конкретних показників розрізняють два прийоми - абстрактний і казуїстичний. У чинному законі про кримінальну відповідальність під час визначення санкцій використано абстрактний прийом формулювання юридичних норм, при якому фактичні дані охоплюються узагальнюючим формулюванням, тобто родовими ознаками, що свідчить про високий рівень розвитку нормотворчості.

За способом викладу елементів юридичної норми у юридичній конструкції „кримінально-правова санкція” використано два прийоми юридичної техніки: прямий та відсильний. Санкція кримінально-правової норми може відображатися як у нормах Загальної, так і в нормах Особливої частин КК України. Вважаємо за доцільне окремо говорити про способи закріплення санкцій у нормах Загальної частини та, відповідно, способи їх закріплення в Особливій частині КК України.

Правила вибору санкцій, які однозначно сприйняті як доктриною кримінального права, так і практикою, мають одержати своє законодавче закріплення.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на нове вирішення наукової проблеми теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві.

Обґрунтовано, що законодавець, визначаючи санкції, має спиратися на певну „основу”, яка пояснювала б доцільність існування заходів кримінально-правового впливу, які в ній передбачені. Такою основою будуть вироблені кримінально-правовою доктриною теоретичні засади встановлення санкцій („теорія санкцій”) у кримінальному праві.

Доведено, що до теоретичних засад встановлення кримінально-правових санкцій належать: вчення про санкції у праві, принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві, юридична конструкція як законодавчий засіб встановлення (конструювання) кримінально-правових санкцій.

Аргументовано, що визначення санкції слід давати, виходячи з діалектичних засад, тобто необхідно враховувати, що санкція розкриває суть правового явища, а також юридично закріплену його форму. Тому під санкцією в першому значенні слід розуміти припис, який має юридичне закріплення, обов'язковий до виконання і підтримується примусовою силою держави. Під санкцією в другому значенні слід розуміти санкцію статті закону про кримінальну відповідальність (такий підхід до визначення санкцій є визначальним під час написання підручників, навчальних посібників з кримінального права), а також санкцію кримінально-правової норми, яка передбачає заходи державного впливу, головним чином у формі примусу, що застосовуються до особи, яка вчинила злочин або інше суспільно небезпечне протиправне діяння, однак через малолітній вік або неосудність не може бути визнана суб'єктом злочину.

Доведено, що вирішуючи проблему класифікації кримінально-правових санкцій, необхідно виходити передусім із наведеного поняття санкції. Відповідно до першого розуміння санкцій зроблено висновок, що вони залежно від підстав застосування та репресивного впливу поділяються на покарання, звільнення від покарання та його відбування, звільнення від кримінальної відповідальності, примусові заходи виховного та медичного характеру, примусове лікування. За правовими наслідками, яких зазнає особа в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, санкції поділяються на негативні (обмеження) та позитивні (заохочення). Розуміючи санкції як частину кримінально-правової норми, можна виділити санкції із суто кримінально-правовим впливом та із вказівкою на інші заходи впливу; передбачені у нормах як Загальної, так і Особливої частин кримінального закону; одиничні та альтернативні санкції; абсолютно й відносно визначені санкції; прості та кумулятивні санкції.

Обґрунтовано, що кримінально-правові санкції та заходи кримінально-правового впливу перебувають у діалектичному зв'язку, а тому є взаємообумовленими та взаємозалежними, оскільки, з одного боку, санкції є формою закріплення кримінально-правового примусу (заходів кримінально-правового характеру). З другого боку, кримінально-правова норма, закріпивши заходи кримінально-правового впливу, розкриває їх зміст. Визначаючи теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві, слід враховувати, що поза межами системи санкцій неможливо застосовувати покарання та інші заходи кримінально-правового впливу.

Встановлено, що із розвитком соціально-економічних, політичних формацій цілком закономірним і природним є прагнення законодавця до прийняття справедливого кримінального закону в цілому та справедливих санкцій зокрема. Запорукою цього є врахування аксіологічного аспекту під час конструювання кримінально-правових санкцій, зокрема принципів кримінального права та цілей покарання.

Під принципами кримінального права слід розуміти основні засади, керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість кримінального права та кримінально-правової політики як безпосередньо закріплені через норми, спеціально їм присвячені, так і опосередковано зазначені у кримінально-правових нормах і обов'язкові для законодавця, правозастосовних органів та громадян у сфері боротьби зі злочинністю.

До кола основних принципів кримінального права належать: законність, рівноправність перед законом, гуманізм, справедливість, відповідальність за наявності вини, демократизм, індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, принцип особистої відповідальності.

Визначено, що, окрім принципів кримінального права, встановлення санкцій у кримінальному праві ґрунтується на принципах та правилах їх побудови. Правила побудови кримінально-правових санкцій можна виробити на підставі принципів кримінального права, які конкретизуються (акумулюються) в принципи конструювання санкцій.

Доведено, що на сучасному етапі розвитку кримінального права необхідно вирізняти не лише мету кримінального покарання, мету кримінальної відповідальності, а й цілі кримінально-правового впливу. Останні співвідносяться з метою покарання та кримінальної відповідальності як окреме й загальне. Загальне і спеціальне попередження вчинення злочинів є не лише метою покарання, кримінальної відповідальності, а й метою кримінально-правового впливу.

Прояв зазначених цілей відбувається залежно від кримінально-правового інституту, тобто від конкретних заходів кримінально-правового впливу, які застосовує суд до особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння. Вони можуть не лише не збігатися, а й різнитися між собою, оскільки заходи кримінально-правового впливу можуть застосовуватися не лише до суб'єкта вчинення злочину, а й до неосудної чи малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, передбачене законом про кримінальну відповідальність.

Визначено, що кара є змістом заходів кримінально-правового впливу, яка по-різному виявляється залежно від форм її прояву. Отже, кара є властивою покаранню, кримінальній відповідальності та іншим заходам кримінально-правового впливу (наприклад, примусовим заходам виховного характеру) і не притаманна для всіх заходів кримінально-правового впливу. Зокрема, особа не зазнає кари в разі звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, однак законодавець при закріпленні санкцій обов'язково повинен враховувати потребу в ній.

Виправлення не є такою метою, яка досягається при застосуванні будь-яких заходів кримінально-правового впливу. Зокрема, застосування примусових заходів медичного характеру не може мати на меті виправлення неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння.

Обґрунтовано, що підґрунтям встановлення санкцій є диференціація відповідальності. Враховуючи розвиток кримінально-правової доктрини, зокрема те, що кримінальна відповідальність разом із примусовими заходами виховного або медичного характеру, примусовим лікуванням, звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав є заходами кримінально-правового впливу, на сучасному етапі розвитку кримінального законодавства мову слід вести про диференціацію та індивідуалізацію заходів кримінально-правового впливу, а не кримінальної відповідальності та покарання.

Диференціація таких заходів здійснюється на законодавчому рівні й полягає у встановленні в нормах кримінального законодавства форм та меж заходів кримінально-правового впливу і покликана досягти цілей такого впливу та реалізації принципів кримінального права.

Індивідуалізація у кримінальному праві нерозривно пов'язана з диференціацією заходів кримінально-правового впливу, є її наслідком. Суб'єктом індивідуалізації застосування заходів кримінально-правового впливу (відповідальності в кримінальному праві) є суд. Суть цього процесу полягає в обранні конкретного заходу кримінально-правового впливу, конкретизації його змісту.

Диференціація та індивідуалізація відповідальності під час встановлення кримінально-правових санкцій відображаються у двох площинах, оскільки під санкцією розуміємо, по-перше, припис (суть правового явища), який має юридичне закріплення, обов'язковий до виконання й підтриманий примусовою силою держави; по-друге - санкцію статті Особливої частини закону про кримінальному відповідальність (форма правового явища), а також санкцію кримінально-правової норми (форма правового явища).

Тобто законодавець здійснює диференціацію відповідальності у кримінальному праві двома шляхами - визначаючи систему заходів кримінально-правового впливу та шляхом відображення їх у нормах кримінального закону.

Доведено, що кримінально-правова санкція є юридичною конструкцією, яку слід розглядати у двох аспектах: як конструкцію, що відображається у нормах права, а також як доктринальне поняття, теоретичну конструкцію, яка застосовується правовою наукою як метод пізнання права та розглядається як певний штучно створений засіб вирішення конкретних завдань, як інструмент, розроблений для виконання певної функції, а саме на впорядкування суспільних відносин. Так, кримінально-правову санкцію як юридичну конструкцію можна розглядати як розроблену доктриною права та прийняту юридичною науковою спільнотою ідеальну модель, яка дозволяє теоретично осмислити, нормативно закріпити, виявити у правовому тексті та в реальних юридичних відносинах закономірний, послідовний, логічний взаємозв'язок структурних елементів різноманітних правових явищ. Саме в такому тлумаченні юридична конструкція дозволяє не лише усвідомити правову дійсність, а й цілеспрямовано, раціонально впливати на неї.

Елементами конструкції „кримінально-правова санкція” є: 1) суб'єктний склад: санкції застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене у КК України; 2) зміст: санкції визначають обсяг заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до таких осіб. Саме ці складові елементи визначають права та обов'язки не лише особи, яка зазнає кримінально-правовому впливу, а й спеціальних органів держави, оскільки визначає межі можливого „втручання” держави у права особи.

Обґрунтовано, що кримінально-правова санкція є „індуктивною конструкцією”. Такий висновок випливає з того, що на сучасному етапі розвитку кримінального права, враховуючи всі можливі форми кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння, кримінально-правову санкцію вже не можна ототожнювати лише з покаранням. Способом вирішення такого протиріччя є побудова на наявному матеріалі позитивного права нової мисленнєвої структури - поняття „кримінально-правова санкція”. Важливо підкреслити, що сам масив позитивного права в цьому випадку залишається зовні незмінним, але виникає новий спосіб його осмислення юридично, з'являється нова мисленнєва одиниця, яка співвідноситься з позитивним правом, оновлене поняття. Це поняття усуває існуючі недоліки, дозволяючи по-новому тлумачити це «старе» право так, як вимагає практика.

Санкція як модель є результатом абстракції, логічною побудовою нормативного матеріалу і одночасно є результатом правотворчої діяльності та матеріалом для правозастосування.

Визначено, що побудова кримінально-правових санкцій - це діяльність законодавця з конструювання санкції кримінально-правової норми, що полягає у встановленні залежно від суспільної небезпечності діяння видів заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння. Тобто встановлення кримінально-правових санкцій - це визначення їх меж. Однак ці межі не зводяться лише до визначення виду та розміру покарання. Вони охоплюють і різні форми прояву кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння.

Цей процес охоплює не лише аксіологічний аспект, а й спонукає науковців узагальнити правила, які використано під час конструювання кримінально-правових санкцій. Оскільки санкція кримінально-правової норми може відображатися як у нормах Загальної, так і в нормах Особливої частин КК України, вважаємо за доцільне окремо говорити про способи закріплення санкцій у нормах Загальної частини та, відповідно, способи їх закріплення в Особливій частині КК України.

Обґрунтовано, що фактори, які враховуються під час конструювання кримінально-правових санкцій і впливають на характер заходів кримінально-правового впливу (змісту санкції), поділяються на три групи: ті, що стосуються особи, яка вчинила протиправне діяння; ті, що стосуються самого суспільно небезпечного протиправного діяння та, відповідно, ті, що стосуються як особи, яка вчинила протиправне діяння, так і суспільно небезпечного протиправного діяння.

До факторів, які враховуються під час встановлення санкцій та стосуються кримінально-правової санкції як юридичної конструкції (форми санкції), яка має нормативне закріплення, належать обумовленість санкції диспозицією, взаємозв'язок у санкції норми положень Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність, уніфікація санкцій.

Визначено, що під час визначення санкцій у чинному кримінальному законодавстві використано абстрактний (узагальнюючий) прийом, оскільки це такий прийом формулювання юридичних норм, при якому фактичні дані охоплюються узагальнюючим формулюванням, тобто родовими ознаками.

За способом викладу елементів юридичної норми в юридичній конструкції „кримінально-правова санкція” використано два прийоми юридичної техніки: прямий та відсильний.

Доведено, що ті правила вибору санкцій, які однозначно сприйняті як доктриною права, так і практикою, мають одержати своє законодавче закріплення.

Запропоновано низку змін до чинного КК України, а саме:

- обґрунтовано доцільність виокремлення в майбутньому в межах окремого розділу Загальної частини КК України інституту заходів кримінально-правового впливу;

- закріпити в чинному кримінальному законодавстві такі основні принципи кримінального права: законність, рівноправність перед законом, гуманізм, справедливість, відповідальність за наявності вини, демократизм, індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, принцип особистої відповідальності;

- враховуючи, що принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності визначають межі застосування заходів кримінально-правового впливу, запропоновано доповнити чинний КК України статтями 21 та 22 такого змісту:

Стаття 21. Санкції та цілі їх застосування

1. Санкціями в цьому Кодексі за вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь є покарання, звільнення від покарання та його відбування (пробація), звільнення від кримінальної відповідальності, примусові заходи медичного характеру, примусове лікування, примусові заходи виховного характеру.

2. Метою застосування санкцій є запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних протиправних діянь, ресоціалізація та виправлення осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння.

3. Санкції не мають на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 22. Про вибір санкцій

1. Під час вибору санкцій суд повинен звертати увагу на будь-які обставини, які не дозволяють призначати менш суворий захід кримінально-правового впливу.

2. Суворість санкції залежить від цінності об'єкта охорони.

3. Обираючи санкцію, суд враховує тяжкість вчиненого, особу, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

4. Враховуючи ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу, суд повинен призначати передбачену законом більш сувору санкцію особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворої - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та навчальні посібники

1. Книженко, О. О. Санкції у кримінальному праві : монографія / О. О. Книженко. - Х. : НикаНова, 2011. - 336 с.

2. Кримінальне право України. (Особлива частина) : підручник / А. В. Байлов, А. А. Васильєв, О. О. Житний та ін. ; за заг. ред. О. М. Литвинова ; наук. ред. серії О. М. Бандурка. - Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. - 572 с.

Статті в наукових фахових виданнях

3. Книженко, О. О. Вплив кваліфікуючих ознак на межі кримінально-правової санкції [Текст] / О. О. Книженко // Право і безпека. - 2005/4. - № 4. - С. 73-75.

4. Книженко, О. О. Значення принципів кримінального права при побудові санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 12. - С. 82-86.

5. Книженко, О. О. Звільнений від відбування покарання з випробуванням: його права та обов'язки [Текст] / О. О. Книженко // Право і безпека. - 2005/4. - № 1. - С. 62-65.

6. Книженко, О. О. Проблемні аспекти співвідношення злочину та покарання за нього [Текст] / О. О. Книженко // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2007. - № 757. - С. 108-112.

7. Книженко, О. О. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням [Текст] / О. О. Книженко // Вісн. Харківського нац. ун-ту внутр. справ. - 2007. - Вип. 36. - С. 113-118.

8. Книженко, О. О. Штраф як альтернатива позбавленню волі [Текст] / О. О. Книженко // Наше право. - 2007. - № 4. - Ч. 2. - С. 109-111.

9. Книженко, О. О. Процес гуманізації кримінальної відповідальності в Україні / О. О. Книженко // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 225-228.

10. Книженко, О. О. Кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти звільнення від відбування покарання з випробуванням [Текст] / О. О. Книженко // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2009. - №. 4 (47). - С. 114-121.

11. Книженко, О. О. Поняття санкцій у кримінальному праві [Текст] / О. О. Книженко // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2010. - Вип. 1 (48). - С. 79-84.

12. Книженко, О. О. Реалізація принципів законності та справедливості при встановленні санкцій у кримінальному праві [Текст] / О. О. Книженко // Наше право. -2010. - № 4. - Ч. 2. - С. 120-123.

13. Книженко, О. О. Актуальні питання класифікації санкцій у кримінальному праві [Текст] / О. О. Книженко // Європейські перспективи. - 2010. - № 4. - С. 51-56.

14. Книженко, О. О. Взаємообумовленість кримінально-правових санкцій та заходів кримінально-правового характеру / О. О. Книженко // Форум права. - 2011. - № 1. - С. 448-454

15. Книженко, О. О. Актуальні питання диференціації відповідальності у кримінальному праві [Текст] / О. О. Книженко // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2011. - № 945. - С. 234-238.

16. Книженко, О. О. Заохочувальні санкції у кримінальному праві [Текст] / О. О. Книженко // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2011. - № 1 (52) - С. 147-154.

17. Книженко, О. О. Правила конструювання кримінально-правових санкцій: проблеми визначення [Текст] / О. О. Книженко // Право і безпека. - 2011. - № 2 (39). - С. 204-206.

18. Книженко, О. О. Загальна та спеціальна превенції та їх вплив на кримінально-правові санкції / О. О. Книженко // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 404-409.

19. Книженко, О. О. Урахування обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання при встановленні кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Вісник прокуратури. - 2011. - № 8. - С. 80-84.

20. Книженко, О. О. Кримінально-правова політика України на початку ХХІ століття [Текст] / О. О. Книженко // Вісн. Харківського нац. ун-ту внутр. справ. - 2011. - № 2 (53). - С. 107-112.

21. Книженко, О. О. Застосування логіко-математичних методів при встановленні кримінально-правових санкцій / О. О. Книженко // Часопис Академії адвокатури України. - 2011. - № 2. - С. 01-04.

22. Книженко, О. О. Виправлення як мета покарання та її вплив на кримінально-правові санкції [Текст] / О. О. Книженко // Часопис Київського ун-ту права. - 2011. - № 3. - С. 253-256.

23. Книженко, О. О. Побудова санкцій у кримінальному праві: проблеми вдосконалення / О. О. Книженко // Право та управління. - 2011. - № 2. - С. 185-191.

24. Книженко, О. О. Урахування диференціації та індивідуалізації відповідальності під час встановлення кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Наше право. - 2011. - № 2. - Ч. 2. - С. 81-86.

25. Книженко, О. О. Конструювання кримінально-правових санкцій та цілі покарання [Текст] / О. О. Книженко // Європейські перспективи. - 2011. - № 2. - Ч. 2. - С. 180-185.

26. Книженко, О. О. Співвідношення принципів кримінального права з принципами конструювання кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Публічне право. - 2011. - № 4. - С. 138-143.

27. Книженко, О. О. Кримінально-правова санкція як юридична конструкція [Текст] / О. О. Книженко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4 (56). - С. 186-192.

Статті, виступи, тези доповідей, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації

28. Книженко, О. О. Аналіз і системний метод дослідження побудови кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку : матеріали наук. конф. (м. Харків, 18-19 грудня 2003 р.) - Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2004. - С. 64-67.

29. Книженко, О. О. Проблемні аспекти побудови кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 28 квітня 2006 р.). - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2006. - С. 66-70.

30. Книженко, О. О. Окремі питання захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в Кримінальному кодексі України [Текст] / О. О. Книженко // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези II Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 квітня 2007 р.). - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 366-368.

31. Книженко, О. О. До питання гуманізації покарання [Текст] / О. О. Книженко // Актуальні проблеми відбування покарання в Україні : матеріали наук.-практ. семінару (м. Кіровоград, 23 листопада 2007 р.). - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. - С. 54-56.

32. Книженко, О. О. Актуальні питання конструювання кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези III Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 24 квітня 2008 р.). - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - С. 290-292.

33. Книженко, О. О. До питання побудови кримінально-правових санкцій при повторності злочинів [Текст] / О. О. Книженко // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези IV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 24 квітня 2009 р.). - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. - С. 311-314.

34. Книженко, О. О. До питання диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання [Текст] / О. О. Книженко // Збірник тез доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 23-24 листопада 2010 р.) / [за заг. ред. А. П. Гетьмана]. - Х. : НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2010. - С. 237-239.

35. Книженко, О. О. Дотримання принципів кримінального права при встановленні кримінально-правових санкцій [Текст] / О. О. Книженко // Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 жовтня 2010 р.) / М-во внутр. справ України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - С. 95-98.

36. Книженко, О. О. Співвідношення кримінально-правової санкції та покарання неповнолітніх [Текст] / О. О. Книженко // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 23 квітня 2010 р.). - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - С. 141-143.

37. Книженко, О. О. До питання законодавчого закріплення принципів кримінального права [Текст] / О. О. Книженко // Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України: матеріали слухань Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (м. Київ, 29 вересня 2010 р.). - Х. : Права людини, 2011. - С. 17-19.

38. Книженко, О. О. До питання взаємозалежності та взаємообумовленості санкцій та заходів кримінально-правового впливу [Текст] / О. О. Книженко // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 20-21 травн. 2011 р.) / [редкол. : Г. Є. Болдарь, А. О. Данилевський, О. О. Дудоров та ін.]; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. - Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. - С. 231-234.

АНОТАЦІЇ

Книженко О.О. Теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, Україна, 2012.

Дисертацію присвячено аналізу теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві. Встановлено, що до теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві належать вчення про санкції у праві, принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві, юридична конструкція як засіб юридичної техніки. Визначено поняття санкцій у кримінальному праві, їх види. Встановлено, що кримінально-правові санкції та заходи кримінально-правового впливу перебувають у діалектичному зв'язку, а тому є взаємообумовленими та взаємозалежними, оскільки, з одного боку, санкції є формою закріплення заходів кримінально-правового впливу, а з іншого - кримінально-правова норма, закріпивши заходи кримінально-правового впливу, розкриває їх зміст. Розкрито сутність принципів кримінального права, окреслено коло найважливіших з них та визначено вплив цих принципів на кримінально-правові санкції. Досліджено історію розвитку вчення про цілі покарання та їх урахування при конструюванні кримінально-правових санкцій. Обстоюється позиція, що на сучасному рівні розвитку кримінального права неможливо ототожнювати мету покарання, кримінальну відповідальність з цілями застосування заходів кримінально-правового впливу. Ці цілі співвідносяться між собою як загальне та окреме.

Доведена необхідність диференціації та індивідуалізації не лише покарання, кримінальної відповідальності, а й інших заходів кримінально-правового впливу. Обґрунтовано, що саме диференціація відповідальності є підґрунтям встановлення кримінально-правових санкцій. Доведено, що юридична конструкція є засобом юридичної техніки встановлення (побудови) кримінально-правових санкцій. Розкрито поняття „побудова санкцій” та фактори, які впливають на їх побудову. Охарактеризовано прийоми і правила юридичної техніки, які застосовуються при конструюванні кримінально-правових санкцій.

Сформульовано відповідні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.

Ключові слова: кримінально-правові санкції, заходи кримінально-правового впливу, конструювання санкцій, принципи та правила конструювання санкцій, диференціація відповідальності, індивідуалізація відповідальності, юридична конструкція.

Книженко О.А. Теоретические основы установления санкций в уголовном праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина, 2012.

Диссертация посвящена анализу теоретических основ установления санкций в уголовном праве. Установлено, что к теоретическим основам установления санкций в уголовном праве относятся учение о санкциях в праве, принципы уголовного права, цели мер уголовно-правового воздействия, дифференциация и индивидуализация ответственности в уголовном праве, юридическая конструкция как средство юридической техники.

Исходя из принципа диалектики, дано определение понятия санкций, под которыми следует понимать, во-первых, юридически закрепленное предписание, которое имеет обязательный к исполнению характер и поддерживается принудительной силой государства. Во-вторых, санкцию статьи уголовного закона (такой подход в определении санкций является определяющим при написании учебников, учебных пособий по уголовному праву), а также санкцию уголовно-правовой нормы как меру государственного влияния, главным образом в форме принуждения, которая применяется к лицу, совершившему преступление, или к лицу, совершившему общественно опасное деяние, однако из-за малолетнего возраста или невменяемости не может быть признано субъектом преступления. Исходя из этих позиций, проанализированы виды санкций. Установлено, что уголовно-правовые санкции и меры уголовно-правового воздействия находятся в диалектической связи, а потому являются взаимообусловленными и взаимозависимыми, поскольку, с одной стороны, санкции являются формой закрепления мер уголовно-правового характера, а с другой - уголовно-правовая норма, закрепив меры уголовно-правового воздействия, раскрывает их содержание. Обоснована целесообразность выделения в будущем самостоятельного института мер уголовно-правового воздействия и его юридического закрепления в отдельной структурной части Общей части уголовного законодательства.

Раскрыта сущность принципов уголовного права, очерчен круг наиболее важных из них и определено влияние этих принципов на содержание уголовно-правовых санкций. Доказано, что правила построения уголовно правовых санкций можно выработать только на основании принципов уголовного права, которые конкретизируются в принципах конструирования санкций. Предложена классификация правил установления уголовно-правовых санкций на двух уровнях. Первые из них закреплены законодателем при определении границ применения конкретной меры уголовно-правового воздействия в пределах Общей части УК Украины и при конструировании санкции статьи Особенной части УК Украины. Вторые являются правилами применения санкций. Они являются производными от первых и во многом подобны им.

Исследована история развития учения о целях наказания и их учет при конструировании уголовно-правовых санкций. Отстаивается позиция, что на современном этапе развития уголовного права нельзя отождествлять цели наказания, уголовной ответственности с целями мер уголовно-правового воздействия. Указанные цели соотносятся между собой как общее и отдельное. Меры уголовно-правового воздействия имеют собственные цели, поскольку отдельное приобретает свои особые признаки, которые не свойственны целому.

Доказана необходимость дифференциации и индивидуализации не только наказания, уголовной ответственности, но и иных мер уголовно-правового воздействия. Обосновано, что дифференциация ответственности составляет основу установления уголовно-правовых санкций и заключается в установлении в нормах уголовного законодательства форм и пределов применения мер уголовно-правового характера, призвана достигнуть их целей и реализовать принципы уголовного права. Констатируется, что индивидуализация ответственности в уголовном праве неразрывно связана с дифференциацией ответственности, является производной от нее и, устанавливая санкции, законодатель должен так определить их пределы, чтобы суд имел возможность индивидуализировать меры уголовно-правового характера.

Обосновывается, что юридическая конструкция является средством юридической техники установления (построения) уголовно-правовых санкций. Раскрыто понятие «построение санкций», под которым следует понимать деятельность законодателя по конструированию санкции уголовно-правовой нормы и которое заключается в установлении в зависимости от общественной опасности деяния форм (видов) мер уголовно-правового характера, применяющихся к лицам, совершившим общественно опасное противоправное деяние. Указаны и классифицированы факторы, влияющие на их построение уголовно-правовых санкций. Охарактеризованы приемы и правила юридической техники, которые применяются при конструировании уголовно-правовых санкций.

Сформулированы соответствующие предложения по совершенствованию действующего уголовного законодательства Украины.

Ключевые слова: уголовно-правовые санкции, меры уголовно-правового воздействия, конструирование санкций, принципы и правила конструирования санкций, дифференциация ответственности, индивидуализация ответственности, юридическая конструкция.

O.O. Knyzhenko. Theoretical principles of imposing sanctions in criminal law. - Monograph.

A thesis for an academic degree of Doctor of Law, field of specialization: 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal enforcement law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine, 2012.

The thesis is devoted to the analysis of theoretical principles of imposing sanctions in criminal law. It was determined that theoretical principles of imposing sanctions in criminal law include theory of sanction in law, principles of criminal law, goals of criminal enforcement, differentiation and individualization of liability in criminal law, legal structure as an instrument of legal methodology. Definition of the term `sanction' in criminal law and the forms of sanction were provided. It was determined that criminal sanctions and criminal enforcement measures are in a dialectic relation against each other, and therefore, are correlated and interdependent, because sanctions represent a form of implementing criminal enforcement measures, on the one hand, and on the other, having fixed criminal enforcement measures, a norm of criminal law describes up their nature. The meaning of principles of criminal law was provided, their scope was outlined, and the effect of these principles on criminal sanctions was determined. The development history of theory of the goals of punishment and how these goals were incorporated in the structure of criminal sanctions were studied. The stance that at the present level of development of criminal law the goal of punishment and criminal liability cannot be considered identical to the goals of application of criminal enforcement measures was defended. These goals are correlated to each other as the general and a separate.

The necessity of differentiation and individualization of not only a punishment and criminal liability but also other criminal enforcement measures was proved. It was substantiated that differentiation of liability, in particular, represents a basis for imposition of criminal sanctions. It was proved that legal structure represents an instrument of legal methodology of imposing (building) criminal sanctions. The meaning of `sanction building' and the factors which have effect on the sanction-building were described. Legal methodology techniques and rules used to design criminal sanctions were characterized.