Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розв'язання в Україні таких складних політичних та соціально-економічних проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових форм і методів господарювання, покладається на фахівців, від яких вимагається необхідний рівень освіти. Вища медична школа посідає особливе місце і як ключовий фактор кадрової політики у системі охорони здоров'я, і як елемент національної системи вищої освіти. Реформування вищої медичної освіти можливе лише в рамках системи управління якістю, складовою якої є освітні стандарти. Посилення уваги до проблем державного управління галузевою стандартизацією зумовлене складністю вирішення проблеми якості вищої медичної освіти й необхідністю приведення національного законодавства у цій сфері у відповідність з Європейськими нормами і стандартами.

Системний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, аналітичних даних звітів «Україна. Людський розвиток» (1996-2000), матеріалів Державної національної програми «Освіта. Україна XXI сторіччя», Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки, «Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті», інформаційних матеріалів Кабінету Міністрів України про стан фінансування системи вищої медичної освіти як складової галузі охорони здоров'я (2000), матеріалів підсумкових колегій Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти і науки (1995-2002) показав, що наявний рівень державного управління стандартизацією вищої медичної освіти України як інноваційного процесу виявився неадекватним новим умовам й потребує формування якісно нової системи управління, яка б відповідала сучасним вимогам міжнародних стандартів. При цьому особливо гостро відчувається відсутність фахівців-професіоналів з державного управління стандартизацією вищої медичної освіти.

Систематизація існуючих розробок дає змогу обгрунтувати доцільність вивчення основних закономірностей та тенденцій в управлінні галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в Україні як складової забезпечення якості освіти в контексті розвитку наукової галузі «державне управління» - механізмів галузевого управління. Дослідження вітчизняних науковців у цій сфері дають підставу визнати, що вона є складною для вивчення, оскільки інтегрує управління галуззю освіти з управлінням галуззю охорони здоров'я і пов'язана зі створенням або реструктуризацією міжгалузевих механізмів державного управління. Ключовим завданням залишається розробка концепції управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової системної концепції державного управління вищою освітою, а дискусії з цього приводу обмежуються, в основному, пошуками підходів до розуміння цієї категорії. Не дослідженою залишається також і проблема оперативного забезпечення органів державного управління вищою медичною освітою та управління охороною здоров'я всіх рівнів об'єктивною інформацією, що стосується оцінки сучасного стану національної вищої медичної освіти, якості підготовки фахівців медичного профілю та її відповідності міжнародним стандартам.

На важливості грунтовного дослідження проблеми забезпечення якості освіти в державному управлінні наголошується у працях сучасних науковців В.Б. Авер'янова, А.М. Алексюка, В.Д. Бакуменка, В.Ю. Бикова, Л.М. Карамушки, В.М. Князєва, С.В. Крисюка, В.І. Лугового, О.І. Ляшенка, В.К. Майбороди, С.В. Майбороди, Н.Р. Нижник, Н.Г. Протасової, В.А. Ребкала, І.В. Розпутенка, В.А. Скуратівського, В.П. Троня, В.О. Шамрая та ін. В останнє десятиліття у вітчизняній літературі багато наукових розробок присвячено проблемам реформування вищої медичної школи, але досліджувана тема розкрита лише частково (К.М. Амосова, І.Є. Булах, Ю.В. Вороненко, В.Н. Казаков, К.В. Корсак, В.Г. Кремень, В.Ф. Москаленко, Л.А. Пиріг, Я.Ф. Радиш, І.М. Солоненко та ін.).

Актуальність дослідження зумовлена також нагальною потребою у розв'язанні наявних соціально-державних суперечностей, а саме:

дедалі більшою важливістю інноваційних аспектів у теорії державного управління та не досить ефективним упровадженням та використанням нововведень у державному будівництві;

необхідністю вивчення механізмів державного управління розробкою і впровадженням стандартів вищої медичної освіти, яка потребує глибокого системного реформування й приведення у відповідність з найновішими світовими досягненнями, та відсутністю фундаментальних науково-теоретичних досліджень з цієї проблеми;

існуванням системи вищої медичної освіти з властивими їй гнучкістю, відкритістю із саморегуляційними можливостями та зовнішнім державним регулюванням, яке не обмежується стандартизацією та моніторингом;

збільшенням чисельності студентів, що навчаються на умовах контракту, та зниженням якості підготовки фахівців охорони здоров'я у зв'язку з перерозподілом джерел фінансування підготовки фахівців;

високими за темпами розвитку технологій у сфері медичної освіти та недостатнім їх використанням у підготовці вітчизняних медичних фахівців;

прискоренням динамічного оновлення наукових знань, масштабністю практичних завдань, що вирішують державні службовці сфери медичної освіти і галузі охорони здоров'я, та недостатньою спрямованістю їх підготовки на безперервне підвищення професійної кваліфікації.

Зазначене й зумовило актуальність дисертаційного дослідження, визначило його мету, завдання та гіпотезу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» (ДР-ОК №0201U004833) та відповідно до програми наукових робіт Міністерства охорони здоров'я України, в розробці яких дисертант брала участь як науковий співробітник Центру тестування професійної компетентності фахівців за напрямами підготовки «Медицина» та «Фармація» (довідка №18 від 16.02.2004), а також як учасник робочої групи з розробки освітньо-професійної програми підготовки (наказ МОЗ України №13 Адм. від 17.01.2002) та ліцензійного іспиту «Крок 3. Лікувальна справа та педіатрія» (наказ МОЗ України №8.08 -31/2462 від 03.10.2001).

Об'єкт дослідження - державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти.

Предмет дослідження - методологічні й практичні проблеми державного управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного управління галузевою стандартизацією буде більш ефективною за умов алгоритмізації розробки та впровадження галузевих стандартів як складової системи управління якістю вищої медичної освіти. Базисом цьому процесу слугуватиме формування й реструктуризація міжгалузевих механізмів державного управління як інноваційний аспект системної концепції державного управління. Це створить підгрунтя узагальненого теоретико-методологічного підходу до оцінки якості підготовки фахівців охорони здоров'я, що відповідає цілям державного управління, та сприятиме міжнародній акредитації вітчизняної вищої медичної школи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування сутності, закономірностей, тенденцій розвитку механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти, розробка на цій основі концепції державного управління галузевою стандартизацією як моделі розвитку вищої медичної освіти та як складової управління якістю вищої медичної освіти і міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів з урахуванням нагромадженого досвіду в сучасних умовах реформування вищої медичної школи.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання:

проаналізувати на основі системного й концептуально-порівняльного підходів стан висвітлення проблеми стандартизації в державному управлінні вищою медичною освітою у вітчизняній та зарубіжній літературі;

узагальнити досвід розробки та впровадження в економічно розвинутих країнах систем стандартизації медичної освітньої галузі, що придатні для застосування в державному управлінні вищою медичною освітою України;

визначити та охарактеризувати міжсистемні зв'язки сфери управління вищою медичною освітою з іншими галузями державного управління у становленні системи галузевої стандартизації як інноваційного аспекту в державному будівництві;

конкретизувати тлумачення та сутність дефініцій: «галузева стандартизація вищої медичної освіти», «державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти», «концепція державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти», «соціальна відповідальність медичної школи»;

теоретично обгрунтувати та розробити модель управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів як складової управління якістю вищої медичної освіти та надати практичні рекомендації щодо її застосування;

дослідити особливості центрального та регіонального моніторингу якості у державному управлінні галузевою стандартизацією вищої медичної освіти;

розробити структуру логіко-змістової моделі міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів на основі стандартів з оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи;

дістати уявлення про основні тенденції розвитку механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в сучасних умовах й теоретично їх обгрунтувати.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що грунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, педагогічної, медичної, і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу - при опрацюванні літературних джерел й дослідженні еволюції проблеми, що вивчається, та ступеня її розв'язання; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі державного управління галузевою стандартизацією і формування висновків; економіко-математичний аналіз та системний підхід при моделюванні та логічному узагальненні принципів та алгоритмів організаційно-функціональної моделі процесу управління галузевою стандартизацією; системно-аналітичний - для розробки концептуальних положень і заходів стратегії розвитку галузевої стандартизації вищої медичної освіти в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:

проведено концептуально-цілісний аналіз процесів стандартизації вищої медичної освіти як інноваційного соціального феномена;

сформульовані і всебічно обгрунтовані найважливіші механізми державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової підсистеми наукової галузі «державне управління» з позиції системного підходу, визначені перспективні напрями розвитку організаційного та мотиваційного механізмів, що полягають у формуванні міжсистемних зв'язків;

конкретизовано дефініції категорійно-понятійного апарату державного управління стандартизацією вищої медичної освіти та введено у науковий обіг удосконалені поняття «державне управління стандартизацією вищої медичної освіти», «галузева стандартизація вищої медичної освіти», «концепція державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти», «соціальна відповідальність медичної школи»;

розроблено концептуальний підхід до сучасної моделі управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів вищої медичної освіти на основі методу моделювання у вигляді розробки «дерева цілей - рішень», головною умовою практичної реалізації якої є підготовлені управлінські кадри для дослідницької, проектної та упроваджувальної діяльності;

виявлено й актуалізовано закономірності формування стратегії управління якістю та визначено перспективи створення сучасної моделі системно-цільового типу національної системи управління якістю медичної освіти на основі галузевих стандартів вищої медичної освіти;

здійснено комплексне дослідження особливостей державного центрального та регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти (системність аналізу всієї сукупності об'єктів моніторингу при унікальності кожного об'єкта спостереження, об'єктивність інтерпретації та оцінювання, синтез якісно-кількісної інтерпретації результатів) у системі галузевої стандартизації на сучасному етапі реформування вищої медичної школи України, доведено необхідність формування моніторингових класів користувачів інформації;

визначені й змістовно обгрунтовані принципи побудови моделі міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів на основі соціальної відповідальності медичної школи та розроблених стандартів з оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи, пропонуються рекомендації щодо їх удосконалення;

набули подальшого розвитку основні тенденції розвитку організаційного та мотиваційного механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в сучасних умовах: формування міжгалузевих механізмів та зон випереджального розвитку галузевих стандартів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в отриманні функціональної моделі управління розробкою, впровадженням, розвитком системи галузевих стандартів вищої медичної освіти; формуванні на цій основі системи управління якістю вищої медичної освіти з постійним моніторингом; розробці моделі міжнародної акредитації вищої медичної школи.

Результати, отримані в процесі виконання дисертаційної роботи, впроваджені:

при підготовці проекту Закону України «Про вищу освіту» (2002);

Головним управлінням освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства охорони здоров'я України у процесі регулювання розробки та впровадження державних ліцензійних інтегрованих іспитів, розробки проектів освітньо-професійної характеристики випускника вищого медичного навчального закладу та освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста за напрямом підготовки «Лікувальна справа. Педіатрія» (наказ №8.02-31/2462 від 03.10.2001);

Галузевою науково-методичною лабораторією з питань додипломної підготовки лікарів Міністерства охорони здоров'я України при розробці тестових завдань для державних ліцензійних іспитів «Крок 1» та «Крок 2»; при оновленні навчальних програм підготовки з навчальних дисциплін напряму підготовки «Лікувальна справа. Педіатрія» (акт впровадження №15/01-17 від 09.02.2004);

Центром тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» Міністерства охорони здоров'я України в процесі розробки та впровадження державних ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок», розробки проектів освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого медичного навчального закладу та освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста за напрямом підготовки «Лікувальна справа. Педіатрія» (довідка про впровадження №18 від 16.02.2004);

Інститутом адміністративного, економічного й політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в процесі реалізації семінару-тренінгу «Комп'ютерна діагностика навчальних досягнень. Технологія стандартизованого тестування» (акт виконаних робіт №7 від 17.04.2002);

при реалізації Програми впровадження ліцензійних інтегрованих іспитів у Придніпропетровській державній академії будівництва та архітектури (акт упровадження №17/5-378 від 21.05 2004), Львівському національному медичному університеті ім. Д. Галицького (акт упровадження №21/5-471 від 25.05.2004), Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини (акт упровадження №31/12-798 від 12.12.2003), Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика (акт упровадження №12/3-398 від 10.03.2004).

Дисертант є співавтором розробки структури галузевих стандартів вищої медичної освіти: ліцензійних іспитів «Крок 1. Лікувальна справа та педіатрія», «Крок. Стоматологія», «Крок 2. Лікувальна справа» та «Крок 2. Стоматологія», а також освітньо-професійної програми підготовки випускника вищого медичного навчального закладу за спеціальністю «лікувальна справа» (довідка №18 від 16.02.04).

Теоретичні розробки дисертації використовуються в Національній академії державного управління при Президентові України в навчальному процесі з підготовки магістрів державного управління за спеціальністю «управління охороною здоров'я» (акт упровадження №29/4-241 від 22.04.2004).

Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані в діяльності:

суб'єктів законодавчої та виконавчої влади, зокрема Президента України, народних депутатів України та Кабінету Міністрів України при підготовці та прийнятті законодавчих актів щодо вирішення завдань інноваційного розвитку держави в аспекті державного управління вищою медичною освітою;

органів місцевого самоврядування при підготовці доповідей з регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти;

при створенні концепцій подальшого реформування й розвитку сфери вищої медичної освіти;

при створенні Центру міжнародної акредитації вищих навчальних закладів (згідно з Указом Президента України від 12 вересня 1995 року №832/95);

у навчальному процесі як дидактичний матеріал під час викладання дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління;

у плануванні заходів з державного управління вищими медичними навчальними закладами.

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні системи державного управління галузевою стандартизацією як складової державної політики якості у сфері вищої медичної освіти, у визначенні шляхів її розвитку за умов реформування вищої школи в Україні. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Результати дослідження отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, що належать співавтору І.М. Солоненку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались автором на національних та міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах. Найважливішими з них були: Всеукраїнська науково-практична конференція «Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах державного страхування» (м.Ірпінь, 2001); науково-практичні конференції за міжнародною участю «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м. Київ, 2002, 2003); міжнародний науково-практичний семінар «Досвід стажування державних службовців у США та ЄС і його роль у становленні демократичного державного управління в Україні» (м. Київ, 2002); науково-практична конференція «Підвищення ефективності державного управління охороною здоров'я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування на засадах принципів громадянського суспільства» (м. Комсомольськ, Полтавської обл., 2003); на VII З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (м. Тернопіль, 2003); міжнародний семінар з упровадження ліцензійних іспитів у Національній раді медичних екзаменаторів США (National Board of Medical Examiners of the USA) (м.Філадельфія, США, 1996); щорічна конференція «Глобальні стандарти у медичній освіті» (Global Standards in Medical Education) Європейської асоціації медичної освіти (м. Берлін, Німеччина, 2001); щорічна конференція «Заходи щодо покращання викладання» (Approaches to Better Teaching) Європейської асоціації медичної освіти (м.Лісабон, Португалія, 2002); Десятий симпозіум «Кваліметрія в освіті» (Квалиметрия в образовании) (м. Москва, Росія, 2002); щорічна конференція «Розстановка акцентів: здоров'я, якість та гроші» (Managing the pressures: health, quality and money) Європейської асоціації менеджменту в медицині (м. Гданськ, Польща, 2002); щорічна конференція «Підтримка інновацій у освіті, охороні здоров'я та наукових дослідженнях проти погіршання здоров'я» Всесвітньої партнерської мережі на підтримку здоров'я через інновації у медичній освіті та охороні здоров'я (м. Елдорет, Кенія, 2002); міжнародна конференція «Медична освіта ХХІ століття» (Медицинское образование ХХІ века) (м.Мінськ, Білорусь, 2002); ІХ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств (м. Луганськ, 2002); Х Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств (м. Чернівці, 2004); міжнародні науково-практичні семінари з проблем створення національних ліцензійних іспитів «Крок» у рамках USAID Програми партнерства в освіті з Росією та Україною (м. Дніпропетровськ, 1996; м. Київ, 1996); міжнародний семінар «Вирішення управлінських проблем з метою покращання здоров'я» у рамках Dreyfus Health Fondation (м. Львів, 2000); міжнародний семінар «Сучасні технології оцінювання в соціальних проектах» за участю Інституту освітньої політики Фонду Відродження (м. Київ, 2001).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в монографії, чотирьох навчальних посібниках, 22 статтях у фахових наукових виданнях, журналах і збірниках. Серед публікацій, що додатково відображають результати дослідження, 4 статті в інших фахових виданнях, 13 тез доповідей і матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження - понад 34,5 обліково-видавничих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 388 сторінок, обсяг основного тексту - 353 сторінки, список використаних літературних джерел складається із 426 найменувань. Дисертація містить 20 таблиць, 9 рисунків, 6 додатків на шести сторінках.

Основний зміст роботи

управління державний медичний освіта

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, вказано на зв'язок роботи з науковими напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; висвітлено ступінь наукової розробленості проблеми, що вивчається, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі - «Державне управління стандартизацією вищої медичної освіти України як науково-теоретична проблема» - на основі системного аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з питань державного управління вищою медичною освітою та галуззю охорони здоров'я досліджується актуальність розгляду цілісного наукового напряму «Державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти» в умовах реформування вищої медичної школи; висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюється концептуальна основа оптимізації системи державного управління якістю вищої медичної освіти в Україні.

Системний аналіз вітчизняних літературних джерел стосовно питань державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти свідчить, що ступінь досліджень проблеми вітчизняними авторами не відповідає її місцю й ролі в політичній і соціальній структурі суспільства в умовах трансформаційних процесів. В окремих працях (І.Є. Булаха, Ю.В. Вороненка, В.Г. Кременя, В.Ф. Москаленка, Л.А. Пирога, Я.Ф. Радиша, І.М. Солоненка) лише певною мірою розкривається її зміст, зосереджується увага, в основному, на формі й методах управління вищими медичними навчальними закладами.

На сьогодні реформування вищої освіти в Україні передбачає застосування єдиних методологічних підходів до всіх галузей підготовки спеціалістів - гуманітарної, технічної, медичної та ін. Однак кожна освітня підсистема має відмінності у структурі та змісті, зумовлені цільовими завданнями підготовки фахівців. Саме тому галузева стандартизація потребує наукового вивчення з позицій державного управління.

На основі аналізу окремих наукових досліджень із зазначеної проблеми з'ясовано сутність і взаємозв'язок низки категорій, що безпосередньо стосуються держави як суб'єкта управління вищою медичною освітою, об'єктивну зумовленість та ефективність втручання держави у процеси стандартизації медичної освіти, особливості формування національної системи якості медичної освіти.

Політика держави у сфері стандартизації вищої медичної освіти забезпечується, зокрема, механізмами державного управління цією сферою. При визначенні зазначених механізмів державного управління пропонується застосовувати концептуальний підхід й більш конкретний підхід, тобто виділяти вузькі і більш широкі напрями діяльності держави у сфері стандартизації медичної освіти. Оскільки стандарти вищої освіти є складовою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, в першому випадку як вищезазначений інструментарій може розглядатися система управління якістю вищої медичної освіти.

В умовах науково-технічного прогресу проблема якості вищої медичної освіти не спрощується, а, навпаки, ускладнюється. Реформи у сфері вищої медичної освіти спрямовані саме на пошук комплексного, системного підходу, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Визначальним є принцип дуальності організації та управління. Управління якістю освіти в широкому розумінні є управлінням відношенням адекватності доктрини освіти, соціального інституту освіти, освітніх систем і соціальних норм якості імперативам та логіці суспільного розвитку у соціоприродничому, національно-етнічному, соціально-економічному вимірах. У вузькому розумінні це управління якістю підготовки фахівців охорони здоров'я (для медичної професійної ланки освіти).

Особливого значення в сучасних умовах набуває проблема пошуку оптимальної моделі державного управління якістю вищої медичної освіти в Україні. Концептуально напрям її розв'язання полягає в тому, що держава має формувати зони випереджального розвитку системи галузевих стандартів вищої медичної освіти у системі управління її якістю як важливих експериментальних моделей, на яких проходять випробування нові технології управління якістю з наступним упровадженням нових освітніх, інформаційних й управлінських технологій у вищі медичні навчальні заклади та структури управління вищою медичною освітою в Україні. При цьому дуже важливо враховувати те, що соціальні і політичні чинники, а також всі види баз даних та баз знань (експертних систем) національного та міжнародного зразка, що забезпечують розробку та впровадження системи галузевих стандартів, є досить динамічними, тому масштаби і функції держави в управлінні якістю вищої медичної освіти не можуть бути постійними і визначеними на довготривалий період.

У розділі вказано, що характерною ознакою розвитку на всіх рівнях організації галузевого управління стали розробка та пошук ефективних форм застосування комплексних програм розвитку якості вищої освіти в Україні 1990-х років. Однак на сьогодні управлінці та освітяни відчувають істотний брак інформації з цього питання, що гальмує становлення національної системи якості вищої медичної освіти.

Саме тому особливо актуальним є проведення всіх складових державного моніторингу якості вищої медичної освіти: спостереження, оцінювання, прогнозування як на національному, так і на регіональному рівнях, що пов'язано зі значними труднощами. Неоднорідність об'єктів якості вищої медичної освіти (об'єктами виступають факти, явища, стани, процеси тощо) спонукає до теоретичного обгрунтування рівнозначності та можливості зіставлення методів моніторингу щодо різних об'єктів. Аналогічне обгрунтування необхідне для засобів та способів забезпечення якості вищої медичної освіти щодо кожного об'єкта моніторингу: процесу, стану, властивості тощо.

Зазначається, що актуальність технологізації державного моніторингу якості вищої медичної освіти зумовлена демократизацією управління вищою освітою, становленням її суспільно-державного характеру, сприянням саморозвитку медичної освіти в Україні.

Спираючись на висновки, що система вищої освіти є гнучкою, відкритою, з притаманними їй процесами самоорганізації, у дослідженні доведено, що процес державного управління стандартизацією вищої медичної освіти набуває специфічного змісту. Діалектичні суб'єкт-об'єктні зв'язки із двосторонніх (держава як суб'єкт управління та сфера вищої медичної освіти як об'єкт) мають перетворитися на багатосторонні, а саме, держава делегуватиме частину своїх повноважень децентралізованим органам управління сферою, громадським організаціям. Це забезпечить дотримання принципу колегіальності, демократичності в державному управлінні та сприятиме оптимізації управління, тобто зниженню впливу суб'єкта управління на об'єкт та розвитку процесів саморегулювання у сфері вищої медичної освіти.

Дослідження показали, що саме синергетичний підхід дає змогу досягти ефективної самоорганізації в забезпеченні якості. З цією метою для гнучкої системи компонентів мають бути розроблені варіанти їх взаємодії (межі визначаються на основі нормативних документів, що встановлюють контрольні параметри, а саме державних та галузевих стандартів вищої медичної освіти).

Указано, що результатом розробки нормативно-правової бази системи вищої освіти, зокрема медичної, стало прийняття впродовж 1991-2003 років майже 400 нормативно-правових актів. Однак аналіз показав, що, незважаючи на актуальність і важливість нормативного закріплення відповідальності в освітній сфері взагалі та за якість освіти зокрема, сучасне вітчизняне законодавство про освіту має неадекватну суспільним потребам правову базу із цих питань. Це підтверджується необхідністю формування сучасних, адекватних новому стану, соціально-правових норм вищої освіти, що регулюватимуть контрольно-оцінні процедури, рівень і якість медичної освіти тощо. На сьогодні суть правового регулювання відносин у галузі вищої освіти, медичної зокрема, зводиться, насамперед, до правового забезпечення оцінювання навчальних закладів.

Вирішення усіх зазначених проблем сприятиме інтеграції України до Європейського Союзу, що проголошено довгостроковою стратегічною метою і є важливим реформостимулюючим фактором для економіки, законодавчої бази нашої держави взагалі. Стан і розвиток національних систем стандартизації, сертифікації та метрології є одним із чинників, від якого залежить національна, зокрема економічна, безпека держави. Тому органи державної влади України сприяють забезпеченню якомога більшої відповідності національних стандартів вимогам ринку для посилення ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Саме тому проведене дослідження буде доцільним для розвитку теорії державного управління на сучасному етапі.

У дослідженні проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання процесів стандартизації вищої медичної освіти як одного з провідних механізмів державного управління, пріоритетні напрями та важелі здійснення реформи медичної школи, вплив її на кадрову політику у галузі охорони здоров'я.

Системний аналіз літературних джерел дав змогу визначити найважливіші аспекти проблем, що дотепер належно не розкриті й потребують поглибленого наукового дослідження та підкреслюють його актуальність. Це, насамперед, комплексне дослідження механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової державної політики якості у сфері освіти у визначенні шляхів її розвитку за умов реформування вищої медичної освіти в Україні.

У другому розділі - «Теоретико-методологічні засади державного управління стандартами вищої медичної освіти за умов реформи галузі: вітчизняний та світовий досвід» - проводиться науково-теоретичне обгрунтування базових принципів оптимізації державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як напряму інноваційної діяльності держави і акцентується увага на розробці і впровадженні галузевих стандартів як складової управління якістю вищої медичної освіти в умовах її реформування.

Управління процесами і трансформаціями в системі галузевої стандартизації вищої медичної освіти як у структурному, так і у функціональному плані є частиною загального управлінського поля і разом з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Система галузевої стандартизації є полем взаємодії, по-перше, системи охорони здоров'я з її основним об'єктом - людиною як пацієнтом, по-друге, системи вищої медичної освіти з її основним об'єктом - фахівцем галузі охорони здоров'я, і, нарешті, матеріально-інформаційним забезпеченням процесу стандартизації як інструментом взаємодії. Якщо відповідно до законів системного аналізу галузі охорони здоров'я та вищої освіти вважати так званим внутрішнім середовищем щодо управління галузевою стандартизацією, то суспільство, державне і громадське управління життєдіяльністю населення утворять зовнішнє середовище системи галузевої стандартизації вищої медичної освіти. Основною структурою, зацікавленою у якісній медичній освіті, і виходячи з цього у здоровому працездатному населенні, є держава. Саме її політика щодо реформування вищої медичної освіти є визначальною у створенні структурних механізмів, здатних забезпечити належну якість освіти, складовою якої є галузеві стандарти. Тому відповідність системи галузевої стандаризації вищої медичної освіти сучасним суспільним вимогам значною мірою залежить від того, які міжгалузеві механізми будуть залучені до вирішення цієї проблеми.

Управління вищою медичною освітою поширюється на її міжсистемні зв'язки з іншими галузями. Інтеграція управлінських заходів з проблем галузевої стандартизації вищої медичної освіти розглядається як організаційний та мотиваційний механізми державного управління. Формами реалізації такої інтеграції виступають координаційні ради, проекти, робочі групи, програми національного рівня, управління якими забезпечується надгалузевими структурами і загальнодержавною політикою стосовно охорони здоров'я й вищої освіти.

Стандартизація вищої освіти розглядається як інноваційний аспект державного будівництва з усіма притаманними йому ознаками. Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що цей аспект теорії державного управління є малодослідженим, оскільки стандартизація нематеріальних процесів є абсолютно новим явищем, і управління цим процесом на державному рівні глибоко не вивчалося.

У дисертації доведено, що галузева стандартизація вищої медичної освіти, як аспект інноваційної діяльності держави утворює багатовимірне середовище, що інтегрує в собі науково-технічну, виробничу діяльність та сферу споживання інноваційної продукції. Внутрішні зв'язки, що формують зазначене середовище, зумовлені суспільними, правовими відносинами, кооперацією та взаємодією суб'єктів процесу галузевої стандартизації (фізичних осіб - студентів вищих медичних навчальних закладів та юридичних осіб - вищих медичних навчальних закладів).

Розуміння системи вищої медичної освіти України як структурної одиниці ступеневої системи освіти, що має свої специфічні цілі, сприяє визначенню основних цілеформуючих суб'єктів у побудові структури цілей вищої професійної освіти України, якими є світове співтовариство, суспільство та сфера праці. Цілеформуючі ознаки також вносяться в освітній процес його учасниками та системою вищої медичної освіти, проте вони є підпорядкованими і спрямовані на задоволення вимог трьох основних цілеформуючих суб'єктів. Таке розуміння сприятиме оновленню функцій державного управління через формування державно-громадських органів управління сферою медичної освіти.

Реалізація цих завдань базується на використанні державою стандартів вищої медичної освіти як нормативної бази функціонування системи цієї освіти, що встановлює загальні вимоги до освіти фахівців охорони здоров'я і має на меті досягнення оптимального ступеня впорядкування діяльності в галузі вищої медичної освіти. Зазначається, що саме суспільний поділ праці відіграє структуроутворюючу роль у побудові галузевих стандартів, оскільки він зумовлює існування спеціальностей, професій та соціально-професійних структур суспільства.

Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення в практиці державного управління таких термінів категорійно-понятійного апарату, як «державне управління стандартизацією вищої медичної освіти», «галузева стандартизація вищої медичної освіти», «концепція управління галузевими стандартами вищої медичної освіти».

Результати семантичного аналізу визначень вищезазначених понять, а також урахування методологічних підходів до їх трактування вітчизняними науковцями (В.М. Князєв, 2002; В.І. Луговий, 1999; О.І. Ляшенко, 2002; Н.Р. Нижник, 2000 та ін.) стали основою для якісного вдосконалення їх теоретичного трактування та уточнення сутності.

Це дало змогу запропонувати власне тлумачення поняття «державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти» як ефективної діяльності держави з контролю за реалізацією єдиної державної політики у сфері вищої медичної освіти, яка поєднує взаємодію зовнішнього державного регулювання із саморегуляційними можливостями децентралізованих органів управління сферою. Ця діяльність спрямована на розробку нормативно-правової бази функціонування системи галузевих стандартів та управління якістю вищої медичної освіти, прогнозування і планування їх розвитку з метою забезпечення якості підготовки фахівців охорони здоров'я і задоволення потреб громадян України у якісній медичній допомозі.

«Галузеву стандартизацію вищої медичної освіти» пропонуємо трактувати як своєрідне відображення об'єктивних законів еволюції освітніх технологій, включаючи засоби та інструменти діагностики рівня знань. Вона є унікальною сферою суспільної діяльності, що синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти, й стає одним з джерел розбудови та оновлення сучасної вищої медичної школи, вирішення актуальних питань державного управління нею, формування її майбутнього в інтересах українського суспільства.

З цією метою пропонується розробити концепцію державного управління галузевою стандартизацією як складову управління якістю вищої медичної освіти.

Під «концепцією державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти» ми розуміємо системне викладення основних цілей, принципів, положень організації, функціонування та розвитку процесу оцінки якості підготовки фахівців охорони здоров'я за допомогою науково-обгрунтованих показників (галузевих стандартів вищої медичної освіти).

Методологія використання системного підходу в концепції державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти вимагає чіткого визначення та розмежування функцій органів управління на трьох рівнях:

2) оперативного управління (управління системою діяльності): розробка нормативно-правової основи функціонування системи вищої медичної освіти; організація і координація співробітництва з іншими міністерствами і відомствами, державними і недержавними установами;

3) інструментального управління (управління діючою системою): визначення, апробація та експертиза освітніх технологій, методів, форм і засобів навчання; організація роботи комісій і рад Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти і науки України.

Держава як суб'єкт управління виступає гарантом реалізації єдиної політики у процесах стандартизації, метрології та сертифікації, в яких вона бере безпосередню участь або так чи інакше втручається в них (стимулює або гальмує їх розвиток). До останнього часу державна стандартизація охоплювала організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти. Комплексний підхід до використання стандартизації як інноваційного фактора розвитку вищої медичної освіти в Україні набуває особливої ваги. Держава має бути основним суб'єктом, що задає параметри інноваційного процесу, тому потребує нового трактування зміст поняття «діяльність держави у сфері стандартизації вищої медичної освіти».

На основі аналізу зазначених дефініцій доводиться, що в традиційному визначенні поняття «стандартизація як діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання» в контексті вищої медичної освіти має бути відображено, що повна формалізація критеріїв якості та технологічного процесу вищої медичної освіти неможлива і що галузева стандартизація - це шлях до індивідуалізації освіти, а не до уніфікації.

Галузеві стандарти розробляють у разі необхідності встановлення вимог, які доповнюють вимоги державних стандартів. Галузеві стандарти вищої медичної освіти містять такі складові: освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів; освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої медичної освіти.

У дослідженні обгрунтовуються принципи, яких потрібно дотримуватись при моделюванні, створенні та вдосконаленні системи галузевих стандартів вищої медичної освіти, доводиться доцільність використання методу моделювання у вигляді розробки «дерева цілей - рішень системи галузевих стандартів вищої медичної освіти».

Побудована за цією моделлю управлінська діяльність охоплює всі без винятку аспекти, пов'язані з досягненням генеральної мети - розробки та впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти, тобто реалізує комплексний підхід.

У галузевих стандартах - освітньо-кваліфікаційній характеристиці та освітньо-професійній програмі - значно поглиблюються цикли гуманітарної та соціально-економічної підготовки з метою забезпечення відповідності освітній політиці держави в аспекті гуманізації вищої освіти. Цикли природничо-наукової та професійної підготовки будуються за системно-орієнтованим принципом, який дає змогу розглядати здоров'я і хвороби людини як цілісну проблему, важливим аспектом якої є поняття громадського здоров'я людини. Державний ліцензійний іспит «Крок», що є засобом діагностики якості навчання для органів державного управління вищою медичною освітою, відображає структуру обох складових галузевих стандартів і має базуватися на тестових завданнях, які діагностують вміння застосовувати знання, набуті фахівцем охорони здоров'я, на практиці.

Проведене дослідження дає змогу визначити загальний напрям удосконалення галузевих стандартів вищої медичної освіти, який можна назвати операціоналізацією. Процес операціоналізації полягає в наданні змісту й формі стандартів таких характеристик, які б забезпечили можливість створення стандартизованих засобів оцінки рівня та якості підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів. Визначення обов'язкового рівня досягнень передбачає мінімізацію обсягу вимог, згідно з якими створюються стандартизовані засоби вимірювання.

Ці принципи потребують постійного узгодження вимог, що встановлюються до стандартів, та своєчасного подальшого розвитку державного управління цією системою, що базується на змінах у будь-якому з елементів зазначеної системи на основі новітніх наукових досягнень у галузі державного управління медичною освітою та узагальнення міжнародного досвіду.

Саме тому в дисертації досліджено проблему сумісності системи стандартів International Standard Organisation (ISO) 9000-10000 з національними академічними стандартами освіти. Зважаючи на необхідність формування погодженої політики з цих питань, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про заходи щодо впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу та міжнародних європейських стандартів» від 19 березня 1997 року №244. У цьому контексті аналізуються переваги та недоліки цих систем стандартів, спираючись на багаторічний досвід різних установ; визначаються причини, що спонукають медичних освітян запроваджувати стандарти ISO.

Таким чином, зміни, що відбуваються в законодавчому просторі стосовно вищої медичної школи, свідчать про новий концептуально-програмний підхід до розв'язання проблеми реформування вищої медичної освіти в Україні. Це - відображення наукового бачення проблеми державного управління вищою освітою, методології її вирішення у взаємозв'язку з освітньою політикою Української держави. Такий підхід спрямований на формування науково-методологічних засад стандартизації вищої освіти і спирається на широкий міжнародний досвід стандартизації сфери освіти.

У третьому розділі - «Перспективні напрями управлінської діяльності з реалізації системи галузевих стандартів як складової управління якістю вищої медичної освіти» - досліджуються умови формування системи управління якістю вищої медичної освіти відповідно до трансформаційних процесів у галузі, аналізується роль науково-дослідних центрів як складових організаційного механізму державного управління стандартизацією вищої медичної освіти, обгрунтовуються засади становлення сучасної моделі управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів як основи управління якістю вищої медичної освіти та логіко-змістової моделі національної системи управління якістю вищої медичної освіти.

Для розвитку національної системи управління якістю освіти важливим є вдосконалення категорій понятійного апарату, центральною серед яких є «якість». Якістю є корисність, цінність об'єктів і процесів, їх придатність або пристосованість до задоволення певних потреб, до реалізації певних цілей, норм, доктрин, ідеалів, тобто відповідність або адекватність вимогам, потребам і нормам (стандартам).

Саме зазначені чинники зумовлюють зміст функцій державного управління якістю вищої медичної освіти в сучасних умовах. Відповідно до завдань трансформаційних процесів галузі в роботі пропонуються такі інновації в побудові функціонально-блокової структури управління якістю вищої медичної освіти:

у блоці формування стратегії управління якістю - розробка оптимальної (з позиції відповідності потребам розвитку) структури цілей з якості вищої медичної освіти, що конкретизують національну доктрину освіти, та соціально-педагогічне нормування цих цілей; розробка, коригування та оновлення галузевих стандартів;

у блоці реалізації стратегії управління якістю - забезпечення та відповідний моніторинг якості кадрового потенціалу, джерел формування змісту вищої медичної освіти, інформаційного та метрологічного забезпечення освітніх процесів, освітніх технологій тощо, що дасть змогу досягнути у вищій медичній школі відповідних норм якості освіти;

у блоці зворотного зв'язку - оцінка (контроль, аналіз) якості вищої медичної освіти як оцінка відповідності поставленим цілям - нормам якості, які розгорнуті у вигляді системи галузевих стандартів, що піддаються вимірюванню за певними кваліметричними системами.

У розділі обґрунтовано необхідність створення на державному рівні національної системи якості вищої медичної освіти. Головні цілі створення зазначеної системи обґрунтовуються, по-перше, наданням принципово нових можливостей для отримання об'єктивної інформації про фактичний рівень (якість) вищої медичної освіти і професійний розвиток кожного фахівця охорони здоров'я на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти, про відповідність цієї якості затвердженим соціальним нормам (державним і галузевим стандартам), у тому числі для захисту прав громадянина на здобуття вищої медичної освіти за якістю не нижче від встановлених державних норм; по-друге, формуванням об'єктивних передумов для реалізації на цій основі нових адаптаційних механізмів самоорганізації вищої медичної освіти, що є необхідним для застосування нових перспективних моделей організації та управління якістю вищої медичної освіти на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти.

Головною відмінністю розробленої моделі від традиційних є проектування варіантів усіх основних класів оцінних підсистем користувачів, розгляд їх як базових компонентів, які в подальшому будуть адаптовані для конкретних користувачів. Пропонується виділити у моделі національної системи управління якістю вищої медичної освіти такі основні класи оцінних підсистем користувачів:

а) для осіб, що реалізують функції об'єктів індивідуальної оцінки та самооцінки якості медичної освіти;

б) для осіб, що реалізують функції безпосередніх суб'єктів оцінки якості медичної освіти;

в) для осіб, що реалізують функції керівників і організаторів медичних освітніх систем різних рівнів з використанням оцінної інформації про якість вищої медичної освіти.

Завдяки цьому наведена модель дає змогу чітко визначити і зорієнтувати керований об'єкт на досягнення певних результатів у покращанні якості, а також пропонує суб'єктам управління ефективні важелі впливу на об'єкт, що забезпечуються системністю аналізу всієї сукупності об'єктів моніторингу якості та об'єктивністю інтерпретації та оцінювання.

Управлінська діяльність у цьому напрямі має стати основою дослідження та безперервного реформування галузей вищої медичної освіти і кадрової політики галузі охорони здоров'я. Метою є формування синтетичної теорії управління якістю вищої медичної освіти та кваліметрії фахівця охорони здоров'я, включаючи теорію моніторингу якості вищої медичної освіти.

З підвищенням актуальності проблеми державного управління якістю вищої медичної освіти у вітчизняній вищій медичній школі протягом останнього десятиліття відбуваються інтенсивні процеси як «кристалізації» самих ідей нової якості у вищій медичній освіті, що асоціюються зі стандартизацією галузі освіти, так і формування для їх реалізації нових науково-дослідних, науково-методичних, науково-інформаційних та інших структур на різних рівнях управління вітчизняною системою вищої освіти з числа зацікавлених, висококваліфікованих й творчих науково-педагогічних працівників та управлінців вищої школи.

Дослідженням доведено, що вагомим позитивним результатом цих процесів для управління вітчизняною вищою медичною школою та охороною здоров'я стало становлення та інституалізація на початку 90-х років XX ст. навчально-методичних відділів вищих медичних навчальних закладів за безпосередньої підтримки органів державного управління вищою медичною освітою.

На сьогодні творче співробітництво Національної академії державного управління при Президентові України та вищезазначених відділів перейшло на новий етап, орієнтований на створення системи якості (управління якістю) вищої медичної освіти.