Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні

Дослідження теоретичних і практичних аспектів правового забезпечення державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель в Україні. Аналіз правового регулювання діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2014
Размер файла 61,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Хом'яченко Світлана Іванівна

Київ - 2004

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Українській державі відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Питання ощадливого, ефективного, раціонального використання земель, охорони земельного фонду, відтворення родючості ґрунтів є складовою проблеми національної безпеки держави і потребують особливої уваги з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.

Здійснення в нашій країні ринкових реформ зумовило необхідність трансформації ролі держави в управлінні економікою, що в цілому є об'єктивним явищем при переході від адміністративно-командної економіки до ринкового регулювання економічних процесів. Проте зазначена трансформація супроводжується зниженням ефективності діяльності органів влади у сфері контролю за використанням та охороною земель. Крім того, знизилася активність правоохоронних органів щодо виявлення правопорушень у сфері земельних відносин та вжиття заходів щодо ліквідації їх наслідків.

Водночас вирішення проблем у сфері охорони земельних ресурсів є невід'ємною складовою та одним із пріоритетних напрямів державної політики у здійсненні соціально-економічних перетворень, формуванні умов сталого розвитку країни. Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики у цій сфері є створення адекватної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити ефективний контроль з боку суспільства за станом використання та охорони земельних ресурсів країни.

Протягом останнього десятиліття в Україні відбувається інтенсивний процес формування нової системи земельного законодавства. За цей період прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють здійснення передусім державного контролю за використанням та охороною земель. Однак наявність значних прогалин у цьому законодавстві, декларативний характер окремих норм, відсилки до підзаконних нормативно-правових актів, а також досить велика питома вага останніх свідчать про необхідність подальшого вдосконалення законодавства у сфері контролю за використанням та охороною земель.

З прийняттям Конституції України система публічної влади набула демократичного характеру і включає органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно новий Земельний кодекс України поділяє контроль за використанням та охороною земель на державний та самоврядний. Проте значення зазначених новацій для організації суспільного контролю за використанням та охороною земель не стало об'єктом всебічного наукового осмислення. У центрі правових досліджень даної проблематики перебували питання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тоді як самоврядний контроль у цій сфері не був предметом наукового аналізу. Крім цього, переважна більшість наукових праць з питань здійснення державного контролю за використанням і охороною земель з'явилася в період, що передував не тільки прийняттю нового Земельного кодексу України, а й початку проведення в Україні земельної реформи (1990-1992 рр.), а тому не відображає повною мірою сучасних проблем здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування такого контролю.

Детальне наукове дослідження правових проблем здійснення державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах ринкової економіки є актуальним завданням вітчизняної юридичної науки. Його розв'язання має важливе теоретичне і практичне значення для регулювання земельних відносин у процесі проведення в Україні земельної реформи та формування нових земельно-правових відносин.

У вітчизняній правовій літературі практично відсутні комплексні наукові (як теоретичні, так і прикладні) дослідження проблем державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель, які б ґрунтувалися на новітньому законодавстві.

Окремим аспектам державного контролю за використанням та охороною земель присвячені праці В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ц.В. Бичкової, А.П. Гетьмана, Н.С. Гавриш, В.К. Гуревського, М.І. Єрофеєва, Н.Д. Красіліч, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Г.В. Тищенка, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, В.Л. Мунтяна, В.І. Федоровича, М.В. Шульги, Ю.С. Шемшученка, В.В. Янчука та інших науковців.

Для здійснення порівняльно-правового дослідження проблем державного контролю за використанням та охороною земель значний інтерес становлять праці російських учених - Г.О. Аксеньонка, Ф.Х. Адіханова, С.О. Боголюбова, О.К. Голіченкова, В.Н. Дем'яненка, Ю.Г. Жарікова, О.О. Забєлишенського, М.І. Козира, М.Д. Казанцева, В.В. Пєтрова, Б.В. Єрофеєва, І.О. Іконицької, В.Х. Улюкаєва та ін.

Необхідно відзначити значний інтерес до цієї важливої проблеми вчених-економістів. Серед них слід виділити праці таких учених, як Л.Я. Новаковського, О.М. Онищенка, А.М. Третяка, М.М. Федорова. Вони внесли вагомий вклад у вивчення проблем здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Водночас правові аспекти земельного контролю у зв'язку з прийняттям нового Земельного кодексу України набули особливої актуальності й потребують наукового осмислення. Все це зумовлює необхідність подальшого дослідження проблем не тільки державного, а й самоврядного контролю за використанням та охороною земель в Україні з урахуванням тих соціально-економічних змін, які відбуваються у сучасному українському суспільстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (№ державної реєстрації RK 0102U007072).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз проблем правового забезпечення державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах проведення земельної реформи та переходу до ринкових відносин в аграрному та інших секторах економіки країни; обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері контролю за використанням та охороною земель в Україні.

З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:

- дослідити юридичну природу державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах ринкової економіки та визначити відповідні поняття як правові категорії;

- розкрити сутність та особливості правових форм державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель;

- визначити зміст та завдання (мету) державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель як інституту земельного права України;

- проаналізувати чинне законодавство України в галузі контролю за використанням та охороною земель, а також практику його застосування з метою визначення рівня їх ефективності та невирішених у цій сфері питань;

- виявити шляхи вдосконалення та перспективи розвитку законодавства України про контроль за використанням та охороною земель;

- з'ясувати основні напрями розвитку системи органів, які здійснюють державний, самоврядний і громадський контроль за використанням та охороною земель;

- проаналізувати функції та компетенцію органів контролю за використанням та охороною земель в умовах проведення в Україні адміністративної реформи;

- сформулювати основні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель в умовах формування в Україні інституційних та правових засад ринкової економіки.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що сформувалися у процесі здійснення державного і самоврядного контролю за використанням та охороною земель, та їх правова регламентація.

Предметом дисертаційного дослідження є правові засади, завдання, принципи, функції та особливості діяльності органів, які здійснюють державний та самоврядний контроль за використанням та охороною земель; практика застосування законодавства в галузі здійснення контролю.

Методи дослідження. У дослідженні використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, системний, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток правового інституту державного контролю за використанням та охороною земель. Даний вид контролю розглядається у контексті історичних умов його становлення і розвитку. Застосування методу системного аналізу дало можливість визначити місце державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель в системі інших функцій правового регулювання і державного управління земельним фондом. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні положення про державний, самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель, а також практика застосування відповідного законодавства. За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалося законодавство різних країн щодо правового регулювання державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель, що дало змогу сформулювати пропозиції з імплементації окремих норм цього законодавства у вітчизняну правову систему. Для виявлення відповідності норм права логіці й тенденціям розвитку суспільних відносин застосовувався метод тлумачення правових норм. Ці дослідницькі методи базуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу процесів, що відбуваються в економіці України в період утвердження ринкових відносин, нових методів господарювання на землі, функціонування різних форм власності на землю.

Все це дало змогу всебічно проаналізувати соціально-економічну спрямованість та правовий зміст інституту контролю за використанням та охороною земель, визначити ефективність законодавства в галузі контрольної діяльності, юридичну природу контролю за використанням та охороною земель і здійснити прогноз основних напрямів подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері.

Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі України комплексним дослідженням проблеми державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель, яке здійснено на базі новітнього вітчизняного й зарубіжного законодавства, зокрема, Земельного кодексу України та прийнятих у їх розвиток нормативно-правових актів.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які вперше виносяться на захист:

1. Визначено державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель як сукупність здійснюваних відповідно органами державної влади та місцевого самоврядування організаційно-правових заходів, спрямованих на спонукання суб'єктів земельного права, учасників земельних правовідносин до дотримання норм і виконання вимог земельного законодавства, а також запобігання правопорушенням з метою забезпечення раціонального з точки зору інтересів суспільства використання та охорони земель.

2. Обґрунтовано поняття “раціональне використання земель” як мету державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороню земель. Таке використання слід розуміти як засновану на нормах чинного законодавства господарську та іншу діяльність землевласників, землекористувачів та інших суб'єктів земельних правовідносин, яка забезпечує цільове використання, збереження та підвищення екологічної цінності природних та набутих якостей земель, запобігання завдаванню шкоди землі, іншим природним об'єктам.

3. Обґрунтована доцільність доповнення системи принципів здійснення контрольної діяльності в галузі використання та охорони земель принципом недопущення необґрунтованого втручання суб'єктів контролю у діяльність власників і користувачів землі щодо використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

4. Здійснено наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення контрольної діяльності держави у сфері використання та охорони земель. Виділено такі періоди: 1) становлення та розвиток органів земельного контролю у складі органів державного управління сільським господарством (1922-1960 рр.); 2) прийняття спеціальних законів з питань здійснення контролю за використанням та охороною земель (1960-1992 рр.); 3) створення та законодавче закріплення правового статусу спеціально уповноважених органів щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель (1992-2002 рр.); 4) утворення у складі Держкомзему України Державної інспекції з використання та охорони земель, прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (2003 р.).

5. Розкрито поняття громадського земельного контролю як діяльності наділених відповідними повноваженнями громадян та громадських об'єднань, спрямованої на перевірку дотримання земельного законодавства державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами, а також на попередження, виявлення і усунення правопорушень у цій сфері. Обґрунтовано висновок про доцільність затвердження громадських інспекторів з питань контролю за використанням та охороною земель на сесіях відповідних рад.

6. Обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення Державної служби з питань охорони родючості ґрунтів у складі Міністерства аграрної політики України, а також прийняття Закону України “Про Державну службу охорони родючості ґрунтів”, в якому мають бути визначені статус цієї служби як урядового органу державного управління, її структура, завдання, повноваження, а також права і обов'язки посадових осіб (інспекторів) щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною сільськогосподарських угідь.

7. Доведено необхідність прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” у новій редакції - Закон України “Про державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель”, в якій також мають бути врегульовані: порядок здійснення самоврядного і громадського контролю за використанням та охороною земель; повноваження рад щодо здійснення такого контролю, правовий статус їхніх органів, які здійснюватимуть контроль в даній сфері, та права, обов'язки і відповідальність їх посадових осіб; порядок призначення громадських інспекторів та їх повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість обґрунтувати концептуальні підходи до вирішення теоретичних проблем здійснення державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороною земель; вносять певний вклад у визначення змісту та напрямів удосконалення законодавства у сфері контролю за використанням та охороною земель. Наукові положення, рекомендації та висновки дисертації можуть бути використані у подальшому вдосконаленні земельного законодавства, зокрема внесенні змін і доповнень до законів України “Про охорону земель”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, застосуванні земельного законодавства в галузі реалізації права власності на землю, права землекористування, права оренди земельних ділянок, у здійсненні моніторингу земель, введенні державного земельного кадастру, організації землеустрою, застосуванні норм юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. Положення дисертації також можуть бути використані при написанні навчальних посібників і методичних матеріалів, читанні лекційних курсів із земельного та аграрного права, у науково-дослідній роботі, а також у практичній діяльності щодо організації державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

Апробація і публікація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення дисертації були оприлюднені: на науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, травень 2003р.); міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців “Проблеми захисту прав громадян у процесі земельної реформи в Україні” (м. Львів, вересень 2003р.); науково-практичній конференції “Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (м. Київ, липень 2003 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки знайшли відображення в 6 наукових працях, з них 3 статті опубліковано у виданнях, включених до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань з права, а також тези трьох виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 19 сторінках (208 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

правовий контроль охорона земля

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання, предмет і об'єкт дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, характер публікацій, можливість практичного використання результатів дисертаційного дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 “Загальна характеристика правового забезпечення контролю за використанням та охороною земель” присвячений дослідженню основних питань, що характеризують контроль у галузі використання та охорони земель як засновану на нормах земельного та деяких інших галузей права діяльність системи органів влади, спрямовану на забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів країни.

В підрозділі 1.1.“Поняття та загальна характеристика контролю з боку суспільства за використанням та охороною земель” розкривається юридична природа державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель. Державний контроль за використанням та охороною земель як важлива складова земельного контролю базується на конституційних засадах, функціонує на основі встановлених норм права і тягне за собою певні юридичні наслідки. В процесі здійснення контрольної діяльності у галузі земельних відносин виявляється її правова субстанція, основний зміст якої визначається нормами земельного, адміністративного та деяких інших галузей права. Земельний контроль є одним із важливих засобів реалізації конституційного принципу особливої охорони земель, закріпленого у ст. 14 Основного Закону нашої країни. Аналізуються викладені у науковій літературі визначення поняття державного контролю за використанням та охороною земель. Розкриваються основні ознаки та правові засади здійснення такого контролю.

В підрозділі 1.2.“Мета та принципи здійснення контролю за використанням та охороною земель” розглядаються принципові засади здійснення контролю за використанням та охороною земель в умовах становлення в Україні засад ринкової економіки. Обґрунтовано та визначено поняття “раціональне використання земель” як мети державного, самоврядного й громадського контролю за використанням та охороню земель, під яким слід, на думку дисертантки, розуміти засновану на нормах чинного законодавства України господарську та іншу діяльність землевласників і землекористувачів та інших суб'єктів земельних правовідносин щодо використання земель за цільовим призначенням. Така діяльність повинна забезпечувати цільове використання земельних ділянок, збереження та підвищення екологічної цінності природних та набутих якостей земель, запобігати завдаванню шкоди землі, іншим природним об'єктам, а також власникам і користувачам земельних ділянок. Обґрунтовується висновок про те, що контрольна діяльність у галузі використання та охорони земель базується на таких принципах, як принципи: 1) законності; 2) систематичності (перманентності) контролю; 3) своєчасності контролю; 4) всебічності; 5) глибини (виявлення не тільки наслідків, а й причин відхилення від вимог законодавства); 6) об'єктивності; 7) гласності; 8) результативності (дієвості). Проте, на погляд дисертанта, наведена система принципів земельного контролю потребує певного коригування з метою більш повного врахування особливостей ринкового етапу розвитку як економіки країни в цілому, так і результатів реформування земельних відносин. В зв'язку з цим запропоновано доповнити систему принципових засад здійснення контрольної діяльності в галузі використання та охорони земель ще одним принципом - принципом недопущення необґрунтованого втручання у діяльність власників і користувачів землі щодо використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Розвиток законодавства у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель досліджується дисертанткою в підрозділі 1.3.“Розвиток законодавства України про контроль за використанням та охороною земель”. На основі порівняльного аналізу обґрунтовується доцільність виділення у розвитку інституційних засад контрольної діяльності держави у сфері використання і охорони земель та відповідного законодавства декількох періодів: 1) становлення та розвиток органів земельного контролю у складі органів державного управління сільським господарством (1922-1960 рр.); 2) прийняття спеціальних законів з питань здійснення контролю за використанням та охороною земель (1960-1992 рр.); 3) створення та законодавчого закріплення статусу спеціально уповноважених органів щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель (1992-2002 рр.); 4) утворення у складі Держкомзему України Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (2003 р.).

Розділ 2 “Правове забезпечення державного контролю за використанням та охороною земель” присвячений дослідженню правового регулювання діяльності системи органів влади у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель. У підрозділі 2.1.“Система органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель” відзначається, що система державного контролю за використанням та охороною земель являє собою складне утворення і включає низку органів виконавчої влади з певною ієрархічною структурою та напрямами контрольної діяльності, а також органи місцевого самоврядування, яким законом делеговано повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Автор пропонує доцільність класифікації таких органів на органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, обласні та районні державні адміністрації, обласні, районні, сільські, селищні та міські ради), органи спеціальної компетенції (Держкомзем України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та їх місцеві органи) та правоохоронні органи (органи прокуратури, суди).
У підрозділі 2.2. “Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель спеціально уповноваженими органами виконавчої влади” автор аналізує порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до спеціального нормативного акту - Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”. Цей закон визначає правові, економічні та соціальні засади організації і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення продовольчої безпеки держави та збереження довкілля. Однак його аналіз свідчить, що розробникам закону не вдалося, на думку дисертанта, збалансовано врегулювати повноваження всіх органів влади, які покликані здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель. відзначається, що з прийняттям Закону України “Про державний контроль за використанням і охороною земель” та створенням у складі держкомзему України Держземінспекції істотно розширилися повноваження спеціально уповноваженого органу в галузі контролю за використанням та охороною земель. Наділення цього органу деякими повноваженнями не є, на думку дисертантки, обґрунтованим. Зокрема, стаття 10 передбачає невиправдано великі повноваження державних інспекторів з використання та охорони земель Держкомзему України в сфері здійснення державного контролю, до яких слід віднести права державних інспекторів “безперешкодно відвідувати підприємства”, “викликати громадян для пояснень” тощо. Реалізація таких повноважень може призвести до безкарного “контролюючого” тиску з боку державних органів та порушення прав громадян та юридичних осіб у сфері використання земельних ресурсів.
...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.