Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні

Крім того, на думку дисертанта, в чинному законодавстві недостатньо чітко розмежовано контрольні повноваження органів з питань використання та охорони земель та органів охорони навколишнього природного середовища.

У дисертації обґрунтовується доцільність посилення ролі Міністерства аграрної політики України у забезпеченні раціонального використання та охорони земель. Адже у зазначеному Законі статус Міністерства аграрної політики України у галузі здійснення контролю за використанням та охороною земель визначений недостатньо чітко. На думку автора, для забезпечення збалансованої державної ґрунтозахисної політики доцільно створити у складі Міністерства аграрної політики України Державну службу охорони родючості ґрунтів України, яка б здійснювала державний контроль за використанням та охороною виключно земель сільськогосподарського призначення. Створення Державної служби охорони родючості ґрунтів потребує насамперед формування відповідної правової бази її діяльності. У зв'язку з цим обґрунтовується доцільність розробки та прийняття закону України “Про Державну службу охорони родючості ґрунтів”, яка мала б статус урядового органу державного управління у складі Мінагрополітики України. На основі вищевикладеного обґрунтовуються також пропозиції щодо внесення відповідних змін до Закону України “Про державний контроль за використанням і охороною земель”, визначивши в ньому статус зазначеної Державної служби як органу, що здійснює не лише моніторинг, а й державний контроль за використанням та охороною ґрунтів.

У підрозділі 2.3. “Правові форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель” досліджуються форми і методи діяльності органів державної влади, які мають право застосовувати заходи адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання та охорони земельних ресурсів. Аналізуються види земельних правопорушень та підстави для застосування такої відповідальності до порушників земельного законодавства. Обґрунтовується процедура контрольної діяльності у галузі використання та охорони земель, яка повинна включати такі стадії: а) організаційно-підготовчу; б) перевірки фактичних обставин, їх аналізу та ухвалення юридично значущого рішення за результатами проведеного контролю; в) виконання та перевірка виконання рішень контрольних органів.

Розділ 3 “Правове забезпечення самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель” присвячено правовим засадам здійснення самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

У підрозділі 3.1.“Правове забезпечення здійснення самоврядного та громадського контролю за використанням і охороною земель” відзначається, що самоврядний контроль у даній сфері є відносно новим правовим інститутом. Його введення в законодавство України пов'язане з прийняттям у 1996 р. Конституції України та Земельного кодексу України 2001 року. Відповідно до ст. 189 Кодексу самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

У дисертації обґрунтовується висновок про те, що самоврядний і державний контроль у галузі використання та охорони земель мають спільне походження. Вони являють собою реалізацію земельних інтересів українського народу - через діяльність двох гілок публічної влади - органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Крім того, державний і самоврядний контроль за використанням і охороною земель мають спільну мету, яка полягає у забезпеченні охорони земель як основного національного багатства. Тому, на думку дисертанта, співвідношення між державним і самоврядним контролем за використанням та охороною земель не слід розглядати через призму субординації, за якої один вид контролю, державний, має провідну роль, а самоврядний контроль за використанням та охороною земель підпорядкований державному. Різниця між ними полягає у характері суспільних інтересів, які реалізуються через зазначені види контролю за використанням та охороною земель. Якщо державний контроль за використанням та охороною земель виражає державні інтереси, тобто інтереси всього народу нашої країни, то самоврядний контроль покликаний захищати інтереси конкретних територіальних громад у сфері раціонального використання та охорони земель.

У зв'язку з цим автор пропонує визначення поняття самоврядного контролю за використанням та охороною земель як сукупності здійснюваних органами місцевого самоврядування організаційно-правових заходів, спрямованих на виявлення стану використання земель комунальної власності та вжиття заходів щодо виконання юридичними і фізичними особами, які використовують землі комунальної власності на праві постійного користування та праві оренди, вимог законодавства про раціональне використання і охорону земель, а також вжиття заходів до припинення земельних правопорушень.

Дисертант відзначає, що Земельний кодекс України обмежує сферу застосування самоврядного контролю за використанням та охороною земель лише тими землями, які перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ і міст та їх спільній власності. На думку автора, такий підхід законодавця не є достатньо обґрунтованим. У зв'язку з цим у роботі аргументується висновок про те, що сільські, селищні та міські ради повинні бути наділені повноваженнями, які давали б їм право контролювати використання всіх земель у межах відповідних населених пунктів з метою забезпечення не тільки дотримання норм чинного земельного законодавства, а й затверджених планів забудови та розвитку територій населених пунктів.

На думку дисертанта, створення належного правового механізму здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель потребує внесення змін і доповнень до чинного законодавства. Зокрема, обґрунтовується пропозиція про прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” у новій редакції з назвою “Закон України “Про державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель”, у якому був би врегульований комплекс питань здійснення не тільки державного, а й самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

У підрозділі 3.2.“Правове регулювання громадського контролю за використанням та охороною земель” запропоновано визначення громадського земельного контролю як діяльності громадян та їх об'єднань, наділених відповідними повноваженнями, спрямованої на перевірку дотримання земельного законодавства державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами, а також на попередження, виявлення й усунення правопорушень. На думку автора, за своєю юридичною природою громадський контроль за використанням та охороною земель є спорідненим із самоврядним контролем у даній сфері суспільних відносин, який безпосередньо відображає інтереси членів територіальних громад сіл, селищ і міст. У зв'язку з цим обґрунтовується висновок про те, що громадських інспекторів з використання та охорони земель доцільно затверджувати на сесіях відповідних рад. З метою вдосконалення та підвищення ефективності здійснення громадського контролю в дисертації сформульовано ряд пропозицій щодо стимулювання громадських інспекторів за здійснення контролю за використанням та охороною земель.

ВИСНОВКИ

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження та викладено його найбільш суттєві результати. Автором обґрунтовано низку висновків щодо поняття та юридичної природи державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

Здійснено аналіз системи принципів контролю в даній сфері та обґрунтовано доцільність її коригування з урахуванням результатів земельної реформи в Україні.

Визначено поняття “раціональне використання земель” як мети державного, самоврядного та громадського контролю за використанням і охороною земель.

Досліджено основні етапи розвитку законодавства щодо контролю за використанням і охороною земель у нашій країні та особливості інституційної бази контрольної діяльності в даній сфері суспільних відносин.

На основі аналізу юридичної літератури, законодавства України та практики його застосування дисертанткою внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання контрольної діяльності в галузі використання та охорони земель. Зокрема, обґрунтована доцільність створення Державної служби з питань охорони сільськогосподарських земель у складі Міністерства аграрної політики України та запропоновано надання їй статусу органу державної влади, а також доцільність прийняття Закону України “Про Державну службу охорони родючості ґрунтів”. Внесено пропозицію щодо необхідності прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” у новій редакції з назвою “Закон України “Про державний і самоврядний контроль за використанням та охороною земель”, у якому також мають бути врегульовані: порядок здійснення самоврядного і громадського контролю за використанням та охороною земель; повноваження рад щодо здійснення такого контролю, правовий статус їхніх органів, які здійснюватимуть контроль в даній сфері, та права, обов'язки і відповідальність їх посадових осіб; порядок призначення громадських інспекторів та їх повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Хом'яченко С. Поняття земельних правопорушень // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 8. - С. 65-67.

2. Хом'яченко С. Правові форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 12. - С. 63-67.

3. Хом'яченко С.І. Правова охорона земель і державний контроль за використанням і охороною земель // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К:. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 371-375.

4. Хом'яченко С.І. Розвиток та систематизація законодавства України про контроль за використанням та охороною земель // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. - С. 210-213.

5. Хом'яченко С.І. Особливості здійснення державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель в умовах ринку землі // Тези доповідей і наукових повідомлень на науково-практичної конференції “Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні”. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. - С. 105-109.

6. Хом'яченко С.І. Проблеми захисту прав громадян у процесі земельної реформи в Україні // Тези доповідей і наукових повідомлень міжвузівської науково-практичної конференції молодих науковців “Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин”. - Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. - 2003. - С. 82-84.

Размещено на Allbest.ru