Засади дипломатичного представництва за кордоном

Візити, бесіди, контакти, збір інформації, передача зі свого боку різних повідомлень, роз'яснень - ось основні напрями роботи посла. Протокол посольства повинен вести облік всіх заходів, вносити послу пропозиції з тих чи інших проблемних питань, забезпечувати в протокольному плані деталі прийому послом гостей у посольстві (резиденції), зустріч і проводи посла, розсадку гостей на прийомах, підготовку, у разі необхідності, подарунків (сувенірів).

Великий обсяг роботи доводиться виконувати всім співробітникам посольства, починаючи від його глави, дипломатів і завершуючи адміністративно-технічним та обслуговуючим персоналом, під час підготовки і проведення візитів до країни перебування, особливо візитів глав держави та уряду, міністра закордонних справ, інших високопоставлених осіб держави.

У тісній співпраці з представниками державного (дипломатичного) протоколу країни перебування розробляється детальна програма візиту, готуються довідкові матеріали про країну, регіони, міста, окремі об'єкти (музеї, картинні галереї), які включаються в програму. Як правило, для підготовки візиту прибуває передова група, їй з боку диппредстав- ництва надається максимальна допомога.

Програма візиту повинна враховувати особливості місцевого протоколу, традиції, актуальну політичну обстановку в країні (навряд чи доцільно включати в програму відвідування регіонів, де в конкретний час відбувається, скажімо, страйк чи якісь інші акції протесту). Особливо уважно опрацьовують пункти програми, які пов'язані з місцевими протокольними церемоніями: порядок зустрічі і проводів, покладення вінків, участь в офіційному прийомі, відвідання пам'ятних місць тощо. Дуже важливо (але це не завжди вдається), щоб у програмі візиту був якийсь захід, що надавав би йому особливого звучання (наприклад, відвідання главою делегації місць, пов'язаних з історією його життя). Так, Президент Казахстану Н. Назарбаєв під час візиту до України відвідав міста Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ, де пройшли роки його юності під час навчання. Досить зворушливим пунктом програми для українських делегацій є зустрічі з представниками українських громад за кордоном, особливо з молоддю та дітьми.

Варто пам'ятати, що будь-який непродуманий експромт, внесений самовільно в програму візиту, може мати негативні наслідки, в тому числі й політичні.

Протокольна служба посольства надає допомогу і в організації візитів делегацій іншого рівня, допомагаючи їм у дотриманні вимог протоколу країни перебування. Чим активніші взаємні контакти, тим більше буває делегацій, і всі вони потребують допомоги та сприяння спеціалістів-прото- колістів дипустанови, бо від досвіду і вміння застосувати дипломатичний протокол часто залежать результати візитів.

Висновки

На основі аналізу сучасної світової геополітичної ситуації робиться висновок про неможливість подальшої ефективної роботи дипломатичних представництв на території окремих держав в разі продовження зростання масштабів світового тероризму. Гарантії забезпечення недоторканності приміщень дипломатичних представництв та його співробітників буде дотримано лише в тому разі, коли самі дипломатичні представництва, використовуючи усі законні невійськові засоби дипломатії, будуть сприяти ліквідації такого негативного наслідку глобалізації, як тероризм.

Зроблено висновок про необхідність нормативного врегулювання на двосторонньому рівні функціонування внутрішньої охорони дипломатичного представництва з числа громадян акредитуючої держави.

Оскільки КДЗ передбачає звільнення дипломатичного агента від цивільної юрисдикції держави перебування з певними обмеженнями, важливого значення набуває вирішення питання, коли саме дипломатичний агент виступає офіційно, а коли ні. Оскільки КДЗ не дає відповіді на таке питання, вважається за необхідне доповнити її статтею такого змісту: "Дипломатичний агент не вважається таким, що перебуває в стані виконання своїх службових обов'язків, якщо виконувана ним робота не має ніякого відношення до офіційної діяльності представництва на території держави перебування".

На основі аналізу підвищеної загрози нанесення шкоди представникам іноземної держави, які перебувають в Україні, а також можливості вчинення злочинів проти осіб та установ, що мають міжнародний захист, ураховуючи необхідність посилення гарантій недоторканності дипломатичних представництв та його співробітників, уважається за необхідне внести зміни до ст. 443 Кримінального кодексу України й доповнити її пунктом 2 такого змісту: "Погроза вбивством представника іноземної держави, незалежно від мети його перебування на території України, а також незалежно від наявності дипломатичних відносин України з державою, громадянином або підданим якої є потерпілий, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років".

На основі узагальнення практики робиться висновок про необхідність внесення відповідних змін до КДЗ з метою обмеження дипломатичного імунітету від адміністративної відповідальності у випадках навмисного порушення співробітниками іноземного диппредставництва правил дорожнього руху в країні перебування.

Ураховуючи проведений аналіз норм КДЗ, які передбачають відповідальність дипломатичного агента за скоєне правопорушення на території країни перебування, яке фактично наносить шкоду державі акредитації, вбачається за необхідне доповнити КДЗ статтею такого змісту: "У разі скоєння дипломатичним агентом діяння, за яке передбачено юридичну відповідальність згідно з чинним законодавством держави перебування, якщо це діяння виходить за межі офіційного статусу дипломата та за рамки його компетенції та пов'язане з його комерційною діяльністю або майновими правами, на дипломата не поширюється імунітет від юрисдикції держави перебування".

Список використаних джерел

1. Александров С. Новая Венская конвенция по дипломатическому праву // Международная жизнь. - 2006.-№ 7.

2. Андреев С. Дипломатические представительства // Международная жизнь. - 2006.-№ 3.

3. Андреев С. Дипломатические привилегии и иммунитеты // Международная жизнь. - 2006.- № 6.

4. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб.- К.: Видавничий дім "КМ Акдемія", "Алерта", 2007. - 308 с.

5. Бажанов Е.П. Актуальные проблемы международных отношений: в трех томах -М., 2006. - Т. 1.

6. Баймуратов М.А. Международное публичное право. - К.: Истина, 2008. - 552 с.

7. Баймуратов М.А. Проблема международной правосубъектности органов местного самоуправления. - Одесса.: АО Бахва, 2006. - 128 с.

8. Барулин П.Г. Статус дипломатической почты и дипломатического курьера // Советский ежегодник международного права, 2007. - М., 1984.

9. Берридж Дж. Р. и Джеймс Аллан. Словарь по дипломатии. Хаундсмилл, Палгрейв, 2007.

10. Білорус І.О. Теорія та практика розширення правового статусу та обсягу правосуб'єктності сучасних суб'єктів міжнародного права // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - № 5-6.

11. Блажей В.В. Правові засади організації дипломатичної служби України // Науковий вісник дипломатичної академії України. - 2008. - Вип. 1.

12. Блищенко И.П., Дурденевский В.Н. Дипломатическое и консульское право. - М.: Институт международных отношений, 2007. - 480 с.

13. Блищенко И.П. Современное дипломатическое право дипломатия ad hoc. - М.: ВДШ, 2006.

14. Блищенко И.П., Жданов Н.В. Принцип неприкосновенности дипломатического агента // Советский ежегодник международного права, 1973. - М., 2006.

15. Блищенко И.П. Дипломатическое право. - М.: Высшая школа, 2007. - 288 с.

16. Блябин В.Г. Некоторые вопросы толкования современной международно-правовой доктриной норм международного права, регулирующих дипломатические привилегии и иммунитеты // Советский ежегодник международного права, 1985. - М., 2006.

17. Бобров Р.Л. Основные проблемы теории международного права. - М.: Наука, 2007. - 272 с.

18. Борунков А. Глава дипломатического представительства // Человек и закон. - 2008. - № 4.

19. Борунков А. Дипломатический корпус // Человек и закон. - 2009. - № 7.

20. Буриан А.Д. Введение в дипломатическую практику. - Arc, 2007.

21. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. - К.: Либідь, 2008. - 608 с.

22. Внешнеполитическая информация и современная дипломатия / отв. ред. и сост. д-р ист. наук, проф. Ю.Б. Кашлев. Дипломатическая академия МИД России. - М., 2007.

23. Войцехович А.М. О понятии института права убежища // Советское государство и право. - 2007. - №4. - с. 95-99.

24. Воронин А. О совершенствовании стиля и методов дипломатии // Международная жизнь. - 2007. - № 8.

25. Воронцов Г.А. Правила процедуры в многосторонней дипломатии. - М.: Международные отношения, 2006. - 444 с.

26. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року. // Українська РСР на міжнародній арені. - К., 2006.

27. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року // Парламентське видавництво. - К., 2007.

28. Вуд Дж., Серре Ж. Дипломатический церемониал и протокол. - М., 2006.

29. Галенская Л.Н. Право убежища (международно-правовые вопросы). - М.: Международные отношения, 2008. - 128 с.

30. Геворгян К. Дипломатические привилегии и иммунитеты // Международная жизнь. - 2007 - № 6.

31. Геновски М. Лекции по дипломатическо и консульско право и дипломатически протокол. - София, 2006.

32. Горбачев М.С. и др. Грани глобализации: трудные вопросы современного развития. - М.: Альпина Паблишер, 2008. - 592 с.

33. Гроций Г. О праве войны и мира.- М.: Госюриздат, 2006.

34. Гуменюк Б. І. Структура та персонал дипломатичного представництва. Дипломатичний корпус // Політика і час. - 2007. - № 7.

35. Гуменюк Б. І. Дипломатичні привілеї та імунітети // Політика і час. - 2007. - № 3.

36. Гуменюк Б.І. Встановлення дипломатичних відносин, відкриття дипломатичних представництв, припинення дипломатичної місії// Політика і час. - 2007. - № 5-6.

37. Гуменюк Б.І. Торговельні представництва в сучасній дипломатичній практиці // Політика і час. - 2007. - № 9.

Размещено на Allbest.ru