Державне регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України. економіка транспорт співпраця регулювання

Науковий консультант: доктор технічних наук, професор ІгнатенкО Олександр Семенович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління містом.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент Юрчишин Василь Володимирович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної політики; доктор наук з державного управління, доцент ТОКОВЕНКО Валерія Володимирівна, Київський міжнародний університет, завідувач кафедри соціології; доктор економічних наук, професор, академік НАН України Бакаєв Олександр Олександрович, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем НАНУ та МОН України, радник директора.

Провідна установа: Національна державна академія податкової служби України, кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності, м. Київ.

Захист відбудеться 2 березня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 201.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії

державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розісланий 1 лютого 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розв'язання пріоритетних завдань зовнішньоекономічної стратегії щодо забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості й прозорості вітчизняної економіки, інтегрування України у світовий економічний простір, поглиблення її співпраці з іншими державами пов'язане з відповідним транспортним забезпеченням.

Використання геостратегічного потенціалу України в умовах розвитку глобалізаційних процесів сприятиме розширенню обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гуманітарній сфері, духовному збагаченню особистості, а також створенню реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до ЄС. Система державного регулювання має бути спрямована на розв'язання ключових завдань щодо вдосконалення законодавчої й організаційної бази реструктуризації, прискореного розвитку транспортної інфраструктури, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського й Чорноморського регіонів відповідно до міжнародних стандартів.

Основними причинами, що стримують розвиток транспортного забезпечення у сфері зовнішньоекономічної діяльності України, є: невпорядкованість системи державного регулювання щодо контролю на кордоні та справляння зборів; висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами; численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень; низька швидкість доставки пасажирів та вантажів; несприятлива криміногенна обстановка; брак комплексного, у тому числі інформаційного, обслуговування на шляху здійснення міжнародних перевезень; недостатність, а на окремих напрямах і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування.

Постановка проблеми вдосконалення державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в організаційно-правовому аспекті з позиції об'єктивного аналізу є актуальною для усунення недоліків нинішнього й попередніх етапів її дослідження. Водночас вирішення цієї проблеми важливе для формування державної політики й з погляду потреб теорії та практики державного регулювання, які необхідно збагатити системою наукових принципів, методів і форм розв'язання ключових завдань розвитку й удосконалення системи та узагальнення наявного досвіду.

Важливе значення для дослідження проблеми підвищення ефективності державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності мають наукові праці В.Б.Авер'янова, В.Ф. Андресюка, Л.М. Артюшина, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, А.С. Гальчинського, Б. Гурне, Ж. Зітера, В.М. Князєва, В.В. Лісничого, В.І.Лугового, В.К. Майбороди, С.В. Майбороди, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, В.Ф. Опришка, М.В. Онищука, І.М. Пахомова, Г. Райта, В.А. Ребкала, В.М.Рижих, І.В. Розпутенка, А.Г. Савченка, В.Г. Саламатова, В.А. Скуратівського, В.В. Токовенко, В.П. Троня, В.В. Цвєткова, В.В. Юрчишина та ін.

Набули подальшого розвитку підходи до обґрунтування положень щодо прийняття рішень при формуванні регуляторної політики в дослідженнях Р. Акоффа, Й. Ансоффа, О.О. Бакаєва, В.Г. Бодрова, В.А. Гаєвського, Р. Джонсона, М.К. Орлатого, Б.Й. Макаренка, Г.Г. Почепцова, застосування методів логіки - В.Ф. Асмуса, Л.Б. Баженова, С.А. Васильєва, А.І. Введенського, С.Н. Виноградова, А.С. Конверського, М.І. Кондакова, А.Ф. Кузьміна, Г.А. Левіна, К.П. Руденка, М.С. Строговича, а також методологічного супроводу - Дж. Бокса, Г. Дженкінса, О.С. Вентцель, О.О. Воронкова, О.С. Ігнатенка, П.Р. Левковця, В.І. Нечипоренка, А.М. Новікової, А.М. Редзюка та інших.

Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль у згаданих галузях науки, слід зазначити, що проблеми державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України ще не були до цього часу предметом комплексного наукового аналізу.

Вибір теми та її дослідження зумовлені:

об'єктивними соціально-економічними умовами необхідності впливу держави на розвиток зовнішньоекономічної системи, спрямованого на досягнення цілей її державної політики;

потребою вдосконалення форм державного управління транспортом для досягнення високого ступеня зовнішньоекономічної рівноваги за постійного економічного зростання;

наявністю суперечливих тенденцій у вирішенні питань установлення меж господарювання, використання тих чи інших механізмів державного регуляторного впливу, необхідністю спрощення процедур забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалися згідно з комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» Національної академії державного управління при Президентові України за темами «Основні напрями вдосконалення територіальної організації влади в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні» (ДР № 0199U002827) й «Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні» (ДР № 0103U006818); у рамках науково-дослідної роботи ДП «Державтотрансндіпроект» «Концепція державної політики в галузі пасажирських перевезень автомобільного транспорту» (ДР № 0100U006215), у розробці яких здобувач брав безпосередню участь.

Об'єкт дослідження - механізми державного регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності на загальнодержавному та регіональному рівнях в умовах інтеграційних процесів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що державна регуляторна політика у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності буде ефективною за умови реалізації способів досягнення мети логістичного державного регулювання й механізмів вирішення проблеми, розроблених із використанням запропонованих принципів, методів і форм та з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду, особливостей сучасного стану та тенденцій розвитку системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й поглиблення теоретико-методологічних засад державного регулювання у галузі транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а також наукове обґрунтування напрямів, методів, форм запровадження та вдосконалення державної регуляторної політики в цій сфері, спрямованої на розвиток правового регулювання адміністративно-господарських відносин, недопущення прийняття економічно неефективних регуляторних рішень, усунення перешкод для реалізації геостратегічного потенціалу України в умовах розвитку глобалізаційних процесів і ключової стратегії орієнтації України на інтеграцію в ЄС.

Відповідно до зазначеної мети й гіпотези дослідження визначені такі завдання:

проаналізувати теоретично-методологічні аспекти державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та стан висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі;

уточнити понятійний апарат щодо категорії «логістичне державне регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності»;

розкрити підходи до реалізації законів та методів логіки при визначенні структури, змісту та формуванні державних регуляторних актів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

виявити й охарактеризувати провідні чинники глобалізації на сучасному етапі розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

визначити структуру й склад системи логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

дослідити особливості моделювання системи державного регулювання, процесів регуляторної діяльності стосовно адміністративних і господарських відносин у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

систематизувати методико-математичний інструментарій державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

обґрунтувати концептуальні підходи до розвитку державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

розробити інтегровані в єдиний комплекс форми та засоби державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів:

загальнонаукові методи діалектики, що дали змогу розкрити динаміку процесів, які підлягають державному регулюванню, зв'язок науки з практикою, становлення й розвиток державної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні та в зарубіжних країнах;

метод системного аналізу, за допомогою якого розглядалися досліджувані явища в сукупності соціальних зв'язків, визначення цілого та його частин, вивчалися окремі елементи в цілісній системі державного регулювання та специфічні форми господарських і адміністративних взаємозв'язків щодо забезпечення цілісності системи;

метод функціонального аналізу - для проникнення в організаційно-правову природу регуляторних процесів, розкриття їх обсягу, характеру й змісту;

історичний метод дослідження - для узагальненого вивчення в історичному аспекті притаманних суспільству деформацій та протиріч, досліджувалися закономірності й тенденції розвитку, а також конкретні міжнародні інститути та норми міжнародного права у сфері транспорту з позицій сучасності;

методи логіки, що зумовлені природою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, використовувались для забезпечення впорядкованості людського мислення, послідовного й несуперечливого формування категорійно-понятійного апарату, а також обгрунтованого вирішення питань щодо структури та змісту регуляторних актів і концепцій реалізації регуляторної політики;

метод статистичного аналізу - для оцінки результативності регуляторних актів, дослідження структури макрологістичної системи, кількісних показників щодо форми зв'язку між її складовими, динаміки якісних характеристик функціонування;

кібернетичний метод - для дослідження кількісних зв'язків і співвідношення в процесах управління, через які можна підійти до аналізу якісних змін у досліджуваних процесах для розробки оптимальних систем регуляторного впливу;

методи маркетингу - для дослідження ринку зовнішньоекономічної діяльності, вивчення факторів, які впливають на вибір альтернативних способів досягнення цілей державного регулювання, визначення механізмів вирішення проблеми та відповідних заходів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, у якому розроблено науково обґрунтовану цілісну методологічну концепцію державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

На основі одержаних результатів у дисертації вперше:

розкрито доцільність побудови системи державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності на основі логістичного підходу, який передбачає формування регуляторної політики, виходячи із складу та структури матеріальних потоків і потоків послуг, а також супутніх фінансових та інформаційних потоків, для сприяння просуванню яких застосовуються механізми державного регулювання;

запропоновано використання законів та методів логіки для побудови структури й визначення змісту концептуальних підходів і реалізації механізмів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, що сприяє формуванню логічно правильних регуляторних актів, свідомій побудові послідовних міркувань, уникненню логічних помилок, умілому й ефективному обгрунтовуванню та переконливому захисту істинності напрямів регуляторної політики;

виявлені провідні чинники глобалізації на сучасному етапі розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, за якими стратегія нового етапу має підпорядковуватися ідеї європейської інтеграції, використанню таких її форм та механізмів, які дадуть змогу повніше й ефективніше використовувати потенціал взаємозв'язків України з розвиненими країнами світу;

досліджені особливості моделювання системи державного регулювання, процесів регуляторної діяльності стосовно адміністративних і господарських відносин у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, що відрізняється спрямованістю на досягнення продуктивної синергетики між регуляторними органами та суб'єктами господарювання;

розроблено критерії ефективності державної регуляторної політики, які є екстремальним значенням показників (цільової функції) і передбачають порівняння результатів логістичного державного регулювання з витратами на їх одержання за умови єдності функцій та структури системи в процесі досягнення глобальної мети державного регулювання;

визначена категорія «логістичне державне регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності» як вихідна основа розробки нового напряму науки - теорії логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалено:

підходи до визначення структури та складу системи логістичного державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, які відрізняються врахуванням форм та засобів управління матеріальними потоками чи потоками послуг і супутніми їм потоками;

класифікації ознак відстеження результативності регуляторних актів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, метрик реалізації регуляторної політики залежно від цілей державного регулювання та показників зовнішнього середовища в частині впливу на логістичну стратегію державного регулювання;

підходи до розподілу завдань за рівнями й ланками логістичної системи державного регулювання, які відрізняються спрямованістю на максимізацію ефекту логістичного управління й досягнення стратегічної мети функціонування макрологістичної системи з урахуванням обмежень на ресурси;

методико-математичний інструментарій наукового аналізу відстеження результативності регуляторного акта й контролю, який передбачає процедури вимірювання результатів рішень, прийнятих розробниками регуляторного акта, що є необхідною умовою ефективності державного регулювання;

методичні підходи до застосування інформаційно-комп'ютерних технологій у частині визначення проблеми, яку передбачається вирішити шляхом державного регулювання, цілей державного регулювання та оцінки прийнятних альтернативних способів для їх досягнення;

дістали подальшого розвитку:

систематизація методів прогнозування кількісних та якісних показників результативності державного регулювання з урахуванням особливостей використання в процесі реалізації регуляторного впливу;

концептуальні підходи щодо реформування транспортного сектора економіки України, які відрізняються спрямованістю на реалізацію макрологістичної природи системи з використанням досягнень сучасної логіки;

методичні положення щодо визначення напрямів інтеграційної політики входження України в спільний транспортний простір СНД в умовах єдиного економічного простору;

положення стосовно приєднання до міжнародних угод і конвенцій щодо автомобільних перевезень, які спрямовані насамперед на забезпечення підвищення рівня транспортного обслуговування та ефективне використання всіх видів ресурсів макрологістичної системи зовнішньоекономічної діяльності України;

механізми підвищення ефективності функціонування транспортних систем України й Російської Федерації в нових економічних умовах, спрямовані на зростання їх конкурентоспроможності на світовому ринку транспортних послуг;

обґрунтування пріоритетних напрямів адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС, що є необхідною умовою приєднання України до СОТ та інтеграції з європейською транспортною системою.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки та рекомендації за виконаними дослідженнями використані при підготовці проектів законів України «Про автомобільний транспорт», «Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках», «Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні пасажирські перевезення», документів, затверджених на рівні виконавчих органів Співдружності Незалежних Держав, - «Угоди про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі транспортної політики», «Концепції приєднання України та держав-учасниць СНД до міжнародних конвенцій і угод у сфері автомобільних перевезень» , «Концепції узгодженої транспортної політики держав-учасниць СНД на період до 2010 року», «Міждержавної програми розвитку міжнародних автотранспортних послуг держав - учасниць СНД», постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні» від 4 серпня 1997 р. № 821, «Про затвердження Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні» від 20 березня 1998 р. № 346, «Про затвердження Концепції реформування транспортного сектора економіки» від 9 листопада 2000 р. № 1684, «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 29 січня 2003 р. № 141, а також при підготовці проектів низки міжурядових угод щодо здійснення автомобільних перевезень із країнами Європи та Азії і нормативно-правових актів Мінтрансзв'язку України й Укравтотрансу.

Результати дослідження щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності впроваджені:

Комітетом з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку Верховної Ради України в процесі підготовки законопроектів щодо функціонування автомобільного транспорту, утвердження України як транзитної держави, регулювання відносин між органами державної влади України та зарубіжних країн (довідка № 06-12/10-733 від 9 жовтня 2004 р.);

Виконавчим Комітетом держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав для складання проектів міжнародних правових документів щодо міжнародних пасажирських перевезень, принципів формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць СНД, приєднання України й держав-учасниць СНД до міжнародних конвенцій та угод у сфері автомобільних перевезень (довідка № 168/06 від 6 жовтня 2004 р.);

Кабінетом Міністрів України при підготовці нормативно-правових документів щодо реформування транспортного сектора економіки, регулювання надання транспортних послуг, створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів (довідка від 15 жовтня 2004 р.);

Міністерством транспорту та зв'язку України при підготовці нормативно-правових документів щодо організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів (довідка № 5/33-5-3367 від 18 жовтня 2004 р.);

Львівською обласною радою при вирішенні питань транспортного забезпечення регіону та зовнішньоекономічної діяльності (довідка № 1247/6 від 5 жовтня 2004 р.);

Національним транспортним університетом при підготовці навчально-методичних матеріалів до навчальних дисциплін «Міжнародні транспортні організації і транспортне право» та «Організація пасажирських автомобільних перевезень» (довідка № 1059/05 від 11 жовтня 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором особисто. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам.

Наукові публікації, видані в співавторстві, у процесі дослідження використані тільки в тій частині, яка особисто належить здобувачеві і вказані в авторефераті в переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Колегії й Президії Міждержавного економічного комітету СНД, всеукраїнських міжвузівських і міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: «Ринок послуг комплексних транспортних систем та прикладні проблеми логістики» (м. Київ, 1999); «Державна регіональна політика та місцеве самоврядування» (м. Київ, 2000); «Трансбалтика-01» (м. Вільнюс, 2001); «Застосування супутникових технологій в транспортній галузі» (м. Київ, 2002); «Чорноморські транспортні системи - міст між Європою та Азією» (м. Київ, 2002); «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м. Київ, 2002); «Громадський транспорт 21-го сторіччя» (м. Одеса, 2002); «Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації» (м. Київ, 2002); «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (м. Київ, 2003)»; «Управління безпекою та якістю транспортних засобів і перевезень» (м. Київ, 2003); «Проблеми автобусних пасажирських перевезень та автобусобудування» (м. Київ, 2004); «Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління» (м. Київ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 35 наукових праць (загальним обсягом 40,4 друк. арк.), у тому числі: 3 монографії, із них 1 одноосібна монографія (загальним обсягом 15,9 друк. арк.), 2 монографії у співавторстві загальним обсягом 11 друк. арк. (автору особисто належить 1,5 друк. арк.), 20 статей у наукових журналах і збірниках, що є фаховими за спеціальністю «Державне управління» (загальним обсягом 10,2 друк. арк.) і 7 статей і матеріалів у інших українських наукових журналах, збірниках та виданнях (загальним обсягом 11,8 друк. арк.). Протягом 1997-2004 рр. опубліковано 5 матеріалів і тез конференцій загальним обсягом 1,0 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, п'яти розділів, чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації - 445 сторінок, із них - 350 сторінок основного тексту; 9 рисунків; 9 таблиць, зокрема 6 на окремих сторінках; список використаних джерел із 645 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета й завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження. Визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

У першому розділі - «Аналіз розвитку державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності та стану висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі» - здійснено узагальнення проблем регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності у вітчизняній літературі, аналіз підходів до їх вирішення в науково-теоретичних працях зарубіжних авторів та розглянуто категорійно-понятійний апарат про державне регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Всебічний логіко-системний аналіз літературних джерел за темою досліджень показав, що першооснови теорії зовнішньоекономічної діяльності належать до класичного напряму, мають теоретичну цінність і утворюють базу сучасних концепцій зростання та розвитку транспортного забезпечення цієї сфери. Серед поглядів учених класичного напряму (Д.Рікардо, Д.Мілль, Д.Юм та ін.) слід відзначити ті, за якими вони відстоювали особливу теорію міжнародної торгівлі, що відрізняється від теорії торгівлі внутрішньої, яка характеризується меншою мобільністю матеріальних та нематеріальних ресурсів між націями. Узагальнення, зроблене А.Смітом, свідчить, що «зі всіх видів вантажу найгірше транспортуються люди», а фінансові потоки та робоча сила лише інколи перетинають державні кордони.

У центрі уваги науковців були такі важливі питання, як рух від підвищення ролі держави в управлінні економікою (теорія Кейнса) до реалізації ліберальних механізмів конкуренції та державного регулювання фінансовими і монетарними інструментами (М.Фрідман) із послідовним дерегулюванням, процеси глобалізації господарського життя, на які впливає участь у міжнародному поділі праці, процеси обміну, транспортного забезпечення та міжнародної економічної безпеки, а також розвиток теорії міжнародного руху капіталу в межах територій, що сприяє утворенню міжнародних монополістичних об'єднань та змінам у транспортній системі.

Об'єктивною умовою економічного зростання держав, що розвиваються, вважається залучення міжнародного фінансового капіталу, враховуючи необхідність розвитку їх транспортної інфраструктури (моделі, розроблені К.Куріхарою).

Наведені напрями досліджень створюють середовище, в якому самостійним розділом виступає державне регулювання у сфері транспортного забезпечення руху потоків продукції, матеріалів чи послуг у зовнішньоекономічній діяльності, що є об'єктом вивчення за новим науково-практичним напрямом - логістика. Проведені дослідження свідчать, що етапи поступу логістики тісно пов'язані з історією й еволюцією державного регулювання ринкових відносин у розвинутих капіталістичних країнах.

Зроблений аналіз показав, що регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Характерно, що міжнародні організації є одночасно й суб'єктами міжнародних економічних відносин (поряд із фізичними, юридичними особами та державами), і частиною механізму міждержавного регулювання цих відносин.

У розділі подається історико-логічний аналіз літератури з досліджуваної теми, який свідчить, що питання регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків в Україні та в зарубіжних країнах вивчалось побіжно. Поза увагою дослідників залишилися важливі проблеми, що потребують наукового дослідження:

структура, методи та критерії оптимізації державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

аналіз провідних тенденцій та закономірностей сучасного етапу розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

методологічний інструментарій державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

концептуальні положення державної регуляторної політики щодо транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

розробка методологічних підходів до правового регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

можливість адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС;

оцінка результативності прийняття регуляторних рішень щодо державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

У другому розділі - «Розвиток теорії логістичного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності» - подано результати узагальнення використання методів логіки в реалізації державної регуляторної політики, аналіз тенденцій її глобалізації, здійснена побудова системи логістичного державного регулювання, її моделювання та визначені критерії оптимізації державної регуляторної політики.

Формування концептуальних підходів та регуляторних актів, в яких визначаються чи реалізуються механізми державного регулювання, повинно здійснюватися з дотриманням основних законів логіки, які мають загальновизнаний характер і виражають такі важливі риси логічно правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і аргументованість думок.

Обґрунтовано, що при формуванні державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності потрібен ефективний логістичний підхід, який набуває абсолютно критичного значення при регулюванні, пов'язаному з міжнародною діяльністю як у виробничій сфері, так і в торгівлі, коли належить вирішувати завдання в умовах значної невизначеності, породжуваної великими відстанями, суттєвими коливаннями процесів, різноманітністю правових норм регулювання і складністю документації. Низка завдань державного регулювання, які вирішуються в рамках глобальних логістичних систем, суттєво відрізняються залежно від території, де провадиться така діяльність. Визначено головні чинники глобалізації й зроблено аналіз взаємозв'язків між ними, що стосуються економічного зростання, можливості формування логістичної системи, диверсифікації та регіоналізації ринку, інновації і дерегулювання економіки.

Установлено, що в процесі реалізації регуляторного впливу у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності доцільно розглядати глобальну макрологістичну систему з визначенням критеріїв вирішення завдань, які формуються з урахуванням політичних, економічних, екологічних, соціальних та інших цілей держави. При цьому суб'єкти та об'єкти логістичного державного управління пов'язані з комплексом підсистем, які підтримують та забезпечують їх функціонування, а також із мікрологістичними системами, що необхідно враховувати при формуванні ефективної державної регуляторної політики.

У розділі наголошується, що запропонована логістична система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1) - це організаційно завершена (структурована) система, що складається із взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальних потоків чи потоків послуг і супутніх їм потоків елементів-ланок, сукупність яких, обмеження, загальні рамки й завдання функціонування об'єднані внутрішніми й (чи) зовнішніми цілями.

Ланки логістичної системи державного регулювання можуть бути трьох основних типів: це ланки, що генерують, перетворюють і поглинають матеріальні потоки або потоки послуг і супутні їм інформаційні й фінансові потоки.

Типовими завданнями зовнішніх логістичних систем, до яких належать і міжнародні, в аспекті державного регулювання можна вважати правове регулювання господарських, адміністративних відносин, недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності. Наведені положення стосуються організації руху матеріальних ресурсів і готової продукції в товаропровідних мережах, оптимізації витрат, пов'язаних із логістичною активністю окремих ланок логістичної системи й тотальних витрат, скорочення часу доставки матеріальних ресурсів і готової продукції, терміну виконання замовлень споживачів, управління запасами матеріальних ресурсів і готової продукції, забезпечення високого рівня якості сервісу.

Моделювання системи, об'єктів і процесів для обґрунтування державної регуляторної політики є однією з основних функцій комплексу математичного забезпечення вирішення завдань програмованого формування глобальної логістичної системи зовнішньоекономічної діяльності в рамках програмно-цільового підходу. Можлива трансформація компонентів цільової програми в оптимізаційну модель синтезу організаційно-функціональної структури такої глобальної логістичної системи.

За результатами проведеного дослідження визначені засади моделювання об'єктів і процесів державної регуляторної політики на основі типізації складових регулювання та обґрунтована необхідність урахування й узгодження входів зв'язків кожної ланки логістичної системи транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності при підготовці й корегуванні регуляторних актів.

Синтез керуючих алгоритмів, закладених у регуляторних актах у верхньому ешелоні менеджменту з позицій кібернетичного підходу, має базуватися на формалізованих моделях матеріальних потоків та потоків послуг, супутніх інформаційних, фінансових потоків і моделях прийняття рішень з управління й координації роботи ланок логістичної системи.

Здійснена формалізація завдання синтезу державної регуляторної політики за об'єктом дослідження, розглянуті основні критерії її ефективності, узагальнена постановка завдання оптимізації структури цієї політики, а також синтезована оргструктура макрологістичної системи державного регулювання з використанням графа взаємозв'язку логістичних операцій та розбивки на підмножини, за якого досягається екстремум цільової функції.

При побудові структури державної регуляторної політики щодо логістичної системи вирішальна роль належить правильному та обґрунтованому вибору критеріїв її оптимізації. У методологічному аспекті синтезована структура державної регуляторної політики повинна бути якнайкраще пристосована для реалізації глобальної мети функціонування макрологістичної системи. З позицій системного підходу така найкраща пристосованість може трактуватися як ефективність державної регуляторної політики чи логістичного державного регулювання, що характеризується трьома показниками: величиною очікуваного корисного ефекту (результату), ймовірністю його досягнення і затратами ресурсів на досягнення цього ефекту із заданою ймовірністю.

У третьому розділі - «Методологічні аспекти державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності» - систематизовані організаційні положення державного регулювання, його інформаційного забезпечення, методи прогнозування показників регуляторного впливу, пріоритети управління якістю в державному регулюванні та альтернативи транспортування.

Установлено, що зміст процесу державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залежить від функціональної структури цієї макрологістичної системи, особливістю якої є те, що майже кожна її ланка є об'єктом і суб'єктом державного регулювання. Окремі ланки можуть являти собою функціонально відособлені підсистеми, що мають свою мету й локальні критерії оптимізації. При цьому важливим є формування організаційних структур як вертикальної, так і горизонтальної організації з відстеженням результативності регуляторного впливу за такими принципами, як науковість, системний підхід, динамічність, виділення пріоритетних напрямів, комплексність, повнота і ймовірність інформаційної бази тощо, а також відстеження за встановленими в результаті проведених досліджень ознаками.

Узагальнено найбільш поширені методи й форми аналізу та метрики реалізації регуляторного впливу залежно від цілей державного регулювання (стратегічних, тактичних, оперативних), прийнятого виду та складу макро-логістичної системи. Зазначені класи метрики виконання містять основні вимоги до базисних шкал показників, що враховуються під час аналізу відстеження результативності регуляторного акта, контролю й оцінки ефективності державного регулювання.

Розробка логістичної стратегії має посідати центральне місце у формуванні державної регуляторної політики поряд із встановленням місії.

Логістична стратегія, що пов'язує стратегічні цілі державного регулювання, маркетингову й виробничу стратегії, складається з наступних основних компонентів: визначення стратегічних вимог до результативності державного регулювання; конфігурації логістичної мережі; координації й розробки організаційної структури макрологістичної системи; інтегрованої системи управління; логістичної інформаційної системи.

Визначено структуру ознак класифікації інформаційних потоків у державному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Встановлено, що при вирішенні проблеми шляхом державного логістичного регулювання між інформаційним і матеріальним потоком чи потоком послуг відсутня однозначна відповідність, синхронність за часом виникнення. В основу побудови логістичної інформаційної системи державного регулювання мають бути закладені шість основних принципів: повнота й придатність інформації для використання, точність, своєчасність, орієнтованість, гнучкість, придатний формат даних.

Характеристики системних рівнів функціональної структури логістичної інформаційної системи, пов'язані з досягненням визначених стратегічних і тактичних цілей державного регулювання та конкурентних переваг, наведені в таблиці.

Узагальнені методи й моделі прогнозування для проведення аналізу впливу регуляторного акта, відстеження його результативності залежить від необхідної точності (вірогідності), обсягу й виду вихідної інформації та інших факторів.

Прогноз дає змогу встановити можливі напрями й різні варіанти розвитку регульованого процесу, а також допомагає у виборі конкретних цілей державної регуляторної політики. Тому основне призначення прогнозу в державному регулюванні полягає в розкритті тенденції зміни мікро- й макрологістичного середовища та одержанні ймовірних кількісних і якісних оцінок динаміки логістичних активностей, потрібних для необхідного рівня регуляторного впливу на транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Систематизовані процеси управління логістичною якістю в державному регулюванні, показано, що управління якістю залежить від обраних концепції державного регулювання і стратегії якості, які реалізуються шляхом установлення відповідних процедур управління та контролю.

Проведений аналіз свідчить, що в зарубіжній літературі розглядаються три основні напрями підвищення рівня надання послуг. Пов'язані вони з якістю логістичного державного регулювання, а саме: поліпшення використання всіх ресурсів, ефективність і диференціація

Таблиця 1. Взаємодія системних характеристик логістичної інформаційної системи, цілей державного регулювання і конкурентних переваг

Процес управління логістичною якістю в державному регулюванні можна зобразити у вигляді схеми (рис. 2).

У завданнях аналізу систем логістичного державного регулювання велике значення має проблема виявлення причин незадоволеності споживачів якістю сервісу в процесах, які піддаються державному регулюванню. Для цього використовують різні логічні й логіко-математичні моделі, які дозволяють на якісному рівні досліджувати сформульовану проблему. Доведена доцільність використання «Gap-моделі Зейтгамла», що ілюструє шлях реалізації очікувань споживача сервісу й причини можливого незадоволення. Причини незадоволеності споживачів можуть бути сформульовані як проміжок незадоволення («gaps») між виходом процесів надання і входом процесу споживання послуг.

У розділі розглянуто п'ять причин і відповідних рівнів виникнення незадоволення споживачів згідно із згаданою моделлю виникнення, а також способи зменшення «проміжків незадоволення» між відповідними ланками логістичної системи й процесами надання послуг у системі державного регулювання.

Встановлено, що при виборі альтернативи транспортування доцільно виходити з певної системи критеріїв, до яких належать: витрати на створення й експлуатацію власного парку транспортних засобів (оренду, лізинг рухомого складу); витрати на оплату послуг транспортних, транспортно-експедиційних фірм та інших логістичних посередників у транспортуванні; швидкість (час) транспортування; якість транспортування (надійність доставки, збереження вантажу тощо).

У четвертому розділі - «Концептуальні положення державної регуляторної політики щодо транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності» - визначено принципи та напрями державного регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні, стратегію державної політики України щодо співробітництва з державами СНД у галузі транспорту, умови приєднання України й держав СНД до міжнародних конвенцій та угод у галузі транспорту, особливості державної політики України щодо співробітництва з Російською Федерацією в розвитку транспортної інфраструктури.

При формуванні концептуального підходу до реформування транспортного сектора економіки України як макрологістичної системи з використанням досягнень сучасної логіки доведена необхідність виваженої державної регуляторної політики, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень. Із використанням методів логіки й логістики узагальнені невирішені проблеми транспорту, визначена мета державного регулювання та завдання широкомасштабної структурної реформи щодо її досягнення, виявленні умови функціонування макрологістичної системи, пріоритетні напрями розвитку на засадах логічно правильного формування, доведеності та обґрунтованості, а також основні принципи реформування системи державного регулювання транспортом із розглядом фінансових та інформаційних потоків як супутніх матеріальним потокам чи потокам послуг із поетапною реалізацією інтеграційних процесів.

За результатами проведених досліджень установлено, що розвиток макрологістичної системи зовнішньоекономічної діяльності та її транспортного забезпечення потребує особливої уваги до питань інтеграції з європейською і світовою транспортними системами.

Водночас важливо враховувати ймовірнісний характер здійсненого індуктивного узагальнення концептуальних напрямів державної регуляторної політики щодо реформування галузі транспорту знову ж таки з використанням законів логіки. Тому під час розробки регуляторних актів необхідно постійно працювати над підвищенням імовірності висновків.

У розділі обґрунтовано пріоритетні напрями інтеграційної політики входження України в спільний транспортний простір СНД в умовах єдиного економічного простору, які законодавчо визначені в Україні. Насамперед це стосується уніфікації нормативно-правової бази, узгодження засад загальних підходів до формування державної політики у сфері транспорту, спільного використання та розвитку ланок макрологістичних систем у країнах СНД.

За результатами проведених досліджень установлено, що для забезпечення ефективного функціонування міжнародного транспортного комплексу необхідна систематизація та розробка заходів, спрямованих на створення умов і формування механізмів, які забезпечують: задоволення зростаючих потреб у послугах транспорту й прискорений розвиток транспортної інфраструктури; формування загального транспортного простору й загального ринку транспортних послуг; формування й розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК); узгоджений розвиток транспортного машинобудування.

Розкрито актуальні завдання державного регулювання: інтеграцію транспортної системи держав - учасниць СНД з європейською і світовою транспортними системами з урахуванням національних інтересів; розвиток транспортної логістики й інших організаційних систем товаропровідної мережі; впровадження нових технологій, спрямованих на підвищення безпеки транспортування. Відзначено, що подальший розвиток конкурентного середовища на ринку транспортних послуг може досягатись на засадах удосконалення механізму державного регулювання, спрямованого на розвиток геостратегічного потенціалу України. Реалізація концептуальних засад узгодженої транспортної політики надасть можливість залучення додаткових надходжень до бюджетів усіх рівнів за рахунок збільшення обсягів міжнародних та транзитних перевезень пасажирів і вантажів територією України.

У дисертації наголошується, що для найбільш повної й ефективної реалізації загальновизнаних принципів і норм міжнародного права при реалізації державної регуляторної політики в галузі транспорту центральними органам виконавчої влади України та держав-учасниць СНД необхідне запровадження розробленої концепції та програми приєднання до міжнародних угод і конвенцій щодо автомобільних перевезень. Із використанням законів логіки у концепції зроблений аналіз сучасного стану ринку транспортних послуг і формування нормативної бази міжнародних автомобільних перевезень, визначена пріоритетність приєднання України й держав-учасниць СНД до конвенцій і угод, що максимально враховує їхні інтереси, наведена прогнозна оцінка ефективності приєднання й етапність проведення робіт.

У реалізації розроблених механізмів державного та міждержавного регулювання обґрунтовані й розкриті ключові напрями створення необхідних організаційних передумов для підвищення ефективності функціонування транспортних систем України й Російської Федерації в нових економічних умовах і зростання їх конкурентоспроможності на світовому ринку транспортних послуг.

З огляду на це на основі використання результатів проведених досліджень було прийняте спільне рішення Колегій Мінтрансу України і Мінтрансу Росії про Генеральну схему розвитку спільних МТК у взаємодії із загальноєвропейськими та євроазіатськими МТК на засадах макрологістичного підходу. Ця Генеральна схема є двостороннім документом, що декларує спільність інтересів центральних органів виконавчої влади в галузі транспорту України та Росії.

У п'ятому розділі - «Формування регуляторних аспектів транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності» - розглянуто засади реалізації єдиної транзитної політики на загальнодержавному й регіональному рівнях в Україні, регулювання правових відносин стосовно забезпечення зовнішньоекономічної діяльності автомобільного транспорту, запропоновані форми державної політики щодо розвитку ринку транспортних послуг, напрями адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС та підходи до оцінки соціально-економічної ефективності прийняття регуляторних рішень.

Дослідження макрологістичної системи зовнішньоекономічної діяльності показали, що зростання транзиту потребує розвитку транзитно-транспортної інфраструктури України, насамперед автомагістралей і митних переходів, зміни транспортних технологій, систематизації вимог до якості наданих транспортних послуг, підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих у цьому процесі, та конкретних заходів державного регулювання для оптимізації транзиту територією України. З використанням запропонованих логістичних підходів формування мережі МТК має розглядатися на фоні основних аспектів удосконалення світової транспортної системи як однієї із складових процесу світового економічного розвитку, реалізації заходів щодо поетапного приєднання України до міжнародних конвенцій і багатосторонніх угод у галузі транспорту та вступу до міжнародних транспортних організацій із визначенням пріоритетів, пов'язаних з інтеграцією транспортно-дорожнього комплексу України до транспортних систем ЄС та СНД і подальшим розвитком транзитних перевезень.

За результатами проведених досліджень у розділі здійснено узагальнення засад формування державної політики України щодо реалізації інтеграційних процесів з європейською транспортною системою в макрологістичній структурі зовнішньоекономічної діяльності. Систематизовані основні функції державного регулювання та контролю в галузі автомобільного транспорту, їх організаційне забезпечення, засади міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів на основі реалізації розробленої структури макрологістичної системи зовнішньоекономічної діяльності, критеріїв та методів оптимізації управління цією системою.

Дослідженням визначено, що з використанням запропонованого логістичного підходу та методологічного інструментарію його реалізації запроваджені механізми формування міжнародного ринку транспортних послуг на основі міжурядових угод із країнами Європи й Азії та розвитку їх положень у законодавстві України. Розкрито межі державного регулювання, принципи міжнародної співпраці у сфері транспортного забезпечення та обґрунтовані положення щодо умов здійснення регулярних і нерегулярних перевезень у двосторонньому й транзитному сполученні.

На основі теоретичного аналізу обгрунтовано пріоритетні напрями адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС, що є необхідною умовою приєднанням України до СОТ, інтеграції з європейською транспортною системою і сприятиме підвищенню ефективності транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі, рівноправному входженню України до системи міжнародного поділу праці.

Зазначено, що перспективним напрямом є формування системи міждержавного регулювання, заснованої на якісних, а не кількісних критеріях оптимізації транспортного забезпечення макрологістичних систем зовнішньоекономічної діяльності.