Відповідно до ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд може прийняти одне з таких рішень:

1) залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання -- без задоволення;

2) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;

3) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу;

4) змінити вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо, іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

Ці положення стосуються як справ, рішення в яких набрали законної сили, так і справ, рішення в яких не набрали законної сили.

Розглядаючи справу в касаційному порядку, суд має право залишити вид і розмір покарання, призначені місцевим або апеляційним судом, без зміни, пом'якшити покарання, виключити додаткове покарання, перекваліфікувати злочин на закон, що передбачає менш тяжке покарання, однак суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Суд касаційної інстанції не вправі збільшити розмір призначеного судом покарання, навіть якщо суд при його призначенні допустив порушення норм КК, призначити додаткове покарання або встановити його строк, встановити іспитовий термін, якщо суд при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням не зробив цього, або збільшити цей строк та ін.

Касаційний суд може скасувати обвинувальний вирок апеляційного або місцевого суду, а також ухвалу апеляційного суду, прийняту стосовно вироку місцевого суду, у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або посилити покарання, тільки за наявності касаційного подання прокурора або скарги потерпілого чи його представника, внесених саме з цих підстав. Якщо потерпілий оскаржив судове рішення за іншими підставами (неправильне визначення розміру заподіяної йому шкоди, непритягнення до відповідальності інших осіб та ін.), суд не вправі погіршити становище засудженого за не названими у касаційній скарзі підставами.

Скасування виправдувального вироку припустиме лише тоді, коли в касаційному поданні прокурора або в скарзі потерпілого чи його представника ставляться питання про незаконність і необґрунтованість виправдання підсудного.

Якщо особа засуджена за однією або кількома статтями закону й одночасно виправдана за іншою або іншими статтями, вирок не може бути скасований у частині виправдання, якщо справа розглядається за касаційними скаргами засудженого або його захисника, які оскаржили лише обвинувальну частину вироку.

Особа, виправдана судом, її захисник і законний представник можуть подати скаргу лише на мотиви виправдувального вироку.

Відповідно до ст. 398 КПК касаційний суд має право скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову тільки у випадках:

--істотного порушення кримінально-процесуального закону;

--неправильного застосування кримінального закону;

--невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Істотні порушення кримінально-процесуального закону -- це порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок (постанову).

До істотних порушень кримінально-процесуального закону належать обставини, коли: за наявності підстав для закриття справи її не було закрито; вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; порушено таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів та інші обставини, зазначені у ст. 370 КПК.

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови) є: незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК).

Неправильне застосування кримінального закону полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частини Кримінального кодексу: неправильна кваліфікація діяння; порушення правил призначення покарання; неправильне застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності, й інших норм, що може спричинити необґрунтоване засудження або виправдання підсудного, призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного, а також інші негативні наслідки.

Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості (ст. 373 КПК). Закон вважає покарання явно несправедливим, якщо суд призначив надто м'яке покарання за тяжкий злочин, а також у всіх випадках, коли допущено порушення принципу індивідуалізації покарання.

Суд, розглядаючи справу за касаційною скаргою (поданням) на вирок апеляційного суду, постановлений як судом першої інстанції, вправі скасувати або змінити такий вирок і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однак не має права скасувати або змінити з цих підстав інші судові рішення у кримінальних справах. Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок або постанову про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і, не повертаючи справу на новий розгляд, закрити її в таких випадках:

--за наявності підстав, що виключають провадження у кримінальній справі, зазначених у ст. 6 КПК;

--у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і за наявності інших обставин, що дають суду право закрити справу (статті 7,7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК);

--за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ст. 213 КПК).

Скасування обвинувального вироку або постанови і закриття справи можливі лише тоді, коли обставини справи досліджені всебічно, повно й об'єктивно і встановлена хоча б одна з обставин, передбачених статтями б, 7, 7і, 72, 8, 9, 10, 11і КПК.

Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок або постанову і закрити справу за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо визнає, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, усі можливості досудового і судового розгляду вичерпані й новий розгляд справи не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку.

Крім того, кримінальна справа закривається за наявності в окремих статтях КК спеціальної умови для закриття справи. Наприклад, відповідно до ч. З ст. 369 КК особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи. Касаційний суд, встановивши наявність такої обставини, яка судом першої інстанції не була взята до уваги, скасовує судове рішення і закриває справу.

Суд касаційної інстанції не може закрити справу внаслідок акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, якщо проти цього заперечує обвинувачений. Не допускається також скасування вироку з закриттям справи у зв'язку зі смертю засудженого, якщо провадження у справі необхідне для реабілітації померлого.

При скасуванні вироку або постанови і закритті справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 533 КПК повинен роз'яснити цій особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями.

Ухвала касаційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і мотивованою. Зміст ухвали касаційного суду має відповідати таким самим вимогам, як і зміст ухвали апеляційного суду. В ухвалі зазначаються всі обставини, про які вказано у ст. 377 КПК, наведені докладні мотиви в обґрунтування прийнятого рішення та чітко і правильно сформульоване рішення.

Ухвала складається у нарадчій кімнаті одним із суддів, підписується всіма суддями, які беруть участь у розгляді справи, й оголошується у залі судового засідання. Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд вправі скласти і оголосити лише резолютивну її частину, яку підписують всі судді, а повний текст ухвали складається і оголошується учасникам судового розгляду не пізніше п'яти Діб з дня оголошення резолютивної частини.

За наявності підстав, передбачених ст. 232 КПК, касаційний суд може винести окрему ухвалу і звернути увагу державних органів, громадських організацій або службових осіб на встановлені в справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяють вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. Окрема ухвала може бути винесена у випадку виявлення порушень закону, допущених при проведенні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом нижчого рівня, а також в інших випадках, якщо це необхідно.

Виконання ухвали касаційного суду покладається на суд першої інстанції. Для цього оригінал ухвали і її копія, завірена печаткою, приєднуються до справи після касаційних скарг, подання, наданих нових матеріалів і направляються суду, що виніс судове рішення.

Ухвала касаційного суду звертається до виконання не пізніше п'яти діб після розгляду справи, а у випадку, якщо в день розгляду справи оголошується тільки резолютивна частина ухвали, а повний її текст був складений і оголошений пізніше, -- не пізніше п'яти діб після складання й оголошення мотивованої ухвали.

Суд першої інстанції, одержавши справу, зобов'язаний звернути до виконання судове рішення, на яке були подані касаційна скарга або подання, а також ухвалу суду касаційної інстанції. І лише після того, як від органів і осіб, на які покладене виконання судових рішень, надійшло повідомлення про виконання судового рішення, справа може бути передана в архів.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судове рішення і направив справу на новий судовий або апеляційний розгляд, відповідний суд повинен призначити справу до нового розгляду в межах встановлених законом строків і розглянути її в судовому засіданні, а якщо судові рішення скасовані з направленням справи на нове розслідування, суд першої інстанції передає справу прокурору для проведення розслідування.

Закон передбачає звернення до виконання ухвали суду касаційної інстанції самим цим судом у випадках, якщо засуджений підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання і якщо рішення про звільнення засудженого з-під варти прийняте за його відсутності. При звільненні засудженого з-під варти в залі судового засідання копія ухвали або її резолютивної частини (якщо ухвала виноситься в порядку ч. 2 ст. 379 КПК), завірена печаткою, вручається начальнику конвою. Якщо рішення про звільнення засудженого прийнято в його відсутності, копія ухвали направляється на виконання протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідування і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судове рішення і направляючи справу на нове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд, повинен вказати у своїй ухвалі, які порушення закону спричинили скасування судового рішення, які обставини слід з'ясувати під час нового розслідування чи судового розгляду і може вказати, які процесуальні дії необхідно провести.

Суд при повторному розгляді справи, а також особа, що провадить дізнання, і слідчий зобов'язані виконати вказівку суду касаційної інстанції. Невиконання вказівок суду касаційної інстанції є підставою до скасування судового рішення. Винятком є випадки, коли обставини, зазначені в ухвалі суду касаційної інстанції, не можна було дослідити з об'єктивних причин (помер свідок, якого слід було допитати, втрачені документи або речі, що підлягали експертному дослідженню, та ін.). Однак обов'язковість вказівок суду касаційної інстанції не означає, що вони можуть обмежувати право органів розслідування і суду при новому розслідуванні та розгляді справи оцінювати докази за своїми внутрішніми переконаннями, які ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Після скасування вироку, постанови або ухвали суд розглядає справу в звичайному порядку і вирішує її за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Новий розгляд справи починається з тієї стадії, яка зазначена в ухвалі касаційного суду. У разі скасування вироку або ухвали про закриття справи суддя, що брав участь у постановленні цих судових рішень, не може брати участі У новому розгляді справи судом першої інстанції.

Особливості нового розгляду справи після скасування судових рішень полягають у тому, що:

--суд першої й апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вказівки суду касаційної інстанції (ст. 399 КПК);

--для суду першої інстанції й апеляційного суду встановлені певні обмеження при застосуванні кримінального закону і призначенні покарання порівняно з загальним порядком. Ці обмеження полягають у тому, що суд першої інстанції або апеляційний суд при новому розгляді справи можуть посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин лише в двох випадках: 1) якщо вирок був скасований за м'якістю покарання або в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин -- і тільки за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, поданих із зазначених мотивів; 2) якщо при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення. В останньому випадку немає значення, з яких підстав був скасований вирок і чи були внесені касаційне подання або скарга потерпілого чи його представника з цього питання.

ЛЕКЦІЯ №15. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИКЛЮЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДСТАВІ НОВОВИЯВЛЕНИХ ОБСТАВИН 

Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 року введено в дію перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.

Цим законом замість перегляду судових рішень у порядку судового нагляду (за протестами вищих посадових осіб прокуратури і суду) передбачений дещо інший суто судовий порядок перегляду судових рішень, які набрали законної сили.

Такий перегляд зазначених рішень необхідний, оскільки він є додатковою надзвичайно важливою гарантією забезпечення законності та справедливості у кримінальному судочинстві.

Судові рішення у кримінальних справах (вироки, постанови, ухвали), що набрали законної сили, можуть бути переглянуті в порядку виключного провадження тільки на підставах, що зазначені в ч. 1 ст. 4004 КПК:

1) за нововиявленими обставинами;

2) у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що значно вплинули на правильність судового рішення.

Подання про перегляд справи за нововиявленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом, а в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що значно вплинули на правильність судового рішення, в порядку виключного провадження судові рішення можуть бути переглянуті тільки на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України (ст. 400-10 КПК).

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками:

--їх невідомість суду з причин, що від нього не залежать;

--їх суттєве значення для справи;

--їх наявність в об'єктивній дійсності до постановлення вироку;

--неможливість урахування під час провадження в справі і постановлення вироку в зв'язку з невідомістю їх суду;

--їх відкриття тільки після набрання вироком законної сили;

--їх спеціальне розслідування прокурором або, за його дорученням, слідчим.

Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які приводяться як привід для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені й вимагають окремого розслідування. Новими визнаються обставини незалежно від того, чи були вони відомі кому-небудь із учасників процесу, головне, щоб вони не були відомі органам, які проводили розслідування, і суду.

Такі нововиявлені обставини, як фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів повинні бути установлені вироком суду, а за неможливості його постановлення -- матеріалами розслідування. Поновленню справи за такими нововиявленими обставинами обов'язково повинне передувати порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності й засудження осіб, винних у фальсифікації доказів, у дачі свідомо неправдивих показань тощо (свідка, потерпілого, експерта, перекладача, прокурора, судді та інших осіб).

Під зловживанням суддів розуміється вчинення ними умисних дій, які містять склад злочину і спричинили винесення завідомо неправосудного вироку, постанови, ухвали. За такі злочини судді несуть кримінальну відповідальність за статтями 374, 375 КК.

Під зловживанням прокурора, дізнавача, слідчого слід розуміти притягнення ними до кримінальної відповідальності завідомо невинуватих, примушення давати показання, завідомо незаконне затримання, привід або арешт, порушення права на захист тощо.

До інших нових обставин належать:

--дані про вчинення злочину іншою особою, а не тим,кого засуджено в справі;

--виявлення живою особи, що вважалася вбитою;

--виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння;

--дані про невинуватість засудженого в тій або іншій частині злочинів, що ставляться йому у вину;

--виявлення раніше не відомих учасників злочину;

--встановлення більшого розміру викраденого майна;

--викриття обману, якщо засуджений видавав себе за іншу особу;

--встановлення факту смерті потерпілого у випадку,коли винний був засуджений за заподіяння тілесних ушкоджень, інші обставини.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, призначення несправедливого покарання, якщо вони не були результатом зловживання суддів або осіб, що проводили розслідування, а також встановлення після винесення вироку нових епізодів злочинних дій засудженого, якщо справу щодо них можна розслідувати і розглядати окремо.

Строки перегляду судових рішень в порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами визначені у ст. 400-6 КПК.

Відповідно до ст. 4006 КПК перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин. За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. За наявності доказів, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено.

Обмеження зазначеними в законі строками перегляду в порядку виключного провадження виправдувальних вироків, ухвал і постанов суду про закриття справи, а також вироків, ухвал і постанов з мотивів необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин є однією з істотних процесуальних гарантій для виправданих і засуджених, а також для осіб, справи стосовно яких закриті. Оскільки невинуватий повинен бути реабілітований незалежно від будь-яких строків, що пройшли з моменту його засудження або відкриття нововиявлених обставин, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з метою повної або часткової реабілітації засудженого або застосування до нього закону про менш тяжкий злочин не обмежений ніякими строками.

Відбуття покарання засудженим або його смерть не перешкоджають перегляду судових рішень щодо нього в порядку виключного провадження в інтересах його реабілітації.

Перегляд обвинувального вироку за нововиявленими обставинами у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин обмежений строками давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 49 КК за більш тяжкий злочин.

Поновлення справи за нововиявленими обставинами з метою поліпшення становища засудженого, якщо є докази, які підтверджують невинуватість засудженого або здійснення ним менш тяжкого злочину, строками не обмежено.

Для визначення строків перегляду судових рішень у порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами важливим є визначення моменту відкриття цих обставин.

Відповідно до ст. 4006 КПК днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв'язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв'язку з допущеним ними зловживанням, а також щодо інших осіб у зв'язку з фальсифікацією ними доказів, а за неможливості постановлення вироку -- день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нововиявлених обставин.

Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день складання прокурором висновку про підтвердження таких обставин матеріалами розслідування.

Отже, днем виявлення нових обставин, з якого обчислюється річний строк перегляду виправдувального вироку, ухвали або постанови про закриття справи, вважається:

--день набрання законної сили вироком, якщо нові обставини встановлені вироком суду;

--день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нововиявлених обставин,якщо неможливо винести обвинувальний вирок внаслідок існування нереабілітуючих обставин, які виключають провадження у справі (див. ст. 6 КПК);

--день складання прокурором висновку про підтвердження матеріалами розслідування наявності таких обставин, як дії певних осіб, що не підпадають під ознаки злочинів (добросовісна помилка свідка, потерпілого придачі ними показань або експерта при дачі висновку та ін.),а також інших обставин.

Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вправі подавати учасники процесу (засуджений, його захисник або законний представник; потерпілий або його представник; цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники, якщо нововиявлені обставини стосуються не тільки розміру, а й підстав цивільного позову), а також інші особи, яким законом надано таке право (наприклад, після смерті засудженого з метою його реабілітації клопотання вправі подавати його близькі родичі).

Відповідно до ст. 4008 КПК клопотання про перегляд справи за нововиявленими обставинами заінтересовані особи подають прокурору, який вирішує питання про призначення розслідування нововиявлених обставин або відмовляє в цьому. В разі призначення розслідування прокурор особисто або через органи дізнання чи слідчих проводить розслідування цих обставин. Розслідування проводиться за правилами, встановленими КПК для проведення досудового слідства.

Правом винести постанову про призначення розслідування за нововиявленими обставинами наділені всі прокурори району, області, міста й інші, у тому числі їх заступники і помічники. Право ж внести в суд подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають Генеральний прокурор України і його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурори міст Києва та Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області).

Приводом для порушення розслідування нововиявлених обставин є:

--заяви засудженого, підозрюваного, його захисника,законного представника;

--після смерті засудженого -- заяви його близьких Родичів, захисника;

--заяви цивільного позивача, цивільного відповідача,або їхніх представників;

--заяви потерпілого, його представника;

--повідомлення державних, громадських, приватних підприємств, установ, організацій і посадових осіб;

--повідомлення в пресі;

--явка з повинною особи, що заявила про здійснення нею злочину, за який засуджена інша особа;

--безпосереднє виявлення прокурором відомостей про нововиявлені обставини.

Підставою для проведення розслідування за нововиявленими обставинами є достатні дані, що вказують на наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 4005 КПК: фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи судді та інші нові обставини, які доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Для перевірки заяви (повідомлення) прокурор вправі витребувати із суду кримінальну справу.

За наявності зазначених вище приводів і підстав прокурор виносить постанову про призначення розслідування за нововиявленими обставинами.

Постанова повинна відповідати загальним вимогам, які пред'являються до постанов прокурора (див. ст. 130 КПК). У ній, зокрема, вказується привід до порушення розслідування, коли і від кого надійшла заява або повідомлення, які нові обставини наводяться в заяві (повідомленні), чи можуть ці обставини і як саме вплинути на судове рішення, що набрало законної сили, у якій справі проводиться розслідування нововиявлених обставин і кому доручається проведення розслідування.

Якщо прокурор не вбачає в заяві (повідомленні) підстав для призначення розслідування, він виносить постанову про відмову в цьому, про що повідомляє особі, від якої надійшла заява (повідомлення).

Розслідування нововиявлених обставин повинне провадитись з дотриманням правил КПК для провадження досудового слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє її разом із матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі вже засуджені, і своїм висновком відповідно прокурору Автономної Республіки Крим, прокурору області, прокурору міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду.

Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує питання про принесення подання до касаційного суду.

Якщо прокурор, якому законом надано право вирішувати питання про внесення подання, не погоджується з висновком прокурора, який проводив розслідування нововиявлених обставин, щодо наявності нових обставин, він виносить постанову про відмову у внесенні подання, про що повідомляє особу, підприємство, установу, організацію, які подали заяву (повідомлення). Ця постанова може бути оскаржена прокурору вищого рівня або в суд.

Подання про перегляд справ у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядаються апеляційними чи касаційним судами. Апеляційний суд має право розглянути подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами у справах, розглянутих у першій інстанції будь-яким місцевим судом, якщо судові рішення не переглядалися касаційним судом.

Касаційний суд розглядає подання у справах, розглянутих у першій інстанції апеляційними і прирівняними до них судами, незалежно від того, чи розглядалися вони в касаційному порядку або в порядку виключного провадження з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Попередній розгляд справи в апеляційному або касаційному порядку не перешкоджає її розгляду в тій самій судовій інстанції в порядку поновлення в зв'язку з ново-виявленими обставинами.

Подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається за правилами, встановленими для перегляду у касаційному порядку справ, рішення в яких набрали законної сили, колегією суддів у складі трьох суддів за участю прокурора. Не може брати участь у розгляді справи суддя, що раніше брав участь у розгляді цієї справи. Про день розгляду справи повідомляються учасники процесу (засуджений, його законний представник, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники). У необхідних випадках суд вправі викликати їх у судове засідання. У судовому засіданні прокурор обґрунтовує подання і присутні учасники процесу вправі дати свої пояснення. Рішення приймається в нарадчій кімнаті. Протокол судового засідання не ведеться.

Розглядаючи подання про перегляд справи за нововиявленими обставинами, суд може:

--задовольнити подання прокурора, скасувати судове рішення (вирок, ухвалу, постанову) і направити справу на нове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд;

--скасувати судове рішення і закрити справу, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;

--змінити вирок, постанову ухвалу;

--залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а подання -- без задоволення.

Після скасування судового рішення досудове слідство і судовий розгляд проводяться в загальному порядку, встановленому чинним КПК.

За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті судові рішення (вироки, постанови, ухвали) всіх судів загальної юрисдикції.

2. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ІЗ ПІДСТАВ НЕПРАВИЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ІСТОТНОГО ПОРУШЕННЯ ВИМОГ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ, ЯКІ ІСТОТНО ВПЛИНУЛИ НА ПРАВИЛЬНІСТЬ СУДОВОГО РІШЕННЯ