Захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи за законодавством України (за матеріалами судової практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Автореферат

Захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи за законодавством України (за матеріалами судової практики)

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Саприкіна Ірина Валентинівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

Академік Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор

Кузнєцова Наталія Семенівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри цивільного права

Офіційні опоненти:

Член - кореспондент Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор

Довгерт Анатолій Степанович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри митного і міжнародного приватного права Інституту міжнародного права кандидат юридичних наук, доцент

Стефанчук Руслан Олексійович, Хмельницький університет управління та права (м.Хмельницький), професор кафедри цивільно - правових дисциплін

Провідна установа:

Одеська національна юридична академія,

кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України (м.Одеса)

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження на сучасному етапі зумовлена становленням та розвитком в Україні ринкової економіки, демократичних відносин, що ґрунтуються на захисті прав людини, основою яких є пріоритет загальнолюдських цінностей. Справжній прогрес неможливий без належного забезпечення прав і свобод людини. У зв'язку з цим вирішальне значення у сфері захисту прав людини набуває повага до гідності, честі, ділової репутації фізичної особи, а також захист цих важливих прав, врахування нормативних змін останніх років та вирішення важливих теоретичних і практичних проблем.

Стаття 1 Загальної Декларації прав людини 1948 р. проголосила: "Всі люди народжені вільними і рівними у своїй честі і правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні поводити себе по відношенню один до одного в дусі братерства".

Конституція України офіційно закріпила у ст. 28 право кожного громадянина на повагу до його гідності. “Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах”, - зазначається у ст. 21 Конституції України. Таким чином, людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація поставлені в центр уваги держави і права.

Впродовж тривалого часу фізична особа не розглядалась у цивільному праві носієм всього комплексу особистих немайнових прав, які закріплені сьогодні в новому Цивільному Кодексі України у Книзі 2. Між тим, ст. 7 ЦК УРСР, присвячена захисту честі, гідності, ділової репутації, існувала вже з 1963 р.

Доктринальні і законодавчі підходи до регулювання особистих немайнових відносин у вітчизняній історії цивілістики були визначені у 60-х роках ХХ століття і торкалися, головним чином, забезпечення захисту честі, гідності та ділової репутації.

Водночас, судова практика розгляду справ цієї категорії потребує подальшого вивчення для вдосконалення правового механізму захисту усіх особистих цінностей. Аналіз практики розгляду судами України цивільних справ за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (в тому числі за позовами до засобів масової інформації) за останні роки, зокрема, показав, що загальна кількість таких справ зростає, вони стають об'єктом уваги не тільки осіб, які є учасниками судового розгляду, а і об'єктом уваги широкої громадськості, засобів масової інформації.

Це зумовило необхідність і актуальність детального дослідження проблем, пов'язаних із судовим захистом честі, гідності і ділової репутації на сучасному етапі. Запропоновані в роботі підходи до правового регулювання та захисту у сфері особистих немайнових відносин загалом, і у сфері поваги до честі, гідності, недоторканності ділової репутації та захисту цих благ зокрема, ґрунтуються на значній за обсягом власній судовій практиці автора, на нормах нового ЦК України, досвіді зарубіжних країн та загальних принципах приватного права і нормах Європейського співтовариства з питань прав людини. Зазначене дозволило визначити належне місце названих особистих немайнових благ у системі права, запропонувати найбільш ефективні способи їх захисту з урахуванням новел законодавства України.

Науково - теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження видатних теоретиків права С.С.Алексєєва, А.В.Белявського, Д.В.Бобрової, М.М.Богуславського, Т.В.Боднар М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.М.Ерделевського, І.В.Жилінкової, О.С.Іоффе, Т.І.Ілларіонової, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Л.О.Красавчикової, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, Р.А.Майданика, М.С.Малеїна, М.М. Малеїної, В.Л.Мусіяки, Г.К.Матвєєва, Д.І.Мейєра, О.А.Підопригори, Й.О.Покровського, Г.В.Пронської, З.В.Ромовської, В.О.Рясенцева, А.М.Савицької, Н.О.Саніахметової, В.І.Серебровського, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Р.О.Стефанчука, Є.О.Суханова, Ш.Т.Тагайназарова, В.О.Тархова, Ю.К.Толстого, Т.А.Фадєєвої, К.А.Флейшиць, Р.О.Халфіної, Є.О.Харитонова, Ю.С.Червоного, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Я.Шаппа, В.С.Щербини та інших вчених.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали, значною мірою, висновки, викладені у працях відомих фахівців, які досліджували проблеми особистих немайнових прав загалом, та проблеми захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб. Насамперед, це роботи А.Л.Анісімова, М.Л.Апранич, О.В.Кохановської, Л.В.Красицької, І.В.Локова, Л.В.Малюги, Ю.В.Молочкова, Л.К.Рафієвої, В.Л.Суховерхого, А.О.Церковної, С.І.Чорнооченко, С.І.Шімон, А.М.Ерделевського, К.Б.Ярошенко та ін. Особливу увагу приділено теоретичним розробкам та практичним пропозиціям Р.О.Стефанчука - найбільш повним та змістовним, на нашу думку, у названій сфері за останні роки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв'язок з науковими програмами державного рівня і вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства України; пов'язане з розробкою основних проблем захисту особистих немайнових прав, що здійснюється за науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні” та відповідає тематиці держбюджетної науково-дослідної теми „Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” (тема № 01 БФ042 - 01; державна реєстрація 0101 U003579). немайновий недоторканість честь репутація

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз правового регулювання та захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи на сучасному етапі, зокрема, після прийняття нового ЦК України 16 січня 2003 року, на підставі матеріалів судової практики останніх років, узагальнення існуючого стану законодавчого забезпечення, практики застосування та наукових досліджень у названій сфері, а також розробка науково-технічних і практичних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин у сфері захисту честі, гідності та ділової репутації та їх подальшого застосування на практиці.

Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань: з'ясуванню змісту поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права; аналізу і дослідженню права на повагу до гідності і честі, недоторканість ділової репутації як особистих немайнових прав фізичної особи; визначенню місця права на повагу до гідності і честі, недоторканість ділової репутації фізичної особи в системі особистих немайнових прав; з'ясуванню приватноправової природи прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема, права на повагу до її гідності, честі, недоторканість ділової репутації; дослідженню джерел регулювання суспільних відносин у сфері захисту честі, гідності, ділової репутації фізичної особи та виявленню недоліків нормативно-правового регулювання захисту названих прав; дослідженню підстав виникнення правовідносин і суб'єктного складу правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації на сучасному етапі розвитку особистих немайнових відносин; аналізу способів захисту честі, гідності і ділової репутації фізичної особи за законодавством України з урахуванням норм нового ЦК України; визначенню загальних та спеціальних способів захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві та надання рекомендацій для судової практики їх застосування; виробленню пропозицій та рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства і судової практики у сфері захисту честі, гідності та ділової репутації з урахуванням норм ЦК України 2003 року, міжнародних нормативних актів і практики Європейського Суду.

Об'єктом дослідження є відносини, пов'язані із захистом честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб.

Предмет дослідження складають теоретичні засади захисту честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб; міжнародні нормативні акти; нормативні акти і законопроекти України різного періоду; цивільне законодавство країн Європи та ряду інших країн; матеріали судової практики, в тому числі значного обсягу власної судової практики автора дослідження, узагальнення судової практики; літературні джерела, зокрема, спеціальна вітчизняна та зарубіжна література.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий метод, історичний, формально-логічний, логіко-юридичний та інші. Так, за допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права, історичний метод дозволив з'ясувати підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. Важливе значення має порівняльно-правовий метод, за допомогою якого проведено аналіз положень міжнародного, національного та зарубіжного законодавства, а також положень законодавства попередніх років і сучасного цивільного законодавства у сфері захисту честі, гідності, ділової репутації фізичної особи, було виявлено як недоліки, так і його позитивні риси. Формально-логічний метод дозволив розробити ряд авторських визначень і обґрунтувати висновки. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні управомочених та зобов'язаних суб'єктів правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, загальних та спеціальних способів захисту цих благ. Використання при проведенні дослідження зазначених та ряду інших загальнонаукових та галузевих методів дозволило автору проаналізувати проблеми захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб за законодавством України і матеріалами судової практики; визначити місце захисту зазначених благ у системі особистих немайнових прав фізичної особи на сучасному етапі, зокрема дослідити особливості загальних та спеціальних способів захисту честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб у цивільному праві України. Таким чином, емпіричною та науковою базою дослідження стали нормативні акти, наукова література - вітчизняна та зарубіжна, публікації у періодичних виданнях, значна кількість матеріалів судової практики, зокрема, власної з питань захисту честі, гідності, ділової репутації та компенсації моральної шкоди фізичних та юридичних осіб, які слухались у Радянському та Шевченківському районних судах міста Києва під головуванням дисертантки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням проблем захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, окремих його аспектів і особливостей в умовах формування і розвитку новітніх підходів до прав людини з урахуванням прийняття у 2003 році нового Цивільного кодексу України, Європейського напрямку розвитку національного законодавства і судової практики, які розглядаються на основі власної судової практики дисертанта та практики Європейського Суду, судів України.

Аналіз норм міжнародного законодавства, чинного цивільного законодавства, у тому числі норм нового ЦК України, теоретичних джерел та значного обсягу судових справ, більшість яких є узагальненням власної судової практики автора як судді Радянського районного суду м. Києва, а пізніше Шевченківського районного суду м. Києва, дозволило сформулювати основні науково-теоретичні положення та практичні пропозиції щодо подальшого удосконалення законодавства та його застосування в судовій практиці, які виносяться на захист. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково - теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

1. Обґрунтовується положення про те, що повага до честі, гідності, недоторканість ділової репутації виступає на сьогодні гармонійною складовою особистих немайнових відносин і регулювання його повинно здійснюватися переважно на підставі загальних положень про особисті немайнові права у рамках цивільного права.

2. Набуло подальшого розвитку дослідження ряду категорій через поняття „інформації”, яке здійснюється сучасними авторами. Зокрема, через поняття інформації сформульоване авторське визначення честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

Честь розглядається як особисте немайнове благо, яке є, по-суті, позитивною соціальною інформацією про особу, яка ґрунтується на уявленнях про добро і зло, усталених у суспільстві, і усвідомлюється самою особою. Водночас честь виступає як сукупність найвищих морально-етичних принципів особистості, і як благо, яке дає право на повагу, пошану і визнання людини у суспільстві.

Гідність - це особисте немайнове благо, яке є інформацією про цінність кожної особи, визнану у суспільстві.

Ділова репутація - це інформація, яка набула рис суспільного знання про досягнення тої чи іншої особи. Ділова репутація ґрунтується на висновках щодо морального обличчя, ділових якостей і законослухняності фізичної особи і пов'язується у сучасному баченні найчастіше з добрим ім'ям фізичної або юридичної особи.

Запропоновані автором визначення дозволяють підкреслити не лише загальновизнані ознаки честі, гідності, ділової репутації, але і їх зв'язок з інформацією та інформаційними відносинами, що особливо важливо для сучасного розуміння захисту цих особистих немайнових прав.

3. Обґрунтовується необхідність офіційного закріплення визначення поняття ділової репутації, зокрема, такого, що запропоновано дисертантом.

У зв'язку з цим, потребує роз'яснення у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України право юридичної особи ставити вимоги лише про захист ділової репутації, оскільки честь і гідність належать до благ, які притаманні фізичній особі, як це визначено у ЦК України. Слід також надати офіційне роз'яснення положення про те, що діловою репутацією може володіти орган державної влади, зокрема, в силу свого статусу в державі, особливого порядку створення, функціонування, припинення діяльності, враховуючи те, що такий орган не належить до числа юридичних осіб, діяльність яких направлена на одержання прибутку або на задоволення потреб громадян.

4. Доводиться, що нагальною стала в наш час необхідність законодавчого розмежування статусу “приватної” та “публічної” особи, оскільки на сьогодні відсутнє розмежування норм судового захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди приватних та публічних осіб.

5. Обґрунтовується положення про те, що значна частка змісту понять „честь”, „гідність”, „ділова репутація” лежить у площині не права, а моралі, тому удосконалення правового регулювання та захисту честі, гідності, ділової репутації знаходиться у прямій залежності від морального стану суспільства, моральних якостей, які розглядаються ним в якості основоположних і незмінних.

6. Одержало подальший науковий розвиток положення про підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Зокрема, ці правовідносини розглядаються як такі, що виникають і без порушення названих прав - тоді йдеться про право на повагу до гідності, честі, ділової репутації, що вказує на зростаючу регулятивну роль права на сучасному етапі. Це, в свою чергу, впливає і на питання класифікації юридичних фактів, з якими пов'язується виникнення названих правовідносин, яку можна проводити за різними підставами як за наслідками, які вони викликають, так і за гносеологічною природою фактів (за вольовим моментом). В якості самостійного виду ми пропонуємо виділяти для названих правовідносин і так звані стани, які можуть бути результатом як події, так і дії, розуміючи під ними юридичний факт, який розтягнутий в часі. Для виникнення правовідносин із захисту честі, гідності, ділової репутації підставою виступають неправомірні факти, зокрема, правопорушення (делікти), злочини тощо.

7. Дисертантом запропоноване тлумачення поняття “поширення інформації” як дії з передання відомостей (даних) між суб'єктами інформаційних відносин, в тому числі шляхом передачі їх медіа простором або по інших каналах передачі даних з метою доведення їх до відома третіх осіб і за умови її сприйняття ними ;

“інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію”, як інформації, поширення якої призводить до порушення права фізичної особи на повагу до її честі, гідності, недоторканність ділової репутації, а юридичної особи - до порушення її права на недоторканність її ділової репутації;

“інформації, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво” як інформації, яка відтворює події і явища, які взагалі не мали місця, або не мали місце у тому розумінні, яке їм надано особою, що їх поширила. Таке ж пояснення можна застосувати і до поняття „недостовірна інформація,” закріпленого у ст.277 ЦК України.

Дані дефініції доцільно закріпити законодавчо, або у роз'ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України.

8. Доводиться, що поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права віддзеркалює значний історичний шлях розвитку суспільства і нині відрізняється від попередніх по -перше, своїм регулятивним спрямуванням, оскільки право не лише охороняє, але і регулює особисті немайнові відносини (зокрема, це знаходить свій вираз у повазі до честі, гідності і недоторканності ділової репутації в їх непорушеному стані), по-друге, захисту підлягають не лише традиційно честь, гідність, ділова репутація, але і будь-які інші права, ряд яких тісно пов'язані із захистом честі, гідності, ділової репутації; по-третє, захисту підлягають не лише особисті немайнові права фізичних осіб, але і ряд особистих немайнових прав юридичних осіб, які не мають тісного зв'язку з людиною, як живою істотою, зокрема, йдеться про ділову репутацію, про ім'я, про ряд таємниць і про інформацію тощо.

Одержало подальший науковий розвиток доктринальне тлумачення поняття права на захист цивільних прав, з урахуванням особливостей особистих немайнових прав фізичної особи, як суб'єктивного цивільного права, яке виникає в особи у випадках протиправних посягань інших осіб і порушення її цивільних прав та інтересів; невизнання цих прав; оспорювання цивільного права та в результаті інших можливих порушень, що може призвести чи призвело до негативних наслідків. При цьому право на захист честі, гідності, ділової репутації можуть здійснюватися потерпілою особою будь -яким способом, який не заборонений законом.

9. Вперше в Україні на рівні монографічного дослідження обґрунтовується можливість визначення основних функцій захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, до яких віднесено: припинення порушення права на честь, гідність, ділову репутацію фізичної особи; відновлююча; компенсаційна; покарання; виховна; попереджувальна; інформаційна; підвищення загальної культури і моралі у суспільстві і відносинах між людьми. Останні дві функції слід визнати настільки важливими, що їх вже недостатньо розуміти у складі попередньо названих функцій, вони мають пріоритетне значення і з огляду на судову практику у цій сфері.

10. Обґрунтовується необхідність визначення загальних підходів, які у сукупності можуть слугувати критерієм для визначення кола правомочних суб'єктів правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та кола зобов'язаних суб'єктів названих правовідносин. Так, до кола правомочних суб'єктів названих правовідносин можуть входити будь-які особи (суб'єкти права), незалежно від їх особливостей; до кола зобов'язаних суб'єктів, з одного боку, належать всі і кожен, коли йдеться про повагу до честі, гідності, недоторканність ділової репутації, а з іншого боку - в разі порушення цих прав - порушники, які, згідно з цивільним законодавством, можуть відповідати за вчинені правопорушення. Специфіка між фізичними і юридичними особами у цьому питанні залишається незмінною, зокрема, за юридичними особами ми визнаємо право на недоторканність ділової репутації, як це й визначено на сьогодні у ЦК України.

11. Обґрунтовується, що право на повагу до гідності, честі, недоторканість ділової репутації має фізична особа у межах загальної правоздатності з моменту народження. Повага до життя зачатої дитини, як можливого майбутнього суб'єкта права, має включати і повагу до її честі і гідності. Правом на її захист слід наділити можливих майбутніх батьків та можливих майбутніх її представників. Ці пропозиції особливо важливі з огляду на сучасні досягнення у сфері біології, трансплантології, клонування, евтаназії тощо.

12. Дістало подальший розвиток положення про те, що, з одного боку, для захисту честі, гідності, ділової репутації необхідно використовувати загальні способи захисту цивільних прав, визначені главою 3 ЦК України. З іншого боку, для захисту честі, гідності та ділової репутації слід також використовувати спеціальні способи захисту, які на сьогодні значно розширені за змістом і кількістю новим ЦК України. Зокрема, до спеціальних способів захисту честі, гідності, ділової репутації справедливо відносяться: спростування недостовірної інформації; право на відповідь; заборона (припинення) поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права; компенсація моральної (немайнової) шкоди; вилучення тиражу газети, книги, тощо з метою його знищення у разі поширення інформації, якою порушуються названі права. Отже, для захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб використовуються практично всі передбачені цивільним законодавством засоби захисту цивільних прав, які в тій чи іншій мірі можуть сприяти захисту названих благ фізичних осіб. Можна засвідчити, що ефективність їх підтверджується на сьогодні судовою практикою, а враховуючи, що перелік способів захисту цивільних прав залишається відкритим, спостерігається тенденція до появи нових, більш ефективних саме для захисту честі, гідності, ділової репутації, способів захисту.

13. Обґрунтовуються положення про те, що позови про захист честі, гідності, ділової репутації за участю ЗМІ мають значну специфіку, яка полягає у специфіці складу учасників цих відносин; у різних формах представлення засобів масової інформації, зокрема, в сучасній електронній формі; у значно більшому резонансі справ, які пов'язані із публікаціями у ЗМІ; у підвищенні ролі ЗМІ в сучасний період розвитку демократії в Україні і наближені України до європейських стандартів у сфері захисту прав як фізичних і юридичних осіб, так і журналістів; у підвищенні відповідальності органів ЗМІ і журналістів, влади, кожного громадянина України у сфері захисту честі, гідності, ділової репутації. Все зазначене впливає на динаміку розвитку законодавства у сфері прав людини і на провідну роль судової практики в питаннях його подальшого вдосконалення.

14. Обґрунтовується положення проте, що широке застосування норм Європейської Конвенції з прав людини 1950 р. і прецедентних рішень Європейського Суду значно підвищує роль судів у функціонуванні міжнародного права в державі та забезпечує ефективну реалізацію прав і свобод суб'єктів цивільних відносин. Однак практика застосування Конвенції та рішень Європейського суду, потребує відповідних детальних роз'яснень у вигляді Постанови Пленуму Верховного суду України, оскільки дискусія щодо того, чи можна визнавати усі винесені по одному і тому ж питанню судові рішення рівноцінними, як такі, що винесені від імені держави, або чи має рішення Верховного суду пріоритет, повинно бути визначено на законодавчому рівні, або, принаймні, на рівні Пленуму Верховного Суду України на користь їх рівноцінності. Слід також позитивно вирішити питання про застосування судами норм міжнародного законодавства при розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації.

15. Обґрунтовується необхідність встановлення юридичної відповідальності за розголошення не тільки неправдивих відомостей про особу, але й таких, які відповідають дійсності, але принижують її честь і гідність. Це обумовлено Конституцією України (ч.1 ст.3), в якій закріплюються права, що захищають особу від суспільства, а ч. 2 ст. 32 Конституції України забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. При цьому позивачу у такій справі слід довести, що такі відомості дійсно принижують його гідність і честь.

16. Обґрунтовується висновок про те, що, визнавши Європейську Конвенцію з прав людини 1950 року частиною національного законодавства України, яка, на відміну від інших міжнародних договорів, є комплексним та складним правовим механізмом захисту прав людини, що включає судову практику Європейського суду, Україна тим самим визнала існування в державі прецедентного права. Це, в свою чергу, потребує докорінного оновлення, або прийняття нових роз'яснень Пленуму Верховного Суду по значному колу питань, включаючи і проблеми, що є предметом даного дисертаційного дослідження. Зокрема, роз'яснень потребують усталені в Європейській судовій практиці поняття „публічної особи” та особливості її участі у справах про захист честі, гідності, ділової репутації; поняття „кваліфікованого наклепу” тощо.

17. Вноситься пропозиція закріпити на законодавчому рівні заборону розповсюджувати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, якщо це може завдати шкоди її інтересам, принижує її честь і гідність. Порушення цієї заборони має тягнути за собою адекватну відповідальність.

18. Вноситься пропозиція внести зміни до п.9, ч.2, ст.16 ЦК України і слова „відшкодування моральної (немайнової) шкоди” замінити словами „компенсація немайнової шкоди”, оскільки, по-перше, йдеться саме про немайнову шкоду, яка до моралі не має безпосереднього відношення, а ,по-друге, немайнову шкоду можна тільки компенсувати, але не відшкодувати. Тому і в усіх інших випадках доречно застосовувати саме терміни „немайнова шкода” і „компенсація немайнової шкоди”, що потребує законодавчого закріплення.

19.Доводиться необхідність на рівні роз'яснень Пленуму Верховного Суду України закріпити основні підходи та критерії визначення як нижньої, так і верхньої межі розміру компенсації немайнової шкоди по справах за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації та компенсації немайнової шкоди, оскільки практика суду свідчить про значні розходження у підходах до цього питання, що в ряді випадків стає причиною порушення багатьох інших прав і свобод фізичних осіб, підриває авторитет органів ЗМІ, держави, влади, а інколи і суду. Таким чином, потребують роз'яснення та визначеної правової позиції питання доказування факту заподіяння немайнової шкоди, розмірів її компенсації, наявності умислу журналіста чи засобу масової інформації при визначенні розміру компенсації тощо для однозначного розуміння, принаймні на період становлення демократичних основ Європейського співтовариства в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає: у науково - дослідній сфері - матеріали дисертації, зокрема сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації, частина з яких носить дискусійний і постановочний характер, можуть бути використані у подальших загальнотеоретичних дослідженнях проблем захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб; у правотворчій сфері - сформульовані у дисертації положення щодо захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, а також конкретні рекомендації щодо змін чинного законодавства можуть стати основою законопроектів з цих питань, при розробці і удосконаленні законодавства України; у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів надасть можливість вдосконалити роботу органів та посадових осіб, на яких покладається захист честі, гідності, ділової репутації фізичної особи, дозволить забезпечити потреби судової практики, практичної діяльності фізичних осіб; підготувати нові рекомендації Пленуму Верховного Суду України; у навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, посібників з цивільного права, при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Особисті немайнові права”, “Захист цивільних прав”, а також спецкурсів з проблем захисту особистих немайнових прав.

Особистий внесок здобувача. Дисертація здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід щодо вирішення ряду проблем захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб у цивільному праві після прийняття нового ЦК України на основі матеріалів судової практики. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на власних дослідженнях автора і досвіді роботи суддею, аналізі та критичному осмисленні понад 300 наукових та нормативно-правових джерел, узагальненні практики захисту честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та практики його застосування з проблем захисту честі, гідності, ділової репутації, що містяться у дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка та були апробовані на трьох науково-практичних конференціях та семінарах: на конференції „Судова практика у справах за позовами до ЗМІ”, яка проводилась Інформаційним прес - центром „IREX ПроМедіа” спільно з Верховним Судом України 13 - 14 травня 1999р. (м.Київ); на семінарі „ПроМедіа Україна” „Шляхи впровадження європейських стандартів захисту свободи слова і інформації при здійсненні правосуддя в Україні” 25 - 26 квітня 2002р. (м.Київ); на семінарі „ПроМедіа Україна” „Правове регулювання свободи слова в Україні” 6 травня 1999р. (м.Київ), а також на семінарах і конференціях працівників суду.

Результати дослідження постійно використовуються автором у власній судовій практиці, зокрема при розгляді в якості головуючого цивільних справ по захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, відшкодуванню немайнової шкоди. За результатами наукового дослідження опубліковано три наукові статті у виданнях, визначених ВАК України фаховими.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та характером завдань дослідження. Відповідно до них дисертація складається із вступу, переліку умовних скорочень, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 271 сторінка, список використаних джерел - 283 найменувань на 18 сторінках.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається мета та завдання, формулюється наукова новизна, висвітлюється практичне значення і апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дослідження.

Розділ І “Загальнотеоретичні положення про честь, гідність, ділову репутацію та їх захист” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права” присвячений загальному аналізу поняття захисту особистих немайнових прав у сучасній доктрині цивільного права, а також визначенню особливостей захисту честі, гідності, ділової репутації у названій сфері.

Однією із найважливіших домінант суспільного розвитку стає в сучасних умовах захист прав людини, оскільки справжній прогрес неможливий без належного їх забезпечення, у тому числі прав на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, як особистих немайнових прав фізичної особи.

Історію людства можна розглядати як історію формування еволюції уявлень про права людини, серед яких чільне місце займають уявлення про честь, гідність, ділову репутацію, які формуються під впливом соціально - економічної організації суспільства і відповідають ступеню розвитку його цивілізації і гуманізації. Удосконалення правового механізму захисту честі, гідності, ділової репутації характеризується тривалим і складним історичним шляхом. З огляду на це, в роботі знайшло свій подальший розвиток вчення українських цивілістів про основні етапи, які пройшло законодавство України на шляху до його сучасного стану у названій сфері. Можна виділити, зокрема, два етапи розвитку національного законодавства у сфері регулювання та захисту особистих немайнових прав, зокрема, честі, гідності, ділової репутації, у період після набуття Україною незалежності. На першому етапі відбулась поступова розробка провідними українськими науковцями та практиками проекту нового Цивільного кодексу незалежної України, гармонійною складовою якого стала Книга ІІ, присвячена особистим немайновим правам фізичної особи. На другому етапі пропозиції, які висловлювалися попередньо, знайшли своє найбільш досконале втілення у новому Цивільному кодексі України 2003 року. Це стало істотним внеском у процес поліпшення чинного цивільного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами. Одночасно правознавцям відкрилися як переваги, так і нові проблеми не лише у законодавстві України, але і у практиці судів. Значний вплив мали на ці процеси розвиток інформаційного суспільства, розширення прав ЗМІ та самих фізичних осіб; глобалізація економіки і усіх сфер життя, гармонізація національного законодавства із законодавством країн Європи. Отже, на сьогоднішній день незалежна Україна пройшла принаймні два етапи розвитку законодавства у сфері особистих немайнових прав загалом і захисту честі, гідності, ділової репутації зокрема.

В роботі знайшло обгрунтування положення про те, що визнавши Європейську Конвенцію з прав людини 1950 року частиною національного законодавства України, яка, на відміну від інших міжнародних договорів, є комплексним та складним правовим механізмом захисту прав людини, що включає судову практику Європейського суду, Україна тим самим визнала існування в державі прецедентного права. Це, в свою чергу, потребує докорінного оновлення, або прийняття нових роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України.

З урахуванням нових тенденцій, які започаткував ЦК у розумінні захисту честі, гідності, ділової репутації, автором визначається принаймні вісім основних функцій захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, які відображають сучасний стан даної проблеми: функція припинення порушення права на честь, гідність, ділову репутацію фізичної особи; відновлююча функція; компенсаційна; функція покарання; виховна; попереджувальна; інформаційна; підвищення загальної культури і моралі у суспільстві і відносинах між людьми. Останні дві функції слід назвати настільки важливими, що їх вже недостатньо розуміти у складі попередньо названих функцій, вони мають приоритетне значення і з огляду на судову практику у цій сфері.

Власний досвід розгляду судових справ автора дозволяє стверджувати, що матеріальні та процесуальні елементи права на захист складають єдиний комплексний інститут правового захисту честі, гідності, ділової репутації. Саме такий підхід дозволяє підійти до вирішення багатьох складних питань захисту честі та гідності фізичної особи через призму судової практики. Наводяться також аргументи на користь позиції, згідно якої повага до честі, гідності, ділової репутації виступає сьогодні гармонійною складовою особистих немайнових відносин і регулювання відносин у цій сфері повинно здійснюватися на підставі загальних положень про особисті немайнові права у рамках цивільного права.

Аргументовано доводиться, що поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права віддзеркалює значний історичний шлях розвитку суспільства і нині відрізняється від попередніх по -перше, своїм регулятивним спрямуванням, оскільки право не лише охороняє, але і регулює особисті немайнові відносини (зокрема, це знаходить свій вираз у повазі до честі, гідності і недоторканості ділової репутації в їх непорушеному стані), по-друге, захисту підлягають не лише традиційно честь, гідність, ділова репутація, але і будь-які інші права, ряд яких тісно пов'язані із захистом честі, гідності, ділової репутації; по-третє, захисту підлягають не лише особисті немайнові права фізичних осіб, але і ряд особистих немайнових прав юридичних осіб, які не мають тісного зв'язку з людиною, як живою істотою, зокрема, йдеться про ділову репутацію, про ім'я, про ряд таємниць і про інформацію тощо.

Доктринальне тлумачення поняття права на захист цивільних прав, з урахуванням особливостей особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, таких як честь, гідність, ділова репутація, можна пояснити сьогодні, не позбавляючи його традиційних підходів, як суб'єктивне цивільне право, яке виникає в особи у випадках протиправних посягань інших осіб і порушення її цивільних прав та інтересів; невизнання цих прав; оспорювання цивільного права та в результаті інших можливих порушень, що може призвести чи призвело до негативних наслідків. При цьому право на захист честі, гідності, ділової репутації може здійснюватися потерпілою особою будь -яким способом, який не заборонений законом.

У підрозділі 1.2. „Підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи” досліджуються категорії „честь”, „гідність”, „ділова репутація”, дається їх характеристика як об'єктів особистих немайнових правовідносин, пропонується їх авторське визначення і аналізуються підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації.

Стверджується, що сучасне розуміння честі, гідності, ділової репутації є уособленням історично обумовлених підходів законодавства різних епох, в тому числі законодавства радянських часів та зарубіжних країн, які розвинуті і удосконалені з огляду на нові соціальні і моральні умови розвитку особистих немайнових прав у незалежній Україні. Доказом цього слугує також судова практика. Отже, пояснення названих термінів є прикладом сприйняття і удосконалення позитивного досвіду не лише розвинутих країн Європи, але і вітчизняного законодавства радянських часів. Звертається увага на те, що за умов сучасного розвитку цивільного права захист честі, гідності, ділової репутації стає одним із найбільш поширених серед звернень в судові органи, що пояснюється зростанням самосвідомості особистості у демократичному суспільстві.

Доводиться, що подальший ефективний розвиток ряду категорій можливий на сучасному етапі через поняття „інформації”. Зокрема, через поняття інформації визначається нами поняття честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. Так, честь можна розуміти як особисте немайнове благо, яке є, по-суті, позитивною соціальною інформацією про особу, яка ґрунтується на уявленнях про добро і зло, усталених у суспільстві, і усвідомлюється самою особою. Честь, крім того, слід розглядати і як сукупність найвищих морально-етичних принципів особистості, і як благо, яке дає право на повагу, пошану і визнання людини у суспільстві. Терміну „честь” слід повернути і його первісне значення, яке походить від безкорисливого, шанобливого, поважного ставлення до людини, віддання їй належного, як унікальній, неповторній, оригінальній особистості. Гідність розуміється в роботі, як особисте немайнове благо, яке є інформацією про цінність кожної особи, визнану у суспільстві. Ділова репутація -це, в свою чергу, інформація, яка набула рис суспільного знання про досягнення тої чи іншої особи. Ділова репутація ґрунтується на висновках щодо морального обличчя, ділових якостей і законослухняності фізичної особи і пов'язується у сучасному баченні найчастіше з добрим ім'ям фізичної або юридичної особи. За своїм обсягом, термін „ділова репутація” дещо звужений, оскільки ґрунтується переважно на відносинах, що пов'язані з реалізацією фізичною чи юридичною особою своїх ділових якостей. Надані визначення дозволяють підкреслити не лише загальновизнані ознаки честі, гідності, ділової репутації, але і їх зв'язок з інформацією та інформаційними відносинами, що особливо важливо для сучасного розуміння захисту цих особистих немайнових прав. Набули також подальшого розвитку дослідження поняття інформації як одного із найважливіших та найсучасніших об'єктів цивільних прав, яке використовується для обґрунтування підстав виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації. Зокрема, порушення права на достовірну інформацію часто передує появі судових спорів з приводу захисту честі, гідності, ділової репутації, а самі поняття „честі”, „гідності”, „ділової репутації” можуть бути поясне ні через поняття інформації. Стверджується, що значна доля змісту понять „честь”, „гідність”, „ділова репутація” лежить у площині не права, а моралі, тому удосконалення правового регулювання та захисту честі, гідності, ділової репутації знаходиться у прямій залежності від морального стану суспільства, моральних якостей, які розглядаються ним в якості основоположних і незмінних.

Наводяться аргументи на користь думки, що равовідносини щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, як і будь-які інші, є формою реалізації цивільно-правових норм. Серед елементів названих правовідносин, окрім суб'єкта, об'єкта та змісту правовідносин визначаються підстави їх виникнення, зміни та припинення. Що стосується об'єкту та змісту даного правовідношення, то його складають самі особисті немайнові блага: честь, гідність, ділова репутація, і відповідно - право на захист честі, гідності та ділової репутації. Для з'ясування суб'єктного складу названих правовідносин, слід піддати аналізу сукупність осіб, що беруть участь у правовідносинах. Підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації є юридичні факти, які прийнято розглядати через їх елементи, які носять назву умов цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації. Стверджується також, що положення про підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації потребують подальшого удосконалення. Зокрема, ці правовідносини розглядаються як такі, що виникають і без порушення названих прав - тоді йдеться про право на повагу до гідності, честі, ділової репутації, що вказує на все більш зростаючу регулятивну роль права на сучасному етапі. Це, в свою чергу, впливає і на питання про класифікацію юридичних фактів, з якими пов'язується виникнення названих правовідносин, яку можна проводити за різними підставами: як за наслідками, які вони викликають, так і за гносеологічною природою фактів (за вольовим моментом). В якості самостійного виду слід виділяти для названих правовідносин і так звані стани, які можуть бути результатом як події, так і дії, розуміючи під ними юридичний факт, який розтягнутий в часі. Для виникнення правовідносин із захисту честі, гідності, ділової репутації підставою виступають неправомірні факти, зокрема, правопорушення (делікти), злочини тощо. Таким чином, підставами виникнення правовідносин щодо захисту гідності, честі, ділової репутації фізичної особи є наступні юридичні факти: 1) інформація (відомості), яка поширена; 2) інформація (відомості), яка порочить гідність, честь, ділову репутацію особи чи завдає шкоди її інтересам; 3) інформація (відомості) недостовірна, або така, яка не відповідає дійсності чи викладена неправдиво.

Під “інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію”, автор пропонує розуміти інформацію, поширення якої призводить до порушення права фізичної особи на повагу до її честі, гідності, ділової репутації, а юридичної особи - до порушення її права на повагу її ділової репутації; а під “інформацією, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво” - інформацію, яка відтворює події і явища, які взагалі не мали місця, або не мали місце у тому розумінні, яке їм надано особою, що їх поширила. Таке ж пояснення можна застосувати і до поняття „недостовірна інформація”, закріпленого у ст.277 ЦК України. Поняття „поширення інформації”, яке міститься у ст.14 Закону України „Про інформацію” є нормативно-закріпленим і більш широким, хоча і не таким адаптованим до проблем судової практики, як попереднє. Поняття “поширення інформації” слід розуміти, як дії з передання відомостей (даних) між суб'єктами інформаційних відносин, в тому числі шляхом передачі їх медіа простором або по інших каналах передачі даних з метою доведення їх до відома третіх осіб і за умови її сприйняття ними. Таку дефініцію доцільно було б закріпити у ЦК України, або, принаймні, у Постанові Пленуму ВСУ.

У підрозділі 1.3. „Управомочені суб'єкти правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації фізичної особи ” визначаються загальні підходи, які у сукупності можуть слугувати критерієм для визначення кола управомочених суб'єктів правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та дається характеристика конкретним видам управомочених суб'єктів.

Так, до кола управомочних суб'єктів названих правовідносин можуть входити будь-які особи (суб'єкти права), незалежно від їх особливостей; в свою чергу, до кола зобов'язаних суб'єктів, з одного боку, належать всі і кожен, коли йдеться про повагу до честі, гідності, ділової репутації, а з іншого боку, в разі порушення цих прав - порушники, які згідно з цивільним законодавством можуть відповідати за вчинені правопорушення. Специфіка між фізичними і юридичними особами у цьому питанні залишається незмінною, зокрема, за юридичними особами в роботі визнається лише право на повагу до ділової репутації серед досліджуваних прав, як це й визначено на сьогодні у ЦК України.

Підкреслюється необхідність враховувати, що право на повагу до честі, гідності, ділової репутації має фізична особа у межах загальної правоздатності з моменту народження. Повага на життя зачатої дитини, як можливого майбутнього суб'єкта права, має включати і повагу до її честі і гідності. Правом на її захист слід наділити можливих майбутніх батьків та можливих майбутніх її представників. Ці пропозиції особливо важливі з огляду на сучасні досягнення у сфері біології, трансплантології, клонування, евтаназії тощо. Звертається увага на те, що суттєвим для оцінки факту приниження є аналіз якісно-емоційного оформлення способів поширення інформації, хоча це і не має суттєвого впливу на обрання цивільно-правового способу захисту честі, гідності та ділової репутації. Недостовірна інформація може бути поширена і у формі портрету, карикатури, графіків, „поміщення поряд” портретів відповідних осіб тощо. Для суду манера і форма поширення інформації відіграє переважно оціночну роль, але в ряді випадків стає вирішальною для прийняття позитивного для позивача рішення.

Обґрунтовується необхідність і вчасність роз'яснити у постанові Пленуму Верховного Суду положення про те, що у спорах про захист честі, гідності, ділової репутації, позивачі повинні довести ті факти, на які вони посилаються, зокрема, надати суду докази правдивості і достовірності інформації, на яку вони посилаються у позові, оскільки практика Європейського суду йде саме цим шляхом і фактично суди її вже використовують, враховуючи норму ст. 10 ЦПК України.

Прийняття нового ЦК України дозволило зробити певні уточнення щодо управомочених осіб, які можуть подати позов на захист гідності, честі, ділової репутації. У відповідності до ст.297 ЦК України, правом на повагу до його гідності і честі наділено кожного. До суду з позовом про захист її гідності і честі, таким чином, може звернутися кожна фізична особа, тобто людина, як учасник цивільних відносин. Аналіз ст. ст.299, 80 та 94 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що право на недоторканність своєї ділової репутації має як фізична особа, так і юридична. Так само, як фізична, так і юридична особа можуть звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації, оскільки ст.299 ЦК України забезпечує це право фізичній особі, а ст.94 ЦК України наділяє юридичну особу правом на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. При цьому особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України. Слід надати юридичній особі також право звернутися з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації в інтересах фізичної особи, якщо це будь-яким чином зачіпає інтереси юридичної особи, а особливо, якщо це передбачено її статутними документами. Нинішній ЦК закріпив загальну правоздатність юридичної особи, отже вона може мати ті самі права, що і фізична особа, окрім тих, що належать фізичній особі як людині. Слід вирішити позитивно у цивільному праві проблему захисту честі, гідності, ділової репутації в інтересах інших осіб утвореннями, які не є юридичними особами, зокрема, союзами, спілками, комітетами тощо. Не маючи такої можливості особисто, вони могли б делегувати свої повноваження по захисту названих прав в інтересах, наприклад, відомих осіб, відповідним міністерствам - Міністерству юстиції зокрема.

Аналіз законодавства та практика попередніх, особливо радянських часів, свідчить про те, що всі громадяни, незалежно від свого соціального становища вважалися такими, що користуються однаковим обсягом прав по захисту честі та гідності. Однак світова практика ґрунтується на інших підходах до цього питання, які сприйняті і сучасною судовою практикою України. Нині обов'язковими для виконання на всій території України є всі рішення Європейського Суду і українські суди повинні враховувати відмінності статусу посадової особи, публічного політика при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, те, що позивач є відомим громадським діячем, політиком, тобто відноситься до кола осіб, межі допустимої критики яких значно ширші та офіційна поведінка яких піддається всебічному та критичному обговоренню широкого загалу. Посадова публічна особа, даючи особисту згоду на зайняття відповідальних посад, свідомо стає об'єктом постійної суспільної уваги, їй, на відміну від пересіченого громадянина, простіше виступити у ЗМІ зі спростуванням недостовірної інформації і захистити свою честь, гідність, ділову репутацію. До кола осіб, ступінь відповідальності яких набагато вища, ніж звичайних осіб, слід віднести і державних чиновників, зокрема, суддів. У відповідності із рекомендаціями Європейського суду з прав людини, який прийшов до висновку, що оціночні висловлювання слід відрізняти від фактів, вважається, що коли засіб масової інформації допускає оціночне висловлювання по відношенню до політичного діяча, то обґрунтовувати цю оцінку та доказувати її справедливість не потрібно. Таким чином, оцінка не потребує доказування. Такі ж роз'яснення слід передбачити у постанові Пленуму Верховного суду із зазначених питань.