Виконавча влада

У зв'язку з тим, що міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, Київська та Севастопольська міські держадміністрації підпорядковані безпосередньо Кабінету Міністрів України, є підзвітними і підконтрольними Президентові України. Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих держадміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

«Перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.». 15

Київський міський голова погоджує з Київською міською радою. Здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі має визначатися окремими законами. Це пояснюється тим, що ці міста відповідно до ст. 133 Конституції мають спеціальний правовий статус. У них на відміну від інших міст України згідно зі ст. 118 Конституції функціонують відповідні державні адміністрації. Це, безумовно, впливає на специфіку місцевого самоврядування в них. На сьогодні поки що прийнято лише Закон «Про столицю України -- місто-герой Київ».

Голова районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації може мати не більше одного першого і двох заступників.

Так, у м. Києві виконавча влада здійснюється відповідно до пункту 2 розділу VII Конституції України „Прикінцеві положення” та Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ”, у якому зазначено, що міська та районні в місті Києві ради вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Таким чином, підтверджується, що у місті Києві саме місцеві державні адміністрації є виконавчими органами

відповідних рад. Все вищевказане дає змогу стверджувати, що найпростіше здійснити реформування системи місцевих органів виконавчої влади саме в Києві, так як місцеві державні адміністрації фактично є виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Розпорядження Президента України від 18 травня 2000 р. № 821 «Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій», в якому він наказує Кабінету Міністрів України : «затвердити… примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та їх граничну чисельність».

Прямі та побіжні згадки про діяльність районних у місті Києві державних адміністрацій містяться також у декількох інших підзаконних нормативно-правових актах.

Створені ж вони були на базі Указу Президента України від 24 липня 1995 р. «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації». Як бачимо, цей указ був виданий до прийняття Конституції України і хоч у перехідних положеннях є норма, за якою Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечать їй, на нашу думку, правовий статус районних адміністрацій міст Києва та Севастополя мав би бути закріплений у спеціальних законах, які врегульовують «особливості» державного управління в містах Києві та Севастополі.

Враховуючи, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, ситуація з правовим підґрунтям існування та діяльності районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій є досить проблемною, оскільки базується на підзаконних нормативно-правових актах всупереч тій же Конституції.

До речі, закон, який регламентував би правовий статус органів влади у місті Севастополі, як нами вже було зазначено, дотепер відсутній, а прийнятий у 1999 р. Закон «Про столицю України місто-герой Київ» не додав до цього питання більше ясності та правової підтримки. В тексті закону органи під назвою «районні у місті державні адміністрації» навіть не згадуються. Поряд з цим у перехідних положеннях закону маємо норму, за якою «міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві».

Отже, за логікою випливає, що за своїм правовим статусом районні в місті Києві державні адміністрації не є структурним елементом виконавчої влади, а лише паралельно виконують її функції, при цьому структурно входячи до органів місцевого самоврядування як виконавчі органи.

Таке рішення законодавця, видається досить спірним, оскільки обумовлення особливостей певних адміністративно-територіальних одиниць (в даному випадку міст Києва та Севастополя) викликано необхідністю посиленого впливу з боку держави на процеси, які проходять у цих містах в усіх сферах суспільного життя, та постійного контролю за ними. Враховуючи функції, які покладаються на місто Київ як столицю України (створення належних умов для діяльності у місті Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів державної влади, офіційних представництв; вирішення питань щодо розміщення центральних органів, які утворюються Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв тощо) видається нелогічним надання саме органам місцевого самоврядування первинного значення як провідним органам управління міст Києва та Севастополя. До того ж це зводить нанівець намагання закріпити «спеціальний правовий статус» міст всеукраїнського значення.

Така «подвійність» має досить негативний вплив і на встановлення правового статусу керівників місцевих органів виконавчої влади міст Києва та Севастополя. За Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», голови місцевих державних адміністрацій в місті Києві призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України; Київський міський голова обирається шляхом прямих виборів відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Голова, заступник голови районної у місті Києві ради обираються відповідною радою з числа її депутатів у межах своїх. повноважень ради таємним голосуванням.

Процедура зайняття посади цими посадовими особами відбувається на загальних засадах (відповідно, призначення та обрання) без будь-яких винятків або обмежень, з посиланнями на загальні норми. При цьому не зазначається: чи є прямий або опосередкований зв'язок між особою, яку обрали на посаду голови міської або районної у місті ради та кандидатом на посаду голови відповідної місцевої державної адміністрації.

У конституційному поданні Президента України до Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень ряду законодавчих актів серед інших питань було і таке: «Чи може бути призначено, виходячи з положень вищезазначених правових актів, головою Київської міської державної адміністрації не Київського міського голову, а іншу особу?». У своєму Рішенні Конституційний Суд висловив однозначну позицію, за якою «Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади є відповідальним перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітним і підконтрольним Кабінету Міністрів України». У мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначає, що Київський міський голова (який водночас виступає і як голова місцевої державної адміністрації) є посадовою особою місцевого самоврядування.

В свою чергу ст. 25 Закону України «Про державну службу» відносить посади голів місцевих державних адміністрацій до посад державної служби першої категорії. Реалізація двох вказаних норм неминуче призведе до колізії інтересів (від лат. сollisio - зіткнення). На перший погляд може здатись, що мова йде про колізію правових норм, але це не так. Як відомо, під вказаним поняттям розуміють суперечності, які виникають між правовими приписами. Тобто, декілька норм принципово по-різному регламентують одні й ті самі суспільні відносини.

Висновок

Конституція України визначає Кабінет Міністрів як вищий орган в системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

В цілому ж система органів виконавчої влади має свою структуру:

1) вищий рівень -- Кабінет Міністрів України;

2) центральний рівень -- міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи виконавчої влади;

3) територіальний рівень;

Оскільки органи виконавчої влади здійснюють управлінську за своїм змістом діяльність, поширеним є визначення системи цих органів як апарату державного управління. З позицій адміністративного права управління визначається як виконавча й розпорядча діяльність держави.

Відповідно до ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Вперше в політико-правовій практиці незалежної України інститут місцевих державних адміністрацій був запроваджений у 1992 р., коли Верховна Рада 5 березня 1992 р. прийняла закон про представника Президента, яким місцеві органи виконавчої влади, засновані на базі виконавчо-розпорядчих органів районних та обласних рад, відокремлювалися від органів місцевого та регіонального самоврядування, насамперед в особі представницьких органів. Це відокремлення було продиктовано необхідністю створення єдиної системи органів виконавчої влади на чолі з Президентом, а також -- розмежування функцій та повноважень між місцевими державними адміністраціями, як органами держави, та місцевим і регіональним самоврядуванням, яке стало самостійною формою реалізації публічної влади.

На сьогодні в Україні створено і функціонує 18 міністерств Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство доходів і зборів України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство промислової політики України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство культури України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України. Кожне із Міністерств має свій предмет віддання.

До відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; 2) бюджету, фінансів та обліку; 3) управління майном, приватизації та підприємництва; 4) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 5) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 6) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 7) зовнішньоекономічної діяльності; 8) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 9) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Підсумовуючи, зазначу, що основне призначення місцевих державних адміністрацій полягає у тому, що вони здійснюють забезпечення виконання Конституції і законів України на відповідній території та здійснюють контрольно-наглядові повноваження за дотриманням прав і свобод громадян та законності, в тому числі і органами місцевого самоврядування. А основні завдання органів місцевого самоврядування пов'язані з управлінням відповідними територіями. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування мають забезпечувати реалізацію їх управлінських функцій, не допускаючи при цьому дублювання.

Список використаної літератури

1. Конституція України // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

2. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190 )

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )

4. Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 11, ст. 79 )

5. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 5-6, ст.43 )

6. Адміністративне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х томах. Т.1. Загальна частина. Частина/ Відпов. ред. В.Б. Аверянов. - К.: Юридична думка, 2007. -- 624 с.

7. Курс адміністративного права України: підручник/ Колпаков В.К. [та ін.]; [за ред. В.В. Коваленка; спец. редагування: Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д. та ін.]; Нац. акад. внутрішніх справ. - Київ: Юрінком Інтер, 2012. - 805 с.

8. Адміністративне право України: Підручник: За заг. ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. - Київ: „Істина”, 2008. - 499 с.

9. Конституційне право України. За ред. д.ю.н., проф.., академіка Академії правових наук України Ю. М. Тодики. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ - 2002, - 264 с.

Размещено на Allbest.ru