Правові засади електронної комерції в Україні

1. Загальна характеристика роботи

правовий комерція легітимний електронний

Актуальність теми. Активний розвиток електронної комерції, що для вітчизняного права є новою сферою суспільних відносин, зумовлює необхідність визначення норм поведінки, тобто особливих правових норм, що регулюють і закріплюють права, обов'язки, гарантії та відповідальність учасників цих відносин. Такий порядок необхідний усім учасникам відносин: підприємцям - для вигідного здійснення операцій, споживачам - для захисту їх законних прав, що порушуються несумлінними підприємцями, державі - для забезпечення покладених на неї обов'язків щодо захисту прав та інтересів тих чи інших, а також для забезпечення норм, що стосуються оподатковування.

Аналітично-статистичні показники щодо розвитку електронної комерції в Україні свідчать про недостатню можливість використання вітчизняного законодавства для активного поширення електронної комерції (58,2 % респондентів), водночас 25,1 % опитаних зауважили про незадовільну ситуацію у цьому напрямі. Крім того, 79,5 % респондентів зазначили, що чинне законодавство, яке регулює сферу електронної комерції, є недосконалим. Водночас переважна більшість опитаних (28,2 %) використовують електронну комерцію як додаткове джерело заробітку, інші (24,4 %) - як переважне джерело заробітку і лише 18,1 % опитаних - лише як основне джерело заробітку. Понад третини опитаних уважає, що систематизація, аналіз та використання закордонного досвіду ведення електронної комерції в Україні здійснюється на низькому рівні (38,4 %), а 29,6 % респондентів зазначають, що це не проводиться взагалі.

Причинами низького рівня використання сфери електронної комерції в Україні респонденти назвали такі: неналежне матеріально-технічне забезпечення господарюючих суб'єктів (12,3 %), необізнаність з можливостями та перевагами цієї сфери (11,5 %), непідготовленість осіб, які працюють на підприємствах, в організаціях та установах (8,1 %), неналежне ставлення держави до цього питання (19,0 %), невідповідність вітчизняного законодавства світовим стандартам (42,9 %). Опитані вважають, що для підвищення ефективності використання сфери електронної комерції необхідно внести зміни до чинного законодавства - 37,7 %, покращити інвестиційний клімат - 25,0 %, проводити роз'яснювальні компанії серед населення країни - 5,5 %, підвищити рівень життя - 31,8 %.

Особливістю правовідносин, які мають бути врегульованими, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер. Однобічне застосування державою правових норм, що регулюють такі відносини, без врахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним. Про це свідчать тривалі безрезультатні спроби високорозвинених країн світу поширити свою систему права та законодавства на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Internet.

Практика часто випереджає теорію, і в Україні законодавча база, що регулює цей сегмент ринку, лише починає формуватися і ще далека від досконалості. Це, у свою чергу, є підґрунтям для дослідження стану наукового вивчення проблем розвитку та становлення законодавчої і нормативної бази забезпечення правових засад здійснення електронної комерції.

Формування новітнього як для України, так і для інших розвинених країн світу законодавства, майже повна відсутність практики його застосування вимагає детального опрацювання нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу правовідносин, та ретельного дослідження правових засад електронної комерції у нашій державі.

Дослідження напрямів розвитку та становлення електронної комерції в України довело, що на сучасному етапі спеціального дослідження з цих проблем не проводилось. Науковий та дослідний матеріал обмежений. В існуючій науковій літературі майже відсутні дослідження, спеціально присвячені місцю та ролі електронної комерції у розбудові демократичних засад нашої держави.

Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі фінансового права, адміністративного права, інформаційного права, зокрема, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Бутузова, А.В. Васильєва, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, І.П. Голосніченка, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, І.Б. Заверухи, А.П. Закалюка, Н.К. Ісаєвої, Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, В.І. Кравченка, Є.Б. Кубка, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Нечай, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, Н.Ю. Пришви, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, М.М. Тищенка, В.І. Шакуна та ін.

Розкриваючи місце та роль електронної комерції у формуванні правовідносин у мережі Internet, автор керувався теоретичними розробками і положеннями наукових праць авторитетних українських учених-правників та економістів, зокрема, Ю.К. Базанова, А.М. Берези, А.Р. Білоусова, В.М. Брижка, М.П. Коваля, І.А. Козака, М.В. Макарової, Н.С. Меджибовської, Л.А. Пономаренка, В.О. Філатова, В.С. Цимбалюка, А.М. Чучковської, М.Я. Швеця, Ф.А. Шевченка та ін.

Окремі висновки щодо тенденцій розвитку та чинників, які впливають на розвиток електронної комерції, автором зроблені з використанням деяких положень юридичної та економічної науки, наведених у роботах російських науковців, зокрема, Н.М. Васильєвої, І.М. Голдовського, М.М. Дутова, С.В. Петровського, В.М. Попова, С.Н. Смирнова, А.А. Тедєєва, І.В. Успенського, В. Холмогорова та ін.

Дисертантом використано праці іноземних дослідників, які присвятили свої роботи проблемам розвитку сфери електронної комерції, зокрема, Н. Джерка, Г. Дункана, М.П. Мак-Картні, К. Пейтеля, А. Саммера та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Необхідність дисертаційного дослідження зумовлена планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року № 755.

Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ, Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2007 роки (рішення вченої ради від 17 травня 2005 року протокол № 7), а також річних планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ, замовлень галузевих служб і підрозділів органів внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових джерел, розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду виявити стан і визначити тенденції правового забезпечення становлення та розвитку електронної комерції в Україні.

Мета дослідження зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

розкрити призначення та визначити місце і роль електронної комерції у формуванні правовідносин у мережі Internet;

провести системний аналіз чинного законодавства, яке забезпечує здійснення електронної комерції;

вивчити історичний досвід електронної комерції у світовій практиці;

з'ясувати систему суб'єктів та умов здійснення електронної комерції;

визначити правові проблеми підвищення ефективності регулювання електронної комерції, а також шляхи їх розв'язання;

систематизувати існуючі проблеми щодо удосконалення інституту відповідальності у сфері здійснення електронної комерції;

розробити науково обґрунтовані пропозиції з метою удосконалення чинного законодавства у сфері електронної комерції.

Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають у процесі здійснення електронної комерції уповноваженими суб'єктами (учасники та державні органи) в мережі Internet.

Предмет дослідження - правові засади електронної комерції в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення діалектики щодо пізнання, розвитку та взаємозв'язку об'єктів реальної дійсності, зумовленість правових норм та відхилень від них, що викликані соціально-економічними чинниками.

При написанні дисертаційної праці автор використовував загальнонаукові методи пізнання, а саме:

метод системно-структурного аналізу забезпечив виділення елементів структури здійснення електронної комерції у світовій ринковій економіці (підрозділи 1.2, 2.2 та ін.);

соціологічний метод дозволив розкрити суспільні умови функціонування правових інститутів та норм, що їх створюють (підрозділи 1.1, 1.4 та ін.);

метод звернення до інших юридичних (зокрема фінансового та адміністративного права) і не тільки юридичних наук уможливив використання їх досягнень при аналізі різних правових явищ (підрозділи 1.2, 1.4, 2.3 та ін.);

функціональний метод використано для виявлення взаємозв'язків між елементами структури здійснення електронної комерції в Україні. Головна увага приділяється функціональній характеристиці правових інститутів, розмежуванню та взаємозв'язку їх функцій (підрозділи 1.3, 2.1 та ін.).

Крім загальних методів, автором дисертаційного дослідження було використано приватно-наукові методи пізнання, а саме:

історико-правовий метод уможливив дослідження розвитку законодавства щодо становлення електронної комерції в окремих країнах світу (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4 та ін.);

формально-юридичний метод забезпечив здійснення зовнішньої юридичної обробки правового матеріалу (підрозділи 1.1, 1.3, 3.1 та ін.);

порівняльно-правовий метод використано для зіставлення правових інститутів в Україні із зарубіжними країнами з метою визначення схожості та відмінностей між ними для підготовки пропозицій щодо удосконалення засад здійснення електронної комерції в Україні (підрозділи 1.3, 1.4, 3.2 та ін.);

критичний метод дозволив з'ясувати, наскільки електронна комерція відповідає сучасним потребам України як суверенної держави, що має на меті стати правовою, а також, які зміни необхідно внести до чинного законодавства, що регулює цю сферу правовідносин (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2 та ін.).

Базовим джерелом дослідження є Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, загальнотеоретична та спеціальна література, відповідні наукові розробки у сфері електронної комерції.

Емпіричну основу дисертаційної роботи становлять матеріали про діяльність суб'єктів електронної комерції, результати проведення досліджень їх діяльності. Опитування та анкетування 312 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні низки нових аспектів важливої проблеми - забезпечення належного розвитку електронної комерції в Україні.

Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та подальшого розвитку електронної комерції, заповнює прогалини у знаннях з проблеми організації ефективності регулювання електронної комерції. У роботі обґрунтовується низка концептуальних понять теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства. Дисертація також вирізняється сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правовідносин у мережі Internet та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховано положення чинного законодавства, здійснено аналіз теоретичного і практичного матеріалу щодо тематики дослідження. Це дозволило визначити широкий спектр проблем, які, зазвичай, залишаються поза увагою вчених, але мають важливе прикладне значення.

Наукова новизна визначається також досягнутими у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані здобувачем особисто та містять елементи новизни, зокрема:

уперше:

сформульовано авторське визначення електронної комерції як системи взаємовідносин у сфері здійснення обміну даними (електронними документами) та інформацією між суб'єктами господарювання з використанням глобальної мережі Internet;

доведено положення про наявність різноманітних чинників (правового, економічного, соціального та морально-етичного), які впливають на ефективність розвитку електронної комерції;

конкретизовано та розширено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність суб'єктів електронної комерції в України;

удосконалено:

систему принципів діяльності суб'єктів електронної комерції, що в межах повноважень, визначених чинним законодавством, здійснюють діяльність у мережі Internet;

понятійний апарат з цієї проблематики, у тому числі наведено авторське визначення понять: “електронна комерція”, “електронна торгівля”;

окремі нормативно-правові акти, що регламентують електронну комерцію та були спрямовані, насамперед, на виконання завдань, які виникали на етапі її зародження і не могли цілком задовольняти сучасні вимоги розвитку;

набули подальшого розвитку:

наукові положення щодо принципів та видів відповідальності за порушення у сфері електронної комерції;

дослідження напрямів становлення електронної комерції у правовому просторі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки і пропозиції проведеного наукового дослідження свідчать про певний внесок автором свого наукового доробку у сферу розвитку правових засад електронної комерції в Україні, а також створює основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення специфіки здійснення електронної комерції.

Одержані результати дослідження були використані при:

розробленні методичних рекомендацій щодо застосування положень Закону України “Про електронний цифровий підпис” суб'єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі при здійсненні бухгалтерського обліку та звітності (акт впровадження в практичну діяльність ДПС України від 19 березня 2007 р.);

викладанні дисципліни “Інформаційна безпека України магістрам правознавства Київського національного університету внутрішніх справ, а також при читанні лекції “Поняття та зміст інформаційної безпеки” (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 12 березня 2007 р.)

Узагальнення та аналіз особливостей вітчизняного й міжнародного досвіду здійснення електронної комерції та пропозиції щодо напрямів подальшого розвитку електронної комерції на теренах України можуть бути використані:

а) для подальших наукових розроблень у сфері регулювання правовідносин, що виникають у мережі Internet;

б) при підготовці окремих законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують здійснення електронної комерції;

в) при підготовці відповідних програм курсів вищих навчальних закладів в Україні та лекцій за темами “Міжнародний та вітчизняний досвід здійснення електронної комерції”, а також суміжних з ними тем.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: “Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням при здійсненні господарських операцій у сфері електронної торгівлі” (м. Ірпінь, 8 листопада 2006 р.); “Шлях України до економічної безпеки” (м. Харків, 20 квітня 2007 р.); „Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням у сфері електронного банкінгу” (м. Ірпінь, 22 травня 2007 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної праці викладено у сімох наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та матеріалах науково-практичної конференції.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на дев'ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (286 найменувань) та два додатки. Обсяг роботи становить 202 сторінки.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми, висвітлюється ступінь її наукової розробки, окреслюється мета, завдання дослідження та його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначається наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

У розділі 1 “Загальнотеоретичні основи електронної комерції”, що складається з чотирьох підрозділів, досліджується поняття, значення, розвиток та становлення електронної комерції в Україні та світі, а також форми її здійснення у світовій ринковій економіці.

У підрозділі 1.1. “Поняття, значення та загальна характеристика електронної комерції” автор зазначає, що через виняткову значимість відносин у сфері електронної комерції для становлення конкурентноспроможної ринкової економіки будь-яка цивілізована держава має сприяти їх розвитку. Для цього необхідно розробляти основні процедури і принципи здійснення електронної комерції, а також передбачати рівні юридичні гарантії та судовий захист для всіх її учасників. Водночас необхідно мати на увазі, що особливістю правовідносин, які мають бути врегульованими, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер.

Цей підрозділ присвячений дослідженню поняття та загальних характеристик електронної комерції. Автор стверджує, що використання у комерційній діяльності й повсякденному житті найновітніших комунікацій і технологій сприяло виникненню таких нових економічних явищ, як “електронна комерція”, “економіка в режимі реального часу”, “електронний бізнес”, “електронна торгівля”, “Internet-комерція” тощо. Дисертантом встановлено, що поняття “електронна торгівля”, “електронний бізнес” включають, окрім електронної комерції, такі види діяльності, як реклама, проведення маркетингових досліджень, підтримка зв'язків із постачальниками і користувачами, організація документообігу тощо. Частиною цього бізнесу є і так званий Internet-banking (тобто можливість користуватися послугами через мережу Internet).

На думку дисертанта, юридична практика і право в Україні сприйняли електронну комерцію і це особливо важливо у зв'язку з тим, що правова система країни також модернізується загалом. Проте правові норми у вказаній сфері залишаються нерозвиненими й охоплюють не всі проблеми. Донині не врегульована спеціальними законами переважна частина відносин між суб'єктами електронної комерції.

Дисертантом дано визначення поняття “електронна комерція”, а саме: система взаємовідносин у сфері здійснення обміну даними (електронними документами) та інформацією між суб'єктами господарювання з використанням глобальної мережі Internet.

У підрозділі 1.2. “Розвиток та становлення електронної комерції в Україні” проводиться аналіз найбільш визначальних подій в історії заснування Internet у галузі розвитку електронної комерції. До таких автор відносить створення, так званої, “Всесвітньої павутини” - сфери World Wide Wed, в основу якої лягла технологія гіпертексту.

Звертається увага на те, що перші системи електронної комерції виникли ще у 60-х роках ХХ століття у США. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI) - набори правил електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо.

Автор, проаналізувавши зарубіжний досвід розвитку електронної комерції, дійшов висновку, що остання у національних правових системах не містить однакового визначення. У зв'язку з цим, у європейських країнах застосовується низка обмежень, а саме: через Internet не укладаються: 1) угоди, що вимагають нотаріального посвідчення; 2) угоди, що вимагають реєстрації в органах державної влади; 3) угоди в галузі сімейного та спадкового права.

Наведено відповідні умови, згідно з якими держава визнає ту чи іншу угоду, що породжує певні правові наслідки. Такими умовами є: 1) наявність у суб'єктів правоздатності та дієздатності на вчинення даної угоди; 2) законність змісту угоди; 3) відповідність внутрішньої волі сторін їх волевиявленню; 4) вчинення угоди у встановленій законодавством формі.

Автор зауважує, що в Україні ринок товарів та послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним інструментом, і досі перебуває в ембріональному стані та, напевно, йому буде потрібно більше часу для власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинених країнах. На думку дисертанта, це пояснюється такими причинами: 1) у державі існує низка юридичних перепон, які ускладнюють використання електронної комерції. За сучасних умов необхідна нормативно-правова база електронної комерції, яка відповідатиме рекомендаціям та правилам міжнародних організацій; 2) значне поширення шахрайства у сфері електронної комерції. Шахрайські операції здійснюються за допомогою: а) викрадених реквізитів платіжних та кредитних карток; б) магазинів, що безвісти зникають з ринку після успішно проведених афер; в) фіктивних магазинів, призначених для збору інформації про картки клієнтів; г) використання психологічного чинника тощо.

У підрозділі 1.3. “Правові форми здійснення електронної комерції у світовій ринковій економіці” досліджуються проблеми формування інформаційного суспільства та специфіка правового регулювання електронної комерції у світовій практиці.

У міждержавному просторі існує дві, абсолютно полярні позиції щодо регулювання електронної комерції у мережі Internet. За однією з них вважається, що мережа Internet є ідеальним інформаційним середовищем, яка не має територіальних кордонів і розвивається за своїми власними законами, тому будь-які спроби держави встановити правове регулювання Internet, а отже, й електронної комерції, - безглузді. Відповідно до іншої, Internet, з огляду на свою специфічність, є сприятливим середовищем для здійснення різних видів правопорушень, безконтрольного поширення незаконної інформації і тому необхідно застосувати правові заходи з метою запобігання таким явищам.

На думку дисертанта, електронна комерція порушує питання про те, наскільки ця сфера вимагає особливого правового регулювання. Регулювання електронної комерції здійснюється на основі загальних правових норм, і лише в низці випадків потрібне спеціальне правове регулювання.

Цикл електронної торгівлі включає в себе п'ять основних процесів: 1) доступ до інформації; 2) оформлення замовлення; 3) оплата; 4) виконання замовлення; 5) післяпродажне обслуговування та підтримка.

Електронна комерція об'єднує широкий спектр бізнес-операцій, у тому числі: 1) встановлення контакту, наприклад, між потенційними замовником і постачальником; 2) обмін інформацією; 3) продаж; 4) електронну оплату; 5) управління доставкою та її відстеження для фізичних продуктів, безпосередню доставку продуктів, що можуть розповсюджуватися електронним шляхом; 6) організацію створення та функціонування віртуальних підприємств; 7) інші бізнес-процеси.

У підрозділі 1.4. “Аналіз досвіду електронної комерції в окремих країнах світу” акцентується увага на необхідності використання в Україні міжнародного досвіду поширення електронної комерції.

Дисертант уважає, що держава при регулюванні відносин, які пов'язані з електронною комерцією, повинна дотримуватися основних принципів: 1) необхідність усунення в національних законодавчих системах країн правових норм, що суперечать міжнародному праву і перешкоджають укладенню угод в електронному вигляді; 2) “автономії” волі сторін, тобто сторони вільні самостійно визначати спосіб підтвердження достовірності угоди; 3) “технологічної нейтралізації” правових норм, що передбачають порядок визначення дійсності електронних документів, тобто методи електронного підтвердження достовірності документа не повинні цілковито прив'язуватися до технологічних рішень; 4) установлення режиму найбільшого сприяння щодо всіх сторін електронної комерції з метою усунення перешкод для здійснення електронних операцій, недопущення будь-яких форм дискримінації, надання учасникам рівних прав на судовий захист.

Активну участь у формуванні інформаційної інфраструктури та розвитку електронної комерції демонструють США, Японія, Великобританія, країни Західної та Східної Європи. У цих державах сфера електронної комерції - одна з найважливіших складових трансформації економічної політики, яка спрямована на подальший розвиток відносин у суспільстві. Суть процесу полягає в утворенні органічного зв'язку національної електронної комерції з економікою країни.

У розділі 2 “Правове регулювання електронної комерції”, що складається з двох підрозділів, досліджуються елементи механізмів регулювання електронної комерції.

У підрозділі 2.1. “Роль і функції держави з приводу забезпечення легітимного використання електронної мережі з метою здійснення комерційної діяльності” проведено аналіз повноважень держави з метою здійснення електронної комерції в електронній мережі.

На думку автора, метою раціоналізації процесу використання електронної мережі для здійснення комерційної діяльності є: 1) обмін інформацією щодо закупівель - пропозиції, договори, попередні замовлення, рахунки, платежі та інші документи - в електронному виді між приватним та державним секторами для збільшення ступеня швидкодії; 2) надання можливості бізнесу, у тому числі малому, доступу до державних контрактів та придбання товарів і послуг; 3) гарантія можливості спрощеного доступу потенційним постачальникам до електронної системи торгівлі на державному рівні; 4) використання прийнятих державних і міжнародних форматів даних для розширення і спрощення електронного обміну ними; 5) використання організаційних і промислових систем, мережі для обміну інформацією про закупівлі між державними органами та потенційними постачальниками.

Оскільки електронна комерція, незалежно від її процедури, є ланцюгом цивільно-правових угод, сьогодні для її успішного впровадження в Україні варто вирішити три незалежні проблеми: 1) правомочність укладення договору в електронній формі, а саме: чи є електронні документи достатніми для фіксації договору в письмовій формі згідно з цільовим законодавством; 2) легітимність появи електронних копій завірених документів, а отже, виникнення проблеми “електронного нотаріату”; 3) суб'єкта договору чи особи, яка приймає рішення (до появи електронних засобів у будь-яких ситуаціях рішення приймала людина. У перспективі, з удосконаленням електронних засобів, постановка проблеми прийняття комп'ютером самостійних рішень, пов'язаних зі здійсненням електронної комерції, неминуча).

Автор уважає, що нині в Україні склалися певні передумови розробки і впровадження системи використання електронної мережі з метою здійснення комерційної діяльності. Так, розроблені і здійснюються певні заходи з метою організації системи державних електронних торгів. Водночас проблеми створення електронного уряду, достовірності електронного підпису і взагалі розробки програми розвитку сфери електронної комерції поки що не розглядаються.

У підрозділі 2.2. “Законодавство про захист прав суб'єктів електронної комерції у правовому просторі України” досліджуються окремі нормативно-правові норми, за якими здійснюється захист прав та інтересів суб'єктів електронної комерції.

В основі успіху будь-якої комерційної діяльності лежить довіра споживачів та захист прав її учасників. Стрімкий зліт електронної комерції за останні кілька років загострив цю проблему, виявивши недовіру користувачів до перенесення бізнесу до сфери Internet. Унаслідок цього знизився рівень захисту прав суб'єктів здійснення електронної комерції.

Правовідносини в мережі Internet мають бути спрямовані на створення уніфікованих правил або “кодексів поведінки” всіх учасників електронної комерції. Тому країни, в яких правова система ґрунтується на судовому прецеденті (рішенні суду), мають більше можливостей для саморегулювання електронної комерції порівняно з країнами, в яких застосовуються винятково нормативно-правові акти. У таких країнах електронна комерція часто не в змозі подолати правові перешкоди, які виникають під дією національних законів, зміна яких вимагає спеціальної процедури.

Дисертант підкреслює, що без правового регулювання Internet-економіка повноцінно розвиватися не може. Сьогодні в України з'явилася унікальна можливість сформувати на основі поданих законопроектів прогресивне Internet-законодавство. У випадку успішного прийняття всіх необхідних законів вітчизняна Internet-економіка отримає могутній імпульс для свого подальшого розвитку.

У розділі 3 “Напрями удосконалення правового забезпечення електронної комерції в Україні”, що складається з трьох підрозділів, визначено проблеми підвищення ефективності регулювання електронної комерції, а також запропоновано шляхи удосконалення інституту відповідальності у цій сфері.

У підрозділі 3.1. “Правові проблеми підвищення ефективності регулювання електронної комерції” здійснено аналіз актуальних проблем, що існують у сфері електронної комерції. Такими проблемами є: 1) побудова інфраструктури для поширення інформації; 2) систематизація і керування інформацією; 3) зберігання в таємниці отриманих від споживачів зведень, а також внутрішньої інформації компанії; 4) контроль за експортом криптографічної продукції тощо.

Дисертант зазначає, що до числа найважливіших правових проблем підвищення ефективності регулювання даної сфери правовідносин варто віднести: 1) тарифи; 2) вимоги до форми угод і відповідальність; 3) регулювання криптографії; 4) правила аутентифікації; 5) захист інформації; 6) охорону прав споживачів.

Крім цього, у сфері електронної комерції існують й інші проблеми. Умовно їх можна поділити на три групи: 1) внутрішні - невідповідність рівня освіченості та підготовленості персоналу; 2) зовнішні - неготовність частини суб'єктів електронної комерції до глобальної інтеграції; 3) невизначеність інформаційно-обмінного середовища - традиційний підхід до невизначеності зовнішнього середовища.

У підрозділі 3.2. “Характеристика системи суб'єктів та умов здійснення електронної комерції” проведено аналіз складових електронної комерції та визначено її суб'єктів (учасників).

До складових електронної комерції слід відносити: 1) мережі: корпоративні; Internet; комерційні; 2) процеси: дослідження ринку; розрахунки; виконання замовлень; продаж; підтримка; 3) суб'єктів (учасників): Уряд; постачальники; продавці; користувачі; виробники.

На основі характеристики системи суб'єктів електронної комерції дисертант визначив такі сфери її поширення: 1) маркетинг, продаж і сприяння продажу; 2) передпродаж, попередні домовленості, поставки; 3) фінансування і страхування; 4) комерційні операції: замовлення, отримання, оплата; 5) обслуговування та підтримка продукту; 6) спільна розробка продукту; 7) розподілене спільне виробництво; 8) використання загальних і приватних послуг; 9) адміністрування бізнесу; 10) транспорт, техніка перевезень і постачання; 11) загальні закупівлі; 12) автоматична торгівля електронними товарами; 13) бухгалтерський облік тощо.

Автором досліджено умови здійснення електронної комерції. На його погляд, вони складаються за декількома напрямами: по-перше, значне скорочення витрат шляхом використання програмних продуктів, заснованих на Internet-технологіях, їх розробка, використання і просування коштують дешевше, ніж традиційні інформаційні системи. Крім того, електронна комерція сприяє значному скороченню трансакційних витрат; по-друге, використання Internet-технологій в інтерактивному просторі. На відміну від традиційних засобів комунікації, Internet дозволяє миттєво вивчати реакцію користувачів мережі, збирати й аналізувати інформацію про поведінку своїх контрагентів; по-третє, удосконалення обслуговування споживачів. Розміщення всеосяжної інформації, надання багатопрофільних послуг й організація оперативного зворотного зв'язку значно підвищують лояльність споживачів електронної комерції; по-четверте, генерування додаткових джерел доходу. Якою б вражаючою не була економія на прямих витратах, в електронному бізнесі набагато ціннішими є непрямі вигоди.

Умови здійснення електронної комерції, на думку дисертанта, можна структурувати за трьома групами, а саме: 1) визначення бізнес-ландшафту; 2) напрацювання нових зв'язків; 3) визначення Internet-простору.

У підрозділі 3.3. “Удосконалення інституту відповідальності у сфері здійснення електронної комерції” досліджено негативні тенденції, що існують у сфері електронної комерції (шахрайства з платіжними та кредитними картками, крадіжки конфіденційної інформації тощо), а також розглянуто види відповідальності за вчинення таких протиправних дій.

Автор зазначає, що головними вимогами до здійснення електронної комерції в мережі Internet є такі: конфіденційність, цілісність, аутентифікація, авторизація, гарантії і збереження таємниці. Перші чотири вимоги можна забезпечити технічними засобами, а досягнення гарантій і збереження таємниці залежить від технічних засобів, від відповідальності окремих осіб та установ, а також від дотримання законів, що захищають споживача від можливого шахрайства.

Сучасні програмні засоби захисту інформації, що передається через мережу Internet, дають змогу як ідентифікувати користувача, так і забезпечити достатній рівень безпеки даних. Водночас сьогодні відповідна вітчизняна і закордонна юридична база не розвинена через недостатню практику використання технологій захисту інформації і має декларативний характер.

На думку дисертанта, відповідальність у сфері здійснення електронної комерції - це застосування до особи, яка скоїла правопорушення, примусових заходів, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку від імені держави і на основі закону.

Загальними підставами відповідальності у сфері електронної комерції є такі: 1) факт скоєння правопорушення; 2) наявність у діях особи складу правопорушення; 3) наявність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до відповідальності за певне правопорушення; 4) акт застосування права (вирок суду, рішення адміністративного органу тощо).

У сфері електронної комерції, на думку автора, існують такі види відповідальності: кримінальна; адміністративна; цивільно-правова; матеріальна.

Висновки