Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 35.071.2:35.073.5

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

Карамишев Дмитро Васильович

Донецьк - 2007



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Науковий консультант - доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Немченко Алла Семенівна, Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедри організації та економіки фармації, м. Харків.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу інвестиційної політики і розвитку місцевого самоврядування, м. Київ;

Член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Біловол Олександр Миколайович, Міністерство охорони здоров'я України, перший заступник Міністра, м. Київ;

Захист відбудеться 18 вересня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 163 а.

Автореферат розісланий 17 серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.



АНОТАЦІЯ

Карамишев Д.В. Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України. - Донецьк, 2007.

У дисертації визначено методологічні основи технологізації стратегічного управління та концептуальні засади інноваційних перетворень системи охорони здоров'я, запропонований сценарій інноваційного прориву як визначального типу розвитку відповідної системи в сучасних умовах. Розкрито сутність, конкретизовано зміст інноваційних процесів у системі охорони здоров'я на основі формалізації процесів у складних ієрархічних системах і запропоновано типологізацію та класифікацію інноваційних процесів за зовнішніми ознаками для їх подальшого регулювання.

Розроблено та запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров'я, яка відрізняється від існуючої концепції розвитку системи охорони здоров'я тим, що передбачає перехід від принципу соціальної орієнтації до соціального спрямування та націленістю на впровадження нововведень за допомогою нових підходів і засобів її реалізації. державний стратегічний управління здоров'є

Ключові слова: система охорони здоров'я, стратегічне управління, інноваційні процеси, механізми державного регулювання, концепція інноваційних перетворень, структурно-інвестиційна модель, суспільно-солідарна система, загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.



АННОТАЦИЯ

Карамышев Д.В. Государственное регулирование инновационных процессов в системе здравоохранения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины. -Донецк, 2007.

В диссертации определены методологические основы технологизации стратегического управления и концептуальные принципы инновационных преобразований системы здравоохранения, а также предложен сценарий инновационного прорыва как определяющего типа развития соответствующей системы в современных условиях. Раскрыта сущность, конкретизировано содержание инновационных процессов в системе здравоохранения на основе формализации процессов в сложных иерархических системах и предложена типологизация и классификация инновационных процессов по внешним признакам для их последующего регулирования.

Усовершенствована универсальная методология исследования структуры и функционального состояния системы здравоохранения на основе системного подхода с определением закономерностей ее иерархической упорядоченности, внутренних свойств и внешних связей, а также методология определения инновационных процессов в соответствующей системе с использованием методов бенчмаркинга и многофакторного стратегического анализа. Обосновано построение функциональной матричной модели управления сложными иерархическими системами, что предусматривает усиление роли координации в процессе управления и связано с увеличением динамических связей в системе, направляет инновационные процессы к реализации определенной цели, а также дает преимущества для принятия управленческих решений в условиях асимметрии информации.

Предложен комплексный механизм государственного регулирования инновационных процессов в системе здравоохранения, включающий определенное сочетание приоритетных принципов, технологий, форм, методов государственного регулирования инновационных процессов и их алгоритмизацию. Определены основные составляющие политического, экономического, социального и правового механизмов государственного регулирования инновационных процессов в системе здравоохранения как части комплексного организационного механизма управления системой здравоохранения, а также установлены взаимодействие и преемственность соответствующих механизмов.

Обоснован концептуальный подход к внедрению инновационных проектов в системе здравоохранения, который заключается в развитии соответствующей инфраструктуры на основании определения инновационного и ресурсно-инвестиционного потенциала медицинской и фармацевтической отрасли, а также сопутствующих отраслей хозяйственного комплекса на соответствующей территории. Дальнейшее развитие получил комплексный подход к планированию развития системы здравоохранения на основе определения ключевых проблем и возможностей системы, определения общественно-политического вектора, анализа мирового опыта функционирования различных систем здравоохранения, а также с помощью индикативного, стратегического и программно-целевого планирования.

Расширено представление о проведении сравнительного анализа разных систем здравоохранения, представленных множеством неоднородных по экстенсивным макроэкономическим и социальным показателям, которое основано на использовании принципов пропорциональности представления и квотного распределения при формировании сравнительных групп, а также проведения интегрированной оценки эффективности государственного влияния на функционирование различных систем здравоохранения с помощью проспективного моделирования. Теоретически обосновано построение структуры многоканального финансирования системы здравоохранения по трехуровневому принципу.

Разработано и предложено концепцию инновационных преобразований системы здравоохранения, которая отличается от существующей концепции развития системы здравоохранения тем, что предусматривает переход от принципа социальной ориентации к социальной направленности и нацеленностью на внедрение нововведений с помощью новых подходов и средств ее реализации.

Ключевые слова: система здравоохранения, стратегическое управление, инновационные процессы, механизмы государственного регулирования, концепция инновационных преобразований, структурно-инвестиционная модель, общественно-солидарная система, общеобязательное государственное социальное медицинское страхование.



SUMMARY

Karamyshev D.V. State regulation of innovative processes in the health protection system. - The manuscript.

The thesis for Doctor's Degree in Public administration on speciality of 25.00.02 - mechanisms of the public administration. - Donetsk State university of management of the Ministry of Education and Science of Ukraine, - Donetsk, 2007.

Methodological basis of the strategic management technology and conceptual principles of innovative transformations of the health protection system are determined in the thesis. Scenario of innovative break-through, as suitable type of development of the health protection system in modern conditions is offered. Essence and matter of innovative processes in the health protection system is exposed and concretized on the basis of formalization of processes in the complex hierarchical systems. Typology and classification of innovative processes is offered according to external signs for further regulation. It is developed and offered conception of innovative transformation of the health protection system, which differs from existing conceptions that proposes to do transition from principle of social trend to social direction and takes aim at the introduction of innovations by means of new approaches and implementers.

Keywords: health protection system, strategic management, innovative processes, government regulation mechanisms, conception of innovative transformations, structural investment model, socially joint system, obligatory state social medical insurance.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Проголосивши курс на входження до європейської спільноти, Україна прагне подолати існуючі розбіжності в соціальній сфері та економіці порівняно з країнами Європейського Союзу, підтримати гідний рівень життя та соціального захисту своїх громадян.

Важливим напрямом соціальної політики будь-якої цивілізованої держави є охорона здоров'я населення. Тривала системна соціальна криза в Україні зумовлює необхідність здійснення нової державної політики у сфері охорони здоров'я. Мова йде перш за все про запровадження дієвої моделі функціонування системи охорони здоров'я шляхом просування інноваційних процесів у відповідній системі.

Соціальна складова європейського вибору України повинна передбачати формування власної моделі розвитку системи охорони здоров'я, заснованої на рівних можливостях громадян і верховенстві права, застосуванні ефективних механізмів державного регулювання процесів, притаманних трансформаційному суспільству, задля задоволення потреб громадян у доступній та якісній медицині, охороні здоров'я, яка ґрунтується на принципах суспільної солідарності та соціальної справедливості.

В основу нової сучасної соціальної парадигми має бути покладено розуміння того, що охорона здоров'я - не збиткова, а пріоритетна та найбільш перспективна сфера. У зв'язку з цим, виникає потреба перетворити її із соціально-витратної на соціально-інвестиційну. Інвестиції в людину, в її потенціал набувають стратегічного значення, адже соціальний капітал є фундаментом економічного й політичного розвитку держави. Такий соціально-інвестиційний комплекс - ознака сучасного динамічного суспільства.

Сьогодні, говорячи про якісні зміни в суспільстві, неможливо реалізувати стратегічне управління системою охорони здоров'я без розуміння чіткої концепції інноваційних перетворень. Регулювання системних інноваційних перетворень означає, перш за все, стратегічне планування розвитку системи охорони здоров'я, а також контроль з боку громадськості за реалізацією державної політики у даній сфері та дотриманням норм чинного законодавства з питань охорони здоров'я тими, від кого залежить майбутнє системи як соціально-спрямованої галузі. Йдеться про чітко визначені правила, порушуючи які, немає сенсу продовжувати державотворчий процес у відповідній сфері.

Необхідність здійснення інноваційних перетворень системи охорони здоров'я в Україні зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, а саме: критичною демографічною ситуацією та незадовільним станом здоров'я населення; зниженням рівня якості життя більшості громадян; поширенням соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; структурними диспропорціями системи охорони здоров'я та низькою загальною ефективністю її функціонування.

Різним аспектам вирішення проблем державного управління соціально-економічними процесами приділяли увагу багато вітчизняних і зарубіжних науковців.

Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, застосування системного підходу в державному управлінні та вирішення ключових питань реалізації державної політики в різних сферах суспільства в умовах трансформаційних перетворень досліджували у своїх роботах В. Авер'янов, Г. Атаманчук, В. Афанас'єв, В. Бакуменко, В. Воротін, Г. Губерна, А. Дєгтяр, В. Дорофієнко, В. Іллюшенко, В. Князєв, М. Корецький, О. Лазор, О. Мордвінов, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Одинцова, О. Осауленко, С. Поважний, А. Поршнев, І. Розпутенко, Ю. Сурмін, В. Тертичка, В. Тронь, Ю. Шаров та ін.

Соціально-економічні аспекти інноватики та державного управління інноваційними процесами в різних сферах суспільного виробництва проаналізовано в працях І. Ансоффа, С. Білої, В. Бодрова, В. Василенка, А. Гальчинського, М. Гамана, В. Гейця, В. Гусєва, В. Дорофієнка, П. Завліна, В. Іванова, М. Йохна, В. Колосюка, М. Коноваленко, М. Куцина, В. Патрушева, А. Сухорукова, А. Уваренка, Р. Фатхутдінова, Ю. Яковця та ін.

Питання організаційного забезпечення та державного регулювання розвитку охорони здоров'я розглядали Т. Бахтеєва, М. Білинська, О. Біловол, Р. Богатирьова, Б. Волос, Ю. Вороненко, О. Галацан, О. Голяченко, В. Долот, Л. Жаліло, Р. Залтман, А. Зіменковський, Ю. Комаров, А. Короп, В. Криштопа, В. Лехан, В. Лобас, Т. Педченко, В. Пономаренко, Я. Радиш, В. Рудень, В. Ройк, О. Сердюк, І. Солоненко, О. Черниш, О. Шаптала, І. Шерман, І. Шурма та ін.

Економічні аспекти державного регулювання системи охорони здоров'я та питання її фінансового забезпечення висвітлювалися в працях М. Вовк, Ю. Вороненка, О. Віноградова, О. Галацана, О. Голяченка, М. Жданової, В. Євсєєва, В. Лехан, А. Немченко, В. Рудого, Н. Солоненко, О. Черниш, М. Шутова та ін.

З позиції правового регулювання охорони здоров'я найбільш ґрунтовно питання запровадження нововведень у діяльність даної системи висвітлювались у працях В. Акопова, Ю. Вороненка, М. Герасименка, З. Гладуна, Р. Гревцової, В. Журавля, С. Козуліна, С. Корсакова, А. Лісового, М. Марченка, В. Москаленка, Я. Радиша, О. Рогової, В. Рудого, І. Сенюти, А. Стеценка, С. Шевчука та ін.

Серед досліджень фахівців, які захистили дисертаційні роботи з державного управління у сфері охорони здоров'я за спеціальностями “теорія та історія державного управління”, “механізми державного управління” й “галузеве управління” протягом 1998 -2005 рр., слід зазначити праці М. Білинської, В. Галацана, Д. Джафарової, В. Дячишин, В. Загороднього, С. Крюкова, С. Козюліної, Ф. Шевченка, Л. Лобаса, В. Мегедя, Т. Педченка, О. Перетяки, Б. Пліша, Я. Радиша, І. Рогача, Н. Солоненко, А. Терент'євої, Г. Терешкевич, Т. Чернишенко, О. Шаптала.

Результати зазначених досліджень становлять певний інтерес для науки державного управління і мають практичне значення. Водночас, і попри велику кількість праць з теоретичних питань державного регулювання розвитку системи охорони здоров'я, комплексного дослідження проблем державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я досі не існує, хоча не підлягає сумніву доцільність і необхідність здійснення інноваційних перетворень в системі охорони здоров'я на сучасному етапі державотворення. Від цього залежить головне - здоров'я громадян і суспільства в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, отримані в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0201U004833). Проблематика дисертації відповідає напрямам науково-дослідних робіт Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і пов'язана з темами, що досліджуються кафедрою управління охороною суспільного здоров'я: “Розробка та запровадження моделей фінансування галузі охорони здоров'я в Україні” (державний реєстраційний номер 0105U002745), в якій автор є відповідальним виконавцем, “Формування організаційно-економічного механізму діяльності системи охорони здоров'я в умовах загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування” (державний реєстраційний номер 0106 U012331).

У межах цих науково-дослідних робіт особисто автором було розроблено нові підходи до формування інвестиційної моделі охорони здоров'я та запропоновано модель структури фінансування охорони здоров'я в регіоні за умов запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, а також проаналізовано основні чинники, які впливають на ефективність функціонування різних систем охорони здоров'я.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування методологічних засад і концептуальних підходів щодо управління системою охорони здоров'я в Україні і на цій основі конкретизація та розкриття можливостей використання механізмів державного регулювання інноваційних процесів у даній сфері.

Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:

охарактеризувати ключові проблеми й суперечності державної політики у сфері охорони здоров'я в Україні та довести необхідність здійснення інноваційних перетворень у відповідній системі;

розкрити зміст загальної стратегії реформування системи охорони здоров'я та сутність управління цією системою як процесу, спрямованого на досягнення визначеної мети;

розширити уявлення щодо використання стратегічного та програмно-цільового планування в процесі інноваційних перетворень у системі охорони здоров'я;

розглянути можливість застосування системного підходу для діагностики функціонального стану системи охорони здоров'я та перспектив її розвитку з використанням методів стратегічного аналізу;

конкретизувати сутність інноваційних процесів та визначити загальну мету їх державного регулювання у системі охорони здоров'я;

визначити основні методи оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на інноваційні процеси, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров'я;

проаналізувати напрями інноваційних перетворень та оцінити регулюючий вплив держави на інноваційні процеси в системі охорони здоров'я за результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження;

виявити особливості функціонування сучасних систем охорони здоров'я в різних соціально-економічних умовах за допомогою проспективного моделювання;

обґрунтувати концептуальні підходи до формування оптимальної моделі структури фінансування системи охорони здоров'я в Україні;

запропонувати нове бачення щодо реалізації інноваційних проектів ресурсозабезпечення медичної галузі та розвитку міжгалузевої інноваційної інфраструктури в системі охорони здоров'я;

удосконалити організаційний механізм державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я в напрямку якісних змін її функціонування;

розробити концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров'я, спрямовану на якісні зміни, шляхом державного регулювання інноваційних процесів у відповідній системі.

Об'єкт дослідження - управління системою охорони здоров'я в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та прикладні аспекти державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я.

Методологія і методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення теорії державного управління, що надають системне загальнотеоретичне осмислення об'єктивним процесам розвитку соціальної держави, а також закономірностям становлення соціально-орієнтованого державного управління.

Проведене дослідження базується на використанні наукових принципів і засобів наукового пізнання, законів і категорій діалектики, які гарантують достовірність результатів у досягненні визначеної мети.

Інформаційну й теоретико-фактологічну базу дослідження становлять наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених і практиків, присвячені проблемам державного управління системою охорони здоров'я, а також офіційні статистичні дані, положення законодавчих актів, постанов і нормативних документів, матеріалів урядових і неурядових міжнародних організацій які стосуються зазначених питань.

Для реалізації визначених мети і завдань у процесі наукового дослідження широко використовувався комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об'єктивних і достовірних результатів.

Цілісність дослідження забезпечують системний та комплексний підходи, завдяки чому систему охорони здоров'я розглянуто як комплекс взаємопов'язаних, об'єднаних спільною метою елементів, з'ясовано властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв'язки. За допомогою історичного, логічного та системно-аналітичного методу, з'ясовано рівень розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі, а також еволюції політики держави щодо охорони здоров'я . Логіко-семантичний метод застосовано в процесі дослідження поняттєво-категорійного апарату, метод структурно-логічного моделювання - для словесного опису концептуальних підходів до формування та розвитку соціально-управлінських систем.

Метод порівняльного аналізу використано для узагальнення існуючих світових моделей функціонування систем охорони здоров'я. Економіко-математичні методи виявилися необхідними при дослідженні фінансово-економічних засад управління охороною здоров'я. На основі соціологічного методу (анкетування, цільове експертне опитування) зібрано емпіричну інформацію для з'ясування головних чинників і факторів, які сприяють виникненню та поширенню негативних тенденцій стану охорони здоров'я, а також шляхів оптимізації управління системою охорони здоров'я в Україні.

Методи експертних оцінок, описового та абстрактного моделювання й узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій та пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації державної політики у сфері охорони здоров'я; графічний метод - для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення низки теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. Для вирішення окремих наукових завдань використано проблемно-орієнтовний, діагностичний і програмно-цільовий методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних положень і концептуальних підходів, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему формування цілісної методології управління охороною здоров'я на принципово нових засадах системних інноваційних перетворень з визначенням та застосуванням механізмів державного регулювання інноваційних процесів у відповідній сфері.

Найважливішими науковими результатами, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, є такі:

уперше:

систематизовано методологічні та гносеологічні підходи до стратегічного управління системою охорони здоров'я, визначено концептуальні засади інноваційних перетворень і запропоновано пріоритетний тип розвитку відповідної системи в сучасних умовах;

розкрито сутність, конкретизовано зміст інноваційних процесів у системі охорони здоров'я на основі формалізації процесів у складних ієрархічних системах і запропоновано типологізацію та класифікацію інноваційних процесів за зовнішніми ознаками;

обґрунтовано методичні підходи до диференціації інноваційних процесів на основі їх морфологічної діагностики за індикативно-рецептивним принципом, з визначенням тенденційних властивостей, а також акцентовано увагу на необхідності запровадження на цій основі конкретних способів і засобів державного регулювання;

розроблено та запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров'я, яка відрізняється від існуючої концепції розвитку системи охорони здоров'я тим, що передбачає перехід від принципу соціальної орієнтації до соціального спрямування та націленістю на впровадження нововведень за допомогою нових підходів та засобів її реалізації;

удосконалено:

універсальну методологію дослідження структури та функціонального стану системи охорони здоров'я на основі системного підходу з визначенням закономірностей її ієрархічної впорядкованості, індикаторів стійкості, внутрішніх властивостей і зовнішніх зв'язків, а також методологію визначення інноваційних процесів у відповідній системі з використанням методів бенчмаркінгу та багатофакторного стратегічного аналізу;

функціональну матричну модель управління складними ієрархічними системами, з використанням відповідних принципів, що передбачає підвищення ролі координації в процесі управління та пов'язано із збільшенням динамічних зв'язків у системі й спрямовує інноваційні процеси на реалізацію визначеної мети, а також надає переваги для прийняття управлінських рішень в умовах асиметрії інформації на основі структурованого пошуку консенсусу;

комплексний механізм державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я шляхом цілеспрямованого поєднання пріоритетних принципів, технологій, форм, методів державного регулювання інноваційних процесів та їхньої алгоритмізації;

організаційні засади політичного, економічного, соціального та правового механізмів державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я як складових комплексного організаційного механізму управління системою охорони здоров'я, а також встановлено діалектичну взаємодію та спадкоємність відповідних механізмів;

концептуальний підхід щодо впровадження інноваційних проектів у системі охорони здоров'я, який полягає в розвитку відповідної інфраструктури, основаної на визначенні інноваційного та ресурсно-інвестиційного потенціалу медичної та фармацевтичної галузі, а також супутніх галузей господарського комплексу на відповідній території;

методологічний підхід до систематизації законодавства у сфері охорони здоров'я, який передбачає реалізацію послідовних етапів, а саме: інкорпорації - для впорядкування масиву чинних нормативно-правових актів за предметною ознакою без зміни їхнього змісту (кількісний ефект); консолідації - для об'єднання нормативно-правових актів в єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту (перехідний ефект); кодифікації - для створення нового, систематизованого нормативно-правового акту з істотними змінами змісту (якісний ефект);

дістало подальший розвиток:

поняттєво-категорійний апарат дослідження шляхом уведення в науковий обіг таких понять, як “ієрархічна впорядкованість системи охорони здоров'я”, “інтегрована суспільно-солідарна інвестиційна модель управління системою охорони здоров'я”, “поліпрагмазія в управлінні системою охорони здоров'я”, “інноваційні процеси в системі охорони здоров'я”, “таргетинг інноваційного процесу”, “тенденційні властивості інноваційного процесу”, “морфологічна діагностика інноваційних процесів”, а також уточнення сутності та змісту таких понять, як “сфера охорони здоров'я”, “система охорони здоров'я” і “галузь охорони здоров'я” та обґрунтування їхнього застосування відповідно до змістовних характеристик;

цілісність розуміння категорій “суспільне здоров'я” з розширенням уявлень до визначення його рівнів, “ефективність управління системою охорони здоров'я” з урахуванням понять “результативність” і “якість управління” та “інтегрована оцінка ефективності управління системою охорони здоров'я” з використанням комплексу медико-соціальних і ресурсно-економічних показників;

зміст поняття суспільно-солідарна модель управління системою охорони здоров'я та суспільна ефективність діяльності охорони здоров'я, що значно розширює уявлення про формування такої моделі в умовах суб'єкт-суб'єктного підходу до управління, коли відповідальність за збереження та зміцнення суспільного здоров'я поділяється між державними, суспільними й ринковими інституціями;

визначення напрямів регулюючого впливу держави на інноваційні процеси в системі охорони здоров'я на основі узагальнення емпіричного досвіду за допомогою соціологічного методу дослідження (внутрішні фактори) та порівняння з відомими моделями охорони здоров'я (зовнішні фактори), що надало цілісне уявлення щодо існуючих галузевих проблем і механізмів їхнього вирішення;

комплексний підхід до планування розвитку системи охорони здоров'я на основі визначення ключових проблем і можливостей системи, визначення суспільно-політичного вектора, аналізу світового досвіду функціонування різних систем охорони здоров'я, а також за допомогою індикативного, стратегічного і програмно-цільового планування;

підхід до здійснення порівняльного аналізу різних систем охорони здоров'я як представлених множиною неоднорідних за екстенсивними показниками країн, що полягає у використанні принципів пропорційності представлення та квотного розподілу при формуванні порівняльних груп, а також у проведенні інтегрованої оцінки ефективності державного впливу на функціонування різних систем охорони здоров'я за допомогою проспективного моделювання;

теоретичне обґрунтування побудови структури багатоканального фінансування системи охорони здоров'я за трирівневим принципом, де перший рівень - базовий, життєзберігаючий (для населення) та базовий, підтримуючий (для системи); другий - основний, здоров'язберігаючий (для населення), та основний, інвестиційний (для системи); третій - сервісний, додаткових можливостей (для населення і системи), з поділом її на три сектори - бюджетний, суспільний і приватний.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у сукупності вони становлять теоретичну, методологічну і методичну основу для практичного вдосконалення і реалізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я.

Запропоновані автором підходи до формування структурно-інвестиційної моделі функціонування системи охорони здоров'я та запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування використано Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я під час підготовки відповідного законопроекту (довідка № 06-4/9 від 4.06.2007 р.).

Обґрунтовані автором пропозиції щодо розроблення Концепції інноваційних перетворень у системі охорони здоров'я було використано Міністерством охорони здоров'я України під час розробки плану дій на виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я” (довідка № З.01М-234 від 11.10.2006 р.).

Результати проведеного автором загальноукраїнського соціологічного дослідження щодо інноваційних напрямів у системі охорони здоров'я та засобів їхнього регулювання було використано Головним управлінням охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01/250 від 28.09.2006 р.), а також Управлінням охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 25/6704 від 29.11.2006 р.) під час підготовки до проведення колегій та апаратних нарад.

Розроблені та удосконалені автором підходи до планування розвитку системи охорони здоров'я, які передбачають визначення пріоритетних напрямів розв'язання галузевих проблем і підготовку державних програм на основі проблемно-орієнтованого підходу, координації діяльності виконавців цих програм, упроваджено в Головному управлінні охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01/250 від 28.09.2006 р.), про що також свідчить затвердження рішенням сесії Харківської міської ради комплексної програми “Інновації в пріоритетних напрямах галузі охорони здоров'я” від 27.12.2006 р.

Визначення пріоритетних напрямів у підготовці державних програм на основі проблемно-орієнтованого підходу, запропонованого у дослідженні, впроваджено в Головному управлінні охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації (довідка № 01/19-1495 від 11.10.2006 р.), Управлінні охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 25/6704 від 29.11.2006 р.).

Результати дослідження використано в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін “Теорія та практика державного управління охороною здоров'я”, “Державна політика і стратегія охорони здоров'я”, “Державне регулювання охорони громадського здоров'я”, “Економіка і фінансування охорони здоров'я” за програмою підготовки магістрів державного управління (акт № 01-283/01 від 22.02.2007 р.), Харківському державному медичному університеті при розробці робочих планів та викладанні дисципліни “Соціальна медицина та організація охорони здоров'я”, а в Національному фармацевтичному університеті - дисципліни “Організація та економіка фармації” за програмами підготовки студентів і магістрів за спеціальностями “лікарська справа” та “фармація”.

Запропоновані автором пропозиції враховано в резолюціях парламентських та громадських слухань “Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров'я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв'язання” (Київ - Харків, 2005), “Реформа охорони здоров'я в Україні - фокус на пацієнта: одне бачення, різні точки зору” (Вінниця, 2007), науково - практичних конференцій “Проблеми формування та реалізації охороноздоровчої політики в сучасних умовах” (Харків, 2003 - 2004), а також в рекомендаціях міжнародних наукових конгресів “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2005 - 2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, містить одержані особисто автором нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності розв'язують важливу наукову проблему формування цілісної методології управління охороною здоров'я на принципово нових засадах системних інноваційних перетворень з визначенням і застосуванням механізмів державного регулювання інноваційних процесів у відповідній сфері. Конкретний особистий внесок автора у спільних наукових роботах наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2003 - 2007), Літній школі Інституту громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України (Київ, 2003), науково-практичних конференціях “Проблеми формування та реалізації охороноздоровчої політики в сучасних умовах” (Харків, 2002 - 2003), науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004) та “Актуальні проблеми державного управління в Республіці Бєларусь” (Мінськ, 2004), розширеній виїзній колегії Міністерства охорони здоров'я України “Досвід реформування первинної медико-санітарної допомоги на муніципальному рівні” (Комсомольськ, 2004), науково-практичних семінарах “Фінансування та управління в сфері охорони здоров'я в Україні” (Харків, 2004 - 2005), науково-практичній конференції “Стандарти діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб. Формулярна система та шляхи її впровадження в Україні” (Київ, 2005), парламентських слуханнях “Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров'я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв'язання” (Київ, 2005) та громадських слуханнях за цією ж тематикою (Харків, 2005 та Вінниця, 2007), V Міжнародній (Ювілейній) науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного і муніципального управління: зміст і механізми трансформації” (Курськ, 2005), I Всеукраїнському конгресі з медичного права і соціальної політики (Київ, 2007), I Всеукраїнській конференції “Медицина і право” (Львів, 2007), науково-теоретичних семінарах “Проблеми реформування системи охорони здоров'я в Україні” (Феодосія, 2005), “Узбекистан и Украина: грани сотрудничества” (Ташкент, 2006), “Медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи” (Вінниця, 2007).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 60 наукових праць, з них 2 одноосібні монографії, 40 статей у наукових фахових виданнях з державного управління (12 - в наукових журналах, 28 - у збірниках наукових праць), 18 статей і тез доповідей у наукових фахових журналах із соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров'я, інших наукових виданнях та збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 54 авт. арк..

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона викладена на 486 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 80 рисунків, 22 таблиці та 6 додатків на 32 сторінках. Список використаних джерел нараховує 388 найменувань, які наведено на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Становлення проблематики стратегічного управління системою охорони здоров'я в умовах соціально-економічних та суспільно-політичних трансформацій” - проаналізовано основні принципи функціонування системи охорони здоров'я в контексті загальнолюдських цінностей соціальної держави, визначено проблеми забезпечення конституційних гарантій та реалізації державної політики охорони здоров'я в Україні. Обґрунтовано необхідність стратегічного планування в управлінні системою охорони здоров'я та утвердження соціально-спрямованої концепції інноваційних перетворень у відповідній сфері.

Сутність концептуального мислення, підходу до розуміння тих чи інших процесів, тенденцій, закономірностей соціально-економічного розвитку полягає, насамперед, у системному сприйнятті процесів, які відбуваються в суспільстві, та формуванні на цій основі системного бачення віддалених стратегічних перспектив і результатів розвитку цих процесів, необхідних напрямків їхньої трансформації.

Розв'язання проблем охорони здоров'я потребує здійснення чітких і зрозумілих кроків, які мають бути побудовані на основі стратегічного планування, що передбачає розробку концепції, вибір специфічних стратегій для визначення й одержання необхідних ресурсів та їх розподілу з метою забезпечення ефективної роботи системи охорони здоров'я в майбутньому. Стратегічне планування є інструментом, що допомагає у прийнятті управлінських рішень. Його завдання полягає в забезпеченні нововведень та організаційних змін у достатньому обсязі для адекватної реакції на зміни в зовнішньому середовищі.

Підґрунтям програмно-цільового управління в системі охорони здоров'я є всебічне застосування системного підходу при вирішенні проблем розробки та реалізації програм її розвитку. Саме це забезпечує глибокий аналіз стану її внутрішнього та зовнішнього середовища, розробку на цій основі проектів, планів та програм розвитку із залученням усіх необхідних ресурсів. В основу розробки цільових комплексних програм закладено такі принципи: цілеспрямованість, комплексність, системність, забезпеченість, пріоритетність, економічна безпека, погодженість, своєчасність.

Необхідність застосовувати програмно-цільовий метод у розвитку системи охорони здоров'я під час переходу до ринкових відносин зумовлена тим, що комплексні програми дозволяють концентрувати ресурси на розв'язанні стрижневих проблем й більш успішно розв'язувати міжгалузеві питання. Програмування забезпечує комплексне використання механізмів державного регулювання для досягнення поставленої мети. Крім своєї головної соціальної функції, програми здатні виконувати роль потужного фактора заощадження коштів на розвиток системи охорони здоров'я, дозволяючи більш раціонально та ефективно використовувати їх, у першу чергу, на якісні перетворення, що зачіпають найважливіші напрямки розвитку галузі.

Пропонується використовувати програмний підхід у процесі функціонування та розвитку охорони здоров'я таким чином: окреслення життєво важливих галузевих проблем на відповідних рівнях функціонування системи; підготовка державних програм на основі проблемно орієнтованого підходу; визначення за кожною програмою найбільш дієвих та надійних щодо технологічних підходів виконавців; організація й координація діяльності виконавців у межах запланованих програм; забезпечення виконавців протекціоністськими заходами; контроль з боку держави, недержавних організацій, громадськості за виконанням програм.

Використання стратегічного планування в управлінні системою охорони здоров'я дозволить їй розвиватися як соціально орієнтованій сфері, але науково обґрунтовано, відповідно до економічних законів, включаючи ефективний маркетинг, планування, опрацювання технологій, проектування, виробництво, апробацію, збут і сервісні послуги, шляхом корпоративної та міжгалузевої інтеграції з урахуванням регіональної специфіки.

Сценарій інноваційного прориву орієнтований на реалізацію за активної участі держави стратегічного курсу на перехід системи охорони здоров'я до інноваційного типу розвитку, що дозволить забезпечити високі темпи інвестицій у галузь. Реалізація інноваційно-проривного сценарію вирішальною мірою залежить від підвищення ролі та активності держави, вироблення і послідовної реалізації довгострокової стратегії інноваційного прориву, що спирається на інноваційне партнерство держави, суспільства, бізнесу, творчих особистостей, а також від взаємозв'язку, який складається між структурною, інвестиційною та інноваційною політикою.

Сутністю інноваційної моделі розвитку є широкомасштабне введення в обіг через інноваційні процеси передових технологій, науково-технічних розробок, а також запровадження ефективних організаційно-управлінських рішень з метою отримання соціально-економічного ефекту.

З метою втілення стратегічних, тактичних оперативних цілей, а також визначення шляхів і способів їхньої реалізації має формуватися науково обґрунтована концепція інноваційних перетворень системи охорони здоров'я. Для врегулювання кризи, яка відбувається в системі охорони здоров'я, недостатньо лише змін організаційної структури - потрібні більш глибинні перетворення. Йдеться саме про системні інноваційні перетворення.

Розглядаючи основні напрями реформування системи охорони здоров'я в Україні, слід зазначити, що загальна стратегія реформи полягає в перетворенні системи охорони здоров'я із соціально-витратної в соціально-інвестиційну, переході від екстенсивного до інтенсивного розвитку системи, від галузевого до міжгалузевого підходів в управлінні системою охорони здоров'я. Цю нову стратегію реформування системи охорони здоров'я можна буде здійснити лише за умови твердого державного регулювання, зрозумівши, що тільки держава зможе стати одночасно і важелем, і гарантом, і арбітром тих змін, які дозволять реалізувати не декларативно, а насправді принцип соціальної справедливості.

Таким чином, стратегічне управління - це складова частина нової парадигми реформування системи охорони здоров'я в цілому з чітким розподілом функцій між суб'єктами управління відносно його об'єктів. Це, насамперед, ефективне управління, спрямоване на кінцевий результат, упровадження нових форм організації, методів управління, способів виробництва з метою створення кінцевого продукту діяльності, здатного поліпшити функціонування системи й підняти її на якісно новий рівень, що в підсумку сприятиме задоволенню потреб громадян у належній медичній допомозі та медичному забезпеченні.

Головною особливістю стратегічного управління системою охорони здоров'я є те, що його спрямовано на досягнення певного результату. Акцент тут робиться, насамперед, на реалізації, тобто на кінцевому етапі управлінського циклу. У першу чергу - це ефективне управління, яке реалізується у вигляді нових концепцій, законів, методів або способів, технологій, алгоритмів. Досягнення стратегічних цілей неможливе без ефективного державного регулювання інноваційних процесів, які являють собою досить специфічний, масштабний, складний і багатогранний за своїм змістом об'єкт регулювання, що вимагає використання спеціальних форм і методів управлінського впливу для ефективного розвитку системи охорони здоров'я.

У другому розділі - “Методологічні та гносеологічні основи стратегічного управління системою охорони здоров'я: інноваційний аспект” - розкрито теоретичні засади управління системою охорони здоров'я, при цьому системний підхід використано як методологічну основу стратегічного управління системою охорони здоров'я. Визначено сутність та особливості регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я. Ефективність розглянуто як категорію, що забезпечує об'єктивізацію державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я.

Визначення провідної ролі держави в регулюванні інноваційних процесів та запровадження відповідних механізмів з метою здійснення якісних змін, спрямованих на створення власної ефективної системи охорони здоров'я громадян, зумовило проведення комплексного дослідження із застосуванням наукових методів, зокрема системного аналізу з урахуванням зовнішніх і внутрішніх впливів на систему охорони здоров'я.

Очевидно, що проблему якісного оновлення системи неможливо вирішити на підставі однієї наукової дисципліни. Міждисциплінарний підхід припускає використання сучасних методів багатофакторного стратегічного аналізу, шляхом проспективної оцінки впливів на систему внутрішніх і зовнішніх факторів. Трансформація системи охорони здоров'я передбачає зміну внутрішніх змінних системи (пріоритетність цілей, структура, функції, технології) і модифікацію взаємостосунків із зовнішніми системами. Усе це дає підстави теоретично обґрунтувати методологічні засади й концептуальні підходи щодо управління системою охорони здоров'я в Україні на основі інноваційних перетворень.

Логіка дослідження полягає в тому, що сьогодні існує проблема, яка не може бути вирішена традиційними методами, тобто потрібні нові підходи. Отже, йдеться саме про інноваційні підходи, які повинні бути реально впроваджені. Для запровадження інноваційних підходів знайдено підґрунтя, що полягає у визначенні інноваційних процесів, які відбуваються в системі з урахуванням внутрішніх трансформацій та зовнішнього впливу. Діалектична взаємодія та спадкоємність процесів що відбуваються у складній соціальній системі та засобів регулювання свідчить, що розвиткові суспільства притаманні процеси, під час яких змінюються умови та виникають нові потреби, які треба задовольняти, чітко визначаючи засоби їхнього регулювання. Визначення найбільш пріоритетних процесів, що мають суспільне значення та можуть бути ефективно реалізовані в системі охорони здоров'я, проведено шляхом ґрунтовного емпіричного та порівняльного аналізу, на підставі якого з'ясовано, які конкретні засоби можна запропонувати для регулювання відповідних процесів.

З'ясовано, що тенденції розвитку системи охорони здоров'я полягають в її спроможності у будь-який період набувати таких ознак: цілісність - убік спрощення структури; адитивність - убік ускладнення структури; відкритість - для виходу ресурсів; закритість - для надходження ресурсів. На сьогодні система охорони здоров'я - це схильна до занепаду та ентропії система, яка характеризується закритістю й адитивністю, тобто вона трансформується, але тільки внутрішньо, тому потребує значних зовнішніх інвестицій. За структурою та характером функціонування охорона здоров'я належить до складних відкритих систем, управління якими потребує постійного оперативного забезпечення інформацією суб'єктів управління за рахунок зворотного зв'язку з керованими об'єктами. Тільки володіючи сучасними достовірними даними можна оцінити ефективність діяльності системи, визначити управлінські заходи щодо її вдосконалення. Можливість отримання таких даних надає моніторинг за функціонуванням системи охорони здоров'я, який належить до найбільш поширених методів інформаційно-аналітичного забезпечення управління.

Для аналізу можливої взаємодії між структурою, функціонуванням і ефективністю системи охорони здоров'я як інструмент дослідження використовувалася теоретична модель “структура-процеси-результати”. При цьому усвідомлено, що є складовими ієрархічної системи та як організовано процес управління системою охорони здоров'я. З'ясовано сутність функції та структури управління як взаємопов'язаних і взаємозумовлених характеристик системи. Взаємозумовленість функції та структури управління передбачає первинність функцій і вторинність структури управління. Для якісних змін у роботі будь-якої системи необхідно змінити цільові установки; виділити і відрегулювати процеси в управлінні системою - макрофункції F; змінити структуру; застосувати необхідні функції управління f. Ключовими в цьому виступають макрофункції (саме інноваційні процеси, які відбуваються в системі). Розгляд цих процесів у рамках окремо взятої системи, у даному випадку - системи охорони здоров'я (тобто галузевий характер) надає можливість предметно вивчити можливість їхнього регулювання.

Передусім, система охорони здоров'я повинна бути змістовно-функціональною. З'ясовано, що первинним є функціональний рівень управління, а вторинним - структурний. З огляду на це в першу чергу треба поліпшувати та шукати нові функції, для того, щоб максимально ефективно використовувати існуючу структуру, тому що структура - це поняття більш опосередковане та її не можна змінювати часто, а треба пристосовувати до виконання функцій, і змінювати лише за потреби. Отже, перше ніж переходити до структурних змін, необхідно створити для цього умови. Функціональні (процесні) зміни передбачають упорядкування функцій, а структурні - упорядкування структури.

У кожній системі на будь-якій стадії її функціонування відбувається поєднання стабільних, регресивних та інноваційних процесів. Вони взаємодоповнюють один одного. Для розвитку стабільної системи, в якій підтримується рівновага негативних і позитивних факторів, потрібні стабільні процеси, тобто чітко визначені, апробовані, корисні системі в цілому. Окрім стабільних, у системі можуть бути регресивні (деструктивні) та прогресивні (інноваційні) процеси. Регресивні процеси - це стабільні процеси, які вже морально застаріли і не приносять користі системі, а навпаки виснажують її та руйнують. Інноваційні процеси - це також похідні від стабільних процесів, але вони здатні просувати систему до поліпшення якісних показників і в цілому до розвитку. Якщо в системі переважають регресивні процеси, то, звичайно, потрібно шукати передумови та розвивати саме інноваційні процеси, які зможуть надати системі того поштовху, який урівноважить на певний термін ці процеси і сприятиме подальшому розвиткові системи. Інакше система приречена на занепад. Тобто на цьому етапі існування системи треба позбавитися переваги регресивних процесів і впровадити саме інноваційні.

...