Особливості зовнішньоекономічного договору

Размещено на http://allbest.ru

План

1. Поняття та основні риси зовнішньоекономічного договору (контракту)

1.1 Основні риси зовнішньоекономічного договору (контракту)

1.2 Умови зовнішньоекономічного договору (контракту)

1.3 Проблеми, які виникають у процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів

2. Використання Правил Інкотермс при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

2.1 Мета та сфера застосування Інкотермс

2.2 Загальна характеристика умов Інкотермс-2000 та включення їх у зовнішньоекономічні договори (контракти)

3. Застереження у зовнішньоекономічному договорі

3.1 Антидемпінгові застереження

3.2 Валютно-цінові та товарно-цінові застереження

3.3 Форс-мажор

3.4 Арбітражна оговорка

Висновки

Література

контракт Інкотермс правовий зовнішньоекономічний



Вступ

Найважливіша проблема будь-якого українського підприємства, що працює на світовому ринку, - це проблема його виживання і забезпечення безупинного, успішного розвитку на ньому. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні та реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розроблених і ефективно втілених зовнішньоторговельних контрактів. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності є об'єктивною засадою для формулювання відповідей на такі важливі для підприємства питання: на яких ринках краще функціонувати; як розподілити найчастіше обмежені ресурси; як вести конкурентну боротьбу.

Міжнародний ринок характеризується високим рівнем складності, рухливості та невизначеності (нові інформаційні технології, індивідуалізація та динамізм поведінки споживачів, посилення та гострота конкуренції, високі вимоги до якості товарів та обслуговування, торгівельні та культурні бар'єри тощо), що підтверджує актуальність і необхідність просування в практику українських підприємств ідей і технологій міжнародного стратегічного менеджменту.

Ось чому в сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба у реалізації зовнішньоторговельних контрактів значно зростає, а постійний аналіз та усунення проблем, що виникають при цьому, стає невід'ємною частиною управлінської роботи на кожному задіяному до зовнішньої торгівлі підприємстві.

Крім того, зовнішньоекономічний контракт на відміну від цивільно-правових договорів, що укладаються усередині країни регламентується набагато більшим масивом нормативно-правових актів, включаючи митне, валютне регулювання дій сторін, що також ставить додаткові завдання при його складанні. Мінімальні проблеми виникають при торгівлі між країнами з колишнього СРСР або якщо сторони мають намір обмежитися купівлею-продажем однієї партії товару протягом нетривалого періоду часу. Але якщо сторони націлилися на довгострокові відносини необхідне створення чіткої структурованої договірної системи.

Метою даної роботи є ознайомлення з практичними аспектами укладання та реалізації зовнішньоекономічних договорів, утвердження необхідності процесу реалізації зовнішньоторговельних контрактів, висвітлення можливих проблем, які виникають при цьому, пошук і обґрунтування шляхів їх ліквідації.

У відповідності до вказаної мети в роботі послідовно вирішуються наступні задачі:

· огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою;

· оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази;

· шляхи вирішення проблемних питань, що виникають під час реалізації зовнішньоекономічних контрактів;

· обґрунтування власних поглядів на дану проблему.

Складовими частинами роботи є огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою, оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази, обґрунтування власних поглядів на дану проблему.



1. Поняття та основні риси зовнішньоекономічного договору (контракту)

Укладення і виконання контракту з іноземним контрагентом є підсумковим результатом зовнішньоекономічної операції будь-якої державної або комерційної організації.

Контракт - це письмово оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

У міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують.

Контракт може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладання у письмовій формі не тільки контрактів, але й оферти, акцепту або будь-якого іншого прояву намірів. У міжнародній практиці угоди часто укладаються в усній формі - телефоном, на аукціонах, біржах. Проте домовленість потім обов'язково підтверджується письмовим контрактом, підписаним обома сторонами.

Права та обов'язки за контрактом виникають з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк набуття ним чинності. Датою укладання є дата його підписання.

Якщо контракт укладається листуванням, то момент його укладання визначається по-різному. В Англії, США, Японії, Швейцарії контракт вважається укладеним в момент відсилання письмового акцепту, у Франції, ФРН, Італії, Австрії - у момент одержання оферентом акцепту. Це стосується і видачі замовлень [14, с.117].

З метою врегулювання суперечностей між національними системами регулювання договору купівлі продажу в 1980 році була укладена Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (надалі - Віденська конвенція), яка є плодом багатьох років роботи Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

1.1 Основні риси зовнішньоекономічного договору (контракту)

Віденська конвенція є компромісним рішенням між різними правовими та соціально-економічними системами та застосовується під час укладання договорів купівлі-продажу між сторонами, якщо їх торгівельна діяльність здійснюється в різних державах і ці держави є учасницями Конвенції.

Положення Віденської конвенції регулюють наступні питання:

· умови, за яких угода вважається укладеною;

· умови, за яких вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;

· наслідки невиконання договору;

· неможливість виконання договору.

Віденська конвенція також застосовується сторонами, якщо вони: 1) прямо не вказали в договорі, що Конвенція або якась її частина до них не застосовується;

2) сторони договору знаходяться в двох різних державах:

· для обох цих держав Конвенція набрала сили, або для однієї з цих держав Конвенція набрала сили і сторони домовилися про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї держави.

За умовами Віденської конвенції, продавець зобов'язаний:

· передати покупцю або іншій уповноваженій особі за договором товар і всі документи, що належать до товару, в пункті й у терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовам договору за кількістю, якістю та описом;

· передати право власності на товар.

Покупець зобов'язаний:

· прийняти товар;

· сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами.

Порядок та умови укладання зовнішньоекономічних договорів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Так, відповідно до положень статті 6 цього Закону суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших дістав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Як правило, при укладанні друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обидвох контрагентів, котрі мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Якщо з української сторони у зовнішньоторговій угоді беруть участь декілька організацій, вона може бути підписана більше ніж двома особами. Відповідальність по зобов'язаннях підписаного договору несе організація, від імені якої підписана угода, або у контракті встановлюється солідарна відповідальність усіх українських організацій, що його підписали.

Підписаний оригінал контракту обліковується у планово-економічному відділі, валютно-фінансовому відділі, бухгалтерії та здається на зберігання у призначений порядком діловедення підрозділ фірми [10, с.21].

Для організації оперативного виконання контракту фірма має декілька копій контракту. У тих випадках, коли умови контракту накладають особливі обов'язки на функціональні відділи, наприклад, транспортний, відділ технічного обслуговування та інші, їм передаються ксерокопії контрактів, або його відповідних розділів. Якщо умови контрактів містять зобов'язання, виконання яких залежить від постачальників експортних або замовників імпортних товарів, доцільно висилати їм копії контрактів.

Окрім викладеного вище, сторони при розробці, укладанні та реалізації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) повинні враховувати цілу низку законодавчих на нормативних актів, серед яких є:

· Конвенція ООН “Про позовну давність в міжнародній купівлі продажу товарів” Нью-Йорк, 1974 р., яка визначає обставини, за яких вимоги покупця і продавця один до одного, що витікають з міжнародного договору купівлі-продажу товарів чи пов'язані з його порушенням, припиненням чи недійсністю, не можуть бути реалізовані через певний період часу. Цей документ необхідно враховувати при зростанні обсягів зовнішньоекономічної діяльності.

· Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 року;

· Указ Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 27 січня 2006 року

· Постанова КМУ та НБУ від 21 червня 1995р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) i типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), якi передбачають розрахунки в іноземній валюті». Рекомендує суб'єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів i типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів, якi передбачають розрахунки в іноземній валюті. Наводяться типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів.

· «Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом» постановою КМУ від 15 лютого 2002 р. № 155

· Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”. Затверджує дане Положення, яке в свою чергу визначає обов'язкові умови, які повинні наводитися в зовнішньоекономічних контрактах. Регулює форму контрактів. Важливе значення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Наведений перелік не є вичерпним і крім зазначених вище, необхідно враховувати положення законодавчих та нормативних актів, які визначають заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До заходів тарифного регулювання відносяться податки та збори, які стягуються при переміщенні товарів через митний кордон України (імпортне мито, експортне мито, антидемпінгове мито і т.і.)

Заходами нетарифного регулювання є: ліцензування, квотування, реєстрація контрактів, ембарго.

1.2 Умови зовнішньоекономічного договору (контракту)

Як зазначалося вище, під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

З метою впорядкування та спрощення процедури підготовки та укладання завнішньоекономичного договору, наказом Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України № 201 від 06.09.2001 року було затверджено «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» (далі - Положення).

Одним з основних постулатів Положення є те, що договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), документів, якими керуються контрагенти договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

· усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

· кількісні показники сировини на кожному етапі переробки із обгрунтуванням технологічних втрат сировини;

· втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

Ключовим питанням контракту є питання про ціну. Кращим критерієм для визначення ціни є зіставлення пропозицій різних фірм (складання так званого конкурентного листа), цін конкретних угод, прейскурантів, котирувань, робота з фірмами, що продають і купують аналогічний товар, зокрема на виставках і ярмарках.

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту.

Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини крім того зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежів.

Платіж - найважливіший аспект міжнародної торгівлі. І саме його неправильна організація є причиною катастрофічних результатів тієї чи іншої зовнішньоекономічної угоди.

Тому, цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

· умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті";

· умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Як показує практика, для іноземних бізнесменів має не останнє значення те, як організована юридична робота в його українського колеги. Тому більшою довірою в іноземних партнерів користуються ті українські фірми, які одночасно з текстом на російському (українському), на тім же аркуші контракту становлять текст і іноземною мовою (найчастіше англійською, це пояснюється, насамперед, розробленістю багатьох юридичних термінів в англійській мові).

При укладенні договорів у зовнішньоторговельній практиці широко використовуються типові контракти. Типовий контракт - це примірний договір або ряд уніфікованих правил, викладених в письмовій формі, сформульованих раніше з врахуванням торгової практики і звичаїв та прийняті сторонами, що домовляються, після узгодження відповідно до вимог конкретної угоди.

Ю.Т. Єрмолаєв у своїй праці підкреслює велике значення типових контрактів, вироблених світовою практикою, які мають суттєвий вплив на успішне здійснення зовнішньоекономічної операції.

Згідно його тверджень, нині на світовому ринку діють понад 10 млн типових контрактів. Загалом складання і реалізація контракту - це дуже трудомістка справа, що потребує великих витрат, зусиль і часу з боку контрагентів. Тому бажання якось уніфікувати, стандартизувати контракти, зробити їх типовими назріло вже давно. Ще наприкінці минулого сторіччя у Великобританії вперше з'явилися типові контракти, окремими з них користуються досі. Ці контракти складаються з низки статей, більшість котрих уніфіковані, тобто ніби заздалегідь узгоджені, а додаткового уточнення потребують тільки кілька найбільш важливих статей. Статей, які потрібно обов'язково узгодити, мінімум чотири - найменування товару, кількість, термін поставки, ціна, хоча, природно, і інші статті контракту можуть потребувати узгодження. На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. І достатньо тільки сісти за стіл переговорів, обговорити ці статті, досягти згоди і вставити все в текст, як контракт готовий до підписання.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому.

Третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті.

Сфера дії типових контрактів постійно розширюється. Складніше створити типові контракти на машини й устаткування, тому що їх неможливо стандартизувати і вони рідко мають типові аналоги. Деякі контракти на машини й устаткування містять понад 100 статей, які зробити типовими набагато важче, ніж, наприклад, на марганцеву руду, у типовому контракті якої міститься лише 18 статей.

Типові контракти в основному розробляють великі експортери даного виду продукції. Для цього необхідно, щоб експортер контролював більшу частину світового ринку продукції. Наприклад, Росія розробила свої типові контракти щодо марганцю, нафти, зерна. Розробляють типові контракти також торговельні палати асоціації і федерації експортерів, біржа (зі своїх товарів).

Умови типових контрактів з часом змінюються. Адже умови контрактів - це спроби нав'язати волю великих експортерів іншим контрагентам, а співвідношення сил на світовому ринку постійно змінюється, що веде до зміни умов і технології торгівлі.

Крім того, постійно уточнюються юридичні формулювання окремих статей контрактів, щоб уникати зайвих суперечок і розбіжностей. [22, с. 12-15].

1.3 Проблеми, які виникають у процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів

Укладання зовнішньоекономічної угоди являє собою досить об'ємний і складний процес, реалізація якого викликає немало труднощів і проблем, вимагає неабияких зусиль та знань.

Процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів характеризується великою кількістю зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значними розбіжностями в рівні агрегування останніх.

У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення, оформлення відповідних формальностей, обробкою необхідної документації.

Досить часто в сучасних умовах підприємства не володіють необхідною для ефективної реалізації зовнішньоекономічних контрактів інформацією ні про себе, ні, тим більше, про зовнішнє оточення і перспективи змін у ньому. Це пояснюється відсутністю компетентних менеджерів, спроможних забезпечити розробку і реалізацію ефективної угоди співпраці підприємства з іноземним контрагентом.

Саме тому проблемам реалізації зовнішньоекономічних контрактів та пошуку шляхів їх вирішення відведено чільне місце у працях як багатьох американських, німецьких чи японських фахівців-економістів, так і у вітчизняних дослідників особливостей зовнішньоекономічних зв'язків.

Отже, спробуємо прослідкувати за проблемами, що мають місце у ході процесу реалізації зовнішньоекономічних контрактів підприємства, починаючи із укладення самої угоди і завершуючи втіленням її у життя шляхом виконання контрактних зобов'язань.

Чи не основним етапом реалізації зовнішньоекономічних контрактів вважається формулювання відповідних статей угоди, оскільки саме вони служать орієнтиром для наступних кроків, вибір їх є найвідповідальнішим моментом зовнішньоекономічної операції.

Існує ряд запитань, які можуть виникнути при укладанні і виконанні зовнішньоекономічної угоди, а саме:

· що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;

· коли переходить право власності на товар;

· коли переходить ризик випадкової втрати товару;

· хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;

· хто зобов'язаний організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;

· хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори;

· коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;

· наслідки невиконання договору;

· неможливість виконання [7, с.22].

Кириченко О.А., наприклад, зазначив, що якщо продавець не виконав або неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, у розпорядженні покупця є три засоби правового захисту:

1) право вимагати виконання договору;

2) право вимагати розірвання договору;

3) право вимагати відшкодування збитків.

Якщо договір за вимогою покупця було розірвано, зрозуміло, покупець вже не може вимагати його виконання. Розірвання договору звільняє обидві сторони від їхніх зобов'язань за договором при збереженні права відшкодування збитків.

Сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від іншої сторони повернення всього, що було нею поставлено або сплачено за договором. Якщо обидві сторони зобов'язані здійснити повернення отриманого, вони повинні зробити це одночасно. [2, с. 113].

За словами Беклешова Д.В. основними стадіями виконання простих експортних контрактів, на яких можуть з'явитися труднощі та проблеми, є:

· укладання договорів з постачальниками сировини, комплектувальних виробів, напівфабрикатів тощо, необхідних для виготовлення експортних товарів;

· систематичний контроль за виготовленням експортних товарів та за готовністю товару до попереднього приймання представниками покупця;

· отримання у Торгово-промисловій палаті сертифікату про походження товару;

· отримання у відповідному компетентному органі експортної/імпортної (у країні контрагента) ліцензії у разі ліцензування експорту/імпорту (у країні контрагента) даного товару та за умови, якщо цей обов'язок згідно з обраною умовою ІНКОТЕРМС лежить на експортері;

· отримання сертифікату якості, фітосанітарного, санітарного, ветеринарного, радіаційного та інших необхідних сертифікатів у відповідних органах;

· укладання експортером договору на перевезення, якщо цей обов'язок згідно з обраною умовою ІНКОТЕРМС лежить на експортері;

· укладання договору страхування, якщо цей обов'язок згідно з обраною умовою ІНКОТЕРМС лежить на експортері;

· здійснення вивізних/ввізних (у країні контрагента) митних процедур, якщо цей обов'язок згідно з обраною умовою ІНКОТЕРМС лежить на експортері;

· оформлення товаросупроводжувальних та платіжних документів;

· контроль за дотриманням терміну відвантаження товару у зазначене в договорі місце;

· здійснення згідно з обраними умовами платежу розрахункових операцій через банки для одержання платежів;

· надання банківської гарантії своєчасної поставки (якщо передбачений авансовий платіж за товар і імпортер вимагає надання такої гарантії);

· оплата рахунків постачальників сировини, комплектувальних виробів, напівфабрикатів тощо, необхідних для виготовлення експортних товарів;

· розгляд та задоволення претензій імпортера;

· подання претензій імпортеру.

Основними стадіями виконання простих імпортних операцій є такі:

· отримання у відповідному компетентному органі експортної/імпортної (у країні контрагента) ліцензії у разі ліцензування експорту/імпорту (у країні контрагента) даного товару та за умови, якщо цей обов'язок згідно з обраною умовою ІНКОТЕРМС лежить на імпортері;

· укладання імпортером договору на перевезення, якщо цей обов'язок згідно з обраною ІНКОТЕРМС лежить на імпортері;

· укладання договору страхування, якщо цей обов'язок згідно з обраною ІНКОТЕРМС лежить на імпортері;

· отримання товару від експортера;

· здійснення вивізних/ввізних (у країні контрагента) митних процедур, якщо цей обов'язок згідно з обраною ІНКОТЕРМС лежить на імпортері;

· надання банківської гарантії належного платежу, якщо таке передбачено умовами договору;

· виплата авансів експортерам, якщо такі передбачені контрактами;

· контроль за поданням замовлення на відрядження спеціаліста імпортера для приймання товару;

· здійснення згідно з обраними в договорі умовами платежу розрахункових операцій через банки для одержання платежів;

· подання експортерам претензій у зв'язку з неналежним виконанням ними контрактних зобов'язань.

При складніших експортно-імпортних операціях можуть виникати додаткові стадії реалізації контракту: контроль за виконанням будівельних робіт імпортером (замовником); направлення у порт або прикордонну станцію прибуття рознарядок для відправлення отриманих (імпортних) вантажів за місцем призначення; відрядження національних спеціалістів на фірму іноземного замовника для монтажу обладнання; направлення замовлень на спеціальні транспортні засоби ля здійснення перевезень небезпечних, негабаритних вантажів та т.і.



2. Використання Правил Інкотермс при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

контракт інкотермс правовий зовнішньоекономічний

Економіка світового господарства забезпечила підприємствам більший, ніж будь-коли, доступ до ринків усього світу. Товари продаються у ширшому ряді країн, у більших обсягах і різноманітті. Але із зростанням обсягів і складності міжнародних торгових відносин, зростає й можливість виникнення непорозумінь та витратних спорів, коли договори купівлі-продажу складаються неналежним чином.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів.

У процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів підприємством розглядається як вітчизняна нормативно-правова база, так і торгове, митне, валютне та податкове законодавство країни-контрагента; визначаються міжнародні правила і норми щодо торгівлі даним товаром, а також наявні інструкції Європейської Економічної комісії ООН щодо угоди; аналізуються організаційно-правові основи розробки даного контракту для зовнішнього ринку.

З метою вирішення вищезгаданих проблем, Міжнародною торговою палатою (МТП) в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) . Ці правила відомі як " ІНКОТЕРМС-1936". З моменту створення МТП в 1936 році Інкотермс, ці беззаперечні всесвітні стандарти договірної діяльності регулярно коригуються, щоб не відставати від розвитку міжнародної торгівлі. Пізніше були внесені зміни та доповнення 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і, на сьогодні, 2000 року, для узгодження цих правил із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Офіційні правила Інкотермс полегшують ведення міжнародної торгівлі, посилання на Інкотермс, в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Остання редакція Інкотермс -2000 враховує поширення зон, вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв'язку в ділових угодах і зміни в практиці перевезень, що відбуваються останнім часом. Поряд з цим, Інкотермс -2000 пропонують більш просте і чітке викладення визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення.

2.1 Мета та сфера застосування Інкотермс

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння Інкотермс. Перший - це часте помилкове сприйняття Інкотермс як правил, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення всіх зобов'язань, які сторони могли б воліти включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: продавець, погодившись на договірні умови CFR або CIF, не може виконати такий договір з використанням іншого виду транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більш того, документ, що вимагається згідно документарного акредитиву, обов'язково залежатиме від засобів перевезення, що використовуватимуться.

По-друге, Інкотермс мають справу з рядом визначених обов'язків, що покладаються на сторони - такими як обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках.

Далі, вони стосуються обов'язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов'язку покупця прийняти поставку, а також обов'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані.

Хоча Інкотермс є вкрай важливими для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що можуть виникнути в цих відносинах, взагалі ними не розглядаються, такі як передача права власності та інші майнові права, порушення договору та наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях.

Слід підкреслити, що Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу, чи то через інкорпорацію нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов. В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод.

Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У випадках, коли Інкотермс застосовуються таким чином, статті А.2 та Б.2 й будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими.

"Інкотермс" - це типові умови договору купівлі-продажу. Правила "Інкотермс" застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі. "Інкотермс" можуть використовуватися при укладанні договорів купівлі-продажу, які вимагають від продавця транспортування товару будь-яким видом транспорту, а також для договорів, де покупець одержує товар на складі продавця.

У тлумаченні й застосуванні комерційного договору можуть виникати труднощі, як у силу неоднозначності тих або інших його положень, так і в силу того, що деякі питання в ньому просто не передбачені. "Інкотермс" містить декілька варіантів вирішення таких типових питань, що викликають труднощі при тлумаченні і застосуванні договору:

- коли переходить право власності на товар;

- коли переходить ризик випадкової загибелі товару;

- хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;

- хто зобов'язаний організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;

- хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори.

На сьогодні існує декілька редакцій "Інкотермс". Розбіжності між ними не дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є редакція "Інкотермс" 2000 р.



2.2 Загальна характеристика умов Інкотермс-2000 та включення їх у зовнішньоекономічні договори (контракти)

З урахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс, необхідно забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс у свій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну у даний час версію Інкотермс. Цьому можна з легкістю не додати значення, коли, наприклад, посилання на більш ранню редакцію робиться у стандартних формах договорів або в бланках замовлення, використовуваних суб'єктами торгівельних відносин. Відсутність посилання на поточну редакцію може потім призвести до спорів щодо того, чи мають сторони намір інкорпорувати цю саму або ж більш ранню версію Інкотермс до складу їхнього договору. Комерсанти, що бажають застосовувати Інкотермс-2000, таким чином, повинні чітко зазначити, що їхній договір регулюється "Інкотермс-2000".

В Інкотермс-1990 терміни були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, - починаючи з терміну, згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця ("E"-термін - Ex Works); далі йде друга група, в рамках якої продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F"-терміни - FCA, FAS і FOB); далі "C"-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, "D"-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Сама Міжнародна торговельна палата пропонує поділяти всі умови поставки на чотири групи, причому до кожної групи входять умови, в скороченій назві яких перша буква відповідає назві групи. В кожну групу входять умови, що за головними положеннями схожі між собою: 1. Е - EXW. Товар передається покупцеві, але використання послуг перевізника прямо не передбачене.

"E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

2. F - FCA, FAS, FOB. Покупець несе всі витрати і ризики до передачі товару перевізнику.

"F"-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. Питання пункту такої доставки за умовами FCA викликало утруднення через широке різноманіття обставин, що можуть торкатися договорів, укладених у відповідності з цим терміном. Так, товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем, щоб забрати товар з площ продавця; в іншому випадку товар може потребувати відвантаження з транспортного засобу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Інкотермс-2000 враховують ці варіанти, передбачаючи, що у випадку, коли місцем, названим у договорі в якості місця доставки, є площі продавця, поставка є завершеною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, а в інших випадках - коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з транспортного засобу продавця.

3. С - CFR, СІF, СРТ, СІР. Покупець повинен здійснити поставку товару до перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару перевізником, і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар. Покупець не бере на себе ризики, пов'язані з подіями, що мають місце після передачі товару перевізнику.

"C"-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "C"-терміна. За умовами термінів CIF і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Оскільки точка розподілу витрат фіксована в країні призначення, договори з "C"-термінами часто помилково вважаються договорами прибуття, за якими продавець несе всі ризики та витрати до моменту фактичного прибуття товару до погодженого пункту. Слід підкреслити, однак, що "C"-терміни мають ту ж природу, що "F"-терміни в тому відношенні, що продавець здійснює виконання договору в країні відвантаження або відправлення. Таким чином, договори купівлі-продажу на умовах "C"-термінів, як і договори на умовах "F"-термінів, входять до категорії договорів відправлення.

4. D - DAF, DES, DEQ, DDU, DDE. Покупець повинен передати товари перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики і витрати до прибуття товарів у країну призначення.

"D"-терміни відмінні за своєю природою від "C"-термінів, тому що відповідно до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D"-терміни позначають договори прибуття, в той час як "C"-терміни вказують на договори відвантаження (відправлення).

Відповідно до "D"-термінів, за винятком DDP, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країну призначення.

Ці умови настільки добре опрацьовані, що сторонам достатньо, наприклад, просто записати в договорі: "Продавець поставляє товар на умовах FOB Іллічівськ", і умови поставки будуть повністю урегульовані.



3. Застереження у зовнішньоекономічному договорі

З метою забезпечення своєчасного та якісного проведення розрахунків за договорами, сторонами яких є суб'єкти підприємницької діяльності Президентом України був виданий Указ «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України», в якому були встановлені відповідні вимоги до зовнішньоекономічних контрактів.

На виконання вимог цього Указу, Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України видана постанова від 21 червня 1995 № 444, якою були затверджені «Типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті». Цим документом суб'єктам підприємницької діяльності України було рекомендовано застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) наступні типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті:

3.1 Валютно-цінові застереження

У разі коли валюта ціни і валюта розрахунку різні.

Валюта розрахунку (назва валюти) визначена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання договору (контракту) і становить ..Х.. одиниць валюти ціни договору (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку валютний курс зміниться більш як на .. +/- Y.., суму платежу буде відповідно змінено у співвідношенні ..Х...

Валюта розрахунку (назва валюти) визначена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання договору (контракту) і становить ..Х.. одиниць валюти ціни договору (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку валютний курс зміниться, суму платежу буде відповідно змінено у співвідношенні ..Х... У разі коли валюта ціни і валюта розрахунку збігаються, але ціна товару ставиться у залежність від курсу іншої валюти.

...