Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

Об'єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць

(юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються в галузі.

У Господарському кодексі України та статистичних класифікаціях термін "галузь" визначається як діяльність сукупності виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах економічної діяльності.

Класифікація органів державного управління (КОДУ) - є кодовою формою позначення органів державного управління України.

Класифікація держав світу (КДС) - національна статистична класифікація, що використовується для обміну інформацією, обліку, звітності та статистики зовнішньоекономічної та валютно-фінансової діяльності, перевезення експортно-імпортних вантажів та в інших випадках, коли необхідно скористатися кодовою формою позначення держав світу.

Список держав світу грунтується на розробленому статистичним відділенням Організації Об'єднаних Націй (ООН) списку "Стандартні коди ООН для держав та територій, що використовуються в статистиці". Назви держав світу відповідають наведеним у "Термінологічному бюлетені" ООН.

Об'єктом класифікації держав світу є незалежні та залежні держави і деякі території, що мають особливий геополітичний статус.

Класифікація валют (КВ) - національна статистична класифiкація, використовується для обмiну iнформацією, облiку та статистики у зовнішній торгівлі, банківських та фінансових сферах у тих випадках, коли потрібно скористатися кодовою формою позначення валют.

КВ запроваджує міжнародні коди для позначення валют, які відповідають міжнародному стандарту ISO 4217 "Коди для подання валют і фондів" та відповідному національному стандарту ДСТУ ISO 4217.

Об'єктом класифiкацiї є національнi валюти, зазначені у міжнародному стандартi ДСТУ. Класифікацію інституційних секторів економіки (КІСЕ) України розроблено на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010р., яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2003р. № 475. Метою класифікації є удосконалення методології складання національних рахунків у напрямі запровадження розрахунків показників за підсекторами економіки. КІСЕ призначена для використання працівниками Держкомстату та територіальних управлінь статистики, інших центральних органів виконавчої влади, банківських і наукових установ.

На виконання наказу Держкомстату від 18 квітня 2005р. № 96 "Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України" та відповідно до Положення про

Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України розроблено Порядок запровадження КІСЕ в системі ведення ЄДРПОУ, згідно з яким юридичні особи при включенні до ЄДРПОУ підлягають класифікації за КІСЕ. Використовується КІСЕ при розробленні звітності, формуванні та узагальненні статистичної інформації за інституційними секторами економіки. Інформація щодо приналежності юридичних осіб до відповідного сектора економіки надається на запити користувачів, а також відображається у довідках з ЄДРПОУ.

Порядок ведення ЄДРПОУ регламентується Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Згідно з Положенням підставою для внесення до ЄДРПОУ або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до реєстру є надходження від державного реєстратора до органу статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», що регламентує всі відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб. Згідно з цим Законом засвідчення факту державної реєстрації (припинення) та внесення змін до відомостей про юридичних осіб відбуваються шляхом занесення державним реєстратором відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДР), одним із користувачів якого в рамках ведення ЄДРПОУ є органи державної статистики. Таким чином, дії органів державної статистики є завжди похідними від дій державних реєстраторів.

Забезпечення в межах чинного законодавства відкритості, доступності, законності одержання та використання інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України регламентується Положенням про порядок і умови користуванням даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яке затверджене наказом Держкомстату України від 28.11.2005р. № 386. та зареєстроване в Міністерстві

Юстиції України від 15.12.2005р. № 1509/11789. Це Положення розроблено відповідно до пункту 18 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 N 499. Головним управлінням статистики в Закарпатській області за показниками ЄДРПОУ щорічно готується статистичний збірник, який містить кількісну характеристику підприємств і організацій області за видами діяльності, організаційно-правовими формами, в розрізі адміністративних районів і міст, інше.

Висновок

1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має наступні ознаки: це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом; це засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи або факту придбання чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою, що має правоутворююче або правоприпиняюче значення; це засіб реалізації права на підприємницьку діяльність та засіб забезпечення державного впливу на сферу підприємництва.

2. Інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - це сукупність норм, що регулюють відносини щодо організації підприємницької діяльності між заявниками та державними реєстраторами, під час здійснення останніми реєстраційної діяльності.

3. Вказані відносини поділяються на три види відокремлених відносин: реєстрація створення суб'єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу - підприємця; реєстрація припинення юридичної особи-суб'єкта підприємництва та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб'єктним складом.

4. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності базується на таких принципах, що відображають характерні риси відносин у цій сфері: законність, достовірність, єдність, гласність (відкритість), публічність, які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію.

5. Реєстраційна процедура складається із стадій, до яких відноситься: прийом державним реєстратором документів; здійснення акту державної реєстрації (внесення запису про проведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру); оформлення і видача свідоцтва про державну реєстрацію; передача відомостей про державну реєстрацію до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи або фізичної особи-підприємця на облік.

6. Моментом завершення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, вважається передача відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році: затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 111-р // www.rada.gov.ua

4. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур'єр. - 20.05.2005. - № 92.

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18-22. - Ст.144.

6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст.356.

7. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. //Офіційний вісник України. - 2003. - № 25. - Ст. 1172.

8. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. - Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1994. - 208 с.

9. Яблонська А.С. Реєстрація суб'єктів господарювання в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - № 2. - С.114-120.

10. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Изд. седьмое, перераб. и доп. - Х.: ООО «Одиссей», 2005. - 992 с.

11. Господарський кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. - 848 с.

12. Задыхайло Д.В. Введение // Предпринимательское право в Украине. - Харьков: «Эспада-«Синтекс», 1998. - С.3-23.

Размещено на Allbest.ru