Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРОЦЕСУАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСТІ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

КАЛГАНОВА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент БАРАБАШ ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА, перший заступник директора юридичного інституту Київського міжнародного університету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України МАЛЯРЕНКО ВАСИЛЬ ТИМОФІЙОВИЧ Голова Верховного Суду України (2002-2006 рр.)

кандидат юридичних наук, професор МОЛДОВАН ВАЛЕРІАН ВАСИЛЬОВИЧ, перший проректор Міжгалузевого інституту управління

Захист відбудеться "_4__" грудня 2007 року о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27).

Автореферат розісланий "_2__" листопада 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська

АНОТАЦІЯ

Калганова О.А. Процесуально-правові засади участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Академія адвокатури України. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного осмислення проблем реалізації норм кримінально-процесуального законодавства у зв'язку з провадженням у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.

Досліджуються питання, пов'язані з правовою регламентацією участі іноземних громадян у кримінальному процесі України. Обгрунтовуються вимоги щодо усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України, забезпечення взаємозумовленості і гармонізації кримінально-процесуального законодавства України з нормами міжнародного права. Визначаються особливості провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян при здійсненні кримінального судочинства в Україні.

Розглядаються юридичні питання щодо статусу та нормативно-правового забезпечення прав і законних інтересів іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Висловлюються пропозиції, даються рекомендації, обгрунтовуються положення, спрямовані на вдосконалення провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян. Аналізуються правові документи та існуюча практика міжнародного співробітництва по боротьбі зі злочинністю, зокрема в кримінальних справах за участю іноземців.

Ключові слова: правовий статус іноземного громадянина, провадження в кримінальних справах, міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства.

АННОТАЦИЯ

Калганова Е.А. Процессуально-правовые основы участия иностранных граждан в уголовном судопроизводстве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09. - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию процессуально-правовых основ участия иностранных граждан в уголовном судопроизводстве Украины. Актуальность темы исследования обусловлена необходимостью теоретического осмысления проблем реализации норм уголовно-процессуального права в связи с производством по уголовным делам при участии иностранных граждан в уголовном судопроизводстве Украины. Исследуются вопросы, связанные с правовой регламентацией участия иностранных граждан в уголовном процессе Украины. Обосновываются требования относительно устранения недостатков уголовно-процессуального законодательства Украины, обеспечения взаимообусловленности и гармонизации уголовно-процессуального законодательства Украины с нормами международного права. Рассматриваются юридические вопросы относительно статуса и нормативно-правового обеспечения прав и законных интересов иностранных граждан в уголовном судопроизводстве Украины. Определяется правовой статус иностранных граждан, который является юридической основой интересов лица и устанавливается в нормах национального законодательства с учетом положений международного права.

Обосновывается предложение о дополнении действующего УПК Украины и нового его проекта главой "Производство в уголовных делах при участии иностранных граждан", которая будет содержать нормы, которые касаются особенностей нарушения и досудебного расследования уголовных дел при участии иностранных граждан. Выделяются и обосновываются материально-правовое и процессуальное основания решения об отказе в возбуждении уголовного дела при участии иностранных граждан. Рассматривается целесообразность осуществления расследования относительно иностранных граждан, которые имеют дипломатический иммунитет и привилегии, при совершении любых видов преступлений, только в форме досудебного следствия. На основе анализа действующих нормативных актов и практики деятельности правоохранительных органов обосновываются особенности применения к иностранным гражданам отдельных мер пресечения. Вносятся предложения относительно необходимости внесения изменений в отдельные статьи УПК Украины, в частности в статью 206 (пункт 4), согласно которому основанием для приостановления следствия может быть отсутствие согласия аккредитующего государства или международной организации на уголовное преследование лица, которое пользуется иммунитетом, или согласие самого лица, которое имеет полный (абсолютный) иммунитет; статью 44 (часть 2), согласно которой защитниками могут быть дипломатические и консульские представители, которые осуществляют защиту своих граждан; статью 52 (часть 1), согласно которой представителями пострадавшего, гражданского истца и гражданского ответчика могут также быть дипломатические и консульские представители, которые осуществляют защиту своих граждан.

Обосновывается необходимость соблюдения предусмотренного международными договорами порядка сношений, который является условием признания допустимой доказательной информации, полученной во время правовой помощи.

Предлагаются, даются рекомендации, обосновываются положения, направленные на совершенствование производства в уголовных делах при участии иностранных граждан. Анализируются правовые документы и существующая практика международного сотрудничества по борьбе с преступностью, в частности в уголовных делах при участии иностранцев.

Ключевые слова: правовой статус иностранного гражданина, производство уголовных дел, международное сотрудничество в сфере уголовного судопроизводства.

SUMMARY

Kalganova Y.A. Judicially-legal frameworks of participation of foreign citizens at the criminal trial of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the competition of a scientific degree of Candidate of Science (Law) on a specialty 12.00.09 - Criminal procedure and Criminalistics; Forensic Examination. - Academy of Advocacy of Ukraine. - Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to complex research of judicially-legal frameworks of participation of foreign citizens at the criminal trial of Ukraine. Actuality of theme of research is conditioned by the necessity of theoretical comprehension of problems of realization of norms of the rates criminal-proceeding legislation in connection with production on criminal deals at participation of the foreign people at the criminal procedure of the Ukraine. The questions related to legal regulation of participation of foreign citizens at the criminal procedure of Ukraine are explored. The requirements in relation to the removal of failings in the criminal-proceeding legislation of Ukraine, providing of interconditionality and harmonization of criminal-proceeding legislation of Ukraine with the norms of international law are grounded. The features of realization at the criminal trial with participation of foreign citizens during realization of the criminal legal proceeding in Ukraine are determined. The legal questions in relation to status and normatively-legal providing of rights and legal interests of foreign citizens at the criminal legal proceeding of Ukraine are examined. Suggestions are expressed, recommendations are given, the positions directed on perfection of realization at the criminal trial with participation of foreign citizens are grounded. The legal documents and existent practice of international cooperation of the fight against criminality are analyzed, in particular at the criminal trial with participation of foreigners.

Key words: legal status of foreign citizen, production of the criminal deals, international cooperation in sphere criminal trial.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного осмислення проблем реалізації норм кримінально-процесуального законодавства України при здійсненні провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.

Одним із напрямків проведення державно-правової реформи є успішна реалізація положень судово-правової реформи, складовою частиною якої є удосконалення існуючого кримінально-процесуального порядку розгляду кримінальних справ.

У приватноправових відносинах враховано особливості участі іноземних громадян у судочинстві України, зокрема Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ХV) та Цивільним процесуальним кодексом України (Розділ Х). А також Законом України ?Про міжнародне приватне право? від 23 червня 2005 року врегульовано питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Прагнення України як незалежної держави створити таку національну правову систему, яка б відповідала цінностям та пріоритетам європейського права, європейської правової традиції, зумовлює необхідність виконання міжнародних зобов'язань перед Радою Європи та Європейським Союзом.

За таких умов особливого значення набуває здійснення сучасної правової політики, спрямованої на ефективне врегулювання відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Із розширенням міжнародної співпраці і збільшенням притоку іноземних громадян на територію України злочинні елементи проявляють більший інтерес до її економічної і фінансової діяльності. Наслідком цього стає збільшення кількості кримінальних посягань за їх участю. Так, за даними Комітету статистики України, за період з 2000 до 2006 року було засуджено 16 840 іноземців та 49 848 осіб без громадянства. Кількість потерпілих від злочинів іноземців за цей період складає 5139 осіб, у тому числі загиблих - 283 особи.

У зв'язку з цим виникає необхідність законодавчої регламентації порядку участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не відображає особливостей провадження у справах про злочини іноземних громадян, оскільки містить лише положення про межі дії кримінально-процесуального закону на території України щодо таких громадян (ст. 3).

Зокрема, законом не врегульовано: прийом заяв іноземних громадян про злочини, участь іноземних громадян в кримінальному процесі в якості свідків, потерпілих, підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні злочину, підсудних і засуджених; особливості, пов'язані з участю захисника іноземного громадянина, з проведенням слідчих дій, із застосуванням заходів процесуального примусу, з отриманням згоди як іноземного громадянина, що володіє дипломатичним або іншим імунітетом, так і акредитуючої його держави на провадження процесуальних дій щодо нього, які мають істотне значення для порушення, розслідування, судового розгляду та виконання рішень суду.

За таких умов виникає потреба у глибокому науковому дослідженні процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. Визначення особливостей провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України, забезпечення взаємообумовленості і гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права, мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.

У юридичній літературі висвітлювалися лише окремі аспекти провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян. Зокрема, питання міжнародного співробітництва, особливостей доказування, імунітетів, видачі іноземних громадян, забезпечення їх прав досліджувались у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Ф. Агаєва, А. Бастрикіна, Ю. Бєлозерова, О. Виноградової, А. Волеводза, В. Волженкиної, Л. Галенської, В. Галузо, Н. Маришевої, П. Назаренка, М. Пашковського, В. Цепельова.

Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.

Вивчення національного й міжнародного законодавства, літературних джерел і матеріалів практики органів досудового розслідування й суду показує, що при значній увазі до правового статусу іноземних громадян в нашій державі, участі їх у судочинстві, юридичній відповідальності за правопорушення, у теорії кримінального процесу проблеми реалізації процесуально-правових засад участі іноземних громадян на різних стадіях недостатньо досліджені, що породжує недоліки й суттєві складності у розслідуванні й судовому вирішенні таких справ, у тому числі й неналежне забезпечення прав вказаних громадян.

На думку автора, актуальність дослідження даних особливостей має соціально-політичну значущість у посиленні боротьби з порушеннями українського законодавства як з боку іноземних громадян, так і відносно них, й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону з метою забезпечення реалізації принципів і завдань кримінального судочинства й приведення їх до європейських стандартів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінально-процесуального права. Дисертація виконана відповідно до Плану міжнародного співробітництва Національного університету державної податкової служби України на 20012006 н.р. (протокол № 6, затверджений Вченою радою 27 січня 2001 року), є складовою частиною наукових тем Науково-дослідного центру Національного університету державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102V005028). Проблема вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин в умовах судово-правової реформи в цілому, а також правовідносин, що виникають під час провадження за участю іноземних громадян, входить у науково-дослідну проблематику кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державного податкової служби України. Тематика дослідження узгоджується з Наказами Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, що затверджують Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 24 лютого 2005 року, протокол № 6 і включено до "Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2005 р.) (Академія правових наук України, Харків ?Право? 2005).

Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на базі комплексного аналізу правового статусу іноземних громадян у судочинстві України розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації участі вказаних осіб у кримінальному процесі України.

Відповідно до поставленої мети дослідження в дисертації зроблена спроба вирішити такі вузлові питання і розв'язати такі основні завдання:

– з урахуванням чинного законодавства і порівняння нормотворчого досвіду зарубіжних країн дати визначення поняття правового статусу іноземних громадян;

– дослідити історико-правовий аспект формування правового статусу іноземних громадян у кримінально-процесуальному законодавстві та сучасний стан його нормативно-правого забезпечення в Україні;

– виявити особливості застосування норм кримінально-процесуального права до іноземних громадян, що беруть участь у кримінальному судочинстві України;

– дослідити основні аспекти міжнародної правової допомоги у кримінальних справах за участю іноземних громадян: поняття, види, значення для процесу досудового розслідування, порядок провадження процесуальних дій у порядку надання такої допомоги;

– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального закону у зв'язку з провадженням у кримінальних справах за участю іноземних громадян.

Для досягнення мети у роботі використані результати емпіричних досліджень практики діяльності судів і правоохоронних органів за період 2000-2006 років: за спеціально розробленими анкетами опитано 150 працівників суду, слідчого апарату, органів дізнання, карного розшуку, органів безпеки в Київській, Хмельницькій, Миколаївській областях; результати вивчення і узагальнення 170 кримінальних справ та статистичні дані про злочини, які вчиняються іноземними громадянами, а також проти них.

Об'єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають під час участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.

Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства України і міжнародно-правових актів, які регулюють кримінально-проце-суальну діяльність органів і посадових осіб, що здійснюють провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян, а також сам механізм правозастосування, пов'язаний з особливостями провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян в кримінальному процесі України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали положення матеріалістичної діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об'єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, порівняльний, компаративний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, зведення, узагальнення матеріалів кримінальних справ).

Їх застосування спрямовується системним підходом, що надає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити аналіз процесуально-правових засад участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.

Так, історико-правовий метод застосовувався в аналітичному огляді формування правового статусу іноземних громадян на різних етапах розвитку судочинства і його законодавчого регулювання;

- формально-логічний - при аналізі юридичного поняття статусу іноземних громадян та особливостей порушення кримінальної справи, її досудового розслідування, судового розгляду і виконання рішень суду за їх участю;

- порівняльний - при аналітичному огляді правового регулювання участі іноземних громадян у судочинстві за вітчизняним законодавством і міжнародно-правовими актами;

- статистичні і соціологічні - при узагальненні кримінальних справ, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування суддів, слідчих ОВС, органів безпеки, органів дізнання, оперуповноважених карного розшуку.

Теоретичну і правову базу дослідження склали положення Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Віденської конвенції про дипломатичні зносини, Віденської конвенції про консульські зносини, Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та інших міжнародних договорів, консульських конвенцій, угод, укладених між Україною (СРСР, УРСР) й іноземними державами, Законів України, відомчих нормативних актів Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури і Міністерства закордонних справ України та інших, а також опубліковані праці у сфері кримінального процесу й інших галузей юридичної науки: М. Авакова, Ф. Агаєва, А. Бастрикина, Ю. Бєлозерова, П. Бірюкова, І. Бліщенка, О. Виноградової, В. Волженкиної, С. Волкотруба, Л. Галенської, В. Гребенюка, Ю. Деміна, Л. Лазарева, В. Лисенка, В. Маляренка, Н. Маришевої, В. Молдована, Є. Нагаєва, Н. Пашковського, К. Сандровського, В. Тертишника, В. Цепельова, С. Черниченка та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України. За наслідками дослідження розроблені пропозиції щодо формулювання нової редакції окремих норм КПК України та проекту КПК для оптимізації порядку провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян у кримінальному судочинстві України.

До найбільш суттєвих положень, що на думку автора складають новизну, слід віднести такі:

- сформовано поняття правового статусу іноземних громадян у кримінальному судочинстві України, під яким розуміється юридична основа інтересів особи, що встановлюється у нормах національного кримінально-процесуального законодавства з урахуванням положень міжнародного права;

- досліджено формування правового статусу іноземних громадян й зазначено, що даний процес є багатоаспектним і ґрунтується як на конституційному, так і на індивідуальному статусі суб'єкта процесу. У законодавчому закріпленні правового статусу іноземних громадян виділяється декілька історичних періодів: від Конституції УРСР 1978 р. до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 1994 р. До передумов правового статусу слід віднести: громадянство, принципи, гарантії, відповідальність та правосуб'єктність;

- встановлено, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України закріплює порядок провадження за участю іноземних громадян в узагальненому вигляді і не відображає особливостей, пов'язаних з таким провадженням;

- виділено особливості провадження у кримінальних справах за участю іноземців, у зв'язку з цим запропоновано: а) розділ другий КПК України доповнити главою "Провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян", яка міститиме норми про особливості порушення і досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземних громадян; б) доповнити ст. 6 КПК пунктами 12 та 13, відповідно до яких обставинами, що виключають провадження в кримінальній справі, є відсутність ясно вираженої згоди акредитуючої держави або міжнародної організації чи самої особи, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України на притягнення її до кримінальної відповідальності, та запит іноземної держави про видачу особи у зв'язку із вчиненням нею злочину на території цієї держави; в) доповнити підстави зупинення досудового слідства у випадку, коли обвинуваченим є особа, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України (ст. 206 КПК України); г) внести зміни до ч. 2 ст. 44 КПК України щодо участі захисника у справах за участю іноземних громадян; д) внести зміни до ч. 1 ст. 52 КПК в частині, що стосується представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, якими також можуть бути дипломатичні й консульські представники, які здійснюють захист своїх громадян;

- вперше висвітлено порядок та загальні положення участі іноземців у суді й заключних стадіях кримінального процесу: апеляційному, касаційному провадженні; виконанні вироку, постанови чи ухвали суду;

- вказано на доцільність приєднання до справи анкети, що повинна містити всі необхідні дані про перекладача до протоколу першої ж, проведеної за його участю, процесуальної дії;

- обґрунтовано необхідність отримання згоди іноземних громадян на проведення окремих слідчих дій за їх участю та обов'язковість роз'яснення наслідків такої згоди;

- отримано подальший розвиток положення про необхідність врегулювання кримінально-процесуальним законом України порядку надання міжнародної правової допомоги й виконання відповідних процесуальних дій у зв'язку з цим;

- обґрунтовано необхідність дотримання передбаченого міжнародними договорами порядку зносин, який є умовою визнання допустимою доказової інформації, одержаної під час надання правової допомоги.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

– у науково-дослідній сфері результати, які в сукупності відображають порядок провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян можуть бути основою для подальшої розробки проблеми кримінально-процесуального права України;

– у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації можуть використовуватись для підготовки і уточнення окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України.

За результатами дисертаційного дослідження до Інституту законодавства Верховної Ради України вносились пропозиції до проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 22/366-1-15), які прийняті до уваги і враховані при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (довідка № 000865 від 27 червня 2007 року).;

– у навчальному процесі - матеріали дисертації впроваджувалися у навчальному процесі кафедри кримінального права, процесу та криміналістики на юридичному факультеті та на факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів податкової міліції Національного університету державної податкової служби України при викладанні курсів "Кримінальний процес", "Теорія судових доказів", "Виконанння судових рішень" (акт впровадження від 21 березня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, одержані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України і обговорена на засіданні цієї ж кафедри (протокол № 12 від 25 квітня 2007 року), схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (м. Луганськ, 2004 р.), "Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання" (м. Одеса, 2006 р.), "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Луцьк, 2006 р.), "Наука і освіта - 2007" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Україна в євроінтеграційних процесах" (м. Київ, 2007 р.) та Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві" (м. Донецьк 2004 р.), "Актуальні проблеми реформування приватного права України" (м. Запоріжжя, 2006 р.), а також міжнародному круглому столі "Реформування держави та права України в контексті Євроінтеграції" (м. Ірпінь, 2006 р.)

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та восьми тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій та міжнародного круглого столу.

Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом дослідження, метою і завданнями. Рукопис складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 аркуш, з яких 173 - основний текст рукопису, додатки на 7 аркушах. Список використаних джерел на 21 аркуші містить 207 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

правовий іноземний громадянин кримінальний

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості та його науково-теоретична основа; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об'єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; його основні нормативно-правові джерела; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ перший "Загальні положення про участь іноземних громадян у кримінальному судочинстві України" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Статус іноземних громадян у кримінально-процесуальному законодавстві України: історико-правовий аспект" аналізуються різні підходи до визначення правового статусу іноземців. Правовий статус іноземних громадян є юридичною основою інтересів особи і встановлюється у нормах національного законодавства з урахуванням положень міжнародного права. Тому, право виступає, відповідно, засобом вираження соціальної свободи особи, її соціального положення.

Іноземці, що перебувають на території України, наділяються відповідними правами, свободами і обов'язками, знаходячись у певному правовому зв'язку з державою перебування. Визначені права, свободи і обов'язки є основою правового статусу і закріплені в Конституції та законах України.

У структурі правового статусу дипломатичних представників і представництв іноземних держав в Україні чільне місце посідають їх привілеї та імунітети, які є необхідною умовою незалежності іноземних дипломатів від держави їх перебування при здійсненні ними службових функцій.

Здобувачем розглядається історико-правовий аспект правового статусу іноземців, та особливості, що існували у кожну епоху: від Конституції УРСР 1978 року і по теперішній час.

Будуючи свої відносини з іноземцями, держава керується одним із правових режимів перебування іноземців у даній державі. Найбільшого розповсюдження набули національний режим і режим найбільшого сприяння.

У підрозділі здобувач висвітлює основні принципи правового статусу іноземців. Принципи та вимоги кримінально - процесуального закону повинні застосовуватися до громадян інших держав залежно від вчинків та об'єктивних обставин, а не від особистих переконань, станів та фізичних особливостей.

Завершується підрозділ обгрунтуванням положення про те, що у судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України, тому правовий статус іноземних громадян у кримінальному процесі України визначається, перш за все, тим обсягом прав, обов'язків і законних інтересів, який містить в собі кримінально-процесуальний закон.

У підрозділі 1.2 "Нормативно-правове забезпечення прав і законних інтересів іноземних громадян у кримінальному судочинстві України" розглядається процесуальна форма участі іноземних громадян у кримінальному судочинстві України, яка визначається, закріплюється та регулюється нормами як національного законодавства, так і міжнародного. Нині чинний КПК України не містить норм, які б чітко визначали правовий статус та процесуально-правові основи участі іноземних громадян у кримінальному процесі України.

На основі аналізу нормативно-правових актів дисертант констатує, що Кримінально-процесуальний кодекс України закріплює лише межі дії кримінально-процесуального закону щодо іноземних громадян в Україні (ст. 3). Таке закріплення носить узагальнений характер і не відображає всіх особливостей, пов'язаних з провадженням у кримінальних справах за участю вказаних громадян.

Встановлене ст. 21 Конституції України положення про рівність свідчить про те, що правовий статус іноземних громадян у кримінальному процесі України не відрізняється від правового статусу громадян України. Разом з тим, в законодавстві України встановлені винятки відносно іноземних громадян, що мають дипломатичний та інший імунітет від кримінальної юрисдикції України.

Підставою для вирішення питання про участь іноземця в кримінальному судочинстві України є не належність його до громадянства тієї чи іншої країни, а наявність чи відсутність дипломатичного або іншого імунітету від кримінальної юрисдикції нашої держави. Велике значення при цьому має вид імунітету, який може мати відповідний іноземний громадянин. Відмова від імунітету представника іноземної держави є винятковим правом не лише акредитуючої держави, а й самого дипломатичного агента.

Якщо іноземний громадянин не має імунітету від кримінальної юрисдикції України, то при здійсненні кримінального судочинства він має такий самий правовий статус, як і громадянин України.

Розділ другий "Провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Порушення кримінальної справи за участю іноземних громадян" зазначається, що на думку здобувача основною особливістю стадії порушення кримінальної справи за участю іноземних громадян є те, що на цій стадії необхідно в найкоротший термін встановити особистості всіх іноземних громадян, які так чи інакше причетні до вчиненого злочину, а також обставини вчинення злочину. Виконати зазначені дії бажано під час перебування іноземних громадян на території України, тому що у іншому випадку прийняти ці рішення буде неможливо.

Приймаючи від іноземного громадянина заяву про вчинений злочин, крім відомостей про обставини вчинення злочину, необхідно з'ясувати й ряд інших питань, обумовлених особливостями правового статусу іноземних громадян у кримінальному процесі України.

У підрозділі обгрунтована думка про те, що до протоколу першої ж, проведеної за участю перекладача, процесуальної дії потрібно додавати анкету, яка повинна містити всі необхідні дані про перекладача: прізвище, ім'я, по батькові (повністю), громадянство, національність, рік народження, загальну і фахову освіту, якою мовою володіє, де і коли вивчав іноземну мову, дані про практичну роботу перекладача, відношення до опитуваного, домашню адресу і телефон, місце роботи, посаду і телефон.

Матеріально-правовою підставою рішення про відмову в порушенні кримінальної справи є наявність імунітету від кримінальної юрисдикції України, а процесуальною - відсутність згоди акредитуючої держави чи міжнародної організації на порушення кримінального переслідування особи, яка має імунітет, або згоди самої особи, яка має повний (абсолютний) імунітет.

Пропонується доповнити ст. 6 КПК України "Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі" пунктом 12, який викласти в такій редакції:

"12) щодо особи, яка має імунітет від кримінальної юрисдикції України у випадку відсутності ясно вираженої згоди акредитуючої держави або міжнародної організації чи самої особи на притягнення її до кримінальної відповідальності".

У підрозділі 2.2 "Провадження досудового розслідування за участю іноземних громадян" обгрунтовується необхідність доповнення ст. 111 КПК України абзацем другим такого змісту: "Щодо іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет і привілеї, з будь-яких видів злочинів розслідування здійснюється тільки у формі досудового слідства".

Для проведення окремих слідчих дій за участю іноземних громадян, необхідно мати на це їх згоду. При одержанні згоди іноземного громадянина, що має імунітет, на проведення слідчої дії необхідно пояснити наслідки такої згоди. Саме у цьому випадку особа набуває такий самий правовий статус, як і іноземний громадянин, який не має імунітету, тобто наділяється правами й обов'язками, передбаченими кримінально-процесуальним законом, для цього учасника процесу, але з деякими винятками, визначеними в міжнародно-правових актах.

Відповідно до норм міжнародного права приміщення дипломатичних представництв недоторканні. Доступ у них можливий лише з відома глави дипломатичного представництва. Тому рекомендується провадити слідчі дії в приміщеннях дипломатичних і консульських представництв за участю представника МЗС України і службових осіб (глав) дипломатичних й консульських представництв.

На офіційну кореспонденцію й архіви дипломатичних і консульських представництв, а також представництв міжнародних організацій на території України не може бути накладено арешт, вона не може бути вилучена, а в архівах не можуть проводитись обшук і виїмка. Недоторканність архіву є абсолютною і діє незалежно від імунітету самого представництва. Це повністю виключає можливість використання документів і предметів, що належать до архіву представництва, як доказів у кримінальному судочинстві, в якій би то не було формі.

Автором робиться також висновок, що до отримання відповіді іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, на прохання про участь у провадженні процесуальних дій або до отримання згоди на участь у них через МЗС України потрібно провести невідкладні слідчі й інші процесуальні дії, що не зачіпають дипломатичного імунітету. Оскільки законом не встановлено форми згоди осіб, які мають дипломатичний імунітет на участь у проведенні слідчих й інших процесуальних дій, то автором пропонуються вимоги до такої згоди із відповідним підписом іноземного громадянина.

Розглянуті особливості застосування до іноземних громадян окремих запобіжних заходів, у вигляді: взяття під варту, застави, підписки про невиїзд, поруки. Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про взяття під варту направляється в Міністерство закордонних справ України. Терміни повідомлення про арешти і затримання іноземних громадян встановлені консульськими договорами і конвенціями. Консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина держави, що представляється, який перебуває у в'язниці, під вартою або затриманий, для бесіди з ним, а також мають право переписуватися з ним і вживати заходів щодо забезпечення йому юридичного представництва. Іноземних громадян та осіб без громадянства розміщують у камерах, як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.

На іноземця, щодо якого застосовується запобіжний захід у вигляді застави, поширюються загальні правила кримінально-процесуального законодавства. У випадку, якщо заставодавцем, наприклад, є дипломатичний агент як фізична особа, то предметом застави у вигляді матеріальних цінностей можуть бути лише речі, які відносяться до приватного майна, яке є на території держави перебування, якщо тільки він не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва. У кожному конкретному випадку потрібно з'ясувати, від чийого імені виступає відповідний суб'єкт (заставодавець) - власного чи юридичної особи (дипломатичного представництва або консульської установи).

Застосовувати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у справах, де підозрюваним або обвинуваченим виступає іноземець, доцільно за будь-яких умов, оскільки у цих осіб є достатньо можливостей у короткий строк на законних підставах залишити територію нашої держави.

Застосовувати особисту поруку у справах за участю іноземців, у випадках, коли поручителем виступає особа, яка має імунітет, недоцільно.

Аналогічне положення поширюється й на поруку громадської організації або трудового колективу у випадку, коли поручителем виступає дипломатичне чи консульське представництво.

У розділ другий КПК України необхідно включити нову главу "Провадження в кримінальних справах за участю іноземних громадян", яка міститиме норми, що стосуються особливостей порушення і досудового розслідування кримінальних справ за участю іноземних громадян.

Завершується підрозділ обгрунтуванням пропозицій про необхідність доповнення доповнити ст. 206 КПК України "Підстави та порядок зупинення слідства": "4) коли відсутня згода акредитуючої держави або міжнародної організації на кримінальне переслідування особи, яка має імунітет, або згода самої особи, що має повний (абсолютний) імунітет".

У підрозділі 2.3 "Загальні положення участі іноземних громадян у судовому розгляді та заключних стадіях кримінального процесу" на основі аналізу чинного законодавства робиться висновок про те, що відмінностей в праві на звернення в суд українських і іноземних громадян немає. Іноземні громадяни мають право звертатися в суди і користуються процесуальними правами нарівні з українськими громадянами. Національним режимом користуються в Україні і особи без громадянства. При цьому закон не пов'язує надання національного режиму з проживанням іноземців у України.

Суд, приймаючи заяви, не повинен вимагати від іноземних громадян доказів, що у відносинах України із державою, громадянином якої виступає заявник, є взаємність.

Оскільки положення ст. 44 КПК України дещо не відповідають чинному міжнародному законодавсту, то у підрозділі пропонується внести відповідні зміни до частини 2 даної статті та викласти її у такій редакції:

"Як захисники, допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники, а також дипломатичні і консульські представники, які здійснюють захист своїх громадян".

У зв'язку з тим, що відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду (ч. 1 ст. 52 КПК України), а мова про дипломатичних і консульських представників, як бачимо, не йдеться, пропонується внести відповідні зміни в КПК і викласти ч. 1 ст. 52 КПК України у такій редакції:

"Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду, а також дипломатичні і консульські представники, що здійснюють захист своїх громадян".

Як наслідок, автором пропонуються зміни до ст. 44 КПК України (ч. 4) щодо моменту допуску захисника до участі у справі: "Дипломатичні і консульські представники допускаються до участі у справі з моменту ознайомлення з матеріалами справи. У випадку, якщо вони не володіють мовою судочинства, то можуть брати участь лише одночасно із адвокатами чи іншими фахівцями у галузі права".

У підрозділі розглядаються підстави для прийняття засудженого іноземця до установи виконання покарань, а саме: вирок суду, що набрав законної сили, та персональний наряд Державного департаменту України з питань виконання покарань. Засуджені іноземці утримуються в місцях відбування покарання окремо від засуджених українських громадян. За межами колонії, якщо іноземці відбувають покарання в колонії, не допускається їх переміщення без конвою.

Умовами допустимості передачі для виконання судових рішень у кримінальних справах виступають: 1) покращення перспективи соціального перевиховання особи, щодо якої винесено вирок внаслідок виконання санкції в іншій державі; 2) якщо санкція у вигляді позбавлення волі може бути виконана після виконання іншої санкції, пов'язаної з позбавленням волі і застосованої щодо особи, яка відбуває чи буде відбувати вирок у іншій державі; 3) держава вважає, що сама не може забезпечити виконання санкції, навіть за допомогою екстрадиції, а інша держава має таку можливість.

Виконання судових рішень здійснюється згідно з правилами держави, якій воно було передано, включаючи прийняття всіх відповідних рішень, наприклад, про амністію, помилування чи умовне звільнення. Перегляд судового рішення можливий тільки у державі, де воно було винесено.

У підрозділі 2.4 "Визначення допустимості доказів у кримінальних справах за участю іноземних громадян" розглядається проблема допустимості одержаних доказів у кримінальній справі, що забезпечує можливість здійснення правосуддя у кримінальних справах за участю іноземних громадян.

Дотримання передбаченого міжнародними договорами порядку зносин є умовою визнання допустимою доказової інформації, одержаної під час правової допомоги. Отже порушення встановленого порядку тягне за собою неможливість використання в доказуванні по кримінальній справі одержаних фактичних даних.

Одним із критеріїв допустимості доказів, отриманих у результаті правової допомоги, є дотримання вимог міжнародних договорів і внутрішнього законодавства щодо правової регламентації отримання і форми доручення про правову допомогу, що відповідно до міжнародних договорів повинно бути оформлено письмово.

Принципове значення для включення в систему доказів, отриманих під час правової допомоги матеріалів, має дотримання компетентними органами виконуючої держави вимог внутрішнього законодавства щодо порядку збирання, закріплення і фіксації доказової інформації.

Завершується підрозділ висновком про те, що дотримання при наданні правової допомоги у кримінальних справах перерахованих загальних умов забезпечує законність такої діяльності і допустимість отриманої під час неї доказової інформації. Зазначені критерії мають однакове значення при наданні будь-якого виду правової допомоги й оцінці отриманих матеріалів.

Розділ третій "Міжнародна правова допомога у кримінальних справах за участю іноземних громадян" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Поняття та правові засади міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства" аналізується поняття міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства, його правові засади.

У підрозділі розкривається зміст принципів, якими керуються держави при здійсненні діяльності, пов'язаної з боротьбою із злочинністю.

У зв'язку з відсутністю в українському кримінально-процесуальному законодавстві норми, яка б відбивала зміст міжнародно-правового положення, що визначає межі кримінального переслідування видаваної особи у відносинах між державами, пропонується доповнити ст. 6 КПК "Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі" пунктом 13, який викласти у такій редакції:

"13) щодо особи, стосовно якої є запит іноземної держави про видачу, у зв'язку з вчиненням нею злочину на території цієї держави".

У підрозділі 3.2 "Поняття та види міжнародної правової допомоги у кримінальних справах та її значення для процесу розслідування" розглядаються різні точки зору про поняття і характер міжнародної правової допомоги.

На думку здобувача, міжнародна правова допомога у кримінальних справах - це врегульована чинними для України міжнародно-правовими актами (договорами, конвенціями та ін.) та/або кримінально-процесуальним законодавством України діяльність компетентних органів, що полягає у проведенні відповідними органами однієї держави процесуальних дій (а у випадках, прямо передбачених міжнародним договором, і оперативно-розшукових заходів), виконання яких необхідне іншій державі, покликаних сприяти розслідуванню, розгляду чи вирішенню кримінальної справи, а також виконанню судових рішень, постановлених у кримінальних справах.

Правова допомога у кримінальних справах є частиною міжнародного соціального співробітництва, на неї поширюються принципи сучасного міжнародного права, які мають універсальну сферу дії і визначають усю структуру міжнародного права, регламентують характер міждержавних відносин, чим забезпечують міжнародний правопорядок.

У зв'язку з тим, що види міжнародної правової допомоги нормативно не закріплені в законодавстві України, закріплення в КПК України вичерпного переліку процесуальних дій, які можуть бути здійснені в порядку правової допомоги в кримінальних справах, суперечить міжнародному праву, оскільки обмежує кількість процесуальних дій, а отже - і обсяг правової допомоги. Тому для визначення конкретного виду правової допомоги доцільно звертатися до норм міжнародних договорів.

У підрозділі 3.3 "Провадження процесуальних дій в порядку надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах" висвітлюється діапазон заходів (процесуальних дій), що можуть бути проведені в порядку надання правової допомоги.

Чинний КПК України не врегульовує виконання процесуальних дій в порядку надання міжнародної правової допомоги. Цю прогалину потрібно усунути з прийняттям нового КПК України.

Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що від імені України передачу клопотань про правову допомогу мають право здійснювати Генеральна прокуратура України, Міністерство юстиції України та Верховний Суд України.

З метою спрощення порядку передачі клопотань про правову допомогу дозволяється направляти доручення про проведення процесуальних дій безпосередньо органу іноземної держави, який компетентний виконувати його. Проте, якщо виконання процесуальної дії можливе лише з дозволу суду (санкції прокурора), то передача відповідних клопотань здійснюється через прокурорів, які наглядають за законністю дізнання чи досудового слідства у кримінальній справі.

Клопотання про проведення процесуальної дії повинно обов'язково відповідати вимогам, встановленим у чинних міжнародних і національних правових актах.

Завершується підрозділ висновком, що виконання запитів України про надання правової допомоги зарубіжними країнами розглядається через призму їх національного законодавства в період, який буде визнано достатнім державою - виконавцем доручення.

ВИСНОВКИ

Згідно з визначеними у вступі завданнями, у дисертації з розглянутих проблем обгрунтовуються і висвітлені такі основні положення, висновки і рекомендації, які спрямовані на удосконалення провадження у кримінальних справах за участю іноземних громадян.

1. Визначено поняття правового статусу іноземних громадян як юридичної основи інтересів особи, який встановлюється в нормах національного законодавства з урахуванням положень міжнародного права.

...