в)зупинення (призупинення) дії нормативно-правових актів

Зупинення (призупинення) чинності нормативно-правового акта -- це, так би мовити, тимчасова, "неостаточна" перерва його темпоральної дії, яка зумовлюється певними обставинами й здійснюється у порядку, що передбачений законодавством. Її слід відрізняти від припинення (або, інакше сказати, скасування) чинності такого акта, тобто вже остаточної втрати ним юридичної чинності. Призупинити дію нормативного акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом/Наприклад, згідно зі ст. 137 Конституції України «з мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності».

Законодавством України передбачено, що може бути зупинена дія таких нормативно-правових актів:

- актів адміністрації підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, які (акти) суперечать законодавству, -- за розпорядженням представники Президента. України (згідно зі ст.9 Закону України "Про представника Президента України" від 5 березня 1992р.);

- актів органів виконавчої влади, починаючи з актів Кабінету Міністрів України, -- за протестом прокурора на акт, що суперечить закону (згідно з ч.3 ст.21 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991р.);

- окремих законодавчих актів України -- декретом Кабінету Міністрів України (згідно з ч.2 ст.971 Конституції України в редакції від 12 грудня 1972р.);

- окремих статей (норм) Конституції України у разі введення надзвичайного стану -- постановою, Верховної Ради України або указом Президента України; затвердженим Верховною Радою України (згідно зі ст.8 Закону України "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992р

г)момент припинення його дії.

Припинення чинності закону означає і остаточну втрату ним юридичної сили. Проте, як відзначає С. Алексєєв, при оцінці правомірності фактів і ситуацій, що відбувалися в минулому, суду, іншому юрисдикційному органу необхідно керуватися законом, що діяв у той час, коли відбувалися відповідні події. А в ситуації з законом, що має переживаючу силу, скасованим законом слід керуватися і при оцінці сьогоднішніх подій.

Чинність нормативно-правових актів припиняється внаслідок:

- перебігу строку, на який було передбачено чинність акта;

- перебігу подій (ситуацій, станів), з існуванням яких офіційно пов'язувалась чинність акта;

- скасування акта тим органом, який його прийняв або вищестоячим органом;

- прийняття з цього ж питання іншого (нового) нормативного акта тим

самим органом;

- офіційного визнання акта незаконним, недійсним (нечинним) шляхом певної, встановленої законом судової процедури.

Судове визнання недійсними, а отже, припинення (скасування) чинності передбачено щодо таких нормативних актів:

- актів адміністрації підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, що суперечать законодавству, -- за позовом представника Президента України (згідно з п.5 ст.6, п.1 ст.9 Закону України "Про представника президента України" від 5 березня 1992р.).

- актів органів виконавчої влади, починаючи від актів Кабінету - Міністрів України, -- за заявою прокурора у разі відхилення або ухилення від розгляду його протесту на незаконний акт (згідно з ч.4 ст.21 Закону України "Про прокуратуру");

- актів органів державного управління або місцевих органів державної інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, -- за позовом власника або особи, права якої порушено (ч.1 ст.57 Закону (України "Про власність").

Окремо слід відзначити, що у разі створення Конституційного суду України: він зможе визнавати нечинними закони України та інші нормативні акти, які суперечать Конституції (згідно зі ст.23 Закону України "Про Конституційний суд України" від 3 червня 1992р.).

Судове визнання нечинними (скасування) деяких різновидів нормативно - правових актів -- новий інститут у сучасній Україні, який є одним із свідчень демократизації її правової (юридичної) системи, що нині формується.

Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії нормативних актів:

закінчення терміну, на який вони були прийняті (наприклад, закон про Державний бюджет України на відповідний рік втрачає силу в 0 годин 1 січня наступного року); зміна обставин, на які вони були розраховані (наприклад, втратили свій сенс і тому припинили дію акти періоду Великої Вітчизняної війни після її закінчення); при скасуванні цього акта іншим актом (найпоширеніший випадок).

Б. Чинність у просторі і за колом осіб

Дія нормативних правових актів в просторі визначається територіальними межами його обов'язковості, тобто просторова (територіальна) чинність нормативно-правових актів характеризується обсягом того фізичного простору, у межах якого на відповідних суб'єктів права поширюється формальна обов'язковість таких актів (а точніше -- обов'язковість юридичних норм, що закріплені в них).

За законом України "Про державний кордон" від 7 листопада 1991р. ст.1 цього Закону передбачено, що державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України -- :суші, вод, надр, повітряного простору. У цьому самому законі визначено, які води належать до територіального моря України та до її внутрішніх вод (ст.5,6).

Тобто територія держави -- це обмежений кордонами держави простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і водною територією, національні і територіальні води (до 12 морських миль).

До державної території дорівнюються території посольств, консульств, торгівельних представництв, місій за кордоном, морські, річні, повітряні і космічні кораблі під прапором: чи знаком держави, воєнні кораблі, кабелі та трубопроводи, прокладені у відкритому морі, що з'єднують території держав,, технічні споруди на континентальному шельфі або в надрах: відкритого моря.

Нормативні правові акти діють за територіальним і екстериторіальним принципами.

Територіальний принцип -- це дія нормативних актів у межах території держави. Залежно від правового статусу суб'єкта прийняття акта та його змісту нормативні акти можуть поширюватися:

а) на всю територію України (закони України, нормативні Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів);

б) на територію Автономної Республіки Крим (нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інших її органів);

в) на територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину (рішення органів місцевого самоврядування, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій). За професором Рабіновичем П.М. так звані локальні акти

Екстериторіальний принцип -- це дія нормативних актів поза межами держави. Так, згідно з ч. 2 ст. 568 Цивільного кодексу України 1963 р. форма і порядок підписання зовнішньоторговельних угод, які укладаються українськими організаціями, визначаються тільки законодавством України, незалежно від того, де вони укладаються -- в Україні чи за кордоном. А згідно зі ст. 7 Кримінального кодексу України «громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України». Якщо вони «за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини».

На території України застосовується законодавство іноземних держав, якщо це регламентується Конституцією і законами України, міжнародними угодами з іншими державами. Наприклад, у Цивільному кодексі України є спеціальний розділ про застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і безпосередньо діють на її території. Зокрема, щодо України це встановлено рядом її угод з Російською Федерацією або ж угод, укладених у рамках Співдружності, Незалежних Держав (наприклад, укладені у 1993р. українсько-російські угоди "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх держав", '' Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності";.укладена у 1992р. угода держав-учасниць СНД "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", їхня ж Конвенція про правову допомогу і правові - відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах; укладена у 1993р.).

Професор Рабінович П.М. відзначає, що чинність нормативних правових актів за колом суб'єктів, характеризується тим, на яких саме суб'єктів права поширюється формальна обов'язковість юридичних норм, закріплених у нормативно-правових актах. Ця юридична властивість таких актів значною. мірою визначається розглянутими вище їх "параметрами" -- чинністю у часі та чинністю у просторі: адже будь-який суб'єкт не може не перебувати на якійсь території (де поширюється або ж не поширюється чинність акта) і не діяти у певному часі, (на який також поширюється чи не поширюється чинність акта). І все ж чинність нормативно-правового акта за колом суб'єктів не ототожнюється з двома попередніми проявами його чинності.

Нормативні акти можна розділити на:

а) нормативні правові акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави, тобто громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, державні й недержавні організації, установи, міжнародні організації та інших суб'єктів правових відносин. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які знаходяться на території України на законних підставах, зобов'язані поважати Конституцію і закони України, можуть користуватись тими самими правами і свободами, що й громадяни України (ст. 26 Конституції України, Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 року). Водночас на них не поширюється дія деяких нормативних правових актів України. Так, законодавство України про кримінальну та адміністративну відповідальність не поширюється на відповідальних працівників зарубіжних посольств, консульств, представництв, на глав держав та урядів, що перебувають в Україні з офіційним візитом. Люди, які не мають українського громадянства, позбавлені окремих прав (скажімо, займати певні посади -- судді, капітана пароплава та ін., обирати й бути обраним до представницьких органів державної влади і самоврядуванні, брати участь у референдумах, бути членами політичних партій України), а також не несуть окремих обов'язків (наприклад, проходити дійсну військову службу). Такі винятки встановлені, зокрема, у Законі України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994р. (ч.4 ст.8, ст.ст.23,34).

б) нормативні правові акти спеціальної дії, які поширюються на певне коло спеціальних суб'єктів (наприклад, Закон України «Про статус народного депутата України», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Глави держав, урядів, дипломатичні, консульські працівники мають право дипломатичного імунітету. Вони не підлягають арешту і затриманню, на них не поширюється кримінальна, адміністративна і частково цивільна юрисдикція держави перебування.

6. Колізії в законодавстві

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід зазначити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість.

Одним з видів такої неузгодженості є формальні, або внутрішні неузгодженості -- суперечності всередині правової системи. Вони мають суб'єктивну природу і виникають головним чином внаслідок помилок законодавця, передусім порушень правил формальної логіки.

Для позначення формальних суперечностей здебільшого використовуються терміни «юридична колізія» або «колізія в праві». До них відносять, зокрема, колізії між різними нормами законодавства, колізії між нормами права й актами тлумачення, колізії між окремими актами тлумачення, а також суперечності між законодавством та іншими джерелами права.

Колізії 6 законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні відносини.

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія -- це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права. Для подолання такої колізії необхідно докладно проаналізувати чотири показники, що характеризують дію суперечливих нормативних актів у часі: момент набуття актами чинності; напрям темпоральної дії актів; момент, підстави та порядок призупинення дії нормативних актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним колізійним темпоральним принципом, що використовується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх. Крім того, існують правила, що встановлюють деякі винятки з цього принципу (наприклад, темпоральні норми про надання закону переживаючої дії) або конкретизують його (темпоральні норми про зворотну силу закону). Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу.

Загальний колізійний принцип, який використовується для подолання ієрархічних колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Подолання ієрархічних колізій неможливе без з'ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Ця структура визначається юридичною силою нормативних актів, яка, у свою чергу, залежить від місця, що посідають органи, які видають ці акти, в механізмі держави. Місце акта в ієрархічній структурі законодавства визначається також специфічним змістом самого джерела права, що відрізняє його від інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.

Законодавче встановлено, наприклад, ієрархічний статус конституції україни (у ст. 8 конституції сказано, що «конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі конституції України і повинні відповідати їй»). Це означає, що в разі суперечності між нормами конституції та нормами будь-яких інших нормативно-правових актів повинні застосовуватись саме норми конституції.

Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих верховною радою України міжнародних договорів вважаються різновидом ієрархічних колізій і повинні вирішуватися на користь міжнародних договорів (крім колізій норм міжнародних договорів з нормами конституції України).

Змістовні колізії є конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Специфіка цих колізій пов'язана з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом; виняткові (які є особливим різновидом спеціальних норм права) встановлюють зовсім інший порядок, ніж загальні норми.

Змістовні колізії випливають з цілей законодавця відбити особливості врегулювання специфічних відносин у спеціальних нормах. Іншими словами, об'єктивною причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання окремих відносин. При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального.

Прикладом загальної і спеціальної норм можуть бути статті 440 та 450 Цивільного кодексу України 1963 року, що встановлюють відповідальність за заподіяння шкоди в загальних випадках (ст. 440) та відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450).. Існують також і так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній нормі, хоча її і прийнято раніше. Прикладом збігу темпоральних і змістовних колізій були Указ Президента про єдиний податок і Указ Президента про введення нових видів зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, спочатку була видана спеціальна норма, що звільняла платників єдиного податку від зборів до Пенсійного фонду, а потім змінена загальна норма, що встановила об'єкт цього збору. У цій ситуації перевагу повинен мати Указ Президента про єдиний податок -- як спеціальний, хоча і більш ранній акт.

Зменшення колізійності законодавства може відбуватися двома шляхами: шляхом усунення колізій та шляхом подолання колізій.

Під усуненням колізій розуміють зняття колізій взагалі. Основним способом їх усунення є нормоутворення.

Подолання колізій у законодавстві -- це їх переборення в конкретному випадку в процесі правозастосування. Основними способами подолання є видання колізійних норм, тлумачення закону і застосування право положень. Вони утворюють колізійний механізм, що повинен включати всі перелічені вище способи і давати можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості законодавця.

Колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає застосуванню при наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні обставини.

Прикладом колізійних норм є п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, який встановлює, що «закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону».

Багато з колізійних правил на сьогодні є право положеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм, які реально набувають рис загальних правил (ними є всі загальні колізійні принципи, які ми наводили вище). Колізійні правила проіснували як право положення протягом багатьох століть, та за своєю чіткістю не поступаються правовим нормам.

Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і право положень або їх недостатньо (наприклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їхнього визнання на практиці і кількаразового одноманітного застосування) можуть набувати характеру право положень.

Висновок

Отже, нормативно-правовий акт -- це офіційний державний документ, у якому містяться норми права. Нормативно-правові акти (це випливає із змісту Конституції) -- категорія загальна, якою охоплюються як закони., так і підзаконні нормативно-правові акти.

Нормативно-правовий акт -- основна форма права соціально-демократичної орієнтації. Поширеність нормативно-правових актів пояснюється незаперечними перевагами такого способу вираження юридичних норм саме з точки зору загальнолюдських принципів права, які поступово впроваджуються у право соціально-демократичної орієнтації.

До таких переваг, зокрема, належать можливості: найбільш чітко, ясно формулювати зміст юридичних прав і обов'язків; якнайшвидше довести до відома адресатів юридичної норми її зміст; забезпечити сприятливі умови для швидкого відшукування потрібної юридичної норми; створити умови для правильного, адекватного розуміння, з'ясування адресатом норми її істинного змісту; оперативно змінювати чи скасовувати юридичну норму; здійснювати впровадження, погодження, систематизацію численних юридичних норм.

Всі нормативно-правові акти пов'язані між собою, розташовуються за певною системою, підпорядковані один одному або співвідносяться один з одним, мають юридичну силу, під якою розуміється внутрішня властивість нормативно-правового акта, яка обумовлена місцем органу, який його прийняв, у системі державних органів.

Юридична сила -- це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їхнє співвідношення і залежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави. Юридична сила нормативно-правового акта залежить не тільки від місця та статусу органу, а й від компетенції, якою він наділяється державою та законом.

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на види, а саме: закони, підзаконні акти.

У Конституції України термін "нормативно-правові акти" вживається у ст. 57 та 58 після слова "закони": "закони та інші нормативно-правові акти". Це означає, що кожний закон -- це водночас і нормативно-правовий акт, проте не кожний нормативно-правовий акт є законом. Як закони, так і підзаконні акти за своїм генезисом теж неоднакові. Тому слушною є позиція вчених розподіляти закони за такими видами, які були вказані вище.

Размещено на Allbest.ru