Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі та її кримінально-процесуальні наслідки

За визначенням «проміжний» кримінальний закон, є закон, що був чинним між моментом вчинення злочину і моментом винесення вироку, тобто він може мати місце лише в період існування правовідношення кримінального переслідування. Якщо у цей період набуває чинності новий закон, який скасовує повноваження держави на притягнення особи до кримінальної відповідальності, чи замінює його таким чином, що держава стає повноважною накласти на особу більш м'які заходи відповідальності, цей закон, як такий, що має матеріальну підставу для зворотної дії в часі і підпадає під формальну (частину 1 статті 5 КК України), має зворотну дію в часі, тобто на його підставі визначають повноваження в існуючих правовідносинах кримінального переслідування.

Таким чином, набуття чинності законом, який декриміналізує вчинене особою діяння чи пом'якшує кримінальну відповідальність за нього, впливає на повноваження держави в уже існуючих правовідносинах кримінального переслідування. Такий закон або скасовує це повноваження (у випадку скасування кримінальної відповідальності) або змінює його таким чином, що держава отримує повноваження призначити покласти на особу правообмеження у меншому розмірі (у випадку пом'якшення кримінальної відповідальності). Очевидно, що при скасуванні повноваження держави на притягнення особи до відповідальності, зникає зміст правовідношення, а, отже, саме правовідношення припиняється, при зміні ж повноваження держави правовідношення продовжує існувати, але вже з іншим змістом.

Як висловився М.С. Таганцев , «з моменту набуття чинності законом, який декриміналізував діяння, повноваження держави на притягнення особи до кримінальної відповідальності померло, а померлі не оживають. Так само і померло і не може бути реанімовано право держави на призначення покарання більш суворого, ніж те, яке було передбачене «проміжним» кримінальним законом. Новий закон більш суворий, ніж проміжний, має лише пряму дію» [26, с.12].

Можна зробити висновок, що матеріальні підстави зворотної дії в часі «проміжного» кримінального закону, нічим не відрізняються від матеріальних підстав зворотної дії досі чинного закону. Що до формальної підстави зворотної дії в часі проміжного кримінального закону, то нею у будь-якому іншому випадку, може бути лише колізійний кримінально-правовий припис.

Закон же, яким скасовується проміжний закон, і діяння знову визнається злочином чи посилюється кримінальна відповідальність за таке діяння, не відновлює припиненого правовідношення і не змінює існуючого. Такий закон, по відношенню до проміжного закону є більш суровим, а тому він не може мати зворотної дії, не може змінювати ті повноваження держави на притягнення особи до кримінальної відповідальності, які визначені “проміжним” законом. Він не діє щодо такого правовідношення, оскільки для цього немає ні матеріальної, ні формальної підстави. Таку думку відстоював Е.Т. Борисов, який зазначав, що закон, який скасовує чи пом'якшує кримінальну відповідальність, одного разу набувши чинності, зберігає свою дію щодо всіх діянь, які входять до кола його юрисдикції, при чому як тих, щодо яких він має пряму дію, так і тих, щодо яких він має зворотну дію [27, ст. 23].

Дія «проміжного» кримінального закону в часі є важливим елементом принципу дії кримінального закону у часі. «Проміжним» називається кримінальний закон, який діяв у проміжок часу після вчинення злочину, але до розгляду справи судом. Цей закон буде чинним, якщо він скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Висновки

Отже дослідивши дану тему можна зробити висновки. Закон України про кримінальну відповідальність встановлює злочинність та караність діяння. Надання зворотної дії в часі закону, яким скасовується злочинність діяння чи пом'якшується покарання, є вираженням гуманізму, охорони прав людини: якщо діяння згідно з новим законом перестало бути злочином, то в такому разі зводяться нанівець (зникають) соціальні та правові підстави для покарання певної особи чи подальшого відбування нею покарання; якщо законодавець, наприклад, дійде висновку, що за злочини, які будуть скоєні після прийняття нового закону, достатньо менш суворого покарання, ніж було передбачено попереднім законом, то немає підстав зберігати більш суворе покарання особам, які скоїли такі злочини до видання нового закону і набрання чинності.

Проводячи аналіз було затронуто багато точок зору вчених на дану тематику висвітлено проблеми зворотної дії в часі кримінального закону. Порівняно наше законодавство з іноземним його розвиток та тлумачення.

Законодавство більшості сучасних демократичних країн світу передбачає можливість зворотної дії лише за такими кримінальними законами, які пом'якшують чи скасовують кримінальну відповідальність. Погляди в літературі які є сформульовані поділяються на дві групи. Перша що надання зворотної дії більш м'яким кримінальним законам вважається вираженням гуманізму, милосердя чи справедливості держави - морально-етичний підхід. Друга група висловлених поглядів стосується проблеми (доцільності) при застосуванні нового закону із зворотною дією - прагматичний підхід.

З точки зору морально-етичного підходу О. Лохвицький, писав, що суд не може застосувати скасувати законодавцем закон, яким передбачалася злочинність чи більша караність діяння тому, що сам законодавець визнає його жорстоким і несправедливим [28,с.28.].

Зі сторони прагматичного підходу М. Д. Дурманов в іншій своїй роботі стверджує, що зворотна дія більш м'якого кримінального закону є не лише виявом гуманізму, а й зумовлена недоцільністю застосування більш старого більш суворого закону: «Якщо законодавець встановлює, що відносно злочинів, які будуть вчинені після видання нового закону для досягнення цілей покарання достатньо визначеного новим законом покарання, менш суворого ніж встановлене раніше, немає підстав залишати попереднє більш суворе покарання відносно осіб, які вчинили злочини до набрання чинності більш м'якого закону» [29,с.236].

Різні точки зору, різних науковців зумовлює розкриває важливість дослідження даної теми. Кожен трактує її по різному а саме як бачить її суть. Можна сказати, що розвиток законодавства зумовлює зміну трансформацію даної категорії (питання) відповідно до нового її розуміння нового сприйняття та висвітлення. В роботі аналізувалися думки вчених ХХ і ХІХ ст., на дану проблему дослідження. Ці погляди змінювалися: залежно від суспільного розвитку, від вдосконалення юридичної науки, висвітлення в ній більшого спектру проблем, а також способів їх вирішення та знаходження консенсусу.

Таким чином можна підвести підсумок і сказати що, зворотна сила закону про кримінальну відповідальність у часі - це поширення дії та чинності закону на злочини, вчинені до видання цього закону, або до набрання ним чинності. Питання регулюється ст. 5 КК України згідно якої:

1) закон України про кримінальну відповідальність, скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України);

2) закон України про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ч.2 ст. 5 КК України);

3) закон України про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 3 ст. 5 КК України);

4) Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України).

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30. - Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- № 25-26. - Ст. 131.

3. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України: Закон України від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 35. - ст. 511.

4. Ляпунов Ю. Обратная сила новых уголовно-правовых норм // Законность. - 1994. - №6. - с.

5. Міжнародне право. Навч. Посіб. // за ред. М. В. Буроменського.- К.: Юрінком Інтер, 2011. - 336с.

6. Тилле А.А, Время, пространство, закон. - М.: Юридическая література, 1965.с.96.

7. Туманов В.А. Вступление в силу норм советского права // Всесоюзный институт юридических наук. Ученые записки. - Вып. 7. - М.: Гос. Изд-во юридической литературы, 1958. - С. 142.

8. Трубецькой Е.Н. Энциклопедия права. - СПб.: Лань, 2008. - с.144.

9. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини та громадянина в Україні. - К.: Ін Юре, 2008. - с.47.

10. Ю.В. Баулін Кримінальне право України Загальна частина.: Підр.для вузів і фак. // - Х.: Право, 2007. - с.315.

11. Грищук В.К. Окремі питання ретроспективності кримінального закону // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІІІ регіональної науково-практичної конференції. - Львів: Львівський державний університет ім. Івана Франка, 1997. - с. 223.

12. Коробєєв А.И. Советская уголовно-правовая політика: проблемы криминализации и пенализации. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного уриверситета, 2007. - с.59.

13. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / В.Н. Кудрявцев, П.С. Дагель, Г.А. Злобин и др. Отв. ред. В.Н. Кудрявцев и А.М. Яковлев. - М.: Наука, 1982. - с.183.

14. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика : проблемы криминализации и пенализации. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного уриверситета, 2008. - с.59.

15. Злобин Г.А. Келина С.Г., Яковлев А.М. советская уголовная политика: дифференциация ответственности // Советское государство и право. - 1977. - № 9. -с. 61.

16. Дагель П.С. Проблемы советской уголовной политики. - Владивосток: Изд-во дальневосточного государственного университета, 2009. -с.57.

17.Проблемы общей теории государства и права: Учебник для вузов / Н.В. Варламова, В.В. Лазарев, В.В. Лапаева и др.. Под ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Норма- инфра - М, 2009. - с.379.

18. Лилак Д. Колізія і конкуренція законів // Право України. - 2001. - № 4.-с.20.

19. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. - Х.: Право, 2010. -с.47.

20. Свєтлов О., Лановенко І. Новий підручник з кримінального права (Рец. на: Кримінальне право України. Загальна частина / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін..; за редакцією професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Х.: Право, 1997. - 368 с.) Вісник академії правових наук України. - 1998. № 1 (12). - с.171.

21) Блум М. И. Тиле А.А. Обратная сила закона. - М.: Юридическая литература, 1969. -с.65.

22) Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. - М.: СПАРК, 1996.- с.26.

23) Блум М.И. Тиле А.А. Обратная сила закона. - М.: Юридическая литература, 1969. - с.57.

24) Кураш Я.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (аналіз складу злочину) Дис…. Канд.. юри. Наук: 12.08.08. - Х.: Нац. Юрид. Акад.. України ім. Ярослава Мудрого, 1998. - с.70.

25) Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. І. / М.Д. Шаргородский, - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. - с.646

26) Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции Часть общая. В 2 т. - Т. 1 - И.: Наука, 1994. - С.121

27) Уголовний закон и преступление / Э.Т. Борисов, О. В. Корягина, И. Б. Степанова, Э.С. Тенчов, Т.М. Явчуновская. Под ред. Э.С. Тенчова. - Иваного: Ивановский государственный университет, 2007. - с.344.

28) Лохвицький А. Курсъ русскаго уголовного права. - СПб: Скоропечатня Ю.О. Шрейера, 1871. -с.125.

29) Курс советского уголовного права. Часть общая. - Том І: Уголовный закон / А.А. Пионтковский, А.А. Герцензон, Н.Н. Дурманов, П.С. Ромашкин. Ред кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквидзе. - М.: Наука, 1970. -с.358.

30) Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / К82 В.К. Гіжевський, М.О. Ліненко, І.І. Митрофанов. - К.: Атіка 2012. -с.708.

31) Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / У 45 за ред. - К.: юрінком Інтер, 2013. - с.712.

32) Сучасне кримінальне права України: курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько. - 2-ге вид., виправ. І доповн. - К.: Вид. Паливода А.В., 2006. - с.636.

33) Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; За ред.. проф.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 3-є вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2007. -с.496.

34) Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. - К.: Істина, 2011. - с.1112.

Размещено на Allbest.ru