Нотаріат в Україні

Зберігання документів, виготовлених із застосуванням засобів обчислювальної техніки, проводиться за загальними правилами.

Вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило, не дозволяється.

У виняткових випадках, за вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв'язку з кримінальними, цивільними та господарськими справами, що знаходяться в їх провадженні, таке вилучення провадиться з дозволу завідуючого державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, приватного нотаріуса з обов'язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту суду, арбітражного суду.

На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

Закінчені провадженням справи (наряди) тимчасового (більше 10 років) і постійного зберігання після закінчення строку їх зберігання в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса повинні здаватись в державний нотаріальний архів для наступного зберігання і використання.

Справи (наряди) із строком зберігання до 10 років в державний нотаріальний архів не здаються.

При припиненні приватної нотаріальної діяльності у випадках, передбачених статтею ЗО Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус зобов'язаний в місячний строк передати до державного нотаріального архіву документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, незалежно від строку їх зберігання.

У випадку, коли за станом здоров'я або з інших поважних причин, а також у зв'язку із смертю приватного нотаріуса зробити це неможливо, передачу документів до державного нотаріального архіву провадить постійно діюча експертна комісія, що створюється відповідно Міністром юстиції Республіки Крим, начальником управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у складі не менше 3-х осіб.

Експертна комісія організує свою роботу відповідно до затвердженого про неї Положення.

По закінченні року посадова особа, яка відповідає за діловодство в державній нотаріальній конторі, приватний нотаріус провадить підготовку справ до архівного зберігання і уточнює систематизацію документів у справах, проводить оформлення справ (нарядів). Справи тимчасового і постійного зберігання вміщуються в тверду обкладинку, документи перекладаються в хронологічному порядку і прошиваються. Аркуші справ нумеруються.

6.20.В кінці правил (наряду) на чистому аркуші робиться засвідчувальний напис, наприклад: «У справі (наряді) прошито та пронумеровано 15 (п'ятнадцять) аркушів.

Відповідальний за архів -- підпис, дата».

Документи із строком зберігання до 10 років у справи (наряди) не підшиваються, нумерація аркушів не провадиться.

Обкладинки справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання оформляються за встановленою формою (додаток № 12).

Заголовок на обкладинку справи (наряду) переноситься з номенклатури справ (нарядів) після його уточнення.

Дати на обкладинці повинні відповідати року заведення і закінчення справи (наряду).

На обкладинках справ (нарядів), що складаються з декількох томів (частин), вказуються крайні дати документів кожного тому (частини).

Кількість аркушів у справі (наряді) вказується цифрами на підставі даних засвідчуваного напису.

Написи на обкладинках справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання слід робити чітко, світлостійким чорнилом або тушшю.

6.23.На справи тимчасового і постійного зберігання складаються окремі описи.

Опис складається з річних розділів і являє собою перелік назв справ (нарядів) з включенням необхідних відомостей про їх склад і зміст.

Описи справ складаються у 4-х примірниках за встановленою формою (додатки № 13-15).

В кінці опису робиться підсумковий запис, в якому вказується (цифрами і словами) кількість справ, що внесені до опису, а також обумовлюються особливості нумерації справ у описі. Закінчення опису обов'язково погоджується з державним нотаріальним архівом.

Одночасно з підготовкою документів до зберігання впровадиться відбір документів, що підлягають знищенню.

Відбір документів для знищення оформляється актом (додаток № 16).

У ході підготовки документів до наступного зберігання в державному нотаріальному архіві постійно діючою експертною комісією провадиться експертиза наукової та практичної цінності документів і вирішується питання про відбір їх для включення до складу Національного архівного фонду чи знищення.

При відборі документів на тимчасове та постійне зберігання експертна комісія керується чинними правилами та інструкціями Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України по організації роботи з документами, переліками і номенклатурою справ і відповідними вказівками Міністерства юстиції України.

Відповідно до затверджених описів державна нотаріальна контора, приватний нотаріус зобов'язані у встановлений строк здати в державний нотаріальний архів справи (наряди), внесені до опису.

Знищення документів провадиться після того, як описи на справи (наряди) тимчасового та постійного зберігання затверджено державним нотаріальним архівом.

Примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації

Листи, що надійшли в копії до відома.

Повідомлення про засідання, наради, збори і порядок денний.

Графіки, наради, заявки, рознарядки.

Інформація, надіслана до відома.

Навчальні плани, програми.

Рекламні повідомлення, плакати, програми нарад, конференцій тощо.

Тарифи, прейскуранти.

Поздоровчі листи і запрошення.

Друковані видання (книги, журнали, бюлетені).

Місячні, квартальні, піврічні звіти.

Форми статистичної звітності.

ОПИС печатки приватного нотаріуса

Печатка має форму правильного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено подвійним бортиком.

По зовнішньому колу зліва направо розміщується повне найменування нотаріального округу відповідно до адміністративно-територіального поділу України. В містах, що мають районний поділ, округом є територія відповідного міста, наприклад:

«Київський міський нотаріальний округ». На нижньому стику напису найменування нотаріального округу по першому рядку центровим способом розміщується напис «Україна», який з обох боків розділено семикутною зірочкою.

В центрі печатки розміщується горизонтальними рядками напис:

«Приватний нотаріус (прізвище, ім'я та по батькові)».

Написи в центрі печатки обрамляються колом діаметром 23 мм.

Печатка виготовляється з гуми.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 червня 1994 р. № 419 м. Київ

Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених

(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 1854 від 12.12.2002 -- набирає чинності

з 01.01.2004 року)

Відповідно до статті 40 Закону України «Про нотаріат» Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, що додається.

Доручити Міністерству юстиції розробити і затвердити форми книг для реєстрації заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, а також посвідчувальних написів на них та зразки цих документів.

Виконуючий обов'язки

Прем'єр-міністра України

Ю. ЗВЯГІЛЬСЬШЙ

Міністр

Кабінету Міністрів України

І. ДОЦЕНКО

ІНД.39

Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України

від 15 червня 1994 р. N 419

(у редакції постанови Кабінету Міністрів

України від 6 липня 2006 р. N 940)

ПОРЯДОК

посвідчення заповітів і довіреностей,

що прирівнюються до нотаріально посвідчених

Загальні правила посвідчення заповітів і довіреностей

1. Посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі -- заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України «Про нотаріат», мають право такі посадові, службові особи:

начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі -- довіреності військовослужбовців або інших фізичних осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів -- заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, на території дислокації яких немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, -- заповіти і довіреності робітників, службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;

головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів -- заповіти фізичних осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів -- заповіти фізичних осіб, що проживають у таких будинках;

начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів -- заповіти і довіреності фізичних осіб, що тримаються в таких установах;

капітани морських або річкових суден, що плавають під прапором України, -- заповіти фізичних осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах;

начальники пошукових або інших експедицій -- заповіти фізичних осіб, що перебувають у таких експедиціях.

Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службовою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.

2.Посадові, службові особи, які посвідчують заповіти і довіреності (далі -- посадові, службові особи), керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мін'юсту, а також цим Порядком.

3.Посадові, службові особи під час посвідчення заповітів і довіреностей повинні додержуватись таємниці вчинення нотаріальних дій та не розголошувати відомості, до яких такі особи отримали доступ у зв'язку з посвідченням заповітів і довіреностей.

Інформація про посвідчення заповітів і довіреностей надається тільки особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Вимоги щодо додержання таємниці посвідчуваних заповітів і довіреностей стосуються також осіб, яким про посвідчення заповітів і довіреностей стало відомо у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються у зв'язку з провадженням кримінальних, цивільних або господарських справ. У письмовій вимозі, з якою зазначені органи звертаються до посадової, службової особи, зазначається номер справи, щодо якої виникла потреба в отриманні інформації.

Довідки про посвідчені заповіти видаються особам, щодо яких складено заповіт, органам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту, та спадкоємцям тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально засвідченої копії) про його смерть.

Посадові, службові особи, а також фізичні особи, яким про посвідчення заповітів і довіреностей стало відомо у зв'язку з виконанням службових обов'язків, несуть відповідальність за додержання таємниці посвідчуваних заповітів і довіреностей у порядку, встановленому законом.

4.Посадові, службові особи:

1) роз'яснюють фізичним особам, від імені яких посвідчують-ся заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, що випливають із заповітів та довіреностей;

перевіряють відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону і дійсним намірам осіб, що звернулися за їх посвідченням;

попереджають про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;

роз'яснюють порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;

складають у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;

посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.

5. Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини.

У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -- підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо).

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням.

6.Посадові, службові особи встановлюють особу заявника, що звернувся за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють його цивільну дієздатність.

Встановлення особи заявника здійснюється:

громадянина України -- за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;

іноземця та особи без громадянства -- за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);

біженця -- за посвідченням біженця.

Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи заявника, що звернувся за посвідченням заповіту чи довіреності.

Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу заявника та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.

7.Заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довіри

телем у присутності посадової, службової особи.

У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких заінтересована у вчиненні нотаріальної дії фізична особа не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписувати його за заповідача.

Фізична особа, на ім'я якої видається довіреність, не може підписувати її за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа не може підписувати заповіти і довіреності за заповідача або за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа встановлює особу як заявника, так і фізичної особи, що бере участь у вчиненні нотаріальних дій від його імені.

8.Тексти заповітів і довіреностей повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіреностей щонайменше один раз позначаються словами.

У заповітах і довіреностях прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.

Не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються. Виправлення вносяться у присутності заповідача або довірителя та застерігаються посадовою, службовою особою перед підписами заповідача або довірителя, повторюються в кінці посвідчувального напису та скріплюються підписом посадової, службової особи і печаткою установи, закладу, судновою печаткою, печаткою установи виконання покарань, слідчого ізолятора, печаткою служби експедиції, яка застосовується для посвідчення офіційних документів.

На заповітах і довіреностях заборонено проставляти печатку для рецептів, листків непрацездатності, довідок тощо.

Виправлення вносяться за згодою заповідача або довірителя до всіх примірників заповіту чи довіреності так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати. Якщо в тексті заповіту слова «житловий будинок» виправлено на слова «одна друга частина житлового будинку», то виправлене слід застерегти так: «Закреслені слова «житловий будинок» не читати, написаному «одна друга частина житлового будинку» вірити».

Якщо заповіт чи довіреність викладено неправильно або неграмотно (чи складено з порушенням вимог законодавства), посадова, службова особа пропонує фізичній особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, скласти новий заповіт чи довіреність.

9.Для посвідчення заповіту і довіреності посадовими, службовими особами на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Мін'юстом.

Посвідчувальний напис:

може бути розміщений як на лицьовому, так і на зворотному боці заповіту чи довіреності;

повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, виправлення -- застережені підписом посадової, службової особи та скріплені печаткою;

вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності. Для вчинення посвідчувального напису може застосовуватися штамп з відповідним текстом.

10.Посвідчені заповіти і довіреності реєструються посадовими, службовими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі нотаріальних дій (далі -- реєстр), форма якого затверджується Мін'юстом.

Кожна нотаріальна дія реєструється за окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстрована нотаріальна дія, зазначається в посвідчувальних написах.

Реєстр прошнуровується, його аркуші нумеруються. Напис про кількість аркушів у реєстрі скріплюється підписом посадової, службової особи і відповідними печатками.

Реєстрація нотаріальної дії провадиться посадовою, службовою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на заповіті чи довіреності.

Записи у реєстрі виконуються чорнилом.

Виправлення, внесені до реєстру, засвідчуються посадовою, службовою особою і скріплюються її підписом.

Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту її реєстрації.

11.Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, вносить запис про посвідчення заповіту у судно вий журнал. Реєстраційний номер, за яким заповіт внесено до суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу проставляються у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу заповіту начальникові порту України або консулу України в іноземному порту.

Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано в журналі, проставляється у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту.

12.Посадова, службова особа відмовляє у посвідченні заповіту чи довіреності, якщо:

вчинення такої дії суперечить закону;

не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

дія не підлягає вчиненню посадовою, службовою особою;

з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недієздатна фізична особа або фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена.

Посадова, службова особа на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту чи довіреності, повинна викласти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.

13.Скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіреності або на відмову посадових, службових осіб у їх посвідченні подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, санаторію, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, установи виконання покарань, слідчого ізолятора.

Скарга на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського або річкового судна, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

14.Посадові, службові особи не вправі посвідчувати заповіти і довіреності на своє ім'я або від свого імені, на ім'я або від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Особливості посвідчення заповітів

15.Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків.

Не допускається вчинення заповіту через представника.

16.Заповіт складається однією фізичною особою (крім заповіту, що складається подружжям).

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.

Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів.

Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності та у присутності запрошених ним двох свідків заповіт може підписати інша фізична особа згідно з пунктом 7 цього Порядку.

Текст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини.

Присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умовою при посвідченні заповітів.

Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Свідком не може бути:

нотаріус або інша посадова, службова особа;

спадкоємець за заповітом;

член сім'ї та близький родич спадкоємця за заповітом;

фізична особа, що не може прочитати або підписати заповіт внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.

У заповіті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Свідок несе відповідальність за шкоду, заподіяну ним внаслідок розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з його участю у вчиненні нотаріальної дії, в установленому законодавством порядку.

Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше нерухоме чи рухоме майно, обов'язок надати іншій особі право користування таким майном або певною його частиною.

Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, що призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини і є нікчемною, якщо суперечить закону або моральним засадам суспільства.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, порядок розпорядження особистими паперами, виконання певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети тощо).

21.Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз'яснює заповідачу його право:

скасувати чи внести зміни до заповіту;

заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;

заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);

заповісти майно одній або кільком особам -- як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;

позбавити у заповіті права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;

зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.

22.У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер рахунка, назва і місцезнаходження банку (фінансової установи), в якій зберігається вклад.

23.Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.

Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до державного нотаріального архіву м. Києва.

24.Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до

Спадкового реєстру в установленому Мін'юстом порядку.

Особливості посвідчення довіреностей

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Посадові, службові особи посвідчують довіреність, складену однією особою на ім'я одного або кількох представників або осіб, яких представляють, з чітко визначеними юридичними діями, що належить вчинити.

Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем (наприклад, довіреність на вчинення заповіту або на подання повіреним до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини), посадовою, службовою особою не посвідчується.

Довіреність на укладення договору дарування, у якій не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності зазначаються місце і дата її складення (підписання), прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання представника і особи, яку представляють, а в разі потреби -- посади, які вони займають. У довіреності на ім'я адвоката зазначаються його статус та членство в адвокатському об'єднанні.

27.Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Фізична особа віком від 14 до 18 років (неповнолітня особа) відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України має право:

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

самостійно укладати договір банківського вкладу (банківського рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (коштами на рахунку).

На вчинення неповнолітньою особою довіреності щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників і органу опіки та піклування.

У разі неможливості отримання згоди одного з батьків на підписання неповнолітньою особою довіреності (якщо відомості про батька дитини при реєстрації народження записані за вказівкою матері, що підтверджується відповідною довідкою чи копією актового запису про народження, у разі смерті одного з батьків, що підтверджується свідоцтвом чи копією актового запису про смерть, у разі визнання одного з батьків безвісно відсутнім чи померлим, у разі ухвалення рішення суду про позбавлення батьківських прав) довіреність підписується за згодою того з батьків, з ким дитина проживає. Про обставини, що свідчать про неможливість отримання згоди одного з батьків, зазначається в тексті довіреності.

Довіреності фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені за згодою піклувальника.

Посадова, службова особа не приймає для посвідчення довіреність, що укладається представником батьків (усиновлювачів) малолітньої дитини або одного з них.

28.У довіреності зазначається строк, на який вона видана. Як що строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк дії довіреності зазначається словами.

Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною.

У разі посвідчення довіреності на ведення справи в суді посадова, службова особа роз'яснює довірителю, що представник вправі вчиняти від його імені всі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо вчинення певних процесуальних дій обумовлюються в довіреності.

Посадова, службова особа під час посвідчення довіреності повинна роз'яснити особі, яка звернулася за її посвідченням, що представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто згідно з наданими йому повноваженнями. Представник може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі у випадках, встановлених договором або законом між особою, яку представляють, і представником, чи у разі, коли представник був вимушений до такої передачі з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

31.Довіреність посвідчується в одному примірнику.

Посвідчена довіреність вручається особі, від імені якої вона

посвідчена, або на прохання такої особи і за її рахунок надсилається за зазначеною нею адресою особі, на ім'я якої видана така довіреність.

Додаток 8

МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№8/5 від 07.02.94

м.Київ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 1994 р. за№ 30/239

Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» НАКАЗУ Ю:

1.Затвердити Положення про державний нотаріальний архів, що додається.

2.Управлінню організації юридичної допомоги населенню

(Павлова Л.М.) довести зміст Положення про державний нотаріальний архів до Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Міністру юстиції Республіки Крим, начальникам управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій вжити заходів по організації і належному функціонуванню державних нотаріальних архівів.

Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організації юридичної допомоги населенню (Павлова Л.М.).

Міністр В.В. Онопенко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом Міністерства

юстиції України

від 07.02.94 №8/5

ПОЛОЖЕННЯ про державний нотаріальний архів

1. Загальні положення

Відповідно до статті 23 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріальні архіви (далі -- архіви) засновуються в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фон-доутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють натаріальні дії, та посадові особи, котрі посвідчують заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених.

Архіви у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, інструкціями, правилами і вказівками Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України та цим Положенням.

Архіви створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати архівів затверджуються Міністерством юстиції Республіки Крим, управліннями юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах встановленої для них штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Архів є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

2. Основні завдання та функції архіву

2.1.Основними завданнями архіву є:

комплектування документами, склад яких передбачено цим Положенням;

забезпечення збереження та використання документів, що знаходяться на зберіганні;

створення і вдосконалення науково-довідкового апарату до документів;

підготовка та своєчасна передача документів на зберігання до відповідного державного архіву з додержанням правил і вимог Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України;

підготовка та здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації нотаріусів з питань, які входять до компетенції архіву.

2.2.Архів відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі основні функції:

складає графіки приймання документів від фондоутворювачів;

на підставі графіків здійснює приймання документів, передбачених цим Положенням, не пізніше 2-х років після закінчення 10-річного строку їх зберігання у фондоутворювачів;

забезпечує збереження документів, регулярно проводить перевірки наявності і фізичного стану справ;

складає науково-довідковий апарат до документів, що зберігаються в архіві;

проводить експертизу цінності документів, що знаходяться в архіві, що надає методичну допомогу експертним комісіям Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у проведенні експертизи цінності документів;

здійснює контроль за зберіганням документів у фондоутворювачів, надає їм методичну і практичну допомогу по впорядкуванню документів та підготовці їх до здачі в архів;

передає у встановленому порядку на державне зберігання документи та науково-довідковий апарат до них;

веде статистичну звітність за встановленими формами;

видає дублікати і засвідчує вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах архіву, з додержанням вимог статті 8 Закону України «Про нотаріат»;

веде облік документів, переданих на запити органів, передбачених згаданим Законом;

веде прийом громадян з питань, що входять до компетенції архіву;

здійснює реєстрацію заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, веде алфавітні книги їх обліку.

¦ 3. Склад документів архіву

3.1.Державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси передають до архіву:

примірник номенклатури справ (нарядів);

всі документи, сформовані у наряді і закінчені діловодством, реєстри, спадкові справи, книги обліку тощо, ведення яких передбачено номенклатурою справ;

примірник опису справ постійного зберігання;

примірник акта про виділення до знищення документів і справ.

3.2.Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищ

них, міських рад народних депутатів передають до архіву:

реєстри для реєстрації нотаріальних діїї та реєстри для реєстрації заборони відчуження майна, а також арештів, накладених на житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі, земельні ділянки та інше нерухоме майно судовими та слідчими органами;

сформовані у наряди примірники нотаріальних документів;

книги обліку.

3.3.До складу документів архіву також входять:

номенклатура справ (нарядів) архіву;

журнали, книги, реєстри, наряди документів, ведення яких передбачене номенклатурою справ (нарядів);

науково-довідковий та обліковий апарат до документів, що знаходяться на зберіганні.

4. Права архіву

4.1. Для виконання покладених на нього завдань архів має право:

вимагати від завідуючих державними нотаріальними конторами, приватних нотаріусів та посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, додержання правил роботи з архівними документами, здійснювати контроль за їх збереженням та використанням;

давати нотаріусам рекомендації з питань, що входять до компетенції архіву;

перевіряти стан зберігання та впорядкування нотаріальних документів;

запитувати від нотаріусів та посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії та посвідчують заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, відомості, необхідні для роботи архіву;

залучати в необхідних випадках як експертів і консультантів працівників органів нотаріату;

інформувати Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про стан архівної справи та вносити пропозиції щодо її вдосконалення.

5. Керівництво архівом

Архіви очолюють завідуючі, які призначаються на посаду і звільняються з неї Міністерством юстиції Республіки Крим, управлінням юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Завідуючим архівом може бути особа, яка відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про нотаріат».

Завідуючий архівом:

організує діяльність архіву та несе персональну відповідальність за виконанням покладених на нього завдань і функцій;

розподіляє функціональні обов'язки між працівниками архіву;

видає в межах своєї компетенції накази;

представляє архів у всіх установах і організаціях;

організує і бере участь у проведенні нарад, семінарів та інших заходів з підвищення кваліфікації нотаріусів з питань, які входять до компетенції державного нотаріального архіву.

Размещено на Allbest.ru

...