Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами “б”, “д”, “е”, “ї”, “й”, належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.

У крупних акціонерних товариствах, з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління (ст.46 Закону).

У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених Законом і статутом акціонерного товариства (ст.47 Закону)

Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Враховуючи, що акціонерне товариство зачіпає інтереси багатьох осіб, законодавець зобов'язує акціонерні товариства публікувати для загального зведення свої документи: річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків. Це зроблено на користь акціонерів і тих організацій, які вступають у ті або інші відносини акціонерним товариством.

Підготовка вказаних документів входить в обов'язки правління. У спеціальному звіті про стан справ правління зобов'язане викласти хід справ в товаристві, його положення і прокоментувати завершальний баланс. Вживані при цьому способи оцінки мають бути приведені там же або в додатку.

Особливе місце в здійсненні контролю за діяльністю товариства відводиться особам, що здійснюють незалежну аудиторську перевірку. Така перевірка відповідно до закону може бути проведена повсякчас на вимогу акціонерів, сукупна частка яких в статутному капіталі суспільства складає не менше 10 відсотків. Як аудитори можуть виступати тільки особи, що мають незалежне положення від товариства, і не можуть бути призначені члени правління товариства або його філії, засновники, особи, що користуються певною перевагою в акціонерному товаристві.

Результати перевірки правильності складених правлінням документів доводяться до зведення акціонерів на загальних зборах.

Акціонерні суспільства розділяються на відкритих і закритих. При створенні відкритих акціонерних товариств використовується система підписки на акції, вільній і доступній всім охочим. У відкритому акціонерному товаристві засновники повинні мати всього лише певний мінімум (частина) акцій з тим, щоб унеможливити зловживання з їх боку, наприклад, спроби створити акціонерне товариство винятково за рахунок залучення засобів підписчиків - акціонерів.

У закритому акціонерному суспільстві акції розподіляються тільки між його засновниками або між заздалегідь визначеним колом осіб. Звичайно що розподіл і створення товариства відбувається одночасно. Таке суспільство не має права проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ним, або іншим чином пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб.

Якщо хто-небудь із засновників-акціонерів закритого акціонерного товариства захоче вийти з товариства або продати частину своїх акцій, то переважне право їх придбання належить іншим акціонерам, і лише потім, якщо тільки ніхто з них не скористається цим правом, акції можуть бути продані третім особам.

Створення акціонерного товариства

Створення акціонерного товариства відрізняється певною складністю на відміну від процесу створення інших товариств.

На першому етапі ініціативна група (засновники) укладають між собою договір, який визначає порядок їх спільної діяльності по створенню товариства. Цей договір має письмову форму, і втрачає силу з моменту реєстрації товариства як юридичної особи, тобто після досягнення певної в нім мети. Далі слідує вироблення статуту, який є єдиним засновницьким документом акціонерного товариства. Статут, як правило, складається засновниками і може містити будь-які положення, які вони визнають потрібним в нім відобразити. Проте закон встановлює деякі обов'язкові вимоги, що пред'являються до змісту статуту акціонерного товариства. Окрім звичайних відомостей (найменування, місцезнаходження і тому подібне), в нім містяться умови про категорію акцій, що випускаються товариством, їх номінальну вартість і кількість, про розмір статутного капіталу товариства, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і порядок ухвалення ними рішень, зокрема про питання, рішення по яких ухвалюються одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів.

Після складання засновницьких документів починається друга стадія створення акціонерного товариства - формування статутного капіталу. Тут можливі два варіанти: одноразовий і поступовий. Але в обох випадках для створення суспільства необхідна підписка на весь статутний капітал. Певна частина його до моменту реєстрації товариства має бути сплачена. Завершується ця стадія скликанням зборів майбутніх акціонерів, на яких схвалюється статут, заслуховується звіт засновників про забезпечення статутного капіталу, утворюються органи управління товариством.

Важливий момент створення товариства є - його реєстрація.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців». Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців -- засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи -- підприємця.

Акціонерне товариство вважається за створене з моменту його державної реєстрації, та внесення запису до державного реєстру.

Як показує практика, акціонерне товариство досить складно створити. Окрім пошуку співзасновників, як вже було сказано, акціонерне товариство потребує реєстрації та крім цього необхідно вступити у відносини з пенсійним фондом, фондом медичного страхування, органами статистики, податковою інспекцією, органами внутрішніх справ, фондом зайнятості, банком. При реєстрації перевірці підлягають не тільки засновницькі документи, але треба здійснити випуск акцій та розмістити не менш як 60% акцій у вільній підписці, та надати в органи реєстрації інформацію про хід здійснення підписки..

Таким чином, в установі такої організаційно-правової форми як акціонерне товариство є і певні труднощі.

Якщо говорити про майнові права в акціонерному товаристві, то в їх числі можна відзначити право на отримання дивіденду, право на частину майна при ліквідації акціонерного товариства (ліквідаційну квоту), переважні права на придбання нового випуску акцій при збільшенні статутного капіталу.

Основним майновим правом акціонерів є право на отримання дивіденду. Він визначається в процентному відношенні до номінальної вартості акції, а якщо номінальна ціна акції сплачена повністю, то - відповідно сплаченій сумі.

Для отримання дивіденду необхідно, щоб товариство давало прибуток, тобто його активи перевищували пасиви. Вирішення про виплату дивіденду і про те, яку частину прибутку направити на цю виплату, приймає правління, а загальні збори затверджує або не затверджує це рішення.

Порядок збільшення, зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Підписка на додатково випущені акції провадиться у порядку, передбаченому статтею 30 цього Закону. Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший, ніж вказаний у цій статті, порядок збільшення статутного фонду.

Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом.

Виробничі кооперативи

Виробничий кооператив, за визначенням ст.167 ЦК України, це об'єднання громадян, на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднані його членами майнових пайових внесків.

Правове положення виробничого кооперативу істотно відрізняється від господарських товариств.

По-перше це добровільне об'єднання на засадах членства фізичних осіб для здійснення спільної виробничої або іншої господарської діяльності.

По-друге фізичні особи - члени кооперативу, як правило зобов'язані брати участь у вигляді особистої трудової діяльності.

По-третє відповідно до ст.163 ч.2 ЦК України члени кооперативу несуть додаткову відповідальність по його боргах своїм особистим майном в межах, встановлених законом і статутом кооперативу.

У четвертих - управлінські функції членів кооперативу реалізуються в першу чергу шляхом участі у загальних зборах виробничого кооперативу, де кожен член (незалежно від його майнової чи особистої участі) має один голос.

Відповідно до ст. 164 ЦК України єдиним установчім документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами. Відповідно до ст. 15 Закону України « Про кооперацію» рішення загальних зборів членів кооперативу про затвердження статуту вважається прийнятим, як що за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Цивільний кодекс України а саме ч.2 ст. 164 встановлює деякі обов'язкові вимоги до статуту виробничого кооперативу, при недотриманні яких кооператив не підлягає реєстрації.

Статут виробничого кооперативу має містити крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК, відомості про:

Розмір пайового внеску члена кооперативу;

Склад та порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків;

Характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі;

Порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу;

Розмір та умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язанням кооперативу;

Склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень:

Законодавством України не вказується максимальна кількість членів кооперативу, але відповідно до ст. 97 ГК України встановлена мінімальна кількість членів кооперативу яка має бути не менш як три особи. У тому випадку як що мінімальна кількість менше як три особи, тоді кооператив має бути ліквідовано.

Члени виробничого кооперативу мають право на участь в управлінні його справами (причому однакове з будь-яким іншим учасником із-за наявності у кожного з них тільки одного голосу); на отримання частині прибутку; на ліквідаційну квоту (залишок майна, що розподіляється між членами кооперативу після його ліквідації і задоволення претензій кредиторів); на передачу свого паю або його частини іншим особам як що інше не встановлено статутом; на вільний вихід з кооперативу з отриманням свого паю.

Право члена кооперативу на передачу іншим особам свого паю або його частини може бути пов'язане з прийомом в кооператив нових членів, на яких повинен покладатися загальний обов'язок по особистій трудовій участі в справах кооперативу.

Законом або статутом кооперативу може бути встановлений заборона відчуження паю стороннім особам. Спадкоємці померлого члена кооперативу, що успадкували його пай (або частина паю) можуть бути прийняті в члени кооперативу за їх заявою, тільки якщо статут відповідного кооперативу прямо передбачає таку можливість. Якщо статут кооперативу не передбачає такої можливості, спадкоємцям може бути виплачена (або видана в натурі) лише компенсація за пай померлого члена.

Член кооперативу має право вийти з нього у будь-який час і без чийого б то не було згоди. Оскільки при цьому він має право отримати частину кооперативного майна, що належить на його пай (окрім неподільних фондів), кооператив може опинитися в скрутному положенні.

Структура управління виробничим кооперативом передбачена чинним законодавством. Загальні збори кооперативу оголошені його найвищим органом. За ним закріплена виняткова компетенція, яка не може бути передана виконавським органам ні за яких умов, у тому числі і за рішенням самих зборів. У неї включені: зміна статуту кооперативу, утворення його виконавських органів і наглядової ради (якщо він створюється в конкретному кооперативі), прийом і виключення членів кооперативу, затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку і збитків, а також рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Ці питання складають мінімум виняткової компетенції загальних зборів, який може бути розширений (але не звужений) законом або статутом конкретного кооперативу.

У кооперативах з числом учасників більше 50 допускається створення наглядової ради - представницького органу членів кооперативу, що здійснює контроль за діяльністю його виконавських органів, що постійно діє.

Компетенцію виконавських органів кооперативу складають всі питання що не увійшли до виняткової компетенції загальних зборів і наглядової ради. Чинне законодавство виключає можливість обрання в керівні органи кооперативу осіб, що не є його членами, тобто залучення найманих керівників. Заборонено також поєднання членства в наглядовій раді і у виконавських органах кооперативу одними і тими ж громадянами, що повинне сприяти запобіганню можливим зловживанням.

Кооператив має право випускати цінні папери, зокрема облігації, без обмежень (які поки не передбачені чинним законодавством). Він не має права випускати лише акції.

Як прибуток, так і ліквідаційна квота діляться в кооперативі не за розміром пайових внесків, а по трудовій участі.

Контрольні запитання

1. Поняття організаційно-правової форми підприємницької діяльності.

2. Підприємницька діяльність без створення юридичної особи.

3. Підприємницька діяльність юридичної особи.

4. Види підприємств та особливості їх діяльності.

5. Комунальні та державні підприємства, правовий режим діяльності.

6. Господарські товариства, їх види й особливості діяльності.

7. Об'єднання підприємств та особливості їх діяльності.

Размещено на Allbest.ru