Причини правопорушень та шляхи їх подолання

Потребує особливої уваги проблема виховання у школярів поваги до тих, хто стоїть на охороні закону. З цією метою не завадило б частіше організовувати зустрічі учнівських колективів з працівниками правоохоронних органів, можливо, навіть відвідувати місця їх роботи.

Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи. Як на мене, то школа зловживає словесними методами впливу, що призводить до зайвого моралізування, якого так не терплять учні. У шкільній практиці мають застосовуватись такі методи, які сприяли б формуванню у школярів навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що нерідко учні у певних ситуаціях діють неправомірно, бо не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому їх частіше треба ставити в ситуації вибору того чи іншого типу поведінки, організовуючи ділові та рольові ігри, привчати до додержання правил людського співжиття.

Профілактика правопорушень є одним із найважливіших напрямків діяльності правоохоронних органів України. Здійснення профілактики ґрунтується на низці законодавчих та відомчих нормативних актах, якими в цілому врегульовані основні питання застосування профілактичних заходів правоохоронними органами України. Однак цілком очевидно, що найбільш важливі питання правового врегулювання профілактичної діяльності повинні вирішитися після прийняття закону «Про профілактику злочинів». Проте розробка законодавства України про профілактику правопорушень фактично зупинилася на рівні проектів. Відсутність єдиних підходів щодо правового регулювання профілактичної діяльності обумовило істотні відмінності у регламентації цього виду діяльності між різними правоохоронними органами України. Разом з тим профілактична діяльність правоохоронних органів України потребує удосконалення із врахуванням як вітчизняного, так і іноземного досвіду, зокрема деяких країн СНД.

Размещено на Allbest.ru

Висновки

Правопорушення - це суспільно небезпечне винне протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.

Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний чи колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона ознаки правопорушення.

До основних ознак правопорушення належать: суспільна небезпечність (шкідливість); правопорушенням може бути тільки діяння; протиправність діяння; винність діяння; деліктоздатність суб'єкта, яка вчинила правопорушення; юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, майнового, організаційного чи матеріального характеру; причинний зв'язок між діянням і соціально небезпечними наслідками, що наступили, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами.

Правопорушення завжди є актом дії суб'єктів. Думки, наміри, переконання, почуття, погляди, соціальні або особисті властивості особи не є правопорушеннями і відповідно не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності;

Відсутність хоча б однієї з названих ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності, системно. Для того, щоб те чи інше конкретне діяння було визнано правопорушенням, необхідно, щоб воно відповідало певним ознакам, які дозволяють відмежовувати правопорушення від порушення інших соціальних норм і утворюють поняття "склад правопорушення".

Склад правопорушення - це сукупність закріплених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких, суспільно небезпечне винне протиправне діяння визнається конкретним правопорушенням.

Склад правопорушення включає чотири елементи: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.

Правопорушення є неминучим наслідком соціального розвитку, пов'язаного з ним прогресу чи регресу виробництва та зумовленого цим розлагодження соціального статусу індивіда. Суперечності між потребами і соціальними засобами їх задоволення поряд із розлагодженістю соціального статусу індивіда (освітнього, культурного) обумовлюють посягання на наявний суспільний порядок.

Причини правопорушень - це соціальні явища та біологічні особливості особи, що призводять до протиправної поведінки.

Отже, загальними причинами правопорушень є:

1) економічні причини - процес зруйнування старого господарського організму значно випереджає становлення економіки як саморегулівної системи виробничих зв'язків та матеріальних можливостей виробництва на основі економічної свободи. Як наслідок громадяни втрачають звичні умови трудової діяльності; вони не мають можливості чи здатності швидко адаптуватися до нових економічних реалій; виникають незадоволеність, апатія, невпевненість у завтрашньому дні, агресивність тощо;

2) соціальні - соціальна напруженість як результат послаблення соціальної відповідальності держави та неврівноваженості соціальної політики: несвоєчасна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги, низький рівень соціального забезпечення. Не вирішуючи цих проблем, держава так чи інакше провокує нестабільність поведінки людей;

3) політичні - утвердження ідеологічного та політичного плюралізму, труднощі та складнощі у формуванні політичної системи суспільства виявляють непідготовленість (навіть нездатність) демократичних суспільних сил до швидких історичних перетворень. Це призводить до політичної нестабільності суспільства і як наслідок - до нестабільності поведінки громадян;

4) ідеологічні - падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок зруйнування існуючої раніше системи правового виховання і лише початок формування нової системи: правосвідомість громадянина виявляється непідготовленою до зняття кримінальної відповідальності за значну кількість діянь, що вважалися злочинними, та до одночасного вступу в дію принципу "дозволено все, що не заборонено законом"; свободу вибору громадяни сприймають як уседозволеність і грань між правомірною і неправомірною поведінкою стирається;

5) юридичні причини:

а) у правотворчості - відсутність послідовності, логічності у законах та підзаконних актах, що приймаються, їх суперечливість підривають віру в їх якість, стають підставою для існування правового нігілізму;

6) у правоохоронній діяльності - нерозкриття злочинів, корумпованість правоохоронних органів спричиняють умови для того, щоб обійти закон, породжують нестабільність поведінки людей;

в) чинники суб'єктивного характеру - низький рівень правової культури та індивідуальної правосвідомості; існування правового нігілізму на побутовому рівні тощо.

Тільки усунення зазначених причин правопорушень (а це, звичайно, тривалий процес) може створити такі умови, за яких правомірна поведінка переважної більшості населення стала б нормою життя.

Размещено на Allbest.ru

Список використаних джерел

1. Конституція України.

2. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року.-К.: Актіка,2001

3. Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копейчекова.-К.: Юрінком Інтер, 1998-320с.

4. Котюк В.О. Основи держави і права. Навчальний посібник.-30тє вид.доп. і перероб.-К.: Атака, 2001.-432с.

5. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник.-К.: Кондор, 2002.-208с.

6. Основи держава і права: Навч.посіб. / С.Д. Гусарєв, І.Н. Калюжний та ін. За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Олійника - К.:Либідь, 1997.-208с.

7. Автор-упорядник Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч.посіб.-3-тє вид., змін. і доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-247с.

8. Скакуп О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / Пер. з рос.-Харків: Консул, 2001.-656с.

9. Войнович М.П. Основи загальної теорії рпава та держави. Видання 5-те, із змінами. Ніч.посіб.-К.: Атака.-2001.-176с.

10. Теорія держави і права (опорні конспекти) Навч.посіб. для студ.вищ.навч.зал. / Авт.-урпряд. Кравчу М.В.-К.: Атака, 2003.-288с.

11. Теорія держави і права: Навч.пос. для підготовки до державного іспиту (Авт-упоряд. Кравчук М.В.-Тернопіль, 1999.-114с.

12. Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Топочаренко, П.М. Андрушко, Т.П. Безова та ін.; за ред. В.Г, Гончаренка.-К.: Либідь, 2003.-320с.

13. В.В. Копейчеков, Правознавство. Навчпосібник.-3-тє видання, перероблене та доповнене.-К.: Юрінком Інтер, 2001р.-638с

14. Кравчук М.В., Гладун З.С. Правознавство. Навч.посіб.-2-ге видання, перероблене та доповнене.-Тернопіль: Карт бланш, 2003р.-407с.

15. Молдаван В. Основи держави і права. Курс лекцій. Навч.посіб для юридичних факультетів вузів.-К.: Юрінком Інтер, 2002р.-521с.

16. Литвак О.М. Про причини зростання злочинності та умови, що цьому сприяють: Деякі концептуальні положення. // Віче. - 1997. - № 11. - С. 57-65.

17. В.Ткачук. Особливості причинного механізму протиправної поведінки осіб // Право України. - 2007 - №2.

18. Кельман М., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. К. - 2001. - 441с.

19. О.Колб, В.Ткачук. Соціально-біологічний аспект вивчення засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. // Право України. - 2006. - №6.

20. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. -К. - 1994. - С.133.

21. Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А.,-2008.

22. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навч. закладів. - К.: Атіка, - 1999. - С.277-292.

23. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти /І. Васильківська //Право України. - 2004. - № 1.- с. 95-98.

24. Теорія держави і права: Навч.посіб / А.М. Колдій, В.В. Копейчиков, С.П. Лисенков та ін. За ред. С.Л. Лисенкові, В.В. Копечіекова.-К.: Юрінком Інтер, 2003.-368с.

25. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей, вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.А. Богочова та ін., за ред М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.-Харків: Право, 2002.-432с.

26. Нелюбіна Д. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. [Електронний ресурс]. - Режим

Размещено на Allbest.ru