Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спортуУкраїни

Національний університет «Юридична академія України ім.Я.Мудрого)

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального права на тему:

СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ ЯК ОЗНАКА ОБЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ

ХАРКІВ 2013 рік

План

Вступ

1. Поняття суспільно небезпечних наслідків, їх види та значення

2. Злочин з матеріальними та формальними складами

3. Причинний зв'язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями

4. Кримінально-правове значення суспільно небезпечних наслідків

Висновки

Список використаних джерел та літератури

небезпечний наслідок злочин суспільний

Вступ

Злочинні наслідки - це небезпечні пошкодження в суспільних відносинах. Будь-який злочин заподіює, спричиняє суспільно небезпечну шкоду. Злочин, що не спричиняє шкоди - не злочин. Злочин тому і визнається суспільно небезпечним, протиправним та караним. Нешкідливий злочин - абсурд, явище неможливе. Таким чином, злочинні наслідки - обов'язкова ознака злочину.

У злочинних наслідках важливо відрізняти їх фізичну сутність від суспільної. Фізична сутність злочинних наслідків полягає в конкретних змінах, які настають у зовнішньому світі, - вилучено у власника майно, заподіяно потерпілому тілесні ушкодження, жива людина стала мерцем і т. ін. Суспільна сутність злочинних наслідків полягає в заподіянні шкоди суспільним відносинам, в пошкодженні чи знищенні певних суспільних відносин - позбавлення власника можливості користуватися майном, погіршення здоров'я потерпілого від заподіяних йому тілесних ушкоджень тощо.

Фізична сутність злочинних наслідків належить до об'єктивної сторони злочину, а суспільна - до об'єкту. Але традиційно злочинні наслідки розглядаються лише при аналізі об'єктивної сторони злочину.

Щодо визначення суспільно небезпечних наслідків В.М. Кудрявцев зазначає, що суспільно небезпечні наслідки - це передбачені кримінально-правовою нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, заподіяна злочинною дією чи бездіяльністю об'єкту посягання. А.С. Міхлін вказує, що це шкода заподіяна злочинною діяльністю людини суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом. Вчинювана злочином шкода за М.І. Ковальовим може бути класифікована на два види: 1) матеріальні наслідки: фізичні - вбивство, тілесні ушкодження, проведення аборту; майнові - зменшення майна, заподіяння майнових збитків; екологічні та 2) нематеріальні наслідки: ідеологічні; політичні; моральні.

М.І. Бажанов виділяє такі види злочинних наслідків: а) матеріальні (матеріальні збитки, фізична шкода) та нематеріальні наслідки (моральна шкода); б) іноді законодавець в законі зазначає можливі реальні наслідки.

Фесенко Є.В. вказує на такі види злочинних наслідків: 1) наслідки у вигляді фізичної шкоди (смерть, ушкодження здоров'я статті 115-119, 121-125); 2) у вигляді майнової шкоди (статті 185-190); 3) порушення нормальної роботи транспорту або зв'язку (статті 277, 360, 283); 4) у вигляді іншої шкоди - дезорганізації нормальної діяльності установ (ч. 2 ст.357).

М.Й. Коржанський вважає, що є такі види суспільно небезпечної шкоди: 1) фізична - вбивство, тілесні ушкодження, проведення аборту; 2) майнова - зменшення майна, заподіяння майнових збитків; 3) моральна - приниження гідності, честі, глум над могилою, над державним прапором, приниження авторитету представника влади і т. ін.; 4) політична - підрив державної самостійності, незалежності, економічної та політичної системи тощо.

Крім видів суспільно небезпечних наслідків Мальцев В.В. виділяє такі форми наслідків (в залежності від механізму спричинення шкоди об'єкту): 1) пов'язані з прямим посяганням на соціальну можливість (державна зрада); 2) пов'язані з посяганням на соціальну можливість через вплив на предмет злочину (крадіжка); 3) пов'язані з посяганням на соціальну можливість через вплив на суб'єкта суспільних відносин (посягання на працівника правоохоронного органу, суддю).

Характерна особливість злочинних наслідків в тому, що вони майже не зустрічаються в чистому вигляді - фізична шкода часто поєднується з майновою шкодою (наприклад, при розбійному нападі), а майнова шкода - з моральною (наприклад, при зґвалтуванні).

Оскільки злочин завжди аморальний і протидіє державній волі, то він завжди чинить також моральну та політичну шкоду - порушує моральні засади співжиття суспільства, шкодить державному авторитету та управлінню.

Актуальність даної роботи полягає в тому, щоб проаналізувати поняття суспільно небезпечних наслідків як ознаки об'єктивної сторони злочину та з'ясувати їх значення для конструювання об'єктивної сторони злочину.

Об'єктом даної роботи є суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину.

Предметом дослідження будуть виступати перш за все критерії визначення суспільно небезпечних наслідківїх види та значення.

Метою роботи є аналіз змісту суспільно небезпечних наслідків як ознаки об'єктивної сторони злочину.

Виходячи з мети під час розгляду даної тематики постають певні завдання, вирішення яких веде до більш чіткого розуміння суспільно небезпечних наслідків як ознаки об'єктивної сторони злочину, а саме:

- злочин з матеріальними та формальними складами.

- причинний зв"язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями.

- кримінально-правове значення суспільно небезпечних наслідків.

1. Поняття суспільно небезпечних наслідків

Найважливіша соціальна властивість злочину -- його суспільна небезпечність -- об'єктивна сторона злочину полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток).

Суспільно небезпечні наслідки - шкода (збиток) заподіюваний у результаті вчинення злочину або створення для об'єкта реальної погрози заподіяння такої шкоди.

Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві -- статті 115-119, тілесних ушкодженнях -- статті 121-125); в інших -- благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини (це насамперед майнові злочини -- крадіжка, шахрайство й ін.); по третє-- розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин (ухилення від призову за мобілізацією -- ст. 336, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей -- ст. 164) тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину. Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об'єкту кримінально-правової охорони.

Розглянемо на прикладі злочин з суспільно небезпечним наслідком у вигляді реальної шкоди. 18 жовтня 2002 р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом з Ж. і К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в обличчя. У відповідь К. вдарив Ш., а коли той упав на підлогу, з метою вбивства почав завдавати йому руками й ногами удари в життєво важливі органи, потім кухонним ножем заподіяв чотири різані рани в область шиї та щелепи і при цьому відрізав вухо. Ж., також з метою позбавлення Ш. життя завдав йому декілька ударів руками й ногами в ділянки розташування життєво важливих органів, а потім стрибнув на його грудну клітку, чим заподіяв численні переломи ребер справа і зліва, розриви капсули та паренхіми печінки. Внаслідок травматичного шоку від одержаних тілесних пошкоджень Ш. помер на місці вчинення злочину.

Дані дії кваліфікуються як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т. ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 24.03.2003 р. засуджено: К. за ч. 1 ст. 115 КК -- на 11 років позбавлення волі; Ж. за цією ж статтею на 10 років позбавлення волі.

Згідно з вироком К. і Ж. визнано винними у вчиненні злочину з особливою жорстокістю. [Практика судів України з кримінальних справ (2001--2005). / За ред. В. Т. Маляренка. № 11, 2005. -- ст. 204]. В даному випадку наявні суспільно небезпечні матеріальні наслідки особистого характеру -- вбивство особи.

Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за діяння, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об'єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв'язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 у разі створення такими діями небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. З ст. 135). Подібні злочини отримали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушується стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умови 115 Розділ VIII їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єктові, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності. Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру. До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119, 121-125), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продавця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі. Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосудця, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальний (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього об'єкта, якому суспільно небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода, що заподіюється службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365), є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними або такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365), -- додатковим наслідком. У той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов 'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров'ю потерпілого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186), і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296).

2. Законодавець користується різними прийомами опису злочинних наслідків. Так, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185). Тут вказується один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших випадках у законі вказуються два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обов'язковою ознакою складу злочину. Так, у складі руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277) в альтернативі зазначені такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, порушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні наслідки, наприклад, смерть потерпілого при вбивстві (ст. 115), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах злочинів, передбачених статтями 121-125. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі застосовуються оціночні терміни і поняття, з'ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкретизації по кожній справі. Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необхідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад, поширення епідемій чи епізоотій, настання інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринарних правил (ст. 251); в інших же -- суспільно небезпечні наслідки відіграють роль кваліфікуючої обставини, що обтяжує відповідальність, напри- 117 Розділ VIII клад, знищення або пошкодження лісових масивів загально небезпечним способом, якщо ці дії спричинили загибель людей, масову загибель тварин чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245). Деякі норми КК пов'язують злочинність і караність діяння з обов'язковим настанням певних суспільно небезпечних наслідків. Так, зловживання владою або службовим становищем тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364); порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо такими діями потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 414). Інші норми пов'язують караність діяння як з фактичним настанням суспільно небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Так, порушення правил ядерної чи радіаційної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями була створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 274).

Значення суспільно небезпечних наслідків:

- Дозволяють визначити характер і ступінь суспільної небезпеки виконаного діяння;

- Дозволяють провести розмежування як між окремими складами, так і між злочинами й іншими правопорушеннями (розмір викраденого при крадіжці - ст..185,186 КК України й ін.);

- У злочинах з матеріальним складом є обов'язковою ознакою (статті 115,186 КК України й ін.);

- У злочинах з формальним складом вони не впливають на кваліфікацію, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання (ч.1 ст.366, ст..368 КК України й ін.)

- Можуть враховуватися як обставини, що обтяжують відповідальність (п.5 ч.1 ст.67 КК України;

- У випадках, передбачених законом, виступають як кваліфікуючі ознаки того або іншого злочину (ч.4 ст.152, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України й ін.)

Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

2. Злочин з матеріальними та формальними складами

Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших -- не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини). Злочини з матеріальним складом -- це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільно небезпечних наслідків. Злочини з формальним складом -- це такі злочини, для наявності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає. Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслідків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину - об'єктивна сторона злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких випадках і неможливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнанні наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка -- коли злочинець протиправно вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження -- коли здоров'ю людини нанесена шкода певного ступеня тяжкості. У злочинах з формальним складом сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання. Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі: а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину; б) по-різному відбиваються суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення су спільно небезпечного діяння; 119 Розділ VIII в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків; злочин же з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Так, згідно ст. 236 КК порушення правил екологічної безпеки є злочином, який за своєю конструкцією містить матеріальний склад. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки, яке не супроводжувалось фактичним заподіянням шкоди людині чи довкіллю, утворює склад відповідного адміністративного проступку, а за наявності для цього підстав -- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 253 КК. Суспільна небезпека злочину згідно ст. 157 КК перешкоджання виборчих прав полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних [ч. 1 ст. 212], великих [ч. 2 ст. 212] або особливо великих [ч. 3 ст. 212] розмірах висвітлені в ст. 212 КК як злочини у сфері господарської діяльності. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115--119, 121--125), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). Так, за частиною 3 ст.89 КК (1960 р.) відповідальність за злочини проти власності настає лише у випадку, коли умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що завдало особливо великої шкоди, вчинене шляхом підпалу або іншим загально небезпечним шляхом. С. визнано винним за те, що він 26.02.2000 р. проник через огорожу на охоронювану територію зернотоку КСП "Промінь", звідки таємно викрав деталі і двигуни від зерносушильних комплексів на загальну суму 3 тисячі 780 грн. При цьому один комплекс було повністю розукомплектовано, чим КСП було заподіяно особливо великої шкоди на суму 21 тисячу грн.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 15.11.2000 р. С. засуджено за ч. 3 ст. 81 КК на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. В даному випадку суспільно небезпечні матеріальні наслідки майнового характеру. [Практика судів України з кримінальних справ (2001--2005). / За ред. В. Т. Маляренка. -- № 11. -- 2005. -- ст. 218].

У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продавця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі.

Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина). Для прикладу наведемо розгляд справи про фальсифікацію виборчих документів Горохівським районним судом Волинської області.

П., будучи головою виборчої комісії № 61 Територіального виборчого округу № 20 з виборів Президента України у с. Рачин Горохівського району Волинської області, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третьої особи, вчинила фальсифікацію виборчих документів, яка полягає в тому, що 19.11.2004 р. за місцем свого проживання, заздалегідь знаючи, що п'ятеро зазначених у вироку осіб -- мешканців села, не мають змоги взяти участь у голосуванні, незаконно видала М. відкріпні посвідчення на цих осіб, запропонувавши йому з метою завуалювання незаконної видачі виборчих документів написати від імені цих осіб заяви на видачу відкріпних посвідчень і включити зазначених осіб у список виборців, що той і зробив.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 31.08.2005 р. П. засуджено за ч. 3 ст. 158 КК України на 5 років позбавлення волі. Дії голови виборчої комісії територіального виборчого округу з виборів Президента України, яка вчинила фальсифікацію виборчих документів, правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 158 КК України, оскільки дані дії ведуть до настання суспільно небезпечних наслідків -- вплив на результати голосування або на неможливість виявити волевиявлення громадян [Практика судів України з кримінальних справ (2006--2007). / Укладач В. В. Сташис, В. І. Тютюгін. -- К.: Юрінком Інтер, 2008. -- ст. 586.]

Іноді в літературі поряд із формальними та матеріальними складами злочинів подаються як окремий вид і так звані усічені склади злочинів. Очевидно, це не зовсім правильно. Підставою виділення усічених складів злочинів як окремого різновиду дійсно є певні особливості, але вони не пов'язані з обов'язковістю чи необов'язковістю в межах відповідних юридичних складів певних наслідків. У даному разі ці особливості полягають в іншому, а саме: певні склади злочинів законодавець конструює таким чином, що закінченим злочином визнається діяння, яке за своїм за­гальним кримінально-правовим змістом є попередньою злочинною діяльністю. Типовим прикладом усіченого складу злочину є юридичний склад розбою. Він відрізняється від складів крадіжки чи грабежу тим, що переносить момент закінчення злочину з фактичного заволодіння майном на напад із метою такого заволодіння, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187). Отже, в юридичному складі розбою закінченим злочином визнається діяння, яке за своїми загальними кримінально-правовими ознаками (ч. 1 ст. 15) є, по суті, замахом на злочин.

Отже, усічений склад злочину -- це юридичний склад, в якому момент закінчення злочину пов'язується з вчиненням діяння, що за своїм загальним кримінально-правовим змістом є попередньою злочинною діяльністю. У такому розумінні усічений склад є окремим різновидом формального складу злочину, оскільки підстава його виділення відрізняється від підстави поділу складів злочинів на формальні, матеріальні та формально-матеріальні.

Останній вид за даною класифікацією -- формально-матеріальні склади злочинів -- практично не розглядається в науковій літературі. Між тим, існування такого виду юридичних складів злочинів -- реальний факт, що випливає з чинного кримінального законодавства України.

Формально-матеріальний склад злочину -- це юридичний склад, який передбачає наслідки як альтернативу іншим елементам чи ознакам, у результаті чого в одній своїй частині даний склад злочину є матеріальним, а в іншій -- формальним. Таке поєднання "матеріальності" і "формальності" в одному і тому самому юридичному складі злочину зумовлене тим, що його специфічна конструкція і конкретний зміст включають декілька (не менше двох) альтернативних елементів та ознак, і одним із таких елементів обов'язково є наслідки. Оскільки з урахуванням зазначеної альтернативності специфічна конструкція такого складу може включати наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони, даний склад може розглядатись як матеріальний; оскільки з урахуванням цієї альтернативності його специфічна конструкція може і не включати зазначені наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони, даний склад може розглядатись як формальний.

У чинному КК України передбачені два різновиди формально-матеріальних складів злочинів. Типовим прикладом першого різновиду є вже згаданий особливо кваліфікований склад зґвалтування, а саме, зґвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої (ч. 4 ст. 152). Зроблений раніше висновок про те, що перед нами один юридичний склад злочину, дозволяє віднести його, в межах даної класифікації, до формально-матеріальних складів злочинів: якщо в специфічну конструкцію особливо кваліфікованого складу зґвалтування входять особливо тяжкі наслідки, він розглядається як матеріальний; якщо ж ця конструкція особливо тяжких наслідків не містить -- зґвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом, чи зґвалтування малолітньої -- цей склад розглядається як формальний. До формально-матеріальних складів злочинів даного різновиду можна віднести також особливо кваліфіковані склади розбою (ч. З ст. 187), вимагання (ч. З ст. 189), кваліфікований склад шахрайства (ч. 2 ст. 190).

Отже, поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відбиваються суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків; злочин же з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

Кримінально-правове значення поділу юридичних складів злочинів на формальні, матеріальні та формально-матеріальні полягає в тому, що зазначений поділ, здебільшого, відображає підхід законодавця до оптимальних меж криміналізації окремих різновидів поведінки особи з точки зору їх здатності спричиняти шкоду соціальним цінностям, які підлягають охороні. Для криміналізації одних різновидів необхідне обов'язкове включення до відповідних юридичних складів певних наслідків, для криміналізації інших достатньо включити до юридичного складу лише діяння. Є й такі різновиди, криміналізація яких пов'язується як з наслідками, так і з іншими обставинами.

3. Причинний зв'язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями

Причинним зв'язком в кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням - дією або бездіяльністю (причиною) - і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку. / 1 ст. 108/

При аналізі та встановленні причинного зв'язку між суспільно небезпечною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень.

1) Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає встановленню у разі, коли шкідливі наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Звідси випливає, що коли відсутнє небезпечне діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв"язок, бо немає першої (обов"язкової) ознаки об"єктивної сторони - діяння. У разі відсутності наслідку (за наявності відсутнності суспільно небеспечного діяння) має місце або замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв"язок між діяннями і наслідком не встановлений, об"єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов"язкової її ознаки, як причинний зв"язок.

2) Причинний зв"язок - це об"єктивно існуючий зв"язок між причиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небезпечними наслідками). Причинний зв"язок між злочинною поведінкою і суспільно небезпечними наслідками існує об"єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини - слідчого, прокурора, суду. Даний зв"язок як зв"язок між явищами об"єктивної дійсності є пізнавальним. Тому за кожною кримінальною справою для наявності об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв"язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

3) При аналізі причинного зв"язку слід ураховувати, що в природі і суспільстві усі явища взаємопов"язані, перебувають у тісній взаємодії. В об"єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв"язок. Тому якщо розглядати усю сукупність причинно наслідкових зв"язків і ланцюжків, що призвели до злочинного наслідку, то досить важко встановити, яке ж явище є причиною, а яке - наслідком, бо наслідок як результат дії - причини в той же час за певних умов сам трансформується в причину і викликає новий наслідок. Тому для того, щоб чітко встановити зв"язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища - причину і наслідок, тобто суспільно небезпечну дію (бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок - від інших причинно -наслідкових ланцюжків і опосередкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки при такому підході можна встановити, чи є діяння причиною даного наслідку.

4) Причинний зв"язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливо настання наслідку. З цього випливають такі найважливіші вимоги:

а) причина (діяння) в часі повинна була передувати наслідку. Однак зовнішньої (часової) залежності в послідовному розвитку подій недостатньо, адже відомо, що після цього не завжди означає внаслідок цього;

б) причина (діяння) не тільки повинна передувати наслідку в часі, а й викликати його. Відомо, що причинний зв"язок за своєю суттю є зв"язком генетичним (зв"язок породження). Тут діяння завжди повинно викликати (породжувати) настання суспільно небезпечних наслідків. При цьому суспільно небезпечна дія як активна форма поведінки людини безпосередньо заподіює шкоду, тобто безпосередньо здійснює (причина) негативний, руйнівний вплив на об"єкт кримінально правової охорони і викликає тим самим настання суспільно небезпечного наслідку. На відміну від цього бездіяльність завдає шкоди опосередковано. Це пояснюється тим, що особа при бездіяльності не втручається в розвиток причинного зв"язку, не виконує покладеного на неї обов"язку по виконанню активних дій, якими вона мала відвернути шкоду, що загрожує об"єкту. Внаслідок пасивної поведінки особи і дії інших сил та засобів (дій третіх осіб, сил природи, механізмів, різних процесів - хімічних, біологічних, паталогічних та ін.) суспільно небезпечні наслідки настають як факт реальної дійсності. Однак це зовсім не означає, що в останньому випадку немає причинного зв"язку між бездіяльністю і наслідками, що сталися. Такий зв"язок існує. Але він лежить в площині не виконання особою своїх обов"язків (активних дій) по відверненню шкоди (за наявнності реальної можливості виконати такі дії) і фактичним заподіянням цією пасивною поведінкою шкоди (суспільно небезпечних наслідків);

в) причинний зв"язок має місце лише у разі, коли діяння є головною (визначальною) умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило вельми важливо ураховувати в ситуаціях, коли в причинний рядок втручаються різні додаткові сили, умови та чинники - дії інших осіб, різні процеси (паталогічні, біологічні та ін.), тобто має місце кілька (множинність) чинників, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без неї (при теоретичному, штучному виключенні діяння з цього ланцюгу чинників) суспільно небезпечні наслідки не сталися б. В даній конкретній обстановці діяння завжди створює конкретну можливість настання наслідків і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв"язку з наслідком, коли воно з неминучістю породжує цей наслідок. Йдеться про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, засобів вчинення злочину, особливостей його об"єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реальна можливість) цьому діянню. Має місце необхідний причинний зв"язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідками.

Необхідний причинний зв"язок слід відрізняти від випадкового причинного зв"язку. Необхідний причинний зв"язок відображує закономірності розвитку об"єктивного світу, коли причина сама в собі містить реальну можливість настання наслідку. При необхідних причинних зв"язках людина, пізнаючи об"єктивний світ, здатна передбачити розвиток природного ходу явищ. Вчиняючи ті чи інші дії, що із закономірністю викликають настання наслідків, вона здатна передбачити настання цих наслідків. Ось чому необхідний причинний зв"язок має кримінально -правове значення, і наслідки, що сталися від дії (бездіяльності) особи за наявності її умислу або необережності, ставляться їй за вину.

На відміну від цього випадкові причинні зв"язки не відображують закономірності розвитку подій. Вони є наслідком випадкового пересічення причинно-наслідкових ланцюжків (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об"єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

Урахування наведених вище положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (або, навпаки, відсутність) в кожному конкретному випадку причинного зв"язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв"язку означає констатацію об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

В теорії кримінального права запропоновані такі "види" необхідних причинних зв"язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше.

а) причинний зв"язок при так званому безпосередньому спричиненні. Такий зв"язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним зв"язком (наприклад, постріл з пістолета, що привів до смерті потерпілого);

б) опосередкований необхідний причинний зв"язок, коли суб"єкт для спричинення суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину або використовує поведінку інших осіб, наприклад, неосудних або осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (таких, що виступають як "знаряддя" вчинення злочину), або поведінку тварин, наприклад, спеціально дресированих собак тощо;

в) необхідний причинний зв"язок при співучасті, коли дій співучасників (організатора, підмовника, пособника) знаходяться у причинному зв"язку із злочином, вчиненим виконавцем;

г) необхідний причинний зв"язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Ці умови виступають як каталізатори (прискорювачі) настання наслідків (наприклад, стан сп"яніння, хвороба потерпілого та ін.).

Отже, необхідний причинний зв"язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками завжди означає наявність об"єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Але це лише необхідна передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Потрібно ще встановити суб"єктивну сторону злочину - вину особи у формі умислу або необережності щодо наслідку, який настав.

4. Кримінально-правове значення суспільно небезпечних наслідків

Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших - не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом - це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом - це такі злочини, для наявності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслідків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких випадках і неможливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнанні наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка - коли злочинець протиправне вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження - коли здоров'ю людини нанесена шкода певного ступеня тяжкості.

У злочинах з формальним складом сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відбиваються суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків; злочин же з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

Наслідки, тобто шкода (збитки), заподіяні злочинним діянням, їх характер і розмір багато в чому визначають матеріальну ознаку злочину - суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину від інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі наслідки названі як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначені в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі обов'язково для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

б) правильної кваліфікації злочину і його відмежування від суміжних злочинів.

У разі, коли наслідки (у злочинах з матеріальним складом) відсутні, питання про кримінальну відповідальність може вирішуватися таким чином: а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно кваліфікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачена відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність. Як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

Вони є обов'язковою ознакою будь-якого злочину, тобто всіх злочинів. Злочину без суспільно небезпечних наслідків немає. Дію чи бездіяльність, які не заподіюють суспільно небезпечних наслідків, немає ні підстав, ні потреби вважати, визнавати злочином. Злочинні наслідки є матеріальним виявом суспільної небезпечності діяння. Саме тому певне діяння і передбачене законом як злочин, що його вчинення тягне за собою неминуче суспільно небезпечні наслідки.

Для багатьох складів злочинів злочинні наслідки є обов'язковою ознакою. Це так звані «матеріальні» склади злочинів. Без настання вказаних в законі певних наслідків немає закінченого складу цього злочину або немає зовсім складу злочину. Наприклад, вбивство може бути закінченим складом злочину лише при настанні смерті потерпілого. Але при порушенні правил дорожнього руху без настання зазначених в законі (ст. 286 КК) наслідків складу злочину в діях водія немає. Злочинні наслідки «матеріального» складу злочину завжди повинні бути конкретно і повно визначеними - їх кількість, тяжкість, розміри, вага, вартість, ціна, колір тощо.

Для великої групи злочинів настання будь-яких наслідків є достатнім для складу злочину, тобто такі склади злочину є повними при наявності певних наслідків будь-яких розмірів, тяжкості. Це так звані «формальні» склади злочину, в яких злочинні наслідки винесені законодавцем за межі складу злочину. Встановлювати, вимірювати, конкретизувати злочинні наслідки тих злочинів, які містять «формальний» склад, не потрібно. «Формальні» склади злочинів теж певною мірою є «укороченими», оскільки в них момент закінчення складу злочину передує настанню злочинних наслідків і які знаходяться за його межами.

Настання наслідків визначає момент закінчення злочину. Злочин, який має «матеріальний» склад вважається закінченим лише тоді, коли настали наслідки, передбачені законом. Злочин, який має «формальний» склад, визнається закінченим з моменту вчинення діяння, тобто з моменту вчинення дії чи бездіяльності.

Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 КК) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.

Суспільна небезпечність злочину -- це об'єктивно існуюча антисоціальна властивість, обумовлена всією сукупністю його негативних ознак, що свідчать про реальну можливість заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Причому слід відрізняти суспільну небезпечність як закріплену в законі певну нормативну абстракцію від небезпечності конкретно вчиненого злочину. В кримінальному законі вона закріплюється лише як можливість (здатність) заподіяння шкоди, а при вчиненні конкретного злочину ця можливість перетворюється на дійсність і характеризує суспільну небезпечність саме цього злочину.

Отже, як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак, а в кінцевому підсумку -- для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання.

Висновки

Дослідження суспільно небезпечних наслідків є необхідним для правильного розуміння матеріальних складів злочинів, у яких наслідок є обов'язковим елементом такої структурної частини складу злочину, як об'єктивна сторона.

Будь-яке явищ е тією чи іншою мірою змінює навколишній світ, оскільки спричиняє в ньому настання певних наслідків. Такі наслідки можуть мати як негативний, так і позитивний характер, виходячи, як правило, із характеру самого явища. Злочин являє собою негативне явище для суспільства, він є певним порушенням встановлених кримінальним законом норм, тому спричинені ним наслідки мають лише негативний характер.

«Будь-який злочин тягне за собою суспільно небезпечні наслідки, які виражаються у спричиненні шкоди об'єкту кримінально-правової охорони».