Вбивство людини як типова юридична конструкція

сімейні бешкетники;

психічно хворі з агресивною поведінкою та інші категорії осіб.

Наступним, більш високим ступенем попередження злочинів є запобігання їм. Здійснення злочинних намірів за тривалістю займає невеликий відрізок часу. Його початок лежить у психологічних переживаннях евентуального злочинця, пов'язаних з механізмом вольового акту. Уявні наміри не можуть бути покарані. Тому завданням правоохоронних органів у цілому і оперативних підрозділів зокрема є встановлення таких намірів у конкретних осіб і втручання в ці процеси. На відміну від профілактичних заходів тут широко можуть бути використані заходи примусового характеру, включаючи притягнення до кримінальної відповідальності (наприклад, зберігання вогнепальної зброї або погроза вбивства).

Серед питань загальнопрофілактичного впливу, які слід обговорювати при проведенні пропаганди правових знань, необхідно поширювати відомості про відповідальність за скоєння вбивств та інших тяжких злочинів проти особи.

Під час проведення індивідуально-профілактичної роботи коло питань, які слід обговорювати, повинно стосуватися того, де і коли переважно скоюються тяжкі злочини проти особи; причин та умов їх скоєння і конфліктності, яка сприяє цим злочинам; того, як не стати жертвою цих злочинів.

Важливе місце в комплексі заходів щодо попередження умисних вбивств займає боротьба з наркоманією, насильницькими злочинами, а також рецидивом, формуванням злочинних груп, з незаконним носінням та зберіганням зброї.

Ця робота здійснюється в таких організаційних формах: запобігання злочинам, припинення злочинів, перешкодження подальшій злочинній діяльності.

Заходи щодо запобігання злочинам спрямовані на недопущення подальшого розвитку злочинної діяльності осіб, що готуються до скоєння злочину. Приготування до злочину становить першу, початкову стадію умисної злочинної діяльності особи, яка намагається скоїти злочин.

Чинний Кримінальний кодекс України містить законодавче визначення приготування до злочину. Відповідно до ст. 14 ч. 1 КК готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

На практиці найбільш поширені форми приготування:

підшукування, пристосування або спеціальне виготовлення особою, яка готується до вчинення умисного вбивства, різноманітних знарядь для здійснення злочину;

вибір жертви та вивчення її способу життя;

попереднє ознайомлення з місцем скоєння злочину;

придбання або виготовлення вогнепальної зброї всіх видів, холодної зброї, отруйних речовин або наркотичних засобів, що можуть бути застосовані для насильницьких дій щодо потерпілого;

усунення перешкод для скоєння вбивства;

попередня підготовка транспорту для виїзду навмисне скоєння злочину та для термінового відбуття з нього;

попередня підготовка місця приховування трупа, інших слідів злочину або переховування самого злочинця;

підшукання співучасників злочину;

попередня домовленість співучасників про час, місце та способи скоєння вбивства.

Залежно від того, в якій формі відбувається приготування до злочину, працівникам карного розшуку необхідно застосовувати свої оперативні можливості з недопущення подальшого розвитку злочинної діяльності конкретної особи чи групи. Найчастіше, коли приготувальні дії полягають в підшукуванні або виготовленні знарядь скоєння злочину, формою запобігання є негайне вилучення цих знарядь, створення умов, що позбавляють особу можливості продовжувати приготувальні до скоєння вбивства дії. Запобігати вбивствам можна трьома способами: безпосередньо (оперпрацівником самостійно), опосередковано (з активною допомогою інших осіб) і комбіновано. Необхідно визначити, які сили і засоби можна використати найбільш ефективно в конкретній ситуації. Всю діяльність із запобігання злочину можна розмежувати відповідно до завдань, що вирішуються, а саме:

схилення особи до відмови від злочинних намірів і дій;

притягнення її до кримінальної відповідальності за скоєння іншого злочину;

притягнення до кримінальної відповідальності при наявності достатніх доказів про підготовку або замах на вбивство.

Перелічені завдання можуть бути вирішені різними тактичними способами, інакше кажучи -- визначеною сукупністю заходів і дій, проведених оперативним працівником. Всі способи безпосереднього запобігання злочинам, в тому числі й умисним вбивствам, можна розділити на дві основні групи.

До першої групи відносять такі тактичні способи, що дозволяють схилити встановлених осіб до відмови від злочинних намірів і не передбачають можливості притягнення їх до кримінальної відповідальності. Найбільш поширеними і ефективними слід вважати такі з них, як:

безпосередній вплив працівника міліції на особу, яка замислила або готується до скоєння умисного вбивства, шляхом проведення особистих бесід з метою відмови від злочинних намірів і дій;

вплив на таких осіб в тією ж метою через оперативні можливості;

вплив через рідних, друзів, колег по роботі, осіб, які .мають на неї певний вплив, та інші оперативні можливості.

До другої групи належать способи, використання яких дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які виношують намір і готуються до скоєння вбивства, шляхом затримання і притягнення до кримінальної відповідальності за інші злочини.

Припинення умисних вбивств є вже достатньо жорстким заходом, оскільки дії винної особи до моменту застосування до неї цих заходів вже носять закінчений склад тяжкого злочину. Законодавець передбачив можливість застосування до таких осіб усіх заходів, що визначені, включаючи застосування на випадок ураження вогнепальною зброєю. При припиненні підготовлюваного умисного вбивства вибір заходів залежить від особистості, яка готує цей злочин, і стадії розвитку даного вчинку до моменту надходження первинної інформації до органу внутрішніх справ.

Затримання є основним засобом припинення замаху на умисне вбивство. На цій стадії значення мають усі фактори: своєчасність отримання первинної інформації та її повнота, активність виконавців, обдуманість запланованих заходів, готовність оперативного підрозділу вирішувати такі завдання, роль оперативного працівника у здійсненні такої роботи. їх ігнорування може призвести до невідворотних наслідків -- смерті людини. Необхідно вжити усі можливі заходи з недопущення замаху на вбивство, а саме:

гарантувати безпеку особи, яка може стати об'єктом злочинного посягання (особиста охорона, охорона житла і майна; видання спеціальних особистих засобів захисту або сповіщання про небезпеку; вжиття літерних заходів; заміна документів і зміна зовнішності; зміна місця роботи і навчання; переселення в інше місце проживання; влаштування в дошкільний виховний заклад або заклад органів соціального захисту населення; забезпечення конфіденціальності відомостей про особу і в подальшому закритий судовий розгляд кримінальної справи);

вжити заходи із затримання осіб, що готують вбивство, на якомога найбільш ранньому етапі підготовки до злочину на основі виявлення і використання фактичних даних, що об'єктивно підтверджують скоєння підготовчих дій.

Найважливішою умовою при затриманні злочинця є гарантування безпеки співробітникам правоохоронних органів та іншим особам, які можуть випадково знаходитися на місці проведення такої операції.

Тому планування операції з захоплення злочинця необхідно ретельно готувати.

Припинення умисних вбивств підрозділами карного розшуку може мати місце тоді, коли винний вже почав безпосереднє здійснення свого злочинного наміру, тобто в стадії замаху на скоєння злочину.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 Кримінального кодексу України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на здійснення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Суспільна небезпека осіб, злочинна поведінка яких не припинена, полягає в тому, що у них з'являються злочинні навички. Практика показує, що цілий ряд тяжких вбивств, зґвалтувань та інших злочинів проти особи скоюється злочинцями зі стійкою злочинною настановою. Вбивця, який залишився невстановленим і непритягнутим до відповідальності, небезпечний і тим, що він має можливість продовжувати свою злочинну діяльність.

Заходами, що перешкоджають подальшій злочинній діяльності, є:

швидке розкриття всіх злочинів та притягнення до кримінальної відповідальності винних;

виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності всіх співучасників злочину;

надійна ізоляція злочинців на період проведення розслідування;

Втілення у практику діяльності підрозділів карного розшуку зазначених заходів безперечно буде позитивно сприяти боротьбі з умисними вбивствами та іншими тяжкими злочинами проти особи.

Висновок

Отже, як типова юридична конструкція вбивство включає:

Безпосередній об'єкт - життя іншої людини. Слово «іншої» в даному разі підкреслює, що немає вбивства там, де нормальна психічно здорова людина свідомо позбавляє себе життя - чинить самогубство. Водночас позбавлення себе життя людиною, яка не усвідомлює характеру чи значення дій, що нею вчиняються, за наявності інших необхідних умов може розглядатися як компонент її вбивства.

Життя людини має свої початковий і кінцевий моменти. Їх визначення має важливе значення, перш за все, для відмежування вбивств від інших злочинів, а також закінченого умисного вбивства від замаху на умисне вбивство.

З об'єктивної сторони вбивство включає два обов'язкові елементи і, відповідно, ознаки, що їх характеризують, а також передбачає наявність певного зв'язку між ними. Обов'язковими елементами і ознаками є:

1. діяння, що полягає в посяганні на життя іншої людини;

2. наслідок у вигляді насильницької біологічної смерті потерпілого.

Зв'язок між ними має причинний характер, тобто діяння є необхідною умовою настання наслідку.

За характером посягання на життя діяння може справляти безпосередній вплив на організм потерпілого або полягати у використанні будь-яких чинників зовнішнього середовища. Можливе також посягання на життя шляхом психічного впливу на потерпілого.

Будучи посяганням на життя, діяння зумовлює руйнівні процеси в організмі потерпілого. Тому при вбивстві біологічна смерть завжди є насильницькою.

Причинний зв'язок між діянням і наслідком при вбивстві може бути як прямим, так і опосередкованим. За наявності такого зв'язку час, що минув між посяганням на життя та смертю потерпілого, значення не має.

Із суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Вбивство визнається вчиненим умисно, якщо винний усвідомлює, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачає, що наслідком його діяння буде смерть потерпілого, і бажає чи свідомо допускає настання такого наслідку.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у винного умислу на вбивство, необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносин.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року

2. Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - ст. 131.

3. Кримінальне право України: Особлива частина. / За ред. Бажанова М. І., В.В Сташиса, В.Я. Тація - К.: Юрінком Інтер, 2005

4. Александров Ю. В. Кримінологія 56 ст. 2004 МАУП

5. Клименко В.А. (ред.) Кримінальне право України: загальна та особлива частини. Підручник у 2-х тт. (затв. МОН України) 2004 352/ 656 ст. пер УКР К. Юридична думка

6. Андрушко П.П., Кобзаренко В.П., Матишевский П.С., Шапченко С.Д. / Яценко С.С. (ред.) Кримінальне право України: практикум. Навчальний посібник.- 2-е вид. 2004 592 ст. пер УКР К. Юрінком Інтер

7. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б. та ін. / Сташис В.В., Тація В.Я. (заг.ред.) Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар 2004 1196 ст. пер УКР К. Ін-ЮРЕ

8. Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Мойсєєнко В.А. Кримінальне право України: альбом схем. Навчальний посібник 2003 403 ст. пер УКР К. Олан

9. Кримінальне право україни: особлива частина : підручник/ ред. м.і. мельник, в.а. клименко. -к.: юридична думка, 2004. -656 с.

10. Кримінальне право України: Особлива частина : Підруч. для студ. юрид. вузів і фак-тів/ Ред. П.С. Матишевський, С.С. Яценко, П.П. Андрушак. -К.: Юрінком Інтер, 1999. -896 с.

11. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб./ Н.В.Чернишова. -К.: Атіка, 2003. -288 с.

12. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.: ТОВ "Атіка": Академія: Ельга. - Н., 2001. - 654, [1] с

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р.- Практика судів України в кримінальних та цивільних справах-К., 1995-С. 91-92

14. Юридична енциклопедія: в 6 т./ Редкол.: Ю. С. Шемшушенко (голова редкол.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 1998.

15. Костенко А. Н. Крим. Проізвол. (соціопсихология воли и сознания приступника). К., 1996.

Размещено на Allbest.ru